Положення законодавства України щодо участі посадових осіб митних органів у здійсненні оперативно-розшукової діяльності та проведенні слідчих дій План Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні



Скачати 445.94 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.12.2016
Розмір445.94 Kb.
  1   2   3
Основні положення законодавства України щодо участі посадових осіб митних органів у здійсненні оперативно-розшукової діяльності та проведенні слідчих дій

План

  1. Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні.

  2. Завдання та поняття оперативно-розшукової діяльності.

  3. Субєкти оперативно-розшукової діяльності.

  4. Загальні положення досудового розслідування.

  5. Слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії.

Література

  1. Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

  2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квіт. 2001 р. №2341-III - К.: ЕксОб, 2001.

  3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI.

  4. Закон України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність».

  5. Наказ ГПУ, МВС, СБУ, АДПСУ, Мінфін, Мінюст від 16 листопада 2012 року N 114/1042/516/1199/936/1687/5 «Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

  6. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина I: Підручник– Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.




  1. Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні

Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні складається із сукупності правових актів, які проголошують правові норми, що регламентують групи однорідних суспільних відносин між державою і особою в процесі діяльності по забезпеченню безпеки людини і суспільства, шляхом застосування спеціальних методів, сил і засобів, і виконання оперативно-розшукових дій, якщо іншими заходами неможливо попередити чи усунути загрозу життєво важливим інтересам людини і суспільства.

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Нормативно-правові акти, які регламентують оперативно-розшукову діяльність, можна поділити на три групи:

а) Конституція України і відповідні закони України;

б) нормативно-правові акти міністерств і відомств та судових органів;

в) міжнародно-правові акти, учасником яких є Україна.



Правову основу міжнародного співробітництва в оперативно-розшуковій діяльності складають:

– міжнародні, міждержавні договори (двосторонні і багатосторонні): пакти, конвенції, договори, угоди;

– міжурядові угоди з окремих питань, які стосуються взаємодії в боротьбі зі злочинністю;

– міжвідомчі договори (угоди);

– національне законодавство з питань надання міжнародної правової допомоги;

– неписані норми (звичаї) міжнародного права (міжнародна ввічливість, взаємність і ін.).

У міжнародному співробітництві оперативно-розшукові органи України дотримуються основних міжнародних правових документів, які регламентують захист прав та свобод людини, визначають світові підходи у боротьбі зі злочинністю і встановлюють узвичаєні правила поведінки стосовно осіб, що розшукуються, відбувають покарання за вироком суду, затриманих під час слідства або утримуються під вартою.

Такими міжнародно-правовими документами є:

– Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.;

– Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966 р. та підписаний Україною від 19.10.1973 р.; який набрав сили 23.03.1976 р.;

– Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поведінки або покарання, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1984 р., підписана Україною 26.01.1987 р., набрала сили 26.06.1987 р.;

– Мінімальні стандартні правила поведінки з ув’язненими, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 31.07.1957 р.;

– Стандартні мінімальні правила ООН щодо заходів, не пов’язаних з ув’язненими (Токійські правила), прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14.12.1990 р.;

– Міжнародні акти, спрямовані на запобігання організованої злочинності і боротьбу з нею;

– Головні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами для підтримки правопорядку, прийняті резолюцією на VIII Конгресі ООН про запобігання злочинності й поводження з правопорушниками від 7.09.1990 р.;

– Типова угода про взаємну допомогу в сфері кримінального правосуддя і Типова угода про видачу, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14.12.1990 р.

Україна приєдналася і ратифікувала практично всі міжнародно-правові конвенції, присвячені боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими злочинами проти життя людей.

Конституція України встановлює, що збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не припускається. У той же час, в інтересах боротьби зі злочинністю і безпеки держави можуть бути проведені на законній підставі оперативно-розшукові заходи у відношенні окремих осіб, що передбачають збирання, збереження і використання інформації про їх приватне життя без їх згоди. Таке збирання інформації про особу може бути як на території України, так і за її межами. Якраз в таких випадках і потрібне міжнародне співробітництво.



  1. Завдання та поняття оперативно-розшукової діяльності.

Для виконання завдань оперативно-службової діяльності оперативні підрозділи використовують гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, застосовують оперативні та оперативно-технічні засоби. Такі заходи і засоби можуть використовувати тільки ті підрозділи, які наділені правом здійснення оперативно-розшукової діяльності. Сукупність гласних і негласних, пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, оперативних та оперативно-технічних засобів, дозволених законом, складає систему оперативно-розшукової діяльності. Через зміст, характер та призначення таких оперативних прийомів, заходів і засобів розкривається поняття оперативно-розшукової діяльності.

Поняття оперативно-розшукової діяльності передбачає її комплексний характер і у залежності від вирішення тих або інших завдань можна виділити три основні її напрямки: пошуковий, розвідувальний, контррозвідувальний.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» Оперативно-розшукова діяльність це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Оперативний працівник може застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставі та у порядку, встановленому законом і тільки гласно. Так, він може застосовувати зброю на поразку злочинця на смерть тільки гласно, а якщо він це зробить таємно, то це буде просто вбивство. Оперативні підрозділи з метою конспірації можуть створювати підприємства, організації, установи, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. В такій ситуації всі заходи оперативних працівників здійснюються негласно. Оперативний працівник може негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути документами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати оперативну інформацію шляхом проникнення у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки, а може здійснювати такі заходи і гласно, на підставі доручення слідчого, прокуратури, суду чи за власною ініціативою, дотримуючись вимог процесуального законодавства та законів, регламентуючих діяльність оперативно-розшукових підрозділів.

Негласними та гласними можуть бути як пошукові так і розвідувальні та контррозвідувальні заходи, які здійснюються суб’єктами оперативно-розшукової діяльності із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Об’єктами оперативно-розшукової діяльності є особи, дії, предмети, документи, канали зв’язку та інші матеріальні об’єкти – носії інформації, які належить виявити пошуковими, розвідувальними та контррозвідувальними заходами.

Об’єктами оперативно-розшукової діяльності будуть як ті особи, що тільки задумують, підготовлюють, розпочинають злочинну діяльність, так і ті, хто вчиняє та вчинив злочини, ухиляються від слідства і суду, безвісно зниклі особи, а також ті, хто своїми діями створює загрозу державній, військовій, економічній, екологічній безпеці.

Під оперативними заходами розуміють такі дії суб’єкта оперативно-розшукової діяльності, які направлені на отримання фактичних даних, які входять до предмету доказування по конкретній справі, а також необхідних для вирішення інших оперативно-тактичних завдань. Оперативні заходи здійснюються з метою захисту життя, здоров’я, прав і свобод людини і громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.

Оперативно-технічні засоби представляють собою сукупність технічних засобів та науково-обгрунтованих прийомів їх правомірного і професійного використання у процесі оперативно-розшукової діяльності з метою ефективного впливу на об’єкти оперативно-розшукової діяльності. В якості оперативно-технічних засобів використовуються спеціальні технічні пристрої та обладнання, які дозволяють знімати інформацію з каналів зв’язку, вести візуальне спостереження у громадських місцях, фіксувати фактичні дані про окремих осіб, чия поведінка є протиправною. Оперативно-технічні засоби можуть бути як загального користування, наприклад, фото-, кіно-, відеозйомки, так і спеціального призначення – радіоприладів, оптичних пристроїв, засобів проникнення, прослуховування. Будь-яке застосування оперативно-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності повинно здійснюватися у чіткій відповідності до встановлених законом та відомчими нормативними актами правил.

Оперативно-технічні засоби застосовуються, як правило, негласно. Їх застосування носить винятковий характер, оскільки безпосередньо зачіпає конституційні права громадян. Як і вся оперативно-розшукова діяльність, здійснення оперативних заходив із застосуванням оперативно-технічних засобів повинно бути належним чином оформлене і у випадках, передбачених законом, погоджене з прокурором та дозволене рішенням суду.



Завданнями оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

  1. Субєкти оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами (ст. 5 Закону України ОРД):

Міністерства внутрішніх справ України;

Служби безпеки України;

Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки; 

Державної прикордонної служби України;

управління державної;

органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;

органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

органів державної митної служби - оперативними підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою (з листопада 2013 року).

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Оперативним підрозділам властиві такі загальні ознаки:

– вони створюються в складі правоохоронних органів;

– виконують завдання, встановлені оперативно-розшуковим законодавством, відповідно до своєї компетенції;

– використовують в своїй діяльності гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи;

– можуть виконувати оперативно-розшукову діяльність в повному обсязі або частково, або роботу оперативно-розшукового призначення допоміжного характеру в залежності від наданих їм повноважень;

– працюють під керівництвом посадової особи, яка несе персональну відповідальність за діяльність оперативного підрозділу, зокрема за підбір і розстановку оперативних працівників, якісне виконання ними своїх функціональних обов’язків;

– працюють в умовах чітко визначених законом повноважень і відомчої службової підпорядкованості;

– їх діяльність, що пов’язана з використанням негласних заходів, носить закритий характер;

– мають в своєму складі посадових осіб, які діють гласно і посадових осіб, які працюють на конспіративних засадах;

– забезпечують здійснення оперативно-розшукової діяльності, взаємодіючи з іншими галузевими оперативними і неоперативними підрозділами, а також іншими органами, здійснюючими оперативно-розшукову діяльність;

– діють на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населення.

Оперативні підрозділи здійснюють оперативно-розшукові заходи, які можна поділити на три групи, а саме:

а) оперативно-розшукові заходи судового санкціонування, тобто такі для здійснення яких необхідне судове рішення;

б) оперативно-розшукові заходи відомчого санкціонування, до яких відносяться ті заходи для здійснення яких необхідна постанова чи завдання, затверджені керівником органу, здійснюючого оперативно-розшукову діяльність;

в) оперативно-розшукові заходи не санкціоновані, тобто такі, які для виконання не вимагають ніякої санкції чи рішення і здійснюються оперативним працівником за власним рішенням.

Діяльність оперативних підрозділів – один із тих видів державної правової діяльності, який в найбільшій мірі обмежує права громадян на недоторканність, тому їх діяльність перебуває під контролем відповідних оперативних відомств і прокурорським наглядом, а повноваження оперативних підрозділів, які обмежують тимчасово права громадян, урівноважуються правом громадян оскаржувати дії оперативних підрозділів та отримувати необхідну інформацію, передбачену законом.

Надаючи право працівникам оперативних підрозділів запитувати осіб, законодавець дає їм можливість використовувати і добровільну допомогу громадян. Надаючи можливість оперативним підрозділам здійснювати проникнення в злочинне угрупування, законодавець гарантує негласним працівникам оперативних підрозділів, чи залученим до виконання завдань оперативних підрозділів особам, збереження в таємниці достовірних даних стосовно їх особистості, правовий захист, якщо вони діяли в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності, гарантує соціальний і правовий захист у випадках, передбачених законом.



  1. Загальні положення досудового розслідування

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Місце проведення досудового розслідування (Ст. 218)

Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до статті 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.



  1. Слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії.

Стаття 223 Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

7. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка