Пояснювальна записка соціальна трансформація в суспільстві неминуче призводить до змін у ставленні до людей похилого віку. Змінюється зміст основних понять "старість" І "психічне здоров’я в пізньому віці"



Скачати 378.65 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації31.12.2016
Розмір378.65 Kb.
  1   2   3
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Соціальна трансформація в суспільстві неминуче призводить до змін у ставленні до людей похилого віку. Змінюється зміст основних понять — “старість” і “психічне здоров’я в пізньому віці”. Збільшення тривалості життя у сучасному світі спричинило інтенсивне старіння людства і виникнення нових проблем адаптації літніх людей та численних захворювань старечого віку.

Важливе значення для організації психологічної служби для старих людей та осіб передпенсійного віку набуває розмежування компетенції спеціалістів, які працюють у сфері психічного здоров’я. Значне місце в цьому належить експертним питанням про стан психічного здоров’я та особливості пізнавальної сфери людей похилого віку, що є окремим видом експертизи, з відповідним предметом, цілями та завданнями.

У зв’язку з цим перед студентами стоїть важливе завдання — навчитися визначати актуальні психологічні проблеми осіб пізнього віку, складати висновок у межах своєї компетенції в тісній взаємодії зі спеціалістами сфери психічного здоров’я. Студенти мають знати основні напрями надання соціальними працівниками соціально-психологічної допомоги людям похилого віку та методи професійної психотерапевтичної роботи з цією категорією осіб.

Мета даного курсу полягає у формуванні знань щодо особливостей особистості в період старості, психологічних проблем осіб пізнього віку, а також основних напрямів надання соціально-психологічної допомоги людям похилого віку та професійної психотерапевтичної роботи з цією категорією осіб.

При цьому основні завдання курсу:


  1. розширити та поглибити професійні знання студентів – психологів;

  2. сформувати навички самостійної роботи з науковою літературою;

  3. розкрити психологічний зміст психології старіння особистості;

  4. ознайомити з основними психологічними методами та методиками роботи з особистостями пізнього віку;

  5. висвітлити особливості діяльності психолога з профілактики та корекції людей похилого віку.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:

  • про організаційні проблеми геронтопсихології;

  • про форми використання спеціальних психологічних знань з геронтології;

  • про порядок психологічного огляду літних людей;

  • про особливості взаємодії зі спеціалістами, які працюють у сфері психічного здоров’я;

  • про структуру психодіагностичної діяльності геронтопсихолога;

  • про основні завдання експериментально-психологічних досліджень у геронтопсихології.

На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:

  • здійснювати скринінгове психологічне дослідження літніх людей;

  • складати висновок за результатами експериментально-психологічного дослідження;

  • аналізувати психологічний стан літніх людей;

  • визначати межі своєї компетентності як психолога, взаємодіючи з іншими спеціалістами сфери психічного здоров’я.

Реалізація визначених завдань зумовила поділ курсу на два змістовні модулі. У першому висвітлюються теоретичні основи психології старіння, у другому – розкриваються психологічні особливості людей похилого віку, основні напрями діяльності психолога з надання психологічної допомоги людям похилого віку.

Підсумковий контроль зводиться до складання заліку у п’ятому семестрі.

Курс «Геронтопсихологія» призначений для студентів – майбутніх психологів факультету педагогіки та психології.




  1. ПРОГРАМА


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

Теоретичні основи психології старіння
ТЕМА 1. Старість як етап психологічного розвитку людини
Основні закономірності психічного розвитку людини. Проблема періодизації психічного розвитку; критерії визначення вікових періодів. Поняття “психологічний вік” (Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін). Параметри вікового психічного розвитку.

Старість як особливий період розвитку на життєвому шляху особистості. Зіставлення періоду старіння з іншими віковими періодами психічного розвитку. Підходи до періодизації другої половини життя людини (Ш. Бюлер, Е. Ериксон, Б. Пржигода, Б. Ліверхуд та ін.). Розуміння психологами специфіки старості як вікового періоду (Г. А. Цукерман, В. І. Слободчиков).

Спроба подолати уявлення про старість як період еволюції. Початок усвідомлення старості як віку, що криє в собі великі можливості і резерви, характеризується завданнями особистого розвитку й унікальними психологічними новоутвореннями (досягненнями). Необхідність періодизації життя в пізньому віці, що спирається на внутрішні закономірності розвитку людини.

Психологічні завдання завершального етапу життєвого циклу, його цілеспрямоване використання; адаптація до вікових змін; ставлення до особистого здоров’я; адекватне сприйняття старості; потяг до внутрішнього інтегрування, що замінює професійну активність; підготовка до втрати друзів і супутника життя.

Продуктивні показники похилого віку: життєва мудрість, що базується на досвіді; потреба в передачі накопиченого досвіду, у повазі, у самоствердженні.
Основні поняття: психологічний вік, параметри вікового розвитку, старість, старість як період еволюції, психологічні новоутворення, адаптація, внутрішнє інтегрування, мудрість, досвід, повага, самоствердження.
Література [4; 6; 9; 11; 20; 24; 29]
ТЕМА 2. Біологічні і соціальні ознаки і фактори старіння

Збільшення не тільки середньої, а й нормальної тривалості життя в сучасному світі. Проблема довготривалості життя. Гіпотези про причини довготривалості життя. Еволюція старості в ХХ ст. Феномен “старіння населення” всіх країн (особливо високорозвинених). Причини й імовірні наслідки інтенсивного старіння людства.

Старість в історії людства. Сприймання старості в повсякденній свідомості. Ставлення до періоду старості і похилих людей у вітчизняній традиції. Соціальні стереотипи сприймання старості в західноєвропейській культурі.

Ознаки фізіологічного старіння. Старіння як закономірний процес вікових змін в органах і системах у процесі онтогенезу. Психофізіологічні зміни, пов’язані з нормальним старінням: зміни в роботі опорно-рухового апарату, уповільнені реакції, зниження адаптаційно-регуляторних можливостей, погіршення функцій органів чуттів (зниження зору, слуху). Гетерохронність та індивідуальна своєрідність фізіологічного й психологічного старіння.

Соціальна категорія старості. Соціальна геронтологія. Теорія старості. Різноманітність підходів до розуміння і вивчення старості: старість як біологічна проблема; теорія звільнення; концепція безперервного життєвого шляху; теорія символічного інтеракціонізму; теорія найменування; “модель дефіциту”; теорія активності; теорія “виходу з гри”; когнітивна теорія старіння; акцентована маргинальність людей похилого віку. Важливість вибору підходів до вивчення старості. Взаємозв’язок специфіки сприймання старості і пропонованих шляхів вирішення проблем людей похилого віку.
Основні поняття: довготривалість життя, «старіння населення», свідомість, старість, фізіологічне старіння, гетерохронність, соціальна геронтологія, теорія звільнення, концепція безперервного життєвого шляху; теорія символічного інтеракціонізму; теорія найменування; “модель дефіциту”; теорія активності; теорія “виходу з гри”; когнітивна теорія старіння; акцентована маргинальність.
Література [4–6; 18; 20; 28; 29]
ТЕМА 3. Особливості пізнавальної сфери людей похилого віку

Уявлення про рівномірне зниження психічного тонусу, психічної активності в старості, що виражається у звуженні обсягу сприймання, утрудненій концентрації уваги, уповільнені психомоторних функцій (Е. Я. Штернберг).

Зниження психічного тонусу, сили і рухливості як основна вікова характеристика психічного реагування в старечому віці. Діапазон показників, що характеризують силу і рухливість у проявах інтелектуально-мнестичних функцій.

Сприятливі форми психічного старіння: якісна незмінність і практичне збереження психічних функцій. Клінічні порушення пам’яті: димнезії, псевдоремінісценції. Неможливість встановлення єдиних вікових інтелектуально-мнестичних норм і прогнозу рівня старіння для конкретної людини.

Показники змін функції пам’яті у людей похилого віку. Виразність змін пам’яті в різних групах. Початок вікових змін пам’яті. Пам’ять на події далекого минулого і на події недавнього часу. Роль спогадів.

Особливості і своєрідність інтелекту похилих людей. Характерні риси зменшення вікових показників інтелекту за психологічними тестами IQ, зниження мотивації до виявлення інтенсивної інтелектуальної діяльності, обмеження професійної компетенції (ригідність “професійного мислення”). Специфічне відмінне ставлення до інтелектуальних, тестових завдань. Критерії інтелекту в старості: мудрість, досвід, проникливість, здатність передбачати наслідки майбутніх дій (“антиципація”). Особливості аналітичної і синтетичної функцій інтелекту. Необхідність поглибленого вивчення психологічних особливостей пізнавальної сфери людини в похилому і старечому віці.


Основні поняття: зниження психічного тонусу, звуження обсягу сприймання, уповільнення психомоторних функцій, димнезії, псевдоремінісценції, інтелектуально-мнестичні норми, вікові зміни пам’яті, спогади, інтелект похилих людей, ригідність “професійного мислення”, мудрість, досвід, проникливість, “антиципація”.
Література [1–3; 10; 12; 15; 16; 21; 29; 31]
ТЕМА 4. Вікові зміни особистості. Особистісний фактор у процесі старіння
Особливості особистості старої людини. Вивчення вікової динаміки особистісних особливостей: звуження й “охолодження” інтересів, емоційна нестійкість, егоцентризм, недовіра до людей, підозріливість, дріб’язковість, схильність усе сприймати на свою адресу, вимагання підвищеної уваги з боку оточуючих, уразливість, демонстративний жаль до себе тощо.

Неможливість єдиної загальної характеристики особливостей особистості людей похилого віку. Виокремлення різних особистісних типів людей, які дотримуються різних, інколи протилежних стилів життя, ціннісних орієнтацій, стратегій подолання труднощів (за показниками рівня активності, ставленням до світу і до себе, задоволеністю життям (Л. І. Анциферова)). Типологія Ф. Гізе. Соціально-психологічні типи старості (І. С. Кон).

Успішне подолання кризи середніх років і перспективи розвитку в старості. Пошуки нового потягу до життя, нової системи цінностей і можливість досягнення другої творчої кульмінації, творчої самореалізації в похилому віці.
Основні поняття: звуження й “охолодження” інтересів, емоційна нестійкість, егоцентризм, недовіра до людей, підозріливість, дріб’язковість, уразливість, демонстративний жаль до себе, типологія Ф. Гізе, соціально-психологічні типи старості, творча кульмінація, творча самореалізація.
Література [2–4; 11; 16; 19; 20; 29; 31]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

Психологічні особливості людей похилого віку. Діяльність психолога з надання психологічної допомоги людям похилого віку.
ТЕМА 5. Патологія і психопатологія похилого віку
Хвороби похилого віку, їх відмінність від “молодіжних” захворювань. Хронічні захворювання похилого віку: етіологія і специфіка перебігу.

Клімактеричний період. Клімакс у жінок і чоловіків — схожість і відмінність. Етапи перебігу клімаксу (об’єктивні показники — зміни серцево-судинної, нервової, м’язової, нейрогуморальної діяльності, гормональні порушення, інволюція статевої сфери).

Депресії — ендогенні і екзогенні. Симптоматика і виявлення депресій. Думки “сумного кола”, тривалі напади меланхолії, безпричинний смуток.

Неврологічні і психічні порушення в старечому віці. Атеросклеротична енцефалопатія. Тремтячий параліч (хвороба Паркінсона). Старече недоумство (синільна деменція). Функціональні психози пізнього віку. Хвороба Альцгеймера. Синдром Корсакова.


Основні поняття: хвороби, клімактеричний період, гормональні порушення, інволюція статевої сфери, ендогенні і екзогенні депресії, думки “сумного кола”, тривалі напади меланхолії, безпричинний смуток, атеросклеротична енцефалопатія, тремтячий параліч (хвороба Паркінсона), старече недоумство (синільна деменція), функціональні психози пізнього віку, хвороба Альцгеймера, синдром Корсакова.
Література [2; 4; 7; 16; 19; 20; 26; 27; 29; 31]
ТЕМА 6. Внутрішній світ людини пізнього віку
Фізичний стан (непотрібність, хворобливість) як фактор старіння, причина невдоволеності життям у старечому віці. Підвищена увага до вікових змін фізичного стану — типова ознака перших етапів старіння.

Ставлення до непотрібності і хворобливості, афективне забарвлення цього почуття залежно від віку і статі. Ставлення до особистого старіння — активний елемент психічного життя старої людини. Залежність фізичного самопочуття від психічного.

Проблема усвідомлення старіння і старості. Ілюзія “незмінності”. Усвідомлення старості як причина внутрішніх конфліктів. Проблема нормативних вікових криз у пізньому віці. Криза втрати ідентичності, шляхи її подолання.

Загальна характеристика самосвідомості старої людини — загострення уваги на стані особистого неблагополуччя. Механізми особистісного захисту похилої людини. Проблема сексуальності в похилому віці. Зміни в поглядах на сексуальну потребу. Потреба в ніжності.

Проблема компетентності. Взаємозв’язок компетентності і самоповаги.

Проблема часу в старечому віці. Зміни часових перспектив: подовження минулого, скорочення нинішнього. Майбутнє як дуже обмежений, кінцевий, практично недоступний відтинок життя. Феномен особливого, емоційно забарвленого звертання до спогадів про минуле. Вплив усвідомлення стислості або відсутності майбутнього на активність і мотивацію діяльності, життєві плани.

Ставлення до смерті. Характерна особливість психічного стану в старечому віці — постійне підсвідоме передчуття близького кінця. Смерть як близьке і глибоко особисте явище. Ставлення старих людей до смерті залежно від психологічного настрою і соціального становища суб’єкта. Страх смерті як різновид неврозу, що загострюється в старечому віці.
Основні поняття: хворобливість, ілюзія “незмінності”, криза втрати ідентичності, самосвідомість, механізми особистісного захисту, взаємозв’язок компетентності і самоповаги, смерть, страх, невроз.
Література [4; 8–10; 14; 17; 20; 26; 29]
ТЕМА 7. Особливості міжособистісних стосунків у старечому віці
Імовірність негативних наслідків виходу на пенсію для міжособистісних стосунків: відокремлення людини від її референтної групи; звуження кола спілкування; позбавлення важливого місця в системі соціальних зв’язків.

Специфіка міжособистісних взаємин у сім’ї залежно від статі і віку. Періоди криз у житті сім’ї. Конфлікти в сім’ї старої людини: психологічні причини, динаміка розвитку. Профілактика родинних конфліктів. Становище старих людей в сім’ї. Особливості стосунків з дорослими дітьми, онуками.

Проблема самотності старих людей. Потреба в спілкуванні осіб похилого віку. Особливості спілкування чоловіків і жінок.

Смерть одного з подружжя як сильний стресовий фактор. Переживання втрати.

Міжособистісна дезадаптація в похилому віці. “Стареча злочинність” як показник порушених внутрішньосімейних стосунків (агресивність, самогубство).

Особливості міжособистісних стосунків старих людей у будинках-інтернатах. Соціально-психологічна адаптація до умов стаціонару.

Нові форми життя літніх людей, групи і колективи взаємодопомоги в подоланні життєвих колізій (союз захисту старійшин “Сірі пантери” в Німеччині, “Громадяни похилого віку” в Америці, громадська організація “Старше покоління” в Росії). Формування почуття незалежності людини похилого віку в сім’ї і в суспільстві, зміцнення її зв’язків з молодшим поколінням.

Роль “наймолодших старих” у створенні уявлень про старість як період “респектабельності”.


Основні поняття: референтна група, коло спілкування, соціальні зв’язки, сім’я, конфлікти, кризи, самотність, потреба в спілкуванні, втрата, міжособистісна дезадаптація, “стареча злочинність”, агресивність, самогубство, адаптація до умов стаціонару, групи і колективи взаємодопомоги.
Література [4; 13; 14; 20; 26; 29; 30]
ТЕМА 8. Соціально-психологічні проблеми людей похилого віку на сучасному етапі розвитку країни
Процес “вікової сегрегації” — сприйняття людей похилого віку як соціальних ізгоїв, позбавлених традиційного ореола мудрості, психологічний дискомфорт старих, збільшення числа самогубств серед старих людей. Гендерні відмінності соціального відчуження людей похилого віку: соціальне становище чоловіків і жінок. Соціально-психологічні фактори, що визначають специфіку старіння і становище людей похилого віку в суспільстві: володіння власністю і дохід, стратегічні знання; працездатність; утрата майбутнього; взаємозалежність з близьким оточенням.

Типологізація соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в групі і суспільстві.

Поняття задоволеності життям як комплексний показник, що відображає ступінь поєднання особистих потреб й сподівань людей похилого віку в соціальній, суспільно-економічній ситуації.

Необхідність радикальних змін суспільної думки і політики сучасного суспільства в ставленні до старих людей. Раціоналізм й обмеженість теперішніх спроб полегшити життя людям похилого віку.

Перспектива на майбутнє — розвиток постіндустріального суспільства, заміна “етики продуктивності” на “етику якості життя”, розширення сфери діяльності людей похилого віку, зникнення стереотипу довічної професійної кар’єри, передування циклів суспільно корисної праці, активного дозвілля, освіти, зміни діяльності.
Основні поняття: “вікова сегрегація”, психологічний дискомфорт, дохід, стратегічні знання, працездатність, утрата майбутнього, взаємозалежність, соціальна, суспільно-економічна ситуація, “етика якості життя”, стереотип довічної професійної кар’єри, суспільно корисна праця, активне дозвілля, освіта.
Література [5; 13; 20; 26; 29]
ТЕМА 9. Методи психологічної реабілітації людей передпенсійного і пенсійного віку
Формування мети психологічної дії: “соціальна компетентність”, “зміна поведінки”, “успішне старіння”, “ефективне пристосування”, “пізня свобода”, “мистецтво старіння” тощо. Надання допомоги в оцінці прожитого життя, у подоланні наслідків безповоротних утрат, яких неможливо змінити (в разі смерті одного з подружжя) і тих, котрі можна змінити (наприклад, звуження кола спілкування). Залежність вибору методів впливу від мети “втручання” і розуміння процесу старіння.

Методи професійної психотерапевтичної дії: з позиції глибинної психології, поведінкової терапії. Групова психотерапія. Дискусійні групи для родичів і членів сімей пацієнтів похилого віку з важкими фізичними і психічними порушеннями. Відновлювальна терапія. Організація терапевтичного оточення для здійснення терапії. Сімейна психотерапія. Гештальттерапія. Дискусійна терапія. Психодрама як розширення репертуару соціальних ролей людей похилого віку.

Напрями надання соціально-психологічної допомоги людям похилого віку соціальними працівниками: створення системи “соціальної підтримки”, подолання негативних психологічних установок (відчаю, почуття безпорадності, недооцінки власних можливостей); допомога у влаштуванні життя на самоті після пережитої втрати. Ознайомлення з психотехніками з регуляції окремих психічних функцій і здібностей. Прийоми компенсації зниження можливостей пам’яті й уваги. Прийоми саморегуляції й організації життєвого простору.

Протидія соціальному старінню: способи реагування. Техніка “антиципірувального збігу”, завчасне обмірковування свого життя після відставки, пошук шляхів до участі в суспільному житті і відповідної діяльності, планування вільного часу, передбачення негативних подій і станів. “Психологічний опір” — збільшення мотивації в здобутті свободи і контролю над головними подіями в житті. Формування в людей похилого віку соціальної установки на “активний” спосіб життя.

Форми надання соціально-психологічної допомоги: індивідуальні і групові бесіди, лекції, дискусії, навчальні програми для людей похилого віку.
Основні поняття: “соціальна компетентність”, “зміна поведінки”, “успішне старіння”, “ефективне пристосування”, “пізня свобода”, “мистецтво старіння”, “втручання”, глибинна психологія, поведінкова терапія, групова психотерапія, дискусійні групи, відновлювальна терапія, сімейна психотерапія, гештальттерапія, психодрама.
Література [8; 11; 13; 14; 22; 23; 25–27]
ТЕМА 10. Соціально-психологічна підготовка людини до виходу на пенсію
Соціальне старіння як “соціальна деградація”. Негативні наслідки виходу на пенсію: “шок відставки”, позбавлення професії, зниження соціального статусу, престижу, звуження сфери діяльності.

Підготовка до виходу на пенсію як необхідний чинник соціалізації в старому віці (готовність до зміни соціальної позиції).

Розробка оздоровчої програми для тих, хто вийшов на пенсію.

Вироблення ставлення до пенсійного віку як до часу звільнення від жорстких меж робочого періоду, переходу до нового життєвого етапу, що має свої переваги — у відсутності обмежень і наказів висококонструйованої діяльності.

Діяльність пенсіонерів. Наполегливість й опіка. Захоплення (чимось). Реалізація творчих здібностей. Розширення кола соціальних зв’язків із зовнішнім світом.

Поняття “економічне старіння”. Вчасна турбота про матеріальне забезпечення.

Діагностика психологічної готовності до виходу на пенсію. З’ясування мотивації небажаного виходу на пенсію. Виявлення людей “групи ризику” (з особистісними особливостями, що утруднюють адаптацію до нової соціальної ролі пенсіонера).
Основні поняття: “соціальна деградація”, “шок відставки”, позбавлення професії, зниження соціального статусу, престиж, соціальна позиція, оздоровча програма, “економічне старіння”, матеріальне забезпечення, “групи ризику”, роль пенсіонера.
Література [4; 13–15; 20; 29]
НАЧАЛЬНО – ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

(факультет педагогіки і психології, спеціальність „Психологія”)

Загальна кількість годин – 72 години.

Аудиторних – 36 годин.

Лекції – 20 годин.

Практичні – 16 годин.

Самостійна робота – 36 годин.

Залік – V семестр.

4. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

Тема

Кількість годин відведених на:

Всього

годин


Лекції

Семінарські заняття

Практичні заняття

Самостійну роботу

Змістовий модуль І.

Теоретичні основи психології старіння

Тема 1. Старість як етап психологічного розвитку людини

7

2

-

2

3

Тема 2. Біологічні і соціальні ознаки і фактори старіння

7

2

-

2

3

Тема 3. Особливості пізнавальної сфери людей похилого віку

7

2

-

2

3

Тема 4. Вікові зміни особистості. Особистісний фактор у процесі старіння

7

2

-

2

3

Змістовий модуль ІІ.

Психологічні особливості людей похилого віку. Діяльність психолога з надання психологічної допомоги людям похилого віку

Тема 5. Патологія і психопатологія похилого віку

8

2

-

2

4

Тема 6. Внутрішній світ людини пізнього віку

7

2

-

1

4

Тема 7. Особливості міжособистісних стосунків у старечому віці

7

2

-

1

4

Тема 8. Соціально-психологічні проблеми людей похилого віку на сучасному етапі розвитку країни

7

2

-

1

4

Тема 9. Методи психологічної реабілітації людей передпенсійного і пенсійного віку

7

2

-

1

4

Тема 10. Соціально-психологічна підготовка людини до виходу на пенсію

8

2

-

2

4

Всього годин

72

20

-

16

36

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка