План Поняття, зміст і принципи бюджетного процесу



Сторінка1/4
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4
ТЕМА 5 БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

(лекції- 2 години, практичні заняття – 2 години, самостійна робота - ___ години)

План

  1. Поняття, зміст і принципи бюджетного процесу.

  2. Учасники бюджетного процесу та їх по­вноваження.

  3. Складання проектів бюджетів.

  4. Розгляд і прийняття проекту закону про Державний бюджет України та проектів рішень про місцеві бюджети.

  5. Виконання бюджетів. Співвідношення банківської і казначейської форм вико­нання бюджетів.

  6. Звітність про виконання бюджетів.

Основні категорії: бюджетний процес; бюджетний цикл; закон про Державний бюджет України; рішення про місцевий бюджет; учас­ники бюджетного процесу; розпорядники бюджетних коштів; головні розпорядники бюджетних коштів; одержувачі бюджетних коштів; бюджетні призначення; складання проектів бюджетів; бюджетні за­пити; основні напрями бюджетної політики; розгляд і прийняття за­кону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; зміст закону про бюджет; виконання бюджетів; єдиний казначейсь­кий рахунок; казначейська форма виконання бюджетів; бюджетний розпис; кошторис; бюджетне асигнування; бюджетне зобов'язання; касові розриви; секвестр бюджету; бухгалтерський облік і звітність про виконання Державного бюджету України; звітність про виконання місцевих бюджетів.
1. Поняття, зміст і принципи бюджетного процесу

У юридичній літературі, традиційно бюджетний процес визначається як сукупністі дій уповноважених органів держави та місцевого самовря­дування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про їх виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетний процес – регламентований бюджетним законодавством процес складанням, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавтва.

Бюджетна діяльність має циклічний і періодичний характер. Бюд­жетний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює ка­лендарному року, охоплює проміжок часу від початку формування бюджету на плановий рік до затвердження звіту про його виконан­ня. Таким чином, бюджетний цикл охоплює: 1) період формування бюджету, 2) виконання бюджету, 3) пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань на капітальні вкладення), 4) період звітності. Бюд­жетний цикл в Україні становить близько 2,5 року.

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визна­чаються змістом і характером діяльності державних органів.Традиційно у бюджетному процесі видокремлюють п'ять стадій:


      1. розроблення та складання проекту бюджету;

      2. розгляд проекту бюджету;

      3. затвердження проекту бюджету;

      4. виконання бюджету;

      5. складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюд­жету.

Але у ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

        • складання проектів бюджетів;

        • розгляд проекту та прийнятя закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

        • виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України, (рішення про місцевий бюджет);

        • підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Такі стадії проходять всі бюджети, що становлять бюджетну си­стему України: державний бюджет і місцеві бюджети. Усі стадії бюджетного процесу ретельно регламентовані процесуальними нормами бюджетного права, що забезпечує чітке планування та дотримання бюджетної дисципліни. При цьому зазначені вище стадії бюджетного процесу відбуваються в чіткій послідовності, одна за одною, і порядок їх в жодному разі не може бути змінений. Окрім того, кожна стадія бюджетного процесу, в свою чергу, складається з кількох етапів, які є також обов'язковими.

На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які не можуть бути розглянуті в інший час. Наприклад, питання щодо надання міжбюджетних трансфертів, закріплення відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і зборів вирішують на стадії складання бюджету, а остаточно затверджують на стадії прийняття закону про Державний бюджет. Відкриття й реалізація бюджетних асигнувань здійснюють на стадії виконання бюджету і тільки після його затвер­дження

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Бюджетний процес відбувається на відповідних правових засадах, за певними принципами. Такими засада­ми є як принципи, властиві бюджетній системі України загалом, так і тільки бюджетному процесу. Принципи бюджетної системи закріплені ст. 7 Бюджетного кодексу, а саме: принципи єдності, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості бюджетної системи України та ін.



Принципи, які властиві тільки бюджетному процесу:

          1. принцип розподілу бюджетних повноважень між органами представницької і виконавчої влади. Так, законодавство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: фор­мування та виконання бюджету віднесено до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бюджету - до компетенції представницьких органів;

          2. принцип спеціалізації бюджетних показників, що реалізується через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джерелами, а видатків - за цільовими на­прямами;

          3. принцип щорічності бюджету, тобто обов'язкового прийняття бюджету щороку до початку планового року, що дає змогу виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу зростання вироб­ництва тощо;

          4. гласності, що передбачає широке об­говорення проекту бюджету, доведення його до населення, публікацію затвердженого бюджету;

          5. наочності - відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з економічними показниками розвитку України;

          6. достовірності, що передбачає використання під час форму­вання бюджету його реальних показників та ін.;

          7. послідовності залучень до бюджетної діяльності державних органів.

Для зміцнення фінансової дисципліни усі стадії бюджетного процесу контролює Рахункова палата, що діє від імені Верховної Ради України.

2. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими є, згідно з ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами.



Бюджетні повноваження - це права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Учасниками бюджетного процесу є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Вер­ховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи дер­жавного фінансового контролю. Всі ці суб'єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу.



Законодавчі органи влади усіх рівнів - Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради - мають право розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу і обсягів доходів та видатків Державного бюджету України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету наділений такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацювання та узагальнення пропозицій і висновків комітетів Верховної Ради України, народних депутатів України до проекту закону про Державний бюд­жет та законопроектів, які впливають на дохідну й видаткову частини бюджетів; підготовка висновків і необхідних матеріалів та подання їх на засіданні Верховної Ради у першому, другому й третьому читан­нях проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного про­цесу; відстеження виконання, його оцінка та підготовка висновків про виконання закону про Державний бюджет протягом року.

Значнау роль у бюджетному процесі відігрють органи виконавчої влади. Вони забезпечують усю підготовчу роботу зі складання проектів бюджетів, готують необхідні документи й матеріали, які разом із про­ектами бюджетів подають до законодавчих органів. Крім того, ці ор­гани забезпечують виконання бюджетів, здійснюють контроль за їх виконанням, подають звіт про виконання бюджетів.

До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України нале­жать: розроблення та подання Верховній Раді України проекту Основ­них напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період (не пізніше 1 квітня, року, що передує плановому); розроблення, схвалення та подання Верховній Раді України проекту закону про Державний бюджет України (не пізніше 15 вересня року, що передує плановому); забез­печення виконання закону про Державний бюджет України; підготовка та подання Верховній Раді України звітів про виконання Державного бюджету України (річного звіту – не пізніше 1 квітня, наступного за звітним); розрахунок показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, та ін.

Міністерство фінансів України посідає центральне місце в бюджетному процесі, бо здійснює багато функцій, пов'язаних із функціонуванням бюджету. Наприклад, воно складає прогноз державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди; зобов'язане готувати проект державного бюджету, забезпечувати методичне керівництво іншими органами, що беруть участь у складанні проекту бюджету; координувати діяльність учасників бюджетного процесу з питань вико­нання бюджету. З огляду на це Міністерство фінансів України наділене такими бюджетними повноваженнями: підготовка й узагальнення передбачених Бюджетним кодексом документів і матеріалів, необхідних для формування проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; аналіз бюджетних запитів; розроблення проектів нормативів бюджетної забезпеченості з розрахунку на одну особу, одного учня, одне ліжко-місце тощо; складання проекту закону про Державний бюджет України; організація виконання Державного бюджету України на всіх стадіях бюджетного процесу; розроблення і затвердження Річного розпису Державного бюджету України; об­слуговування в межах своїх повноважень державного внутрішнього і зовнішнього боргу тощо. Особливо слід зазначити, що Міністерство фінансів України фактично наділене правом установлювати тимчасові обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України (секвестр видатків).

Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розроблення законопроектів, пов'язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.

Роль Президента України у бюджетному процесі полягає в тому, що він підписує Закон України про Державний бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Державний бюджет та інших нормативних актів про бюджетну діяльність із наступ­ним поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України.

Бюджетний кодекс України визначає таких суб'єктів бюджетного процесу, як розпорядники бюджетних коштів, котрі за обсягом нада­них прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня; бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів.



Головними розпорядниками бюджетних коштів Бюджетний кодекс України називає бюджетні установи в особі їх керівників, які отриму­ють повноваження шляхом установлення бюджетних призначень. Отже, розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня підпорядковується у своїй діяльності відповідному головному розпоряднику. Ці суб'єкти фактично викону­ють відповідну частину бюджету та забезпечують ефективне й цільове використання виділених у їх розпорядження бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу, ч 2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України), в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники бюджетних коштів мають широкі повнова­ження:

1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів);

2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнування;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та Бюджетного кодексу.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету визначаються відповідно до БК та затверджуються законом про Держбюджет України, а головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Головні розпорядники, як уже зазначалося, отримують відповідні повноваження через установлення бюджетних призначень. Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеженя. Воно дає змогу надавати бюджетні асигнування. Бюджетне асигнування – це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на візяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові і цільові обмеженя. Бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет і дають змогу суб'єктам виконувати бюджетні зобов'язання. Під бюджетним зобов 'язанням розуміють будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі про­тягом цього ж періоду або в майбутньому.

Розпорядники бюджетних коштів надають їх бюджетним установам та одержувачам бюджетних коштів.



Бюджетна установа - це орган державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Важливим є те, що бюджетні установи можуть вико­ристовувати бюджетні кошти виключно в порядку, що затверджений кошторисом доходів і видатків. Кошторис - це основний фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов 'язанняь та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетих призначеннь. До повноважень цих суб'єктів нале­жить передусім підготовка бюджетних запитів. Бюджетний запит є документом, що підготовленний розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюд­жетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюд­жетні періоди. Фактично в цьому документі зазначено необхідну для належного функціонування суб'єкта суму грошових коштів.

Одержувачі бюджетних коштів – це суб’єкт господарювання, громадська чи інша організція, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджетів. Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.


3. Складання проектів бюджетів

Складання проектів бюджетів, як Державного, так і місцевих, є однією з найважливіших і найвідповідальніших стадій бюджетно­го процесу, оскільки саме на цій стадії закладаються політичний та економічний курси держави на поточний рік, визначаються пріоритети у вирішенні внутрішніх соціально-економічних проблем, обсяги доходів і видатків, основні напрями використання коштів, засоби покриття дефіциту бюджету.

Порядок складання проектів як Державного, так і місцевих бюджетів чітко регламентований у гл. 6 та 12 Бюджетного кодексу України.

Роботу, пов'язану зі складанням проекту держбюджету розпочи­нають задовго до початку нового бюджетного року. Згідно зі ст. 96 Конституції України та Бюджетним кодексом право складання проекту бюджету належить виключно органам виконавчої влади. Це положення не виключає можливості участі в цій роботі інших державних органів, однак координують діяльність останніх тільки уряд та інші органи виконавчої влади, що наділені певними повноваженнями.

Державний бюджет формується на основі найважливіших економічних документів країни. Складанню його проекту передує про­ведення підготовчих заходів, забезпечення відповідними даними органів влади, що триває близько (2,5 років) 4 місяців (із січня до кінця квітня поточного року).

1. Так, Міністерство фінансів України за участю центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Національного банку України, а також головних розпорядників коштів державного бюджету складає прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, який ґрунтується на щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документах економічного та соціального розвитку, державних цільових програмах.

Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди включає індикативні прогнозні показники:

1) основних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прибутку підприємств, фонду оплати праці, рівня безробіття, експорту та імпорту товарів і послуг, а також інших показників, які застосовуються при складанні проекту бюджету);

2) зведеного бюджету України за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;

3) державного бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;

4) державного боргу та гарантованого державою боргу, що визначаються з урахуванням стратегії управління державним боргом. (Така стратегія затверджується Кабінетом Міністрів України і включає визначення пріоритетних цілей і завдань управління державним боргом на середньострокову або довгострокову перспективу та засобів їх реалізації);

5) за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі тих, що здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;

6) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами.

Прогноз Державного бюджету України подається до Верховної Ради України разом з проектом закону про Державний бюджет України, уточнюється на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України та схвалюється Кабінетом Міністрів України у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України. Головні розпорядники коштів державного бюджету, виходячи з індикативних прогнозних показників обсягів видатків і надання кредитів з бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, доведених Міністерством фінансів України разом з інструкцією з підготовки бюджетних запитів, складають плани своєї діяльності і з метою досягнення поставлених цілей формують бюджетні програми (з урахуванням строку їх реалізації) на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди.

Показники проекту Державного бюджету України на бюджетний період, що настає за плановим, ґрунтуються на індикативних прогнозних показниках Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад складають та схвалюють прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території, державних цільових програм, який ґрунтується на прогнозі Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди включає індикативні прогнозні показники місцевого бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування, індикативні прогнозні показники місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу, а також індикативні прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів).

Прогноз місцевого бюджету схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Показники проекту місцевого бюджету на бюджетний період, що настає за плановим, ґрунтуються на індикативних прогнозних показниках місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка