Програма для спортивних шкіл та спортивних секцій київ 2010 скелелазінн я: Навчальна програма для спортивних шкіл та спортивних секцій



Сторінка1/11
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ

СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ФЕДЕРАЦІЯ АЛЬПІНІЗМУ І СКЕЛЕЛАЗІННЯ УКРАЇНИ




С К Е Л Е Л А З І Н Н Я

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ДЛЯ СПОРТИВНИХ ШКІЛ ТА СПОРТИВНИХ СЕКЦІЙ

Київ – 2010


С К Е Л Е Л А З І Н Н Я:

Навчальна програма для спортивних шкіл та спортивних секцій

Програму підготували:


Шульга О.С.


-

викладач кафедри Олімпійського і професійного спорту Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту;




Лось О.В.

-

тренер-викладач зі спортивного скелелазіння;

Шалагін М.В.

-

заслужений тренер України,

тренер-викладач зі спортивного скелелазіння;






Чуб Г.І.


-


провідний тренер Мінсімямолодьспорту України, заслужений тренер України;




Уварова А.В.


-

тренер-викладач зі спортивного скелелазіння;





ВСТУП

Програма зі скелелазіння розроблена для дитячих спортивних шкіл та спортивних секцій є основним документом у плануванні, організації навчально-тренувальної та виховної роботи. Програма складена згідно з вимогами Типового положення про ДЮСШ та СДЮШОР, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту № 993 від 5.11.2008 р. Під час розробки програми був урахований багаторічний передовий досвід підготовки кваліфікованих спортсменів, а також результати досліджень у галузі дитячо-юнацького спорту.

Навчальний матеріал програми складається з теоретичного та практичного розділів, викладений відповідно до змісту роботи у групах початкової підготовки, попередньо-базової підготовки, спеціалізованої базової підготовки та групах вищих досягнень, що дозволяє тренерам спортивних шкіл виробити єдиний комплексний підхід до оцінки тренувального процесу в багаторічній системі підготовки скелелазів. Обидва розділи програми взаємопов’язані й передбачають виховання гармонійно розвиненої людини.

Нормативна частина програми враховує, що скелелазіння відноситься до складно-координаційних видів спорту, і є офіційним документом, згідно з яким планується навчально-тренувальна робота у спортивних школах.


1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1.1.Мета й завдання спортивної підготовки
Сучасна система підготовки спортсмена - складна система з багатьма чинниками, містить у собі мету, завдання, засоби, методи, організаційні форми, матеріально-технічні умови, що забезпечують досягнення спортсменом найвищих спортивних показників, а також організаційно-педагогічний процес підготовки до змагань.

Як багатокомпонентна система, підготовка спортсмена охоплює: спортивне тренування; змагання як засіб реалізації підготовки; позатренувальні та позазмагальні чинники, що підвищують результативність тренувань та участі у змаганнях.

Спортивне тренування - це спеціалізований процес, який ґрунтується на використанні фізичних вправ з метою розвитку та удосконалення здібностей, що зумовлюють готовність спортсмена до здобуття найвищих показників у обраному виді спорту.

Спортивне тренування має за мету досягнення максимально можливого для окремої особи рівня фізичної, техніко-тактичної та психічної підготовленості, який зумовлений специфікою виду спорту та вимогами щодо здобуття високих результатів у змагальній діяльності (головна мета - перемога на Всесвітніх іграх, чемпіонатах світу, Європи як змагань найвищого рангу, проміжна - перемога на Кубках світу, чемпіонатах, Кубках України, області, міста).

Як спеціалізований процес, спортивне тренування має свої специфічні завдання:

1. Підвищення рівня функціональних можливостей організму.



  1. Досягнення високого рівня загальної та спеціальної фізичної підготовленості.

3. Оволодіння раціональною технікою і тактикою скелелазіння.

4. Підготовка спортсменів високої кваліфікації для збірних команд України, області, міста, спортивних товариств і відомств.

5. Придбання теоретичних знань і практичного досвіду для ефективної тренувальної та змагальної діяльності.

6. Всебічний гармонійний розвиток та виховання морально-вольових і морально-етичних якостей особистості.



  1. Підготовка інструкторів і суддів на громадських засадах зі скелелазіння з-поміж юних спортсменів.

  2. Бути методичним центром розвитку дитячого та юнацького спорту.

9. Разом із загальноосвітніми школами вести відбір і виявляти спеціалізацію учнів з виду спорту.

Процес багаторічної підготовки спортсменів-скелелазів здійснюється з використанням основних методів спортивного тренування, різноманітних силових вправ на розвиток аеробних і анаеробних можливостей, гнучкості, координації руху і т.д., які впливають на розвиток фізичних якостей і технічну майстерність спортсменів, а також вправ, обумовлених специфікою виду спорту, виконуваних на спеціалізованих стендах для скелелазіння.

У системі спортивної підготовки всі методи навчально- тренувального процесу складають такі її види: фізична, технічна, психологічна, теоретична та інтегральна.

Фізична підготовка створює базу для технічної підготовки та забезпечує розвиток функціональних можливостей спортсмена. Фізичну підготовку поділяють на:

загальну фізичну підготовку, яка спрямована на підвищення загальної працездатності;

спеціальну фізичну підготовку, яка спрямована на засвоювання та удосконалення відповідних вправ, розвинення функціональних якостей, координаційних здібностей і спеціальних фізичних якостей.

До засобів технічної підготовки відносяться імітаційні вправи, акробатика, безпосереднє проходження трас на стендах.



Психологічна підготовка має забезпечити вміння спортсмена курувати своїм функціональним станом під дією збиваючих чинників внутрішнього та зовнішнього походження.

Тактична підготовка базується на знаннях та навичках спортсмена передбачати, оцінити та прийняти правильне рішення стосовно слабких і сильних позицій (як своїх так і суперників) в умовах змагальної діяльності.

Теоретична підготовка - формування у скелелазів спеціальних знань, потрібних для успішної реалізації в цьому виді спорту. Вона може здійснюватись як у процесі практичних занять, так і у формі бесід, вивчення схем, перегляду відеозаписів, навчальних кінофільмів, вивчення кінограм, аналізу підготовки сильніших скелелазів світу, України з подальшим розглядом основних особливостей техніки.

Інтегральна підготовка спрямована на придбання змагального досвіду, підвищення стійкості до змагальної напруженості, стабільності виступів.

До словесних методів відносяться: розповіді, пояснення, лекції, бесіди. Вони найчастіше використовуються в лаконічному вигляді у сполученні із спеціальною термінологією та наочними засобами.

До наочних методів належать метод показу окремих вправ і технічних елементів, перегляд навчальних кінофільмів, відеозапису тренувань і спортивних змагань.

Практичні методи тренування: рівномірний, перемінний, повторний, інтервальний, змагальний, метод сполучених дій і колового тренування.

Спортивні змагання - це не тільки можливість виявлення кращих спортсменів або команд, але й засіб контролю за рівнем підготовки спортсменів, підвищення їх тренованості та удосконалення спортивної майстерності. Залежно від мети та завдань змагання поділяються на контрольні, відбіркові, основні та головні.

Істотне значення у системі спортивної підготовки мають також позатренувальні та позазмагальні чинники. Використання цих чинників дозволяє вагомо покращити підготовку спортсменів.

У процесі багаторічної підготовки в організмі спортсменів відбуваються різноманітні морфологічні та функціональні зміни, пов'язані з пристосувальними реакціями на тренувальні навантаження (так звана біологічна адаптація), які визначають рівень тренованості спортсмена.

Рівень тренованості спортсменів до показу найкращих спортивних досягнень визначається як стан спортивної форми.

Тренованість спортсмена поділяється на загальну і спеціальну: перша характеризується процесом пристосування організму до неспецифічних і загальних фізичних вправ, спрямованих на зміцнення здоров'я, підвищення функціональних можливостей і розвиток фізичних властивостей стосовно різних режимів м’язової діяльності; друга - процесом удосконалення конкретного виду м'язової діяльності, який вибирається відповідно до спортивної спеціалізації.

У процесі розвитку та удосконалення рівня тренованості спортсмена виділяють три етапи: підвищення тренованості; становлення спортивної форми; зниження тренованості. Досвід практики показує, що кожен з етапів з визначеним ступенем імовірності відповідає періодам тренування: підготовчому, передзмагальному і перехідному. Можна вважати, що ці періоди є послідовними ступенями процесу управління спортивною формою.

Враховуючи, що спортивна форма не може утримуватись тривалий час (протягом усього року), а шлях до нової проходить через втрату старої, весь період підготовки спортсменів визначається чіткою циклічністю.

Структура річного макроциклу в скелелазінні має свої особливості.

Кожен з періодів будується на основі запланованих мезо- і мікроциклів: базових, відновлювальних, перехідних, змагальних.

Мікроцикли бувають втягуючі, ударні, підвідні, змагальні та відновлювальні. Перехідні мікроцикли застосовують на першому етапі підготовчого періоду з метою поступового підведення організму спортсмена до напруженої роботи; характеризуються найбільшими обсягами тренувальних навантажень.

Ударні мікроцикли мають великі обсяги та високу інтенсивність тренувальних навантажень. Основне їх завдання - підвищення функціональних та адаптивних можливостей організму спортсмена.

Підвідні мікроцикли використовують на етапі безпосередньої підготовки до змагань. У цих мікроциклах можуть вирішуватися завдання моделювання наступних змагань, активного відпочинку, психічної настройки тощо.

Відновлювальні мікроцикли мають за мету зниження навантаження; основне завдання - забезпечення найкращих умов для перебігу відновлювальних процесів після серії ударних мікроциклів. У цілому змагальні мікроцикли мають забезпечити умови для передзмагальної підготовки та участі у змаганнях.
1.2. Структура тренувального процесу

Тренувальний процес багаторічної підготовки залежно ві поставлений завдань поділяється на різні по спрямованості відрізки – від одного заняття до Олімпійського циклу, що триває чотири роки.

Основні педагогічні завдання послідовно вирішуються у річних і піврічних макроциклах. Кожний макроцикл поділяється на мезоцикли, які складаються з декілька мікроциклів (3-5).

Чергування у мезоциклі різних типів мікроциклів сприяє підвищенню тренованості та дозволяє уникнути перевтоми спортсменів.

За педагогічним спрямуванням виділяють такі види мікроцилів;

утягуючі – спрямовані на підведення організму скелелаза до напруженої тренувальної роботи;

основні - базовий обсяг роботи, оптимальні навантаження;

ударні – застосовуються для стимулювання адаптаційних процесів шляхом використання великих навантажень і вирішення завдань підготовки;

відновлювальні – плануються після ударних мікроциклів для відновлювальних та адаптаційних процесів;

модельні (підвідні) – зміст і навантаження наближені до умов, що є типовими для майбутніх змагань;

змагальні – будуються відповідно до програми змагань; усі заходи спрямовані на забезпечення оптимальних умов для успішності змагальної діяльності.

Кожний період тренування має різну кількість мезоциклів з різним спрямуванням:



утягуючий – потупове підвищення якості виконання специфічної тренувальної роботи, навантаження поволі зростають;

базовий - основна робота щодо підвищення функціональних можливостей, розвитку фізичних якостей, становлення технічної, тактичної та психологічної підготовленості;

передзмагальний – ціле направлене позбавлення недоліків підготовки, моделюються режиму наступних змагань, що має за мету створення оптимальних умов для повної реалізації можливостей спортсмена у процесі змагань;

змагальний - безпосередня підготовка та участь у змаганнях.

Підготовчий період поділяється на два етапи- змагальнопідготовчий та спеціально-підготовчий. У змагальному періоді застосовуються мезоцикли двох типів змагальні та контрольно- підготовчі. У контрольно-підготовчому мезоциклі передбачається інтегральна підготовка спортсменів до наступних змагань.

Підготовчий період відзначається використанням вправ, спрямованих на розвинення фізичних якостей, що відстають у загальному розвитку, і засвоєння технічних елементів. Основна увага приділяється розвитку загальної та спеціальної витривалості, силовим, швидкісно-силовим якостям і технічним навичкам. Пріоритетним видом тренування у підготовчий період є болдерінг - проходження серії коротких трас максимальної трудності, що дозволяє максимально розвивати силу, виробити потрібні навички лазіння. В якості специфічних навантажень використовуються різноманітні статичні та ізометричні вправи - вис, утримання і т.д. Мета цього періоду - підвести організм спортсмена до напруженої роботи, що відзначається великими обсягами тренувальних навантажень.

У передзмагальний період інтенсивність тренувань підвищується. Кількість загальних вправ зменшується. Уводяться тренування в змагальному режимі роботи, на яких використовуються траси максимальної складності для кожного конкретного спортсмена. Для розвинення потрібної витривалості застосовуються інтервальний та повторний методи тренування.

Слід зазначити, що удосконалення анаеробних можливостей організму, які базуються на силовій та швидкісно-силовій витривалості спортсмена-скелелаза, потрібно проводити на тлі високого рівня загаль-ної витривалості ( для цього використовується біг, плавання і т.д.)

Спортсмени-скелелази, що спеціалізуються у швидкісних видах, в підготовчому періоді використовують на тренуваннях режим парного лазіння. Перевага надається спеціальним силовим вправам, роботі з розвитку швидкісних якостей, вибухової сили під час старту і швидкісно-силової витривалості.

Тривалість перехідного періоду 2-3 тижні. Протягом першої половини періоду спортсмени використовують вправи з інших видів спорту (гімнастика, плавання, акробатика, спортивні ігри тощо). Друга половина відзначається різноманітною тренувальною роботою з малими обсягами навантажень.

Спортсмени планують 2-3 основних змагання у річному циклі, а на інших виступають з прохідним рівнем тренованості. Найчастіше використовується така тривалість періодів: підготовчий - 2-3 міс., змагальний - 2 міс., перехідний - 3-4 тижні.

Перехідний період поділяється на два етапи- реабілітаційний та утягуючий.

Структура і зміст річного циклу підготовки залежать від підготовленості спортсмена, календаря змагань і завдань багаторічної підготовки, яку поділяють на 5 етапів.



І етап – відбір та початкова підготовка ( 6 -10 років)

Завдання:

зміцнення стану здоров'я і гартування дітей;

усунення недоліків у фізичному розвитку;

залучення максимально можливої кількості дітей і підлітків до занять скелелазінням, формування у них стійкого інтересу, мотивації до систематичних занять спортом і здоровому способу життя ;

навчання техніці лазіння і широкому діапазону рухових навичок;

виховання морально-вольових якостей, формування спортивного характеру, дисциплінованості, охайності та старанності;

участь у дитячіх змаганнях.



ІІ етап – базова підготовка (групи попередньої базової підготовки 10- 13 років) Основні завдання:

зміцнення здоров’я та усунення недоліків в рівні фізичної підготовленості;

поглиблена спеціальна підготовка ( сприятливий період розвитку індивідуальних силових якостей, підвищення спеціальної працездатності шляхом поступового збільшення тренувального навантаження);

вивчення тактики поведінки на змаганнях і вдосконалення досвіду змагання, виховання вольових якостей, самостійності і дисциплінованості.

підготовка найбільш талановитих в спортивному відношенні спортсменів до подальшої поглибленої спеціалізації;

базова технічна підготовка опанування базовими рухами і єлементами при різних способах лазіння, виконання юнацьких розрядів;

базова психологічна і тактична підготовка, формування інтересу до цілеспрямованої багаторічної спортивної підготовки, регулярна участь у дитячіх змаганнях.

ІІІ етап – спеціальна базова підготовка і підготовка до вищих досягнень ( 14 – 16 років)

Завдання:

визначення вузької спеціалізації лазіння (швидкість, боулдерінг або трудність);

підвищення спеціальної фізичної підготовленості, досягнення високого рівня функціональних можливостей;

поступова підготовка організму до максимальних навантажень, характерних для етапу підготовки до вищих досягнень;

удосконалення базової технічної підготовленості;

удосконалення базової психологічної підготовленості, набуття досвіду формування стану бойової готовності до змагань,самонастроювання, зосередження та мобілізації;

формування мотивації до перенесення великих тренувальних навантажень і цільової установки на спортивне вдосконалення;

поглиблена теоретична та тактична підготовка;

активна змагальна практика з включенням модельних тренувань і контрольно-підготовчих змагань.



ІV етап – досягнення вищої майстерності ( 17 років і старші)

Завдання:

вдосконалення спеціалізованих фізичних якостей і підтримка високого рівня функціональної підготовленості і спортивної мотивації;

досягнення найвищого рівна витривалості, опанування високих і максимальних тренувальних навантажень;

удосконалення технічної підготовленості;

максимальне розкриття індивідуальних можливостей, досягнення високого рівня проходження трас на трудність та швидкість;

розширення психологічних знань і умінь, досягнення високого рівня психологічної готовності до змагань;

індивідуалізація силової, техніко-тактичної, психічної і морально-вольової підготовленості;

досягнення максимально можливих спортивних результатів, підтримання високого рівня змагальної готовності.

V етап – збереження досягнень і завершення спортивної кар’єри.

Завдання: підтримка досягнутого рівня майстерності при відносно невеликих навантаженнях; поступове зменшення стартів і навантажень, завершення змагальної діяльності.



Вікові особливості багаторічної підготовки

Таблиця 1

Вік

учнів

Вікові особливості

Методика навчання і тренування



8-9 років

Вік інтенсивного зростання і розвитку всіх функцій та систем орга­нізму. Висока рухова активність і значний розвиток рухової функції дозволяють вважати його сприятливим для початку регулярних за­нять скелелазінням У цьому віці відносно швидко виникають умов­но-рефлекторні зв'язки на цілісні дії, і, чим конкретніша дія завдання, тим успішніше його виконання

8-9 років




1. Хребетний стовп відрізняється великою гнучкістю і нестійкістю вигинів.

Потрібно більше уваги приділя­ти формуванню правильної по­стави

2. Суглобово-з'вязковий апарат дуже еластичний, недостатньо міцний.

Доцільно цілеспрямовано, але обережно розвивати гнучкість

3. Інтенсивно розвиваються м'я­зова система і центри регуляції рухів. Великі м'язи розвиваються швидше дрібних, тонус м'язів-згиначів переважає тонус м'язів-розгиначів.

Значну увагу приділяти м'язам-розгиначам та розвитку коорди­нації рухів

4. Регуляторні механізми серце­во-судинної, дихальної, м'язової та нервової систем недосконалі.

Навантаження має бути помірної інтенсивності, дрібного характе­ру

5. Тривалість активної уваги, зо­середженості та розумової пра­цездатності невелика - до 15 хв.

Заняття мають бути емоційними, багатоплановими

6. Особливо велика роль наслі­дувального та ігрового рефлексів

Головними методами мають бу­ти наочний з ідеальним показом, ігровий

10-12 років

Практично все, що сказано про попередній вік, стосується і цього, але мають місце і свої особливості

10-12 років



1. Відбуваються суттєві зміни рухової функції. За багатьма па­раметрами вони досягають дуже високого рівня, тому створю­ються найсприятливіші переду­мови для навчання та розвитку фізичних якостей.

Потрібно використовувати цей період для навчання нових, у то­му числі складніших дій, а також активізувати роботу щодо розви­тку спеціальних якостей, особ­ливо швидкісно-силових, сприт­ності, гнучкості

2. Значного розвитку досягає ко­ра головного мозку; II сигнальна система, слово набувають все більшого значення.

Усе більшого значення у на­вчанні набувають словесні мето­ди

3. Силові та статичні вправи ви­кликають швидку втому, краще сприймаються короткочасні швидкісно-силові вправи.

Доцільно дотримуватися швид­кісно-силового режиму, статичні навантаження давати в обмеже­ному обсязі

4. У дітей 10-12 років тонічна опірність м'язів розтягуванню є найменшою.

Слід розвивати активну гнуч­кість

5. Серце при фізичному наван­таженні витрачає значно більше енергії, ніж серце дорослого. Хвилинний об'єм крові збільшу­ється за рахунок учащання сер­цевих скорочень при незначному збільшені ударного об'єму

Для збереження працездатності слід змінювати зміст і характер роботи, а також робити часті перерви між вправами

13-15 років

13-15 років



3 точки зору фізіології, підлітковий вік - це вік статевого дозріван­ня, що характеризується інтенсивним зростанням тіла у довжину (до 10 см на рік),підвищенням обміну речовин, різким посиленням діяльності залоз внутрішньої секреції, перебудовою практично всіх органів і систем організму

1. Спостерігається прискорене зростання довжини та маси тіла, відбувається формування поста­ті.

Необхідні інтенсифікація наван­тажень і подальший розвиток силових якостей

2. Має місце найбільший приріст відносної сили, підлітки успішно справляються з динамічними вправами у висі.

Тренувальний процес спрямований на проходження трас високої складності

з кількістю зачіпок від 30 до 50



3. Швидкість м'язових скорочень значної кількості груп досягає такого ж самого рівня, як у 20-30-річних людей.

Швидкісне лазіння досягає найбільшого об’єму лазіння, значно покращується час проходження маршруту.

4. У поведінці визначається пе­ревага збудження над гальму­ванням, реакції за силою та хара­ктером часто не є адекватними до подразників, що їх спричиня­ють

Одним з найважливіших завдань виховання є виховання стрима­ності і поміркованості. Конче потрібні сприятливі умови, доб­розичливість і взаєморозуміння

16-17 років



Для цього віку характерним є високий ступінь функціонального


удосконалення, серцево-судинна система готова до значних навантажень. Можна очікувати високих спортивних результатів.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка