Практикуму для батьків лекція "У сім’ї молодший школяр"



Скачати 107.55 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір107.55 Kb.
МАТЕРІАЛИ ДО ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАКТИКУМУ ДЛЯ БАТЬКІВ
Лекція “У сім’ї — молодший школяр”

Відомо, що сім'я — той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив родини на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім'ї особистість формується в природних умовах. Вихователями і вчителями тут є найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє. Відомий пе­дагог В.О.Сухомлинський стверджував: “У сім'ї шлі­фуються найтонші грані людини-громадянина, лю­дини-трудівника, людини — культурної особистості. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повно­водна річка нашої держави” (В.О.Сухомлинський, “Батьківська педагогіка”).

Помиляються ті батьки, хто вважає, що, віддав­ши дитину до школи в 6—7 років, до кінця навчання одержить навчену і виховану молоду людину, не при­клавши до цього жодних зусиль.

Дуже добре, коли вимоги вчителя щодо навчання і виховання дитини збігаються з тим, що вимагають батьки удома: тоді легко і добре всім. Але такого іде­ального становища майже не буває. Часто вчителеві доводиться вчити і виховувати не тільки дитину, а й дорослих — матір чи батька.

Батьки впливають на дітей передусім своєю осо­бистістю. Недаремно народна мудрість стверджує:

“Який батько, такий син”. Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність. Однак, як свідчать дослідження, у спілкуванні батьків і дітей є серйозні недоліки.

Наприклад, на запитання “На які теми ви най­частіше розмовляєте зі своєю дитиною?” 50 % бать­ків не відповіли зовсім, 40 % відповіли нечітко: “про все”, “на різні теми”. Ці результати свідчать про над­звичайну бідність тем для спілкування. Щодо спіль­ної діяльності батьків і дітей, то найчастіше вона не виходить за межі домашньої праці (побутових справ). Так, упродовж 11 місяців батьки займалися зі шко­лярами 18—20 хв на день, або 9 год на місяць. Але ж вони можуть допомогти дітям дібрати прислів'я з да­ної теми, підготувати дитяче свято тощо.

Турбує й те, що не в кожній сім'ї панує відвертість і взаєморозуміння. Але ж у родині, де всі кроки зві­ряються із батьківськими, де діти несуть у серці ма­теринське слово, вони ростуть щирими, відвертими. Байдужість, егоїзм окремих батьків робить дітей жор­стокими, калічить дитячі душі.

Щодо домашніх завдань, то їх виконання, безпе­речно, слід контролювати. Братися за виконання до­машнього завдання не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність школяра значно знижу­ється. Після повернення зі школи учневі насамперед слід пообідати. Найкращий час для цього — біля 13 години. Бажано, щоб обід складався з першої справи (рідкої), другої (рибної чи м'ясної) і третьої (компот чи фрукти).

Щоб відновити сили, працездатність, слід відпо­чити на свіжому повітрі: допомогти по господарству, пограти в рухливі ігри. Однак відпочинок не має пе­ревищувати 1,5 год, інакше дитина стомлюється від надмірного фізичного навантаження. Корисний мо­лодшим школярам і пасивний відпочинок — денний сон до 1 год.

Важливо також, щоб дитина виконувала домашнє завдання в один і той самий час. Найкраще — біля 16 год. У цей час центральна нервова система вдруге за добу активно включається в роботу, відновлюється працездатність дитини.

Варто звернути увагу й на те, чи правильно си­дить дитина за робочим столом, як освітлене робо­че місце, а також на те, скільки часу вона прово­дить за уроками. Першокласник має витрачати на виконання домашнього завдання до 1 год; друго­класник — 1,5 год; третьокласник — 1,5 год; учень четвертого класу — 2 год з обов'язковою перервою через ЗО хв.

Дуже важливо привчити дітей і вдома працювати зібрано і в хорошому темпі. Щоб увага дітей не роз­порошувалася, слід взяти за правило: до початку ро­боти прибрати зі столу все, що не стосується домаш­нього завдання.

Варто звернути особливу увагу на гігієну сну. Для учнів початкових класів тривалість сну має станови­ти 11—12 год: 10 год вночі — з 21 год до 7 год ранку і 1—2 год вдень. Батькам слід пам'ятати, що постійне недосипання може викликати перевтому. Пізнє ви­конання домашніх завдань, надмірний перегляд те­лепрограм теж спричинюють перевтому.



Лекція з практичним заняттям “Формуємо самооцінку дитини”

Батьки — це вчителі у найважливішій школі на світі — школі становлення особистості.

Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться ви­конувати свої обов'язки 24 години на добу, 365 днів на рік.

“Моя мама поставила б мене на найвищу сходин­ку. Вона мене найбільше любить. Я буваю неслухняна, я трішки хитренька. Я не завжди гарно пишу... Але мама мене все одно любить, бо я — її дитина. Я знаю це... своїм серцем. І тато мене любить. Він грається зі мною, навіть коли дуже втомлений, і не кричить, коли я роблю щось не так...”.

Це виписка з протоколу дослідження самооцінки за методикою “Сходинки”, де дитині пропонується оцінити себе, розмістивши картонну фігурку на од­ній із 7-ми сходинок.

Самооцінка - це та значущість, якою дитина наді­ляє себе загалом, а також окремі свої якості — особли­вості діяльності, поведінки, особистісних проявів.

Тому розвиток адекватної самооцінки залежить від об'єктивності зовнішніх оцінок.

Найавторитетнішими для 6—7-річного малюка є рідні люди. У родині, по-перше, об'єднані люди різ­ного віку, статі, роду занять; по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на малюка в різних життє­вих ситуаціях; по-третє, однією дитиною опікується кілька дорослих.

Найважливіше для дитини — гармонійність вза­ємин між членами родини, позитивний психологіч­ний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.

Неправильне виховання

1. Тип неприйняття (відсутність любові до бать­ків).

Характерні ознаки: надмірний, суворий контроль за дитиною; застосування жорстоких методів пока­рання; претензійне, протестне ставлення до дитини;

мінімум уваги з боку батьків.

Це зумовлено тим, що дитина була небажаною, не схожа на батьків, народилася з фізичною вадою тощо.



Наслідки: неприйняття батьками дитини призво­дить до неприйняття нею батьків, тобто виникає вза­ємне відчуження.

2. Гіперсоціальний тип (я люблю тебе лише тоді, коли ти виправдовуєш мої очікування і виконуєш мої вимоги).

За такого типу виховання базується на чітких ін­струкціях. Дитина ніби запрограмована, надміру дис­циплінована, суха та педантична. Вона — як робот, автоматичний виконавець.



Наслідки: намагання догодити іншим, страх пе­ред труднощами та невдачами. Розвивається невпев­неність, негативне ставлення до себе. Як наслідок — соціальна ізоляція, дитина лишається наодинці зі своїми проблемами та переживаннями.

3. Тривожно-упевнений тип (любов до дитини транс­формується у страх втратити її).

Дитині навіюють думку про те, що на неї всюди чатує небезпека.



Наслідки: страх батьків за дитину призводить до того, що вона стає заляканою, тривожною, несамо стійною, нерішучою, боязкою. Формується низька самооцінка.

4. Егоцентричний тип (нав'язування дитині думки, що вона надзвичайна, виняткова).

Обов'язки дитини зведеш до мінімуму, права — необмежені. Її найменші бахання миттєво задоволь­няються. Дитина прагне завжди бути поміченою, ви­кликати загальне схвалення, а коли цього немає, ви­никають істеричні реакції.



Наслідки: в характері дитини розвиваються і за­кріплюються егоїстичні тенденції. У колективі одно­літків міф, що вона найкраща, руйнується, оскільки її прагнення бути лідером нічим не підкріплене. Ди­тина стає самотньою або закріплює агресивність як рису характеру.

Людина із заниженою самооцінкою через свою невпевненість постійно очікує приниження, обману, насмішки, образи. Низька самооцінка спричиняє по­стійний страх. Цей страх спонукає до вживання алко­голю, наркотиків, до правопорушень та злочинів. Не варто сподіватися отримати готові рецепти чи поради, які гарантували б цілковитий успіх у справі сімейного виховання. Адже кожна сім'я — це окрема держава, яка живе за своїми правилами і законами.

Фахівцями виявлені універсальні механізми, на яких має засновуватися розумне виховання:

— прийняття дитини такою, яка вона є;

— удосконалення системи схвалень і покарань;

— налагодження суб'єктних взаємин між батька­ми та дітьми.



Прийняття (позитивне ставлення до дитини, не­залежно від того, чи радує вона дорослих у даний момент):

— дозвіл дитині бути такою, якою вона є;

— увага до її почуттів і думок, уміння почути та зрозуміти їх;

— здатність підтримати дитину;

— повага до позиції дитини, віра в її сили та мож­ливості;

—готовність ділитися власними поглядами і цінностями;

— поблажливе і терп­ляче ставлення.

Система схвалень і покарань.

Батьки мають пам'ятати, що схвален­ня належної поведінки дитини важливіше для її розвитку, ніж осуд.

Оцінювати треба тільки вчинки і спра­ви дитини, а не її саму. Будь-яке схвалення складається з двох ком­понентів — висловлю­вань дорослих і вислов­лювань дитини. Сказане батьками має виявляти чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або на­мірів: “Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як но­венька”.

Покарання має бути продуктивним, а не руйнів­ним.

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ні фізичному, ні психічному.

• Якщо є сумніви, карати чи не карати — не ка­райте.

• За один раз — тільки одне покарання.

• Краще не карти .взагалі, ніж карати із запізнен­ням.

• Покараний — вибачений (про старі гріхи — жод­ного слова).

• Покарання — без приниження (це не торжество вашої сили над слабкістю дитини).

• Дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками, намірами. , ,

Взаємини між батьками та дітьми залежать не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, а від того, як вони це роблять. Занадто захо­плюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як ма­теріал, з якого вони можуть “виліпити” ідеал сина чи доньки. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору.

Щоб запобігти небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямо­ваність впливів, а як двосторонній процес, де дити­на — активний учасник, суб'єкт виховання. Стосунки між батьками і дітьми в родині будуються на засадах довіри, особистої рівності, взаєморозуміння, визна­чення права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.

Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Здатність почу­ти, зрозуміти дитину — своєрідний місток між вихо­вателем і вихованцями.

Слід пам'ятати: перед вами не просто маленька дитина, а особистість зі своїм внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмін­ностями.

Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників

Зваживши всі основні фактори розвитку повно­цінної, цілісної особистості, формування адекватної рефлексії дошкільника, аналізуючи досвід власних до­сліджень, враховуючи показники фізичного та пси­хічного розвитку дошкільнят, з метою забезпечення психологічного здоров'я, запобігання розладів нерво­вої системи радимо послуговуватися в роботі з дітьми такими принципами.

Для підтримання пізнавальної активності:

• заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажан­ня пізнавати нове;

• важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

• уникати стереотипів та шаблонів у роботі, роз­вивати творчість вихованців.

З метою запобігання формування негативного об­разу “Я” дитини бажано:

• уникати негативних оцінок дитини, результатів її діяльності;

• порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями ін­ших дітей;

• не смикати дитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативу дитини. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;

• не плутати поняття “хороша” і “зручна” дитина;

• кожна дитина в процесі виховання, спілкуван­ня з вихователем, вчителем, батьками має почувати­ся захищеною.



Орієнтація на позитивний контакт з дитиною:

• любити дітей;

• знайти золоту середину між періодичними пе­ребуваннями малюка наодинці з собою і спілкуван­ням з дорослими;

• кожна дитина потребує любові і теплоти почуттів для повноцінного особис-тісного розвитку.



Орієнтація на індивідуальність дитини:

• психологічне здоров'я дитини — її бажання бути “всим, чим вона може”;

• розвиток свого потенціалу через самоактуалізацію, знаходження правильного уявлення про самого (саму) себе.

Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей!

Уникайте прямого тиску на дитину.

Пам'ятка батькам першокласників

Від п'ятилітньої дитини до мене

тільки крок, від новонародженої

до п'ятилітньої—величезна відстань.

Л.Толстой

Любіть дитину. Не забувайте про тілесний кон­такт з нею.

Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною. Визна­чіть для неї місце в сім'ї.

Хай не буде жадного дня без прочитаної книжки.

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову.

Цікавтеся справами і проблемами дитини.

Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати.

Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскур­сії містом.

Надавайте перевагу повноцінному харчуванню ди­тини, а не розкішному одягу.

Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до ЗО хв.

Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноцінним членом сім'ї зі своїми правами і обов'язками.

Пам'ятайте, що діти — не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей і на власну долю.



Правила для першокласників

1. Не забирай чужого, але й не все своє віддавай.

2. Попросили — дай, намагаються відібрати — ста­райся захищатися.

3. Не ображайся без причини.

4. Сам ні до кого не приставай.

5. Коли кличуть гратися — йди, не кличуть — по­проси, цього соромитися не слід.

6. Грайся чесно, а якщо керуєш грою — не обра­жай інших.

7. Не дражнися, не хникай, не вимагай нічого. Ні­коли двічі не проси. Не будь ябедою.

8. Через оцінку не плач, з учителями не сперечайся і не ображайся. Робити уроки потрібно завжди, тоді й оцінки будуть гарні

9. Не будь ніколи замазурою — таких не люблять.



10. Частіше кажи: давай дружити, давай разом гу­ляти. І завжди в тебе будуть друзі.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка