Програма державного іспиту з історії для студентів окр 02030201 «магістр історії»



Скачати 259.86 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір259.86 Kb.
Програма державного іспиту з історії

для студентів ОКР 8.02030201 «магістр історії»

2014-2015 навч. рік
Теоретико-методологічний та практичний блок підготовки
Організаційні форми навчання історії у вищій школі і їх сутність.

Види і форми організації навчального процесу. Види навчання і їх характеристика, організаційні форми навчання і їх сутність. Календарно-тематичне планування курсів з історії, розподіл часу за видами та формами роботи в умовах кредитно-модульної системи. Міждисциплінарні зв’язки в процесі викладання історичних дисциплін. Основні вимоги до лекцій, семінарських, практичних занять, консультацій та ін. Проектування описового навчального тексту лекції. Типи семінарів та особливості їх організації, при вивченні курсів з історії. Самостійна робота студентів як складова частина освітнього процесу у позааудиторний час. Організація наукової роботи студентів, навчальних, переддипломних практик. Перспективи розвитку видів і форм навчального процесу. Сучасні методи оптимізації навчання історії в вищій школі: метод проблемного викладу, презентації, дискусії, міні-дослідження, ділові ігри, рольові ігри, метод Insert (асоціативне есе), метод бліц-опитування, метод анкетування, метод кейс-стаді ( метод учбових конкретних ситуацій) та ін.



Література:

Алексюк А. Педагогика высшей школы. Курс лекций: модельное обучение. – К., 1993.

Лопатин П.Ф. Проблемное преподавание в изучении истории в высшей школе. - К.: Вища школа, 1988.

Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов. - М., 2002.


Склад і структура Національного архівного фонду (НАФ). Основні групи документів українського та зарубіжного комплексу.

Національний архівний фонд України (НАФ) – структурована інформаційна система. Три основні групи документів, що складають Національний архівний фонд України. Критерії класифікації документів НАФ. Формування Національного архівного фонду України. Право власності на документи НАФ.

Основний зміст поняття «архівна україніка». Формування інформаційного масиву архівної україніки. Основні групи документів українського комплексу. Характеристика основних груп документів зарубіжного комплексу.

Література:

Архівознавство: Підручник для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури та І. Б. Матяш. – К., 2002.

Новохатський К. Архівне законодавство України (1991–2001) // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. – 2002. – Вип. 5. – С. 67–74.

Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. – К., 1994. – 18 с.


Практичне використання спеціальних історичних дисциплін в дослідженнях з історії України.

Історична картографія та топографія. Вивчення зображень території України на картах. Походження і зміни географічних назв України: закономірності та особливості. Історична хронологія. Зміна календаря на території України . Геральдика та сфрагістика. Сучасні напрямки досліджень геральдики в Україні. Геральдичні комісії. Фалеристика. Сучасні напрямки досліджень фалеристики в Україні. Нумізматика. Боністика. Дослідження українських паперових грошей. Вексилологія. Українська складова в сучасних дослідженнях предметів історичної символіки. Зброєзнавство. Основні етапи змін окремих видів озброєння на території України. Українська складова просопографічних досліджень. Українська складова в історичній демографії.


Література:

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: Вища школа, 2002.

Спеціальні історичні дисципліни: довідник: навчальний посібник для студентів інших навчальних закладів. - К., 2008.

Енциклопедія історії України. – К., 2008-2012.

Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики . – К., 1997-2011.– Вип.1-19.

Історико-географічні дослідження в Україні. – К., 1988-2009. – Вип.1-11.


Електроні версії історичних джерел та потенціал роботи з ними. Історичне пізнання: якісні та кількісні характеристики. Якісний аналіз та його кількісний вираз. Природа якісних та кількісних ознак історичних процесів або явищ. Методика переходу якісних ознак в кількісну форму. Підрахування частоти. Контент-аналіз. Статистичний вимір. Засіб розчленування поняття на елементи. Кореляція та питання про умовність точності.

Електроні моделі та програми обробка історичних джерел. Основні етапи комп’ютерного історичного дослідження. Дані та моделі даних. Основні типи програмного забезпечення. Специфіка моделювання історичних джерел: статистичні матеріали; структуровані джерела; текстові («вільний текст»); образотворчі та картографічні матеріали. Процес конвертації джерел в їх комп’ютерні варіанти. Зберігання, каталогування та робота з електронними варіантами історичних джерел.

Електронний текст історичних джерел. Системи підготовки текстів (функції текстових процесорів). Поняття про інформаційний потенціал (ресурс) електронного тексту. Концепції тексту. Методи отримання інформації у повнотекстових системах (загальні принципи; уточнення результатів пошуку; аналіз тексту за допомогою системи ТАСТ).

Бази даних та робота з ними. Загальні принципи та технології створення баз даних. Проектування баз даних в історичних дослідженнях (концептуальні та логічні моделі). Реляційна база даних: основні етапи роботи (створення та модифікації структури; введення даних; пригляд, інформаційний пошук та редагування записів у базах даних; паралельна робота з декількома таблицями).

Електроні таблиці в історичних дослідженнях. Своєрідність таблиць як відображення історичного джерела і як програмного забезпечення сучасних ЕОТ. Можливості аналізу історичного матеріалу на підставі Excel for Windows: арифметичні операції; коригування розрахунків; функції; формули. Вирішення джерелознавчих питань. Графічні моделі електронних таблиць (діаграми; гістограми і т.п.)

Статистичні методи та пакети статистичних програм. Основні методи математичної статистиці. Методи дескриптивної статистики. Статистичний аналіз взаємозвязків (кількісні та якісні варіанти). Кластерний аналіз. Факторний аналіз.



Література:

Историческая информатика: уч. пособие / под ред. Л.И.Бородкин, И.М.Гарсковой. - М., 1996.

Миронов Б.Н. История в цифрах: математика в исторических исследованиях. - Л., 1991.

Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. – М., 1987. (М., 2002).


Основні прийоми розробки історичних джерел.

Поняття про розробку історичних джерел. Три групи прийомів розробки джерел: загальнонаукові, суто історичні, міждисциплінарні. Загальнонаукові методи. Логічні закони. Правила аргументації висновків і узагальнень. Історичні методи: хронологічний, проблемний, синхронічний, діахронічний, порівняльно-історичний, ретроспективний. Метод актуалізації (прогностичний). Структурно-функціональний аналіз. Статистико-математичні методи (кліометрія, бібліометрія). Моделювання подій та явищ минулого.



Література

Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник для бакалаврів, магістрів і аспірантів. – К., 2002.

Грищенко У.М., Грищенко О.М., Борисенко В.А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник. – К., 2001.

Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. – М., 1987.

Наринян А.Р., Поздеев В.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие. – К., 2002.

Реєнт О.П. Методологія та методика історичного дослідження // УІЖ. – 1999.– №3. – С. 3-22.


Фольклор як історичне джерело. Відображення історичної дійсності в фольклорних творах. Джерелознавче значення фольклорних творів для доповнення та уточнення деяких історичних подій.

Героїчний епос як засіб увіковічнення вчинків народних улюбленців-героїв.

Билини як історичний епос та найдавніший жанр героїчного епосу українського народу. Переважання в билинах історичної конкретики над казковими елементами. Цикли билинного епосу за М.Грушевським: богатирські, Галицько-Волинська група, казкові, обрядово-символічні та новелістичні. Сучасний поділ циклізації билин: міфологічний цикл, Київський цикл, Волинсько-Галицький цикл, Новгородський цикл, казково-новелістичний.

Думи як епіко-ліричні твори героїчного або соціально-побутового змісту. Класифікація дум. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників, проти шляхетсько-польського поневолення. Суспільно-побутові думи. Історія дослідження дум.

Кобзарство як унікальне культурно-історичне явище. Ініціації в кобзарському середовищі. Перші кобзарі. Кобзарство в Україні у XVIII-ХІХ ст. Роль кобзарів у формуванні національної свідомостіукраїнського народуі політичної думки. Кобзарі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Історичні пісні та їх жанрово-стилістичні ознаки. Класифікація історичних пісень (М.Костомаров, М.Драгоманов, Ф.Колесса, сучасні дослідники) та її умовність. Історичні пісні доби козаччини. Історичні пісні часів Коліївщини та Гайдамаччини другої половини XVII-XVIII ст. Пісні визвольних змагань п.п. ХХ ст.



Література:

Петрова Н.О. Українська усна народна творчість // Методичні рекомендації зі спецкурсу для студентів історичного факультету.-Одеса: Гермес, 2006.-37 с.

Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник.-2-ге вид., стер.-К.: Знання-Прес, 2003.-591 с.

Арофикин Е.В. Фольклор как источник изучения материальной культуры (Ткань «китайка» в поэтическом творчестве украинского народа) //Советская этнография.-1978.-№ 5.-С.119-130.

Грица Софія. Фольклор у просторі та часі. Вибрані статті.-Тернопіль, 2000.-228 с.

Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. — Т. 1. — К.: Либідь, 1993. — 392 с.

Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору: TheprimitivemythologyoftheUkrainianfolklore.-Луцьк: Вежа, 1997.-295 с.

Дей О.І. Українська народна балада.-К.: Наук. думка, 1986.-263 с.

Рильський М. Героїчний епос українського народу.-К., 1955.- 28 с.

Франко І. Вибрані статті про народну творчість. — К.: Вид-во АНУРСР, 1955. — 289 с.

Франко І. Студії над українськими народними піснями //Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 43. - К.: Наук, думка, 1986. - С.7-354.
Проблема теоретичного обґрунтування теорії нації. Поняття нації. Теорії нації. Політична теорія нації. Психологічна теорія нації. Культурологічна теорія нації. Етнічна теорія нації. Історико-економічна теорія нації.

Література:

Геллнер Э. Нации и национализм // Вопросы философии. – 1989. – № 7. – С.131 – 140.

Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. – К., 1999. – 300 с.

Картунов О.В. Західні теорії етнічності, нації та націоналізму: навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К., 2007. – 192 с.

Касьянов Г. Теорії нації та нацоналізму: Монографія. –К.Либідь, 1999. 352 с.
Проблема теорії етносу. Формування теорії етносу в етнології.: С.М. Широкогоров. Концепції Ю.В. Бромлея, Л.М. Гумильова, В.В. Піменова, М.М. Чебоксарова, С.О. Арутюнова, С.В. Чешка та ін. Зміна парадигми в західній етнології у другої половини XX ст. Формування і розповсюдження конструктивістської концепції теорії етносу. Інструменталістська концепція. Примордіалистський підхід на сучасному етапі. Теорія етносу в сучасній українській етнології.

Література:

Тиводар О. Етнологія: навч. посібник. Ужгород, 1998.

Тишков В. А. О феномене этничности //ЭО. 1997. № 3.

Арутюнов С. А., Чебоксаров Н. Н. Передача информации как механизм существования этносоциальных и биологических групп человечества //РН. 1972. Вып. 2.

Козлов В. И. Проблематика “этничности” //ЭО. 1995. № 4.

Чешко С. В. Человек и этничность //ЭО. 1994. № 6.

Сміт Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія. К., 2004.
Основні підходи до концептуалізації взаємодії природи та людського суспільства в історичній ретроспективі.

Ідея "людина – страждалець" в концептуалізації взаємодії природи та суспільства. Зародження ідеї "людина-страждалець" в античній натурфілософії (Діодор Сіцілійський, Гіппократ з Коса, Демокріт з Абдер). Зародження географічного та кліматичного детермінізму. Ж. Боден. Ш. Монтеск'є. Переосмислення цієї тези в модерну добу шляхом інтеграції тези про здатність людини активно протистояти негараздам природного оточення (Т. Гоббс, О.М. Радищєв) та збагачення її на рубежі ХІХ-ХХ ст. низкою положень циклу географо-детерміністичних теорій (Е. Семпл, Л.І. Мечников, Е. Хентінгтон).

Концепції біологічної, культурної та психологічної адаптації та порівняння їх розуміння представниками “нової” (Л. Бінфорд) та поведінкової (Б. Шифер) археології, інвайронментальної психології (А. Белл), феноменологічного (Т. Інголд) та діяльнісного (Е.С. Маркарян, С.О. Арутюнов.



Концепт "людина – деміург" в історії осмислення взаємодії природи та суспільства. Концептуалізація та критичне осмислення результатів перетворюючого впливу людини на своє природне оточення (Дж. П. Марш, О.І. Воєйков). Ідея "людина – руйнівник" як антитеза концепту "людина – деміург". Концепт “людина – творець природи” в контексті теорії культурного (О. Шлютер, К. Зауер) та антропогенного (в радянській науці) ландшафтів, ландшафту як артефакту (Т. Дарвілл, Ф. Кріадо Боадо), ландшафту як серії послідовних заселень (Д. Віттлсі) тощо.

Значення науково-технічної революції середини ХХ ст. та антропогенних катастроф другої половини ХХ – початку ХХІ ст. для переосмислення сутності перетворюючого впливу людини на природне оточення. Інвайронментальна історія. Римський клуб.



Ідея творчого взаємовпливу у концептуалізації взаємодії природи та суспільства. Ідея неподільної цілісності людини та природи у свідомості населення додержавної доби. Дж. Раскін та К. Ріттер про творчий взаємовплив людини та природи.

Антропогеографія (Ф. Ратцель, Е. Реклю) та теорії ноосфери (В.І. Вернадський). Новітні тенденції у розвитку цієї ідеї: загальна теорія стресу та концепт екологічного стресу (П. Белл), поняття соціальної й екологічної пружності (А. Нейл), регулювання (Дж. Соннерфельд, А. Гудман), усталеності (Г.Х. Братланд, Д. Вобстер), коеволюції (Г.І. Швебс, К. Лаланд, М. Фельдман).



Література:

Адаптация человека. - Л., 1972.

Боряз В.Н., Маслиева О.В. Состояние и тенденции разработки проблемы взаимосвязи общества и природы в советской литературе (1960-1981 г.г.) // Роль географического фактора в истории докапиталистических обществ. - Л., 1984.

Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношении природы и общества. – М.: Наука, 1988.

Общество и природа. Исторические этапы и формы взаимодействия. - М., 1981.

Сминтина О.В. Теоретичні питання екології давньої людини. – Одеса: Астропринт, 2004.



Типологія усної історії.

Перші спроби класифікації усної історії. М.М. Бахтін про велику й малу пам'ять. Історичний міф і легенди в концепції М.О. Бердяєва. Історична традиція і спонтанна народна історія. Історія пригнічених і маргінальних груп. Усна історія як дослідження і як метод. Міждисциплінарні зв’язки: фольклористика, журналістика, антропологія, соціологія, соціальна психологія, суспільна думка.



Література:

Томпсон П. Голос пришлого: Устная история. – М., 2003.

У пошуках власного голосу: Усна історія як теорія, метод та джерело. – Харків, 2010.

Урсу Д.П. Методологические проблемы устной истории // Источниковедение отечественной истории. – М., 1989.


Основні напрямки досліджень нової культурної історії.

Проблеми нової культурної історії. Уявлення і репрезентації. Пам’ять і конструкції. Історія тілесності. Політика, насилля й емоції. Практики, як предмет нової культурної історії.



Література:

Заярнюк А. Про те, як соціальна історія ставала культурною // Україна модерна. – Ч.9. – 2005 – С. 249-272.

Нові підходи до історіописання. – К,: Ніка-Центр, 2010.

Репина Л. П. Вызов постмодернизма и перспективы новой культурной и интеллектуальной истории. http://krotov.info/libr_min/15_o/di/ssey_1996b.htm#3


Інтелектуальна історія як напрямок історіографії та її еволюція на протязі останніх десятиріч

Інтелектуальна історія як напрямок досліджень, його виникнення. Розуміння інтелектуальної історії як історії ідей. А.Лавджой та його книга „Великий ланцюг буття”. Роль Платона, Аристотеля та філософів-неоплатоників у формуванні концепції великого ланцюга буття. Широка присутність цієї концепції у середньовічній соціально – політичній теорії та свідомості пересічної людини доби середньовіччя.

Еволюція інтелектуальної історії в другій половині ХХ ст. „Простора інтерпретація” інтелектуальної історії у пострадянській історіографії. Сучасні українські вчені про особливості та зміст інтелектуальної історії.

Література:

Лавджой А. Великая цепь бытия. История идеи. – М., 2001.

Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. – Вип. 1. – Київ, 2005.

Репина Л.П. Что такое интеллектуальная история? // Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории (Под ред. Л.П. Репиной и В.И. Уколовой). – Вып.1. – М., 1999. – С.5.

Репина Л.П., Зверева В.В., Парамонова М.Ю. История исторического знания. – М., 2004.

Історична біографія як вид біографічних досліджень.

Особа історика як пізнавальний об’єкт в дисциплінарному полі історіографічних досліджень. Особа вченого в історії науки. "Біографія людини науки". Історія науки та історія історичної науки. Дисциплінарні традиції історії історичного пізнання. Інституціалізація історіографії як історії історичної науки. Поняття про історіографічний процес. Особа історика в структурі історіографічного процесу. Проблемне поле сучасних історіографічних досліджень: нові тенденції у світовій практиці. Біоісторіографія як відносно автономний ландшафт дисципліни історіографії. Біографічний жанр в історико-літературній творчості. Персонологічний підхід в історичних дослідженнях. Синкретизм біографічного жанру. Історична біографія. Еволюція біографізму.



Література:

Попова Т.Н. Метаморфозы историографии, или история с историей истории //  Историческое познание и историографическая ситуация на рубеже XX - XXI вв. / Отв.ред. О.В.Воробьева, З.А.Чеканцнева. - М., 2012. - С.198-215.

Чишко В. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України. - Київ, 1996.

Схід” у цивілізаційній теорії А.Дж.Тойнбі.

Цивілізаційна теорія А.Дж.Тойнбі. Початок наукової діяльності А.Дж. Тойнбі. Усвідомлення кризовості свого часу. Місце азіатських цивілізацій в історико-філософській концепції А. Дж. Тойнбі. Азіатські цивілізації та Захід в історичній концепції А. Дж. Тойнбі. Еволюція ідейно-теоретичних поглядів А. Дж.Тойнбі в 60-70-ті роки. Критика Західної цивілізації. А. Дж.Тойнбі про історичний досвід азіатських цивілізацій, їх духовно-моральних засадах.

Література:

Тойнби А.Дж. Постижение истории. http://teleon.narod.ru/tojnbi.htm

Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. – М., 1995.

Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. – В 2-х т. – К.: Основи, 1995.


Міжнародні відносини та глобалізація.

Військово-політична ситуація в світі. Світові проблеми безпеки та роззброєння. Збройні конфлікти сучасності: класифікація, динаміка та специфічні риси. Географія конфліктів. Правова база сучасного конфлікту. Конфліктологія та «Conflict Resolution». Миротворчість на сучасному етапі. Невизнані держави у міжнародних відносинах. Конфесійний чинник у міжнародних відносинах.

Глобалізація – процес формування сучасного світу. Позитивні та негативні наслідки глобалізації. Глобалізм як ідеологічне обґрунтування глобальних процесів. Глобаліські організації та проекти: «велика вісімка», Всесвітній економічний форум, Всесвітня Організація Торгівлі. Американізм «Місіонерська політика» США. Антиглобалізм та альтерглобалізм: історія і сучасний стан.

Література:

Кашлев Ю.Б. Внешняя политика и дипломатия ХХІ века в контексте информационных процессов // Науковий вісник Дипломатичної академії МЗС України. – К., 2004. – Вип. 4. – Ч. 1. – С. 32-40.

Ланцова С.А., Ачкасова В.А. Мировая политика и международные отношения. – СПб., 2007.

Цыганков П.А. Международные отношения. Теории, конфликты, движения, организации. Учебное пособие. – М., 2007.


Основні концепції та напрямки східноєвропейських історичних досліджень у Австрії у другій половині ХХ ст.

Нова концепція східноєвропейських історичних студій на семінарі східноєвропейської історії Віденського університету в умовах окупації Австрії. Реорганізація семінару східноєвропейської історії Віденського університету. Г.- Ф. Шмід. Особливості розвитку східноєвропейських історичних досліджень в умовах політики нейтралітету. Заходи щодо координації східноєвропейських досліджень в Австрії. Австрійський інститут Східної та Південно-Східної Європи Утвердження нової генерації дослідників та особливості розвитку східноєвропейських історичних досліджень в 1980-90-і рр.



Література:

Барвінська П.І. Між наукою і політикою. Інтерпретації Східної Європи в академічному середовищі німецькомовного простору у кінці ХІХ- початку ХХІ ст. – Одеса, 2012

Грицак Я. Регіон уявний і наявний: Східна Європа на мапі цивілізацій. // Страсті за націоналізмом. – К., 2004. – С.298-308.

Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. – Львів, 2007.

Терехов О.Э. Историческая мысль и историческая наука Запада ХІХ-ХХ веков. Учебное пособие. – Кемерово, 2005.

Нові підходи до історіописання / за ред. П. Берка. – К., 2010.

Могильницкий Б.Г. История исторической мысли XX века: Курс лекций. Т. II: Становление «новой исторической науки». – Томск, 2003.
Основні тенденції в українській історичній науці у 90-ті рр. ХХ та на початку ХХІ ст.

Стан історичної науки в Україні на межі 80-х - 90-х рр. ХХ ст.: інтелектуальний, світоглядний та інституціональний відрив від радянської спадщини. Формування нової парадигми вітчизняного минулого. Формування на межі ХХ-ХХІ ст. століть інтелектуального конфлікту між представниками  "традиційної" та "модерністської" візій історії України.

Телеологічність, есенціалізм, етноцентричність, ексклюзівність, лінійність і абсолютизація тяглості, наявність національного історичного міфу як основні маркери дискусії.

Література:

Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми / Колективна монографія за редакцією Леоніда Зашкільняка. – Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2004. – 405 с. 

Блок спеціальної професійної підготовки
Рушник в культурі і побуті українців. Рушник як побутовий і обрядовий атрибут. Плечові і кілкові рушники. Регіональні особливості орнаментики українського рушника. Семантика і символіка мотивів у рушниковій орнаментиці.

Література:

Іван Гончар. Доля на рушникові // Наше життя.- жовтень, 1991.- С.9.

Зеленин Д.К. «Обыденные» полотенца и «обыденные» храмы (Русские народные обычаи)//Живая старина.-1911.-Вып.1.

Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація.- К.,1929.

Біляшівський М.Ф.Про український орнамент // Записки наукового товариства в Києві.-Вип.З.- К.,1908.

Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции.- М.,1997.

Китова С. Полотняний літопис України. Семантика орнаменту українського рушника.- Черкаси, 2003.

Павлуцький Г. Історія українського орнаменту.- К.,1927.


Війна та групове збройне насильство в первісному суспільстві. Природа агресивності людини. Групові конфлікти у приматів. Канібалізм та агресивність. Теорії походження війни та групового збройного насильства. Потенціал археологічних джерел для реконструкції збройного насильства. Масові могильники доби мезоліту. Колективні поховання доби неоліту. Травми спричинені зброєю в похованням доби енеоліту-бронзи. Етнографічні джерела про групове збройне насильство в синполітейних бездержавних народів.

Література:

Шнирельман В.А., Першиц А.И., Семенов Ю.И. Война и мир в ранней истории человечества. В 2 тт. — М.: Институт этнологии и антропологии РАН, 1994.

Клочко В. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000–900 рр. до Р.Х.). – К.: АртЕк, 2006.

Нужний Д. Ю. Розвиток мікролітичної техніки в кам'яному віці. – К.: Наукова думка, 1992
Моделі історичного розвитку Північно-Західного Причорномор'я на рубежі плейстоцену та голоцену.

Теорія «Великого Чорноморського Потопу» В. Раєна та У. Пітмана та сценарій культурної катастрофи у Північно-Західному Причорномор’ї на рубежі плейстоцену та голоцену. Гіпотеза щодо неолітизації регіону в результати переселення землеробів-скотарів з Близького Сходу, які рятувалися від потопу.

Теорія «Каспійського Потопу» А.Л. Чепалигі та динаміка культурних контактів населення Північно-Західного Причорномор’я з Надазов’ям, басейном Каспійського моря та Волго-Донським басейном.

Сценарій помірного підняття рівня Чорного моря на рубежі плейстоцену та голоцену та еволюційного розвитку матеріальної культури, господарства та побуту населення Північно-Західного Причорномор’я.



Література:

Мисюров Д. Эпоха экстремальных затоплений // В мире науки. – 2006. – № 5.

Чепалыга А.Л. Послеледниковое обводнение в Понто-Каспийском бассейне как прототип Всемирного Потопа. Постоянный адрес работы - http://paleogeo.org/flood.html 

Янко-Хомбах В.В., Смынтына Е.В., Кадурин С.В. и др. Колебания уровня Черного моря и адаптационная стратегия древнего человека за последние 30 тысяч лет // Геология и полезные ископаемые мирового океана. – 2011. - № 2(24). – С. 61-94

Ryan W. B. F. Status of the Black Sea flood hypothesis // The Black Sea Flood Question: Changes in Coastline, Climate and Human Settlement / V. Yanko_Hombach, A. S. Gilbert, N. Panin, P. M. Dolukhanov, eds. – Springer, Dordrecht. – 2007. – С. 63–88
Фінальний етап історії сарматів. «Скіфські» війни або «готські» походи кінця 30-х – 40-х років ІІІ ст. н.е. і сармати Північного Причорномор’я. Поява в Буджацькому степу нової етнічної групи цих кочовиків. Головні причини зміни одного сарматського населення іншим і роль фракійських племен карпів у цьому процесі. Найпізніші сарматські старожитності північнопричорноморських степів та особливості їхнього просторового поширення і хронології. Характер сарматської присутності на зазначеній території і його зв’язок з головними воєнно-політичними подіями другої половини ІІІ – кінця IV ст. н.е., котрі мали місце в римських провінціях Фракія, Мезія, Скіфія і у Північному Причорномор’ї.

Місце і роль сарматів в історії племен та народів, що мешкали на території України в глибоку давнину.



Література:

Дзиговський О.М. Культура сарматів Північно-Західного Причорномор'я. – Одеса, 2000.

Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днепровских земель. – Одесса, 2003.

Дзиговский А.Н. Сарматы // Древние культури Северо-Западного Причерноморя. – Одесса, 2013.

Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного Причерноморья. – СПб., 2010.

Симоненко А.В. Римский импорт у сарматов Северного Причерноморья. – СПб., 2011.


Визначні представники античної географії та їх твори

Геродот. Страбон та його географічний доробок, Ератосфен. Спадковість римської географії з грецькою. Римський географ Помпоній Мела, Пліній Старший, Етнографічні та географічні в відомості в «Аргонавтиці» Валерія Флакка. Клавдій Птолемей. «Полігістор» Гая Юлія Соліна.

Старовинні перипли, періегеси та інші історико-географічні джерела пізньоантичної та ранньосередньовічної доби. Роль і місце периплів в географічній літературі Риму. Римські перипли узбережжя Чорного моря. Перипл Арріана як пам’ятка географічної літератури на службі у римської влади.

Література:

Арриана Перипл Понта Евксинского // Перев. А.Фабр. – Одесса, 1838.

Дитмар А. Б. От Птолемея до Колумба. – М., 1989.

Клавдий Птолемей // Вестник Древней истории. – 1948, №2

Кулаковский Ю. Прошлое Тавриды. – К., 1906.

Страбон. География / Перев. и коммент. Г.А. Стратановского. – М., 1964.


Роль Візантії в інтеграційних процесах Київської Русі.

Інтеграційні процеси в період Київської Русі. Місце християнства в культурній інтеграції. Реакція Візантії на впровадження християнства князем Володимиром. Зовнішньополітичний курс Київської держави за часів Ярослава Мудрого. Поширення візантійського впливу на розвиток культури в Київській Русі. Особливості культурної інтеграції Київської Русі.



Література:

Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Ч. 1. Навчальний посібник / Л.Є. Дещинський, А.В. Панюк. – Львів : Видавництво «Бескид-Біт», 2002. – 224 с.

Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України Л.Л. Залізняк. – К : Абрис, 1994. – 255 с.

Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси (IX – первая половина X вв.) / А.Н. Сахаров. – М. : Мысль., 1980. – 383 с.

Толочко О.П. Київська Русь / О.П. Толочко, П.П..Толочко. – К.: Альтернативи, 1998. – 352 с.

Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.) / відп. ред.: В. А. Смолій. – К. : НАН України, Ін-т історії України, 2003. – 426 с.


Боецій та Касіодор – великі просвітники раннього середньовіччя

Пізньоантичні витоки середньовічної освіти. Принципи та зміст освіти у пізній Римській імперії. Система навчальних дисциплін. Марціан Капелла та «сім вільних мистецтв». Занепад культури у зв’язку із падінням Західної Римської імперії.

«Світочі середньовіччя» VI cт. Просвітницька діяльність Северина Боеція. Тривіум та квадривіум. Переклади творів Арістотеля. Флавій Кассіодор – перший історик готів. Віварій як осередок культури раннього середньовіччя. Формування засад «вченої» культури середньовіччя.

Література:

Гайденко О.П., Смирнов Г.А.. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989.

Памятники средневековой латинской литературы IV–IX вв. – М., 1970.

Послушник и школяр, наставник и магистр. Средневековая педагогика в лицах и текстах. Учеб. пособие. – М., 1996. (lib.rus.ec)

Словарь средневековой культуры / под ред. А.Я. Гуревича. – М., 2003.

Уколова В. И. Античное наследие и культура раннего средневековья. – М., 1989.

Уколова В. И. Флавий Кассиодор // Вопросы истории. – 1982. - №2.

Уколова В.И. «Последний римлянин» Боэций. - М., 1987.
IV Хрестовий похід у контексті міжнародних відносин початку ХIII ст.

Міжнародна обстановка після III хрестового походу. Нездійснений похід Генріха VI. Діяльність папи Інокентія III та план нового хрестового походу. Домовленості між хрестоносцями та Венецією. Відносини між Венецією та Візантією. Відносини між Візантією та Священною Римською імперією. «Справжній» хрестовий похід, дії хрестоносців у Палестині та Сирії. Перше взяття Константинополя та його наслідки. Друге взяття Константинополя. Розпад Візантії на держави-спадкоємниці імперської ідеї, латинські та грецькі. Позиція Римського престолу та визнання невдачі хрестового походу. Утворення нової системи міждержавних відносин на теренах Ромейської імперії.



Література:

Виллардуэн Ж. де. Завоевание Константинополя / Пер., вступ. ст., коммент. М.А. Заборова. – М., 1993.

Заборов М.А. История крестовых походов в документах и материалах. – М., 1977.

История крестовых походов. Под ред. Дж. Райли-Смита. М.: Крон-пресс, 1998. 495 c.

Морисон С. Крестоносцы / пер. с фр. – М., 2003

Соколов Н.П. Венецианская доля в византийском «наследстве» // Византийский временник, 6. – 1953. – С. 156-185.
Виникнення університетів у країнах Західної Європи.

Хронологічні та термінологічні аспекти. ‘Universitas’ у середньовічному суспільстві. Шляхи виникнення західноєвропейських університетів. Перші університети: Болонья та Париж, Оксфорд та Монпельє.

Структура університету. Класичний «набір» факультетів: богословський, юридичний, медичний та артистичній. Нації. Колегії. Форми навчання: лекції ординарні та екстраординарні, диспутації. Вчені звання бакалавра, магістра, доктора. Зміст навчання, його релігійна та світська складові. Відносини університетів із світською та духовною владою. Соціальний склад середньовічного студентства.

Література:

Из истории университетов Европы XIII–XV вв. – Воронеж, 1984.

Послушник и школяр, наставник и магистр. Средневековая педагогика в лицах и текстах. Учеб. пособие. – М., 1996.

Суворов Н. Средневековые университеты. - М., 1898.

Уваров П. Ю. Университет // Словарь средневековой культуры / Под. ред. А. Я. Гуревича. – М., 2003. – С. 544–552.

Университеты Западной Европы. Средние века, Возрождение. Просвещение. – Иваново, 1990.


Політичне вчення Дж. Локка та концепція розподілу влади.

Джон Локк (1632-1704) про природні права людини, сутність та походження держави, власності й моралі. Приватна власність і «особиста праця» як її джерело. Ідея розподілу влади у Дж. Локка. Критика феодально-теократичної концепції божественого походження влади короля.


Локк Дж. Сочинения в 3 тт. – М., 1985. – Т.3 («Два трактата о правлении»)

Література:

Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. – К., 2002.

Ковалевский М.М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. – М., 1906, т. 1-3.

Манан П. Інтелектуальна історія лібералізму. – Київ, 2005.

Себайн Дж.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. – К., 1997.
Політичне самозванство в Росії та роль суб`єктивного фактора в період Смути.

Борис Годунов: генеалогічне походження, політичні зв’язки, особливості приходу до влади, його політика. Роль суб`єктивного фактора під час соціально-політичної боротьби в Росії на початку XVII ст., політичне самозванство (Лжедмитро І, Лжедмитро ІІ, Василь Шуйський, Семибоярщина) Іван Болотніков. Польська і шведська інтервенція. Народні ополчення. П. Ляпунов, К. Мінін, Д. Пожарський та інші діячі періоду Смути. Особистий фактор під час політичного утверждення роду Романових.



Література:

Милевич С.В. Династия Романовых на российском престоле. – Од., 2000. – 26 с.

Мілевич С.В. «Історія Росії». Навчально-методичний посібник (для студентів 2 курсу історичного факультету ОНУ). – Од., 2008. – 52 с.

Вернадский Г.В. История России в средние века. – Тверь-Москва, 1997.

Высшая школа, 2004.

Заичкин И.А., Почкаев И.Н. Русская история. IX – сер. XVIII в. – М. – 1992.

Ключевский В.О. Исторические портреты. М., 1990.
Політична культура української старшини: середина XVII – кінець XVIII ст.

Політична культура, як складова історичних досліджень, її виникнення та види. Витоки політичної культури української еліти середини XVII ст.

Орієнтири української старшини на політичну систему Українсько-козацької держави в цілому та головні принципи її функціонування: становий автономізм, політична автономія, суверенітет, поняття «права й вольності» та соборність. Політико-культурні орієнтири старшини на окремі структури політичної системи: монарх-протектор, гетьман, загальна військова рада, рада старшин, інститут полковництва. Формування бачення власної ролі старшини в політичному та суспільному житті. Регуляторні механізми функціонування політичної системи: прийняття рішень, законність акцій, вибори.

Література:

Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.): Навч. посіб. – К., 1998.

Сас П.М. Ціннісні орієнтації запорозького козацтва до Визвольної війни: «права», «свободи», «вольності» // Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ століття: політика, ідеологія, військове мистецтво. – К., 1998.

Струкевич О. К. Політико-культурні орієнтації еліти України–Гетьманщини: інтегральний погляд на питання. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2002.–533 с.


Формування та розвиток православних південноукраїнських єпархій (кінець ХVІІІ – ХІХ ст.)

Передумови утворення Слов’янської і Херсонської єпархії. «Грецький період» в історії південноукраїнських єпархій. Діяльність архієпископів Євгенія (Булгаріса), Никифора (Феотокі) та митрополита Ігнатія (Газадінова). Трансформація єпархій в південному регіоні. Науково-історична та освітянська діяльність катеринославських та херсонських архієреїв. Розвиток духовної освіти. Катеринославська духовна семінарія як перший середній духовний навчальний заклад на півдні України. Заснування Херсонської духовної семінарії в Одесі. Співпраця духовенства зі світськими духовними закладами. Християнство в Рішельєвському ліцеї (з 1865 р. – Новоросійському університеті). Викладання релігійних дисциплін. Професор кафедри богослов’я М. К. Павловський. Провідні викладачі кафедри богослов’я й кафедри церковної історії та церковного права.



Література:

Діанова Н.М. Внесок вищого православного духовенства Південної України у розвиток історичної науки і освіти (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) : монографія / Н.М. Діанова. – Одеса : Фенікс, 2012. – 319 с.

Діанова Н.М. Методичні рекомендації до курсу «Християнство на півдні України» / Н.М. Діанова. – Одеса : «Одеський національний університет імені І.І. Мечникова», 2014. – С. 5, 13-16.
Економічний розвиток України в першій половині ХІХ ст.

Товаризація поміщицького хліборобства. Поміщицькі промислові підприємства. Чумацтво першої половини ХІХ ст. та його значення. Розвиток промисловості. Подальше заселення Південної України. Зростання міст. Причини та значення економічного піднесення Одеси. Особливості економічного розвитку інших міських центрів: Київ, Харків, Бердичів та ін. Експорт сільськогосподарських виробів та його значення для українського господарства. Митна політика царату. Митний протекціонізм. Одеське порто-франко та його вплив на економіку України. Внутрішня торгівля. Економічний визиск України. Господарство Західної України.



Література:

Злупко С. М. Економічна історія України: Навч. посіб. – К., 2006.

Економічна історія України: Навчальний посібник/ М.О.Уперенко, Е.А.Кузнєцов, Г.К.Парієнко, Т.Х.Коломійчук. – Харків, 2004.
Національні процеси в Україні в роки Першої світової війни.

Перша світова війна як передумова для дальшого формування «образу Вітчизни» серед різних українських політичних сил. Фактори зростання національної свідомості в окремих регіонах під час війни (на прикладі діяльності Українських Січових стрільців). Революція в Російській імперії 1917 р. та її значення для активізації національних рухів. Роль створення українських державностей у розвитку національних процесів. Завершення першої світової війни та питання про нові держави й кордони в Європі як чинники національних процесів в Україні. Процес «збирання» етнічних українських земель та його історичне значення.



Література:

Україна: процеси націотворення / Упор. А.Каппелер. – К.: К.І.С., 2011.

Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / За ред. В. Наулка. – К.: Голов. спеціаліз. ред. Літератури мовами національних меншин України, 2001.

Національне питання в Україні ХІХ - початку ХХІ сторіччя: історичні нариси / Ред. рада: В.М.Литвин (голова) та ін. – К.: Ніка-центр, 2012.


Історіософські шукання представників української еліти ХХ ст.: Д. Донцов, Є. Маланюк, Ю. Липа, Ю. Вассіан

Суспільно-політична та ідеологічна ситуація в Україні та міжвоєнній Європі як умова формування поглядів Д. Донцова, Є. Маланюка, Ю. Липи, Ю. Вассіана. Формування християнсько-консервативної та державницької традиції в українській історіософії ХХ ст. Біографічні дані ідеологів українського націоналізму, що визначили їх історіософські погляди. Волюнтаризм, традиціоналізм, месіанство, європоцентризм як основа історіософії Д. Донцова, Є. Маланюка, Ю. Липи, Ю. Вассіана. Образ Росії в їх листуванні та творах. Спроби практичного втілення ідей мислителів у діяльності політичних партій та рухів. Місце історіософських поглядів Д. Донцова, Є. Маланюка, Ю. Липи, Ю. Вассіана в сучасних інтелектуальних дискусіях.



Література:

Донцов Д. Твори  у 10 томах. - Т. 1 - 7.

Липа Ю. Призначення України.

Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух: історія та ідеї. 1994.

Баган О. Українська Понтида: геополітичні виміри сучасної України. 2002.

Квіт С.М. Дмитро Донцов: політичний портрет. К., 2001.

Кислюк К. В.Історіософія в українській культурі: від концепту до концепції. — Х., 2008. 

Потульницький В.А. Україна і всесвітня історія. Історіософія світової та української історії ХVII – XX ст. – К., 2002.


Країни Закавказзя від 1991 р. до сьогодення.

Основні соціальні, політичні, економічні перетворення Грузії, Арменії та Азербайджану. Особливості зовнішньої політики країн Закавказзя в 1990-х рр. Нагірно-Карабаський конфлікт, вірмено-азербайджанська війна. «Революція троянд» в Грузії та її соціально-економічні наслідки. Реформи в Грузії за часів президентства М. Саакашвілі. Громадянські війни в Грузії. Російсько-грузинська війна.



Література:

Конфликты и войны после распада СССР. – Житомир, 2006. – 436 с.

Конфликты и войны после распада СССР. – К., 2008. – 571 с.

Международные отношения на постсоветском пространстве. – М.. 2000. – 117 с.

Дорошко М.С. Геополітичне середовище та геополітична орієнтація країн СНД. Навчальний посібник. – К., 2011. - 201 с.

Содружество Независимых Государств: Уроки и вызовы современности. – СПб, 2002. – 127 с.



Хоштария-Броссе Э.В. Межнациональные отношения в Грузии – причины конфликтов и пути их преодоления. – Тбилиси, 1993. – 159 с.

Україна-Грузія. – К.. 2001. (Хроніка 2000. – 2001. - №43).


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка