Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка4/18
Дата конвертації23.04.2017
Розмір3.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Литература:

  1. Левандовский А. А. Время Грановского: У истоков формирования русской интеллигенции. – М.: Молодая гвардия. – 1990.

  2. Кнабе Г. С. Русская античность. – М., 1999.

  3. Любжин А. О пользе наук и училищ // Народное образование. – 2000. – С. 74-85.

  4. Кудрявцев П. Н. Судьба Италии от падения Западной римской империи до восстановления ее Карлом Великим. – М., 1850. – С. 3.

  5. Кудрявцев П. Н. О достоверности истории // Отечественные записки. – Т. 1. – 1887.

  6. Бороздин И. Н. П.Н. Кудрявцев как историк древнего мира // Вестник древней истории. – 1951. – № 2.

7. Куторга М. С. История Афинской республики от падения Ипарха до смерти Мильтиада. – СПб., 1848. – С. 12.

  1. Куторга М. С. О науке и ее значении в государстве // ЖМНП. – 1867. – № 1.

  2. Алпатов. М. А. Мировоззрение М. С. Куторги // Вестник древней истории – 1955. – № 3.

10. Буракова А. Л. Из истории антиковедения в России // Вестник древней истории. – 1975. – №4. – С. 179-187.

Слюсаренко Н.В.*

Соціальний статус жінки в Україні на межі
ХХ – ХХІ століть та проблеми соціалізації дівчат


Статтю присвячено аналізу соціального стану жінки в Україні кінця ХХ – початку ХХІ століття та висвітленню проблем, які виникають у ході соціалізації дівчат внаслідок того, що жінки в більшості випадків посідають в нашому суспільстві другорядні ролі.

Сучасна українська жінка все більше і більше прагне до активної участі у життєтворчих процесах, але поки що «за інерцією» продовжує виконувати другорядні ролі. Свої права представниці «слабкої» статі поступово виборюють у сімейній та виробничій сферах, але в багатьох випадках вони задекларовані лише на папері. Так, у відповідності до ст. 3 Сімейного кодексу України «сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки» [5, с. 8], тобто чоловік і жінка повинні бути рівними в сім’ї. Разом із тим «жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік, виконуючи рутинну домашню роботу» [3, с. 25], тобто про рівність між ними в побутовій сфері не може бути мови. Більш того спостерігається певна експлуатація жінок.

Ґендерна нерівність наявна також у виробничій сфері, де у відповідності до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року для представниць слабкої статі задекларовано «однакову з чоловіками цивільну право­дієздатність та однакові можливості з її реалізації» [2, с. 6]. Отже жінки мають такі ж права і можливості при виборі професії, прийомі на роботу, оплаті праці тощо, як і чоловіки. Однак на практиці далеко не завжди можуть реалізувати їх.

Прояви нерівності наявні й у доступі жінок до прийняття рішень і участі у представницьких органах. Так, Т.І.Антонець звертає увагу на те, що в Україні «перші категорії керівних посад на 92% обіймають чоловіки, а жінки посідають решту – 8%. Щодо другої посадової категорії, то тут співвідношення дещо збалансованіше: серед керівних працівників жінка вже кожна п’ята, але все таки 80% керівників – чоловіки. Переважна більшість жінок спостерігається серед найнижчих категорій – п’ятої та шостої. Зрозуміло, що серед керівних працівників першої, другої та третьої посадових категорій переважають чоловіки, бо саме їх, а не жінок, призначають на найвищі посади керівного складу, що дає їм можливість, у свою чергу, вирішувати питання кадрових призначень. Як бачимо, тут спрацьовує принцип корпоративної чоловічої солідарності. Загальна ж тенденція така, що в Україні ґендерна рівність існує лише серед керівників найнижчого рівня» [1, с. 270].

У Верховні Раді України, яка була обрана у 2002 році, кількість жінок становила 5,1%. У той самий час у багатьох країнах світу «слабка» стать у найвищих органах влади була представлена досить широко (наприклад, у швецькому парламенті працювало 47% жінок, у парламентах Фінляндії, Норвегії, Данії, Куби, Гвінеї – 30-40%, Китаю, Ісландії, Нідерландів, Австрії, Німеччини – 20-30%, Канади, Іспанії, Польщі, Анголи, Нової Зеландії – 10-20% [1, с. 271].

Як бачимо, на початку ХХІ століття в Україні спостерігалося майже цілковите відсторонення жінки від участі у безпосередньому управлінні державою, бізнес структурами, підприємствами тощо. Причини такого, на нашу думку, найбільш точно формулює заступник голови Спілки жінок України Л.М.Яковлєва, яка пише: «І тут виникає певною мірою зачароване коло. З одного боку, становище жінок не покращується, тому що вони відсторонені від участі в управлінні. З другого боку, громадська думка відторгає жінку-керівника. Її бачать в одній із чотирьох звичних іпостасей: 1) домашня господиня; 2) секретар-референт; 3) суперкваліфікований працівник, але другого сорту; 4) безробітна» [6, с. 53].

Ця вельми розхожа думка має неабиякий вплив на соціалізацію підростаючого покоління, зокрема дівчат. Як наслідок, вони в більшості випадків саме такі ролі обирають для себе і не прагнуть до іншої долі. Тим більше, що на сучасному етапі становлення нашої країни «роботодавці зовсім не схильні брати на роботу співробітниць, які беруть відпустку з догляду за дитиною, чергові відпустки влітку. Жінка з дитиною – невигідний, а отже, неконкурентоспроможний працівник. Не секрет, що випуск­ниці вищого навчального закладу під час прийому на роботу відверто говорять, щоб вона не планувала дітей. Багато моло­дих жінок після захисту диплому одразу ж потрапляють на біржу праці. У рекламних оголошеннях відверто вказується, що по­тріб­ні тільки чоловіки. У дуже складному становищі опинилися без­робітні жінки з вищою освітою, яким уже більше 40 років»
6, с. 53].

Тобто у дівчат є невеликий вибір свого майбутнього: або народжувати дітей та бути домогосподаркою чи другорядним працівником, або народжувати дітей та намагатися досягти високих результатів на професійній ниві (що в більшості випадків неможливе), або не народжувати дітей та присвятити своє життя самореалізації, досягненню неабияких успіхів у кар’єрному зростанні (що в більшості випадків теж неможливе, оскільки, як уже зазначалося, громадська думка знаходиться на боці «мудрого керівництва чоловіків»).

Наведена вище громадська думка формувалася протягом багатьох століть, адже «жінка довгий історичний час була відсторонена від публічної сфери» [3, с. 15]. Цей факт зумовив наявність наступних чинників, що, як справедливо вказує Т.М.Мельник, заважають ґендерним змінам в українському суспільстві:


  • чоловіче домінування в керівних владних структурах;

  • власність і управління економікою є переважно чоловічими;

  • наявність у значної частини людського потенціалу України традиційних поглядів на приватну жінку і громадського чоловіка;

  • обмеженість ґендерного світогляду у чоловічого населення країни;

  • обмеженість у політичних поглядах керівного складу окремих жіночих організацій;

  • обмеженість ґендерного світогляду в населення країни [3].

Подолати названі чинники можна було б, насамперед, через широке залучення українських жінок до влади, але з різних причин (деякі з них були вже перераховані) на сьогодні це викликає певні труднощі.

У сучасному суспільстві «суб’єкт ґендерної активності поступово формується й в особі громадських об’єднань, зокрема жіночих» [3, с. 13].

Виникнення або відродження таких об’єднань набуло широкого поширення в кінці ХХ – на початку ХХІ століття (див. таблицю 1). Більш того в 1999 році створено Національну Раду Жінок України (НРЖУ).

Таблиця 1

Жіночі організації – члени НРЖУ (2005 р.)

Назва

організації

Дата

реєстрації

Дата вступу

до НРЖУ


Напрями діяльності

Міжнародна організація

«Жіноча


громада»

8.02.93

20.03.99

Діяльність спрямована на покращен­ня становища жінки в суспільстві, пробудження і заохочення її громад­ської активності

Все­українська громадська організація

«Союз


українок»

17.02.92

20.03.99

Просвітництво серед українського жі­ноцтва: пробудження в українсько­го народу почуття національної гідності, почуття господаря на власній землі, а також розуміння ролі жінки в суспільстві

Все­українське

жіноче


товариство

імені О.Теліги



13.01.95

20.03.99

Збереження й утвердження укра­їнської державності, розбудова в ній громадянського суспільства, ство­рен­ня належних соціальних умов для життя жінок, дітей, сімей, загалом – для всіх українців

Спілка Жінок

України


25.07.91

20.03.99

Координація зусиль жіночих органі­за­цій, що входять до її складу, акти­візація їх дій заради досягнення реальної рівноправності жінок і чо­ло­віків у всіх сферах суспільного життя, гідного становища жінок у суспільстві

Всеукра­їнська громадська організація

«Жінки і діти України»



2.10.97

20.03.99

Сприяння підвищенню ролі жінок у розвитку та зміцненні правової дер­жави, демократичного, грома­дян­сько­го суспільства, у розвитку моло­дого покоління та виконання держа­вою обов’язків, передбачених доку­мен­тами про права та захист дітей

Всеукра­їн­ське жіноче народне де­мо­кратичне об’єднання «Дія»

9.12.97

20.03.99

Зростання ролі жінки в українській державі, захист її громадянських, політичних та соціально-економіч­них прав, сприяння розвитку українського суспільства

Всеукра­їнська Ліга

Українських

жінок


6.03.96

30.08.99

Захист законних, соціальних, куль­тур­них і економічних прав і свобод жінок, сприяння національній пробу­дженості і зростанню громадянської активності, а також підвищенню ролі жінки у суспільному житті

Міжнародний правоза­хисний

центр


«Ла Страда – Україна»

13.03.98

14.07.99

Запобігання торгівлі жінками в краї­нах Центральної та Східної Європи, просвітницька діяльність серед молоді щодо прав жінок та проблем торгівлі людьми, надання соціальної допомоги потерпілим

Міжнародна Ліга «Матері і сестри – молоді України»

26.05.99

27.01.00

Активізація процесів національного, духовного та культурного відро­джен­ня шляхом мистецько-просвіт­ницької, культурологічної роботи в лавах молодої Армії України; про­будження свідомості молоді на за­садах християнської моралі, збере­ження народних традицій, поваги до загальнолюдських цінностей

Всеукра­їн­ське жіноче об’єднання «Солідар­ність»

18.09.93

27.01.00

Сприяння реалізації та захист законних соціальних, економічних, спортивних та інших спільних інтересів жінок України

Всеукраїн­ська асоціа­ція жінок «Славія»

15.11.99

11.02.00

Сприяння підвищенню ролі жінок у суспільстві та захист їх прав

Всеукраїн­ська громад­ська організація

«Поступ жінок-миро­носиць»



24.12.99

14.07.00

Утвердження віри, любові, миру, до­бра і злагоди в суспільстві; сприяння і активна участь у заходах, спря­мо­ваних на втілення в життя високоду­хов­них цінностей, національно-пат­рі­отичного виховання молоді, вша­ну­вання, збереження та примножен­ня духовних скарбів нашого народу

Комітет жінок Конгресу азербайджанців України

26.07.94

22.11.01 (прий­нята як асоці­йований член)


Об’єднання представників азербай­джанської діаспори України для створення умов розвитку духовних, культурних та суспільно-політичних потреб, інтересів членів діаспори, вивчення та розповсюдження історії й культури двох дружніх народів – азербайджанського та українського, захисту прав та інтересів азербай­джанських громадян, які прожи­вають в Україні




Всеукраїн­ська спілка матерів загиблих

(померлих)

військово-

службовців

в мирний час


19.02.98

4.06.02

Допомога батькам загиблих (померлих) в мирний час військово-службовців; організація заходів, присвячених ушануванню пам’яті учасників бойових дій, чорнобильців, що врятували світ, інших захисників Вітчизни

Всеукра­їн­ський Союз жінок-трудів­ниць «За майбутнє дітей України»

7.03.01

4.06.02

Сприяння захисту громадських, по­лі­тичних, економічних, соціально-культурних прав жінок, дітей, моло­ді, розробка та реалізація відпо­відних програм, надання безплатних консультацій і роз’яснень з юридич­них питань для жінок і молоді

Міжнародна громадська

асоціація

«Троянів шлях»


22.02.02

4.06.02

Підтримка мирних процесів розвитку демократії в Україні, добробут і процвітання членів асоціації

Всеукраїн­ська громад­ська органі­зація «Жінки

ХХІ століття»



21.08.99

09.2002

Залучення жінок України до участі в побудові здорового та безпечного способу життя людини на основі притаманних жінкам особливо гнучких, мирних форм, гідного становища жінки в суспільстві

Всеукраїн­ська гро­мад­ська організація

«Жіночий Український

Рух»


23.07.02

20.05.03

Сприяння розвитку жінки в її влас­них інтересах та в інтересах держа­ви, об’єднання жінок для сприяння захисту спільних інтересів та спря­му­вання їх діяльності, твор­чих сил на утвердження в суспіль­стві націо­нальних ідеалів духовності та куль­тури, історичних святинь, виховання нової генерації україн­ської молоді, здатної будувати су­час­ну правову демократичну державу

Клуб українських жінок льотних спеціально­стей «Авіатрисси»

10.06.03

5.07.04

Задоволення та захист законних соціальних, вікових, спортивних та інших спільних інтересів членів Клубу, а також всіляке сприяння професійному росту і розвитку жінок льотних спеціальностей, розкриттю їх творчого потенціалу та надання допомоги жінкам, які закінчили льотну роботу, дітям загиблих жінок льотних спеціальностей

Всеукраїн­ська профе­сій­на спілка працівників органів державної статистики «Централь­на Рада»

25.03.04

5.07.04

Здійснення представництва та захи­сту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, провадження відповідно до чинного законодавства оздоровчої роботи (організація оздоровлення та відпо­чинку членів профспілки, взаємодія з іншими організаціями в питаннях розвитку санітарно-курортного ліку­вання, дитячого оздоровлення та відпочинку, закладів культури, відпо­чин­ку, туризму, масової фізкультури і спорту)

Всеукраїн­ська громадська організація «Живі голоси України»

21.03.05

20.05.05

Захист законних інтересів своїх членів та сприяння реформуванню охорони здоров’я в Україні у спів­праці з органами місцевого самовря­дування в рамках державно-адміністративної реформи

Жіночий Комітет Все­україн­ської органі­зації інвалі­дів «Союз орга­нізацій інва­лідів України»

30.11.90

26.09.05

Всебічна реабілітація інвалідів, ство­рення для них робочих місць та їх праце­влаштування, сприяння роз­витку інвалідного спорту, цілеспря­моване вирішення нагальних проблем слабкої половини нашого суспільства – жінок

Джерело: [4].

20 березня 1999 року відбувся установчий з’їзд НРЖУ, який обрав голову Ради та її заступників. Головою стала заступник міністра Міністерства у справах сім’ї та молоді Голубєва І.Є., а заступниками – голови організацій засновників: Міжнародна громадська організація «Жіноча громада», Всеукраїнська жіноча організація «Союз Українок», Всеукраїнська жіноча організація «Спілка жінок України», Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, Всеукраїнська громадська організація «Жінки і діти України», Всеукраїнське народно-демократичне об’єднання «Дія». Через деякий час, а саме – 14 травня 1999 року НРЖУ зареєстровано в Міністерстві юстиції України як Всеукраїнську громадську організацію. А з 3 липня 2000 року вона ввійшла до складу Міжнародної Ради Жінок, яка об’єднує 83 держави світу [4].

За кілька років свого існування ця організація широко розгорнула свою діяльність. Її членами стали багато громадських жіночих організацій України. Ними проведено чимало благодійних культурно-просвітних акцій «Жінки України – дітям», «Жінки малих міст», театралізованих акцій, різноманітних прес-конференцій, круглих столів, презентацій, фестивалів, конкурсів, концертних програм, благодійних, літературно-музичних та творчих вечорів, Новорічних святок та вечорниць, організовано відзначення Дня матері, Дня Святого Миколая, Міжнародного дня сім’ї, надано значну гуманітарну допомогу дітям, жінкам та багатодітним сім’ям, відвідані притулки, дитячі будинки сімейного типу, сиротинці, дитячі здравниці, реабілітаційні центри, школи соціальної реабілітації, СПТУ для неповнолітніх, інтернати для людей похилого віку, кризові реабілітаційні центри для жінок, притулки для жінок потерпілих від домашнього насильства, слідчі ізолятори, колонії особливого режиму для жінок, жіночі в’язниці, дитячі садки при в’язницях, МДЦ «Артек», кораблі МВФ та ін.

За сприяння НРЖУ відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Український жіночий рух і процеси державотворення» (2000 р.), П’ята Всеукраїнська науково-практична конференція «Жінка в державотворенні України» (2001 р.), видано бібліографічний енциклопедичний словник «Жінки України» (2001 р.) та ін.

Члени НРЖУ взяли участь у 23 Спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН «Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток та мир в ХХІ столітті» (Ньою-Йорк, 2000 р.), у 29 Генеральній Асамблеї Міжнародної Ради Жінок (Гельсінки, 2000 р.), у Форумі жінок країн ГУУАМ (Баку, 2001 р.), у VІІІ Конгресі СФУЖО (Канада, Торонто, 2002 р.), у 30-й Генеральній Асамблеї Міжнародної Ради Жінок (Перт, Австралія, 2003 р.) та ін.

Діяльність жіночих громадських організацій є дуже широкою та охоплює всі сфери життєдіяльності людини. Цінним є те, що вони впливають на соціалізацію дівчат не тільки опосередковано (через сам факт свого існування), а й безпосередньо, спрямовуючи свої зусилля на пропаганду активного способу життя жінок, на захист їхніх прав, всебічну допомогу і підтримку, задоволення інтересів, вирішення проблем тощо.

Так, наприклад, Всеукраїнська Ліга Українських жінок «співпрацює з навчальними закладами в плані допомоги жінкам-педагогам у вихованні дівчат, майбутніх матерів; передає досвід з виконання жіночої домашньої роботи (шиття, вишивання, кулінарія, перша медична допомога, вирощування рослин, виховання дітей в дошкільному віці в родинному середовищі тощо)» [4, с. 48].

Отже, враховуючи те, що соціалізація – це процес засвоєння людиною певної, накопиченої тисячоліттями системи знань, правил, ціннісних установок, досвіду, тобто всього того, що дозволяє їй бути повноправним членом суспільства, а також вплив навколишнього середовища на даний процес, необхідно дбати про створення такого оточення, в якому кожна дівчина відчувала б свою значущість та потребу в самореалізації, прагнула до самовдосконалення, мала реальну можливість досягти неабияких успіхів у будь-якій сфері життєдіяльності. Це стає дійсністю за рахунок підвищення статусу жінок, надання їм рівних із чоловіками прав і можливостей. З огляду на зазначене варто додати, що активізація жіночого руху, яка відбувається на сучасному етапі в Україні та, без сумніву, позитивно впливає на соціалізацію підростаючого покоління, має торкнутися і дівчат.



Література:

  1. Антонець Т.І. Жінка і влада. Гендерні аспекти в представницьких органах влади // Формування сучасного світогляду жінок і чоловіків щодо необхідності ґендерних перетворень у суспільстві шляхом застосування сучасних технологій та механізмів розвитку ідеології ґендерного паритету: Матеріали наук.-практ. конф. та регіон. семінарів-практикумів / Голова редкол. М.А.Орлик. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2004. – С. 270-274.

  2. Лаврінчук І.П. Трудове законодавство України: Гендерна експертиза / Відп. ред. Т.М.Мельник. – К.: Логос, 2001. – 70 с.

  3. Мельник Т.М. Проблеми формування і втілення ґендерної політики в Україні // Формування сучасного світогляду жінок і чоловіків щодо необхідності ґендерних перетворень у суспільстві шляхом застосування сучасних технологій та механізмів розвитку ідеології ґендерного паритету: Матеріали наук.-практ. конф. та регіон. семінарів-практикумів / Голова редкол. М.А.Орлик. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2004. – С. 7-30.

  4. Національна Рада Жінок України. Дати, події, справи. Від заснування – до ІV звітно-виборчого з’їзду. – К.: Просвіта, 2005. – 80 с.

  5. Ромовська З.В. Сімейне законодавство України: Гендерна експертиза / Відп. ред. Т.М.Мельник. – К.: Логос, 2001. – 40 с.

  6. Яковлєва Л.М. Жінка і бізнес: ґендерний підхід // Формування сучасного світогляду жінок і чоловіків щодо необхідності ґендерних перетворень у суспільстві шляхом застосування сучасних технологій та механізмів розвитку ідеології ґендерного паритету: Матеріали наук.-практ. конф. та регіон. семінарів-практикумів / Голова редкол. М.А.Орлик. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2004. – С. 53-65. .


Кулик Є.В., Моштук В.В.*
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка