Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністра освіти України від 02. 06. 1993 р. №161 та інших нормативних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України



Сторінка1/3
Дата конвертації30.04.2017
Розмір0.56 Mb.
  1   2   3


Положення розроблено відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністра освіти України від 02.06.1993 р. № 161 та інших нормативних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Укладачами враховано досвід роботи професорсько-викладацького складу ДВНЗ «Криворізький національний університет» з питань організації навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр.

Схвалено науково-методичною Затверджено вченою радою

радою університету університету протокол

18.12.2012 р., протокол № 7 від 26.03.2013 р.

№ 1.


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет» (далі – Університет) – це самоврядний (автономний) багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює різнопрофільну освітньо-наукову та науково-дослідницьку діяльність з підготовки висококваліфікованих фахівців, виконання наукових досліджень, виготовлення науково-технічної продукції. Університет акредитований за ІV рівнем.

1.2. Навчальний процес в Університеті – це логічно побудована система організаційних, навчальних і науково-методичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти відповідно до державних стандартів освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра.

Навчальний процес базується на принципах наступності, доступності, систематичності, науковості, гуманізму, демократизму, безперервності, національного характеру освіти, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.

Навчальний процес організовується з урахуванням науково-педагогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної бази Університету, сучасних інформаційних технологій. Він орієнтований на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до динамічних процесів в освітній та соціально-культурній сферах, галузях техніки і технологій, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.

1.3. Зміст вищої освіти реалізується у науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів. Вимоги до змісту вищої освіти встановлюються державою в освітньо-кваліфікаційних характеристиках фахівця, інших актах органів управління у системі вищої освіти.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою, структурно – логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів управління у системі вищої освіти та Університету.

Освітньо-професійна програма підготовки – це перелік та зміст нормативних і вибіркових навчальних дисциплін із зазначенням обсягу годин, відведених для вивчення, та форм підсумкового контролю.

До змісту вищої освіти входять нормативні та вибіркові навчальні дисципліни. Нормативна частина змісту освіти визначається відповідним галузевим стандартом освіти, а вибіркова – Університетом.

Структурно-логічна схема підготовки – це наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань, проведення контролю тощо).

1.4. Організація навчального процесу відповідає багатоступеневій системі вищої освіти. В Університеті ведеться підготовка осіб для здобуття освітніх рівнів базова вища освіта, повна вища освіта; освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти або неповної вищої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

1.5. Основу організації навчального процесу в Університеті становлять засади та принципи кредитно-модульної системи підготовки фахівців.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів). Мета впровадження цієї системи – підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (далі – ЕCTS) – міждержавна система виміру й порівняння результатів навчання у вищих закладах освіти.

Кредит – умовна одиниця, яка використовується для вимірювання навчального навантаження студента у термінах часу, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів і досягнення визначених результатів навчання. Кредит передбачає всі види навчальної діяльності студента (аудиторні заняття, самостійну та індивідуальну роботу, навчальні й виробничі практики, контрольні заходи, курсові, кваліфікаційні (випускні, дипломні, магістерські) роботи (проекти) (далі   кваліфікаційна робота (проект)).

Ціна кредиту складає 36 академічних годин, із яких не менше 1/3 і не більше 2/3 – години самостійної роботи студента. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік – 60 кредитів ЕCTS. Кількість кредитів на навчальну дисципліну (або практику) визначається діленням загального обсягу годин із навчальної дисципліни (практики) на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту).

Заліковий кредит – це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсової, кваліфікаційної роботи (проекту) тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу або видами навчальної діяльності.

Змістовий модульце система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові та забезпечує здобуття студентом відповідних компетенцій. Поділ навчального матеріалу дисципліни на змістові модулі, їх кількість, види поточного контролю та терміни його проведення тощо визначаються в робочій навчальній програмі дисципліни.

1.6. Навчальний процес в Університеті будується з урахуванням особливостей підготовки фахівців певного профілю (кваліфікації), що дає змогу конкретизувати окремі розділи, пункти цього Положення на рівні навчально-наукових інститутів, що входять до складу Університету.

В Університеті та інститутах як його структурних підрозділах можуть розроблятися інші нормативні та інструктивно-методичні документи, які конкретизують зміст цього Положення та технологічно забезпечують його реалізацію.



2. Нормативно-правова база організації навчального процесу
2.1. Організація та здійснення навчального процесу у Державному вищому навчальному закладі «Криворізький національний університет» базується на Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, системі стандартів вищої освіти, регламентується Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністра освіти України від 02.06.1993 р. № 161, іншими нормативними актами з питань вищої освіти.

2.2. Система стандартів вищої освіти (стандарти вищої освіти) – сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здобуття вищої освіти і розробляються та затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якість освітньої та наукової діяльності Університету забезпечується дотриманням стандартів вищої освіти.

Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти Університету.

Державний стандарт вищої освіти – це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня. Державним стандартом вищої освіти визначаються вимоги до змісту, обсягу і рівня вищої освіти відповідних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів незалежно від форм одержання вищої освіти. Складовими державного стандарту освіти є освітньо-кваліфікаційна характеристика, нормативна та варіативна частини змісту освіти (освітньо-професійна програма) та засоби діагностики якості вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти містять освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів певної кваліфікації, освітньо-професійні програми підготовки за певним напрямом підготовки, спеціальністю, засоби діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти Університету складаються з варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників певної кваліфікації; варіативних частин освітньо-професійних програм підготовки за певним напрямом підготовки, спеціальністю; варіативних частин засобів діагностики якості вищої освіти; навчальних планів; програм навчальних дисциплін.

2.3. Освітньо-кваліфікаційна характеристика – це зумовлені цілями і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світоглядних, громадянських і професійних якостей фахівця, що формуються в процесі навчання і необхідні для успішного виконання професійних обов’язків, з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій та культури.

В освітньо-кваліфікаційних характеристиках узагальнюється зміст освіти й відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначаються основні вимоги до фахівця, його місце в структурі господарства, освіти, науки і культури держави. Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів як державні документи визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових завдань діяльності та умінь, необхідних для розв’язання цих завдань.

2.4. Зміст навчання відображає структуровану за змістом і обсягом навчальну інформацію, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобути вищу освіту і відповідну кваліфікацію.

Зміст навчання реалізується через поєднання нормативної та вибіркової його частини.

Нормативна частина змісту навчання як сукупність модулів із зазначенням їх обсягу, рівня засвоєння, форм атестації формується за вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики та забезпечується навчальними дисциплінами, вивчення яких є обов’язковим у межах відповідного освітньо-професійного рівня.

Вибіркова частина змісту навчання – рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціальності, спеціалізації, ефективного використання можливостей і традицій Університету, з урахуванням досягнень наукових шкіл і Університету загалом.

Зміст навчання для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня визначається відповідною освітньо-професійною програмою, яка задовольняє вимогам державного стандарту вищої освіти для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня, а також вимогам наступності та безперервності освіти.

Порядок затвердження освітньо-професійних програм встановлює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

2.5. Організація навчального процесу в Університеті за напрямами підготовки та спеціальностями здійснюється навчальними підрозділами Університету: профільними навчально-науковими інститутами, факультетами, кафедрами.

Завдання загальної організації та забезпечення навчального процесу покладається на навчально-методичний відділ.

Керівництво навчально-організаційною, навчально-методичною роботою на рівні Університету здійснює проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи, на рівні навчально-наукових інститутів – заступники директорів з навчальної роботи.

2.6. Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої та кваліфікаційної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план – це складова стандарту вищої освіти Університету, яка складається на підставі державного й галузевого стандартів вищої освіти, освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, визначає графік і план навчального процесу, зведений бюджет часу, перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, навчальних і виробничих практик, послідовність та час їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного і підсумкового контролю, обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів.

Навчальний план розробляється на весь нормативний термін навчання робочими групами, до складу яких входить декан або його заступник, завідувачі та провідні фахівці випускових кафедр із залученням представниками інших кафедр, для кожного напряму підготовки, спеціальності за кожною формою навчання (денна, заочна, зокрема скорочена програма підготовки бакалаврів на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста). Навчальний план розглядається на засіданні випускової кафедри, вченій раді факультету, схвалюється Вченою радою Університету (інституту) і затверджується ректором Університету.

2.7. Нормативний термін навчання – термін навчання за денною (заочною) формами, встановлений стандартом вищої освіти для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання.

2.8. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план для кожного курсу та кожного напряму підготовки, спеціальності. Робочий навчальний план розглядається на вченій раді факультету (інституту), погоджується в навчально-методичному відділі, затверджується проректором з науково-педагогічної і навчальної роботи (для факультетів загальноуніверситетського підпорядкування), заступником директора з навчальної роботи (для навчально-наукових інститутів).

2.9. Навчання студента здійснюється за індивідуальним навчальним планом.

2.9.1. Індивідуальний навчальний план студента (залікова книжка) є робочим документом студента, що складається на підставі робочого навчального плану і містить інформацію про перелік та послідовність вивчення навчальних дисциплін, обсяг навчального навантаження студента (усі види навчальної діяльності), типи індивідуальних завдань, систему оцінювання (поточний та підсумковий контроль знань, державну атестацію випускника).

Реалізація індивідуального навчального плану (залікової книжки) студента здійснюється протягом часу, який не перевищує терміну його навчання.

2.9.2. Індивідуальний навчальний план (залікова книжка) студента формується на основі навчального плану відповідної освітньо-професійної програми підготовки (бакалавра, спеціаліста, магістра), відображає структурно-логічну схему підготовки фахівців з певної спеціальності, містить перелік нормативних та вибіркових навчальних дисциплін з дотриманням послідовності їх вивчення, обсягів навчального навантаження з аудиторної і самостійної роботи, оцінки успішності навчання та державної атестації.

Нормативні навчальні дисципліни становлять базову частину вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця. Вибіркові навчальні дисципліни забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибіркові навчальні дисципліни, введені Університетом до освітньо-професійної програми підготовки і включені до індивідуального навчального плану студента, є обов’язковими для вивчення. Обсяг нормативних навчальних дисциплін та дисциплін за вибором, запланованих до вивчення, повинен становити не менше 60 кредитів на навчальний рік.

2.9.3. До індивідуального навчального плану (залікової книжки) студента можуть включатися навчальні дисципліни, що вивчаються додатково. Дисципліни, вивчені додатково, не входять до переліку дисциплін, встановленого освітньо-професійною програмою підготовки фахівця певного напряму, спеціальності. Вони включаються до індивідуального навчального плану студента за бажанням студента при наявності офіційного документа, виданого установою (зокрема закордонною), що має право на надання освітніх послуг і підтверджує присвоєння кредитів з цієї навчальної дисципліни.

2.9.4. Зарахування навчальних дисциплін, включених в індивідуальний навчальний план (залікову книжку), здійснюється за результатами заздалегідь визначеного виду контролю якості знань студента протягом навчального року (навчального семестру).

2.9.5. Індивідуальний навчальний план (залікова книжка) розробляється на кожний навчальний рік і затверджується деканом факультету. При формуванні індивідуального навчального плану студента на наступний навчальний рік враховується фактичне виконання студентом індивідуальних навчальних планів поточного й попередніх навчальних років. При цьому навчальне навантаження студента має бути виконано в повному обсязі.

2.9.6. За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент. Контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента здійснює декан факультету за участю кураторів.

2.10. Терміни та час проведення різних видів навчальної роботи регламентуються розкладами занять, екзаменів, роботи державних екзаменаційних комісій, графіками консультацій.

Розклади занять та екзаменів складаються диспетчерськими групами відповідно до графіку навчального процесу за кожним напрямом підготовки, спеціальністю. Розклади погоджуються з деканами факультетів, профкомом університету (інституту), із завідувачем (заступником завідувача) навчально-методичного відділу та затверджуються проректором з науково-педагогічної і навчальної роботи (для факультетів загальноуніверситетського підпорядкування), заступником директора з навчальної роботи (для навчально-наукових інститутів).

Розклади роботи державних екзаменаційних комісій складаються диспетчерськими групами, погоджуються з деканами факультетів, профкомом університету (інституту), завідувачем (заступником завідувача) навчально-методичного відділу, затверджуються проректором з науково-педагогічної і навчальної роботи (для факультетів загальноуніверситетського підпорядкування), заступником директора з навчальної роботи (для навчально-наукових інститутів).

Графіки консультацій викладачів складаються на відповідних кафедрах і затверджуються завідувачами кафедр.

Розклади занять оприлюднюються та доводяться до відома викладачів і студентів не пізніше як за три дні до початку семестру.

Розклад екзаменів оприлюднюється не пізніше як за місяць до початку сесії.

Розклад роботи державних екзаменаційних комісій оприлюднюється не пізніше як за місяць до початку державної атестації.

2.11. Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст, послідовність і організація форм вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь визначаються навчальною програмою дисципліни.

Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту освіти. Програма вибіркової навчальної дисципліни розробляється Університетом і затверджується в установленому порядку.

Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо-професійної програми підготовки, на підставі навчальної програми дисципліни та навчального плану складається робоча навчальна програма дисципліни. Основою для складання робочої навчальної програми є система змістових модулів, наведена у відповідних освітньо-професійних програмах галузевих стандартів вищої освіти України з урахуванням змісту компетенцій фахівця. Робоча навчальна програма дисципліни містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Робочі навчальні програми з дисциплін кафедри розробляються провідними викладачами (професорами, доцентами) до початку навчального року (семестру). Робочі навчальні програми розглядаються і схвалюються на засіданні кафедри, за якою закріплено дисципліну, а також на вченій раді факультету (інституту), узгоджуються з випусковою кафедрою відповідної спеціальності, що визначається за рішенням науково-методичної ради відповідних напрямів, затверджуються проректором з науково-педагогічної і навчальної роботи (для факультетів загальноуніверситетського підпорядкування), заступником директора з навчальної роботи (для навчально-наукових інститутів).

Робочі навчальні програми дисциплін оновлюються не рідше одного разу на п’ять років. У робочу програму можуть вноситися зміни та доповнення, що оформлюються окремим рішенням кафедри.

Навчальні і робочі навчальні програми розробляються за формою встановленого зразка, зберігаються на кафедрах.

Інформація про їх зміст та відповідні анотації розміщуються на сайті університету (інституту).

Навчальні і робочі навчальні програми є частиною навчально-методичного комплексу з кожної навчальної дисципліни, який складається з таких компонентів:

1) навчальна програма дисципліни;

2) робоча навчальна програма дисципліни;

3) підручники, посібники, опорні конспекти лекцій, методичні вказівки до вивчення курсу та виконання індивідуальних завдань та самостійної роботи студента;

4) методичні вказівки до проведення практичних, семінарських, лабораторних занять;

5) варіанти контрольних робіт, індивідуальних завдань, курсових робіт (проектів), контрольні тести, кваліфікаційні завдання;

6) екзаменаційна документація.

Навчально-методичні комплекси з дисциплін зберігаються на кафедрах.

2.12. Університет надає студентам можливість користуватися навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною, навчально-методичною та науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання на умовах, визначених Правилами внутрішнього розпорядку університету.

2.13. За відповідність рівня підготовки студента до вимог державних стандартів освіти відповідає керівник навчального структурного підрозділу (інституту, факультету, кафедри).
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка