Профілактика негативних соціальних явищ пов'язаних із злочинністю



Скачати 168.76 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір168.76 Kb.


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Реферат на тему:

«Профілактика негативних соціальних явищ пов'язаних із злочинністю»

Виконала:

КИЇВ, 2013


ПЛАН

Вступ


  1. Поняття та види негативних соціальних явищ пов’язаних із злочинністю.

  2. Профілактика фонових явищ.

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП
Злочинність, будучи складовою частиною суспільства, взаємодіє з іншими соціальними явищами. Особливо щільний органічний та функціональний зв’язок простежується у злочинності з іншими масовими проявами делінквентної поведінки, тобто порушеннями норм, які історично склалися на даний момент у даному соціумі, природно притаманні соціуму як саморегульованій системі та забезпечують соціокультурну організацію і прогрес. Більше того, на думку деяких кримінологів, окремі форми дозлочинної антисуспільної поведінки (адміністративні правопорушення, дисциплінарні порушення та інші форми делінквентної поведінки – зловживання одурманюючими речовинами, прояви моральної розпусти, порушення правил спільного проживання тощо), за своєю сутністю являють собою поживний ґрунт злочинності та в якості так званих «фонових» явищ злочинності становлять додаткову проблему предмета кримінології.

Загальні положення про фонові явища як частину предмета кримінології досліджено у працях Ю.В. Александрова, Я.І. Гілінського, І.М. Даньшина. Результати дещо вужчих досліджень викладено в публікаціях таких авторів як В.С. Батиргареєва, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, Г. Забрянський, А.В. Клочкова, В.Ф. Мороз, А.М. Нечаєва, О.В. Пристанська, В.І. Шакун та багатьох інших.

Отже, метою даної роботи буде дослідження природи та сутності таких фонових явищ, розкриття їх природи, визначення шляхів, засобів до їх попередження і профілактики.


  1. Поняття та види негативних соціальних явищ пов’язаних із злочинністю

На сьогодні дослідження розвитку фонових явищ у суспільстві відбувається на тлі таких відзначених дослідниками тенденцій загальносоціального розвитку, як криміналізація суспільної свідомості (суб’єктивний чинник) та заглиблення у стан маргінальності (об’єктивний чинник).

Невідворотний процес криміналізації суспільної свідомості супроводжується широким розповсюдженням серед законослухняних громадян антисуспільних поглядів, уявлень і настанов, які допускають, виправдовують, заохочують чи відкрито провокують порушення кримінально-правових заборон1. Тож формується несприятливий соціально-психологічний фон, коли у свідомості людей відбувається розмивання аж до повної втрати орієнтацій у соціально-схвалюваних і соціально-засуджуваних нормах та цінностях міжособистісного і міжгрупового спілкування. Відповідно, сьогодні фонові явища, котрі прямо законом не визнані правопорушенням, у суспільній свідомості починають набувати характеру норми, чим максимально зближується оцінка соціально прийнятної поведінки зі кримінально караною.

Так, Лінда Фолі розглядаючи психологічну природу органічних взаємозв’язків між злочинністю та будь-якою девіантною поведінкою, зазначала, що злочини, котрі відображують зміни у звичаях суспільства, переважно є злочинами, в яких немає очевидної жертви2. Отже, стан криміналізації суспільної свідомості як новий чинник, який позначає дислокацію та дієвість фонових явищ, доцільно аналізувати насамперед у контексті лише тих фактів, що передують вчиненню злочинів, не пов’язаних зі прямим посяганням на особу.

Іншою універсальною характеристикою суспільства постає стан маргінальності (межовий стан). Є.В. Садков, детально проаналізувавши загальне поняття маргінальності, дійшов висновку про її багаторівневість:

1) маргінальність – властивість суспільства «перехідного періоду»;

2) маргінальний статус – джерело невротичних симптомів, тяжких депресій та непродуманих дій груп, що виступають об’єктом соціального контролю інститутів соціальної підтримки;

3) маргінали, у яких поступово виробляється особлива система цінностей;

4) передкримінальні групи маргіналів;

5) особи з усталеною кримінальною спрямованістю;

6) «ізгої»3.

Отже, охоплення станом маргінальності цілого суспільства не може не сприяти розповсюдженню фонових явищ як своєрідного маргінального прояву.

До них належать: наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, проституція і ведення паразитичного способу життя (ухилення від соціальне корисної діяльності, бродяжництво, жебрацтво).

За окремі з цих видів антисоціальної поведінки встановлена адміністративна відповідальність. В їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства. Деяка частина названих проявів може мати в силу несприятливого збігу обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворобою через донорську кров тощо. Але ці винятки не змінюють загальної криміногенної ролі "фонових" явищ, яка виявляється у наступному:


  • ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;

  • стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує вчинення злочину;

  • аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;

  • самі по собі злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв, утримання притонів для вживання наркотиків чи розпусти, звідництво й інші форми антисоціальної поведінки.

У науці існують різноманітні підходи до визначення фонових явищ. Так, під фоновими явищами можна розуміти такі соціальні явища, що пов’язані з повторюваною поведінкою та/або усталеним фактичним суспільно-правовим станом особи, за яких можливо спрогнозувати найвищу (особливу) ступінь імовірності вчинення особами діянь, що містять ознаки злочину4.

Також фонові явища можна визначити як сукупність аморальних проявів, що суперечать загальноприйнятим нормам поведінки, і які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного і тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою — і всього суспільства)5.

Розглянемо детальніше окремі негативні соціальні явища.

Негативним явищем, в умови якого за хронологією людського життя найраніше може потрапити особа, є безпритульність, котрій властиві наступні ознаки:



  • повне припинення будь-якого зв’язку з родиною, батьками, родичами; проживання в місцях, не призначених для людського житла;

  • здобування засобів до життя способами, що не визнаються у суспільстві; підкорення неписаним законам, продиктованим визнаним авторитетом6.

Серед типових причин дитячої безпритульності називають: економічну кризу; безробіття; зубожіння широких верств населення, чия більшість живе за межею бідності; повсюдне ослаблення сімейних устоїв; утрата старшим і молодшим поколіннями моральних цінностей; пияцтво й алкоголізм, наркоманію; розповсюдження серед дітей та дорослих психічних захворювань7; жорстокість у відношенні до неповнолітніх; позбавлення батьківських прав; позбавлення волі; позашлюбне народження дитини8.

До поширених явищ, що витікають зі стану безпритульності, належать такі, як раннє вживання та зловживання одурманюючими речовинами, статева розпущеність, проституція та ін., бродяжництво, жебракування, крадіжки, пов’язані з пошуком засобів до існування та в підсумку деградацією особи9.

Попри законодавче та інституційне забезпечення, закладене у тому числі прийнятим Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», соціальний контроль за поведінкою бездомних і безпритульних осіб, їх захист недостатньо ефективні. Основними причинами тому маємо визнати відсутність системної індивідуальної роботи із безпритульними та бездомними з боку правоохоронних органів, у тому числі роз’яснень щодо існуючих закладів соціального захисту, незалученість широкої спонсорської допомоги в діяльності останніх, недоліки у працевлаштуванні тощо.

Поряд із безпритульністю в середовищі неповнолітніх досить актуальні й такі паралельно існуючі фонові явища, як безнаглядність та утворення неформальних підліткових груп анти - чи асоціальної спрямованості. Потенційна небезпека безнаглядності проявляється, як правило, в потраплянні підлітків під негативний вплив, а також відсутності запровадженого механізму дієвого стимулювання суспільно корисних форм проведення дозвілля як альтернативи іншим його формам.

В якості фонового явища можна оцінювати такі стійкі неформальні групи: учасниками яких є особи (принаймні одна), схильні до антисоціальної поведінки чи хоча б висловлювань, в особливості повнолітні та суспільно досвідчені; внутрішньо чи зовнішньо конфліктні, яким властива жорстка конкурентна боротьба за членство чи лідерство, котра точиться усередині групи або поміж різними групами; метою утворення яких є спільні суспільно несхвалювані заходи (наприклад, вживання одурманюючих речовин); побудовані за моделлю організованих злочинних груп.

Імовірним наслідком соціальної дезадаптації, розвитку наявних у людини внутрішніх психологічних проблем є адиктивна поведінка, тобто добровільне уживання (зловживання) одурманюючих речовин (наркотиків, алкоголю, токсичних речовин, деяких фармацевтичних препаратів)10. На сьогодні сюди ж можна віднести також Інтернет-адикцію та комп’ютерну залежність.

Зв’язок наркоманії зі злочинністю полягає не лише у стані наркотичного сп’яніння, супроводжуваному зниженням рівня усвідомлення дійсності та самоконтролю, розвитку наркозалежності і відтак постійної потреби у грошах, тому, що будь-які самовільні дії у сфері наркообігу є кримінально караними, формуванні наркотичної субкультури, але ще й у тому, що ринок наркотиків, до якого має відношення будь-який наркоман, своєю чергою пов’язаний із іншими, найбільш небезпечними формами злочинності, передовсім організованою, мафіозною11; транснаціональною, оскільки для різних видів наркотиків характерні свої країни-експортери та окремі шляхи міжнародного транспортування. За підрахунками В.В. Бульби, з урахуванням латентності наркоманії, в Україні реально близько мільйона громадян страждає на наркозалежність. Щорічно виявляється і береться на облік до 12 тисяч осіб цієї категорії, з яких 90% – молодь віком до 30 років. Якщо до 1986 р. наркоманія була характерна для промислових регіонів і великих міст, то сьогодні вона поширилась практично на всю територію України12.

Достатньо неоднозначне віднесення вживання алкоголю і токсичних речовин, фармацевтичних препаратів до фонових явищ.

Наприклад, ще у 1970-х роках було показано, що підвищений рівень алкоголізації населення може супроводжуватися зниженим рівнем злочинності і навпаки; пияцтво і наркотизм знаходяться у зворотній залежності. Найбіднішим верствам населення з тих самих причин властиве поєднання пияцтва та «кримінальності». Тож може виникнути питання, чи є дійсно алкоголізація фоновим стосовно злочинності явищем, чи вона радше є похідною від тих чи інших психічних потреб особи й корелює саме з певним психічним станом, а не злочинністю. Фоновим явищем може визнаватися лише усталена схильність особи до алкоголю, тобто лише пияцтво та алкогольна залежність. В іншому випадку, наприклад, коли одноразове вживання алкоголю призвело до дорожньо-транспортної події або сприяло сварці з умисним нанесенням тілесних ушкоджень, його слід розглядати як причину або умову відповідного злочину, тобто визнати фоновим явищем неможливо13.

Різноманітні психічні захворювання, що не позбавляють особу можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, потрібно також віднести до фонових явищ, адже вони впливають на ставлення особи до навколишньої дійсності та її фактичний соціальний статус, соціальну адаптацію. Наприклад, серед убивць, визнаних експертами осудними, тільки 28,7% не мали жодних розладів психіки, а у 71,4% було виявлено ті чи інші психічні аномалії в рамках осудності14.

Групу фонових явищ сексуального характеру складають перверсії (різні форми статевих збочень) і проституція. Їх зв’язки зі злочинністю не лише прямі, а й такі, що опосередковуються співучастю представників криміналітету, корисливим потуранням правоохоронців. Ефективних та універсальних шляхів протидії цим явищам відшукати допоки що не вдається.

Чи не найголовнішою негативною ознакою проституції є різке падіння суспільної моралі, духовна деградація, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю і, в кінцевому підсумку, саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогубства і, що найнебезпечніше, — гине генофонд нації.



  1. Профілактика фонових явищ

Чільне місце поміж усіма профілактичними заходами, спрямованими на розірвання взаємозв’язків між злочинністю та фоновими явищами, повинна посідати диференційована виховна робота з населенням усіх соціальних прошарків і вікових груп. Підсистеми усіх нині існуючих форм виховання потребують перегляду, удосконалення, активізації та заохочення, передовсім шкільного15. Необхідним за сучасних умов можна визнати офіційне прийняття і подальше реальне виконання Програми, спрямованої на формування у громадян антикримінальної культури, поширення знань і навичок, необхідних їм для того, щоб не стати жертвами злочинних проявів насильницького і корисливого характеру, запобігання необережним злочинам. До того ж, відповідний план заходів уже розроблено рядом вчених, таких як В.В. Голіною, В.С. Батиргареєвою та Б.М. Головкіним.

Ще одним заходом боротьби із фоновими явищами може стати реалізація системи соціального контролю та соціальної допомоги, насамперед щодо осіб, які з тих чи інших причин тимчасово або постійно не працюють.

Завдання запобігання злочинності, виконання якого пов’язане з виявленням потенційних злочинців, усуненням криміногенних умов, підвищенням ефективності загального правовиховного впливу шляхом боротьби з антисоціальними проявами, включає проблему дослідження й усунення каталітичної дії фонових явищ на злочинність і, навпаки, зворотних зв’язків між злочинністю та поширенням фонових явищ у всьому суспільстві.

Спеціалізовані розвідки широкого спектру фонових явищ мають досить давну історію. Однак за новітніх умов вони набули іншого звучання, значної актуальності в силу небувалої досі масовості деструктивних соціальних феноменів, що нівелюють панівні цінності національної культури, в тому числі таких її форм, як моральна та правова. Різноманітні деформації суспільної свідомості неможливо чітко відмежувати від деформацій соціального ґатунку, таких як, зокрема, матеріальне зубожіння широких верств суспільства, разючі класові відмінності та протиріччя, соціальна незахищеність неповнолітніх, особливо тих, які навчаються, та непрацездатних, безробіття тощо. Отже, практична спрямованість кримінологічних досліджень в Україні має визначатися глибиною вивчення конкретно-історичних умов існування людини в даному соціумі. Це означає, що основою будь-яких науково обґрунтованих заходів попередження злочинності виступає розробка явищ, супутніх тій чи іншій правовій поведінці і злочинця, і його жертви. Така розробка дозволить не шукати можливості протидії новим формам злочинності після того, як вони вже розвинулися, а прогнозувати виникнення цих форм, виходячи з актуальних потреб суспільства та способів їх задоволення16.

Профілактика фонових явищ посідає важливе місце в діяльності правоохоронних органів, зокрема ОВС, адже саме вони здійснюють безпосередній вплив на стан, рівень, характер та інші кількісно-якісні показники злочинності.

Загальна профілактика фонових явищ складається з комплексу попереджувальних заходів, спрямованих на зменшення негативних наслідків або повне їх подолання.

Виявлення цих факторів досягається шляхом проведення кримінологічного аналізу негативних соціальних явищ, що зумовлюють постійну тенденцію щодо зростання злочинності як в Україні, в цілому, так і в окремих її регіонах.

З цією метою збираються, узагальнюються та аналізуються відомості, які характеризують особистість правопорушника, об'єктивний бік учиненого правопорушення, причини та умови, що цьому сприяли.

Усунення виявлених причин та умов здійснюється безпосередньо посадовими особами органів внутрішніх справ України, які їх установили, а якщо це виходить за межі їх компетенції, органом внутрішніх справ України вносяться пропозиції щодо усунення зазначених причин та умов до відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

З мстою профілактики негативних явищ, пов'язаних зі злочинністю, можуть здійснюватися такі заходи:

- публічне засудження загальновідомих та резонансних фактів вживання наркотичних та токсичних засобів, алкогольних напоїв, випадків проституції тощо, а також осіб, причетних до них, під час проведення зустрічей із представниками громадськості, трудовими та навчальними колективами, а також із використанням засобів масової інформації;

- проведення роз'яснювальної роботи серед населення про необхідність дотримання вимог законодавства України та про правові наслідки їх порушення;

- проведення роз'яснювальної роботи серед батьків щодо належного виховання дітей і недопущення протиправної поведінки з їх боку у майбутньому;

- інформування населення про стан оперативної обстановки, що склалася на даний момент, у тому чи іншому регіоні України, негативні наслідки байдужого ставлення громадян до фактів незаконного вживання наркотиків, пияцтва, проституції, бродяжництва тощо17.

- систематично залучати громадськість до проведення спільних з ОВС рейдів у місця масового перебування громадян, розважальних та навчальних закладах, метою якою їх є запобігання та припинення злочинів та правопорушень, наслідком яких часто є зловживання наркотичними засобами, алкогольними напоями тощо;

- реалізовувати загальнодержавні та регіональні цільові профілактичні заходи серед найбільш уразливих груп населення, особливо молоді, і проводити їх у формі бесід та лекцій з використанням спеціально підготовленої літератури, сучасних аудіо - та відео-матеріалів з визначеної проблематики;

- брати участь у теледебатах та виступати у засобах масової інформації на предмет запобігання негативним соціальним явищам їх недопущення серед населення, особливо серед неповнолітніх осіб та молоді;

- розробляти та розповсюджувати серед населення відповідну друковану літературу: буклети, посібники, плакати тощо. До цієї діяльності доцільно залучати й інші органи державної влади, зацікавлені міжнародні та недержавні організації, благодійні фонди, громадські об'єднання, що займаються розв'язанням соціальних проблем.

Індивідуальна профілактика негативних фонових явищ здійснюється органами внутрішніх справ України стосовно осіб, які зловживають наркотичними засобами, психотропними речовинами, алкогольними напоями, займаються проституцією та жебрацтвом, грають в азартні ігри тощо, зокрема, це зводиться до: виявлення таких осіб, ужиття заходів щодо поставлення їх на профілактичний облік у відповідних структурних підрозділах ОВС. Такі підрозділи можуть здійснювати адміністративну та оперативно-розшукову діяльність щодо зазначених осіб. їх дії повинні бути цілеспрямованими, своєчасними та максимально повними;

Проведення індивідуально-профілактичної роботи передбачає не тільки здійснення нагляду за поведінкою і способом життя особи, щодо якої проводиться профілактика, а також ужиття попереджувальних заходів реагування щодо родичів та знайомих таких осіб, які справляють на них негативний вплив чи підбурюють до зайняття проституцією, жебрацтвом, до гри в азартні ігри, до вживання наркотиків та алкоголю тощо.
ВИСНОВОК

Отже, фонові явища – це соціальні явища, пов’язані з повторюваною поведінкою та/або усталеним фактичним суспільно-правовим станом особи, за яких можливо спрогнозувати найвищу (особливу) ступінь імовірності вчинення особами діянь, що містять ознаки злочину. На тенденціях сучасного розвитку й аналізу фонових явищ позначаються такі суспільні умови, як криміналізація суспільної свідомості та заглиблення у стан маргінальності. Основними формами фонових явищ в Україні, які було розглянуто у статті, визнаємо безпритульність, бездомність, виховання у дитячих будинках, інтернатах, неповних та інших неблагополучних сім’ях, безнаглядність та утворення неформальних підліткових груп анти - чи асоціальної спрямованості, адиктивну поведінку (залежність від наркотичних, алкогольних, токсичних, фармакологічних речовин, Інтернет-адикцію, комп’ютерний психоз тощо), психічні захворювання, статеві збочення і проституцію.

Профілактика і попередження фонових явищ виступає дієвим засобом щодо зниження рівня злочинності серед окремих верств населення тому є необхідно і важливою частиною системи запобігання злочинам.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Клочкова А.В., Пристанская О.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 2. – С. 17-42, С. 17.

2. Foley L.A. A Psychological View of the Legal System. – Dubuque: Brown & Benchmark Publishers, 1993. – XI, 384 p.

3. Садков Е.В. Маргинальность и преступность // Социс. – 2000. – № 4. – С. 43-47.

4. Нечаева А.М. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 57-65.

5. Борзых О.А. Природа детского бродяжничества и его причины в современных условиях // Вісник ЛІВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. – Випуск 3. – С. 191-198.

6. Мороз В.Ф. Безпритульність та бездоглядність як чинники делінквентності дітей та підлітків // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 14. Актуальні проблеми кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права. – С. 66-68.

7. Закалюк А.П., Женунтій В.І., Кулик О.Г., Бова А.А. Система інформації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні результати виконання наукового проекту // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2004. – Вип. 9. – С.41-59.

8. Соболєв В.О., Ярмиш О.Н. Соціологічний вимір наркоманії як фактор успішної профілактики наркозалежності серед підлітків і молоді // Вісник НУВС. – Х.: НУВС, 2002. – Вип. 20. – С.3-10.

9. Бульба В.В. Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні // Вісник НУВС. – Х.: НУВС, 2003. – Вип. 24. – С.36-39.

10. Криминология / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2003. – 432 c.

11. Валуйська М.Ю. Про деякі риси морально-психологічного портрета злочинців, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 67. – С.123-132.

12. Фіцула М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх // Право України. – 1995. – № 8. – С.44-46.

13. Кримінально виконавче право України: Навчальний посібник / За ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком інтер, 2002. – 446с.

14. Даньшин И.Н. „Фоновые” явления преступности как дополнительный предмет криминологии // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 68. – С. 87-91.

15. Забрянский Г. На грани преступления // Соц. законность. – 1991. – № 4. – С.46-50.



1 Клочкова А.В., Пристанская О.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 2. – С. 17-42, С. 17.

2 Foley L.A. A Psychological View of the Legal System. – Dubuque: Brown & Benchmark Publishers, 1993. – XI, 384 p.

3 Садков Е.В. Маргинальность и преступность // Социс. – 2000. – № 4. – С. 43-47.

4 Електронний ресурс – Режим доступу - http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2501

5 Електронний ресурс – Режим доступу - http://nuoua.if.ua/forum/thread224.html

6 Нечаева А.М. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 57-65.

7 Нечаева А.М. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 57-65.

8 Борзых О.А. Природа детского бродяжничества и его причины в современных условиях // Вісник ЛІВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. – Випуск 3. – С. 191-198.

9 Мороз В.Ф. Безпритульність та бездоглядність як чинники делінквентності дітей та підлітків // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 14. Актуальні проблеми кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права. – С. 66-68.

10 Закалюк А.П., Женунтій В.І., Кулик О.Г., Бова А.А. Система інформації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні результати виконання наукового проекту // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2004. – Вип. 9. – С.41-59.

11 Соболєв В.О., Ярмиш О.Н. Соціологічний вимір наркоманії як фактор успішної профілактики наркозалежності серед підлітків і молоді // Вісник НУВС. – Х.: НУВС, 2002. – Вип. 20. – С.3-10.

12 Бульба В.В. Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні // Вісник НУВС. – Х.: НУВС, 2003. – Вип. 24. – С.36-39.

13 Криминология / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2003. – 432 c.

14 Валуйська М.Ю. Про деякі риси морально-психологічного портрета злочинців, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 67. – С.123-132.

15 Фіцула М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх // Право України. – 1995. – № 8. – С.44-46.

16 Електронний ресурс – Режим доступу - http://nuoua.if.ua/forum/thread224.html


17 Кримінально виконавче право України: Навчальний посібник / За ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком інтер, 2002. – 446с. – Електронний ресурс – Режим доступу - http://pidruchniki.ws/1380020149694/pravo/rol_organiv_vnutrishnih_sprav_profilaktitsi_negativnih_sotsialnih_yavisch_yaki_povyazani_zlochinnistyu



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка