Поліглоти. Цікаві факти з життя та діяльності



Скачати 459.87 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації05.03.2017
Розмір459.87 Kb.
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України

Обласне управління освіти і науки України

Хмельницької обласної державної адміністрації

Хмельницьке територіальне відділення МАН

Волочиська районна філія
Відділення: філологія і мистецтвознавство

Секція: англійська мова



Поліглоти. Цікаві факти з життя та діяльності

Роботу виконав:



Джурило Олександр Олександрович,

учень 9-А класу

Волочиського навчально-виховного

комплексу у складі

гімназії та школи 1-го ступеня

Науковий керівник -

вчитель англійської мови

Волочиського навчально-виховного

комплексу у складі

гімназії та школи 1-го ступеня,

вчитель – методист

Лисюк Ольга Петрівна

Волочиськ-2011



Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Хто такі поліглоти?.............................................................................................6

Розділ 2. Чому люди стають поліглотами?..…………………………………………….7

Розділ 3. Відомі поліглоти світу…………………………………………………………..

3.1. «Супер» поліглоти………………………………………………………...….8

3.2. Відомі письменники – поліглоти……………………………………...…...11

3.3. Науковці – поліглоти та державні діячі……….………………………..….16

3.4. Служителі церкви – поліглоти……………………………………….…….21

3.5. Діти – поліглоти………………………………………………………….….23

3.6. Кумедні випадки з життя поліглотів…………………………………….....25

Розділ 4. Лінгвістичний експеримент………………………………………………….27

Висновки………………………………………………………………………………...32

Список використаних джерел………………………………………………………...34

Додатки………………………………………………………………………………..…36

Вступ

Без сумніву, такі питання як «хто такі поліглоти?», «Як люди стають поліглотами», здатність людської пам`яті запам`ятовувати таку величезну силу слів, мов – привертають увагу психологів, вчених тощо. Це цікаво і звичайним людям, чия діяльність не пов`язана із знанням багатьох мов. Це цікаво і нам, підліткам. Це не тільки цікавить, але й захоплює, в тому числі і мене.



Явище «поліглотії» широко вивчається, але і не зовсім до кінця вивчене. Знання великої кількості мов такими відомими людьми як Іван Павло II, Поль Робсон, Нікола Тесла, Жан-Франсуа Шампольон, Агатангел Кримський, Гетьман Іван Мазепа і багато інших, дивує і водночас викликає повагу до них. Ми визначили, як вони вивчали мови, за який час, яку кількість мов і зібрали уривки з їх біографій. Ми можемо довести, що більшість видатних поліглотів ще з дитинства починали вивчати мови і потім, до самої старості вже не могли зупинитись. Мови ставали для них своєрідним наркотиком, який на відміну від справжнього давав сили і мету жити далі і вивчати більше.

Метою цієї роботи є:

  • відібрати, вивчити, систематизувати, проаналізувати цікаві відомості про поліглотів нашої країни та світового рівня;

  • назвати імена, які ще не відомі для наших слухачів та читачів;

  • вказати, чому люди стають поліглотами , чому для них цікаво вивчати мови;

  • познайомити з назвами різних мов, діалектів, якими розмовляють невелика кількість людей;

  • пояснити, що означає слово «поліглот».

Актуальність дослідження полягає в тому, що явище «поліглотії» досить цікаве та унікальне. Це питання над яким працюють вчені та лінгвістичні лабораторії світу. Адже «поліглот» - це феномен з надзвичайними розумовими додатками та властивістю пам`яті.

Основні завдання, що вирішуються в процесі написання роботи:

- зібрати і систематизувати матеріал про поліглотів.

- Дізнатись про «супер» поліглотів.

- Розмежувати зібраний матеріал по галузях науки, культури, тощо.

- Виявити і описати незвичайні, смішні історії з життя поліглотів.

- Здійснити лінгвістичний експеримент.

- Зробити порівняння текстів оригіналу – першого і останнього.

- Порівняти зразки перекладів і вияснити, що стало причиною таких змін.

Теоретичне значення роботи полягає у відстеженні причин, чому люди стають поліглотами, як змінюється текст оригіналу, коли він підлягає багаторазовому перекладу й корекції.

Практична цінність. Представлені у роботі матеріали можуть бути використані учнями, вчителями

  • у класах з поглибленим вивченням іноземної мови,

  • курсах, під час вивчення розмовної теми «Іноземні мови в нашому житті»,

  • для додаткової цікавої інформації,

  • на конференціях,

  • під час проведення тижня іноземної мови, тощо.

Предметом дослідження є інформація, матеріали, що слугують основою такого явища як «поліглотія».

Об`єктом дослідження є життя та діяльність поліглотів нашої країни та інший країн світу.

Основним методом дослідження є порівняльний та систематизуючий.

В роботу включені дані про «супер-поліглотів», відомих письменників – поліглотів, лінгвістів, поетів – поліглотів, письменників – поліглотів, артистів – поліглотів, державних діячів – поліглотів, служителів церкви – поліглотів, дітей – поліглотів.

Хотів би звернути вашу увагу на частині 3.6. Кумедні випадки з життя поліглотів. Поліглоти дивують і ставлять в незручне і кумедне становище самовпевнених людей. Деякі поліглоти і самі – цікаві і смішні люди.

Цікавим є, так званий, «лінгвістичний експеримент», де здійснено багато перекладів уривку з твору Ільфа та Петрова «12 стульев» [зокрема, уривок з листа отця Федора]. Переклад здійснено на англійську, німецьку, українську, польську, французьку мови і знову на мову оригіналу [російську].Повернувшись до мови оригіналу, отримали цікавий результат [Див. частина 4. «Лінгвістичний експеримент»].

Кожен перекладач намагається зберегти мову оригіналу, її красу та багатство. Але через багатозначність слів, своєрідності іншої мови, граматику втрачається багато. Тому, коли ми читаємо початковий і фінальний текст російською мовою – різниця очевидна!

Також, цікавою є «жарт-гра» на відчуття мови. Під час лекції, учні називають в основному мови вірно, хоча не можуть перекласти зміст речень.

Опрацьовані різноманітні джерела, біографії відомих людей, матеріали енциклопедій, різноманітні повідомлення, оповіді, програми радіо та телебачення, Інтернет. Для нас цей матеріал виявився дуже цікавим, думаю, вам повинен сподобатись також.

Розділ 1. Хто такі поліглоти?

Розпочавши роботу, ми одразу зіткнулися з запитанням. А хто ж такі поліглоти і почали мислити над цим.

Людей, що знають декілька, багато мов називають поліглотами. Слово поліглот означає «poli» - багато, «glotta» - мова [від грец. πολύγλωττος — багатомовний]. Не існує єдиного визначення скількома мовами має володіти поліглот і в якій мірі [наприклад, чи то побіжно спілкуватися усно, чи то вільно читати]. Але самі поліглоти вважають: крім однієї мови, потрібно знати не менше чотирьох мов: вільно і без акценту розмовляти на них, максимально точно і докладно перекладати відповідне мовлення і письмовий текст, писати зрозуміло і без помилок. Думаю, говорити багатьма мовами — безперечно цікаве явище. Воно здавна притягує до поліглотів увагу як учених, так і звичайних людей.

Проте в більшості випадків, безперечно, поліглотами є саме особи, які спеціально вивчають і практикуються у знаннях іноземних мов. Крім мовознавців та перекладачів серед поліглотів є культурні, суспільно-політичні діячі, тощо. Інколи вивчення мов, як в угорця Іштвана Дабі стає чимось на зразок хобі або спорту, не маючи під собою конкретних практичних цілей.



Визначивши поняття «поліглот», я зрозумів, що багато мов знали класики української, російської літератури – видатні письменники, поети, літературознавці і вагома частина з них були поліглотами. Знання багатьох мов зараз набуває великої актуальності, адже це цікаво і необхідно в різних життєвих випадках.

Розділ 2. Чому люди стають поліглотами?

Є такі сфери людської діяльності, професії, де без знання іноземних мов людина не може обійтись, не може успішно виконувати своєї роботи. Люди нерідко опиняються в такій ситуації, коли необхідно вивчити ще одну або декілька мов. На приклад, прибувши на міжнародну конференцію чи переговори вони раптом відчувають, що стали німими, бо до англійської або французької їм бракує німецької, а до всіх разом – ще й російської чи іспанської – що знання мов треба значно поглиблювати. Вивчають ще 2-3 мови, а то й більше 5-10. Згодом, ми говоримо про цих людей: має хист до мов, напевно, йому мови легко даються, мови – це його хобі, він чудовий перекладач, він розуміє і читає на багатьох мовах, він лінгвістичний талант, він поліглот.



Знання багатьох мов – дуже корисна річ. Ми дослідили, що навчання іноземним мовам у сучасному світі постійно знаходиться в центрі уваги національно-освітніх програм. Їхній статус багато в чому визначає активізацію політичного, суспільного, культурного та економічного життя, а також характер формування «мовного смаку епохи». Так, професор Рурського університету Т.Деннинггаус [1999 р.] пише, що організоване вивчення іноземних мов є природною складовою частиною усього суспільного життя і пов'язане з іншими суспільними явищами або опосередковано ними.


Розділ 3. Відомі поліглоти світу

3.1. «Супер» поліглоти

Вивчення іноземних мов - нелегке завдання, і для більшості, підтримка вільності мови – постійне тренування. Але є особливі люди, здатні вивчати і пам`ятати багато мов. Про цих поліглотів ми поговоримо зараз.

Найвидатнішим поліглотом усіх часів і народів вважається доктор Гарольд Уїльямс з Нової Зеландії [1876-1928]. Він у ди­тинстві вивчив латинську і грецьку, іврит, чимало європейсь­ких мов, мови тихоокеанського регіону [вільно говорив 58 мовами і багатьма діалектами]. Під час відвідування Ліги Націй у Женеві Гарольд Уїльямс був єдиною людиною, яка спілкувала­ся з кожним делегатом його рідною мовою.

Ось ще цікава статистика:

      Німець Шютцн, що помер після Другої світової війни, роз­мовляв 270 мовами. Данський вчений XIX століття Расмус Христіан Раск знав 230 мов, професор Львівського університе­ту Андрій Гавронський — 140, близько сотні — академік Наум Марр, 80 — відомий археолог Генріх Шліман. Сімома мовами ще у молодості володів Богдан Хмельницький.

А відомий гро­мадський діяч Анатолій Луначарський, коли його обрали дійсним членом Академії наук, розпочав свій виступ російською мовою, продовжив говорити німецькою, французькою, англійсь­кою, італійською, а завершив латиною.

      Відомий поліглот — український письменник Микола Лукаш — володів двома десятками мов; викладач Московського державного університету Андрій Залізняк — чотирма десятками.     

Відомими поліглотами в світі є:



  • Джузеппе Меццофанті [*1774 —† 1849] — італійський кардинал, який вважається одним з найбільш видатних поліглотів. Він ніколи не покидав Італію, але досконало володів 38 мовами і побіжно говорив ще на 30 мовах; крім того, він знав 50 діалектів різних мов.

  • Віллі Мельников-Сторквіст— москвич, лікар-вірусолог. Знає 105 мов. Внесений в книгу рекордів Гінесса. Пише вірші на 95 мовах. Пережив клінічну смерть, коли воював в Афганістані. Має безліч інтересів. Захоплюється фотографією, архітектурою, історією, малюванням, спелеологією. Знявся у фільмі «Світ мене не піймав» на кіностудії імені Довженка. Зараз знімається у фільмі «Доктор Живаго» в ролі Вольдемара.

  • Іван Павло II [*1920—†2005] — Папа Римський. Побіжно розмовляв на 10 мовах, крім цього знав ще ряд мов.

  • Іштван Дабіугорський перекладач і письменник, перекладав з 103-х мов.

  • Вільям Джеймс Сідіс — відомий на початку XX століття вундеркінд, у віці восьми років знав вісім мов; до тридцяти років він володів сорока мовами.

  • Річард Френсіс Бертон — британський мандрівник, письменник, поет, перекладач, етнограф, лінгвіст, гіпнотизер, фехтувальник і дипломат, який володів, за деякими оцінками, двадцятьма дев'ятьма мовами, що відносяться до різних мовних сімей.

  • Осип Борисович Румер — російський поет-перекладач.

  • Джованні Піко делла Мірандола — італійський гуманіст, стверджував, що володіє 22 мовами.

  • Поль Робсон — співак і актор, виконував пісні і говорив на більш ніж 20 мовами.

  • Като Ломб — перекладачка, письменниця, одна з перших синхронних перекладачів в світі. Знала 16 мов.

  • Нікола Тесла — всесвітньо відомий сербський фізик, володів 8 мовами.

  • Жан-Франсуа Шампольон — французький орієнталіст і засновник египтологіі, розшифрував Розеттскій камінь. У двадцять років знав 13 мов.

  • Ентоні Берджесс — англійський письменник і літературознавець, побіжно говорив на семи мовах і знав ще 5 різних мов.

  • Юсуф-Хаджі Сафарі — чеченський інженер-архітектор XIX століття, юрист, теолог, один зі співавторів Нізама. Володів 12 мовами.

  • Василь Іванович Водовозовросійський педагог, перекладач і дитячий письменник, знав 10 мов.

  • Олександра Михайлівна Коллонтай — діяч міжнародного і російського революційного соціалістичного руху, феміністка, публіцист, дипломат; володіла англійською, німецькою, французькою, шведською, норвезькою, фінською та іншими іноземними мовами.

Відомими українськими поліглотами є:

  • Агатангел Кримський — історик, мовознавець, етнограф, сходознавець, людина енцеклопедичних знань кримсько-татарського походження. Володів, принаймні, 16 живими і деякими класичними мовами; за деякими даними — 60 мовами.

  • Григорій Кочур — український поет, перекладач, історик літератури і теоретик перекладацького мистецтва, перекладав з 28-ми [за іншими відомостями, з сорока] мов.

  • Микола Лукаш — український перекладач, історик літератури, лексикограф, володів більш ніж 20 мовами, перекладав літературні твори на українську мову з 14 мов.

  • Юрій Покальчук — український письменник та перекладач, володів понад десятьма мовами.

  • Гетьман Іван Мазепа — за життя оволодів вісьмома мовами.

У цей розділ ми віднесли так званих «супер-поліглотів». Більшість цих людей присвятили вивченню іноземних мов все своє життя, з раннього дитинства і аж до самої смерті. Деякі знали 20, а інші понад 200 мов, але їх об`єднувала одна мета – володіння іноземними мовами, а саме явище «поліглотії».


3.2. Відомі письменники – поліглоти

Миха́йло Опана́сович Драй-Хма́ра [фото – додаток А] [*28 вересня 1889], Малі Канівці Золотоніського повіту, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — †19 січня 1939, Колима) — український поет, літературознавець, перекладач. Батько Оксани Ашер. Закінчив школу в Золотоноші, чотири класи Черкаської гімназії. Навчався 1906—1910 в Колегії Павла Галагана в Києві, 1910—1915 на історико-філологічному факультеті Київського університету. 1923 — професор Кам'янець-Подільського університету, інституту народної освіти. 1923—1929 — професор кафедри українознавства Київського медичного інституту. 1930—1933 працював у НДІ мовознавства при ВУАН. Закінчивши у 1910 році колегію, Михайло вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Тут він працював у семінарі академіка Володимира Перетца. 1913 за відрядженням Київського університету та Слов'янського товариства їде за кордон для вивчення слов'янських мов і літератур. Він працював в архівах і бібліотеках Львова, Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста. У травні 1917 Михайло Драй-Хмара повернувся в Київ. Коли 1918 в Кам'янці-Подільському твориться український університет, 29-річний учений приймає запрошення його ректора Івана Огієнка і з 15 липня 1918 обіймає посаду приват-доцента на кафедрі слов'янської філології. В університеті Михайло Панасович читає слов'янознавство, церковнослов'янську мову, історію польської, сербської, чеської мов і літератур, низку інших курсів. Михайло Драй-Хмара знав 19 мов. Це майже всі слов'янські [адже його спеціалізацією як ученого було слов'янознавство]: українська, російська, білоруська, польська, кашубська, чеська, сербська, хорватська, болгарська. Знав він низку давніх мов — старослов'янську, старогрецьку, латину, санскрит. Знав новітні європейські мови — румунську, французьку, німецьку, італійську, фінську. Останньою мовою, яку вивчав Михайло Панасович, стала англійська.

У доробку Драй-Хмари — переклади художніх творів з таких мов:



  • російська [Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов, Афанасій Фет],

  • білоруська,

  • польська,

  • чеська,

  • німецька [Стефан Цвейг]

  • французька [Жерар де Нерваль, Теофіль де Готьє, Шарль Леконт де Ліль, Шарль Бодлер, Поль Верлен, Жуль Лафорг, Поль Клодель],

  • фінська.

  • італійська: десь у надрах репресивних органів загубився або й пропав його переклад «Пекла» — першої частини «Божественної комедії» Данте.

Андрі́й Олекса́ндрович Біле́цький [фото – додаток Б] [30 липня 1911], Харків — 10 квітня 1995, смт Буча, нині місто Київської області — український мовознавець. Доктор філологічних наук [1952]. Професор [1953]. Почесний член Грецької академії наук, Кіпрської академії наук, а також Кіпрського та Грецького археологічних товариств. Андрій Білецький народився в Харкові в родині літературознавця Олександра Івановича Білецького та його дружини — викладача іноземних мов Марії Ростиславівни. Онук ґрунтознавця Івана Івановича Білецького. Старший брат живописця та мистецтвознавця Платона Олександровича Білецького. З дитинства майбутній учений здобув блискучу гуманітарну освіту. Він вільно володів французькою, німецькою мовами, латиною та давньогрецькою. Згодом самостійно вивчив новогрецьку, англійську, іспанську, турецьку, арабську, санскрит, китайську, японську та інші мови – загалом близько 90. 1933 року закінчив філологічний факультет Харківського університету [тоді це був Харківський інститут професійної освіти]. Працював бібліографом, потім редактором видавництва дитячої літератури. У 19371941 роках завідував кафедрою Харківського юридичного інституту, в 19381940 роках викладав латинську мову в Харківському педагогічному інституті іноземних мов. Андрій Білецький помер на 84-му році життя в селищі міського типу Буча [підпорядкованого Ірпінській міській раді, нині місто обласного значення]. Поховано вченого в Києві на Байковому кладовищі поруч із своїми батьками. Наукові інтереси професора Андрія Білецького багатогранні. Його праці охоплюють майже всі галузі лінгвістики: порівняльно-історичне мовознавство, етимологію, лінгвосеміотику, типологію, лінгвістичну географію, лексикологію, лексикографію, граматику, фонологію, ономастику, топонімію, класичну філологію, неоелліністику, історію та теорію письма. До цього потрібно додати літературознавство [перша друкована праця Андрія Білецького, що побачила світ 1935 року, присвячена творчості Лопе де Веги], давню історію, історію культури давніх народів, епіграфіку, палеографію, археологію та ін.

Праці Білецького друкували в Україні, Росії, Вірменії, Греції, Грузії, Болгарії, Угорщині, Німеччині.



І багато інших

Іван Франко брав активну участь у робітничому русі Галичини. Перекладав пропагував у робітничих гуртках твори К. Марса та

Ф. Енгельса. Був редактором робітничої газети «Praca». Іван Якович багато перекладав Г.Гейне, особливе захоплення викликала в нього поема «Німеччина».

Леся Українка.

Леся не закінчила жодного навчального закладу, але належала до найосвідченіших людей свого часу. Її легко давались мови, знала класичні, основні європейські і це давало можливість читати в оригіналі твори кращих письменників світу, перекладати з німецької, французької, англійської, італійської, польської. Загалом вона добре володіла десятьма мовами. Прекрасно знала світову історію. Сучасників вражала ерудиція, глибокі знання поетеси. У 1891 році , коли Лесі минуло тільки 20 років, М. Павлик писав про неї: «Леся просто ошоломила своєю освітою. Я думав, що вона тільки в колі своїх поезій, а ж воно далеко не так. На свій вік це геніальна жінка.»

Леся Українка активно працювала в галузі художнього перекладу. Окремим виданням виходить «Книга пісень» Гейне, до якої ввійшло 92 її переклади. Вона переклала також Гоголя, Тургенєва, Гюго, Байрона.

Перший нарком освіти А.В. Луначарський знав більше 10 мов.

Менжинський С. - соратник Ф. Дзержинського, знав 19 мов, чекіст.

Захоплювалися вивченням іноземних мов в сім`ї Ульянових. Прекрасним перекладачами були сестри Марія та Анна Ульянови. Молодша сестра Ольга вже у дев`ятнадцятирічному віці знала чотири мови – німецьку, французьку, італійську, датську.

Добре відоме усім ім`я С.Я. Маршака. Він відомий дитячий поет. Автор відомих дитячих творів «Мистер – Твистер», «Усатый – полосатый», «Вот какой рассеянный», «Наша Таня горько плачет» , «Шалтай – Болтай».Але, можливо , вам маловідомий факт , що значну частину в поетичній спадщині С.Маршака становлять переклади . Працюючи перекладачем мало не з дитячих літ, Маршак багато думав над майстерністю перекладу. Як діяч літератури , він був людиною високої культури. Надавав великого значення роботі перекладачів , називаючи їх «службою зв`язку». Без цієї служби Шекспір був би відомий тільки в Англії , Гете – тільки в Німеччині, Лев Толстой - тільки в Росії. Народи не будуть знати літератури інших країн без художнього перекладу.

Переклад – це надзвичайно складне і важке мистецтво. Слова Верлена «музыка прежде всего» повинні відноситись і до перекладів. Мені завжди було важливо зберегти, і перш за все відчути «музичний стрій» Бернса, Шекспіра, Кітса, Блейка, Вордсворта, Кіплінга, дитячих пісень, легенд, балад.

Перекладами Маршак почав займатись ще зовсім дитиною. В 11 років він переклав Оду Горація [з давньогрецької]. При першому знайомстві з Горьким Маршак читав свій переклад вірша А. Міцкевича [з польської]. В 1913- 1914р.він захоплюється поезією Блейка,перекладає. Це була моя «перша любов» , як часто він твердив.

Вірші чудового шотландського поета Р. Бернса широко відомі в нашій країні дякуючи чудовим перекладам Маршака. Це: «Ода к Северному ветру», «Честная Бедность», « Джон ячменное зерно» , «В горах моё сердце»…

С. Маршак багато подорожував побував в Греції, Туреччині, Сирії, Палестині.

Жив деякий час в Англії ,навчався в Лондонському університеті. Подорожував пішки по країні , щоб краще вивчити англійську мову.

Маршак робив поетичні переклади із 19 мов [а знав – більше 20 мов] – грецької . німецької ,фінської , єврейської , польської , сербсько-хорватської ,угорської., древньогрецької, вірменської, латинської, литовської , латвійської. грузинської. узбецької, української ,білоруської…..

І.Бунін – відомий російський поет , письменник,Лауреат Нобелівської премії , знав також багато мов. Робив чудові переклади німецької, італійської. англійської. Переклав «Песнь о Гайвате»

Г. Лонгфелло, що вважається одним із найкращих його творів.

«Я всюди старався триматись якомога ближче до оригіналу, зберегти простоти і красу мови, порівняння , епітети , характерні повтори слів , а це було нелегко,» - згадує Бунін.

Зовсім юним Бунін [7-8р] навчився читати Гомера по «Одіссеї». В дитинстві він також вивчав латинь , немало важких днів провів в зубрінні латинської граматики. Бунін згадує: «Ми літо проводили у селі, а весь останній час віддавали чужим краям. Я багато подорожував. А що подорожі без знання іноземних мов? Я не один раз побував в Туреччині ,Греції ,Єгипті; об`їздив Сирію. Туніс, Алжир, Сахару бував на Цейлоні об`їздив майже всю Європу –особливо Сицилію , Італію побував в деяких містах Румунії , Сербії».

Поль Робсон – всесвітньо відомий американський бас-співак, володів 20 мовами , в тому числі й східними.

Кать Ломб – угорська перекладачка знає 16 мов. Ще одна угорка, відомий поліглот –знає 56 мов [мови вивчала дуже швидко,3-4 місяці вивчала одну мову, по групах –наприклад, слов`янська група, романо-германські мови].


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка