Про навчальне забезпечення курсу "Основи риторики"



Скачати 60.72 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір60.72 Kb.
УДК 371. 64 /. 69.: 82. 085
Про навчальне забезпечення курсу

"Основи риторики"
О. Б. Залюбівська

Вінницький державний технічний університет

Викликана до життя нагальними потребами сучасного суспільства гуманітарна дисципліна риторика поступово поновлює свої місце у навчальних програмах українських закладів освіти. Відтак, постає проблема навчально-методичного забезпечення даної дисципліни. Керуючись досвідом викладання курсу риторики, вдамося до спроби 1) описати загальні принципи розробки навчальної риторичної літератури і 2) проаналізувати у відповідності до цього стан існуючих посібників з риторики.



  • Мета риторики як навчальної дисципліни у вищих учбових закладах гуманітарного і негуманітарного профілю полягає у формуванні у студентів риторичної культури, тобто системи знань, умінь і навичок, що сприяють успішному здійсненню риторичної діяльності у різних її формах (усна і письмова), родах (монолог, діалог, полілог) і видах (лист, стаття, промова, лекція, бесіда, переговори тощо).

Викладена мета показує, що дана дисципліна повинна бути зорієнтована на конкретну практичну діяльність, тобто пропонувати не лише науково-теоретичну інформацію, але, і головним чином, сформувати практичні уміння і навички.

Це визначає своєрідність навчальної літератури, у якій необхідними виступають три взаємопов'язана блоки навчального матеріалу. Опишемо їх.

1. Історико-теоретичний матеріал. Тут повинна бути представлена історія розвитку риторики у подіях і персоналіях, аналіз закономірностей цього розвитку, аналіз соціокультурних і власне риторичних причин розквіту занепаду і ренесансу риторики. Особлива увага має бути зосереджена на національній риторичній культурі, особливостях українського риторичного ідеалу. Засвоєння такої інформації у великій мірі сприятиме формуванню у студентів риторичної свідомості, що ї важливою складовою риторичної культури особистості. Теоретична частина має розкривати сутність законів і правил риторики, зміст її основних розділів, які традиційно формуються у відповідності до основних етапів риторичної діяльності (докомунікативний, комунікативний, посткомунікативний). Теоретичний матеріал має слугувати засвоєнню студентами алгоритму мовленнєво-мисленнєвої діяльності і різних методів підготовки тих чи інших видів риторичної продукції.

2. Хрестоматія риторичних творів. Вона може складатися зі зрізків(у повному обсязі чи уривках) ораторських промов, лекцій, доповідей, публіцистичних творів, листів, інтерв'ю тощо. Серед пропонованих зразків мають бути давні і сучасні тексти, що презентують українську та інші національні риторичні культури. Хрестоматія допоможе студентам краще зрозуміти основні ознаки риторичного ідеалу, його історичну змінність, культуроспецифічність, соціальну обумовленість, засвоїти якості національного риторичного ідеалу, дасть матеріал для аналізу, оцінки і порівняння різних риторичних творів, зразки для наслідування.

3. Риторичний практикум. Він має являти собою комплекс різноманітних вправ і завдань, виконання яких сприятиме формуванню стійких риторичних умінь і навичок. Така структура посібника, чи комплекту окремих посібників, відповідає класичній схемі риторичної підготовки, яка була розроблена ще в античній риториці, зокрема, у Квінтіліана, і залишається незмінною до сьогодні: засвоєння теоретичного матеріалу; вивчення зразків риторичних творів і наслідування; власна риторична практика.

Серед сучасних українських навчальних видань у даній галузі гуманітарного знання слід виділити, насамперед, "Риторику" Г. Сагач [5]. Це чи не єдиний на сьогодні вітчизняний посібник з риторики, що вирізняється науковою новизною у розумінні змісту і структури риторики, а також чіткою дидактичною спрямованістю. У даній роботі поєднані грунтовний історико-теоретичний матеріал і хрестоматія риторичних творів. На особливу увагу заслуговує, на наш погляд, теоретичний розділ посібника. Сутність концепції Г. Сагач у тому, що риторика у ній визнається як наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвої діяльності. В основу системи риторичних законів (концептуальний, моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий, ефективної комунікації та системно-аналітичний) авторка закладає принцип нерозривного зв'язку мислення і мовлення, пріоритетності мисленнєвих процедур у риторичній діяльності. Формула риторики в інтерпретації Г. Сагач допомагає чітко усвідомити, зрозуміти і засвоїти алгоритм мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Зважаючи на недостатню кількість і різноманітність українських посібників, при викладанні риторики, гадаємо, можна використовувати також і російські видання, оскільки між ними існує тісний взаємозв'язок, що грунтується на спільних культурно-риторичних традиціях. Серед російських видань з теорії риторики слід виділити посібники Ю.Рождественського [4], А. Михальської [3], Є. Клюєва [2], О. Зарецької [1]. Кожен з цих посібників вирізняється оригінальністю концепції, тому вони не повторюють, а органічно доповнюють один одного. Не розкриваючи зміст кожного зі згаданих посібників, зазначимо, що в усіх них чітко відтворені найважливіші риси риторики, які визначають розвиваючу її силу, а саме: універсальність, синкритизм, суспільно-гуманізуючий та суспільно-політичний потенціал.

Аналіз кількості і якості навчальних посібників дає підстави говорити про задовільне забезпечення курсу риторики навчальною історико-теоретичною та хрестоматійною літературою. Реальна проблема існує у царині практичної риторики, тут слід визнати майже повний брак навчальної літератури. Така ситуація змусила нас вдатися до власної розробки дидактичних матеріалів до курсу. Результати використання даних матеріалів в учбовому процесі дають можливість і підстави викласти міркування щодо проекту відповідного посібника.

Отже," Практикум з риторики" має пропонувати вправи та завдання для проведення практичних занять та самостійної роботи студентів. Дидактичний матеріал посібника має бути організований системно, за риторичною формулою мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Розроблена в античності, ця формула відповідає сучасним науковим уявленням про механізм комунікативного процесу в його прагматичному аспекті. Відповідно до неї трансформація предмета (явища, поняття, думки) в слово проходить через такі етапи: інвенція (inventio "винайти, що сказати") - етап розробки концепції; диспозиція (dispositio "розташувати винайдене") - етап композиції компонентів концепції; елокуція (elocutio "прикрасити словом")- етап словесної реалізації концепції.

Класична риторика пропонувала ще два етапи підготовки до риторичної діяльності: акція (aktio "рух, дія") – інсценізація мовлення і меморія (memoria "пам'ять") – запам'ятовування. Отже, при розробці структури і змісту вправ і завдань з риторики, гадаємо, найдоцільніше використовувати таку схему: 1) інвенція; 2) диспозиція; 3) елокуція; 4) кінесіка і мнемотехніка.

У практичному посібнику мають реалізовуватися такі важливі лінгводидактичні принципи навчання, як комунікативно-діяльнісний та проблемно-пошуковий. Перший забезпечуватиме належне володіння риторичною культурою у процесі спілкування, другий спрямований на розвиток пізнавальної, творчої самостійності мислення. Тому серед основних видів творчої роботи, що мають застосовуватися при виконанні вправ та завдань слід виділити наступні:


  • поетапна підготовка публічного виступу: градуювання теми, вибір і формулювання теми і мети виступу в залежності від інтересів аудиторії, розробка концепції виступу за допомогою денотатного графа, прийому запитань чи асоціацій, формулювання тези та добір аргументів, визначення понять, поєднання власного та енциклопедичного матеріалу, розробка композиції промови в залежності від її жанру, вибір методу організації матеріалу (хронологічний, індуктивний, дедуктивний, концентричний тощо), добір вербальних засобів за принципами правильності, точності, стислості, багатства, виразності і доцільності мовлення;

  • виголошення промови; оцінка риторичної ситуації, характеристика аудиторії, пошук вербальних і невербальних засобів встановлення контакту з аудиторією, способи подолання "ораторської лихоманки", методи розвитку психофізичної свободи, уваги, мнемотехніка, декламація;

  • риторичний аналіз тексту; виявлення риторичних якостей тексту, що сприяють досягненню поставленої мовцем мети, літературне редагування тексту;

  • рольові ігри; підготовка і проведення дискусій, дебатів, інтерв'ю, прес-конференцій, розігрування і аналіз ситуативних діалогів, розв'язання конфліктних ситуацій.

Використання практичного посібника з риторики за пропонованою нами концепцією допоможе чітко і ефективно організувати аудиторну та позааудиторну роботу студентів.
ВИСНОВКИ

Навчальна література з риторики має формуватися за такими основними напрямками: посібники з історії та теорії риторики, хрестоматії з риторики, посібники з практичної риторики. Такий комплексний підхід до організації навчального забезпечення дисципліни визначатиме успішність процесу формування риторичної культури студентів.




  1. Зарецкая Е.Н. Риторика: теория и практика речевой коммуникации. – М.: Дело, 1998.

  2. Клюев Э.В. Риторика. Учебное пособие для высших учебных заведений. – М., 1999.

  3. Михальская А.К. Русский Сократ. Лекции по сравнительно-исторической риторике.-М., 1999

  4. Рождественский Ю.В. Теория риторики.-М., 1997.

  5. Сагач Г. Риторика. К.: 2000.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка