Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка1/16
Дата конвертації29.12.2016
Розмір2.7 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16



О.Глазова
ПУНКТУАЦІЯ

ПРАКТИКУМ




ЧАСТИНА ПЕРША

2004


ПЕРЕДМОВА
Мета посібника - систематизувати знання школярів з пунктуації, закріпити й удосконалити їхні пунктуаційні вміння та навички.

Пунктуація - (від рunctum – крапка) – система правил про вживання розділових знаків у писаному або друкованому тексті. Пунктуацією називається також розділ мовознавства, який цю систему правил вивчає.

Українська пунктуація спирається на такі принципи: граматичний, смисловий та інтонаційний.

На підставі граматичного принципу розділові знаки вживаються в залежності від граматичної будови речень (наприклад, розділові знаки у кінці речень, знаки при однорідних членах речення, при звертаннях, вставних словах, вигуках тощо). Такі розділові знаки є обов’язковими.

За смисловим принципом розділові знаки вживаються з урахуванням смислових відношень між окремими елементами речення. Наприклад: Троянди зрізані на відстані руки й поставлені в кришталь. - Троянди, зрізані на відстані руки, поставлені в кришталь.

Розділові знаки, вживані за інтонаційним принципом, мають на меті передати інтонацію речення або тексту. Наприклад: А вже в осіннім золоті - сади. - А вже в осіннім золоті сади. (С.Бурлаков.) Інтонаційний принцип пунктуації є допоміжним до граматичного та смислового.

Провідним принципом української пунктуації є логіко-граматичний принцип.

За функцією розділові знаки поділяються на відділяючі та виділяючі.

Відділяючі слугують для відділення однорідних членів речення та частин у складному реченні. Ці розділові знаки одиничні (крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, двокрапка, крапка з комою).

Виділяючі розділові знаки вживаються для виділення відокремлених членів речення, звертання, вставних слів (словосполучень, речень), прямої мови. Вони можуть бути як парними, так і одиничними (дужки, лапки, кома, тире).

Відділяючі та виділяючі розділові знаки можуть поєднуватись у одному реченні: Все прощає життя, крім безчестя, прислужництва, зрад. (Т.Севернюк.) Людина, що не підпускає до себе книжки, без сумніву, страшна: усі її природні здібності спрямовані на вивищення повсякденного примітивізму. (Б.Смоляк.)

Важливим поняттям культури мови є поняття мовної норми. Це закріплений практикою мовний варіант, рекомендований до вживання як обов’язковий. Пунктуаційна норма – це система загальноприйнятих правил уживання розділових знаків. Пунктуаційне правило - чітка стисла рекомендація для певного вживання розділових знаків (наприклад, правило вживання коми при однорідних членах речення, правила вживання розділових знаків при прямій мові тощо).

Щоб грамотно писати, необхідно виробити вміння визначати в тексті пунктограми, “бачити” їх у записаному реченні та “відчувати” в реченнях і текстах, що сприймаються на слух. Пунктограма - це вжитий у реченні розділовий знак (або його відсутність), конкретний випадок застосування пунктуаційного правила. Наприклад, тире між підметом і присудком, кома між однорідними членами речення, двокрапка між частинами безсполучникового складного речення тощо. Пунктограма виражає пунктуаційну проблему, а обґрунтовано вибраний з посиланням на відповідне правило розділовий знак (або відмова від знака) – результат її розв’язання.

У посібнику подано список основних пунктограм, які слід запам’ятати. Під тим же умовним номером, що в переліку, пунктограма зазначається у відповідному розділі посібника. Щоб навчитися вільно визначати пунктограми в реченнях, варто запам’ятати назву (але не умовний номер!) кожної з них.

Після пунктуаційного правила в посібнику подаються вправи. Більшість вправ призначено для самостійного виконання. До вправ, маркованих позначкою @, у кінці посібника подаються відповіді для самоперевірки. Позначені символом & тексти й речення подані для підсумкових (контрольних) диктантів: бажано, щоб їх проводив учитель, батьки або ж хтось із однокласників у порядку взаємодопомоги. Вправи в супроводі абревіатури СТОПП (свідомо тренуй орфографічну та пунктуаційну пильність), призначені для повторення пунктограм і орфограм та закріплення знань з пунктуацій та орфографії. У таких вправах умовний номер орфограми пропонується вказати у фігурних дужках після слова з цією орфограмою, а номер пунктограми у квадратних дужках після відповідного розділового знака: Є на світі страшний сколіоз{6}[10] сколіоз підлабузницьких {20} поз , [5] сколіоз жалюгідних {4} хребтів {3} , [21] що вражає сестер{3} і братів. (А.Матвійчук.) Крім того, посібник містить вправи з посиланням на матеріал поданих у книжці текстів для диктантів.

Посібник розрахований як на індивідуальну роботу старшокласників та абітурієнтів, так і на групову або ж колективну роботу школярів на уроках.

Зміст поданого матеріалу виходить за межі вимог чинної програми з української мови. Правила подано в повній у відповідності до Українського правопису. Інколи до правил у вигляді приміток додаються уточнення.



ЗМІСТ

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ





ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА ІНТОНАЦІЄЮ. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В КІНЦІ РЕЧЕННЯ

6

ТИРЕ МІЖ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ




ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ

12

ТИРЕ В НЕПОВНИХ РЕЧЕННЯХ

21

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НЕПОШИРЕНИХ ПРИКЛАДКАХ

25

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

34

ОДНОРІДНІ ТА НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ

55

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

56

ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ


70

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ

71

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ

84

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ

93

ВІДОКРЕМЛЕНІ ДОДАТКИ

108

ВІДОКРЕМЛЕНІ УТОЧНЮВАЛЬНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

113

ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЗВОРОТ

118

СЛОВА, ГРАМАТИЧНО НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ




РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЗВЕРТАННІ

138

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВСТАВНИХ СЛОВАХ (СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ, РЕЧЕННЯХ)

147

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ СЛОВАХ-РЕЧЕННЯХ ТА ВИГУКАХ

163
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка