Програма 09. 00-10. 00 Реєстрація учасників конференції



Скачати 103.58 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір103.58 Kb.
Міжнародна конференція “Конвенція про захист прав і основних свобод людини в національній судовій практиці”
18-19 листопада 2003 року, м. Київ

Програма





09.00-10.00

Реєстрація учасників конференції.







10.00-10.30

Привітання.




Маляренко Василь Тимофійович, Голова Верховного Суду України

Лавринович Олександр Володимирович, Міністр юстиції України

Термачіч Тетяна, програмний радник Ради Європи







10.30-11.00

Реферат: “Застосування положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини в практиці Конституційного Суду України”




Савенко Микола Дмитрович, суддя Конституційного Суду України







11.00-11.30

Реферат: “Взаємодія Європейського суду з прав людини та українського суддівства”




Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини

11.30-12.00

Перерва. Кава-брейк.







12.00-12.30

Реферат: “Методи тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини”



Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини


12.30-13.00

Дискусія.

13.00-14.00

Обід.

14.00-14.45

Реферат: “Конвенція про захист прав і основних свобод людини та цивільне право”




Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини



Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини


14.45-15.30

Реферат: “Кваліфіковані права та свободи Конвенції про захист прав і основних свобод людини, з наголосом на свободу вираження поглядів”




Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини



Зайцев Юрій Євгенович, головний редактор журналу “Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі.”


15.30-15.45

Перерва. Кава-брейк.







15.45-16.25

Реферат: “Проблеми, пов’язані з порушенням статей 6, 8 в українських справах, що розглядаються в Європейському суді з прав людини”



Лутковська Валерія Володимирівна, заступник Міністра юстиції України


16.25-17.00

Реферат: “Захист права власності за статтею 1. Протоколу 1. Конвенції про захист прав і основних свобод людини”




Мармазов Василь Євгенович, кандидат юридичних наук, заступник Міністра юстиції України

17.00-17.45

Реферат: “Виконання рішень Європейського суду з прав людини та їх вплив на законодавство країн-членів Ради Європи”




Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини



Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини




Бортновська Зоряна Петрівна, Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини


17.45-18.00

Дискусія.

Середа, 19 листопада 2003 року





09.00-10.00

Реєстрація учасників конференції.







10.00-10.30

Привітання.




Маляренко Василь Тимофійович, Голова Верховного Суду України

Лавринович Олександр Володимирович, Міністр юстиції України

Термачіч Тетяна, програмний радник Ради Європи







10.30-11.00

Реферат: “Взаємодія Європейського суду з прав людини та українського суддівства”

Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини







11.00-11.40

Реферат: “Проблеми, пов’язані з порушенням статей 2, 3, 5, 6 в українських справах, що розглядаються в Європейському суді з прав людини”

Лутковська Валерія Володимирівна, заступник Міністра юстиції України







11.40-12.00

Перерва. Кава-брейк.







12.00-12.30

Реферат: “Методи тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини”

Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини

12.30-13.00

Дискусія.

13.00-14.00

Обід.

14.00-14.45

Реферат: “Конвенції про захист прав і основних свобод людини та кримінальний процес (право на життя, заборона катувань, право на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд справи)”

Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини

Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини







14.45-15.30

Реферат: “Процесуальні аспекти захисту права на повагу до приватного життя”

Гончаренко Сергій Владленович, кандидат юридичних наук







15.30-16.00

Перерва. Кава-брейк.







16.00-17.20

Реферат: “Виконання рішень Європейського суду з прав людини та їх вплив на законодавство країн-членів Ради Європи”

Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини

Матті Пеллонпее, суддя Європейського суду з прав людини

Бортновська Зоряна Петрівна, Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини

17.20-18.00

Дискусія.



Учасники конференції: судді Верховного Суду України (судова колегія в цивільних справах судова колегія в кримінальних справах, судова колегія в господарських справах, військова колегія).
Стислий огляд виступів під час конференції


Буткевич Володимир Григорович, суддя Європейського суду з прав людини, у своїх виступах підкреслив, що заяви, які надходять до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) свідчать про те, що Україна абсолютно безболісно вростає в європейську систему прав людини і проходить ті етапи, що й інші держави. ЄСПЛ уважно ставиться до динаміки зростання заяв від України. Кожні півроку усі, хто має причетність до українських справ, збираються, обговорюють і аналізують ці заяви.

Наголосивши на тому, що він виступає як третя особа, а не суддя та висловлює власні погляди, а не позицію Європейського суду з прав людини загалом, В.Г. Буткевич зазначив, що з трьох суб’єктів взаємодії ЄСПЛ і національної судової практики (ними є заявник, ЄСПЛ і держава-відповідач) найбільш ефективно в європейську систему захисту прав людини вписався заявник, який швидко і винахідливо долає усі перешкоди, що перед ним виникають. Вирішення так званих “пілотних справ” (коли об‘єднуються однорідні справи) дозволило розвантажити Суд (так, вирішення 9 пілотних справ по Україні дали можливість ефективно вирішити близько 1 тисячі справ) і зняти напругу. Найбільш важко входить в європейську систему захисту прав людини третій суб‘єкт – держава у діяльності якої з моменту заявлення намірів вступити до Ради Європи В.Г. Буткевич виділив декілька періодів з досить промовистими назвами:

- “період підготовки”;

- “період експертів”;

- “період обіцянок”;

- “період розгубленості”.

І лише з приходом В. Лутковської на посаду Уповноваженого Уряду у справах дотримання Конвенції про захист прав людини Уряд України почав вчасно відповідати на запити Європейського суду, а працівники Національного бюро стали більш досвідченими у прецедентному праві Суду.

Основними проблемами, якими виділяється Україна серед інших держав є - стаття 3 Конвенції (умови утримання і умови поводження з засудженими), стаття 2, стаття 4 (яка взагалі є рідкістю, але щодо України є заяви за статтею 4) та стаття 5 (процесуальні гарантії щодо обвинувачених).

Ведучи мову про принципи тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини, В.Г. Буткевич нагадав про загальні принципи тлумачення міжнародних договорів, що закріплені у Віденській конвенції 1969 року. Окремо він зупинився і на питанні перекладу тексту Конвенції українською мовою, наголосивши на необхідності залучення до цього не лише перекладачів, але й правників. Доволі критично він висловився і щодо законопроекту “Про виконання рішень Європейського суду з прав людини”, прийняття якого, на його думку, не полегшить, а ускладнить існуючу ситуацію. Цей проект закону – щось на зразок “бігти попереду усієї Європи”, є швидше законом про застосування Конвенції, а не про виконання рішень Європейського суду з прав людини”.

Володимир Буткевичем схвально оцінив Постанову Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 10 жовтня 2003 р. “Про застосування судами загальної юрисдикції загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних договорів”.
Матті Пеллонпее, суддя ЄСПЛ (представник Фінляндії) поділився скандинавським досвідом входження країн в європейську систему захисту прав людини. У Фінляндії, і досі йде багато дебатів в теоретичній площині про статус Конвенції, але в плані застосування судді призвичаїлися до Європейської конвенції.

В зв’язку з великим масивом прецедентного права (скажімо, в 2002 році було близько 800 остаточних рішень і понад 1000 рішень щодо прийнятності), в урядом Фінляндії були виділені кошти на переклад рішень, створено спеціальну комп‘ютерну базу даних і переклад останніх рішень у ній з‘являється приблизно у тижневий термін.

Доволі цікавим для України є шведський досвід. Внаслідок чіткого розмежування між приватним та адміністративним правом в правовій системі Швеції є доволі вузьке розуміння терміну “цивільні права та обов‘язки”. Тому багато адміністративних процедур, на думку шведів, не підпадали під дію статті 6 Конвенції про захист прав людини. Низка справ, які Швеція програла, спонукали парламент країни переглянути цю ситуацію.

На відміну від правових систем з класичним прецедентним правом, європейська система захисту прав людини постійно пристосовується до нових суспільних відносин. Конвенція, неодноразово відзначалося в рішеннях ЄСПЛ – це живий механізм, що постійно розвивається. Тому ЄСПЛ постійно доводиться долати напругу між правовою певністю, послідовністю тлумачення, і новими обставинами (захист транссексуалів, соціальні питання тощо). Тому судова практика має елемент динаміки – змінюється з часом з тим, щоб судова практика застосовувалася в інтересах забезпечення тлумачення Конвенції змінами в суспільстві і ситуації, що існує сьогодні. Серед прикладів, що наводив М. Пеллонпее з практики ЄСПЛ, була справа Бурдов проти Російської Федерації. Конвенція не містить жодного припису про пільги чорнобильцям; проте відповідні пільги передбачені національним законодавством. У такому разі повинні існувати гарантії забезпечення прав, тобто, якщо національне законодавство певної держави передбачає яке-небудь право особи, то повинні існувати гарантії його виконання.

“Новим виміром” Конвенції назвав М. Пеллонпее статтю 1 Протоколу № 1 (більш детально на захисті права власності Європейським судом з прав людини зупинився у своїй доповіді заступник Міністра юстиції України, к.ю.н. Василь Мармазов).

Тезу про вплив рішень Європейського суду на зміну національного законодавства М. Пеллонпее проілюстрував низкою прикладів щодо Австрії, Бельгії, Нідерландів та інших держав. Ведучи мову про кваліфіковані права і свободи (наприклад, що гарантуються статтями 8 та 10). Дуже цікавим і пізнавальним був виклад мотивації Суду при тлумаченні оціночних суджень, продемонстрований на конкретних справах ЄСПЛ (наприклад, Ротарі проти Румунії, Лінгенс проти Австрії та ін.).

Рішення ЄСПЛ, підкреслив М. Пеллонпее, є остаточні і обов‘язкові до виконання. Але ЄСПЛ – це не суперапеляційна інстанція щодо національних судових органів. Рішення Страсбурзького суду лише констатують наявність чи відсутність порушення Конвенції і не містять прямих вказівок, що робити державі. Виконання рішень залежить від природи прийнятих рішень. Іноді це лише виплата справедливого відшкодування – грошова компенсація. Якщо ж існують структурні проблеми (наприклад, внутрішнє законодавство не відповідає Конвенції), то держава не лише виплачує грошову компенсацію, але й вживає законодавчих заходів.
Микола Дмитрович Савенко, суддя Конституційного Суду України, у своєму виступі наголосив на пріоритеті принципу верховенства права та загальнолюдських цінностей. Права і свободи мають інтерпретуватися на користь людини. Разом з тим, при тлумаченні необхідно дотримуватись принципів розумного співвідношення інтересів особи і держави, заборони надмірних обмежень, пропорційності (відповідність засобів меті і завданням), заборони зловживання правами людини (жодна норма не може бути витлумачена так, щоб надати перевагу правам однієї особи перед іншою).
Юрій Зайцев, виступаючи співдоповідачем по статті 10 Конвенції, зупинився на таких проблемах, як позитивістське мислення (“де це записано?”) та розуміння закону (“необхідне в демократичному суспільстві – а що це таке?”) та зазначив, що практика Євросуду дуже перекликається з нашими реаліями. Відповідно до тлумачення ЄСПЛ, “неправдива інформація”, “недостовірна інформація” та “інформація, яка не відповідає дійсності” – це не одне і те ж, і журналісти мають можливість передбачити наслідки своєї діяльності. Так само, розмежування фактів і оціночних суджень – не будь-яка аргументація потребує доведення. Журналістська діяльність може бути навіть провокативною.

Публічна особа частіше перебуває під пильною увагою преси та громадськості, аніж приватна. Вихідною ситуацією для оцінки відкритості для преси є баланс між правами публічної особи і потребою в інформації у суспільстві (право бути поінформованим). Втручання держави не повинно ущемлювати право суспільства на одержання інформації.



Ю. Зайцев торкнувся також конфлікту журналіст-поліцейський, проілюструвавши його рішення ЄСПЛ. Іноді журналіст може опинитися в ситуації, коли він стоїть перед дилемою: або замовчати ситуацію, або виконати журналістський обов‘язок і оприлюднити ситуацію з чуток.
Велику дискусію серед суддів Верховного суду України – учасників конференції викликали виступи заступника міністра юстиції України Валерії Володимирівни Лутковської та Уповноваженого Уряду у справах дотримання Конвенції про захист прав людини Зоряни Петрівни Бортновської. Окремі підходи Європейського суду є надто новаторськими з традиційного погляду національної судової практики.

“Людина не втрачає статус людини, навіть коли це серійний вбивця і засуджений судом”, – наголосила В.Лутковська, розповідаючи про факти порушення прав людини в місцях тримання ув‘язнених. – “Така людина також має певні права і держава зобов‘язана поважати її статус людини”. Цілком прийнятним для нашої системи було існування до 1999 року таємної інструкції, яка визначала правила поводження з ув‘язненими і яка не була доведена до відома в‘язнів, проте з погляду ЄСПЛ – це порушення прав людини. Нею були наведені приклади заяв, що надійшли від громадян України до ЄСПЛ зі скаргами на порушення прав, гарантованих статтями 2, 3, 5 та 6 Конвенції.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка