План-конспект проведення лекційного заняття з теми №4 " Бюджетне право. Бюджетна система України" (дисципліна "Фінансове право") Категорія слухачів



Скачати 183.74 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір183.74 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ПЛАН-КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ з теми № 4

Бюджетне право. Бюджетна система України”



(дисципліна “Фінансове право”)


Категорія слухачів:

слухачі та студенти навчально-наукового інституту заочного навчання НАВС.

Кількість годин:

2 години

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

вивчення і вирішення питань, пов’язаних з використанням комплексу економіко-правових знань фінансового права у правозастосовній практиці;

ВИХОВНА МЕТА:

інформація з даної теми є дійовим інструментом в оволодінні знаннями з метою використання їх в юридичній;

РОЗВИВАЛЬНА МЕТА:

озброєння знаннями з фінансового права. Знання фінансового права відіграє важливу роль у роботі сучасного правника, незалежно від сфери його професійних інтересів.

НАВЧАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ, ТЗН:

ноутбук, мультимедіатека, мульмедійний проектор.

НАОЧНІ ЗАСОБИ:

лекція, підручник, навчально-методичний комплекс, електронні документи з наочними засобами навчання, схеми у рекомендованих підручниках та посібниках.


МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:


ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ ДИСЦИПЛІНИ:

основи економічної теорії, теорія держави та права, адміністративне право, конституційне право, міжнародне право.

ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ ДИСЦИПЛІНИ:

судова бухгалтерія, господарське право, трудове право.




ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

  1. Поняття і сутність бюджету.

  2. Предмет і джерела бюджетного права.

  3. Види бюджетно-правових норм. Поняття, структура та особливості бюджетно-правових відносин.

  4. Поняття та склад бюджетної системи України. Принципи бюджетної системи.

  5. Поняття, структура та значення бюджетної класифікації. Склад доходів і видатків бюджету, їх види.


ЛІТЕРАТУРА:

Нормативні акти:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996., № 30, стаття 141 (зі змінами – Офіційний вісник України від 01.10.2010. - № 72/1 Спеціальний випуск. – стор. 15, стаття 2598.

  2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI // Відомості Верховної Ради. – 2010, № 50-51, ст. 572.

  3. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI // Голос України від 21.04.2012. - № 73, (73-74).

  4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. - № 92.

  5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року // Голос України від 31.12.2014 — № 254, / Спецвипуск /

  6. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII // Голос України від 31.12.2014 — № 254, / Спецвипуск /

  7. Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року // Голос України від 31.12.2014 — № 254, / Спецвипуск /

  8. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 26, ст.892

  9. Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 43, ст.2030)

  10. Закон України «Про Національний банк України» // ВВРУ – 1999 - № 29 (зі змінами та доповненнями).

  11. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII // ВВР України від 30.03.1993, № 13, стаття 110.

  12. Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 12.06.1998 — 1998 р., № 24, стаття 137

  13. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // ВВР. - 2002, № 1.

  14. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702-VІІ // Голос України 2014, № 216 від 08.11.2014 (набуває чинності з 06.02.2015)

  15. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 2-3, ст. 11 ) 8 липня 2010 року N 2464-VI

  16. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII // Відомості Верховної Ради України від 28.03.2014 — 2014 р., № 13, стор. 828, стаття 222

  17. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» // Урядовий кур'єр від 08.07.2014 — № 120

  18. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 375 «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України» // Урядовий кур'єр від 27.08.2014 — № 155

  19. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України» від 13 квітня 2011 року № 460/2011 // Урядовий кур'єр від 19.05.2011 — № 89


Основна література:

  1. Фінансове право: навч. посіб. / За заг. ред. А.Г. Чубенка. – К.: КНТ, 2014.– 600 с.

  2. Податкове право України [текст]: навчальний посібник / [Павлов Д.М., Процюк Т.Б., Удовик М.С. та ін.] ; за заг. ред. А.Г. Чубенка. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2014. — 304 с.

Додаткова література

  1. Бюджетний кодекс України. Науково-практичний коментар: станом на 1 берез. 2011 р. / за ред. Л. К. Воронової, М. П. Кучерявенка. — Х.: Право, 2011. — 608 с.

  2. Податковий кодекс України: постатейний коментар: у 2 ч. / В. В. Білоус, Л. К. Воронова, О. О. Головашевич та ін. ; за ред. М. П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2011. – Ч. 1. – 704 с.

  3. Податкове право України: підручник /  М. П. Кучерявенко — Х.: Право, 2013. — 528 с.

  4. Фінансове право: підручник для студ. вищих навч. закл. / О.П. Гетманець (відп.ред.), О.М. Бандурка (уклад.). — Х. : Еспада, 2010. — 416с.

  5. Фінансове право України: Навч. посібник [для студ. вищ. Навч. закл.] / [Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.]; - К.: Правова єдність, 2009. – 395 с. С. 116-117.

Електронні джерела:

  1. www.ac-rada.gov.ua- Офіційний сайт Рахункової палати України

  2. www.kmu.gov.ua- Офіційний сайт Кабінету Міністрів України

  3. http://minfin.gov.ua/ - Офіційний сайт Міністерства фінансів України

  4. www.nbu.gov.ua-Офіційний сайт Національного банку України

  5. www.pravoznavec.com.ua- Електронна бібліотека юридичної літератури «Правознавець»

  6. www.rada.gov.ua- Офіційний сайт Верховної Ради України

  7. http://sfs.gov.ua/- Офіційний сайт Державної фіскальної служби України

  8. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Офіційний сайт Державної служби статистики України

http://treasury.gov.ua - Офіційний сайт Державної казначейської служби України.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

  1. Поняття і сутність бюджету.

Бюджет є тим централізованим фондом кожної держави або муніципального органу, з якого протягом певного, встановленого законодавством періоду, можна використовувати кошти на фінансування щоденних потреб. Сукупність усіх бюджетів на території держави складають її бюджетну систему.

У Бюджетному кодексі зазначено, що «бюджет план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду».



Бюджет відіграє різну роль у житті кожної країни. Його можна розглядати в таких аспектах:

у матеріальному – як документ, в якому об'єднуються доходи і видатки держави або органу місцевого самоврядування;

в юридичному – як закон або рішення місцевих органів про бюджет, тобто юридичні акти різної правової форми;

в адміністративному як попередній план доходів і видатків;

у бухгалтерському – як зведену таблицю зібраних доходів і видатків (за класифікацією доходів і видатків);

у політичному – як дозвіл законодавчого (або місцевого представницького) органу на формування і використання державних (і місцевих) фінансових ресурсів;

в економічному і соціальному – як інструмент впливу держави або органу місцевого самоврядування на економічне і соціальне життя країни.

Сутність бюджету будь-якої держави визначається її соціально-економічним устроєм, завданнями і функціями. Головною метою економічного розвитку України є подолання кризових явиш і припинення падіння виробництва, зміцнення фінансово-кредитної і грошової системи.

Виходячи із вищевикладеного державний бюджет та бюджети органів місцевого самоврядування можна визначити як установлений нормами закону, прийнятого Верховною Радою України або рішенням органів місцевого самоврядування, план формування, розподілу і використання централізованого (для держави або відповідної території) фонду коштів, необхідного для виконання завдань і функцій держави в цілому і адміністративно-територіальних одиниць, що очолюються органами місцевого самоврядування.

У більшості країн бюджет приймається на один рік. Річний бюджет було введено у Великобританії ще в XVII столітті. І поступово принцип щорічності став одним з основних. Парламент дає згоду виконавчій владі збирати доходи, встановлені законодавством, і витрачати їх на санкціоновані ним витрати тільки протягом певного періоду, який одержав назву бюджетного періоду, фінансового або адміністративного року. Як правило, цей період триває 12 місяців у всіх державах. Однак початок цього періоду не збігається в різних країнах.

В Україні ст. 96 Конституції встановлено, що Державний бюджет затверджується щорічно на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Ст. 96 Конституції України передбачає можливість за особливих обставин затвердження бюджету на інший період, а п. 2 ст. 3 Бюджетного кодексу вказує на такі особливі обставини, коли бюджетний період може бути іншим. Так, особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні.

У разі затвердження Державного бюджету України на інший бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період (п. 3 ст. 3 Бюджетного кодексу).


  1. Предмет і джерела бюджетного права.

Предметом бюджетного права є відносини, що виникають у зв'язку із встановленням бюджетної системи, із формуванням, розподілом і використанням централізованих фондів коштів, що надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування на кожній території.

Ці відносини можна об'єднати в певні групи, які регулюють окремі сторони бюджетної діяльності:

  1. Встановлення видів бюджетів, які входять до бюджетної системи України, принципи їх зв'язку;

  2. Структуру доходів й видатків як бюджетної системи в цілому, так і кожного виду бюджетів, принципи розподілу доходів і видатків між бюджетами;

  3. Повноваження України і органів місцевого самоврядування в галузі бюджетної діяльності.

Бюджетне право як підгалузь фінансового права – це сукупність правових норм, які регулюють бюджетний устрій, структуру та порядок розподілу доходів і видатків між ланками бюджетної системи, повноваження держави і органів місцевого самоврядування в галузі бюджетів і бюджетний процес.

У визначенні, сформульованому науковцями нашої кафедри, зазначено, що бюджетне право України – це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності.



Бюджетне законодавство складається з:

1) Конституції України ( 254к/96-ВР );

2) БКУ;

3) закону про Державний бюджет України;

4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених ст. 1 Бюджетного кодексу України (БК);

5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання БК та інших законів України;

6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання БК, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пп. 3, 4 та 5;

7) рішень про місцевий бюджет;

8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до БК, нормативно-правових актів, передбачених пп. 3, 4, 5, 6 і 7.

2. Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно БК та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у БК, застосовуються відповідні норми БК.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

3. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що регулюють бюджетні відносини, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.

4. Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, здійснюється за особливою процедурою, визначеною статтею 27 БК «Подання і розгляд законопроектів, що впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів»




  1. Види бюджетно-правових норм. Поняття, структура та особливості бюджетно-правових відносин.

Бюджетно-правові норми, які складають бюджетне право – підгалузь фінансового права, природно, є видом фінансово-правових. Для них характерні всі особливості фінансово-правових норм, усі вони мають категоричний характер, суми платежів, які планувалися при складанні бюджету, стають обов'язковими після затвердження нормативного акту про бюджет.

Органи виконавчої влади зобов'язані виконати приписи, вміщені в акті про бюджет щодо мобілізації доходів, і мають право на цільове використання їх у розмірах, передбачених у цих актах. Загалом, учасники бюджетних відносин мають права і обов'язки, покладені на них нормами актів бюджетного законодавства.



Отже, бюджетно-правові норми регулюють відносини у процесі встановлення бюджетної системи, розподілу доходів і видатків між загальними і місцевими бюджетами, а також складання, розгляду, затвердження бюджетів, виконання їх та розгляду і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Бюджетно-правові норми поділяються на:

  1. Постійно діючі;

  2. Періодичні;

  3. Матеріальні;

  4. Процесуальні.

За змістом, в юридичній літературі, норми бюджетного права поділяються на матеріальні та процесуальні.

Бюджетні матеріальні норми закріплюють структуру бюджетної системи України, перелік доходів і видатків та порядок їх розподілу між бюджетами, а також повноваження суб'єктів правовідносин у галузі бюджетів.

Бюджетні процесуальні норми встановлюють порядок проходження бюджету – складання і розгляд проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету, а також складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Для здійснення владних повноважень органи, що представляють державу або окрему адміністративно-територіальну одиницю, повинні мати у своєму розпорядженні централізований фонд коштів – бюджет. Право на власний бюджет – основне матеріальне право. Із нього випливають й інші: право на одержання в бюджет визначених законодавством доходів і фінансування заходів, пов'язаних із функціонуванням держави, територіальних громад.

Врегульовані бюджетно-правовими нормами бюджетні відносини набувають форми бюджетних правовідносин.

Бюджетні правовідносини – вид фінансово-правових відносин. Вони, як і всі фінансово-правові, виникають із фінансової діяльності і мають грошовий характер; одна сторона відносин має владні повноваження стосовно іншої сторони, яке б місце в системі органів держави вона не посідала; виникають, змінюються і припиняються вони тільки в зв'язку із нормативно-правовими актами.

Як вид фінансової бюджетна діяльність має свої специфічні особливості, які не можуть не впливати на правовідносини. По-перше, як і всі види фінансових, бюджетні відносини виникають, змінюються і припиняються на підставі законів (ст. 92 Конституції України). Стаття 96 Конституції встановила, що Державний бюджет України затверджується на період з 1 січня до 31 грудня, тобто закон про бюджет приймається на один річний період, а всі відносини, що виникають на його основі, діють стільки ж – один період – з 1 січня до 31 грудня. Це дає можливість виявити першу таку особливість бюджетних правовідносин як періодичність. Із початком нового бюджетного періоду і дією нового закону про державний бюджет або рішення місцевої ради про відповідний місцевий бюджет виникають бюджетні правовідносини (як правило, між тими ж сторонами) на новій правовій підставі і тривають до кінця бюджетного періоду.



Другою особливістю бюджетних правовідносин є те, що в них бере участь більш вузьке коло суб'єктів, ніж в інших видах фінансових правовідносин. Суб'єктами бюджетних правовідносин є юридичні особи, які беруть участь у розподілі доходів і видатків між різними видами бюджетів, або які одержують із державного або місцевих бюджетів кошти в різних формах (фінансування, дотацію, субвенцію і т. ін.), або беруть участь хоча б в одній стадії бюджетного процесу (складанні, розгляді, затвердженні чи виконанні бюджету). Таким чином, не бувають суб'єктами бюджетних правовідносин юридичні особи – підприємства й організації недержавної і немуніципальної форми власності, їх взаємовідносини із бюджетом опосередковуються через податкові або кредитні відносини. Не можуть бути суб'єктами бюджетних правовідносин і окремі громадяни, їх взаємовідносини із бюджетом також опосередковуються через податкові, трудові, цивільні та інші правовідносини.


  1. Поняття та склад бюджетної системи України. Принципи бюджетної системи.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу Бюджетна система України складається з Державного і місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст.

Тобто, в основу побудови бюджетної системи України покладено адміністративно-територіальний поділ України.

Правом на бюджет наділяється територія в особі органів, що очолюють її: держава, область, район, місто, село. Представницький орган, що очолює територію, затверджує відповідний бюджет, надаючи основному фінансовому плану правову форму закону або рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, бюджетна система України – це заснована на економічних відносинах, державному устрою і врегульована правовими нормами сукупність видів бюджетів, які діють на території України.



Бюджетний кодекс (ст. 7) установив такі принципи побудови бюджетної системи України:

1) принцип єдності бюджетної системи України;

2) принцип збалансованості;

3) принцип самостійності;

4) принцип повноти;

5) принцип обґрунтованості;

6) принцип ефективності та результативності;

7) принцип субсидіарності;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів;

9) принцип справедливості і неупередженості;

10) принцип публічності та прозорості.

Крім того, у ст. 121 Бюджетного кодексу зазначено, що:

Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.

А порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.



Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.




  1. Поняття, структура та значення бюджетної класифікації. Склад доходів і видатків бюджету, їх види.

Бюджетна класифікація відповідно до ст. 8 БК використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це Верховну Раду України.

Отже, бюджетна класифікаціяєдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.



Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

Трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).



Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики  (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики .

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей цього Кодексу вживаються в контексті терміна «бюджетна програма».

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.



Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;



2) фінансування за типом боргового зобов'язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
Укладач:

професор кафедри

економіко-правових дисциплін,

кандидат юридичних наук, доцент М.С. Удовик


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка