Приймак І. В. Хмельницький національний університет сон як художній прийом у прозі оксани керч



Скачати 69.25 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір69.25 Kb.
УДК 821.161.2

Приймак І. В.

Хмельницький національний університет
СОН ЯК ХУДОЖНІЙ ПРИЙОМ У ПРОЗІ ОКСАНИ КЕРЧ

В українській літературі перших десятиліть ХХ ст., у період становлення і розвитку модернізму, спостерігаємо підвищення уваги митців слова до занурення у непростий внутрішній світ людини. Мистецький арсенал художніх засобів, що допомагають відтворити широку палітру різнорідних почувань і переживань, є досить масштабним. Серед низки художніх засобів і прийомів чільне місце посідає сновидіння як засіб психологізації.

Цей художній прийом виконує багато функцій у творі. По-перше, він може виступати алегорією й іносказанням, завдяки яким відбувається повчання читача, або формування логічних ланцюжків у структурі твору. По-друге, сон розкриває внутрішню сутність героя, ті його якості чи думки, які не доступні читачеві. Найчастіше сон як художній прийом використовується з метою додавання інформації про основні події, які відбуваються в житті головних героїв.

Інтерес до заглиблення у психологічну лабораторію митця зустрічаємо у працях І. Франка „Із секретів поетичної творчості”, В. Виготського „Психологія мистецтва”, М. Арнаудова „Психологія літературної творчості”. У своєму дослідженні український літературознавець А. Макарова аналізує естетико-психологічні фактори внутрішньої роботи митця, котрий моделює світ сновидіння в художній системі твору, що наближує до розуміння шляхів проникнення автора до підсвідомості героя.

На зламі тисячоліть відзначаємо велике зацікавлення літературознавчих досліджень сферою підсвідомого, зокрема тими художніми творами, де зображуються сновидіння героїв. У студіях З. Фройда („Вступ до психоаналізу”, „Тлумачення сновидінь”) і К. Г. Юнга („Тевістокські лекції. Аналітична психологія”) розкривається складний психологічний механізм сновидіння. Популярність праць вищезгаданих авторів зумовила великий інтерес письменників І половини ХХ ст. до поглибленого психологічного аналізу, до занурення у загальнолюдські підвалини психіки.

Досить цікавою сторінкою у літературному процесі Галичини є творчість Оксани Керч – авторки самобутніх й оригінальних художніх творів. Перу Оксани Керч належать оповідання, повісті, романи, п’єса, літературно-критичні есе та рецензії. На сьогодні опубліковані такі твори Оксани Керч: „Альбатроси” (Аргентина), „Наречений”, „Такий довгий вік” (Канада), „Вулька” (США), „Лєнка” (Англія). У 30 роках ХХ ст. її твори та статті друкувалися на сторінках відомих українських часописів „Жіноча доля”, „Нова хата”, „Українські вісті” та ін., виходили окремими виданнями. Після еміграції у радянській Україні ім’я цієї авторки взагалі не згадується, лише за кордоном продовжують виходити її книги. Так, в академічному виданні історії української літератури у восьми томах немає жодного слова про таку письменницю, як Оксана Керч. Лише зі здобуттям Україною незалежності зустрічаємо поодинокі згадки про письменницю у працях таких науковців, як В. Агеєва, Л. Кавун, С. Павличко, М. Тарнавський. Але ці звернення спорадичні й не дають змоги цілісно осмислити феномен Оксани Керч у національному літературному процесі, визначити специфіку її творчості.

Прикметною рисою її мистецького реноме є те, що вона подає життя крізь психологічну призму, що дає змогу читачеві відчути на собі переживання героїв (створюється так званий ефект присутності). Одним із проявів прийняття письменницею складності світу є введення двох планів – реального й ірреального. Підсвідомість найповніше виявляє себе, коли людина перебуває на самоті зі своєю душею, коли нею володіє сон. У психологічному аспекті сновидіння виступає як один з феноменів людської психіки, що тісно пов’язаний зі сферою несвідомого. Так, міфологема сну, використана у прозових творах Оксани Керч, нагадує читачеві про існування загадкових явищ.

За характером впливу на психологію героїв можна поділити на дві великі групи. Першу складають так звані „сни-потрясіння”, пов’язані з кризою свідомості. Проводячи героїв через такий сон, автор примушує їх внутрішньо змінюватися. Відтак „сни-потрясіння” майже завжди є умовою внутрішнього розвитку героя. Потрясіння свідомості героя через його підсвідомість дає змогу автору максимально увиразнити психологічний конфлікт твору: Прокинувся я наступного ранку сердитий, з жалем до дійсности. Мені снився „Качиний діл”. Я лежав у плащі напроти нерукотворного малюнку й дивився кудись у віконце. Ніби за дверима стояли Нечитайло з Чубом. Марта та Галина приготовляли бенкет, а Наталка мала ось-ось з’явитись. Усі чекали її. Вона мала прийти на наші заручини, але не приходила. Марта чи Галина признали це за недобрий знак. Мені стало сумно, але все таки я був у „Качиному долі”, вдома [2, с. 162]. Відчуття екзистенційної порожнечі героя, стану внутрішнього душевного роздвоєння, відтворення неспокою майстерно змодельовано авторкою у формі сну.

Серед „снів-потрясінь” виділяємо дві групи: сни „психологічного конфлікту” і пророчі сни. Перший тип сновидінь завжди є основою напруженого психологізму твору. Автор немовби випробовує внутрішній світ героїв, ставлячи їх перед всепроникним судом совісті.

Другий тип сновидінь не відзначається такою силою психологічних зрушень, як сни „психологічного конфлікту”. Дія пророчих снів, як правило, реалізується через переживання героїв. Найчастіше це важка тривога, страх, передчуття неминучого: І сниться мені сон. Немов я в намітці, в білій суконці йду до церкви і стаю в притворі сама, бо Семен десь забарився. Журюся чекаючи його, а хтось потішає мене здогадом, що він поспішає з квітами для молодої. Ось-ось з’явиться. Стою в притворі й чую, як хтось замкнув церковну браму ключем. Страшно, бо як же ж він увійде, як до мене добудеться? Скрикую і прокидаюсь. Семен не одружиться зі мною – це певне [3, с. 39]. Через сон пробивається передчуття, підсвідоме. Якщо розширити психологічні рамки пророчих снів, то відкриються складні взаємозв’язки людини й космосу.

При зіставленні з розглянутими вище сновидіннями іншої групи цих станів, яку умовно назвали „снами-заспокоєннями”, визначились їхня своєрідна здатність бути захистом для самотніх і втомлених людей на шляху їх випробувань і розчарувань. „Сни-заспокоєння” несуть у собі момент „психологічної компенсації”. Внутрішнє заспокоєння несуть також „сни-спогади”, що нагадують мрії і бажання їхньої пам’яті: Так часто сниться, немов ходжу я по нашому приходському саду. З кухні лине мамин голос, на стежці до курника промайне біла запасочка поверх темної суконки, і татків голос ніби чую в порожній церкві, як співає собі з дяком тремтячим голосом, і так мені гарно, любо! Тож, лягаючи близько півночі, молюсь гаряче, щоб послав мені Бог одну-однісіньку ласку – „приходський сон”. Це єдині ясні хвилини в новому житті. Нове моє життя з того часу, коли я опинилась на волі.

Я вже знов в Україні, знову „вільна громадянка”, без провини, більше – перевихована. У відділі кадрів поклали печатку на папірчикові, поновивши одночасно з усіми почестями в правах члена професійної спілки. Можу працювати, платити членські вклади – і все.

Воля… Та чи довга вона? Так часто сниться татунців садок… Сни мої дорогі, щасливі, чудові! Бо там… цілих десять років доля відмовляла навіть снів [3, с. 211].

Вивчення різних функцій картин сну в розкритті психології героїв дало можливість простежити зв’язок картин сну із психологізмом твору. „Сни-потрясіння”, які спричиняють своєрідний „вибух” внутрішнього світу героя, як правило, зумовлюють напружений, гостровиражений, так би мовити, „оголений” психологізм. Таким підсвідомим потрясінням автор неначе „розколює” психологію героя на частини, в кожній з яких відбивається ціле. „Сни-заспокоєння”, навпаки, захищають психіку героя, по-різному прикриваючи її переломи. Тому у творах, де зустрічаються такі картини сну, спостерігається прихований, підтекстовий психологізм. Його внутрішня напруга виявляється в тому, як автор за допомогою „зовнішніх” моментів створює психологічний конфлікт твору: Проспала шосту годину, не поїхала на роботу. Це вперше в Америці вона виспалась уволю, як колись. Ще в таборах. Десять годин спала. І снилося їй, що танцює з своїм Іваном на весіллі Вікторії, а зять у них молодий професор, що приїхав до сусідки навпроти, і так чемно кожного разу скидає перед нею капелюха. Вікторія, як квіточка, а що вже Іван своєї надзбручанської коломийки витупує… [3, с. 28].

Отже, можна стверджувати, що у цих аналізованих творах Оксани Керч домінують „сни-потрясіння”, які, в свою чергу, поділяються на підвиди. Простежуються також „сни-заспокоєння”, але значно рідше. За допомогою снів виринає назовні несвідоме людської психіки.

Дослідження творчої спадщини Оксани Керч важливе для повного розуміння специфіки мистецького простору міжвоєнного періоду на Галичині. Ґрунтовне й цілісне вивчення її творчого доробку дозволить заповнити одну із численних лакун у дослідженні українського мистецького руху міжвоєнного періоду та літератури діаспори.

Список використаної літератури


  1. Андрусів С. М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст.: монографія / С. М. Андрусів. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. – Тернопіль: Джура, 2000. – 340 с.

  2. Керч О. Наречений / Оксана Керч. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. – 258 с.

  3. Керч О. Такий довгий вік / Оксана Керч. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. – 258 с.

  4. Мафтин Н. Західноукраїнська та еміграційна проза 20-30 років ХХ століття: парадигма реконкісти: монографія / Н. Мафтин. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. – 356 с.

Анотація

Приймак І. В. Сон як художній прийом у прозі Оксани Керч.

У статті розглядається система засобів психологічного зображення у прозі Оксани Керч. Досліджується специфіка використання авторкою такого художнього прийому, як сон, для поглибленого розкриття внутрішнього світу героїв. Творчість Оксани Керч розглядається в контексті української літератури І половини ХХ ст.



Ключові слова: психологізм, сновидіння, художній прийом.
Аннотация

Приймак И. В. сон как художественный прием в прозе Оксаны Керч.

В статье рассматривается система средств психологического изображения в прозе Оксаны Керч. Исследуется специфика использования автором такого художественного приёма, как сон, для углубленного раскрытия внутреннего мира героев. Творчество Оксаны Керч рассматривается в контексте украинской литературы І половины ХХ в.



Ключевые слова: психологизм, сновидение, художественный прием.
Summary

Prijmak I. V. Sleep as artistic reception is in prose of Oksana Kerch.

In the article the system of facilities of psychological image is examined in prose of Oksana Kerch. The specific of the use an author is probed will accept such artistic as sleep for the deep opening of the internal world of heroes. Creation of Oksana Kerch is examined in the context of Ukrainian literature аnd half of ХХ item.



Key words: psikhologizm, dream, artistic reception.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка