Постановка проблеми



Скачати 135.3 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір135.3 Kb.


УДК 378

© Мітяшкіна Т.Ю.



ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА (декоративної символіки)


Постановка проблеми. Сьогодні відбувається істотна зміна всієї сукупності суспільних вимог до професійної, загальної та національної культури студента, його морально-етичних принципів і переконань, до рівня розвитку його особистісних якостей 1.

Проте якість підготовки студентів за багатьма показниками не відповідає вимогам сучасної школи, що зумовлене низкою суперечностей:



  • між потребами сучасного навчально-виховного процесу і навчальними програмами;

  • розривом між науково-інформаційними технологіями і станом культурного розвитку людини;

  • між потребами в знаннях різних галузей мистецтва і відсутністю методичного забезпечення цих знань на різних рівнях сучасної школи та ін.

Виховати освіченого спеціаліста без допомоги мистецтва і накопиченого культурного досвіду можливо, але духовно розвинену особистість – ні, такої думки дотримуються вчені [2]. Все це висуває перед вищою школою загальну проблему пошуку шляхів і засобів відповіді на вимоги часу, насамперед формування національної культури студента, яка тісно пов`язана з художньою культурою України.

У зв`язку з цим особливо актуальною стає необхідність системного дослідження проблеми формування національної художньої культури майбутніх інженерів-педагогів і розробки на підставі його результатів конкретних науково обґрунтованих рекомендацій із подальшим їхнім впровадженням у педагогічну практику.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про усвідомленість суспільством, широкою педагогічною громадськістю актуальності проблеми свідчить значний інтерес як до загальних проблем освіти, так і до питань змісту, форм і методів формування культури особистості при підготовці вчительських кадрів (В. Зелюк, І. Пастир). Теоретико-методологічний та дидактичний аспекти формування національної культури особистості розглянуті в кандидатських дисертаціях І.Лебідь, В.Мусієнко. Питання формування національної та художньої культури, духовного розвитку молоді у вітчизняній педагогічній думці ХХ – ХХІ ст. розглядалися в дисертаційних роботах Н.Кузана, І.Охріменка, Н.Чернухи. Проблеми формування національної культури знайшли відображення в дослідженнях Я.Дашкевича, О.Забужко, національних цінностей у студентів розглядала Ю.Бєлова. Важливі аспекти цієї проблеми висвітлені у працях педагогів В.Бондаря, Ю.Руденко, Б.Ступарика та інших.

Постановка завдання. Аналіз наукових праць зазначених учених підтверджує актуальність проблеми формування культури особистості засобами мистецтва для сучасної педагогіки, разом із тим відсутність спеціальних досліджень, присвячених проблемі формування національної художньої культури у майбутніх інженерів-педагогів засобами мистецтва, свідчать про недостатню теоретичну обґрунтованість та методичну нерозробленість питання.

Виклад основного матеріалу. Національна художня культура – це сукупний результат продуктивної художньої діяльності нації (національне мистецтво; художні елементи матеріального і соціального середовища; науки, що вивчають художню культуру). Вона має значну кількість форм із притаманними саме цій культурі особливостями. Крім того, це різноманітна діяльність не лише у створенні, а й поширенні та пропаганді творів мистецтва, які мають національну художню цінність, створені в минулому чи ті, що творяться зараз. Національна художня культура завжди самобутня, має власний зміст і форму, є продуктом творчого генію цього народу і несе в собі відбиток його історичної долі та національних особливостей. У той же час національна художня культура – це продукт і процес національної художньої діяльності (створення, збереження, розповсюдження, сприйняття, оцінка, вивчення художніх творів, а також виховання художників, публіки, критиків, мистецтвознавців). Це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприймання, розуміння, насолоди мистецтвом цієї нації з притаманними їй цінностями, духовними надбаннями в цій галузі.

Декоративна символіка – це струнка система символів, що є носіями широкого спектру інформації (умовно виражає сутність будь-якого явища), своєрідний код. Вона, як складова мистецтва, виконує інформативну, аксіологічну, магічно-захисну, естетичну, рекреативну та інші функції мистецтва. Декоративній символіці притаманне емоційне навантаження, крім наочно-образної форми, вона передає абстрактні ідеї й поняття, втілюючись у художньому образі. Декоративна символіка може бути як елементом орнаменту (композиційно поєднуватися між собою), так і самостійним, завершеним символом; іноді декоративна символіка стає основою формотворення виробу (як прикраса, талісман).

Під формуванням особистості розуміють становлення людини як соціальної істоти, яке проходить у результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку 3, процес і результат цілеспрямованих (виховання) і стихійних впливів соціальної дійсності, середовища, спадковості й активності особистості (самовиховання) [4].

Система (сукупність способів, прийомів, операцій, спрямованих на розвиток мотиваційної сфери особистості, практичного або теоретичного опанування дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретних завдань), способів впорядкованої взаємозв`язаної діяльності викладача і студента, спрямованої на вирішення завдань, тобто формування національної художньої культури особистості є методами та прийомами формування національної художньої культури особистості. Методи передбачають можливість зміни стилю роботи викладача залежно від конкретних умов, рівня національної художньої культури особистості та етапів формування компонентів національної художньої культури особистості.

При розробці та впровадженні спецкурсу “Національна художня культура” (з використанням засобів декоративної символіки) у ХНПУ ім. Г.С.Сковороди виділяємо такі етапи формування компонентів національної художньої культури особистості:



  • На першому етапі (оцінювання) відбувається формування уявлень про національну декоративну символіку, національне мистецтво, художню культуру, їхній історичний розвиток (знання-знайомства); зацікавлення вивченням художньої спадщини українців.

  • На другому етапі (засвоєння та трансформація знань у нову площину) відбувається формування системи знань про національну художню культуру, мистецтво України (знання-уміння); створення умов для усвідомлення цінності національної художньої культури, пізнавального інтересу.

  • На третьому етапі (діяльнісно-творчий процес) відбувається систематизація національно-художніх знань, втілення їх у творчу діяльність (знання-копії та знання-трансформації); удосконалення творчих здібностей студентів; подальше формування ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до національної художньої культури. Зауважимо, що один із основних напрямів всіх цих етапів – це засвоєння особистістю та трансформація національно-художніх цінностей у власну ціннісну систему.

Уже з першого етапу залучається комплекс методів навчання при формуванні національної художньої культури у студентів – словесні, наочні та практичні.

До словесних методів навчання належить усне викладання знань (лекція, пояснення, розповідь), диспут, бесіда тощо, де загальним для всіх цих методів є слово (усне чи писемне) як джерело знань. Неодмінною умовою при цьому викладанні є розуміння студентами змісту та значення інформації, що пропонується, взаємопов`язаність. Наприклад, мета лекційного матеріалу – сформувати у студента систему знань (теоретичні знання, знання-цінності, знання-засоби), умінь (уміння-цінності), переконань стосовно національної художньої культури, зацікавити студента цим матеріалом.

Диспут передбачає суперечку, зіткнення різних точок зору, поглядів, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу, наприклад, „Інтеграція та вплив сусідніх культур на національну художню культуру України”. Його мета – ознайомити студентів із впливом сусідніх культур на національну художню культуру України. Максимальне залучення студентів у художньо-естетичний контакт, діалог, спілкування один з одним, із вчителем сприяє розвитку індивідуально-значеннєвого розуміння та бачення явища, пізнавального інтересу та ціннісного ставлення до художньої культури наших пращурів, вчить самостійно мислити, розвиває уміння аналізу й аргументації висунутих положень.

Досить вагомим на всіх етапах формування національної художньої культури студентів залишається метод роботи з науковою мистецтвознавчою, етноісторичною та методичною літературою. Сутність роботи з книгою полягає в організації самостійної роботи студента над друкованим текстом. Робота з книгою спрямована на закріплення лекційного матеріалу та знайомство з новими фактами історії, археології, розвитку національної художньої культури минулого та сучасності.

За допомогою наочних методів навчання (спостереження, ілюстрування, демонстрування) студенти набувають знань шляхом сприймання окремих предметів, явищ навколишнього світу безпосередньо або через їх зображення, єдності конкретного й абстрактного [3].

Спостереження можна проводити безпосередньо за діями майстрів народних промислів, що спонукає до активної розумової діяльності (аналізу явищ, порівняння, зіставлення, узагальнення тощо) та формує як знання, так і підвищує пізнавальний інтерес та ціннісне ставлення до національної художньої культури. Спостереження можуть бути: як безпосереднє сприймання явищ дійсності – спостереження за натурою (природою, людиною), так і спостереження окремих предметів (хатні прикраси, інтер’єр).

На відміну від спостереження, ілюстрування передбачає показ предмета в натурі чи у вигляді зображень об`єктів, схематичних зображень предметів, які вивчаються. Ілюстрування матеріалу подано в статичному вигляді (малюнки, вироби декоративного мистецтва, фотографії предмету тощо). Під час показу ілюстрацій студенти не тільки сприймають матеріал, а й проводять певну роботу з ними: пояснюють зміст та зв'язок символів у декоративному мистецтві, порівнюють їх, наводять приклади та інше. При демонструванні матеріал показують у динаміці (показ фільмів про розвиток декоративного мистецтва чи декоративної символіки у часі та їх зв'язок з історичними епохами, етапи композиційного поєднання декоративних символів та інше). Вищеназвані методи стимулюють інтерес, допомагають студентам ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення та надають емоційного забарвлення сприйманню, присвоєнню знань, вони - джерело чуттєвого досвіду. Специфікою формування національної художньої культури в особистості є те, що наочність присутня майже в усіх формах навчання.

Провідними на третьому етапі є наочні та практичні методи навчання .

Практичні методи (вправи, практичні роботи та інше) базуються на практичній діяльності студентів і використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань. Вони сприяють формуванню умінь та навичок, необхідних для творчої діяльності студентів. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань національної художньої культури.

При проведенні спецкурсу ми впроваджували вправи, що полягають у повторенні певних дій, під час яких у студентів виробляються уміння та навички застосування вже набутих знань, а саме: аналіз, синтез, узагальнення, стилізація декоративного символу чи його композиція. Розрізняють тренувальні вправи (за зразком, за інструкцією, конструювання знаків на підставі елементу символу), творчі (які спонукають до використання знань в іншій ситуації, наприклад, виконання декоративного панно тощо), контрольні. Використовували також графічні роботи, у яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю студентів, набуті знання знаходять відображення в замальовках з натури або по пам’яті.

Дослідні роботи – це пошукові завдання й проекти (наприклад, пошук і використання археологічної інформації і творчої діяльності), що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів.

Застосовуємо також методи контролю і самоконтролю в навчанні (спецкурсі), які дають можливість перевірити рівень засвоєння студентами знань, сформованість умінь та навичок. До них належать методи: усного, письмового, лабораторного контролю, графічного контролю та інші.

У розробленому нами спецкурсі при формуванні національної художньої культури студентів поряд із традиційними методами мають місце і специфічні (комплекс методів), а саме: метод стимулювання навчальної діяльності, метод проектів, метод створення ситуації новизни та метод виховання почуттів.

Метод стимулювання навчальної діяльності спрямований на формування позитивних мотивів, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню студентів навчальною інформацією, формування пізнавальних інтересів [4]. Цьому сприяє підбір низки завдань зростаючої складності (метод проектів) та створення ситуації успіху в навчанні, заохочення (заохочення до виконання художніх творчих завдань); формування розуміння особистої значущості національної художньої культури.

Метод проектів – система навчання, при якій студенти здобувають знання в процесі виконання практичних завдань – проектів, які поступово ускладнюються, а саме: виконання декоративного символу та на його основі виконання орнаменту, від конструювання знаків на підставі символу до виконання декоративного панно на підставі декоративного символу тощо. Усі ці завдання взаємопов`язані в систему, комплекс на основі засобів декоративної символіки та припускають метод посилання на емоційний зміст (метод виховання почуттів) та метод створення ситуації новизни.

Метод виховання почуттів включає метод спеціального посилання на емоційний зміст, пошуку в ньому духовно близького, істотно важливого для особистості з метою пробудження й розвитку в нього почуттів та методів навіювання, елементи якого часто присутні в мистецтві [4]. Цей метод психологічного впливу на людину розрахований на некритичне сприймання нею думок інших людей, що призводить, навіть всупереч його волі й свідомості, до певного стану, виникнення почуттів, яких раніше не було. Цей метод реалізується на лекціях, лекціях-екскурсіях, у творчих художніх завданнях.

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу передбачає постійну нову інформацію, яку студенти отримують на кожному занятті (лекції, диспути, лекції-екскурсії, творчі художні завдання), створення такої морально-психологічної атмосфери, у якій вони отримували б моральне задоволення від свого інтелектуального зростання.

При формуванні національної художньої культури студентів виділяємо спеціальні художні методи.

Метод художній – система принципів, які керують процесом творення витворів літератури чи мистецтва, спосіб створення художніх творів [5]. Основу цього методу складають знання, уміння та навички художньої, творчої діяльності. Серед усього розмаїття способів створення художніх творів виділяємо: композицію, симетрію, асоціацію, стилізацію, ритм, пропорційність, гармонію та інше.

Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів та прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. У процесі формування національної художньої культури студентів ми використовуємо такі форми організації навчання: лекції, лекції-екскурсії, засідання „круглого столу”, практичні роботи (творчі художня завдання) та самостійні творчі роботи.

Основною організаційною формою навчання в сучасному вищому навчальному закладі є лекція, як усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу групі студентів постійного складу, впродовж певного часу та відповідно до визначених тем. Метою лекції є надання нових знань, закріплення раніше набутих, подальша їх систематизація, поглиблення, узагальнення тощо. Використовуються загальнонаукові методи, методи навчання та художньо-графічні методи.

Лекція-екскурсія передбачає проведення лекцій в окремому тематично-художньому або взагалі художньому музеї. Вона дозволяє студентам сприймати та засвоювати навчальний матеріал шляхом безпосереднього ознайомлення з предметом у реальних умовах їх існування (лекція-екскурсія до музеїв: краєзнавчого, художнього, археологічного, історичного, екскурсія в галерею, майстерню, на художні промисли, лекція-екскурсія як знайомство з побутом населення тощо). Така форма роботи дозволяє реалізувати принципи наочності, науковості, доступності, позитивного емоційного фону, здійснювати зв'язок із життям.

Дидактичні завдання самостійної роботи студента передбачають пошук знань, їх осмислення й закріплення, формування й розвиток практичних навичок, а також інтелектуальних, організаційних та інших умінь та подальше узагальнення й систематизацію знань.

Практичні заняття проводяться як у навчальному закладі, так і на місцях практики студентів і мають на меті навчити їх розв'язувати специфічні завдання за профілем своєї спеціальності [3]. Дидактичні завдання, які використовуються на практичних заняттях, сприяють поглибленню та уточненню знань, одержаних на лекціях і в процесі самостійної роботи, формуванню інтелектуальних умінь та навичок аналізу та синтезу, опануванню устаткуванням, формуванню умінь та навичок практичного застосування набутих знань через індивідуальне виконання студентами сформульованого завдання, оволодіння художніми уміннями, навичками.



Висновки. На підставі аналізу методичних розробок, наукових праць педагогів-дослідників про формування художньої та національної культури ми дійшли таких висновків:

  • Критеріями та результатом сформованості національної художньої культури особистості є: вияв ціннісного ставлення та стійкого пізнавального інтересу до національної художньої культури; сформованість знань про національну художню культуру; втілення знань у творчій діяльності (знань, умінь та навичок творчої діяльності, втілення теоретичних знань творчої діяльності про національну художню культуру в художню працю) тощо;

  • формування національної художньої культури студентів можливе на підставі використання обґрунтованих та взаємопов'язаних загальнонаукових, педагогічних та художніх методів навчального процесу;

  • формування національної художньої культури студентів повинно здійснюватися різноманітними формами роботи, де кожна форма роботи потребує відповідної системи методів;

  • формуванню національної художньої культури буде сприяти використання образотворчого мистецтва України.

Перспективи подальших досліджень. Розглянуті у статті питання, природно, не вичерпують усіх напрямків вирішення цієї проблеми. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на визначення особливостей засобів формування та системи компонентів національної художньої культури майбутніх інженерів-педагогів, створення методичних рекомендацій стосовно проблеми дослідження.
Література

    1. Гайворонська В., Пономарьов О., Романовский О. Особистість викладача і формування професійної культури сучасних фахівців. //Новий колегіум. - Х., 2006. - №1(32). - С. 57-62.

    2. Сєдих С., Руда Л., Скубо О. Інтегрований курс “Мистецтво-один із шляхів формування духовної культури дитини” //Початкова школа, 2003. – №12. - С.21-24.

    3. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти. – К.: „Академія”, 2001. – 528с.

    4. Анищенко Н.В. Формирование художественного восприятия младших школьников средствами комплексного взаимодействия искусств: Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01/КГПИЯ. – К., 1993. – 201 с.

    5. Антонович Є.А., Захарчук-Бугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. / Навч. посібник/. – Львів.: Світ, 1992. – 271с., іл.



Мітяшкіна Т.Ю.
Питання формування національної художньої культури майбутніх інженерів-педагогів засобами мистецтва (декоративної символіки)

У статті проаналізовано методичні питання формування національної художньої культури студентів засобами мистецтва, розглянуто поняття “національна художня культура”, “декоративна символіка”, їх актуальність та значимість. Запропоновано методи та прийоми формування національної художньої культури студентів.
Митяшкина Т.Ю.

Вопросы формирования национальной художественной культуры будущих инженеров-педагогов средствами искусства (декоративной символики)

В статье проанализированы методические вопросы формирования национальной художественной культуры студентов средствами искусства, рассмотрены понятия «национальная художественная культура». «декоративная символика», их актуальность и значимость. Предложены методы и приемы формирования национальной художественной культуры студентов.


T. Mityashkina

Issues of Forming National Future Teacher-Engineers' Art Culture Through the Medium of Art (Decorative Symbolics)

This article analyzed the methodical issues of forming students' national art culture through the medium of art. ''The concepts'' national art culture'', “decorative symbols”, their currency and importance are considered. Methods and ways students' national art culture are suggested.



Стаття надійшла до редакції. 05.10.2007 р.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка