Принципи формування стратегії кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків principles of forming of strategy of credit-investment activity of commercial banks



Скачати 158.41 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір158.41 Kb.
УДК 336.77

Андрос С.В.

канд. економ. наук, доцент

Університет банківської справи Національного банку України, м. Київ
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
PRINCIPLES OF FORMING OF STRATEGY OF CREDIT-INVESTMENT ACTIVITY OF COMMERCIAL BANKS
Розглянуто теоретичні підходи до процесу формування і реалізації стратегії кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків України. Досліджено фактори впливу на вибір стратегії кредитно-інвестиційної активності комерційних банків. Виявлено особливості прояву різних видів ризиків у кредитній діяльності вітчизняних комерційних банків. Розглянуто економіко-математичні методи і моделі кредитної та інвестиційної діяльності комерційних банків. Запропоновано методичний підхід до оцінки ефективності кредитної діяльності банків у контексті зниження ризиків і покращення інвестиційної активності. Запропоновано методичний підхід до розроблення нової стратегії формування і розвитку українських комерційних банків в умовах глобалізації кредитно-фінансових відносин і світової фінансової кризи. Розроблений модельний інструментарій для аналізу ділової активності банку з позиції конкурентних переваг в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Розрахований на базі економіко-математичної моделі форс-мажорний варіант стратегії формування і розвитку банку для прогнозування дефолту і кризових явищ на ринку цінних паперів. Розглянуто фінансові підсилювачі і нові банківські інструменти для зміцнення взаємовідносин банківського і реального секторів економіки.
Рассмотрены теоретические подходы к процессу формирования и реализации стратегии кредитно-инвестиционной деятельности коммерческих банков Украины. Исследованы факторы влияния на выбор стратегии кредитно-инвестиционной активности коммерческих банков. Выявлены особенности проявления различных видов рисков в кредитной деятельности отечественных коммерческих банков. Рассмотрены экономико-математические методы и модели кредитной и инвестиционной деятельности коммерческих банков. Предложен методический подход к оценке эффективности кредитной деятельности банков в контексте снижения рисков и улучшения инвестиционной активности. Предложен методический подход к разработке новой стратегии формирования и развития украинских коммерческих банков в условиях глобализации кредитно-финансовых отношений и мирового финансового кризиса. Разработан модельный инструментарий для анализа деловой активности банка с позиции конкурентных преимуществ в условиях нестабильности внешней среды. Рассчитан на базе экономико-математической модели форс-мажорный вариант стратегии формирования и развития банка для прогнозирования дефолта и кризисных явлений на рынке ценных бумаг. Рассмотрены финансовые усилители и новые банковские инструменты для укрепления взаимоотношений банковского и реального секторов экономики.

The theoretical approaches to the process of development and implementation of the strategy of credit and investment activity of commercial banks in Ukraine have been examined. The factors of influence on the choice of the strategy of credit and investment activity of commercial banks have been investigated. The features of display of different kinds of risks in the credit activity of national commercial banks have been revealed. The main economic- mathematical methods and models of credit and investment activity of commercial banks have been considered. The methodical approach to the valuation of efficiency of the credit activity of banks in the context of reducing risks and improvement of the investment activity has been proposed. The methodical approach to the development of the new strategy of formation and development of Ukrainian commercial banks in the context of globalization of credit and financial relations and global financial crisis has been offered. The modeling tools for the analysis of business activity of the bank from the position of competitive advantages in the context of instability of external environment have been designed. Force majeure variant of strategy of formation and development of the bank for prediction of defaults and crisis at stock market has been calculated on the base of economic-mathematical model. The financial amplifiers and new banking instruments for the enforcement of relationship between banking and real sectors of the economy have been examined.
Ключові слова: банки, кредит, методи, моделі, ризик, стратегія
Вступ. Пріоритетним завданням банків при розробленні стратегії кредитно-інвестиційної діяльності є глибоке і повне розуміння глобальних тенденцій суспільного розвитку та своєї місії в цьому розвитку. На основі сформульованої місії розроблюється концепція розвитку банку. При розробці концепції комерційні банки враховують: традиції, які з урахуванням специфіки поточного періоду дозволяють знаходити оптимальні варіанти для вирішення актуальних проблем; економічний стан промисловості, який може бути як сприятливим, так і несприятливим для діяльності комерційних банків на поточний момент; маркетинг послуг, що дозволяє сконцентрувати зусилля на перспективних напрямках розвитку банку; державна стратегія, в результаті якої може надаватися допомога банку. Таким чином підвищується ліквідність банку, оскільки держава виступає гарантом повернення вкладень населення; вирішуються поставлені цілі і завдання розвитку; здійснюється вибір стратегії як способу реалізації цілей і завдань банківської діяльності в майбутньому.

Методологія формування стратегії кредитно-інвестиційної діяльності комерційного банку передбачає формулювання основних принципів. Перший принцип визначається закономірністю врахування міжнародного досвіду формування і розвитку банківської системи. Другий принцип полягає в необхідності адаптації ринкових економічних механізмів до реалій вітчизняної економіки в умовах нестабільності фінансової і банківської системи країни. З огляду зазначеного, при формуванні стратегії кредитно-інвестиційної діяльності банку слід виходити із закономірності поєднання традицій банківської справи й елементів новаторства, що відображають реалії вітчизняної економіки з урахуванням міжнародного досвіду формування і розвитку банківської системи загалом.

Проблеми визначення стратегії розвитку комерційних банків в умовах нестабільності фінансової системи розглянуті в науковій літературі фрагментарно, а новим напрямкам розвитку ринку кредитних послуг, як і рекомендаціям щодо формування нових інструментів, методів, моделей, механізмів управління банківськими ризиками для підтримки стабільності функціонування банківської системи приділено, на наш погляд, недостатньо уваги. Існує мінімальна кількість наукових робіт, присвячених комплексному аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банків в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

Фрагментарність наукових розробок, присвячених формуванню стратегії кредитно-інвестиційної діяльності банків в умовах кризи фінансової системи визначають неоднозначність підходів до низки питань, розглянутих у працях попередніх дослідників: Алексєєва А., Арефьєва М., Бурлачкова В., Мороза А., Савлука М., Смовженко Т., Головніна М., Дзюблюка О., Зимовець В., Шелудька Н., Кідуелла Д., Петерсона Р., Блекуелла Д., Луціва Б., Стечишин Т., Пересади А., Примостки Л., Прядко В., Фабоцці Ф. [1-13], і потребують систематизації, теоретичного узагальнення та виділення нових перспективних напрямків дослідження.


Постановка завдання. Мета статті полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні формування, розвитку та реалізації стратегії кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків із застосуванням економіко-математичних моделей в умовах нестабільності банківської системи.

Завдання дослідження: дослідити фактори впливу на вибір стратегії кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків; виявити особливості прояву різних видів ризиків у кредитній діяльності банків; розглянути економіко-математичні моделі кредитної та інвестиційної діяльності комерційних банків; запропонувати методичний підхід до оцінки ефективності кредитної діяльності банків у контексті зниження ризиків і покращення інвестиційної активності.


Методологія. ґрунтуються на засадах теорії нечіткої логіки як основи для побудови математичних моделей аналізу і прогнозування кредитно-інвестиційної діяльності банків. Постановка завдань дослідження та вибір способів їх вирішення базується на засадах теорій економічного і фінансового аналізу. Для аналізу кредитування поряд з теорією нечіткої логіки застосовуються методи дискримінантного аналізу; системно-функціональний підхід і загальнонаукові методи дослідження логічного і ситуаційного аналізу; методи експертних оцінок фінансової стійкості та достатності капіталу банків; статистичних угруповань, абстрагування, порівняння.
Результати дослідження. Класик теорії управління фінансами банків Джозеф Ф. Синки визначає, що кредитна стратегія – це документально оформлена модель організації і контролю кредитної діяльності банку. Документ висвітлює такі її компоненти: загальні правила надання кредитів; класифікація кредитів; конкретні напрями кредитної діяльності; контроль якості; кредитні комітети [14]. На думку Н. Рубіні, важко створити інтегруючу модель банківської установи, яка одночасно охоплює управління ліквідністю, вибір портфеля активів, політику ціноутворення та виробничий процес [15].

У сфері кредитної діяльності комерційні банки постійно стикаються з різними видами банківських ризиків, які взаємопов'язані між собою: високий процентний ризик (несподівана зміна процентних ставок) і спричинена ним фінансова нестабільність економічних агентів може, як ланцюгова реакція, викликати високий кредитний ризик, тобто велику ймовірність неповернення кредитів (проблемні кредити) і ризик ліквідності (відсутність у банку необхідних коштів для виконання своїх зобов’язань). Важливим ризиком прийнято вважати інфляційний, який поділяється на ризик очікуваної інфляції і ризик несподіваної інфляції (власне процентний ризик).

При моделюванні кредитних ризиків використовуються різні підходи, наприклад, парадигма дефолту і парадигма ринкової переоцінки. Відповідно до парадигми дефолту, кредитні втрати мають місце у разі, коли позичальник не виконує зобов'язань упродовж певного періоду. У разі дефолту позичальника кредитні втрати є різницею між потенційними втратами при невиконанні зобов'язань за позикою (сума заборгованості на момент дефолту) і поточною вартістю майбутнього чистого відшкодування (платежі позичальника мінус витрати на забезпечення відшкодування). Враховуючи вищезазначене, розглянемо структуру ставки відсотка за допомогою лінійної моделі, що враховує різні види банківських ризиків шляхом складання відповідних індексів. Неточна оцінка параметрів у свою чергу призводить до втрат доходу, які можуть виникнути як у кредитора, так і позичальника. При цьому одна зі сторін отримує додатковий дохід, що дорівнює сумі недоотриманого прибутку партнера за даною кредитною операцією.

Розглянемо вплив депозитної та кредитної процентних ставок на діяльність банків. Так, недооцінка інфляційного фактору і викликане цим штучне заниження депозитної ставки, хоча і може бути на перший погляд прийнятним для банку, проте є недовготривалим та полягає у використанні так званих дешевих грошей, що дозволяє банкам отримувати додаткову маржу. Проте, відставання динаміки депозитних процентних ставок окремих комерційних банків від реальних темпів інфляції (на істотну величину) викликає в свою чергу значний відтік вкладів і втрату клієнтів, які не бажають миритися зі знеціненням власних заощаджень.

В умовах паралельного функціонування гривні, долара, євро та при високих темпах зростання валютного курсу потоки грошей «витікають» із гривневих на відповідні валютні рахунки. В даний час ефективним способом вкладення грошей прийнято вважати нерухомість. Необґрунтоване завищення депозитної процентної ставки в результаті переоцінки фактора інфляції – це не лише недоотриманий прибуток, а і раціональний спосіб боротьби за сферу впливу на ринку депозитів; це також ефективний засіб накопичення грошей, що актуально в період становлення і розвитку вітчизняної банківської системи. Така стратегія одночасно з багатьма іншими причинами дозволила окремим комерційним банкам відновити конкурентні позиції на ринку депозитів.

Кредитна діяльність банків ринкового етапу становлення банківської системи забезпечується, зазвичай, за рахунок короткострокового кредитування, постійної переоцінки інфляції та капіталізації отриманих доходів. Відповідно, мультиплікативна процентна ставка є значно вищою за темпи інфляції. Це дає змогу банкам отримувати надзвичайно великі прибутки. Вважаємо, що переоцінка величини інфляції не може бути ефективним засобом успішного втілення стратегії на довгострокову перспективу, адже стримує процеси кредитування реального сектора економіки, тим самим постійно збільшуючи ризики. Отже, банки стикаються з актуальною проблемою стосовно вибору напрямків ефективного вкладення своїх коштів. Враховуючи зазначене, проаналізуємо наслідки при завищенні банком процентної ставки відсотка (рис. 1).

Рис. 1. Модель управління процентною ставкою з урахуванням кредитного ризику


Припустимо, що на ринку кредитів діють два типи позичальників: благонадійні, які в строк повертають кредит, і неблагонадійні, що використовують кошти для різних спекулятивних операцій, отже, існує висока ймовірність не повернення кредиту, тобто так званий проблемний кредит. Друга група позичальників створює додатковий (помилковий) попит на кредити LD, зрушуючи справжню криву попиту TD паралельно вгору.

У даному випадку зростає ціна кредиту як рівноважна точка попиту LD і пропозиції S. Припустимо, що відома середня ефективність інвестиційних вкладень (наприклад, реальний сектор економіки де функціонує банк). Тоді, при k>V частка благонадійних позичальників у загальній кількості клієнтів буде невелика: серед них лише ті, ефективність яких значно вище середньої; значно високою буде частка неблагонадійних клієнтів, бажаючих будь-яким чином отримати кредит. У разі, якщо банк знижує процентну ставку відсотка (наприклад, виключаючи повністю або частково кредитний ризик), частка благонадійних клієнтів зростає, а ризик неповернення кредиту в свою чергу значно зменшується. Напевне, що банк вибере ставку , яка, з одного боку, буде забезпечувати достатній прибуток, а з іншого – буде відповідати відносно невеликій частці неблагонадійних позичальників, а точка О буде характеризувати стан реальної рівноваги, що визначається істинним попитом TD і пропозицією S. Незважаючи на спрощений характер представленої моделі рівноваги, яка враховує фактор ризику неповернення кредиту, вона важлива для розуміння бізнес процесів, що відбуваються в банківській сфері.

Відзначимо, для ринку кредитів характерна асиметрія інформаційних потоків, оскільки своє економічне положення клієнт знає набагато краще, ніж банк, що в свою чергу дає йому відповідні переваги при укладанні кредитного договору. Банк при формуванні стратегії кредитування повинен володіти повною і точною інформацією про клієнта та застосовувати ефективні методи оцінювання фінансового стану позичальника. Розглянемо два загальновідомих експрес-метода селекції клієнтів з позиції їх фінансової благонадійності, які не потребують значних витрат. Один із таких методів – це модель CART (Classification аnd Regression Trees). Використовуваний у даному випадку економіко-математичний апарат – це метод регресії. Алгоритм розрахунку при застосуванні даного методу базується на принципі альтернативного вибору гілок класифікаційного дерева, який дозволяє виявити можливі об'єкти кредитування за заданим набором індикаторів (рис. 2).

На рис. 2 представлено дерево класифікації CART, на якому в прямокутниках містяться чотири показники – індикатори становища фірми (, , , ), у колі визначені умови класифікації відповідно до заданих моделлю CART значень цих показників (, , , ). Курсивом і позначкою позначено благонадійних позичальників. Значення цих показників повинні систематично поновлюватися за рахунок постійного моніторингу.

Наступним методом визначення благонадійних позичальників є метод, в основі якого лежить модель Альтмана.

Рис. 2. Модель класифікаційного дерева CART для виявлення неблагонадійних клієнтів
Дана модель базується на використанні статистичних методів, сутність якої являє собою відбір сукупності економічних показників, що оптимально класифікують об'єкти (підприємства, фірми) за двома групами (банкроти чи не банкроти). Модель включає такі показники: оборотний капітал / сукупні активи; нерозподілений прибуток / сукупні активи; брутто-доходи / сукупні активи; ринкова оцінка капіталу / балансова оцінка сумарної заборгованості; обсяг продажів / сукупні активи.

Вкладення капіталу, зазвичай, здійснюється у сфери, де можна отримати максимальний дохід. Як наслідок спостерігається масовий відтік грошових коштів із виробничої сфери. Для того, щоб банки стали основою відродження реального сектора економіки, необхідні відповідні зміни в нормативній базі: встановлення рівних прав для всіх інвесторів; введення спрощеної процедури реєстрації і реалізації будь-яких застав, включаючи незавершене будівництво; введення позасудового механізму стягнення безсумнівної заборгованості та механізму виборчої поступки прав вимоги; визначення повноважень банків щодо використання блокування накопичувального рахунку позичальника.

Перелічені вище заходи, на наш погляд, сприятимуть зміні існуючої нині тенденції замкнутого обігу фінансових ресурсів на альтернативний процес перетікання їх із посередницької сфери у виробничу. Цей процес повинен здійснюватися на основі спільно розроблених банками і підприємствами організації взаємовигідних бізнес-моделей взаємодії. Проте, в ряді випадків такі взаємовідносини банку і підприємства будуються за принципом «фінансової голки», коли фінансова допомога суб’єкту господарювання перетворюється на його повну фінансову залежність від банку (рис. 3).

Рис. 3. Бізнес-модель залежності підприємства від банка


Володіючи контрольним пакетом акцій суб’єкта господарювання, банк забезпечує такий розподіл одержуваного доходу, при якому значна частина його коштів спрямовується не на розвиток виробництва, а на збільшення банківських пасивів, що, в свою чергу, дає змогу отримувати надзвичайно великий прибуток. У результаті підприємство відчуває «інвестиційний голод» і для підтримки процесу виробництва змушене знову звертатися за кредитами до банку, потрапляючи у ще більшу залежність від банку. Коло замикається, процес повторюється спочатку. Фінансова залежність може мати зворотну сторону, коли банк стає залежним від підприємства, якому він видав кредит. У разі, коли суб’єкт господарювання кредит не повертає, банк повинен віднести виділену суму на безнадійні борги або надати новий кредит для підтримки підприємства-боржника у майбутньому. У цій ситуації відсутні контури, що описують процес реінвестування, адже кошти, зазвичай, спрямовуються на споживання; величина прибутку значно менше взятих підприємством на себе кредитних зобов'язань. Взаємовідносини банку і реального сектора економіки базуються на позитивному зворотному зв'язку, що підсилює фінансові потоки коштів із банку в реальний сектор економіки, що також призводить до збільшення дефіциту коштів та зумовлює потребу в новому кредиті.

Ефективний механізм бізнес-взаємодії банку і реального сектора економіки може бути виявлено в самій фінансовій сфері. На рис. 4 наведена модель ефективності прямих інвестицій в реальний сектор та фінансові операції: 1) ефективність промислових інвестицій відповідає нижній межі ефективності фінансових операцій. У даному випадку фінансові ресурси надходять у реальний сектор (сфера , тобто перевага більшості фінансових операцій очевидна); 2) існує «розрив» між ефективністю інвестиційних і фінансових вкладень. Даний випадок типовий, йдеться, насамперед, про способи ліквідації розривів; 3) у ланцюжку «банк – підприємство» вбудовано спеціальний фінансовий механізм, що компенсує розрив ефективності ().


Рис. 4. Модель ефективності прямих інвестицій у реальний сектор економіки


Цей механізм налагоджує зв'язок між фінансовим і реальним секторами економіки. Кінцевим користувачем бізнес-моделей є підприємство, тому його інтерес у запровадженні таких фінансових важелів, на наш погляд, є очевидним. Зазначимо, дана модель не підкріплена відповідним науковим і кадровим потенціалом. Так, зацікавленість банків стосовно даної ситуації дещо інша, тобто який сенс банку знову надавати підтримку підприємству, якщо можна отримати великий прибуток вже в даний момент. Відповідь на дане питання неоднозначна і залежить, насамперед, від вдало вибраної банком стратегії. У разі, коли при аналізі прогнозу будуть враховуватися тенденції поступового зниження ефективності фінансових операцій і збільшення ефективності інвестицій у реальний сектор, такі рішення принесуть (сфера інвестицій ) стабільний високий прибуток. Відзначимо, що на даний період вони досить прийнятні, оскільки забезпечують більш-менш середню ефективність фінансових операцій. Це дозволяє зберігати необхідний рівень фінансової стабільності банку. Вказані важелі знаходяться в рамках банківського законодавства та в міру зменшення величини розриву буде збільшуватися сфера їх використання. Отже, організація ефективної взаємодії банків і реального сектору економіки полягає у забезпеченні послідовного фінансування всіх стадій розвитку виробничого об'єкта. Саме така ситуація часто порушується на практиці, що призводить до масового неповернення вкладень.

Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці нової стратегії розвитку українських комерційних банків в умовах глобалізації фінансових відносин і світової кризи, що дозволило обґрунтувати механізм консолідації банківських активів, що включає інструменти забезпечення фінансової стійкості та управління ризиком. Окремі елементи наукової новизни, що містять критичні підходи до кредитно-інвестиційної діяльності банків, полягають у представлених нижче положеннях.

1. Виходячи з оцінки факторів кредитування, можна констатувати, що недооцінка величини інфляції в кредитній ставці відсотка, подібно переоцінці її в депозитній ставці, незадовільно впливає на діяльність банку.

2. Для уникнення факту проблемних кредитів, що може бути причиною банкрутства фінансових установ, для формування стратегії кредитно-інвестиційної діяльності банків доцільно виходити з наступних принципів: ризик неповернення кредиту не може бути усунутий повністю; кредитний ризик може бути зменшений за рахунок зниження рівня концентрації неблагонадійних позичальників у загальній кількості клієнтів; зменшення банківського ризику досягається зниженням ставки відсотка до/або нижче рівня середньої ефективності вкладень. У даному разі зменшується прибутковість банку, проте одночасно зменшується кредитний ризик за рахунок перерозподілу його між благонадійними позичальниками.

3. Банки для досягнення максимального успіху кредитно-інвестиційної діяльності повинні кваліфіковано поєднувати як власне кредитування, так і використовувати інвестиційні методи (і методи проектного фінансування).

4. Фінансові підсилювачі і нові банківські інструменти (моделі вигідної взаємодії економічних агентів) дають змогу зробити кредитні й інвестиційні ресурси доступними для підприємств, зміцнити взаємовідносини банківського і реального сектору економіки.

5. Розроблений модельний інструментарій дозволяє не лише аналізувати стратегії розвитку банку, але і знаходити сфери конкурентних переваг. Розрахований на базі моделі форс-мажорний варіант розвитку банку дає змогу передбачити події дефолту і кризи на ринку цінних паперів.


Література

1. Алексєєв, А.А. Модель оптимізації активно-пасивних операцій комерційного банку [Текст] / А.А. Алексєєв, А.В. Розумний // Фінанси України. – 2000. – № 8. – С. 123-131.

2. Арефьев, М.И. Концепция формирования источников финансирования инвестиций в экономике [Текст] / М.И. Арефьев // Финансы и кредит. – 2001. – № 11. – С.23.

3. Бурлачков, В.К. Теоретичні основи грошово-кредитної політики та світова фінансова криза [Текст] / В.К. Бурлачков // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 49-59.

4. Банківські операції : [підручник] / [А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.] ; за ред. д-ра. екон. наук проф. А.М. Мороза. – [2-ге вид. випр. і доп.] – К. : КНЕУ, 2002. – 476 с.

5. Головнін, М.Ю. Вплив фінансової глобалізації на грошово-кредитну політику [Текст]: теоретичні аспекти і реакція на фінансові кризи / М.Ю. Головнін // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 67-78.

6. Дзюблюк, О.В. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках [Текст] / О.В. Дзюблюк // Вісник НБУ. – 2009. – № 5. – С. 25.

7. Зимовець, В.В. Фінансовий потенціал банківської системи України та ефективність його використання [Текст] / В.В. Зимовець, Н.М. Шелудько // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 1. – С. 139-155.

8. Луців, Б.Л. Інвестиційний потенціал банківської системи України [Текст] / Б.Л. Луців, Т.Б. Стечишин // Фінанси України. – 2009. – № 9. – С. 67-77.

8. Кидуэлл Д.С. Финансовые институты, рынки и деньги / Кидуэлл Д.С., Петерсон Р.Л., Блэкуэлл Д.У. ; пер. с англ. – СПб. : Питер, 2000. – 554 с.

10. Пересада А.А. Управління банківськими інвестиціями : монографія / А.А. Пересада, Т.В. Майорова – К. : КНЕУ, 2005. – 388 с.

11. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л.О. Примостка. – К. : КНЕУ, 2004. – 468 с.

12. Прядко, В.В. Кредитний потенціал комерційних банків у період економічної кризи [Текст] / В.В. Прядко, Н.С. Островська // Фінанси України. – 2009. – № 11. – С.73-77.

13. Фабоцци Ф. Управление инвестициями / Фабоцци Ф ; пер. с англ. – [Серия «Университетский учебник»]. – М. : ИНФРА-М, 2000. – ХХVІІІ, 932 с.

14. Синки Дж. Финансовый менеджмент в коммерческом банке и в индустрии финансовых услуг / Джозеф Синки-мл.; пер. с англ. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 1018с.

15. Рубини Н. Нуриэль Рубини : как я предсказал кризис / Рубини Н., Мим С. ; пер. с англ. – [Серия : Экономика : мировые тенденции]. – М. : Эксмо, 2011. – 384 с.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка