Продуктивні технології як умова всебічного й гармонійного розвитку духовно багатої, національно свідомої, творчої особистості



Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.93 Mb.
  1   2   3   4


Управління освіти

Первомайської міської ради

Міський методичний кабінет





Продуктивні технології

як умова всебічного й гармонійного розвитку духовно багатої, національно свідомої, творчої особистості

Первомайськ, 2016


Продуктивні технології як умова всебічного й гармонійного розвитку духовно багатої, національно свідомої, творчої особистості (упровадження нових освітніх стандартів). – Первомайськ, 2016. – 85 с.
Укладачі: Відмиш Л.І.,

методист ММК управління освіти

Шевченко Н.В., Білятинська О.І.,

Дідур С.О., Іванова Г.В., Пазій Н.В.,

Рігоц Н.В., Шостак Н.І.,

члени міської творчої групи
Рецензент: Рябикіна А.В.,

завідувач міського методичного кабінету

управління освіти Первомайської міської ради
Відповідальний Остапенко Г.Ф.,

за випуск: начальник управління освіти

міської ради
Комп'ютерна верстка, дизайн: Павловська А.І., Рябикін А.П.
Рекомендовано методичною радою управління освіти Первомайської міської ради, протокол № 3 від 19 травня 2016 року.
Посібник містить навчальні та методичні матеріали з питань упровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й навчальних програм з української мови і літератури для 8-х класів загальноосвітніх навчальних закладів. Методичні розробки уроків побудовані на основі продуктивних технологій навчання.

Матеріали розраховані на вчителів української мови та літератури, що викладають у 8-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.



ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..

4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади продуктивної технології………..

5

РОЗДІЛ 2. Планування роботи на основі нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм для 8-х класів загальноосвітніх навчальних закладів……………………………………………….







2.1. Календарно-тематичне планування з української мови для 8-х класів загальноосвітнього начального закладу……………………………………………………….

17





2.2. Календарно-тематичне планування з української літератури для 8-х класів загальноосвітнього навчального закладу………………………………………...

22


РОЗДІЛ 3. Практичні матеріали на допомогу вчителеві української мови та літератури 8-х класів загальноосвітнього навчального закладу ………………………………………………








3.1. Володимир Дрозд "Білий кінь Шептало". Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії

29





3.2. О.Довженко. Видатний український кінорежисер і письменник. "Ніч перед боєм" – твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців………….

44





3.3.Урок літератури рідного краю. Загальнолюдські цінності в прозі Віри Марущак……………………………

51





3.4. В.Голобородько. Самобутня постать поета в українській літературі. Оригінальність, простота висловлення глибоких почуттів, важливих думок у поезії "Наша мова". ТЛ: вільний вірш …………………………...

60





3.5. УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР Валентин ЧЕМЕРИС. "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання". Гумористична повість про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Дитячі проблеми в дорослому житті, передані засобами гумору..

72


Література ……………...…………………………………………..

84

ВСТУП

Суспільство XXІ століття характеризується стрімкими змінами в усіх сферах життя й потребує людей, які уміють адаптуватися до зміни життєвих ситуацій, самостійно набувати необхідні знання, уміло їх застосовувати на практиці для розв’язання різноманітних проблем, критично мислити, грамотно працювати з інформацією, займатися самоосвітньою діяльністю. У зв’язку з цим важливого значення набуває виховання самостійності, що сприяє становленню людини як вільного суб’єкта суспільної і професійної діяльності. Вирішення проблеми реформування освіти можливо  в період переходу  від навчання "як передачі знань учню" до продуктивної освіти. Вона передбачає накопичення знань школярем у процесі створення власних продуктів-гіпотез, досліджень, творів, живописних картин, комп’ютерних програм тощо. Продуктивні технології надають можливість вчитися на основі практичного життєвого досвіду, що допомагає молоді в її професійному пошуку, розв’язанні соціальних, освітніх, психологічних і культурних проблем.

Отже, продуктивне навчання – це спроба вийти на новий рівень творчо організованої освіти, заснованої на інтересах підлітка, який навчається самостійно та взаємодіє з педагогами, психологами, отримуючи від них лише консультації. У такому разі учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом своєї власної освіти. Він – організатор своїх знань, проектувальник етапів саморозвитку. Основна особливість зазначеного підходу до навчання – створення власної продукції: інтелектуальних відкриттів, винаходів та конструкцій, задач, гіпотез, правил, досліджень творів, програм навчання, проектів тощо. У цій діяльності вчителю відводиться роль компетентного консультанта, наставника, керівника індивідуального проекту.

Отже, застосування продуктивної організації навчання сприяє усвідомленому пізнанню учнями навколишнього світу, визначенню та фіксуванню ними мети своєї поведінки та дій, що ведуть до підвищення їхньої життєвої компетентності.


РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади продуктивної технології

Продуктивне навчання як цілісна концепція виникла порівняно нещодавно. Першим освітнім проектом, який пов’язують із терміном  "продуктивне навчання", була програма школи  м. Нью-Йорк "Місто-як-школа" (або "Школа без стін"), що виникла на початку 70-х років. Основна її мета полягає у створенні освітньої системи, яка б забезпечила швидку адаптацію випускника до сучасних умов суспільства.

Одним із можливих шляхів розвитку продуктивної освіти, на думку Підласого І. П., доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедрою гуманітарних технологій Черкаського державного технологічного університету, міжнародного експерта з питань освіти, є введення її прийомів та практик як доповнення до звичайного навчання в школах.



Продукт – результат людської праці.

  Педагогічний продукт визначається створенням у навчально-виховному процесі цілісної  системи знань, умінь, навичок,  розвиненості й вихованості у кожної окремо взятої людини

  Продуктивне навчання – орієнтація педагогічної діяльності на отримання навчального й предметного продукту в самостійній діяльності

Продуктивна педагогічна технологія – це така технологія, яка дозволяє досягти високоякісного результату при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим й одержати продукт максимальної кількості та якості за мінімальний час.

Мета  продуктивного навчання:


  • створення оптимальних умов для розвитку особистості учня;

  • створення в навчанні та вихованні цілісної системи знань, умінь, навичок;

  • отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня.

Основні позиції викладача в системі продуктивного навчання:

  • наставник;

  • співробітник;

  • компетентний консультант;

  • особистий радник;

  • науковий керівник індивідуального проекту.

Основні позиції  учня  в системі продуктивного навчання:

  • суб’єкт діяльності;

  • дослідник проблеми;

  • рецензент;

  • проектувальник свого життя.

Результативність продуктивного навчання

У процесі продуктивного навчання учень:



  • набуває прикладного досвіду  практичної роботи;

  • сприймає систему знань через призму практичного досвіду;

  • завдяки новому досвіду роботи визначає й фіксує мету поведінки та дій, що ведуть до підвищення  життєвої компетентності.

Методи організації навчальної діяльності

Продуктивна орієнтація освіти дозволяє учням пізнати навколишній світ (когнітивні методи), створити освітню продукцію (креативні).  



Когнітивні методи – це методи навчального пізнання. Вони діляться на:

  • емпатію;

  • смислове бачення;

  • метод фактів;

  • евристичне спостереження;

  • конструювання понять і правил теорії;

  • прогнозування;

  • символічне бачення;

  • метод гіпотез;

  • метод помилок.

Креативні методи навчання орієнтовані на створення учнями власних освітніх продуктів.

До креативних методів належать методи, які у традиційному розумінні є інтуїтивними:

-    метод "мозкового штурму";

-     метод придумування;

-     метод "якби";

-     аглютинація (непоєднане);

-    гіперболізація (збільшення, зменшення ).

Продуктивний урок

Серцевина продуктивної педагогічної технології – продуктивний урок. Якість освітнього продукту гарантується у разі дотримання дидактичних законів, закономірностей, принципів. Якщо педагог не досягає запроектованого результату, то причина завжди одна – порушення вимог зазначеної технології (дія найважливіших педагогічних законів і закономірностей детально розглянута в книзі І.П. Підласного "Продуктивний педагог" (Харків: Основа, 2009).

Новітні нейрофізіологічні та педагогічні дослідження, які спираються на тисячолітній педагогічний досвід, дозволили зробити однозначний висновок: результат засвоєння залежить від видів діяльності. Як працюємо, як напружуємось, які ділянки мозку задіяні під час навчання – такий і матимемо результат.

Необхідно знати, що найголовніші види діяльності учнів – це слухання, читання, візуальне сприймання (перегляд), дискусії, виконання тренувальних вправ під керівництвом педагога, самостійна діяльність.

Відомо, що від прослуховування розповіді викладача результат засвоєння знань не буде високим. Так само недостатньо якісний продукт на виході матимемо й від неуважного читання навчального матеріалу, його перегляду у вигляді ілюстрацій, фотографій.

Гарантоване підвищення якості продукту досягається зміщенням акценту зі знань на вміння, бо саме воно є метою продуктивного навчання.

Продуктивна педагогіка вимагає співвідношення між інформуванням та формуванням умінь у пропорції 20:80, які створюються не завдяки красномовству та завзятості педагогів. Уміння – продукт виключно самостійної роботи учня. Щоб учні добре вчилися, треба спершу навчити їх вчитися. Це первинне вміння. Після його формування здобувати знання просто.

Знання й уміння – близькі поняття, але не тотожні. Можна все знати про плавання, але це не значить, що озеро буде подолано. Інколи учень знає всі правила, але приклад із математики йому розв’язати не вдається. Тому вміння є особливо важливими. А знання, точніше розуміння, передують, безперечно, умінню.

Структура продуктивного уроку

Структура продуктивного навчального заняття проста, позбавлена "заморочок" і "прибамбасів". Пропонуємо етапи уроку зазначеної технології:



  • підготовчий;

  • орієнтація;

  • презентація;

  • практика на прикладах;

  • керована практика;

  • незалежна практика;

  • домашня практика.


Перший етап уроку – ПІДГОТОВЧИЙ
Перший етап продуктивного уроку – пропедевтична практика. У його ході досягається вирішення кількох завдань:

  • перевірка домашнього завдання;

  • повторення пройденого;

  • установлення рівня готовності учнів продовжувати навчання;

  • підготовка учнів до тестування.

Завдання має бути коротким, інформативним, "з родзинкою", ідентичним домашньому завданню. "Родзинка" дозволить установити, чи готові учні до успішного продовження навчання. Для цього можна використати тест на швидкість, результатом якого є конкретний показник. Окрім зазначеного, застосовуються диктанти, різноманітні практичні завдання (на порівняння, співставлення, виявлення спільного та протилежного тощо).
Другій етап  уроку – ОРІЄНТАЦІЯ
Наступний етап продуктивного навчального заняття – орієнтація. Під час його реалізації задаються межі, умови, характеристики навчального матеріалу, що буде вивчатися далі. Педагог роз'яснює свої сподівання, чітко викладає мету, визначає обсяг і структуру майбутньої роботи, інформує, у який спосіб будуть фіксуватися та оцінюватися результати. Завдання цього етапу такі:

  • домогтися усвідомлення наступних кроків у формуванні нових знань, умінь;

  • забезпечити наступність і послідовність вивчення матеріалу, формування системи знань, умінь.

  • повне розуміння сенсу та послідовності навчання досягається тоді, коли учні самостійно можуть установити, у якому напрямку далі розвиватиметься вивчення матеріалу.

Структура цього етапу уроку така:

  • коротка характеристика змісту, зв'язків між новими і вивченими знаннями, уміннями;

  • пояснення (якщо треба) порядку вивчення нового: із яких частин буде складатися освоєння нового змісту, яка роль учнів при розгляді кожної з його частин.

Орієнтовний етап заняття можна розширити й об'єднати з пропедевтичною практикою. Тоді він набуває гнучкої структури, наприклад:

-  вступні вправи, мета яких актуалізувати опорні знання, уміння, особистий досвід учнів, що будуть необхідні при вивченні нового матеріалу;

-  проективні, творчі вправи, що виходять за межі вивченого та вимагають самостійного пошуку нових знань для вирішення поставлених завдань.
Третій етап продуктивного уроку – ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Третій етап продуктивного уроку – презентація, тобто представлення, виклад нових знань. Педагог робить усе, що для цього необхідне: пояснює, показує, демонструє, ілюструє, пропонує приклади. Основним методом цього етапу уроку є пояснювально-ілюстративний, який споконвічно використовується педаго­гами всього світу і, можна сказати, є домінуючим в освітньому процесі. Частка використання пояснювально-ілюстративного методу в навчанні перевищує 90%. Який результат його застосування?

Установлено: після першого прослуховування (прочитування) матеріалу в пам'яті учня залишається не більше 12-15% знань. Друге повторення збільшує цей відсоток на 5-8 одиниць, а третє – додає ще 2-3%. У сумі маємо 20-22% .

Побудова пояснення (розповіді), доступного учневі:


    • Мова педагога проста, ясна, зрозуміла. Тон – веселий, подання – з гумором.

    • Розповідь максимально коротка, змістовна і глибока (красномовна).

    • Кожна ідея ілюструється зрозумілим прикладом.

    • Кожна ідея ілюструється малюнком.

    • Відсутність у розповіді незрозумілих слів (таких, що допускають подвійне тлумачення).

    • Нові терміни вводяться дуже обережно й багаторазово пояснюються в різному контексті.

    • Розповідь системна – розбита на частини, пункти й підпункти.

    • Важливі думки та факти виділяються, ілюструються опорним конспектом чи "інтелектуальною картою".

Успішне засвоєння нового матеріалу буде багато в чому залежати від якості першого пояснення викладача. Педагоги, які прагнуть навчити добре, більше часу будуть приділяти роз'ясненню незрозумілого.

Хід пояснення може бути наступним. Матеріал розбивається на малі частини (блоки, порції, кроки) і вивчається поступово ("крок за кроком"), так, щоб кожен крок можна було розглянути докладно. У кожному блоці матеріалу пропонується достатня кількість прикладів. Викладач показує, як треба виконувати вправи, моделює ситуацію. Практикується кількаразове повернення до найбільш складних моментів, нових термінів.

Разом із тим, кожен учень складає власний опорний конспект вивченого матеріалу. Цим досягається вирішення щонайменше двох завдань:


  • учень щось робить; він не просто пасивно слухає викладача, а зобов'язаний відобразити почуте – виділити й стисло занотувати головне, дослідити, з чого випливають і як між собою пов'язані досліджувані поняття;

  • учень створює власну символічну карту, що буде слугувати йому опорою при відтворенні матеріалу.

Користь опорних конспектів довів В.Ф.Шаталов.

Формулюючи питання щодо перевірки розуміння навчального матеріалу, корисно дотримуватися таких правил:

1.  Задавати конвергентні (такі, що сходяться), а не дивергентні (розбіжні) запитання.

2.  Давати можливість відповідати на запитання всім без винятку учням – не тільки тим, хто піднімає руку чи голосніше за інших вигукує відповідь. Це можна забезпечити кількома способами, наприклад, спочатку назвати того учня, який буде відповідати, потім того, хто буде опонувати.

3.  Більшу частину часу (75-90%) треба відводити на обговорення та вправи, завдяки яким здійснюється закріплення вивченого.

4. Уникати тем, запитань, дій, що не стосуються справи.

Після того, як викладач поставив запитання, а учень на нього відповів, настає реакція педагога на отриману відповідь. Дослідження показують, що вчителі-професіонали ніколи не залишають невиправлених помилок і не повідомляють відразу правильну відповідь.
Четвертий етап уроку – ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

На етапі презентації учитель пояснює навчальний матеріал, демонструє його, перевіряє, чи зрозуміли його учні. Після цього розпочинається закріплення вивченого шляхом самостійного виконання завдань. Перші - обов'язково виконуються під керівництвом педагога. Треба домогтися, щоб безпомилково були виконані саме початкові дії, адже від цього залежить успішність наступної пізнавальної діяльності. Важливо дізнатися, чи готові учні приступати до практичної апробації навчального матеріалу. Пропонуючи завдання, учитель з'ясовує:



  • чи можуть усі учні безпомилково пригадати і визначити всі поняття, терміни, про які йшла мова під час презентації;

  • чи можуть вони пригадати алгоритм формування нового вміння, визначити послідовність його засвоєння.

Дослідження цих питань можна організувати у вигляді найрізноманітніших практичних завдань, де основними діями будуть такі: назвати, установити, порівняти, дослідити, визначити. Запам'ятайте: чим більше повторень виконується в процесі навчання, тим вищий показник продуктивності. Отже, якщо ми хочемо навчити якісно, потрібно здійснювати якомога більше тренувальних вправ.

Приступаючи до практики, педагог спершу розв’язує разом з учнями один типовий приклад. Далі завдання виконуються учнями самостійно. Практика на прикладах може здійснюватися фронтально, групою, у підгрупах, трійках і парах.

Викладач записує хід вирішення завдання (його алгоритм) на кодограмі, і всі бачать, яким чином досягається кінцевий результат. Роль педагога в тому, щоб підтримувати зворотний зв'язок, уважно реагуючи на всі відповіді учнів. Правильні з них – підтримуються, неправильні – відсіваються чи виправляються.

Не можна забувати про візуальну підтримку. Схеми, ілюстрації, таблиці, діаграми слугують для учнів підказкою в ході їхньої самостійної роботи.

Малюнок на дошці спрацює, коли:


    • його графіка проста й чітка;

    • зображена ситуація достатньо проста та наочна;

    • деталі, у разі потреби, пояснені підписами;

    • зображення веселе, динамічне (згодиться також стиль коміксів);

    • не використовується кольорова крейда та фломастери; часто пошук потрібного кольору фломастера відволікає учня (поки знайде, то забуде, що треба малювати);

    • малюнок не насичений деталями.

Новий матеріал треба подавати досить великими й завершеними в смисловому розумінні відрізками – блоками. Саме блочно-модульна конструкція дозволяє чітко підкреслити й вивести основну ідею, яку потім можна обліплювати деталями до нескінченності. Моніторинг і поточне тестування допомагають викладачу легко встановити цю необхідну межу.
П’ятий етап уроку – КЕРОВАНА ПРАКТИКА

Керована практика означає проводиться під керівництвом викладача. Учні мають можливість попрактикуватися в присутності педагога. Робота школярів на цьому етапі дозволяє вчителеві оцінити їхню здатність самостійно виконувати навчальні завдання з певної теми. Аналізу підлягають типи допущених помилок та їх кількість. Викладач  діє як індивідуальний помічник, фасилітатор, надаючи допомогу тим, хто її потребує.

На початку практики  вчитель, у разі потреби, ще раз проводить інструктаж щодо виконання завдань та нагадує, якими матеріалами можна або треба користуватися.

Нагадаємо загальні вимоги та напрацьований досвід організації самостійної роботи учнів на уроці й виділимо рівні їхньої самостійної діяльності:

- відтворювальна, що зводиться до копіювання дій;

- репродуктивна, що зводиться до повторення дій, може бути як неусвідомленою, так і усвідомленою;

- продуктивна – це усвідомлене та самостійне виконання дій;

- творча, що передбачає самостійне перенесення набутих знань, умінь на нові об'єкти, процеси, галузі знань.

Рівень діяльності, що пропонується учням, має відповідати рівневі їх підготовленості. Пропонувати учням діяльність вищого рівня від тієї, на яку вони спроможні, не рекомендується.

Види самостійної діяльності учнів

Серед найпоширеніших видів самостійної роботи можна виокремити наступні:

1. Робота з книгою. Нинішні реалії такі, що учні недостатньо працюють із книгами. Педагогам треба збільшувати обсяги читання літератури. Цим, до речі, буде вирішено ще одну проблему – забезпечення розуміння прочитаного. Конспектування й реферування прочитаного – важливі навички, яких учні повинні набути в процесі читання в класі.

2. Найрізноманітніші вправи і завдання (тренувальні, відтворювальні, репродуктивні, вправи за зразком, реконструктивні, продуктивні, творчі диктанти та перекази, твори та рецензії, критичні оцінки та рекламні оголошення тощо).

3.  Тести, перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи.

4.  Доповіді та реферати.

5.  Індивідуальні та групові завдання, пов'язані з самостійними спостереженнями тощо.

6.  Самостійне здобування та оприлюднення інформації з джерел масової комунікації на визначену тему.

7.  Фізкультурна, спортивна, художня, вокальна, хореографічна діяльність.

8. Домашня навчально-пізнавальна діяльність.

Як бачимо, педагогам є з чого вибирати, щоб запропонувати учням найкращий вид діяльності потрібного рівня для вирішення поставлених завдань.

На жаль, у практиці спостерігаються певні недоліки щодо підбору та організації самостійної діяльності учнів, а саме:



    • вибираються одноманітні види діяльності, які часто повторюються;

    • немає системи в організації діяльності;

    • рівень діяльності не відповідає навчальним можливостям учнів;

    • не забезпечується диференційоване та індивідуальне керівництво освітньою діяльністю;

    • не застосовується взаємонавчання та контроль;

    • обсяг та тривалість різних видів діяльності не узгоджується з характеристиками працездатності учнів.

Здолати зазначені недоліки зовсім неважко, треба лише час від часу звірятися з методичними рекомендаціями та здійснювати власний аналіз (саморефлексію) педагогічної діяльності під кутом зору доцільності, продуктивності, співвідношення, що витратили і що отримали учні.

Шостий етап – НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА

Шостий етап – незалежна (чи цілком самостійна) практика в  навчальній аудиторії. Вона розпочинається тоді, коли учні досягають рівня точності виконання завдання, не нижчого за 85-90% від отриманого на попе­редньому етапі керованої практики.

Мета незалежної практики полягає в тому, щоб закріпити нове знання, забезпечити його запам'ятовування на тривалий період часу. Під час цього виду діяльності учні виконують практичні вправи без допомоги вчи­теля.

Роль педагога на цьому етапі полягає у своєчасній перевірці та коригуванні робіт учнів. Визначається також рівень точності виконання завдань на належному рівні та чи досягнув учень вищого показника. За результатами діагностики, визначається необхідність у допомозі та додат­кових заняттях для тих учнів, які цього потребують. Учні самостійно працюють над за­вданнями від 50% до 70% часу уроку.



Сьомий етап – ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

Сьомий етап – домашня самостійна практика. Викладач визначає обсяг оптимальної тренувальної роботи, необхідної для безумовного закріплення вивченого й набування міцних нави­чок. Своїх цілей він досягає не перевантаженням, збільшенням обсягу вправ, а завдяки визначеній системі дій. Особливістю етапу зазначеного уроку є початок вико­нання домашнього завдання в навчальній аудиторії.


Пам'ятка "Організація продуктивного уроку"

    • У розпорядженні педагога щохвилинна сітка уроку. Класичний урок має тривалість 45 хвилин.

    • Продуктивний урок передбачає 7 основних видів пізнавальної діяльності.

    • Рекомендується застосовувати всі основні види пізнавальної діяльності (7).

    • Найбільша продуктивність уроку досягається у разі дотримання такої його структури:

  1. Пропедевтична практика – на 1-5-й хвилині.

  2. Орієнтація – на 10-й хвилині.

  3. Презентація нових знань та умінь – на 15-й хвилині.

  4. Практика на прикладах – на 20-25-й хвилині.

  5. Керована практика – на 30 хвилині.

  6. Незалежна практика – на 35-й хвилині.

  7. Домашня практика – на 40-45-й хвилині.

Отже, продуктивна педагогічна технологія навчання узагальнює надбання української та закордонних  методик навчання; забезпечує стійкі знання та вміння; привчає до праці, самостійності, вчить доводити розпочату справу до кінця; формує життєву компетентність учнів.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка