Програма навчальної дисципліни альтернативні засоби захисту цивільних прав опис навчальної дисципліни форма навчання



Скачати 333.98 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір333.98 Kb.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Альтернативні засоби захисту цивільних прав

1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ





Форма

навчання

Курс

Семестр

Лекції

Практичні

(семінарські)

Всього ауд.

годин

Курсові роботи

Контрольні

роботи

Самостійна

робота

Всього годин

Кредити

Екзамени

Залік

Денна (ЦГЮ)

4

7

14

16

30





60

90

3



+



2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Метою навчальної дисципліни є вивчення студентами альтернативних форм і засобів захисту цивільних прав та інтересів.

Завданням навчальної дисципліни «Альтернативні засоби захисту цивільних прав» є формування у студентів-юристів системи знань про можливості позасудового розгляду цивільних прав та інтересів (зокрема таких, як переговори, медіація, третейський розгляд) в Україні та за кордоном, а також формування навичок з застосування таких засобів та підготовки основних документів, які розробляються при застосуванні основних альтернативних засобів захисту цивільних прав.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:



  • Основні положення українського законодавства щодо захисту цивільних прав та інтересів;

  • Особливості правового регулювання захисту цивільних прав та інтересів;

  • Основні тенденції вдосконалення законодавства України щодо запровадження медіаційних процедур;

  • Законодавство щодо порядку досудового врегулювання спорів;

  • Правові засади діяльності третейських судів в Україні;

  • Основні зарубіжні способи альтернативного вирішення спорів.

вміти:

  • Здійснювати аналіз та порівняння норм вітчизняного та іноземного законодавства щодо альтернативного вирішення спорів;

  • Аналізувати законопроекти та здійснювати їх порівняльну характеристику

  • Складти проекти претензій та відповідей на претензії;

  • Складати проекти угод про медіацію;

  • Складати проекти позовних заяв та відзивів на позовні заяви до третейського суду.


3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Тема 1. Поняття і особливості захисту цивільних прав та інтересів

Поняття і види цивільних прав. Поняття і зміст категорії «законний інтерес». Здійснення цивільних прав. Способи, форми і засоби захисту цивільних прав. Альтернативний захист цивільних прав.



Тема 2. Поняття та принципи альтернативного захисту цивільних прав та інтересів

Поняття і види альтернативних засобів захисту цивільних прав. Альтернативне вирішення спорів. Поняття принципів альтернативного вирішення спорів. Обов’язкові та факультативні принципи. Принципи альтернативного вирішення спорів: рівність, законність, диспозитивність, стимулюванння, співробітництво, конфіденційність, добровільність, нейтральність посередника, арбітрування.



Тема 3. Переговорні процедури і претензійний порядок захисту цивільних прав та інтересів

Поняття, особливості і види переговорів. Принципи ведення переговорів. Поняття претензії та претензійного порядку захисту цивільних прав. Вимоги до претензії та відповіді на претензію. Порядок пред’явлення претензії.



Тема 4. Медіація як засіб захисту цивільних прав та інтересів

Поняття, завдання і ознаки медіації. Зарубіжний досвід медіації. Правове регулювання медіації в Україні. Правовий статус медіатора Процедура медіації: поняття, принципи і стадії.



Тема 5. Третейська процедура захисту цивільних прав та інтересів

Поняття і особливості третейського розгляду справ. Правове регулювання третейського судочинства в Україні. Принципи третейського розгляду. Захист цивільних прав та інтересів третейським судом.


4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ





Назви тем

Кількість годин

усього

у тому числі

л

п

с.р.

Тема 1. Поняття і особливості захисту цивільних прав та інтересів

18

4

2

12

Тема 2. Поняття та принципи альтернативного захисту цивільних прав

16

2

2

12

Тема 3. Переговорні процедури і претензійний порядок захисту цивільних прав та інтересів

18

2

4

12

Тема 4. Медіація як засіб захисту цивільних прав та інтересів

20

4

4

12

Тема 5. Третейська процедура захисту цивільних прав та інтересів

18

2

4

12

Усього годин


90

14

16

60



5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Поняття і особливості захисту цивільних прав та інтересів (2 години)

  1. Поняття і види цивільних прав. Поняття і зміст категорії «законний інтерес».

  2. Здійснення цивільних прав: поняття, форми і способи.

  3. Способи, форми і засоби захисту цивільних прав. Альтернативний захист цивільних прав.

Тема 2. Поняття та принципи альтернативного захисту
цивільних прав та інтересів (2 години)


  1. Поняття і види альтернативних засобів захисту цивільних прав. Альтернативне вирішення спорів.

  2. Поняття принципів альтернативного вирішення спорів. Обов’язкові та факультативні принципи.

  3. Принципи альтернативного вирішення спорів: рівність, законність, диспозитивність, стимулюванння, співробітництво, конфіденційність, добровільність, нейтральність посередника, арбітрування.

Тема 3. Переговорні процедури і претензійний порядок захисту
цивільних прав та інтересів (4 години)


  1. Поняття, особливості і види переговорів.

  2. Принципи ведення переговорів.

  3. Поняття претензії та претензійного порядку захисту цивільних прав.

  4. Порядок пред’явлення претензії.

  5. Вимоги до претензії та відповіді на претензію.

Тема 4. Медіація як засіб захисту цивільних прав та інтересів (4 години)

  1. Поняття, завдання і ознаки медіації.

  2. Зарубіжний досвід медіації.

  3. Правове регулювання медіації в Україні. Перспективи законодавчого регулювання.

  4. Правовий статус медіатора

  5. Процедура медіації: поняття, принципи і стадії.

  6. Угода про медіацію та її відміннсть від мирової угоди.

Тема 5. Третейська процедура захисту цивільних прав та інтересів (4 години)

  1. Поняття і особливості третейського розгляду справ.

  2. Правове регулювання третейського судочинства в Україні.

  3. Принципи третейського розгляду.

  4. Захист цивільних прав та інтересів третейським судом.

  5. Порядок виконання рішень третейського суду.



6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи

6.1.1. Загальні положення.


Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи - закріплення, поглиблення й узагаль­нення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних занят­тях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуаль­ні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформацій­них засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисциплі­ни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доціль­но її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:



  • вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять);

  • трудо­місткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібнос­тей і особистісних якостей студента);

  • форми і методи навчально-ме­тодичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

  • місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у біб­ліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп'ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

  • форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

  • необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостій­ної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостій­ного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу роз­ширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науко­вою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту для конспектування самостійно вивченого матеріалу та письмового розв’язання задач.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:


  1. Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

  2. Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

  3. Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

  4. Розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

  5. Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.

6.1.2. Методичні вказівки для студентів щодо самостійного вивчення літератури.


Робота із літературою є важливою складовою самостійної роботи студента і має на меті первинну підготовку до лекції, оволодіння знаннями про основні категорії та проблеми, що дістають відображення у лекційному курсі; підготовку до семінарських занять, проміжних та підсумкових контрольних заходів.

Для більш повного та результативного оволодіння знаннями студент повинен орієнтуватися на перелік основної та додаткової літератури, що надається викладачем у робочій навчальній програмі та розміщується разом із іншими навчально-методичними матеріалами на електронному ресурсі кафедри в мережі Інтернет.

Обробка літературних джерел має починатися з основної літератури (в тому числі – релігійних текстів, каноніко-правових джерел, нормативно-правових актів, міжнародних договорів, судової практики). Студент використовує навчальні й навчально-методичні роботи лектора (за наявності таких – обов’язково), роботи інших авторів за власним розсудом, але при цьому повинен забезпечувати різноманіття джерельної бази, порівнювати позиції різних авторів та робити власні висновки щодо вирішення основних теоретичних та практичних проблем.

Вивчаючи підручник, навчальний посібник тощо, студент повинен розуміти, що формулювання питань та наукові категорії, сформульовані у різних джерелах можуть розходитися. Для пошуку відповіді на питання, на яке, на перший погляд, немає відповіді, студент повинен спочатку уяснити сутність питання, а потім шукати на нього відповідь. Не потрібно забувати і про те, що структура курсу та назви його основних тем можуть суттєво відрізнятися від тих, що запропоновані лектором. В цьому випадку потрібно дотримуватися тих рекомендацій, що надаються лектором щодо підбору літератури у ході кожного лекційного заняття. Крім цього, слід звертати увагу на те, що часта зміна нормативно-правових актів призводить до втрати актуальності деякими літературними джерелами (повністю або частково) і вимагає від студента постійної уваги при вивченні тієї навчальної літератури, яка заснована на нормативно-правовій базі, перевірки автентичності текстів нормативно-правових актів, згадуваних у такій літературі.

Після цього студент, що претендує на оцінку «відмінно» має переходити до вивчення додаткової літератури (монографій, наукових статей, матеріалів конференцій та «круглих столів», літератури на іноземних мовах тощо), запропонованої у робочій програмі або підібраної студентом самостійно.

При підготовці до підсумкового контролю (іспит, залік) студент, що оволодів матеріалом навчального курсу, може використовувати навчальні посібники, у яких стисло та схематично викладаються основні положення дисципліни з метою оновлення та кінцевої систематизації отриманих знань.

При відповіді на семінарських заняттях, при проміжному та підсумковому контролі студент повинен пам’ятати назви тих джерел, якими вони користувалися, а також прізвища (за можливості – ім’я та по батькові) їх авторів.

Самостійні висновки, які зроблені студентами та мають певну наукову цінність, можуть знаходити вираз у наукових доповідях, підготовлених для виступу на семінарських заняттях, студентському науковому семінарі, наукових конференціях, «круглих столах» тощо. При написанні письмових робот обов’язковими є посилання на літературні джерела, використані у процесі їх підготовки, із їх бібліографічним описом, зробленим за вимогою ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».


6.1.3. Методичні рекомендації для студентів щодо підготовки до семінарських і практичних занять.


Семінарське заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними тема­ми. До заняття студенти відповідають на питання, визначені у плані семінарського заняття, готують тези виступів на підставі інди­відуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарсь­ких занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює відповіді, підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння фо­рмулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач оголошує і вносить до журналу академічної групи та журналу обліку роботи викладача.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначеної теми, до якої студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаного завдання. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять — опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:



  • закріплення у студентів теоретичних знань;

  • оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

  • розвиток юридичного мислення студентів;

  • залучення їх до проведення індивідуальних та колективних наукових досліджень;

  • прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень та висновків;

  • формування у них правового світогляду, здатності пов'язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики право- і державотворення в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є:

  • розгорнута бесіда;

  • виступи з рефератами, доповідями;

  • диспут у формі діалогу;

  • круглий стіл тощо.

При підготовці до семінару кожен студент повинен:

  • уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття;

  • прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару;

  • вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу;

  • скористатися при потребі консультацією викладача;

  • скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового контролю.

Під час роботи на семінарському занятті студент повинен:



  1. Дотримуватися вимог щодо навчальної дисципліни;

  2. Відповідати на запитання поставлені викладачем, який проводить семінарське заняття;

  3. Виходячи виступати із відповіддю на одне з основних питань, не використовувати будь-які допоміжні матеріали (зокрема, навчальну та наукову літературу, конспект лекцій або самостійно опрацьованого матеріалу, нормативно-правові акти, технічні засоби тощо), за виключенням тих випадків, коли використання таких матеріалів погоджено із викладачем;

  4. Уважно слухати викладача та інших студентів, вміти продовжити відповідь, доповнити її або аргументовано прорецензувати;

  5. Вміти наводити приклади, працювати із нормативними матеріалами, юридичними документами;

  6. Вміти підводити підсумок власної або чужої відповіді.

6.1.4. Контроль самостійної роботи студента.


Контроль за самостійною роботою студентів може здійснюватися викладачем у таких формах:

поточний контроль засвоєння знань на основі оцінки усної відповіді на питання, повідомлення, доповіді тощо (на практичних або семінарських заняттях);

поточний контроль на основі виконання практичних завдань (написання проектів процесуальних документів, підготовки юридичного аналізу певної ситуації тощо);

вирішення ситуаційних завдань, розв’язання задач;

перевірка конспекту, виконаного з тем, що вивчалася самостійно;

тестування, виконання письмової контрольної роботи;

підготовка статті, тез виступу та інших публікації в науковому, науково-популярному, навчальному виданні тощо за підсумками самостійної навчальної й науково-дослідної роботи.

6.2. Завдання на самостійну роботу до кожної теми


До теми 1.
Поняття і особливості захисту цивільних прав та інтересів


Рекомендовані джерела:

  1. Конституція України: затверджена Законом України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  3. Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV // ВВР України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.

  4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002. № 2947-III // ВВР України. – 2002. – № 21-22.

  5. Балух В.С. Щодо розуміння альтернативного вирішення спорів / В.С. Балух // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 74. – Одеса: Юридична література, 2014. – С.212-217.

  6. Дякович М. М. Припинення цивільного правовідношення як спосіб захисту / М. М. Дякович // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2015. – №4. – С. 153 - 156.

  7. Короєд С. О. Цивільно-правові процесуальні засади застосування способів захисту цивільних прав: проблема ефективності судового захисту / С. О. Короєд А. І. Криштоф // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. 70. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – С. 139 - 151.

  8. Романюк Я. Значення цивільно-правової норми як правового припису та правового засобу / Я. Романюк // Право України : Юридичний журнал / МінЮст України. – 2016. – №5. – С. 113 - 121.

  9. Ромовська З.В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник /  З.В. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с

  10. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

  11. Янчук А. В. Суб'єктивне цивільне право як об'єкт цивільно-правового захисту / А. В. Янчук // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. 71. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2016. – С. 374 - 387.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття і види цивільних прав. Поняття і зміст категорії «законний інтерес».

  2. Здійснення цивільних прав: поняття, форми і способи.

  3. Способи, форми і засоби захисту цивільних прав. Альтернативний захист цивільних прав.


Завдання:

1. У формі таблиці або схеми відобразити результати порівняння цивільного права (суб’єктовного) та законногот інтересу.



До теми 2.
Поняття та принципи альтернативного захисту
цивільних прав та інтересів


Рекомендовані джерела:

  1. Альтернативное разрешение споров: учебно-методический комплекс / А. И. Зайцева, И.Ю. Захарьящева, И.Н. Балашова, А.Н. Балашов. / Под ред. к.ю.н. А.И. Зайцева. — М.: Издательство «Экзамен», 2007. — 573 с.

  2. Балух В.С. Щодо розуміння альтернативного вирішення спорів / В.С. Балух // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 74. – Одеса: Юридична література, 2014. – С.212-217.

  3. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/BondarenkoZelinska.pdf

  4. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/BondarenkoZelinska.pdf

  5. Леннуар Н.Н. Альтернативное разрешение споров: переговоры и медиация: Учеб.-метод, пособие. — СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского института права имени Принца П.Г. Ольденбургского, 2004. — 100 с.

  6. Развитие альтернативных форм разрешения правовых конфликтов: Учеб.- метод, пособие. /Под общ. ред. М.В. Немы- тиной. Саратов, 1999. — 256 с

  7. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття і види альтернативних засобів захисту цивільних прав. Альтернативне вирішення спорів.

  2. Поняття принципів альтернативного вирішення спорів. Обов’язкові та факультативні принципи.

  3. Принципи альтернативного вирішення спорів: рівність, законність, диспозитивність, стимулюванння, співробітництво, конфіденційність, добровільність, нейтральність посередника, арбітрування.


Завдання:

1. У вигляді схеми (за допомогою PowerPoint або у зашиті) відобразити форми, способи і засоби захисту цивільних прав та законних інтересів.



До теми 3.
Переговорні процедури і претензійний порядок захисту
цивільних прав та інтересів


Рекомендовані джерела:

  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV // ВВР України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.

  3. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/BondarenkoZelinska.pdf

  4. Граб С. О. Досудове врегулювання як одна з форм вирішення господарських спорів / С.О. Граб // Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія: Юридична. – 2015. – №. 2. – С. 171-180.

  5. Леннуар Н.Н. Альтернативное разрешение споров: переговоры и медиация: Учеб.-метод, пособие. — СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского института права имени Принца П.Г. Ольденбургского, 2004. — 100 с.

  6. Пропопенко Я. Ю. Недоліки у процедурі пред’явлення претензі при досудовому врегулюванні господарського спору / Я.Ю. Прополенко // Правова шержава. – 2009. – С. 39–43.

  7. Рудь Г. І. До питання про порядок досудового врегулювання господарських спорів / Г.І. Рудь // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2015. – №. 2 (1). – С. 165-172.

  8. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття, особливості і види переговорів.

  2. Принципи ведення переговорів.

  3. Поняття претензії та претензійного порядку захисту цивільних прав.

  4. Порядок пред’явлення претензії.

  5. Вимоги до претензії та відповіді на претензію.

Завдання:

1. Підготувати схему переговорної процедури із зазначенням її приницпів і стадій (за допомогою PowerPoint або у зашиті);



2. Скласти проект претензії за такою фабулою:

А) Для студентів, прізвища яких починаються на літери А–Д: Щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

Б) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Е–П: Щодо порушення строків виконання роботи за договором підряду;

В) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Р–Я: Щодо невиконання особою, яка публічно обіцяла винагороду, обов’язку виплатити винагороду.

До теми 4.
Медіація як засіб захисту цивільних прав та інтересів


Рекомендовані джерела:

  1. Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року «Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах» // Офіційний вісник Європейського Союзу від 24 травня 2008 року. — L 136/3

  2. Проект Закону України «Про медіацію»: Проект № 3665 від 17.12.2015 / А.І.Шкрум, В.Ю. Пташник, О.І. Сироїд та інші [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57463

  3. Проект Закону України «Про медіацію»: Проект № 3665-1 від 03.02.2016 / С.В. Ківалов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57620

  4. Давыденко Д. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: сущность, принципы, применимость /Д.Давыденко // Хозяйство и право. — 2005. — № 5. — С. 105-111

  5. Давыденко Д. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: сущность, принципы, применимость /Д.Давыденко // Хозяйство и право. - 2005. — № 6. — С.70-80

  6. Калашникова С. И. Медиация в сфере гражданской юрисдикции : автореф. дис. на сосикание ученой степени кандидата юридических наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс, арбитражный процесе» / Светлана Игоревна Калашникова. — Екатеринбург. — 2010. — 26 с.

  7. Мамчур Л.В. Особливості медіації в країнах англо-американської системи права / Л.В. Мамчур // Держава і право. — 2010. – Вип. 50. - С. 455-460.

  8. Притика Ю. Д. Правовий режим медіації у законодавчих системах зарубіжних країн / Ю. Д.Притика // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). — 2010. — №3-4. — С. 12-16

  9. Рунессон Ерік М. Медіація конфліктів і спорів у галузі корпоративного управління / Ерік М. Рунессон, Марі-Лоранс Гі. - Вашингтон, 2007. –72 с.

  10. Самохвалов В. Медіація як інститут відновного й примирного правосудця / В. Самохвалов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого Львівського міжнародного форуму (Львів, 26-29 травня 2009 року) / відп.за випуск І.І.Дутка. — Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. — 221 с. — С. 176

  11. Севастьянов Г. В. Медиация: регулирование «снизу» или «сверху» / Г. В.Севастьянов // Третейский суд. — 2010. – №2. - С.4-5

  12. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття, завдання і ознаки медіації.

  2. Зарубіжний досвід медіації.

  3. Правове регулювання медіації в Україні. Перспективи законодавчого регулювання.

  4. Правовий статус медіатора.

  5. Процедура медіації: поняття, принципи і стадії.

  6. Угода про медіацію та її відміннсть від мирової угоди.


Завдання:

1. Проаналізувати проекти Закону України «Про медіацію» № 3665-1 від 03.02.2016 (автор - Ківалов С.В.) та № 3665 від 17.12.2015 (автор – Шкрум А.І., Плашник В.Ю., Сироїд О.І. та інші). Скласти порівняльну таблицю законопроектів;

2. Підготувати стислий конеспект Директиви 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року «Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах»;

3. Скласти проект угоди за результатами медіації (за вимогами, визначеними у законопроекті) за такою фабулою:



А) Для студентів, прізвища яких починаються на літери А–Д: Спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

Б) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Е–П: Спір щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Р–Я:Спір щодо порушення строків виконання роботи за договором підряду.
До теми 5.
Третейська процедура захисту цивільних прав та інтересів


Рекомендовані джерела:

  1. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 року № 1701 –IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

  2. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 року № 4002-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

  3. Білоусов Ю. До питання про звернення рішення третейського суду до виконання / Ю. Білоусов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого львів. міжнар. форуму (Львів, 26—29 трав. 2009 р.) / Відп. за вип. І.І. Дутка. — Львів: Львів, держ. ін- т новіт. технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. —221 с.

  4. Довганчук С.М. Про засади третейського розгляду / С.М.Довганчук // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2009. - № 2. - С.47-55

  5. Притика Ю. Д. Теоретичні проблеми захисту прав учасників цивільних правовідносин у третейському суді : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.03 / Притика Юрій Дмитрович. — К., 2006. - 632 с

  6. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

  7. Третейські суди в Україні / Ю. А. Михальський, П. Самохвалов, В. І. Рижий та ін.; За ред. В.П. Самохвалова, А.Ф. Ткачука. — К.: [Ін-т громадян. Сусп-ва: ТОВ «ІКЦ Леста»], 2007. - 184 с.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття і особливості третейського розгляду справ.

  2. Правове регулювання третейського судочинства в Україні.

  3. Принципи третейського розгляду.

  4. Захист цивільних прав та інтересів третейським судом.

  5. Порядок виконання рішень третейського суду.


Завдання:

1. Скласти схему із відображенням стадій третейського розгляду стадій (за допомогою PowerPoint або у зашиті);

2. Скласти проект позовної заяви до третейського за такою фабулою:

А) Для студентів, прізвища яких починаються на літери А–Д: Щодо порушення строків виконання роботи за договором підряду;

Б) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Е–П: Щодо порушення експедитором умов договору транспортного експедирування;

В) Для студентів, прізвища яких починаються на літери Р–Я: Щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.




7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ


Теми рефератів:


  1. Поняття і види цивільних прав.

  2. Поняття і зміст категорії «законний інтерес».

  3. Здійснення цивільних прав: поняття, форми і способи.

  4. Способи, форми і засоби захисту цивільних прав.

  5. Альтернативний захист цивільних прав.

  6. Поняття і види альтернативних засобів захисту цивільних прав.

  7. Альтернативне вирішення спорів: історія і сучасність.

  8. Вітчизняний досвід альтернативного вирішення спорів.

  9. Поняття принципів альтернативного вирішення спорів.

  10. Принципи альтернативного вирішення спорів

  11. Поняття, особливості і види переговорів.

  12. Принципи ведення переговорів.

  13. Поняття претензії та претензійного порядку захисту цивільних прав.

  14. Порядок пред’явлення претензії.

  15. Вимоги до претензії та відповіді на претензію.

  16. Поняття, завдання і ознаки медіації.

  17. Зарубіжний досвід медіації.

  18. Медіація в правових системах англо-американської правової сім’ї.

  19. Медіація в правових системах континентальної правової сім’ї.

  20. Правове регулювання медіації в Україні.

  21. Перспективи законодавчого регулювання медіації в Україні.

  22. Правовий статус медіатора

  23. Процедура медіації: поняття, принципи і стадії.

  24. Угода про медіацію та її відміннсть від мирової угоди.

  25. Поняття і особливості третейського розгляду справ.

  26. Правове регулювання третейського судочинства в Україні.

  27. Принципи третейського розгляду спорів.

  28. Захист цивільних прав та інтересів третейським судом.

  29. Порядок виконання рішень третейського суду

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ І КОНТРОЛЮ


Основними методами навчання є:

  • лекції;

  • практичні заняття;

  • самостійна робота;

  • індивідуальні та групові консультації.

Основними формами контролю є поточний, проміжний та семестровий контроль.



Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. При поточному контролі оцінці підлягають: рівень теоретичних знань та вміння працювати з науковою літературою, знання законодавства про працю, продемонстровані у виконаних (як правило, письмово) індивідуальних завданнях; обґрунтованість висновків, а також самостійність та повнота вирішення практичних завдань та аналізу матеріалів; активність та систематичність роботи на заняттях; результати виконання домашніх завдань, тестів, експрес-опитувань тощо.

Форми проведення поточного контролю: усне опитування студентів, вирішення практичних завдань, тестові завдання, складання типових документів тощо (для зацікавленості у навчанні, розвитку здібностей студента може бути передбачено виконання інших, індивідуальних для кожного студента завдань).



Проміжний контроль проводиться після вивчення відповідних тем або блоку тем з метою з’ясування ступеню засвоюваності студентами відповідного об’єму опрацьованого та вивченого матеріалу та подальшої оцінки рівня отриманих знань.

Форми проведення проміжного контролю: контрольна робота, колоквіум.



Семестровий контроль проводиться у формі семестрового заліку.

На залік виносяться питання, які дають можливість оцінити рівень та повноту знань студента з навчальної дисципліни «Порівняльне правознавство».


Питання до заліку:


  1. Поняття і види цивільних прав.

  2. Поняття і зміст категорії «законний інтерес».

  3. Здійснення цивільних прав: поняття, форми і способи.

  4. Способи, форми і засоби захисту цивільних прав.

  5. Альтернативний захист цивільних прав.

  6. Поняття і види альтернативних засобів захисту цивільних прав.

  7. Альтернативне вирішення спорів.

  8. Поняття принципів альтернативного вирішення спорів.

  9. Обов’язкові та факультативні принципи вирішення спорів.

  10. Принципи альтернативного вирішення спорів: рівність, законність, диспозитивність, стимулюванння, співробітництво, конфіденційність, добровільність, нейтральність посередника, арбітрування.

  11. Поняття, особливості і види переговорів.

  12. Принципи ведення переговорів.

  13. Поняття претензії та претензійного порядку захисту цивільних прав.

  14. Порядок пред’явлення претензії.

  15. Вимоги до претензії та відповіді на претензію.

  16. Поняття, завдання і ознаки медіації.

  17. Ознаки медіації та її відмінність від інших адбтернативних засобів захисту цивільних прав та законних інтресів.

  18. Зарубіжний досвід медіації.

  19. Правове регулювання медіації в Україні.

  20. Перспективи законодавчого регулювання медіації в Україні.

  21. Правовий статус медіатора

  22. Процедура медіації: поняття, принципи і стадії.

  23. Угода про медіацію та її відміннсть від мирової угоди.

  24. Поняття і особливості третейського розгляду справ.

  25. Правове регулювання третейського судочинства в Україні.

  26. Принципи третейського розгляду.

  27. Захист цивільних прав та інтересів третейським судом.

  28. Порядок виконання рішень третейського суду.



9. ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ


9.1 Національна шкала оцінювання знань

Оцінка «відмінно» ставиться, якщо студент має стійкі системні знання з дисциплін, уміє їх узагальнювати та продуктивно їх використовує на творчому рівні. Задача розв’язана та має пояснення до кожного етапу розв’язування. Студент вільно володіє понятійним апаратом, уміє аналізувати нестандартні ситуації, уміє самостійно знаходити джерела інформації та використовувати їх на практиці.

Оцінка «добре» ставиться, якщо студент дав відповіді на всі питання білету, має основні знання з дисциплін, аргументовано обирає шляхи розв’язування теоретичних проблем, уміє застосовувати навчальний матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати навчальну інформацію на аналітико-синтетичному рівні, але у відповіді невраховані всі особливості теоретичних положень. Задача білету розв’язана, але нераціонально або не має пояснень.

Оцінка «задовільно» ставиться, якщо студент має репродуктивний рівень знань з дисциплін, знайомий з основними поняттями навчального матеріалу, але припустив деякі помилки. Задача розв’язана неповністю, але шляхи розв’язання обрані вірно.

Оцінка «незадовільно» ставиться, якщо студент має фрагментарні знання з дисциплін, задача не розв’язана.

9.2 Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано



82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


  • підручники та навчальні посібники, визначені у списку рекомендованої літератури;

  • наукова література (монографії, наукові статті, збірники наукових праць);

  • інформаційні ресурси з порівняльного правознавства (інтернет-сайти наукових установ; он-лайн версії наукових журналів з порівняльного правознавства; нормативні бази іноземних держав та міжнародних організацій).



11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

11.1. Джерела права та законопроекти


  1. Конституція України: затверджена Законом України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  3. Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV // ВВР України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.

  4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002. № 2947-III // ВВР України. – 2002. – № 21-22.

  5. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 року № 1701 –IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

  6. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 року № 4002-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

  7. Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року «Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах» // Офіційний вісник Європейського Союзу від 24 травня 2008 року. — L 136/3

  8. Проект Закону України «Про медіацію»: Проект № 3665 від 17.12.2015 / А.І.Шкрум, В.Ю. Пташник, О.І. Сироїд та інші [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57463

  9. Проект Закону України «Про медіацію»: Проект № 3665-1 від 03.02.2016 / С.В. Ківалов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57620

11.2. Наукова та навчальна література


  1. Альтернативное разрешение споров: учебно-методический комплекс / А. И. Зайцева, И.Ю. Захарьящева, И.Н. Балашова, А.Н. Балашов. / Под ред. к.ю.н. А.И. Зайцева. — М.: Издательство «Экзамен», 2007. — 573 с.

  2. Антошкина В. К. Способи тлумачення в цивільному праві та їх роль в правозастосовній практиці / В. К. Антошкина // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2015. – №3. – С. 110 - 114.

  3. Балух В.С. Щодо розуміння альтернативного вирішення спорів / В.С. Балух // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 74. – Одеса: Юридична література, 2014. – С.212-217.

  4. Білоусов Ю. До питання про звернення рішення третейського суду до виконання / Ю. Білоусов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого львів. міжнар. форуму (Львів, 26—29 трав. 2009 р.) / Відп. за вип. І.І. Дутка. — Львів: Львів, держ. ін- т новіт. технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. —221 с.

  5. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/BondarenkoZelinska.pdf

  6. Васильєв С.В. Переговори як альтернативний спосіб вирішення цивільних спорів: питання теорії / С.В. Васильєв, І.Г. Васильєва // Збірник наукових праць Харківського національного педігогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Право». – 2015. – Вип. 23. – С.94-101.

  7. Геселев О. Зміна пануючого праворозуміння як обов’язкова умова впровадження відновного правосуддя в Україні (філософсько-правовий аспект) / О.Геселев // Право України. – 2010. - №3. - С.106-114

  8. Граб С. О. Досудове врегулювання як одна з форм вирішення господарських спорів / С.О. Граб // Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія: Юридична. – 2015. – №. 2. – С. 171-180.

  9. Давыденко Д. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: сущность, принципы, применимость /Д.Давыденко // Хозяйство и право. — 2005. — № 5. — С. 105-111

  10. Давыденко Д. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: сущность, принципы, применимость /Д.Давыденко // Хозяйство и право. - 2005. — № 6. — С.70-80

  11. Довганчук С.М. Про засади третейського розгляду / С.М.Довганчук // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2009. - № 2. - С.47-55

  12. Дякович М. М. Припинення цивільного правовідношення як спосіб захисту / М. М. Дякович // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2015. – №4. – С. 153 - 156.

  13. Калашникова С. И. Медиация в сфере гражданской юрисдикции : автореф. дис. на сосикание ученой степени кандидата юридических наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс, арбитражный процесе» / Светлана Игоревна Калашникова. — Екатеринбург. — 2010. — 26 с.

  14. Канішева К.М. Розвиток примирливих процедур врегулювання спорів, які виникають із шлюбно-сімейних правовідносин / К.М.Канішева // Право і безпека : Науковий журнал . Харків. 2009. — №2 [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2009_2/PB-2/PB- 2_32.pdf.

  15. Короєд С. О. Цивільно-правові процесуальні засади застосування способів захисту цивільних прав: проблема ефективності судового захисту / С. О. Короєд А. І. Криштоф // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. 70. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – С. 139 - 151.

  16. Леннуар Н.Н. Альтернативное разрешение споров: переговоры и медиация: Учеб.-метод, пособие. — СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского института права имени Принца П.Г. Ольденбургского, 2004. — 100 с.

  17. Мамчур Л.В. Особливості медіації в країнах англо-американської системи права / Л.В. Мамчур // Держава і право. — 2010. – Вип. 50. - С. 455-460.

  18. Притика Ю. Д. Правовий режим медіації у законодавчих системах зарубіжних країн / Ю. Д.Притика // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). — 2010. — №3-4. — С. 12-16

  19. Притика Ю. Д. Теоретичні проблеми захисту прав учасників цивільних правовідносин у третейському суді : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.03 / Притика Юрій Дмитрович. — К., 2006. - 632 с

  20. Пропопенко Я. Ю. Недоліки у процедурі пред’явлення претензі при досудовому врегулюванні господарського спору / Я.Ю. Прополенко // Правова шержава. – 2009. – С. 39-43.

  21. Развитие альтернативных форм разрешения правовых конфликтов: Учеб.- метод, пособие. /Под общ. ред. М.В. Немы- тиной. Саратов, 1999. — 256 с

  22. Романюк Я. Значення цивільно-правової норми як правового припису та правового засобу / Я. Романюк // Право України : Юридичний журнал / МінЮст України. – 2016. – №5. – С. 113 - 121.

  1. Ромовська З.В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник /  З.В. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с

  1. Рудь Г. І. До питання про порядок досудового врегулювання господарських спорів / Г.І. Рудь // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2015. – №. 2 (1). – С. 165-172.

  2. Рунессон Ерік М. Медіація конфліктів і спорів у галузі корпоративного управління / Ерік М. Рунессон, Марі-Лоранс Гі. - Вашингтон, 2007. –72 с.

  3. Самохвалов В. Медіація як інститут відновного й примирного правосудця / В. Самохвалов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого Львівського міжнародного форуму (Львів, 26-29 травня 2009 року) / відп.за випуск І.І.Дутка. — Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. — 221 с. — С. 176

  4. Севастьянов Г. В. Медиация: регулирование «снизу» или «сверху» / Г. В.Севастьянов // Третейский суд. — 2010. – №2. - С.4-5

  5. Спасибо-Фатєєва І. Реституція власності / І. Спасибо-Фатєєва // Право України : Юридичний журнал / МінЮст України. – 2015. – №11. – С. 89 - 98.

  6. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи застосування у правовій системі України: монографія / О.М. Спектор. – К. : Фенікс, 2013. – 160 с.

  7. Третейські суди в Україні / Ю. А. Михальський, П. Самохвалов, В. І. Рижий та ін.; За ред. В.П. Самохвалова, А.Ф. Ткачука. — К.: [Ін-т громадян. Сусп-ва: ТОВ «ІКЦ Леста»], 2007. - 184 с.

  8. Янчук А. В. Суб'єктивне цивільне право як об'єкт цивільно-правового захисту / А. В. Янчук // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. 71. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2016. – С. 374 - 387.



12. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ


http://rada.gov.ua/ - Офіційний портал Верховної Ради України

https://scholar.google.com.ua/ - Академія Google

https://www.academia.edu/ - Academia.edu

http://fair.org.ua/ - Проект «Справедливе правосуддя» (USAID)

http://mediation.ua – Українська академія медіації

http://ukrmediation.com.ua – Український центр медіації

http://www.mediacia.com/ - Центр медиации и права (РФ)

http://arb.ucci.org.ua/tsud/ua/about.html - Постійно діючий третейський суд при Торгово-промисловій палаті України



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка