План-конспект проведення лекційного заняття тема №2. Судово-медична танатологія з навчальної дисципліни: "Судова медицина"



Скачати 151.28 Kb.
Дата конвертації27.04.2017
Розмір151.28 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра криміналістики та судової медицини
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

криміналістики та судової медицини

полковник міліції

Весельський В.К.

27 серпня 2015 р.


ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА №2. Судово-медична танатологія

З навчальної дисципліни: “Судова медицина”

Категорія слухачів: студенти та слухачі НАВС

Навчальна мета: Ознайомити студентів та слухачів з методиками огляду трупа на місці події та внутрішнього дослідження трупа дорослої людини та новонародженого.

Виховна мета: сприяти формуванню професійних якостей спеціаліста правоохоронної сфери діяльності з розкриття та розслідування злочинів проти життя.

Розвивальна мета: розвинути інтелектуальні здібності до аналізу вихідного матеріалу при розслідуванні злочинів проти життя та здоров’я особи.

Навчальний час: 2 години

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, комп’ютер.

Наочні засоби: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: долікарська допомога, кримінальний процес, кримінальне право, кримінологія, криміналістика.

Забезпечувані дисципліни: судова медицина, правові дисципліни, оперативно-розшукова діяльність.

План лекції (навчальні питання):

Вступ


1. Стадії довготривалого вмирання, їх визначення.

2. Ранні трупні прояви та їх судово-медичне значення:



  • трупні плями;

  • трупне задубіння;

  • охолодження трупа;

  • трупне висихання;

  • аутоліз.

3. Пізні трупні прояви та їх значення в експертній практиці:

  • гниття трупа;

  • ушкодження та знищення трупів комахами, тваринами, птахами;

природне консервування трупа (муміфікація, жировіск, торф'яне дублення).

4. Огляд трупа на місці його виявлення.

Висновки
Література


  1. Акопов В.И. Судебная медицина в вопросах и ответах. Справочное пособие для юристов и врачей. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998, 2004.

  2. Акопов В.И. Судебная медицина. Рекомендовано Министерством образования РФ в качестве учебного пособия для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция». – М. – Ростов-на-Дону, 2003.

  3. Атлас по судебной медицине / Под ред. Пиголкина Ю.И., Богомоловой И.Н. - М.: Мединформагенство, 2006. - 310 с.

  4. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.

  5. Герасименко О.І. Словник-довідник термінів судової медицини. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.

  6. Голяченко О.М., Ганіткевич Я.В. Історія медицини. – Т., 2004.

  7. Марчук А.І. Судова медицина. Тестові завдання / Навчальний посібник. – К.: НАВСУ – Правові джерела, 1999.

  8. Недоступ М.Ф. Судова медицина: Навчально-методичний посібник / МВС України; Луганськ. акад. ВС – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004.

  9. Попов В.Л. Судебная медицина: Компетенция, нравственность. - СПб: Гиппократ, 1997.

  10. Соколова О.В. Судова медицина: Курс лекцій / О.В. Соколова, Ю.І. Азаров, Б.В. Михайличенко. – К.: вид. Паливода А.В., 2005.

  11. Соседко Ю.И. Судебно-медицинская экспертиза при перегревании организма. – М., 2002.

  12. Судова медицина: Підручник /За ред. І.0. Концевич, Б.В. Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

  13. Судова медицина: Підручник / Мін-во охорони здоров'я України. Мед. ін-т УАНМ. Нац. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця. Запорізький держ. мед. ун-т; Заг. ред. А.С. Лісовий, Л.Л. Голубович. – К.: Атіка, 2003.

  14. Тагаев Н.Н. Следы крови в следственной и экспертной практике: Методическое пособие. – Х.: Консум, 2000.

  15. Тагаев Н.Н. Судебная медицина. Учебник для слушателей вузов МВД Украины. / Под ред. проф. О.М. Бандурки – Х.: Факт, 2003.

  16. Тагаев Н.Н. Судебно-медицинская экспертиза в уголовном и гражданском судопроизводстве: Учебное пособие – Х.: Консум, 1998.



КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
Вступ. Заключною стадією індивідуального існування організму є його смерть, внаслідок якої припиняється життєдіяльність. Визначення виду смерті пов’язано із рядом факторів, що мають спільне походження чи механізм дії на організм, тобто – конкретні причини смерті. В судовій медицині та криміналістиці прийнято розрізняти дві категорії смерті:

1.Насильницьку, що настає внаслідок дії на організм різних факторів зовнішнього середовища;

2.Ненасильницьку як результат захворювань.

До роду насильницької смерті відносять: вбивство, самогубство, нещасний випадок.

До роду ненасильницької - смерть від хвороби ( її підвид «нагла» смерть) та смерть від старечої дряхлосиі («фізіологічна»).

До першого питання: Стадії довготривалого вмирання, їх визначення

На розвиток і прояви термінального стану („terminum” лат. – кінець) значно впливає патологічний процес, який його спричинив. Так, у разі несумісних із життям ушкоджень – множинної черепно-мозкової травми, розчленування тіла, розриву серця, аневризми аорти – смерть, як правило, настає досить швидко. Якщо вмирання тривале, термінальний стан можна умовно поділити на кілька етапів:

1) передагональний етап;

2) термінальна пауза;

3) агонія;

4) клінічна смерть;

5) біологічна смерть.

Під час передагонального етапу відбувається поступове зниження артеріального тиску, пригнічення свідомості та електричної активності мозку. Потім настає термінальна пауза, під час якої виникає тимчасова затримка дихання. Наступний етап умирання – агонія – характеризується раптовою активізацією підкіркових центрів на фоні повного виключення кори великого мозку.

Після агонального підвищення життєдіяльності швидко настає клінічна смерть. Клінічна смерть є зворотнім етапом умирання. У цей час організм як одне ціле вже не існує, проте незворотні зміни в органах ще не розвиваються.

Етап клінічної смерті у разі звичайного перебігу через 5-6 хв. переходить у незворотній етап умирання – біологічну. Відсутність дихання, діяльності серця і функціонування центральної нервової системи вважають за ймовірні, або орієнтовні, ознаки смерті. Імовірними їх називають тому, що при наявності цих ознак факт настання смерті встановити неможливо.

Після припинення основних життєвих функцій організму у ньому послідовно розвиваються зміни, які дозволяють достовірно встановити факт настання смерті – абсолютні (вірогідні) ознаки смерті, які за часом виникнення розподіляють на ранні та пізні.
До другого питання: Ранні трупні прояви та їх судово-медичне значення

До ранніх абсолютних ознак смерті відносять трупні плями, трупне заклякання, охолодження трупа та висихання окремих ділянок шкіри і слизових оболонок. Крім того, важливе експертне значення має також ознака Білоглазова – симптом котячого ока, який встановлюють шляхом стискання ока, внаслідок чого розширена та округла зіниця набуває овальної форми. Цей симптом виникає через 10-15 хв. після настання смерті.



Livor mortis (Трупні плями)

Після зупинки серця поступово припиняється рух крові по судинах. За законом тяжіння кров починає збиратися у найнижчих частинах тіла, внаслідок чого майже через 30 хв. – 1 год. після смерті починають утворюватися трупні плями.

Трупні плями виникають на нижчеросташованих ділянках тіла і тільки там, де вони нещільно контактують з поверхнею, на якому лежить тіло.

Терміни появи трупних плям залежать від механізму настання смерті. Так, у разі смерті від асфіксії, серцево-судинних хвороб, ураження електричним струмом трупні плями виникають досить швидко. Якщо смерть настала внаслідок крововтрати, вони виникають повільно.

Колір трупних плям залежить від причини смерті. Так, у разі смерті від отруєння внаслідок впливу токсичних речовин на гемоглобін крові різко змінюється забарвлення трупних плям. Наприклад, при отруєнні чадним газом трупні плями мають яскраво-червоний колір внаслідок утворення карбоксигемоглобіну. Плями сірого кольору спостерігаються при отруєнні метгемоглобінотворними речовинами. У разі дії холоду і вологи трупні плями набувають рожево-червоного кольору.

Зміни трупних плям залежать від давності настання смерті і відбуваються стадійно. У розвитку трупних плям виділяють три стадії: 1) гіпостаз, 2) стаз, 3) імбібіцію. Проте такий розподіл є умовним, тому що перехід однієї стадії в іншу відбувається поступово.

Стадія гіпостазу перебігає протягом перших 10-12 год. після настання смерті. В цій стадії трупна пляма після натискання зовсім зникає.

Через 12 годин після смертного періоду стадія гіпостазу поступово переходить у стадію стазу, яка триває майже до кінця другої доби після настання смерті. Колір трупних плям з темно-сіро-фіолетового на початку стазу змінюється на бурий, а їх межі стають чіткішими. Після дозованого натискання трупні плями бліднуть і поступово відновлюються. Якщо в цей час змінити положення, то трупні плями лише частково перемістяться нижче.

Через 48 годин після настання смерті трупні плями переходять у стадію імбібіції. Забарвлення трупних плям набуває буруватого відтінку, який переходить у сіро-зелений і зеленуватий колір. При дозованому натисканні колір трупних плям не змінюється.

У деяких випадках, коли на фоні трупних плям є синці, виникають утруднення щодо їх диференціювання. Для їх розмежування враховують те, що синці мають досить чіткі контури, розташовуються у місці дії тупого предмета, де можливо виявити ще й припухлість тканин. Крім того, вони не змінюють свого забарвлення у разі дозованого натискання.

На підставі наявності трупних плям, які є ранньою абсолютною ознакою смерті, можна встановити факт її настання, а за результатами їх дослідження визначити давність настання смерті, положення трупа після смерті та можливість його зміни, характер предметів, на яких був розташований труп, а також з'ясувати швидкість процесу вмирання, а в деяких випадках, коли трупні плями мають невластивий їм колір, орієнтовно визначити причину смерті.

Rigor mortis (Трупне задубіння).

Через 2-4 години після настання смерті в м'язовій тканині трупа починають розвиватися своєрідні зміни, які дістали назву трупного заклякання. Насамперед трупне задубіння можна виявити в м'язах нижньої щелепи та обличчя, потім – у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг. Через 24 години після настання смерті воно стає найінтенсивнішим та повністю охоплює всі м’язи тіла. Такий стан м'язів спостерігається 1-2 доби, після чого трупне заклякання поступово зменшується. Повністю трупне заклякання зникає у такій самій послідовності через 3-4 доби після настання смерті.

Якщо смерті передували судоми, був ушкоджений довгастий мозок, верхня частина спинного мозку, розвивається так зване каталептичне трупне заклякання, яке виникає відразу після настання смерті і фіксує позу тіла в її момент.

Трупне заклякання є ранньою абсолютною ознакою смерті і фіксує післясмертну позу померлого, за ступенем його розвитку можливо визначити приблизний час настання смерті. В деяких випадках за наявністю і ступенем прояву трупного заклякання можна дійти висновку про ймовірну причину і механізм настання смерті.



Algor mortis (Охолодження тіла).

Життєві обмінні процеси в організмі супроводжується виробленням тепла, внаслідок чого тіло людини має певну температуру. Після настання смерті перестають діяти системи регуляції, різко уповільнюється активність ферментів та гормонів і припиняється теплопродукція. Внаслідок цього температура тіла поступово знижується.

При звичайній кімнатній температурі труп охолоджується в середньому у перші 6 годин після смерті на 1 градус за годину, потім темп охолодження уповільнюється і становить вже 1 градус протягом кожних 1,5-2 годин після смертного періоду, за законом охолодження Ньютона, швидкість охолодження пропорційна різниці температур між тілом і середовищем, яке його оточує. Абсолютною ознакою смерті трупне охолодження вважають тоді, коли температура тіла становить 200С, зниження її до цієї величини відбувається досить довго і до цього часу вже є трупні плями і трупне заклякання. Найпоширенішою є ректальна термометрія, яку проводять на місці виявлення трупа. Для цього вводять термометр у пряму кишку на 10-12 см і через 10 хв. визначають дані вимірювання. Через 1-2 год. вимірювання повторюють.

Трупне висихання.

Через кілька годин після настання смерті поступово починає проявлятися процес трупного висихання, зумовлений випаровуванням рідини з тіла померлого. Насамперед, трупне висихання спостерігається в тканинах, які за життя перебувають у вологому стані. Наприклад: склера очей, слизова оболонка і облямівка губ, зовнішні статеві органи, прижиттєві рани, поверхня яких ущільнюється та набуває бурого кольору.

Якщо очі трупа були відкритими, то в середньому через 5-6 год. на склері відповідно до меж відкритих повік виникають бурувато-жовті плями після смертного висихання. За формою вони нагадують трикутник вершина якого спрямована до кута ока. Це плями Лярше, який вперше їх описав у 1868 р. За умов швидкого випаровування вологи плями Лярше можуть виникати через 1,5-2 год. після смерті. Якщо ж труп перебуває у вологому приміщенні і випаровування вологи немає, то плями Лярше не утворюються. Їх наявність свідчить про те, що деякий час після смерті труп був з відкритими очима.

До третього питання: Пізні трупні прояви та їх значення в експертній практиці.

Пізніми називають трупні зміни, які виникають на другу-третю добу після смерті. Їх поділяють на дві групи: руйнівні і консервувальні. До руйнівних змін належать гниття, ушкодження трупа рослинами і тваринами, а до консервувальних – жировіск, муміфікація, торф'яне дублення, штучне консервування і збереження трупа в певних середовищах (у холоді, соляних чи інших розчинах).

Гниття трупа – це складний мікробіологічний процес, при якому за участю мікроорганізмів відбувається розпад органічних, головним чином білкових, речовин. Внаслідок гниття органічних речовин утворюються амінокислоти, органічні кислоти, сірководень, метан, аміак, вуглекислий газ, меркаптани, а також отруйні речовини. Газоподібні продукти гниття переходять у повітря, розчинні – всмоктуються у землю, і з часом від білкової маси нічого не залишається.

Зміни в тканинах під час гниття відбуваються в такій послідовності:

1. Зміни кольору тканин

2. Виділення газів

3. Зрідження тканин

Процеси гниття перебігають з різною інтенсивністю, яка зумовлюється рядом чинників. Так, найінтенсивніше воно відбувається при температурі 25-300С. За умов низької (00С) і високої (600С) температури гниття припиняється. Інтенсивність гниття залежить також від середовища, в якому воно проходить. Так, на повітрі гниття відбувається особливо швидко, у воді в 2 рази, а в землі у 8 разів повільніше, ніж на повітрі. Прискорюють процес гниття масивні ушкодження шкіри, інфекційні хвороби, тривала агонія. Якщо ж смерть настала внаслідок кровотечі, отруєння чадним газом, миш'яком, то швидкість гниття уповільнюється.

Протягом 2 місяців (якщо смерть настала влітку) або протягом року (в разі смерті взимку) відбувається часткове скелетування трупа, проте зв'язковий апарат ще зберігається. Якщо ж труп лежить на землі, то через 1-3 роки відбувається повне його скелетування.

Ушкодження і знищення трупів комахами, тваринами, птахами. В середньому після третьої доби від настання смерті, коли відбувається інтенсивне гниття трупа, у місцях його природних отворів (очі, рот, ніс) та у ділянках пошкоджень мухи починають відкладати сотні тисяч яєць, які через 10-30 год. перетворюються в личинки. Вони досить швидко знищують основну масу м’яких тканин трупа — новонародженого за 10-12 діб, дорослої людини за 3-4 тижні. Далі личинки мух перетворюються у лялечки, а через 2 тижні — в мух. Таким чином, розвиток мух при температурі +15-20°С відбувається протягом 3 тижнів.

Крім личинок мух у розпаді трупа беруть участь жуки, які замінюють популяцію мух. Популяція жуків перебуває на трупі в середньому 504 доби і за цей час знищує м’які тканини, які ще залишились.

Протягом цього терміну розпад трупа триває внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів і плісеневих грибів.

Після того, як з трупа зникають жуки-некробіонти, його подальший розпад спричиняється мікроорганізмами, діяльність яких за 27-976 діб залежно від температурних умов перебування трупа, призводить до розпаду скелета на окремі кістки. Через 4-5 років після смерті відбувається розпад і кісток.

Якщо труп перебуває в лісі, на відкритій місцевості, у приміщенні, воді, він може пошкоджуватись або знищуватися свійськими чи морськими тваринами і птахами.

Природне консервування трупів належить до пізніх трупних змін. Після смерті в деяких випадках звичайний перебіг трупних змін порушується і за певних умов внаслідок дії відповідного поєднання природних і штучних чинників трупні зміни набувають характеру консервувальних і труп може тривалий час зберігатися.

Муміфікація виникає за умов сухого середовища, достатньої вентиляції повітря і підвищеної температури. Тому найчастіше вона відбувається влітку, коли труп перебуває на горищі, в сухому піщаному ґрунті або склепі. При муміфікації труп втрачає всю рідину і висихає, внаслідок чого його маса може становити до 1/10. Шкіра муміфікованого трупа стає бурою, набуває інтенсивної пергаментної щільності. Внутрішні органи також зменшуються, стають сухими, безформними, часом плівчастими, внаслідок чого розпізнати їх неможливо. На муміфікованих трупах довго зберігаються травматичні ушкодження. У стані муміфікації зберігається зовнішній вигляд трупа, що дозволяє встановити його стать, зріст, вік, індивідуальні особливості і завдяки цьому в деяких випадках провести його розпізнавання

Жировіск.В умовах значної вологості при відсутності або недостачі повітря тканини трупа перетворюються у жировіск.

Утворення жировоску починається вже через 2-3 місяці перебування трупа у відповідних умовах. Повністю всі тканини і органи перетворюються у жировіск в середньому через рік. У початкових стадіях жировіск нагадує тьмяне, згіркле масло з неприємним запахом. Через кілька років він стає сіро-білим і крихким, сиро подібним, із незначним запахом. Досить часто ці дві стадії перебігають майже одночасно.

За умов утворення жировоску значно краще зберігаються органи і тканини багатьох ділянок тіла, ознаки зажиттєвих ушкоджень, хворобливі зміни та деякою мірою зовнішній вигляд трупа, що дозволяє проводити ідентифікацію особи.

Торф’яне дублення виникає в разі перебування трупа в болоті або ґрунті, де є гумусні кислоти. Під їх впливом і дією таніну шкіра трупа стає щільною, темно-бурою, внутрішні органи значно зменшуються, а мінеральні солі кісток розчиняються і поступово вимиваються. Внаслідок цього кістки скелета стають м'якими, гнучкими, легко ріжуться, а за консистенцією нагадують хрящі.

Торф'яне дублення фіксує ушкодження, які є на трупі, і дозволяє проводити ідентифікацію особи.



До четвертого питання: Огляд трупа на місці його виявлення.

У тих випадках, коли виявляють труп людини з пошкодженнями або підозрою на насильну смерть, на міс­­це події для з’ясування обставин викликають представни­­ків слідчих органів. Згідно з чинним законодавст­вом огляд місця події — це процесуальна і невідкладна слідча дія, яка має надзвичайно велике значення, оскі­ль­ки є найважливішим джерелом отримання доказів скоєного злочину.

Проведення огляду трупа на місці події регламентується кількома статтями КПК України, якими передбачені мета, завдання, а також права та обов’язки всіх учасників огляду.

Огляд місця події потрібно проводити в певному порядку, залежно від того, де сталася пригода (в приміщенні чи на відкритій місцевості), а також від характеру події (вбивство, самогубство, нещасний випадок, транспортна травма, отруєння та ін.), від наявності чи відсутності трупа людини.

Розрізняють два основні методи огляду місця по­дії: об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний метод — це повний ретельний послідовний огляд і опис усіх діля­нок місця пригоди та об’єктів, на яких можна виявити різ­ні сліди і вивчення яких може бути важливим для розслі­дування справи. Суб’єктивний метод — це огляд місця події, який проводять за наявністю слідів злочинця — як його особи, так і його дій на місці скоєного злочину (сліди волочіння, сліди транспортних засобів та ін.). Суб’єктивний метод застосовують у випадках, коли сліди на місці пригоди настільки свіжі, чітко виражені, що, йдучи по них можна виявити злочинця. У криміналістичну практику надійшов так званий вузловий метод, огляду місця події, коли місце злочину розбивають на окремі ділянки (вузли) і кожну з них послідовно оглядають одну за одною. Цей метод є одним з варіантів об’єктивного методу.



Процес огляду місця події повинен здійснюватись за двома стадіями: статичною і динамічною. Статична стадія характеризується тим, що огляд усіх предметів не змінюється і всі особливості заносяться в протокол за допомогою опису, фотографування, складання схем. У цій стадії огляду до предметів не торкаються, не зміщують їх. Динамічна стадія відрізняється тим, що предмети раціонально переміщують, візуально досліджують кожний окремо дуже обережно, щоб не пошкодити їх і не залишити на них слідів своїх пальців рук.

В процесі проведення огляду місця події слідчий складає “Протокол огляду місця події”, в який заносить усі дані, одержані під час цих дій. Він складається із вступної, описової і заключної частин.



Завдання лікаря під час огляду трупа на місці події.

Лікар, який бере участь в огляді трупа на місці події, насамперед має пересвідчитись у тому, що перед ним мертва людина. Якщо є будь-які сумніви в цьому, він повинен негайно вжити всіх заходів щодо його оживлення самостійно або викликати швидку медичну допомогу. Реа­німаційні заходи слід проводити до відновлення життєвих функцій організму або виникнення абсолютних ознак смерті (трупні плями, заклякання), при наявності яких уже немає сумніву в тому, що людина мертва. Тільки тоді лікар має починати огляд, завданнями якого є:

1) встановлення факту смерті та часу її настання;

2) встановлення первинного положення трупа і, якщо можливо, виявлення його змін;

3) з’ясування, чи відповідає місце виявлення трупа місцю злочину;

4) встановлення характеру, особливостей пошкоджень, які могли призвести до смерті, а також чим вони були заподіяні, чи є ці пошкодження слідами боротьби і самооборони;

5) допомога слідчому в правильному і послідовному проведенні огляду трупа і описі його в протоколі;

6)допомога слідчому у виявленні, описі, і вилученні речових доказів біологічного походження, а також знаряддя травми з слідами боротьби і оборони;

7)якщо потрібно, консультування слідчого щодо подальшого дослідження трупа і речових доказів, вилучення з місця події, та допомога йому у формулюванні питань, які належить розв’язати в процесі судово-медичної експертизи трупа і речових доказів.

Під час вивчення пошкоджень забороняється змінювати їх положення, а також зондувати рану і вилучати предмети, які фіксуються у глибині рани. Знаряддя травми з різними слідами і забрудненнями після детального опису вилучають для подальшого дослідження.


Висновки. Проведення огляду трупа на місці події регламентується кількома статтями КПК України. Огляд трупа на місці його виявлення має виконувати слідчий, який несе повну відповідальність за процесуальну сторону справи, об’єктивність і повноту огляду. Він проводиться за участю лікаря-фахівця з судової медицини, а при неможливості його участі — іншого лікаря незалежно від його фаху. Під час огляду трупа на місці події потрібно максимально виявляти всі деталі, які можуть бути використані при розслідуванні будь-якого злочину. Огляд трупа слід виконувати згідно з “Правилами роботи лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення” (2005).

Укладач:

Доцент кафедри криміналістики та

судової медицини

кандидат медичних наук, доцент О.В. Чуприна


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка