Програма навчальні ігри промови література для студентів за спеціальністю



Скачати 167.23 Kb.
Дата конвертації26.05.2017
Розмір167.23 Kb.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут післядипломної освіти


СУДОВА РИТОРИКА




методичний комплекс

навчальної дисципліни:

- програма

- навчальні ігри

- промови

- література
для студентів за спеціальністю

7.03040101 «Правознавство»



Укладач: професор Молдован Валеріан Васильович


Київ – 2013


Програма курсу “Судова риторика” для студентів за спеціальністю 7.03040101 «Правознавство».

Укладач: професор Молдован Валеріан Васильович.

Рекомендовано до друку навчально-методичною комісіє Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Протокол № 9 від «14» травня 2013 р.

Демократизація суспільства, піднесення ролі права як регулятора суспільних на шляху переходу до ринкової економіки органічно поєднані з підвищенням престижу правової професії. А це, в свою чергу, обумовлює необхідність розширення і поглиблення підготовки правничих кадрів, озброєних не лише знаннями, а й вмінням кваліфіковано і переконливо, вільно володіючи українською правничою термінологією, відстоювати справедливість, захищати права і інтереси людини і суспільства.

Нині настав час відродження культурної спадщини, зокрема й риторичної, в якій відбито дивоцвіт і світовідчуття українського народу. Україні потрібні в першу чергу духовні інтелектуальні особливості, високопрофесійні юристи, політики, викладачі. Настала пора змінити ставлення до базових класичних наук, до яких належала, і риторика – наука і мистецтво переконуючої комунікації. Наука, що становить фундамент професіоналізму спеціаліста гуманітарної професії і в першу чергу адвоката, прокурора, судді.

Виступ в суді – один з найбільш складних і відповідальних моментів участі прокурора, захисника й інших учасників в кримінальному судочинстві. Їхній успішний виступ неможливий без достатніх знань. Уміння виступати публічно не приходить само собою. Необхідно наполегливо учитись цьому, оволодівати і відшліфовувати прийоми риторського мистецтва.

Судові промови відомих юристів є зразком майстерності володіння словом, яке сполучається з правильною підготовкою промови, умілим використанням і вправним аналізом доказів і обставин кримінальної справи. Критично оцінений і правильно сприйнятий матеріал судових промов може надати хорошу послугу українським правникам.


  1. ПРОГРАМА


Тема 1. Короткий нарис історії і теорії риторики.

    1. Антична риторика.

    2. Риторика слов’ян (загальна і судова).

    3. Жанри риторики.



Тема 2. Судова промова.

2.1. Предмет судової промови.

2.2. Види судових промов.

2.3. Засади і функції судових промов.


Тема 3. Підготовка судової промови.

3.1. Збирання матеріалів.

3.2. Аналіз матеріалів.

3.3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка судової промови.


Тема 4. Промова державного обвинувача.

4.1. Зміст і побудова обвинувальної промови.

4.2. Вступна частина промови.

4.3. Виклад фактичних обставин.

4.4. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів.

4.5. Обґрунтування кваліфікації злочину.

4.6. Характеристика особи підсудного.

4.7. Обґрунтування пропозиції про міру покарання і цивільній позов.

4.8. Аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

4.9. Заключна частина промови.

4.10. Репліка прокурора.

4.11. Промова прокурора.


Тема 5. Захисна промова.

5.1. Зміст захисної промови адвоката.

5.2. Вступна частина захисної промови.

5.3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів.

5.4. Обґрунтування кваліфікації злочину.

5.5. Аналіз обтяжуючих та виправдовуючих обставин.

5.6. Характеристика особи підсудного.

5.7. Міркування про цивільний позов, міру покарання.

5.8. Заключна частина захисної промови.

5.9. Репліка.

5.10. Альтернатива в захисній промові.


  1. НАВЧАЛЬНІ ІГРИ


2.1. “Судові дебати” (З метою вироблення навичок ритора бажано, аби кожний студент на таких зняттях виступав як з обвинувальною, так і з захисною промовами.)

Мета гри. Гра “Судові дебати” – форма проблемного навчання, спрямована на активізацію пізнавальної діяльності студентів і створення стимулюючих умов для поглиблення професійних знань, розвитку творчих здібностей студентів.

Гра охоплює ту частину судового розгляду, в якій дається оцінка вчиненим підсудним діянням, аналізуються розглянуті в судовому засіданні докази, викладаються висновки про винність або невинність притягнутих до справ осіб, про кваліфікацію скоєних дій, міру покарання та інших питань, які повинен вирішити суд під час винесення вироку.

Основна мета гри – активізувати знання студентів з курсу кримінального процесу, спецкурсу “Судова риторика” і навчити застосовувати ці знання під час винесення вироку на практиці.

У процесі гри “Судові дебати” студенти самостійно засвоюють матеріал за допомогою аналізу й оцінки конкретних кримінальних справ.



Склад і функціональні обов’язки учасників гри. У грі може брати участь група від 6 до 16 чоловік. Вона поділяється (за бажанням студентів або вибором викладача) на дві частини: державні обвинувачі і захисники. Інші студенти групи слухають виступаючих, зазначають позитивні і негативні моменти, свої замітки здають викладачеві або ж складають у даній справі вирок.

Ведучий (викладач, який читає курс кримінального процесу або спецкурсу “Судова риторика”) на стадії підготовки до гри підбирає конкретну кримінальну справу, роз’яснює учасникам гри її зміст, розподіляє ролі, видає інструкції, вихідні дані до гри. По ходу гри контролює ігровий режим, організує облік її результатів.

Помічник ведучого (асистент, лаборант кафедри або ж один із студентів) допомагає в проведенні гри, підраховує бали, записує їх на дошці проти прізвищ виступаючих.

Журі (викладачі факультету, судді, прокурори, адвокати) оцінюють результати виступів учасників гри, підбиваючи підсумки, нагороджують переможців грамотами або пам”ятними подарунками.

Державний обвинувач готує і проголошує промову, в якій підтримує державне обвинувачування. У ній він аналізує зібрані у справі докази, висловлює міркування про кваліфікацію злочину, міру покарання та про інші питання, які мають значення для винесення законного й обґрунтованого вироку.

Захисник готує і проголошує захисну промову, в якій він може оспорювати обвинувачення в цілому і настоювати на невинності підсудного, вимагаючи його виправдання; оспорювати окремі пункти обвинувачення, інакше ніж прокурор, висвітлювати та пояснювати дії підсудного; оспорювати кваліфікацію злочину, пропонувати іншу, м’якшу; звернути увагу суду на обставини, які пом’якшують відповідальність, і настоювати на пом’якшенні покарання.

Критерії оцінки діяльності учасників гри. За свій виступ кожен з учасників отримує певну суму балів. Члени журі мають набір карток з цифрами 2, 3, 4, 5, які виставляються за командою ведучого після виступу чергового учасника гри. Оцінки виставляються за: аналіз доказів; аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; характеристику особи підсудного; культуру мови.

Вихідні дані – архівні кримінальні справи судів, набір карток з оцінками (для всіх членів журі), класна дошка, крейда, аркуші паперу з прізвищами учасників гри, чисті аркуші паперу для членів журі.

Процес гри складається з чотирьох етапів.

Перший етап – підготовка і початок гри. Підготовка до гри триває близько місяця. Студенти слухають лекції з кримінального процесу, спецкурсів. Вивчають конкретні кримінальні справи, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, промови обвинувачів і захисників. У вільний від навчання відвідують судові засідання, вивчають додаткову літературу, готують обвинувальні і захисні промови.

Ролі розподіляються на загальних зборах учасників з урахуванням їхніх побажань, знань і здібностей.

Гра починається перевіркою готовності учасників. Ведучий роз’яснює її правила, проводить жеребкування черговості виступу учасників. Роздає членам журі картки з оцінками, списки учасників гри.

Другий етап – розминка (5-10 хв.). Тут можна застосовувати й комп’ютер. Ведучий або оператор комп’ютера знайомить усіх учасників з правилами роботи на ній. Потім за чергою викликає гравців до персональних комп’ютерів і пропонує їм відповісти на запитання: який з наведених у переліку порядок виступів учасників судових дебатів є правильним?

Відповідь правильна. Відповідь неправильна (див. ст.318 КПК).



*


  1. Промова прокурора.

  2. Промова захисника.

  3. Промова представника цивільного позивача.

  4. Промова потерпілого (у справах зазначених у ч.1 ст.27 КПК).

*


  1. Промова прокурора.

  2. Промова потерпілого (у справах зазначених у ч.1 ст.27 КПК).

  3. Промова захисника.

  4. Промова представника цивільного позивача.


*

  1. Промова прокурора.

  2. Промова представника цивільного позивача.

  3. Промова потерпілого (у справах зазначених у ч.1 ст.27 КПК).

  4. Промова захисника.


Третій етап – проголошення судової промови (80-85 хв.). Ведучий надає слово державному обвинувачеві. По закінченні виступу він просить членів журі підняти картки з оцінками. Перша оцінка виставляється за аналіз доказів, друга – за аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, характеристику особи підсудного, третя – за культуру мови. Помічник ведучого записує ці оцінки, підсумовує їх і заносить на дошку суму набраних балів.

Потім виступає захисник. Повторюється процедура оцінки його виступу. Так вислуховують усіх промовців.



Четвертий етап – підбиття підсумків гри (близько 30 хв.). Члени журі аналізують допущені помилки вислуховують міркування і виступи учасників й оцінюють промову кожного учасника.

Переможці нагороджуються грамотами або пам’ятними подарунками.


2.2. “Судова промова”

Кожному студенту академічної групи вручається кримінальна справа, з якої вилучається та частина протоколу судового засідання, в якій записані судові промови державного обвинувача чи захисника.

Студентам пропонується ознайомитися з даними кримінальними справами і скласти обвинувальну чи захисну промову. Разом із кримінальною справою через тиждень складені судові промови повертаються викладачеві.

Викладач разом із студентами порівнює й обговорює ці судові промови, відзначає допущені помилки. За вдало підготовлену судову промову студент може отримати до 10 балів.




  1. ПРОМОВИ




    1. Обвинувальна промова О.Коляди у справі В.Губаєва.

Шановні судді! На підставі всього вислуханого і перевіреного у судовому засіданні було встановлено таке. Вранці 9 березня 2007 року в 73 номері готелю “Театральний” Валерій Губаєв викрав із “дипломата” гроші в сумі 3700 грн., що належали Плієву Валерію Султановичу, який мешкав у цьому номері разом з братом Германом.

Плієви запідозрили в крадіжці свого недавнього приятеля Губаєва. Останній ухилявся від слідства, але невдовзі був затриманий. Він повністю визнав свою вину і повернув викрадені гроші. Здійснення крадіжки він пояснює тим, що гроші йому потрібні були ніби для весілля і що він хотів їх швидко повернути. Взяв таємно, оскільки знав, що Плієви йому не дали б у борг. Це твердження спростовується показаннями свідка Ольги Слинько, яка показала, що серйозної розмови про весілля у них не було, та іншими матеріалами справи.

Про мотиви крадіжки свідчать дії Губаєва, який у день крадіжки виїхав до Москви. Купив там дорогу шубу, а повернувшись до Києва, знайомиться відразу з декількома дівчатами, ходить з ними в кіно, ресторани, продовжує витрачати гроші на себе.

Таким чином, мотивом здійснення крадіжки було не бажання Губаєва женитися, а прагнення вести паразитичний спосіб життя. Намагання повернути гроші у Губаєва було відсутнє, оскільки своїх грошей у нього не було, на роботу він влаштовуватися не збирався, з батьками зв’язків не підтримував, уникав зустрічі з Плієвими. Лише після зустрічі з батьком, якого розшукав і привіз до Києва Валерій Плієв, і, довідавшись про початок слідства, Губаєв змушений був повернути частину грошей. Решту віддав його батько.

Свідок Герман Плієв підтвердив, що гроші, повернені Губаєвим, були тими ж купюрами і у тій же упаковці, в якій лежали в “дипломаті”, чим ще раз підтверджується вина підсудного.

Заява підсудного про те, що він хотів піти з повинною в міліцію, нічим не підтверджується. Навпаки, Губаєв ховався від правосуддя, у зв’язку з чим слідство у справі було зупинено й оголошено розшук.

Показаннями свідків і потерпілого, а також протоколом впізнання встановлений факт знайомства Плієва з підсудним. Вони познайомилися 3 березня в ресторані “Метро”. При знайомстві Губаєв говорив, що живе в Кисловодську, а нині поселився в готелі “Славутич”, працює в органах міліції. Насправді ж він проживав у місті Орджонікідзе, в готелі “Славутич” не поселявся. В органах міліції працював два роки тому (один місяць), звідки був звільнений за порушення трудової дисципліни. З грудня 2005 року він ніде не працював, але продовжував видавати себе за майора міліції чи СБУ. З часу знайомства Губаєв кілька разів був у номері в Плієвих, залишався там ночувати.

Одного разу після його візиту була виявлена пропажа золотого годинника і персня. Губаєв спочатку говорив, що не знає, де вони знаходяться, а потім віддав власнику цих речей гроші. До того часу виявилося, що в готелі “Славутич” він не проживає, і Герман Плієв попередив Валерія про те, що не слід довіряти Губаєву.

І все ж увечері 8 березня Губаєв був у номері Плієвих. Герман при свідках перерахував гроші, поклав їх до “дипломата”. Губаєв бачив гроші, залишився ночувати, уранці здійснив крадіжку і зник.

Як пояснює Губарєв, своїх грошей у нього лишалося 85 грн., але цього йому було мало, і він викрав гроші у Плієва, які потрібні були йому ніби для весілля.

Отже, Губаєв заздалегідь передбачив можливість крадіжки й умисно здійснив злочин.

Потерпілий показав, що сума грошей, викрадених Губаєвим, є для нього значним збитком. Необхідно також врахувати той факт, що ці гроші були у Плієва останніми. Уявіть себе на місці людини, яка опинилася у чужому місті без грошей.

Таким чином, дії Губаєва підпадають під ознаки ч.2 ст.140 КК (1960) як здійснення крадіжки особистого майна громадян, що завдала значної шкоди потерпілому.

Що ж можна сказати про особу підсудного?

Останнім часом Губарєв ухиляється від суспільно корисної діяльності, кинув навчання і байдикує, живе на гроші, які взяв з дому. Про майбутнє не задумувався, на роботу влаштуватися не намагався, а коли гроші стали закінчуватися, не знайшов нічого іншого, як піти на злочин. Пом’якшуючою його вину обставиною є те, що Губаєв раніше не судимий, вину свою визнав повністю.

У сім”ї Губарєв не обділений ласкою, любов’ю й увагою, однак сам поводиться з батьками егоїстично: несподівано виїхав з дому і нічого нікому не сказав. За декілька місяців відсутності батьки навіть не отримали від нього листа.

За місцем минулої роботи Губаєв характеризується негативно. За місцем проживання підсудний характеризується як “зразковий мешканець, який користується любов’ю і повагою мешканців”. Однак, зрозуміло, що краще людину знають на роботі, ніж за місцем проживання.

Тривала відсутність певних занять, легковажність, безпринципність, схильність до нечесних поступків і прагнення до легкого життя стали причиною здійснення злочину.

Говорячи про умови здійснення злочину, слід звернути увагу на несумлінне ставлення до своїх обов’язків працівників готелю “Театральний”. Стороння людина вільно входить до чужого номера, залишається там ночувати, здійснює злочин і непомітно виходить.

Я вважаю за доцільне просити суд винести окрему ухвалу на адресу адміністрації готелю “Театральний” з приводу порушення пропускного режиму.

Легковажно повели себе і Плієви. Будучи всього тиждень знайомими з Губаєвим, який уже дав привід сумніватися в його чесності, вони продовжують з ним зустрічатися, запрошують до себе в номер, перераховують гроші в його присутності, залишають їх на виду і дозволяють ночувати в номері.

Таким чином були створені сприятливі умови для здійснення злочину.

Звинувачуючи Губаєва у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, враховуючи визнання ним своєї вини, відшкодування потерпілому викраденої суми грошей, а також те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, прошу присудити Губаєва Валерія Якимовича до трьох років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму з конфіскацією майна.




    1. Захисна промова С.Ткаченка у справі В.Губарєва



Вельмишановні судді!

Моя думка і думка прокурора у даній справі діаметрально протилежні. Прокурор абсолютно впевнений, що підсудний вчинив злочин, а я впевнений у тому, що злочину не було.

Де ж істина?

9 березня 2007 року в райвідділ Старокиївського райвиконкому м. Києва надійшло повідомлення від Плієва Валерія про пропажу у нього грошей в сумі 3700 грн. Ці гроші взяв Губаєв Валерій, який знаходиться нині на лаві підсудних. Його звинувачують у крадіжці особистого майна громадянина Плієва, що завдала значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 140 КК (1960) України.

Крадіжка – це корисливе посягання на особисте майно громадян. Винний керується при цьому корисним мотивом і переслідує мету – збагатитися. Крадіжка передбачає таке вилучення речей, при якому винний намагався позбавити власника фактичної можливості володіння, користування або розпорядження річчю назавжди, а не на тимчасове позичення. Відсутність у діях особи корисливих спонукань і мети виключає визнання їх крадіжкою.

5 березня 2007 року в м. Києві на вулиці Хрещатик біля ресторану “Метро” брати Плієви Валерій і Герман познайомилися з Валерієм Губаєвим. Зав’язалася дружня бесіда, в ході якої з’ясувалося, що Валерій Губаєв проживає у тому ж місці, що і брати Плієви, в м. Орджонікідзе. Брати Плієви приїхали до Києва за покупками, Валерій Губаєв – до своєї знайомої дівчини Ольги Слинько, з якою мав намір одружитися. В той же день брати запросили Губаєва Валерія до себе в гості.

Наступного дня Губаєв знову був гостем Плієвих.

Вони разом прогулювалися містом, відвідували ресторани. В ході цих зустрічей, дружніх бесід з’ясувалося, що у Плієвих і Губаєва є багато спільних друзів і знайомих.

8 березня Плієви і Губаєв знаходилися у готелі. В цей же день Герман Плієв, перераховуючи гроші в присутності Губаєва, поклав їх у “дипломат”, а останній - на шафу. Ввечері Герман Плієв пішов гуляти. Десь о 23 годині 30 хвилин він зателефонував до готелю і повідомив, що ночувати не прийде і Губаєв може лишитися в номері до ранку. Валерій Губаєв цю пропозицію прийняв. Вранці 9 березня о 7 годині 30 хвилин, коли Плієв ще спав, Губарєв піднявся, взяв із “дипломата” пакунок з грішми і поїхав до Москви. При цьому Губаєв залишив записку, в якій було сказано: “Я взяв гроші. Поверну через місяць.” У розписці були вказані його адреса і місце проживання батьків. Так, це були гроші, які належали Плієву Валерію, а не Герману, як про це думав Губаєв. Це були гроші, в яких Губарєв відчував гостру потребу; вони потрібні були йому для весілля.

Через тиждень Губарєв повернувся з Москви до Києва. Тут у нього лишилася кохана дівчина, залишилися друзі – брати Плієви. По приїзді до Києва він зателефонував Герману в готель, і вони домовилися про зустріч. Під час цієї зустрічі Губаєв віддав Герману 2500 грн.

Батько Губаєва повернув Валерію Плієву решту боргу.

Те, що саме Губаєв взяв у Плієва 3700 грн., є безспірним. Це підтверджується показаннями самого потерпілого Плієва Валерія і свідка Плієва Германа. Однак далеко не безспірним є мотив і мета, якими керувався Губаєв. З показань свідка Богомолової Наталії видно, що Губаєв дійсно збирався женитися на її подрузі Слинько Ользі. Таким чином, Губаєв не обманює, що гроші йому потрібні були для весілля.

Чи була насправді розписка?

Свідок Герман Плієв на це питання відповів у суді, що розписка була; потерпілий показав, що розписки він не бачив. Однак він не стверджує, що її не було.

Із змісту розписки, показань підсудного видно, що наміру позбавити Плієва цих грошей назавжди у Губаєва не було. Гроші він обіцяв повернути через місяць. І дійсно, вони були повернуті в межах цього терміну. В справі є заява Плієва про те, що претензій матеріального характеру до Губаєва він не має. Цю заяву оголошено в суді.

Те, що подібного наміру у Губаєва не було, підтверджується характером його дій. Навіщо людині, яка вирішила за рахунок іншої, залишити свої дані, розповідати про своїх батьків? Навіщо йому їхати із Москви знову до Києва і телефонувати тому, у кого він викрав гроші?

Губаєв обвинувачується в тому, що хотів збагатитися за рахунок друзів, позбавити їх назавжди цих грошей. Однак весь хід судового слідства, показання підсудного слідства, показання підсудного, свідків, досліджені документи свідчать про інше. Такої мети у Губарєва не було, тобто відносини, які виникли між підсудним Губаєвим і потерпілим Плієвим Валерієм, регулюються цивільним правом, а не кримінальним.

Закон вимагає, щоб у процесі кримінального судочинства кожен, хто вчинив злочин, зазнав справедливого покарання, і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений, щоб у кожній справі була встановлена істина, а обвинувальний вирок ґрунтувався на переконливих і безспірних доказах.



Якщо ви, шановні судді, винесете із залу суду таке ж переконання, як і я, якщо мої доводи підтвердять у вас ці переконання, то я думаю, що не далі, як через кілька годин підсудний почує з ваших уст виправдувальний вирок.

  1. ЛІТЕРАТУРА




  1. Античные риторики – М., 1978.

  2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

  3. Бондаренко П.С. Судова промова. – Львів, 1972.

  4. Гольдинер В.Д. Защитительная речь. – М., 1970.

  5. Гурвич С.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1988.

  6. Защитительные речи советских адвокатов: - М., 1956; Защитительные речи советских адвокатов: - Сб.2, М., 1957; Сборник защитительных речей адвокатов Белорусской ССР. – М., 1968; Речи советских адвокатов – М., 1968; Судебные речи адвокатов. – Л., 1972 Речи советских адвокатов по уголовным делам. – М., 1975; Речи советских адвокатов по гражданским делам. – М., 1976; Слово адвокату: речи советских адвокатов по гражданским и уголовным делам. – М., 1981; Судові промови адвокатів Української РСР. – К., 1959.

  7. Ивакина Н.Н. Культура судебной речи. – М., 1995.

  8. Киселев Я.С. Судебные речи. – Л., 1967.

  9. Кони А.Ф. Избранное. – М., 1989.

  10. Кони А.Ф. Советы лекторам. Искусство речи на суде. – Избр. Соч. в 2-х томах. – М., 1959.

  11. Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. – Київ, 1988

  12. Крыленко Н.В. Судебные речи. – М., 1964.

  13. Леоненко В.В. Судебное красноречие как составная часть культуры судебного процеса // Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. – К., 1981.

  14. Любітов С. Промова адвоката в кримінальній справі. // Радянське право, 1966, №4.

  15. Мифологический словарь. – М., 1990.

  16. Михайловская М.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. – М., 1981.

  17. Молдован В.В. Судова риторика. К., 2006.

  18. Молдован В.В. Судебные прения. Игровые занятия. – К., 1989.

  19. Молдован В.В., Михеєнко М.М. Юридичний практикум: навчальні ігри. – К., 1994.

  20. Ораторы Греции. – М., 1985.

  21. Прислів’я та приказки. Взаємини між людьми. – К., 1991.

  22. Радченко В.Н. Изучение ораторского искусства в США. – М., 1991.

  23. Резниченко И.М. Основы судебной речи. – Владивосток, 1975.

  24. Родос В.Б. Спор и полемика. – М., 1989.

  25. Россельс В.Л. Судебные защитительные речи. – М., 1966.

  26. Сагач Г.М. Живе слово полеміста. – К., 1991.

  27. Сагач Г.М., Юнина Е.А. Риторика в интелектуальных играх. – К.,1991.

  28. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993.

  29. Сопер П. Основы искусства речи. Ростов-на-Дону., 1995.

  30. Сергеич П. Искусство речи на суде. – М., 1988.

  31. Судебное красноречие русских юристов прошлого. – М., 1992.

  32. Судебные речи советских обвинителей. – М., 1965.

  33. Судебные речи государственных обвинителей Российской Федерации. – М., 1975.

  34. Судебные речи известных русских юристов. – М., 1958.

  35. Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972.

  36. Царев В.И. Слово государственному обвинителю. – М., 1982.

  37. Цицерон Марк Тулий. Избранные произведения. – М., 1975.

  38. Шифман М.Д. Речь прокурора в уголовном процессе. – М., 1960.

  39. Чепіга І.О. Ораторське мистецтво на Україні в 16-17ст. // Українська мова і література в школі. 1989. №10.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка