Програма факультативу «Етика і психологія сімейного життя»



Сторінка8/9
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема: Здрастуйте діти (2год)

Мета: продовжувати формувати пізнавальні інтереси учнів; вчити обгрунтовувати власну думку

Хід заняття

Оголошення теми, мети заняття

Анкетування учнів

  1. Чи відчуваєте ви, що живете з друзями, людьми, які вам подобаються, яких ви поважаєте, з людьми. Які поважають і люблять вас?

  2. Бути членом вашої сім’ї - це цікаво? Приємно?

Міні-лекція вчителя” Особистість і любов”

Началом особистості є не вчинок, ним є любов. «Без любові, — говорить П.Флоренський — особистість розсипається на безліч психологічних елементів і моментів. Любов — зв'язок особистості». Любов об'єднує і, власне, створює особистість завдяки тому, що не дає людині зосередитись на власному «Я», а концентрує, втілює її в інше «Я», тим самим забезпечуючи існування і розвиток себе як цілісності.



Любити — означає дарувати своє життя і народжувати нове життя. «Коли двоє віддають, дещо народжується, і тоді обидва вдячні за нове життя, яке народилося для них обох». Дуже часто цей вираз сприймається доволі абстрактно. Нам хочеться ризикнути і зазначити —вона є буквальною», коли йдеться про статеву, еротичну любов. Ми даємо коханій людині своє тіло, свою душу, себе. Вона вдячно приймає цей дар, і дає нам своє життя і ця зустріч двох відданих, подарованих існувань має завершуватися появою нового життя.

Актуальний досвід любові дитина починає отримувати в перший рік після народження. В заочній дискусії з Ж.Піаже, Л.Виготський абсолютно слушно відстоював тезу, згідно з якою ранній онтогенез (традиційно йшлося про перші місяці після фізичного народження) є періодом, коли максимальне значення для розвитку дитини мають соціальні фактори (дитина просто не зможе вижити як людська істота без соціального оточення). Але Виготський не сказав, що саме тут є головним. На наш погляд, визначальним у цей період життя є любов — любов між батьками, і любов матері до дитині.

Лише любов, і про це свідчить досвід життя, здатна справді довершити людські істоти як такі, оскільки лише вона одна з’єднує ті істоти Їх без посередньою сутністю. Тейяр зауважує: «В яку хвилину двоє закоханих досягають повного володіння самими собою, як не в ту коли вони втрачають себе один в одному?». Але

103


з'єднання буде, водночас, актом творіння, коли воно не відбуватиметься як з'єднання «будь з ким», і «будь-яким способом», оскільки любов зникає в контакті з безособистісним і анонімним. Любов породжує в особистості відчуття цілісності, почуття універсуму, і можна зрозуміти і поділити подив Тейяра, коли він вигукує: «Як могла психологія ігнорувати цю фундаментальну вібрацію, тембр якої для тренованого вуха вчувається в основі або, швидше, на вершині будь-якої сильної емоції?».

Загалом, наша думка щодо впливу любові на становлення особистості в онтогенезі хоча Й є значною мірою гіпотетичною, вона ґрунтується на серйозних положеннях. Може виникнути питання конкретного характеру: чим саме може бути негативною відсутність любові між людьми у «створенні» ними нового життя? Не вдаючись до подробиць (що було б безвідповідально за умови відсутності емпіричних наукових фактів), ми наважимось припустити; страх любові І «втеча» від неї, неспроможність сформувати стосунки, відмова від зростання і самореалізації — чи не є це все наслідком народження людини не в любові?! І коло знову замикається.

Є ще один суттєвий аспект. Ми не хочемо сказати, що все вжитті і становленні особистості визначається відпочатковим актом її створення і станом, у якому знаходились батьки. Існування особистості як соціального феномену, що саморозвивається шляхом врощення себе в культуру, актуалізації власних біосоціальних потенцій і творчого осягнення світу, має багато можливостей компенсувати існуючий недолік і зростати в любові з боку інших і до інших. На всіх етапах онтогенезу особистості, потенційно надаються такі можливості, і її особиста справа — використати Їх. Хоча досвід вчить, що дефіцит любові в ранньому дитячому віці компенсувати буває дуже непросто.

Завдання учням: в ході лекції заповнити щоденник” Це цікаво” “ Це важливо”

Проведення вправи “Гармонія в моїй сім’ї”

Мета: усвідомлення учнями способів гармонійного існування в сім'ї; сприяння розвитку якостей, що допоможуть у розв'язанні конфліктних сімейних ситуацій, налагодженню гармонійних стосунків у майбутніх власних сім'ях.



Час виконання — 25хв.

Завдання 1

Тренер. Продовжуючи розмову пре гармонію людини з довкіллям, хочу запитати: «Де зароджуються перші паростки гармонії?»


Прошу називати будь-які приклади, можливо, навіть не зовсім вдалі та недостатньо обгрунтовані.

Примітка. Якщо учні не називають сім'ю як джерело гармонії, то педагог їм пропонує цей варіант, запитуючи, чи погоджуються вони з таким твердженням.

— Послухайте, будь ласка, цитату із твору Е. Сетон-Томпсона «Доміно»:

«Мати стежила за грою дітей. Вона старанно підтримувала загальні розваги. Пухнаста малеча гралася, як звичайно роблять ці створіння, що тільки починають жити, для котрих най видовищнішою силою є мати, і ця сила вся до їх послуг». Звісно, що для будь-якої дитини з моменту народження «найвищою силою» є її батьки, і тільки вони впродовж певного часу є її порадниками, захисниками. Далі на життя дитини впливає колектив дитсадка, школи, спілкування у дворі, на вулиці. Утім, сім'я і в цей час залишається найвагомішим чинником благонадійного розвитку дитини, її гармонійного існування зі світом.

Таким чином, можна стверджувати, що гармонійне середовище для особистості здебільшого створюється сім'єю, близькими людьми.



Час виконання — 5хв.

Завдання 2

Тренер довільно поділяє учнів на чотири групи (або учні розраховуються на перший —четвертий й утворюють групи відповідно до своїх номерів.)

Тренер. Відомо, що дуже часто сімейні стосунки не можна назвати гармонійними. Поспілкуйтесь у групах і з'ясуйте приклади та причини дисгармонійних сімейних стосунків.

Час виконання — 5хв.

(Для продовження завдання тренер умовно добирає кожній групі «групу партнера», тобто фактично утворює дві пари груп. Після цього кожна група по черзі називає один із приладів, а її група-партнер допомагає знайти шляхи вирішення означеної проблеми.)



Час виконання — 15хв.

Примітка. Важливо, щоб учні самотужки спробували знайти шляхи вирішення поширених проблемних ситуацій у сім'ї, з'ясували для себе, що не тільки вони потребують уваги й допомоги, а й їхні батьки. Складною є ситуація, коли учні вказують на недостатню увагу з боку батьків. У такому разі учням самим варто порушувати ці питання в сім'ї, звертати на себе увагу, утім, робити це слід тільки в позитивній формі.

Можливі приклади налагодження стосунків:

«Тату, мамо, я добре розумію вас, вашу зайнятість, знервованість постійними проблемами, але ж і ви зрозумійте мене — я маю багато проблем, із якими не можу звернутися ні до кого, і крім вас. Та я боюся, що ви мене не зрозумієте»;

«Дуже прошу вас, не розмовляйте зі мною наказовим тоном, я так хочу, щоб спілкування в нашій сім'ї було ввічливим, щоб ми поважали одне одного, адже ж ми рідні люди».

До дискусії може приєднуватися тренер, якщо учні вичерпають відповіді та аргументи, однак не нав'язуючи своєї думки.

Запитання для обговорення:

— Для чого ми проводили цю вправу?

— Що нового ви дізналися про сімейні стосунки?

— Отже, гармонійні стосунки людини з навколишнім світом починаються з сім’ї: чим більша гармонія всередині сім і, тим гармонійнішими людьми стануть діти. Утім, не впадайте у відчай, якщо ваші сімейні стосунки не є гармонійними У вас усе попереду, якщо ви наполегливо прагнутимете таких стосунків. Водночас досвід сімейних непорозумінь допоможе вам у майбутньому не припускатися таких помилок.

Продовження лекції вчителя

Мистецтво бути батьками складається із відношення до дитини і взаємостосунки з нею.

Для того, щоб дитина нормальною росла треба засвоїти наступне.

Перше. Ваш малюк ні в чому не винен перед вами, Ні в тому, що з'явився на світ. Ні втому, що створив вам додаткові труднощі.

Друге. Ваша дитина не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця його долю тим більше руйнувати на свій погляд його життя ви маєте права, а можете тільки допомогти вибрати вірний шлях, вивчивши його можливості і інтереси, створивши умови для їх розвитку і реалізації.

Третє. Ваша дитина далеко не завжди і зовсім не обов'язково буде слухняною і милою, пустощі, впертість і негативізм також можливі, як і сам факт принциповості в сім'ї.

Четверте. В багатьох пустощах вашої дитини ви будете винні самі. Тому що вчасно не зрозуміли її.

І п'яте. Ви повинні вірити в краще, що в ній є. В краще, що в ньому буде.

Бути впевненому, що це краще обов'язково виявиться. І зберігати оптимізм.

Емоційна інтонація і переважають ті засоби виховання проявляються в типі сімейного контролю і дисципліни, де на одному полюсі знаходиться орієнтація батьків на активність, самостійність і ініціативу, а на іншому - залежність, пасивність і сліпа покора.

Необхідність тепла у відношенні до дитини доведена багато численними дослідженнями, які показали, що батьківська любов необхідна для самоповаги дитини, хороших її взаємовідносин з іншими людьми, позитивних уявлень про себе самого. Є три типи сімейного виховання: демократичний, авторитарний, вседозволяючий. При демократичному типі ви спілкуєтесь з дитиною коректно, направляєте її поведінку, хвалите, даєте поради. При авторитарному піклуванні з дитиною ви обмежуєтесь діловими порадами розпорядженнями, робите заборони з загрозою, не приймаєте до уваги почуття і емоції. При вседозволеному типі взагалі не даєте вказівок, не тратите час і сили ні на заохочення, ні на кару. Звичайно, найкращим є демократичний стиль виховання, який максимально сприяє формуванню важливих рис гармонійної особистості.

Мікрофон: Результати проведення діагностики для батьків ( домашня робота) “Чи знаєте ви свою дитину?”

І. Психологічні дані

1 .Дитина рухлива чи ні.

2.Наполеглива чи пасивна у стосунках з оточуючими

3.Як розвинена воля? В чому вона виявляється...

4. Лінива чи ні? В чому це виявляється.

5. Як реагує на образи. Чи проявляється озлобленість.

6. Чи лицемірить

7. Дратівливість. Чим викликана.

8. А чи помітна нестриманість. В чому саме.

9 Впертість. В чому виявляється.

II. Гігієна

1. Вмивання (його методи і відношення до нього).

2. Коли лягає спати.

3. Відношення до одягу, взуття і до всіх речей взагалі.

4. Інша, Що любить і що не любить

III. Фізична праця.

1. Які обов'язки є вдома.

2. Яку працю більше любить

3. Яку професію хоче вибрати в майбутньому.

У Соціальне життя

1. Як відноситься до друзів.

2. Як відноситься до сусідів, знайомих батьків.

3. В яких громадських організаціях бере участь?

УІ. Розумове і естетичне життя

І.Чи любить читати книги.

2. Що цікавить дитину.

3. Як реагує на заохочення.

4. Чи хороша пам'ять.

5. Чи любить співати, танцювати, слухати музику.

6. Чи із задоволенням виконує уроки.

Тема: Швидка сімейна допомога

Мета: ознайомити учнів з правовими питаннями шлюбу і сім’ї; вдосконалювати вміння вести діалог; сприяти вихованню в учнів розуміння цінності сім’ї.

Хід заняття

Ведучий. Вітаю всіх присутніх на ток-шоу “ Знай свої права”. В нашій студії присутні фахівці з правових питань шлюбу і сім’ї.

Проблема правового захисту сім'ї і дитинства ось уже тривалий час перебуває в центрі уваги міжнародної спільноти. Особливого значення надається забезпеченню прав дітей як частини населення, що внаслідок своєї вразливості, фізичної і розумової незрілості потребує особливої охорони і піклування з боку батьків і суспільства.

Найважливіший міжнародно-правовий акт у цій галузі - це Конвенція про права дитини, схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї 00Н 20 листопада 1989 р. (Вона набула! чинності для України з 27 вересня 1991 р.)

Головним завданням Конвенції є забезпечення дітям і особливого піклування та допомоги, надання необхідного захисту і сприяння сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільства та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті 00Н, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.


  • Які права дитини забезпечує Конвенція?

Відповідно до ст. 1 Конвенції дитиною є кожна людська істота, що не досягла 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави — учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити такі права дитини: право на життя, на виживання і здоровий розвиток; на ім'я та набуття громадянства; право 1 знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збереження індивідуальності; право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню; право "на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі; право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну; право на захист у разі незаконного переміщення та неповернення із-за кордону; право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань; свобода думки, совісті,
109

релігії; свободу асоціацій та мирних зборів право на повну інформацію, що сприяє благополуччю дитини, право на користування послугами системи охоронив здоров'я; право на охорону сімейного та особистого життя; право користуватися благами соціального забезпечення право на освіту, право захист від економічної експлуатації; право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень; право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі.

Конвенцією проголошений принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини.

Проблемі захисту прав жінок присвячено окрему Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінаціїї щодо жінок, прийняту Генеральною Асамблеєю 00Н 18 грудня 1979 р. Вона набула чинності для України 3 вересня 1981 р.



  • Які права та обов’язки сформульовані в законодавстві України про шлюб і сім’ю?

Національне законодавство України в галузі сім'ї і шлюбу виходить з основоположних принципів, зафіксованих у ст. 51 Конституції України: «Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою».

Найважливішим нормативним актом сімейного законодавства є Кодекс про шлюб та сім'ю України, який у систематизованому вигляді дає вирішення принципових питань правового регулювання сімейних відносин і є основою сімейного законодавства в цілому. Кодекс складається з шести розділів.

У першому розділі під назвою «Загальні положення» викладено завдання законодавства про шлюб та сім'ю, визначено коло відносин, що ним регулюються, сформульовано принципи сімейного права.

Другий розділ —«Шлюб» регулює укладення шлюбу, визначає особисті та майнові права подружжя, вирішує питання, зв'язані з припиненням шлюбу та визнанням його недійсним.

У третьому розділі — «Сім'я» сформульовано підстави виникнення прав та обов'язків батьків і дітей, визначено їх зміст.

Четвертий розділ—«Опіка та піклування» встановлює порядок призначення опікунів і піклувальників, їх права та обов'язки.

П'ятий розділ—«Акти громадянського стану» регулює питання реєстрації народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, всиновлення, встановлення батьківства, зміни імені, по батькові та прізвища.

Зміст шостого розділу «Застосування законодавства про шлюб та сім'ю до іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб іноземних держав та міжнародних угод» цілковито відповідає його назві.

Важливим кроком у справі допомоги сім'ї став Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» віл 21 листопада 1992 р. Цим Законом передбачено такі види державної допомоги: допомога по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, тощо (всього 11 видів допомоги).

Окремі проблеми державного захисту сім'ї, дитинства, материнства і батьківства вирішуються нормами трудового, житлового і пенсійного законодавства, законодавства про охорону здоров'я, освіту тощо. Держава систематично розробляє та реалізує спеціальні програми щодо сім'ї та дітей. Для здійснення державної політики у цій галузі в 1996 р. було створено Міністерство України у справах сім'ї та молоді



  • Які основні умови вступу до шлюбу?

Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб (шлюб, укладений без наміру створення сім'ї, визнається фіктивним), та досягнення шлюбного віку. В Україні шлюбний вік - —це 18 років для чоловіків і 17 років для жінок. Однак державна адміністрація районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад народних депутатів можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік.

Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває у шлюбі; між родичами по прямій низхідній та висхідній лінії; між рідними та двоюрідними братами й сестрами; між усиновителями та усиновленими, а також між особами, якщо хоч одна з них визнана


недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства. Окрім того, особи, що беруть шлюб, мають бути взаємно обізнані про стан здоров'я один одного.

Права та обов'язки подружжя, охорону їх особистих і майнових прав породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГС). Релігійний обряд шлюбу не надає йому правового значення. Час виникнення прав та обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу.

Особи, що мають бажання укласти шлюб, подають заяву в орган РАГСу за місцем проживання однієї з осіб, що вступає в шлюб, або за місцем проживання батьків. Вони зобов'язані при цьому подати паспорт чи інший документ, що засвідчує особу і вік.

Укладення шлюбу відбувається після закінчення місячного терміну з дня подання заяви. Але в окремих випадках за наявності поважних причин орган РАГСу може скоротити названий термін.

У паспортах осіб, що уклали шлюб, робиться запис про реєстрацію шлюбу з зазначенням прізвища, імені, по батькові та року народження чоловіка (чи жінки), місця й дати реєстрації шлюбу. Одночасно видається свідоцтво про шлюб встановленого зразка.



  • Коли шлюб визнається недійсним?

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя, а також через розлучення.

Розлучення здійснюється в судовому порядку, а за відсутності у подружжя неповнолітніх дітей і спору з питань, зв'язаних з розлученням, останнє може здійснюватися в органах РАГСу. В органах РАГСу також здійснюється розлучення з особами, визнаними безвісно відсутніми, недієздатними або засудженими до позбавлення волі на строк не менше від трьох років. Якщо в цих останніх випадках виникають майнові та інші передбачені законом спори, то справа має вирішуватися судом.

Від розлучення слід відрізняти визнання шлюбу недійсним. Останнє здійснюється лише в судовому порядку, коли буде з'ясовано, що шлюб був фіктивним або коли були порушені умови вступу до шлюбу чи не враховані перепони, передбачені законодавством. Визнання шлюбу недійсним повертає подружжя у стан, що був до вступу в шлюб, і на відміну від розлучення припиняє всі взаємні права та обов’язки. (При розлученні зберігається право на проживання за попередньою адресою, право на матеріальну допомогу від колишнього подружжя та деякі інші права.).


  • Що передбачає законодавство відносно прав та обов’язків подружжя?

Законодавством передбачено, що кожен з подружжя користується в сім'ї рівними правами та має рівні обов'язки. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються спільно.

Подружжя, що перебуває у шлюбі, набуває рівних особистих і майнових прав та обов'язків.

Особисті права подружжя не мають майнового змісту (вибір прізвища, занять, професії та місця проживання). Рівність прав подружжя виявляється у праві вибору кожним із них виду діяльності відповідно до здібностей, побажань та інтересів.

Крім особистих прав та обов'язків, подружжя має рівне право на майно. Відповідно до сімейного законодавства розрізняють майно, що належить кожному з подружжя на праві особистої власності, і майно, що належить їм на праві спільної власності.

Майно, що виникло в шлюбі, є спільною власністю; право розпорядження ним рівною мірою належить подружжю незалежно від видів і розмірів заробітку та участі в суспільному виробництві, в тому числі й у разі, якщо один з подружжя був зайнятий виключно веденням домашнього господарства.

Подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Так, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Для укладення угод про відчуження будинку, автомобіля та деякого іншого спільного майна згода другого з подружжя мусить бути письмовою.

Кожен з подружжя має також право на роздільне майно, тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є роздільною власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей і предметів розкоші.

Новим для нашого законодавства є право подружжя на укладення шлюбного контракту. Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя умови шлюбного контракту не можуть

погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. В разі відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною,—на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) мають право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.

Один з розведеного подружжя, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.



  • На чому засновані права та обов’язки батьків і дітей?

Взаємні права та обов'язки обов'язки батьків і дітей засновуються на походженні дітей, що засвідчується в установленому законом порядку.

Походження дитини від батьків, що перебувають у шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків; від батьків, що не перебувають у шлюбі, встановлюється через подання спільної заяви батьків до органу РАГСу.

У випадку народження дитини у батьків, що не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьківство встановлюється в судовому порядку за заявою одного з батьків. Діти, народжені в юридичному та фактичному (тобто не зареєстрованому) шлюбі, мають рівні права.

До особистих прав та обов'язків батьків стосовно дітей належать: право надавати прізвище, ім'я та по батькові: право та обов'язок представляти інтерес дітей і нести відповідальність за їхні вчинки. Після досягнення повноліття дітей ці права та обов'язки припиняються.

Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей І непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку.

За загальним правилом на утримання неповнолітніх дітей стягується певна частка заробітку батьків залежно від кількості дітей.


На одну дитину—1/4; на двох—1/3; на трьох і більше —1/2 заробітку (доходу), але не менше від 25% мінімальної заробітної плати в місяць на кожну дитину. Батько і мати мають рівні обов'язки щодо утримання неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Діти, в свою чергу, повинні піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків є обов'язком їх повнолітніх дітей.

Аліменти на утримання батьків, як правило, встановлюються у певній сумі, а не в частках заробітку.

Особи, що виплачують аліменти, можуть залучатися до участі в додаткових витратах, зв'язаних з винятковими обставинами (тяжка хвороба, оплата праці осіб, що доглядають за хворими, каліцтво та ін.).

Однак діти можуть бути звільнені від обов'язку утримання своїх батьків і стягнення виплат щодо їх утримання у випадку, коли судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.



  • Висловіть свою думку щодо доцільності укладання шлюбного контракту ( питання ведучий адресує також аудиторії)

1. Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їхнім

бажанням до реєстрації шлюбу й набуває чинності з моменту його реєстрації.

2. У шлюбному контракті передбачаються майнові права й обов'язки подружжя... Можуть також передбачатися немайнові, моральні чи особисті зобов'язання.

3. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно з законодавством України...

6. Для укладання шлюбного контракту встановлюється обов'язкова нотаріальна форма...

8. При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові скарги, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.



Підсумок.

Інтерактивна вправа Незакінчене речення «Знати свої права – це…»


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка