Програма інтернатури випускників вищих медичних закладів освіти



Скачати 405.88 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір405.88 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА


інтернатури випускників вищих медичних закладів освіти

ІІІ – ІV рівнів акредитації зі спеціальності: 14.01.12. –

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ”

Київ-2006

Заступник директора Департаменту кадрової політики, освіти та науки МОЗ України

проф. ____________ О.П.Волосовець

“ ____ “ _____________ 2006 р.


Ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, чл.-кор. АМН України, проф.______________Ю.В.Вороненко
“ _____ “ _______________ 2006 р.




МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА



ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА


інтернатури випускників вищих медичних закладів освіти

ІІІ – ІV рівнів акредитації зі спеціальності: 14.01.12. –



ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ”

Київ-2006

Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності “Інфекційні хвороби” розроблені колективами кафедр інфекційних хвороб і дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика та кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця відповідно до наказу МОЗ України № 81 від 23.02.2005 р. “Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів" та Наказу № 621 від “21” листопада 2005 р. “Про внесення змін до наказу МОЗ України №81”.



СКЛАД РОБОЧОЇ ГРУПИ

1. Гебеш Василь Васильович

- доктор медичних наук, професор, завідуючий кафедрою інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

2. Дегтяренко Ольга Михайлівна

- кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

3. Сухов Юрій Олександрович

- кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

4. Жигарєв Юрій Олександрович

- кандидат медичних наук, асистент кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

5. Печінка Анатолій Михайлович

- кандидат медичних наук, доцент, виконуючий обовязки завідуючого кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

6. Корчинський Микола Чеславович

кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

7. Чернишова Людмила Іванівна

- доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедрою дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

8. Лапій Федір Іванович

- кандидат медичних наук, асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

Рецензенти:

Крамарєв С.О. – головний позаштатний інфекціоніст МОЗ України, завідуючий кафедрою дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор;

Руденко А.О. – завідуюча відділом нейроінфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор.

Навчальний план і програма схвалені Координаційною науково-методичногю радою з післядипломної освіти лікарів і провізорів при Департаменті кадрової політики, освіти і науки Міністерства охорони здоров’я України

“______” ________________ 2006 р.

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА


інтернатури випускників медичних

інститутів та медичних факультетів університетів

із спеціальності “Інфекційні хвороби”
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Інтернатура є обов’язковою формою післядипломної підготовки лікаря, після закінчення якої вони отримують звання лікаря-інфекціоніста.

В інтернатуру з інфекційних хвороб зараховуються випускники лікувальних і медико-профілактичних факультетів медичних університетів та медичних факультетів університетів.

Мета інтернатури – первинна спеціалізація лікарів-інтернів з інфекційних хвороб, їх практична підготовка та підвищення професійного рівня до самостійної лікарської діяльності в інфекційних відділеннях лікарень і кабінетах інфекційних захворювань поліклінік.

Інтернатура з інфекційних хвороб передбачає поглиблення теоретичних знань, отриманих під час навчання у вищому навчальному закладі. Особливу увагу необхідно приділити розумінню загальних закономірностей інфекційного процесу, різноманітності збудників та особливостей їх взаємодії з організмом людини і ролі імунологічних реакцій в цих процесах.

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі на протязі 1,5 років: заочна форма на базах стажування і закладах охорони здоров’я – 7 місяців; очна форма – 10 місяців на кафедрах інфекційних хвороб університетів або академій післядипломної освіти.

Підготовка лікарів-інтернів з інфекційних хвороб передбачає надбання знань з етіології, епідеміології, патогенезу, клініки, діагностики, диференційної діагностики, лікування хворих, специфічної і неспецифічної профілактики, а також невідкладної допомоги інфекційним хворим.

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних і практичних знань, умінь, і практичних навичок, необхідних лікарю-інфекціоністу для самостійної роботи і надання кваліфікованої допомоги хворим.

Основним блоком програми є курс – самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну інформацію з певної галузі інфекційних хвороб або суміжних дисциплін. Курси розбиті на окремі розділи. Для полегшення орієнтації у програмі та впорядкування інформації, курси і розділи закодовано.

Для виконання даної програми передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Лекційні години складають до 5% від загального обсягу учбових годин. З найбільш актуальних тем програми інтерни складають реферати (8 – 10 за рік), які обговорюються на семінарах.

У базовому закладі лікарі-інтерни працюють як ординатори інфекційного відділення в обсязі 50% навантаження лікаря, щоденно самостійно ведуть до 10 хворих (в залежності від штатного розкладу та наявної епідситуації), призначають необхідні діагностичні обстеження і раціональне лікування, а також заповнюють потрібну медичну документацію. Разом з досвідченим лікарем несуть два 12-годинних чергування на місяць, про які доповідають на ранкових лікарських конференціях.

Підготовка лікарів-інтернів передбачає також участь в семінарських заняттях, відвідування засідань наукового товариства, конференцій, клінічного розгляду хворих, вивчення рекомендованої літератури та аналіз архівних матеріалів базового закладу охорони здоров’я.

Інтерни беруть участь в консультаціях лікаря-фахівця, що проводяться в різних відділеннях і кабінетах поліклініки.

За час роботи в кабінеті інфекційних захворювань (КІЗ) поліклініки інтерни повинні оволодіти всіма основними методами діагностики та лікування інфекційних хвороб, які використовуються в умовах поліклініки та вдома, показаннями до госпіталізації і здійснювати диспансерне спостереження за реконвалесцентами та носіями збудників.

Протиепідемічна робота інтерна в поліклініці включає аналіз, обстеження на носійство збудників, проведення організаційних заходів в осередку інфекції. Працюючи в осередку інфекції, лікарі-інтерни контролюють стан і виконання санітарно-протиепідемічного режиму та освоюють комплекс заходів, які направлені на запобігання поширення інфекції: ізоляція та госпіталізація хворого, установлення строку карантину, проведення активної та пасивної імунізації, виявлення носія збудників, лабораторне дослідження і спостереження за контактними особами.

Головні лікарі систематично контролюють роботу інтернів та їх безпосередніх керівників, періодично заслуховуючи їх повідомлення про хід підготовки молодих фахівців на лікарняній раді, проводять інші заходи по підвищенню ефективності інтернатури.

В базових закладах охорони здоров’я при заочній формі навчання проводиться систематичний контроль набутих лікарями-інтернами знань та практичних навичок у вигляді співбесід.

Згідно з навчальним планом та програмою викладачі кафедри розробляють робочу програму, яка включає робочий навчальний план, тематичний план лекцій, семінарських та практичних занять, план самостійної роботи інтернів під керівництвом викладача, графік чергувань в клініці.

З врахуванням особливостей майбутньої роботи інтерна, реальних можливостей і специфіки клінік вузу та бази стажування кафедра може вносити зміни до тематики, форм організації навчання та перерозподіл навчального часу в межах 20 % навчального часу.

Контроль рівня підготовки інтернів здійснюється постійно: з основних розділів учбового плану та програми лікарі-інтерни складають заліки, проводиться підсумковий контроль знань та практичних навичок наприкінці очного та заочного циклу навчання та заключна атестація інтернів.

Форми контролю повинні бути різноманітними, але перевагу слід віддавати письмовим та комп’ютерним формам контролю.

Викладачі кафедри контролюють виконання навчального плану і програми на базах стажування.

Лікарі-інтерни, які закінчили навчання, підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста у встановленому Міністерством охорони здоров’я України порядку.




ПРОГРАМА З ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ.
01. Організація інфекційної служби.

    1. Основи законодавства України про охорону здоров’я. Директивні документи, які визначають діяльність органів і закладів охорони здоров’я, включаючи діяльність лікаря-інфекціоніста.

    2. Закони України, накази МОЗ та інші нормативні документи, що регулюють роботу інфекційної служби.

    3. Організація інфекційної служби і основні напрями в боротьбі з інфекційними хворобами.

    4. Організація стаціонарної допомоги інфекційним хворим.

    5. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги інфекційним хворим.

    6. Принципи проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання населення.

    7. Застосування принципів біоетики та доказової медицини в роботі лікаря-інфекціоніста.


02. Загальні питання інфекційних хвороб.

02.01. Поняття про інфекцію, інфекційний процес, інфекційну хворобу. Закономірності розвитку інфекційного процесу.

02.02. Імунологія інфекційного процесу. Особливості імунної відповіді при різних інфекціях.

02.03. Еволюція інфекційних хвороб та структура інфекційних захворювань в теперішній час.

02.04. Уявлення про епідемічний процес, його особливості та ланки, порядок проведення профілактичних щеплень.

02.05. Поточна та заключна дезінфекція.

02.06. Хвороби, на які поширюються “Міжнародні медико-санітарні правила” (особливо небезпечні, карантинні, конвенційні інфекційні хвороби).

02.07. “Хвороби мандрівників”.

02.08. Принципи діагностики інфекційних хвороб.

02.09. Принципи лікування інфекційних хвороб. Ускладнення при лікуванні інфекційних хворих; медикаментозна хвороба.


03.Основні клінічні симптоми та синдроми при інфекційних хворобах.

03.01. Типи гарячок.

03.02. Екзантеми та енантеми.

03.03. Семіотика інфекційних хвороб. Основні клінічні синдроми – інтоксикаційний, гепатолієнальний, гострих та хронічних дисфункцій кишечнику, респіраторний, менінгеальний, судомний, артралгічний, лімфаденопатії.

03.04. Синдром гарячки невідомого походження.

03.05. Синдром лімфаденопатії невідомого походження.


04. Інфекційні хвороби з фекально-оральним механізмом передачі

("кишкові" інфекції).

04.01. Черевний тиф та паратифи А і В.

04.02. Сальмонельози.

04.03. Шигельози.

04.04. Харчові токсикоінфекції. Кишкові інфекції, викликані умовно-патогеними мікроорганізмами.

04.05. Ботулізм.

04.06. Ешеріхіози.

04.07. Ієрсиніоз кишковий та псевдотуберкульоз.

04.08. Кампілобактеріоз.

04.09. Вірусні діареї. Ротавірусна хвороба.

04.10. Ентеровірусні захворювання.

04.11. Поліомієліт.

04.12. Протозойні інвазії кишечнику.

04.12. 01. Амебіаз.

04.12.02. Лямбліоз.

04.12.03. Балантидіаз.

04.12.04. Трихомоніоз.

04.13.Гельмінтози.

04.13.01 Нематодози: аскаридоз, трихоцефальоз, ентеробіоз, трихінельоз, стронгілоїдоз, анкілостомоз.

04.13.02. Цестодози: теніоз, цистицеркоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз, ехінококоз.

04.13.03. Трематодози: опісторхоз, фасциольоз.

04.13.04. Найважливіші тропічні гельмінтози: філяріози, шистосомози.


05. Вірусні гепатити.

05.01. Анатомо-фізіологічні особливості печінки і жовчних шляхів. Характер жовтяниць та їх патогенез ( печінкова, надпечінкова, підпечінкова).

05.02. Інфекції, що можуть спричинювати позапечінкові жовтяниці.

05.03. Етіологія печінкових жовтяниць – інфекційна і неінфекційна (вірусні, бактеріальні, протозойні, токсичні, алергічні, аутоімунні).

05.04. Вірусні гепатити А, В, С, D, E, F, G, TTV, SEN. Роль інших вірусів у розвитку гепатитів (віруси герпеса простого та оперізуючого, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, ентеровіруси, аденовіруси, флавовіруси та ін.). Етіологія, епідеміологія, патогенез; клініка, критерії тяжкості, ускладнення. Лабораторна діагностика: основні маркери та їх правильна оцінка. Наслідки вірусних гепатитів.

05.05. Холестатичні форми вірусних гепатитів та їх диференційна діагностика з печінковими холестазами іншої етіології та підпечінковими холестазами.

05.06. Диференційна діагностика вірусних гепатитів між собою, з інфекційними та неінфекційними печінковими жовтяницями, з надпечінковими та підпечінковими жовтяницями.

05.07. Ускладнення вірусних гепатитів. Фульмінантна печінкова енцефалопатія (патогенез, клініка, лікування). Панкреатити, холецистити, дискінезії жовчних шляхів та ін.

05.08. Хронічні вірусні гепатити та цироз печінки; зв’язок вірусних гепатитів з гепатокарциномою.

05.09. Принципи лікування гострих та хронічних вірусних гепатитів.

05.10. Особливості перебігу вірусних гепатитів у різних категорій хворих: вагітних, ВІЛ-інфікованих, споживачів ін’єкційних наркотиків.

05.11. Профілактика вірусних гепатитів.

05.12. Організація диспансерного нагляду та лікувально-трудова експертиза хворих на вірусні гепатити.


  1. Інфекційні хвороби з повітряно-краплинним механізмом передачі

("крапельні" інфекції).

06.01. Гострі респіраторні вірусні інфекції.

06.01.01. Грип. Віруси грипу, здатні спричиняти захворювання людини ("пташиний грип").

06.01.02. Парагрип.

06.01.03. Аденовірусні інфекції.

06.01.04. Риновірусні інфекції.

06.01.05. Реовірусні інфекції.

06.01.06. Коронавірусні інфекції. SARS.

06.01.07. Респіраторно-синцитіальні інфекції.

06.02 Коклюш. Паракоклюш.

06.03. Менінгококова інфекція.

06.04. Дифтерія.

06.05. Ангіни.

06.06. Кір.

06.07. Краснуха.

06.08. Паротит епідемічний.

06.09. Скарлатина.

06.10. Особливості перебігу "дитячих" інфекцій у дорослих.

06.11. Легіонельоз.

06.12. Респіраторні хламідіози (орнітоз, пневмохламідіоз).

06.13. Респіраторні мікоплазмози.

06.14. Пневмококова інфекція та інфекція, спричинена гемофільною паличкою.


07. Трансмісивні ("кров’яні") інфекції.

07.01. Малярія.

07.02. Рикетсіози.

07.02. Епідемічний висипний тиф та хвороба Бріла.

07.02.01. Ендемічний (щурячий, блошиний) висипний тиф.

07.02.02. Ку-гарячка.

07.02.03. Волинська гарячка.

07.02.04. Кліщовий пароксизмальний рикетсіоз.

07.02.05. Марсельська гарячка.

07.02.06. Везикульозний рикетсіоз.

07.02.07. Північно-азіатський кліщовий рикетсіоз.

07.02.08. Гарячка Цуцугамуші.

07.03. Бореліози.

07.03.01. Системний кліщовий бореліоз (хвороба Лайма).

07.03.02. Епідемічний поворотний тиф.

07.03.03. Ендемічний поворотний тиф.

07.04. Лейшманіози.

07.05. Трипаносомози.

07.06. Геморагічні гарячки.

07.06.01. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГЛНС).

07.06.02.Кримська гарячка.

07.06.03. Омська гарячка.

07.06.04. Гарячка Денге.

07.07. Інші арбовірусні хвороби. Флеботомна гарячка.

07.08. Вірусні енцефаліти.

07.08.01. Кліщовий енцефаліт. Комариний енцефаліт.

07.08.02. Епідемічний летаргічний енцефаліт (Економо).

07.08.03. Інші вірусні енцефаліти.



08. Карантинні, конвенційні хвороби. Загальна характеристика особливо небезпечних інфекційних хвороб.

08.01. Невідкладні заходи при виявленні хворого з підозрою на особливо небезпечну інфекцію. Захисні заходи. Екстренна профілактика. Заключна дезінфекція.

08.02. Чума.

08.03. Холера. Холероподібні захворювання, що викликані вібріонами НЕ О1 групи.

08.04. Натуральна віспа. Мавпяча віспа.

08.05. Особливо небезпечні геморагічні гарячки (жовта, Ебола, Марбург, Ласса).


09. Інфекційні хвороби з рановим та інокуляційним механізмом передачі

09.01. Правець.

09.02. Сказ.

09.03. Бешиха. Еризипелоїд.

09.04. Доброякісний лімфоретикульоз (феліноз) та інші бартонельози.

09.05. Содоку.

09.06. Сап. Меліоїдоз Ящур.
10.ВІЛ-інфекція

10.01. Загальні питання ВІЛ-інфекції: етіологія та епідеміологія. Особливості епідеміології ВІЛ-інфекції в Україні.

10.02. Патогенез та імунопатогенез ВІЛ-інфекції.

10.03. Стадійність розвитку ВІЛ-інфекції та критерії визначення стадій. Гострий ретровірусний синдром. Клінічні класифікації ВІЛ-інфекції.

10.04. Клінічна та лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції.

10.05. СНІД-асоційовані (опортуністичні) інфекції та новоутворення. Основні клінічні синдроми. Діагностика, лікування, профілактика.

10.06. Організація медичної допомоги ВІЛ-інфікованим. Клінічні протоколи лікування ВІЛ інфекції. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ).

10.07. Профілактика ВІЛ-інфекції. Основи законодавства з питань ВІЛ/СНІДу в Україні. Біоетичні та юридичні проблеми ВІЛ-інфекції.


11. Вторинні імунодефіцитні стани.

11.01. Етіологічні чинники та патогенез вторинних імунодефіцитних станів.

11.02. Особливості клінічного перебігу інфекційних хвороб у хворих з вторинними імунодефіцитами.

11.03. Імунокорекція. Роль імунокорекції в лікуванні інфекційних захворювань.


12. Інфекції з множинним механізмом передачі.

12.01. Токсоплазмоз.

12.02. Туляремія.

12.03. Бруцельоз.

12.04. Лістеріоз.

12.05. Сибірка.

12.06. Лептоспірози.

12.07. Герпесвірусні інфекції.

12.07.01. Захворювання, викликані вірусами простого герпесу (HSV-1/2).

12.07.02. Вітряна віспа та оперізуючий герпес (VZV-інфекція).

12.07.03. Захворювання, спричинені вірусом Епштейна-Барр (EBV-інфекція). Інфекційний мононуклеоз.

12.07.04. Цитомегаловірусна інфекція (CMV).

12.07.05. Захворювання, що спричинені герпесвірусами людини 6-го, 7-го та 8-го типів (HHV-6,7,8).
13. Сепсис.

13.01. Етіологія, патогенез та імунопатогенез сепсису.

13.02. Клініка, діагностика, лікування, профілактика.

13.03. Поняття про хронічний сепсис.


14. Невідкладні стани та інтенсивна терапія в клініці інфекційних хвороб.

14.01. Організація відділень (палат) інтенсивної терапії в інфекційних стаціонарах для лікування хворих з невідкладними станами.

14.02. Гостра циркуляторна недостатність.

14.02. Дегідратаційний шок.

14.02. Інфекційно-токсичний шок.

14.02. Анафілактичний шок.

14.03. Гостра недостатність дихання.

14.03.01. Порушення трахеобронхеальної прохідності.

14.03.02. Набряк легенів.

14.03.03. Нейропаралітичне порушення дихання.

14.04. Церебральна гіпертензія.

14.04. Набряк і набухання мозку.

14.04. Коматозні стани.

14.04. Інтенсивна терапія судомного синдрому.

14.05. Гостра печінкова недостатність.

14.06. Гостра ниркова недостатність.

14.07. Геморагічний синдром (ДВЗ-синдром).
15. Пріонові інфекції.

15.01. Повільні інфекції. Загальні поняття про пріонові інфекції. Куру. Скрепі. Коров’ячий сказ.

15.02. Новий варіант хвороби Крейцфельдта-Якоба.
16. Інфекційні хвороби у дітей.

16.01. Соціальна медицина та організація інфекційної служби дітям в Україні.

16.01.01. Директивні документи, які визначають діяльність дитячих органів і закладів охорони здоров’я, включаючи діяльність лікаря-інфекціоніста.

16.01.02. Закони України, накази МОЗ та інші нормативні документи, що регулюють надання допомоги дитячому населенню, що хворіє на інфекційні хвороби.

16.01.03. Організація інфекційної служби і основні напрямки в боротьбі з інфекційними хворобами у дітей.

16.01.04. Організація стаціонарної допомоги дітям з інфекційними хворобами .

16.01.05. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям з інфекційними хворобами.

16.01.06. Принципи проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання дитячого населення.

16.01.07. Застосування принципів біоетики щодо хворих дітей на інфекційні хвороби в роботі лікаря-інфекціоніста.


16.02. Загальні питання інфекційних хвороб у дітей.

16.02.01. Особливості розвитку інфекційного процесу у дітей.

16.02.02. Протиінфекційний імунітет у дітей.

16.02.03. Особливості епідемічного процесу серед дитячого населення.

16.02.04. Особливості діагностики інфекційних хвороб в дитячому віці.

16.02.05. Принципи проведення протиінфекційної терапії в дитячому віці.


16.03. Інфекції дихальних шляхів у дітей.

16.03.01. Термінологія, етіологія, епідеміологія гострих респіраторних інфекцій

16.03.02. Основні синдроми при гострих респіраторних інфекціях: гіпертермічний, бронхообструктивний, абдомінальний, синдром крупу.

16.03.03. Гострі бронхолегеневі ускладнення ГРЗ.

16.03.04. Гострі респіраторні інфекції у дітей вірусної етіології: особливості перебігу, диференційна діагностика, терапії.

16.03.05. Гострі респіраторні інфекції у дітей бактеріальної етіології: особливості перебігу, диференційна діагностика, терапії.

16.03.06. Інфекція, зумовлена пневмококом та гемофільною паличкою у дітей.

16.03.06. Дифтерія у дітей: сучасні аспекти, клініка, діагностика, лікування та профілактика.

16.03.07. Грип у дітей: особливості перебігу, ускладнення, особливості терапії у дітей.

16.03.08. Коклюш та паракоклюш у дітей.

16.03.09. Паротит епідемічний.
16.04. Ентеровірусна інфекція у дітей.

16.04.01. Поліомієліт. Диференційний діагноз з гострими млявими паралічами.

16.04.02. Інфекція, зумовлена вірусами Коксакі та ЕСНО.

16.04.03. Вірусний гепатит А.


16.05. Інфекційні екзантеми у дітей.

16.05.01. Інфекції, що супроводжуються плямисто-папульозним висипом.

16.05.02. Інфекції, що супроводжуються везикулярно-бульозним висипом.

16.05.03. Інфекції, що супроводжуються геморагічним висипом

16.05.04. Кір.

16.05.05. Краснуха. Синдром вродженої краснухи.

16.05.06. Скарлатина.

16.05.07. Вітряна віспа.


16.06. Герпетична інфекція у дітей.

16.06.01. Етіологія, епідеміологія, патогенетичні особливості герпетичної інфекції, принципи терапії.

16.06.02. Інфекція зумовлена вірусами простого герпесу.

16.06.03. Інфекція зумовлена вірусом Епштейна-Барр.

16.06.04. Цитомегаловірусна інфекція у дітей.

16.06.05. Інфекція зумовлена іншими герпетичними вірусами.


16.07. Кишкові інфекції.

16.07.01. Етіологія, епідеміологія, особливості патогенезу ГКІ.

16.07.02. Синдром токсико-ексикозу при ГКІ у дітей. Клініка, діагностика.

16.07.03. Інфузійна терапія та оральна регідратація при кишкових інфекціях у дітей.

16.07.04. Кишковий дисбактеріоз у дітей.

16.07.05. Диференційна діагностика кишкових інфекцій у дітей.

16.07.06. Особливості етіотропного лікування кишкових інфекцій.

16.07.07. Сальмонельоз у дітей.

16.07.08. Дизентерія у дітей.

16.07.09. Вірусні діареї.

16.07.10. Кишковий ієрсиніоз, псевдотуберкульоз.

16.07.11. Холера, особливості перебігу у дітей.

16.07.12. Ешерихіози у дітей.

16.07.13. Хронічні ентерити та коліти.


16.08. Вірусні гепатити.

16.08.01. Особливості етіології та епідеміології вірусних гепатитів у дітей.

16.08.02. Перебіг та клініка вірусних гепатитів.

16.08.03. Лікування та профілактика вірусних гепатитів у дітей.

16.08.04. Хронічні гепатити у дітей.

16.08.05. Диференційний діагноз жовтяниць.


16.09. Гострі нейроінфекції.

16.09.01. Етіологія та епідеміологія гострих нейроінфекцій у дітей.

16.09.02. Основні синдроми при нейроінфекціях у дітей: гіпертермічний, менінгеальний, набряк-набухання мозку.

16.09.03. Енцефаліти у дітей.

16.09.04. Гнійні менінгіти у дітей.

16.09.05. Серозні менінгіти у дітей.

16.09.06. Синдром нейротоксикозу при інфекційній патології у дітей.

16.09.07. Менінгококова інфекція у дітей.


16.10. ВІЛ-інфекція у дітей.

16.10.01. Етіологія, епідеміологія, патогенез.

16.10.02. Особливості діагностики, перебігу та клініки ВІЛ-інфекції у дітей.

16.10.03. СНІД та асоційовані з ним хвороби.

16.10.04. Лікування та профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу у дітей.
16.11. Інтенсивна терапія при інфекційних хворобах.

16.11.01. Сепсис у дітей.

16.11.02. Принципи кортикостероїдної терапії.

16.11.03. Гостра печінкова недостатність.

16.11.04. Інфекційно-токсичний шок.

16.11.05. Гостра дихальна недостатність у дітей.

16.11.06. Методи інтенсивної терапії при інфекційних хворобах у дітей.
16.12. Протозойні інфекції та гельмінтози.

16.12.01. Токсоплазмоз у дітей.

16.12.02. Особливості епідеміології, перебігу, діагностики та лікування гельмінтозів у дітей.

16.12.03. Малярія у дітей.


16.13. Залік.
17. Модуль “Невідкладні стани”
18. Військово-спеціальна підготовка
19. Фтізіатрія
20. Епідеміологія
21. Мікробіологія
22. Вірусологія
23. Медична психологія

ГРАФІК УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ
Всього 1,5 роки (2652 годин),

в тому числі заняття на кафедрі 10 міс. (1560 год.),

на базі стажування – 7 міс. (1092 год.)


Перший рік навчання (місяці)

Другий рік навчання (місяці)




VIII

IX

X

XI

XII

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

I

Б

К

К

К

К

К

К

Б

Б

Б

Б

Б

від-пустка

Б

К

К

К

К

Примітка: Б – базовий заклад;

К – кафедра.
Розподіл учбового часу проводиться за згодою зав. кафедрою і керівника бази стажування.

Заочний цикл (на базі стажування) триває 7 місяців, з березня (III) по вересень (IX).

Атестація після закінчення заочного циклу проводиться у вересні, після закінчення очного циклу – у січні.

УЧБОВИЙ ПЛАН НАВЧАННЯ

на кафедрі – 10 місяців (1560 годин).



Назва курсу



Кількість учбових годин


Лекції

Семінари

Практичні

заняття


Всього

01. Організація інфекційної служби. Основи законодавства про охорону здоров’я.

2

4

8



14

02. Загальні питання інфекційних хвороб.

4

6

14

24

03.Основні клінічні симптоми та синдроми при інфекційних хворобах.

-

8

14

22

04. Інфекційні хвороби з фекально-оральним механізмом передачі

("кишкові" інфекції).



4

30

120

154

05. Вірусні гепатити.

4

40

70

114

06. Інфекційні хвороби з повітряно-краплинним механізмом передачі ("крапельні" інфекції).

6

42

120



168

07. Трансмісивні ("кров’яні") інфекції.

4

34

80

118

08. Карантинні, конвенційні хвороби. Загальна характеристика особливо небезпечних інфекційних хвороб.

4

14

70

88

09. Інфекційні хвороби з рановим та інокуляційним механізмом передачі

4

20

64

88

10. ВІЛ-інфекція.

4

16

30

50

11. Вторинні імунодефіцитні стани.

2

2

-

4

12. Інфекції з множинним механізмом передачі.

2

20

90

112

13. Сепсис.

4

6

18

28

14. Невідкладні стани та інтенсивна терапія в клініці інфекційних хвороб.

4

20

80

104

15. Пріонові інфекції.

2

4

-

6

16. Інфекційні хвороби у дітей.

8

58

90

156

17. Модуль “Невідкладні стани”

8

12

136

156

18. Військово-спеціальна підготовка

2

8

26

36

Базовий контроль.

Конференція.

Іспит.











2

4

6

РАЗОМ:

68

344

1030

1454

СУМІЖНІ ДИСЦИПЛІНИ:

19. Фтізіатрія

20. Епідеміологія

21. Мікробіологія

22. Вірусологія

23. Медична психологія





12

20



10

10

8



РАЗОМ:




60

ДОДАТКОВІ ПРОГРАМИ:

  1. Військово-медична підготовка

  2. Організація невідкладної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.

  3. Радіаційна медицина.

  4. Клінічна імунологія.

  5. Медична інформатика.

  6. Трансплантологія



10

12



6

6

6



6

РАЗОМ:




46

ВСЬОГО:




1560

Освітньо-кваліфікаційна характеристика лікаря-інтерна-інфекціоніста.

Лікар-інтерн повинен знати:

  • організацію планової та екстренної допомоги населенню країни (загальні питання), організацію роботи в інфекційному відділенні і в кабінеті інфекційних захворювань поліклініки (КІЗ);

  • організацію медичної допомоги населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій по особливо небезпечним інфекціям;

  • основні питання паразитології, бактеріології, вірусології;

  • нормальну фізіологію систем організму, етіопатогенез інфекційних захворювань, взаємозв’язок функціональних систем у здорових і хворих;

  • орієнтуватись в константах гомеостазу, їх порушеннях та корекції;

  • інтерпретувати результати загальних та специфічних методів дослідження, родити на основі цих даних узагальнення та практичні висновки;

  • дезинфікуючий режим в інфекційному відділенні;

  • основні документи, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідеміологічного режиму інфекційного відділення;

  • основи фармакотерапії (зокрема антибіотико- та гормонотерапії, інтерферонотерапії, противовірусних препаратів), основи імунології, антибіотикопрофілактики в інфектології;

  • клінічну симптоматику основних інфекційних захворювань, особливості їх перебігу, диференційну діагностику інфекційних хвороб з суміжною (терапевтичною, гінеколоогічною, хірургічною патологією;

  • основи фізіотерапії, курортології, лікувального масажу, фізкультури та інших параклінічних методів;

  • основи дієтології;

  • основи реабілітації та положення про тимчасову та стійку втрату працездатності;



Лікар-інтерн-інфекціоніст повинен вміти:

  • провести цілеспрямоване клінічне обстеження хворого;

  • визначити необхідний обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, організувати своєчасне їх виконання, проведення реанімаційних заходів;

  • надати невідкладну допомогу хворим в термінальних ситуаціях (масаж серця та інші заходи для відновлення його роботи, штучне дихання, термінова трахеостомія, методи зупинки зовнішньої кровотечі, профілактика та лікування шоку, промивання шлунка при отруєннях, сифонні клізми;

  • визначити покази для госпіталізації за профілем та організувати її;

  • провести диференційну діагностику захворювання у дорослих та дітей, в разі потреби організувати консультацію профільних спеціалістів;

  • обгрунтувати тактику медикаментозного лікування хворих з інфекційними захворюваннями;

  • обгрунтувати покази до проведення сеансів еферентної терапії (гемосорбція, гемодіаліз, плазмофорез, ультрафільтрація) у інфекційних хворих:;

  • визначити групову і резусну приналежність крові, проводити проби на інди-

відуальну сумісність, переливати кровозамінні розчини, діагностувати ускладнення та застосовувати заходи боротьби з ними;

  • застосовувати основні принципи лікування інфекційних хворих;

  • своєчасно діагностувати і лікувати різні ускладнення, рецидиви інфекційних хвороб.

Статус лікаря-інтерна у відділенні.

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом досвідченого лікаря-куратора. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння терміна “самостійно”. В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Таким чином, під поняттям “самостійність” необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка повинна контролюватись керівником.

ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНТЕРНА

ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ НА КАФЕДРІ
передбачає курацію хворих в різних відділеннях;


  • відділення крапельних інфекцій – 2 міс.;

  • відділення кишкових інфекцій – 1,5 міс.;

  • відділення вірусних гепатитів – 1,5 міс.;

  • робота з прийому хворих в приймальному відділенні (чи санпропускнику) – 2 міс.;

  • відділення діагностичне – 2 міс.;

  • відділення (палата) інтенсивної терапії та реанімації – 1 міс.

ПРИМІТКА: залежно від особливостей регіону, епідемічної ситуації, структури клінічної бази, розподіл часу діяльності інтерна може частково змінюватися за рішенням завідуючого кафедрою.




УЧБОВИЙ ПЛАН НАВЧАННЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

НА БАЗАХ СТАЖУВАННЯ – 7 міс. (1092 год.)

РОЗПОДІЛ ЧАСУ РОБОТИ на базі стажування


Місце роботи

Тривалість роботи

Кабінет інфекційних захворювань поліклініки

2 тижня

Інфекційні відділення:

- робота у приймальному відділенні (чи санпропускнику)

1 місяць

- робота у діагностичному відділенні

1,5 місяць

- робота у відділенні кишкових інфекцій

1 місяць

- робота у відділенні вірусних гепатитів

1 місяць

- робота у відділенні крапельних інфекцій

1 місяць

- робота у відділенні (палаті) інтенсивної терапії та реанімації

1 місяць

ПРИМІТКА: Залежно від структури лікувальної установи і обсягу роботи доцільно об’єднувати роботу в різних відділеннях. При виникненні епідемічних ситуацій ( грип, вірусний гепатит, гострі кишкові інфекції) та створенні перепрофільованих стаціонарів для інфекційних хворих допускається залучення інтернів для роботи в цих стаціонарах. Це дозволить додатково проконтролювати якість практичної підготовки та вміння орієнтуватися в нестандартних діагностичних ситуаціях.



ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ЛІКАРЯ-ІНФЕКЦІОНІСТА

Практичні навички



Ступінь оволодіння

Загальні уміння




Зібрати анамнез хвороби і життя, епідеміологічний та алергологічний анамнез.

+++

Провести об’єктивне клінічне обстеження хворого (в тому числі профілактичне обстеження на онкологічне захворювання).

+++

Обгрунтувати клінічний діагноз. Призначити необхідний план лабораторного обстеження. Провести диференціальний діагноз.

+++

Визначити необхідність госпіталізації.

+++

Призначити лікування інфекційному хворому: дієтотерапія; етіотропне , патогенетичне, симптоматичне лікування. Лікування супутніх захворювань.

+++

Визначити тимчасову, стійку, часткову втрату працездатності, направити на лікувально-трудову експертизу.

++

Оформити медичну документацію: історію хвороби, виписку з історії хвороби, термінове повідомлення.

+++

Спеціальні знання та уміння




Оцінити результати лабораторних та інструментальних досліджень:

клінічні аналізи крові, сечі, ліквору, жовчі;

біохімічні дослідження (фракційний цукор крові, білірубін, трансамінази. електроліти, кислотно-лужний стан, сечовина, креатинін, коагулограма та ін.);

бактеріологічні посіви крові, калу, сечі, ліквору, жовчі, харкотиння, слизу з носоглотки.



+++


+++

+++


Паразитоскопічні дослідження: при малярії – товста крапля та мазок крові; при гельмінтозах – овоскопія калу; при протозойних інвазіях кишечника – вияв різних форм збудників.

+++

Серологічні дослідження.

+++

Методи експрес-діагностики.

+++

Методи імунофлюоресцентної, імуноферментної та радіоімунної діагностики.

++

Внутрішньошкірні алергічні проби.

+++

Ультразвукове дослідження.

+++

Електрокардіографічне дослідження.

+++

Рентгенологічне дослідження, ядерно-магнітний резонанс, комп’ютерна томографія.

+++

Гастродуоденоскопія, колоноскопія.

++

Засвоїти маніпуляції




Внутрішньовенне введення лікарських засобів

+++

Взяття матеріалу (крові, калу, сечі, жовчі, змивів-відбитків слизової оболонки носоглотки та ін.) на бактеріологічні та вірусологічні дослідження

+++

Взяття крові для серологічних досліджень.

+++

Приготування товстої краплі, мазка крові та дослідження їх на збудників малярії.

+++

Визначення групи крові за системою АВО, резус-фактора.

+++

Промивання шлунка та кишечника.

+++

Дуоденальне та шлункове зондування.

+++

Люмбальна пункція.

+++

Ректороманоскопія.

+++

Техніка введення антитоксичних сироваток та імуноглобулінів

+++

Техніка постановки та оцінки внутрішньошкірних алергічних проб.

+++

Техніка постановки та оцінки внутрішньошкірних алергічних проб.

+++

Катетеризація сечового міхура.

+++

Спеціальні знання та уміння




Встановити наявність невідкладних станів та надати необхідну допомогу на догоспітальному та госпітальному етапах:




дегідратаційний шок

+++

інфекційно-токсичний шок

+++

анафілактичний шок

+++

гостра печінкова недостатність

+++

гостра ниркова недостатність

+++

геморагічний синдром: кишкова кровотеча; дисеміноване внутрішньо-судинне зсідання крові; недостатність місцевого гемостазу

++

набряк легень

+++

набряк гортані

+++

набряк- набухання головного мозку

+++

гостра серцева недостатність

+++

гостра судинна недостатність

+++

гостра дихальна недостатність

+++

коми: печінкова, малярійна, мозкова, уремічна, діабетична

++

гострий внутрішньосудинний гемоліз

++

судорожний синдром

++

гіпертермічний синдром.

+++

Проведення штучного дихання методом “рот в рот”.

+++

Проведення закритого масажу серця.

+++

Інтубація.

++

Огляд лор-органів.

++

Плевральна пункція.

++


Засвоїти профілактичні заходи:




Правила виписки хворих із стаціонару.

+++

Диспансерний нагляд після виписки з стаціонару.

+++

Рекомендації під час виписки щодо режиму та дієти.

+++

Заходи щодо нагляду за осередком інфекції вдома.

+++

Показання та протипоказання до проведення профілактичних щеплень та тактика лікаря під час виникнення ускладнень.

+++


СПИСОК ОБОВ’ЯЗКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Андрейчин М.А., Ивахив О.И. Бактериальные диареи. – К.: Здоров’я, 1998. – 412с.

  2. Базанов Г.А., Андрианов А.П., Алейникова Т.Ю. Лекарственная терапия вирусных заболеваний. М.- Тверь, - 2000. - 305с.

  3. Баринский И.Ф. и др. Герпес (этиология, диагностика, лечение). – М.: Медицина, 1986. – 272с.

  4. Белозеров Е.С., Бруцеллез. – Л.: Медицина, 1985. – 184с.

  5. Бернасовская Е.П. и др. Лептоспироз. – К.: Здоровье, 1989. – 150с.

  6. Блюгер А.Ф., Новицкий И.Н. Вирусные гепатити. – Рига.: Звайгзне, 1988. – 412с.

  7. Борисова М.А., Зарицкий А.М., Цеюков С.П. Брюшной тиф и паратифы А и В. – К.: Здоровье, 1990. – 192с.

  8. Бунин К.В., Соринсон С.Н. Неотложная терапия при инфекционных болезнях. – Л.: Медицина, 1983. – 224с.

  9. Васильев В.С. и др. Практика инфекциониста. Минск: Выш.шк., 1994. – 495с.

  10. Возианова Ж.И. и др. Тактика ведения больных дифтерией, ангинами и носителей коринебактерий дифтерии в условиях эпидемического роста заболеваемости дифтерией. – К.: Здоровье, 1993.

  11. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3-х т. – К.: Здоров’я, 2001. – Т. 1. – 856с.

  12. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3-х т. – К.: Здоров’я, 2002. – Т.2. – 696с.

  13. Гебеш В.В. Лептоспірози. – Ж. лікування та діагностика, 1998. - № 2. – с.21 – 26.

  14. Гебеш В.В. Цитокінова теорія патогенезу інфекцій і принципи лікування хворих. – Інфекційні хвороби, 1998 - № 1. – с.29 – 33.

  15. Гебеш В.В., Андрейчин М.А., Іщук І.С. і співавт. Методичні рекомендації до семінарських занять з інфекційних хвороб для курсантів факультету удосконалення лікарів (вибрані теми). – Київ – Тернопіль, 1991. – 47с.

  16. Грачева Н.М. и др. Клиническая химиотерапия инфекционных болезней. – М.: Медицина, 1991. – 256 с.

  17. Грачева Н.М. Лекарственная болезнь в клинике инфекционных болезней. – М.: Медицина, 1985. – 199 с.

  18. Грачева Н.М., Щетинина И.М. Клиническая химиотерапия инфекционных болезней. М., Медицина, 1995. – 209с.

  19. Грипп /Фролов А.Ф., Шабловская Е.А., Шевченко Л.Ф. и др. – К.: Здоровья, 1985. – 128 с.

  20. Грипп: Руководство /Под ред. Г.И.Карпухина. – Л.: Медицина, 1986. – 352 с.

  21. Дифтерия /Л.А.Фаворова, Н.В.Астафьева, М.П.Корженкова и др. М.: Медицина, 1988. – 208 с.

  22. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Одесса: «Астро Принт», 1999. – 603с.

  23. Дрейзин Р.С., Астафьева Н.В. Острые респираторные заболевания: этиология, эпидемиология, патогенез, клиника. – М.: Медицина, 1991. – 136 с.

  24. Дунаевский О.А., Постовит В.А. Особенности течения инфекционных болезней у лиц пожилого и старческого возраста. – Л.: Медицина, 1982. – 272 с.

  25. Иммунология инфекционного процесса /Под ред. В.И.Покровского, С.П.Гордиенко, В.И.Литвинова. – М.: Медицина, 1993. – 305 с.

  26. Инфекционные болезни тропиков. / Под ред. А.С.Сокол, А.Ф. Киселевой. К.: Здоровья, 1992. – 280 с.

  27. Інфекційні хвороби: Підручник /За ред. М.Б.Тітова. – К.: Вища школа., 1995. – 567 с.

  28. Казанцев А.П., Зубик Т.М., Иванов К.С., Казанцев В.А. Дифференциальная диагностика инфекционных болезней (руководство для врачей). – М.: Медицина, 1999. – 482с.

  29. “Календар профілактичних щеплень в Україні”.Наказ МОЗ України № 276 від 31.10.2000 р.

  30. Коломиец А.Г., Малевич Р.К., Коломиец Н.Д. Многоликий герпес. Минск, 1988. – 70с.

  31. Краснов В.В. Новые инфекционные болезни у детей. Н.Новгород. – 1999. – 150с.

  32. Лобан К.М. Важнейшие риккетсиозы человека: Руководство для врачей. – Л.: Медицина, 1980. – 376 с.

  33. Лобан К.М., Полозок Е.С. Малярия. – М.: Медицина, 1983. – 224 с.

  34. Лобзин В.С. Менингиты и арахноидиты. Л.: Медицина, 1983. – 192 с.

  35. Лобзин Ю.В., Захаров В.И. Реабилитация и диспансеризация инфекционных больных. СПб., 1994.

  36. Львов Д.К., Клименко С.М., Гайдамович С.Я. Арбовирусы и арбовирусные инфекции. М.: Медицина, 1989. – 336 с.

  37. Ляшенко Ю.И., Иванов А.И. Смешанные инфекции. Л.: Медицина, 1989. – 240с.

  38. Мавров И.И. Герпес-вирусные инфекции. Харьков. – 1998. – 76с.

  39. Майер К.П. Гепатит и последствия гепатита. Пер. с нем. – М.: Гэотар медицина, 1999. – 424 с.

  40. Никифоров В.Н., Никифоров В.В. Ботулизм. – Л.: Медицина, 1985. – 200с.

  41. Падейская Е.Н., Яковлев В.П. Антимикробные препараты группы фторхинолонов в клинической практике. – М., Логата, 1998. – 351с.

  42. Покровский В.И., Черкасский Б.А. Сальмонеллезы. – М., 1995. – 221с.

  43. Покровский В.И., Ющук Н.Д. Бактериальная дизентерия. – М.: Медицина, 1994. – 256с.

  44. Покровский В.И., Ющук Н.Ф. Бактериальная дизентерия. – М., Медицина, 1994. – 280с.

  45. Полиомиелит /Чудная Л.М., Тришкова Л.А. – К.: Здоровье, 1987. – 104с.

  46. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки /За ред. М.А.Андрейчина. – К.: Здоров’я, 1992. – 256с.

  47. Постовит В.А. Пищевые токсикоинфекции. – Л.: Медицина, 1984. – 280с.

  48. «Про удосконалення протихолерних заходів в Україні”. – Наказ МОЗ України № 167 від 30.05.97 р. – К., 1997. – 123с.

  49. Прозоровский С.В., Покровский В.И., Тартаковский И.С. Болезнь легионеров (легионеллез). – М.: Медицина, 1984. – 208с.

  50. Руденко А.О., Муравська Л.В., Громашевська Л.Л. Клініко-біохімічні, генетичні та імунологічні особливості вірусних і вірусно-бактеріальних менінгоенцефалітів . “Інфекційні хвороби”, 1999, № 2. – 32 – 35с.

  51. Руководство по зоонозам /Под ред. В.И.Покровского. – Л.: Медицина, 1983. – 320с.

  52. Руководство по зоонозным и паразитарным заболеваниям /Под ред. И.К. Мусабаева. – Ташкент: Медицина, 1987. – 544с.

  53. Руководство по инфекционным болезням /Под ред. В.И.Покровского, К.М.Лобана М.: Медицина,1986. – 464с.

  54. Руководство по инфекционным болезням. /Под ред. В.И.Покровского. М., Медицина, 1996. – 208с.

  55. Руководство по инфекционным болезням. /Под ред. чл.-корр. РАМН, проф. Ю.В.Лобзина. – СПб.: “Изд-во Фолиант”, 2000. – 936 с.

  56. Руководство по рикетсиозам, геморрагическим лихорадкам и энцефалитам /Под ред. И.К.Мусабаева. – Ташкент: Медицина, 1986. – 470с.

  57. Самохин П.А. Цитомегаловирусная инфекция у детей (клинико-морфологические аспекты). – М.Медицина, 1987. – 160с.

  58. Сепсис. /Под ред. А.И.Трещинского, В.Ф.Саенко. – К., 1997. – 143с.

  59. Сепсисология с основами инфекционной патологии /Под общ. ред. В.Г.Бочорошвили. – Тбилиси: Мецниереба, 1988. – 805с.

  60. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. – К., Здоров’я, 1998. – 480с.

  61. Сомов Г.П., Покровский В.И., Беседнова Н.Н. Псевдотуберкулез. – М.: Медицина, 1990. – 240с.
  62. Соринсон С.Н. Вирусные гепатиты в клинической практике. С-Петербург, 1998

  63. Соринсон С.Н. Инфекционные болезни в поликлинической практике. – Спб: Гиппократ, 1993. – 320с.

  64. СПИД – синдром приобретенного иммунодефицита. /Под ред. В. П.Широбокова. – К.: Здоровье, 1988. – 232с.

  65. Справочник по диффузионной диагностике инфекционных болезней. /Под ред. А.Ф.Фролова, Б.Л.Угрюмова, Е.К.Тринус. К., Здоровья, 1987. – 288с.

  66. Справочник по инфекционным болезням у детей /Под ред. поф. Л.А.Тришковой, доц. С.А.Богатыревой – К.: Здоровье, 1990. – 368с.

  67. Торбинский А.М. Лечение эндотоксикоза при сепсисе. – Одесса, 1994. – 230с.

  68. Учайкин В.Ф. Руководство по инфекционным болезням у детей. – М., 1999.- 806с.

  69. Фарбер Н.А., Мартинов К.А., Гуртовой Б.Л. Вирусные гепатиты у беременных. – М.: Медицина, 1990. – 208с.

  70. Фролов А.Ф. Медленные инфекции. К., 1996. – 233с.

  71. Фролов В.М. и соавт. Гельминтозы человека. – Луганск, 1995. – 202с.

  72. Фролов В.М., Гебеш В.В., Перегодин Н.А. и соавт. Диагностика, лечение и профилактика рожи. Методические рекомендации. - Киев, 1995. – 25с.

  73. Харченко Н.В., Порохницкий В.Г., Топольницький В.С. Вірусні гепатити. К.6 Фенікс, 2002. – 296с.

  74. Черкасов В.Л. Рожа. – Л.: Медицина, 1986. – 200с.

  75. Шаповал А.Н. Клещевой энцефалит. – Л., 1990. – 253с.

  76. Шевченко Ю.А., Шихвердиев Н.Н. Ангиогенный сепсис. – СПб, 1996. – 125с.

  77. Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей: Пер с англ. – М.: Гэотар медицина, 1999. – 864с.

  78. Шкарин В.В., Соринсон С.Н. ВИЧ/СПИД- инфекция – двадцать лет спустя после начала пандемии. –Нижний Новгород, 1999. – 146с.

  79. Шуба Г.М. Ботулизм. – Саратов, 1991.- 285с.

  80. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни: Учебник. – 4-е изд. – М.: Медицина, 1995. – 656с.

  81. Шувалова Е.П. Ошибки в диагностике инфекционных болезней. – М.: Медицина, 1988. – 261с.

  82. Эпидемический паротит /Мельник М.Н. и др. – К.: Здоровье, 1979. – 156с.

  83. Ющук Н.Д., Бродов Л.Е. Острые кишечные инфекции: диагностика и лечение. М.: Медицина, 2001. – 304с

  84. Ющук Н.Д., Венгеров Ю.Я. Лекции по инфекционным болезням (в 2-х томах). М.: ВУНМЦ, 1999. – 880с.

  85. Ющук Н.Ф., Бродов Л.Е. Острые кишечные инфекции: диагностика и лечение. М., Медицина, 2001. – 304с.

  86. Протас И.И. Герпетический энцефалит - клиника, патогенез, терапия. Руководство для врачей. Минск. - 2000. - 175с.

  87. Вітряна віспа: аналіз проблеми та шляхи вирішення (за ред. О.П. Сельникової, Л.М. Чудної, О.І. Гриневича) – к.: АТЗТ „Телеоптик”, 2003. – 88с.

  88. Исаков В.А.., Ермоленко Д.К, Черных М.Д., Гранитов В.М. Герпесвирусная инфекция. -М., Медицинская книга, Н. Новгород, издательство НГМА, 2001.

  89. Сенюк О., Герей Т. Иммунологический диагноз и оптимизация лечения: К., Наукова думка, 1993. -345 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка