Профілактика шкідливих звичок



Сторінка1/3
Дата конвертації22.11.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3



Відділ освіти

Мурованокуриловецької райдержадміністрації

Методичний кабінет

ПРОФІЛАКТИКА

ШКІДЛИВИХ

ЗВИЧОК


смт. Муровані Курилівці

  • 2007 -

Матеріали до друку підготували

Нагорняк Тетяна Василівна – методист психологічної служби РМК


Рецензент: Чемериський Роман Васильович – завідуючий РМК

Здоровий колектив дорослих — здоровий колектив дітей! В умовах навчально-виховного процесу результативнішим є впровадження здорового способу життя, аніж: профілактика негативних звичок.
Тютюнопаління — це ще одне випробування для молодих людей, тому що найбільша влада — це влада над собою. То хто ж правитиме — я, чи цигарка?
Аналіз результатів націо­нального опитування, що був проведений у рамках проекту «Молодь за здоров'я», дав змогу виявити тенденцію зро­стання ризиків серед молоді: уживання алкоголю та нарко­тиків, відсутність фізичної активності, паління, хронічні захворювання, небезпечний секс, надлишкова вага, психо­логічний дискомфорт. Поши­рення різних чинників ризи­ку для здоров'я молодіжного середовища неоднакова. Особливу тривогу викликає паління, оскільки цей чинник зростає у процесі дорослі­шання молоді.

У 10-річному віці вдають­ся до паління лише близько 5% опитаних, а до 12 років їхня кількість збільшується, у групі 14-річних палять 30% опитаних, а до 17 років палять приблизно 48% опитаних юнаків і дівчат. Можна зазна­чити, що саме у 17 років па­ління є найпоширенішим чинником ризику серед гру­пи молоді. Тобто пропаганда здорового способу життя та заклики жити без паління на сьогодні є досить актуальни­ми, але вони не знаходять належного відгуку серед молоді.

За результатами досліджень більш інтенсивний потяг до згубної звички палін­ня притаманний жінкам, що є вкрай небезпечним, особ­ливо для майбутньої матері. Причини цієї вкрай небезпеч­ної звички можуть частково зумовлюватися розвитком емансипації, переоцінюван­ням традиційних цінностей, зміною ролі жінки в сім'ї і суспільстві, відсутністю фізичної культури молоді.

Багато дівчат-підлітків прагнуть мати такі якості, які завжди вважалися чоловічими: воле­виявлення, сміливість, напо­легливість, витримка тощо. Вони виховують ці якості в собі. Жіночність далеко не завжди є привабливою якістю для сучасних дівчат. Зміст іде­алу дівчинки значно визна­чається й конкретними особ­ливостями її виховання та спілкування.

Західні вчені вивченню проблеми паління серед мо­лоді приділяють велику ува­гу. За їхніми даними, голов­ною причиною вони вважа­ють наявність сприятливих умов для початку паління, звички в родині й найближ­чому оточенні, коли паління сприймається як нормальне явище.

Значний вплив на форму­вання «позитивного образу курця» мають засоби масової інформації: реклама, доку­ментальні й художні кіно-стрічки, телепередачі створю­ють образ «сильного чоловіка» та «привабливої жінки» з цигаркою в руках. У молоді створюється враження, що «так чинять усі», при цьому тенденція масового паління серед своїх ровесників дуже перебільшена.

Мотиви потягу підлітків до паління — це щось більше, ніж просто нікотинова за­лежність, тиск колективу, соці­альна практика, спосіб схудну­ти. Паління дає багато мож­ливостей для самостверджен­ня та створення власного «Я», Процес паління несе в собі певний культурний контекст:

стать: палиш, значить — справжній чоловік;

вік: наша культура роз­діляє дитинство й дорослість, але не існує обряду ініціації.

Перехід від дитинства до дорослості завжди суперечли­вий. Підлітки хочуть досягти дорослості якомога раніше, батьки ж, навпаки, хочуть, щоб вони досягли його якнай­пізніше. Кожна людина по­винна сама «оформити» свій власний перехід з дитинства в доросле життя. Дуже часто це «оформлення» пов'язане із зовнішніми атрибутами, та­кими як паління, уживання спиртного тощо.

Паління є чинником підтвердження власної дорос­лості. Причому процес дорос­лішання, утвердження себе дорослим, безумовно, зале­жить від зовнішніх даних підлітків. У 13—18 років част­ка регулярних курців серед підлітків з нормальною вагою складає 40%, серед підлітків зі зниженою масою тіла — 52%, серед тих, хто має зайву вагу — 48%. Тобто паління вико­нує функцію зміни зов­нішнього вигляду у процесі дорослішання. Серед чо­ловіків 10—22 років зі зниже­ною вагою регулярно палять 68%, водночас, як серед мо­лодих людей із нормальною масою тіла — 37%. Деякі підлітки не знають про те, що паління й алкоголь затриму­ють нормальний розвиток організму.

Саме для цієї категорії молодих курців слід проводи­ти превентивну роботу з про­блем паління й алкоголю, акцентуючи на тому, що «вони так: і залишаться ма­ленькими». Корисною буде така інформація: коли ніко­тин потрапляє у кров люди­ни, то збільшується наванта­ження на серце. Кількість серцевих скорочень у добу в курців на 15—20 тис. більше, ніж у некурців. Це означає, що серце додатково перека­чує 1,5 т крові щодня. Вста­новлено, що в курців обсяг грудної клітки та розвиток легень відстають од середніх норм на 25%. Курці частіше страждають застудними захворюваннями.

За даними національного опитування, виявлено за­лежність між уживанням нікотину та наявністю хро­нічних захворювань.

Діти, що починають пали­ти з 10—13 років, страждають на хронічні захворювання.

На думку курців, паління допомагає створити дружню атмосферу. Воно є своєрід­ним вхідним квитком і зна­ком приналежності до певно­го товариства, можливістю не нудьгувати під час зустрічі з ким-небудь. Тобто відбу­вається полегшення процесу комунікації у мікросередовищі. Підліток може підійти до будь-якої компанії, що сподобалася йому, і попроси­ти «вогню», «запропонувати цигарку» чи «попросити ци­гарку» — безліч додаткових можливостей комунікації з новим оточенням. І при цьо­му він буде «своїм», тому що відповідає деяким неписаним правилам обраної групи.

Цигарка для курця є інструментом регулювання настрою: спосіб «самоліку­вання», що заспокоює, допо­магає зосередитися, «відклю­читися», уникнути самот­ності. Тобто паління допома­гає молодій людині вирішити безліч особистих і комуніка­тивних проблем.

Є значна відмінність між причинами того, чому почи­нають і чому продовжують палити.

Головні причини того, що підліток починає палити:


  • інтерес чи бажання спробувати;

  • спостереження за тим, як палять друзі;

  • переконання, що це «круто».

Причини змінюються після переходу від експери­ментального до регулярного паління.

Чинники регулярно­го паління:

переконання, що люди на вже втяглась у процес паління;­



  • причина позбутися нудь­ги або подолати стрес;

  • переконання, що паління приносить користь у житті.

Причини для того, щоб покинути палити, відрізня­ються од причин того, щоб почати палити. Для молодих курців досить важко покинути палити: 81% курців у віці 10—19 років мали серйозні наміри покинути палити, більшість молодих курців на­магаються покинути палити після двох років з моменту початку паління (від першої цигарки), більшість курців кілька разів намагаються по­кинути (19% — 5 і більше разів), лише 2% молоді від 10 до 19 років покинули палити. 83% молодих людей у віці 10— 14 років думали про те, що слід покинути палити; у віці 15—19 років — 77%. Однак зі збільшенням кількості випа­лених цигарок імовірність відмовлення од паління зменшується. Набагато важ­че покинути палити після того, як паління з експери­ментального перейшло у звичку.

Аналіз звички палити дає змогу стверджувати, що є чо­тири етапи паління:

  1. Знайомство з цигарками.

  2. Звичка (отруєння нікотином).

  3. Залежність від нікотину.

  4. Погіршення здоров'я — слабкість, біль у грудях, ка­шель, задишка, важке дихання тощо.

Близько 90% курців вважа­ють паління шкідливим для себе, і лише дві третини роб­лять спроби покинути пали­ти.

Є кілька типів наслідків паління.

  1. Миттєві негативні на­слідки паління (протягом кількох хвилин після першого затягування) виявля­ються у прискоренні серцевих скорочень, підви­щенні кров'яного тиску, подразненні тканин гортані, потрапляння чадного газу (оксиду вуглецю) у кров, прямому й швидкому попаданні канцерогенів у легені, подразнення очей.

  2. Тривалі негативні на­слідки паління: рак легенів, порожнини рота, стравоходу, шлунка, підшлункової залози й жовчного міхура, захворю­вання серця (стенокардія, інфаркт), виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, захво­рювання судин (ендартерит, інсульт), хронічний бронхіт.

  3. Інші негативні наслідки можуть виявлятися у по­шкодженні слизової оболон­ки губ, язика, гортані, появі сильного кашлю, неприємно­го запаху з рота та захворю­вання порожнини рота; при­скореній появі зморшок на обличчі; поява жовтих плям на зубах; пошкодження нор­мального дихання і знижен­ня фізичної витривалості.

Якби підлітки мали таку достовірну інформацію ще на етапі так званого експери­ментального паління, імовір­но, багато хто з них не пішов би далі цієї стадії.

Незважаючи на те, що паління швидко стає звич­кою й може призвести до нікотинової залежності, лю­дина у змозі покинути пали­ти. Деякі молоді люди вва­жають, що в підлітковому віці, коли ти ще здоровий, можна палити, а потім мож­на й покинути в будь-який момент. На жаль, це зроби­ти потім не так просто. Організм уже залежить від нікотину, і бажання закури­ти стає нестерпним.

Дорослі, що забороняють палити дітям і підліткам, ма­ють також розуміти, що це нелегко, всі, хто хоче поки­нути палити, потребують особливої підтримки з боку оточуючих людей.

За результатами опитуван­ня учнів 5—9 класів шкіл Києва, у віці 15 років кожен п'ятий школяр хотів би поки­нути палити.

Серед школярів, які хо­чуть покинути палити, про­блеми з дорослими через па­ління з'являються у 18%, а в цілому — у 5%.

Тобто оптимальним варі­антом є проведення превен­тивної роботи щодо боротьби з палінням серед тієї ка­тегорії молоді, яка ще не по­чала палити чи палить експериментально.



Вироблення у дитини негативного ставлення до

куріння та пияцтва

(Матеріали до виступу на батьківських зборах)
Заборонений плід солодкий, це знає кожен. Діти в цьому сенсі «грішники» вдвічі. Вони допитливіші за нас, дорослих. Тому потрібно не забороняти куріння та вживання алкоголю, а пояснювати, переконувати простою, зрозумілою мовою, чому куріння та вживання алкоголю небажане для всіх людей взагалі та зовсім неприпустиме для слабкого організму дитини.
Запрещать дурачество есть то же, что его поощрять…

Что запрещено, того и хочется.

А. Радищев

Мораль дітей така: в дитячому віці для них закон – думка батьків, для молодших школярів – думка вчителя, для підлітків – думка товаришів.

Ось чому ефективно переконувати дітей у тому віці. Коли батьки і вчителі для них – закон, надалі ефективність таких бесід та лекцій буває мінімальною: підлітків, наприклад, зовсім не лякає «вбитий нікотином кінь» і тисячі шкідливих речовин, що містяться в сигаретах. Вони чудово знають про це і… курять. Тому в підлітковому віці доречним буде вплив на курців його однолітків через ділові ігри, тренінгові заняття, де підлітки мають змогу поспілкуватись одне з одним, висловити свою думку, а педагог має скеровувати їх у вірному напрямку.

Рефлекси, набуті в ранньому дитинстві, які підтримуються в майбутньому, залишаються на все життя.

Цей науково обґрунтований факт можуть використати як вчителі, вихователі, так і батьки для боротьби з курінням та пияцтвом.


І. Бесіда з дитиною в сім’ї, в якій цієї шкідливої звички немає ні в кого з її членів.

Заняття з дитиною з вироблення в неї негативного ставлення до куріння зводиться до вироблення негативного рефлексу, і чим раніше ми почнемо виробляти цей рефлекс, тим міцнішим та дієвішим він буде. Гуляючи з 2-річним малюком, доступною для його віку мовою слід розказати, вказуючи на курця, що куріння – погана звичка дорослого та підлітка: «Дядя курить, це погано, він захворіє…». Говорити з дитиною потрібно емоційно, переконливо, наголошуючи на словах «хворий», «погано».

Бажано бесідувати про шкідливість куріння кілька разів на місяць, підтримуючи у дитини негативний рефлекс. У 3 роки бесіда з нею може бути приблизно така: «Коли цей дядя, який курить, ще навчався в школі, йому погані хлопці дали сигарету, він закурив, швидко звик і не може відвикнути. Це погано, у дяді буде слабке здоров'я...»

У 4 роки вже слід розказати дитині, що куріння - шкідли­ва звичка, від якої дуже складно відвикнути: це - хвороба, від якої дуже складно вилікува­тись: «Шкода дядю: він не жи­тиме довго. А наш тато — моло­дець, він сильний, вольовий, тому не курить і буде здоро­вим...». Три- чотирирічні діти після таких бесід ставлять безліч запитань: чому дядя ро­бить погано, чому його не мо­жуть вилікувати. Під час відпо­відей на ці запитання ви ще раз підкреслите, що лікарі, на жаль, не можуть вилікувати дядь і тьоть, які курять, а тому їм і доводиться робити «пога­но» - курити. Якби цим дядям і тьотям роз­казували, коли вони були маленькими, що куріння - це хвороба, від якої складно вил­ікуватись, то, можливо, вони не набули б цієї шкідливої звички. Кожного разу під час бесіди підкреслюйте: краще не починати курити. Після бесіди для збереження емо­ційної рівноваги дитини переведіть розмо­ву на щось приємніше: завжди навколо вас літають зграйки горобців, ось і розкажіть малюку, які корисні, трудолюбиві наші го­робці, поспостерігайте разом за їх поведін­кою, погодуйте їх, а вони заспівають вам.

Не забувайте періодично підкріплювати негативний рефлекс, слід детальніше роз­крити йому тему про шкідливість куріння та його наслідки.

Коли вік дитини наблизиться до шкільного (5-6 років), потрібно сказати їй (не забувайте про дівчаток!), що потяг до куріння у різних людей неоднаковий, дітям із сімей, де курять батьки, курили їхні діди, достатньо «попробувати» покурити 1-2 рази, і вони вже стануть курцями, звик­нуть, «захворіють», а дітям із сімей, у яких ніхто не курить і не курив, можна попробу­вати 2-3 рази, і потім вони звикнуть до куріння.

Чому потрібно говорити їм це? Справа в тому, що як би ми не переконували, не говорили з дитиною про шкідливість ку­ріння, бажання попробувати у дітей ве­лике, і багато хто з них робить це.

Підлітки, які курять, 10-12-річні курці нерідко є для дітей прикладом дорослості, а самі курці цього віку вважають себе майже героями. Тому, коли проходите з дити­ною повз таких «героїв», потрібно сказати їй: «Поглянь: вони курять, вважають себе героями, а насправді вони слабаки - попробували курити і, не маючи сили волі, стали наркоманами, хворими…»

Скільки заперечень чуєш у відповідь: «Ні, Володя найсильніший, він усіх б'є...». І треба бути підготовленим, вміти переко­нати дитину в протилежному.
II. Для дітей, у сім'ях яких курять один або обидва батьки, бесіди про шкідливість куріння повинні бути частішими, наполег­ливішими, переконливішими.

Якщо в та­ких сім'ях не розпочати з раннього віку виробляти у дитини негативний рефлекс до куріння, вона з віком обов'язково курити­ме, бо бесіди на цю тему в старшому віці марні. Ви повинні бути переконані й зна­ти, що все те, про що ви говорите, — істи­на. А якщо це не так, то діти відчують у вашій розмові фальш, невпевненість у ска­заному, і тоді бесіди з дитиною будуть марними.

В романі «Анна Каренина» Л.Толстой писав: «Притворство в чем бы то ни было может обмануть самого умного, самого проницательного человека, но самый ограниченный ребенок, как бы оно ни было искусно скрываемо, узнает его и отвернется».

Батьки, які курять, під час розповіді про шкідливість куріння повинні вказувати на себе, розказуючи правду про те, як почали курити, як «захворіли», а тепер не можуть позбутись цієї звички.



Мама, яка не курить, бесідуючи з дити­ною і вказуючи при цьому на батька-курця, може сказати малюку: «Мені шкода тата, він хворий і може довго не прожити...».

Уявляю, як протестують у душі курці, почувши: «хворий», «довго не прожити» і висувають свій довід на користь «невин­ності» куріння: «Той курив все життя і про­жив 80 років». Можливо, але хіба неможли­во припустити й інше: якби він не курив, то прожив би не 80 років, а значно більше – 100, а може й 120 років, людина може жити стільки. Чому таке можливо? Ми так влаш­товані, що в статевій клітині, в ДНК, зако­довано всі основні ознаки людини: колір очей, властивості характеру, конституцій­на особливість організму, довголіття, му­зичні здібності і т.д. Скільки у нас таких генів? Сотні тисяч. Кожній людині власти­ве щось своє - багато залежить від її спад­ковості. Але людина здатна навмисно шко­дити собі - пити, курити. Ці шкідливі фак­тори не минають для потомства безслідно: вони «відкладаються» в генетичній, імуно­логічній пам'яті організму і, як правило, дитина вже народжується схильною до пи­яцтва та куріння.

Вироблення умовного рефлексу проти алкоголізму потрібно починати також з раннього віку. Коли зустрічаєте п'яного, бесідуйте з дитиною: «Як соромно, що люди іноді втрачають людське обличчя...»

Це - біда, це - хвороба, і маленька лю­дина, якщо звернути на це її увагу, не тільки зрозуміє це лихо, а й на все життя запам'я­тає, що ніколи людині не можна бути в та­кому стані, і за умови закріплення рефлек­су (навіть якщо в сім'ї п'є батько) у майбут­ньому буде позитивний ефект. Не можна недооцінювати можливості три-чотириріч­ної особистості!

Методи, принципи і тактика вироблен­ня негативного рефлексу до пияцтва такі самі, як у виробленні негативного рефлек­су до куріння.

Неправильна мода, великий інтерес дітей до всього таємничого та заборонено­го, легка доступність тютюнової продукції навіть для дітей дошкільного віку - ось три кити, на яких тримається дитяче та юнаць­ке куріння. І хоча в нашій країні забороне­но продаж цигарок та папірос непов­нолітнім, їм не складно роздобути «кури­во» . Тому боротьбу з курінням та пияцтвом потрібно вести постійно та не покладаючи рук - забагато бід вони приносять суспіль­ству, забираючи здоров'я як дорослих, так і дітей.



Притча
Колись давно у стародавньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий Мандарин. Якось пройшов цією країною розголос, що неподалік від кордону з'явив­ся чернець, розумніший за всіх на світі. Дійшов той розголос і до Мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати яко­гось там ченця найрозумнішою людиною на світі!? І захотів обдурити його: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю у ченця, що в мене в руках—живе чи мертве. І якщо він скаже, що живе — я роздушу метелика, а якщо мертве — випу­щу його...». Запросив Мандарин ченця до себе в палац. У пишній залі зібралось ба­гато людей, усім хотілось подивитись двобій найрозумніших людей на світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчи­нились — і до зали зайшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до Ман­дарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його запитання. І тоді, зло всміхаючись, мандарин прока­зав: «Скажи-но мені, що я тримаю в ру­ках - живе чи мертве?». Мудрець трохи по­міркував, усміхнувся і відповів: «Все в твоїх руках».

Отже, все у ваших ру­ках!


НАРКОТИКИ І СТАТИСТИКА

(батьківські збори)
Наркоманія — це хвороба. Вилікувати хворого можна лише за умови його власного бажання жити не із затьмареною наркотичним сп 'янінням головою, а з можливістю без страху сприймати всі барви життя.
Завдання зборів

1. Ознайомити батьків з інформацією і статистикою щодо наркоманії.

2. Переконати батьків у необхідності активного обговорення цієї проблеми в родині.

Підтеми для обговорення

1.Статистичні дані про проблему наркоманії.

2.Симптоми і небезпеки хвороби.

3. Шляхи вирішення проблеми.

До батьківських зборів класний керівник проводить аналіз заходів, що були організовані в класі чи в школі щодо проблеми. Пси­холог проводить з учнями те­стування.

Тест «Незакінчена пропо­зиція»

1. Наркотики — це...

2. Наркоман — це...

3. У моїй родині ставлен­ня до наркотиків таке...

4. Мої друзі ставляться до наркотиків...

5. Я вважаю, що наркоти­ки потрібно...

6. Наркотик дасть мож­ливість...

7. Наркотик не дає мож­ливості...

8. Якби я був(ла) наркоманом(кою), то я б застосовував(ла) наркотики, коли

мені…
Прочитайте, будь ласка, ці твердження і вкажіть, згодні ви з ними чи ні:

1. Більшість наркотиків не викликають серйозних ускладнень здоров'я, якщо вони вживаються в помірних кількостях.

2.Наркомани іноді чинять жорстокі кримінальні злочини, про які згодом не


пам'ятають.

3. Уживання маріхуани не викликає в людини інтересу до будь-якої діяльності та всіх занять, які приваблювали раніше.

4. Навіть одноразове застосування кокаїну може викликати смерть.

5. У кожній дозі маріхуа­ни містяться невідомі от­руйні речовини.

6. Щоразу, коли людина
знаходиться в стані наркотич­ного сп'яніння, відбувається руйнування клітин мозку, які потім не відновлюються.

7. Після вжиття нарко­тиків людина відчуває потре­бу в більшій дозі препарату


для одержання того самого ефекту.

8. Від інфікованої голки неможливо заразитися СНІДом.

9. Алкоголь — це наркотик, що стимулює центральну нервову систему і дає змо­гу відчути волю і прилив енергії.

10. Наркотичні ліки, що виписують лікарі, можуть бути небезпечні й викликати серйозні ускладнення здоро­в'я, якщо їх уживати довго та в неправильних дозах.

До проведення батьківсь­ких зборів діти пишуть твори-роздуми «Якщо мені запропо­нують наркотик...» Їх аналіз проводиться наприкінці зборів.

Вступне слово вчителя

Чи можна цю тему зали­шити поза увагою? Звісно, ні. Ви чудово знаєте про га­небність цього явища І ні в якому разі не хочете, щоб ваша родина була його учас­ником.

На жаль, в Україні є безліч селищ і містечок, де панує «епідемія» наркотиків.

Наркоманія – це захворювання, яке обумовлене залежністю від наркотичних речовин. Розвиваючись, наркотична залежність послідовно проходить кілька стадій: соціальну, психічну, фізичну.

Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником власної дурості і необережності.

Наркоманія ніколи не приходить у відвертій подобі зла – вона завжди маскується під добро. Ніхто не скаже відкрито: «Стань наркоманом», просто запропонують: «Спробуй разок». А це фактично одне й те саме. Людина поза своєю волею залучається до наркотичного виру і стає рабом пристрасті. Мабуть, не даремно кажуть, що гірша з недуг – це бути прив’язаним до своєї недуги. Тому необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийомі наркотику, в першому шприці!

Найсумніше те, що найбільші жертви наркоманії – це молодь. Наркомани, як правило, не вмирають природною смертю у старості . Вони не доживають навіть до зрілості, вмираючи в молодому і рідше – у середньому віці. Хоча б як організм не чинив опір постійній інтоксикації, але майже ніхто з наркоманів не доживає до 40 років. Якою б здоровою не була б спадковість, її можна зруйнувати, якщо вести спосіб життя, що не в згоді з розумом. Усі генетичні запаси вичерпуються до 30 років, а іноді раніше, і людина перетворюється на руїну.

Не менше 28 млн. чоловік у світі приймають психоактивні речовини, з них 1/3 ін’єктують токсичні препарати.

В Україні за останні 5 років показники поширеності й смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999 р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік, з них 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодично вживають наркотики. Реальна ж цифра споживачів наркотиків в 10-12 разів більша.

Смерть ходить за наркоманами по п’ятах. Вона може настати в будь-який момент – від випадкового передозування, серцевої недостатності, зараження крові, від нещасних випадків, частих у стані наркотичного сп’яніння, або від виснаження організму, самогубства. Згідно із статистикою, від інфекційних захворювань вмирають 30% наркоманів, приблизно стільки ж – від самогубств, 40% припадає на інші випадки. Типова смерть наркомана – передозування наркотику. Багато хто з них не знає величини дози, що вводиться, а більшість не здатні її визначити.

У разі вживання наркотиків зявляється необхідність постійно збільшувати дози. Переносимість же наркотиків не у всіх однакова, тому кожна людина що залучилася до них, ніколи не може бути упевненою, що нова доза звичного наркотику не виявиться смертельною. Життя наркомана – це нескінчений, безглуздий біг у пошуках грошей і отримання кайфу.

Найчастіше умовою по­ширення наркотиків серед учнів є знайомство з наркотично залежними.



Основні причини вживан­ня наркотиків:

  • цікавість;

  • вплив друзів і знайомих;

  • приємні відчуття;

  • бажання уникнути проблем.

Ось така сумна статистика.

А тепер пропоную вам поділитися на п'ять груп і грунтовно відповісти кожній групі на одне запитання.



Запитання батькам

1. Чи говорите ви зі своєю дитиною про наркоманію, чи обходите цю проблему?

2. Як ви говорите про наркоманію і у яких ситуаціях?

3. Чи вважаєте ви: вашу дитину можна легко схилити до вживання наркотиків?

Якщо так - то чому? Якщо ні - чому?

4. Як ви вважаєте, які заходи потрібно вживати в ро­дині, щоб уберегти дитину

від наркоманії?

5. Які поради ви б запропонували батькам, щоб запобігти лиху?


Психолог дає кожному з батьків пам'ятку:

Небезпе­ки, пов'язані з уживанням нар­котиків.

Фізичні ознаки людини, що вживає наркотичні речовини:

  • блідість; нездоровий вигляд;

  • сонливість, апатія;

  • відчутна втрата ваги;

  • підвищена чутливість до дотику, болю, світла;

  • запаморочення;

  • нежить; кашель;

  • шлунково-кишкові порушення;

  • надмірне вживання солодощів;

  • дуже звужені або розширені зіниці; почервонілі очі, зуди;

  • надмірне потовиділення; «гусяча шкіра»;

  • гнійні нариви на кінцівках;

  • жовтяниця; тремор; запалення печінки.

Особливості поведінки наркоманів

  • дуже повільне мовлення;

  • раптова зміна кола друзів;

  • неврівноваженість;

  • різке зниження працездатності;

  • відмова від попередніх захоплень;

  • зневажливе ставлення до особистої гігієни;

  • користування одягом з довгими рукавами для того, щоб приховати місця ін’єкцій;

  • вигляд п’яної людини без характерного запаху алкоголю.

Передозування наркотичної залежності призводить до:

  • втрати свідомості й навіть смерті;

  • аварії в стані наркотичного сп’яніння;

  • звикання, фізичної і психічної залежності;

  • розгубленості, плаксивості, галюцинацій;

  • емоційного збудження і неадекватної поведінки;

  • провалів в пам’яті;

  • запаморочення і нудоти після вживання;

  • миттєвої смерті (кокаїн);

  • СНІДу й інших захворювань унаслідок користування одним шприцом;

  • ліні, утрати прагнень (маріхуана);

  • уроджених дефектів у дітей;

  • емоційного й фізичного порушень.


СКАЖЕМО ПАЛІННЮ - „НІ!”

ТРЕНІНГ

(для роботи з дітьми підліткового та юнацького віку)

Мета: Профілактика та зниження залежності від тютюнопаління серед

дітей та підлітків.



Завдання:

  • ознайомити учнів з небезпечними наслідками паління;

  • виділити найефективніші способи утримання молоді від паління;

  • довести, що той, хто обирає здоровий спосіб життя, не менше поважається суспільством, ніж той, хто палить, що паління - не метод для самоствердження в підлітковому середовищі;

  • навчити приймати усвідомлене рішення;

  • ознайомити з результатами наукових експериментів;

  • навчити робити вільний вибір за повної поінформованості.

Тренер повідомляє учасникам програми, що на тренінгу немає правильних і неправильних відповідей: є думка кожного й саме вона є цінною.

Для роботи на тренінгу слухачам пропонується спільно виробити правила спілкування:


  1. Умійте слухати один одного.

  2. Говорити має хтось один.

  3. Говорити слід по суті.

  4. Необхідно ділитися думками вголос.

  5. Необхідно поважати почуття інших.

  6. Неприпустимо приниження достоїнств.

  7. Висловлюватися слід за піднятою рукою.

  8. Поважно ставитися до всіх без винятку учнів.

  9. Дотримуватися регламенту.


Інформація для тренера:

Навички міжособистісного спілкування, що необхідні тренерові:



  1. Уміння слухати.

  2. Відтворення сказаного.

  3. Уміння роз’яснювати.

  4. Уміння ставити запитання.

  5. Ставте запитання, що залишають свободу вибору відповіді.

  6. Ставте лише одне запитання за раз.

  7. Дайте учням можливість відповісти на поставлене запитання.

  8. Уміння об’єктивно оцінити відповідь учня.

  9. Не заганяйте дитину в глухий кут.

  10. Закінчуйте розмову на позитивній ноті.

  11. Якщо учневі важко передати думку, попросіть підібрати приклад.

Потім наведіть приклад про двох малят: песиміста і оптиміста.

Висновок: Не слід змінювати весь світ, слід змінити себе!
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка