Питання для підготовки до модульного контролю



Скачати 185.2 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір185.2 Kb.
Питання для підготовки до модульного контролю

1. Що називають електромагнітною хвилею?



  1. Процес поширення швидкозмінних електричного і магнітного полів, які обумовлюють одне одного.

  2. Електромагнітні коливання довільної частоти.

  3. Електромагнітні коливання з частотою понад 20 кГц.

  4. Процес поширення коливань, одержаних на основі магнітострикції або зворотного п’єзоелектричного ефекту.

2. Що спільного між спонтанним і індукованим випромінюванням?

  1. Випромінюється електромагнітна хвиля з енергією кванта

  2. Характерні для атомів будь-яких елементів.

  3. Для них характерна інверсна заселеність.

  4. Перехід атома речовини з нижчого енергетичного рівня на вищий.

  5. Атоми речовини в збудженому стані перебувають однаковий проміжок часу.

3. Що називається індукованим випромінюванням?

  1. Перехід атома з метастабільного стану в основний під впливом резонансного фотона.

  2. Випромінювання будь-яких атомів, які перебувають у збудженому стані.

  3. Випромінювання атомів, для яких характерні метастабільні рівні збудження.

  4. Перехід атома із збудженого стану в основний під впливом рентгенівського випромінювання.

  5. Кратність довжини хвилі кванта випромінювання довжині хвилі резонатора.

4. Які основні властивості лазерного випромінювання ?

  1. Строга монохроматичність.

  2. Сферичність поширення.

  3. Неполяризованість.

  4. Поширюються широкими пучками.

  5. Різнонаправленість.

5. Теплове випромінювання тіл це:

  1. електромагнітне випромінювання речовини, яке виникає за рахунок її внутрішньої енергії.

  2. електромагнітне випромінювання речовини, яке виникає за рахунок дії зовнішніх факторів.

  3. випромінювання речовини, яке виникає лише при певній температурі за рахунок її внутрішньої енергії.

  4. електромагнітне випромінювання речовини нагрітої до певної температури.

  5. випромінювання нагрітої речовини, яке залежить від її стану.

6. До характеристик теплового випромінювання не належить:

  1. здатність тіла поляризувати світло.

  2. спектральна густина енергетичної світності тіла.

  3. потік випромінювання.

  4. енергетична світність.

  5. спектр випромінювання тіла.

7. Абсолютно чорним тілом називають:

  1. тіло, коефіцієнт поглинання якого дорівнює одиниці для всіх довжин хвиль.

  2. тіло, коефіцієнт поглинання якого дорівнює одиниці для певного діапазону довжин хвиль.

  3. тіло, коефіцієнт поглинання якого залежить від довжини хвилі.

  4. тіло, коефіцієнт поглинання якого менший від одиниці і не залежить від довжини хвилі.

  5. тіло, коефіцієнт поглинання якого менший від одиниці і залежить від довжини хвилі.

8. Абсолютно сірим тілом називають:

  1. тіло, коефіцієнт поглинання якого менший від одиниці і не залежить від довжини хвилі

  2. тіло, коефіцієнт поглинання якого дорівнює одиниці для всіх довжин хвиль

  3. тіло, коефіцієнт поглинання якого дорівнює одиниці для певного діапазону довжин хвиль.

  4. тіло, коефіцієнт поглинання якого залежить від довжини хвилі.

  5. тіло, коефіцієнт поглинання якого менший від одиниці і залежить від довжини хвилі

9. Що називається люмінесценцією?

  1. Надлишкове над тепловим випромінювання тіла при даній температурі, яке за тривалістю перевищує 10-15с.

  2. Надлишкове над тепловим випромінювання тіла при певній температурі, яке за тривалістю перевищує 10-15с.

  3. Надлишкове над тепловим випромінювання тіла при даній температурі, яке за тривалістю не перевищує 10-20с.

  4. Надлишкове над тепловим випромінювання тіла при даній температурі, яке за тривалістю не перевищує 10-25с.

  5. Надлишкове над тепловим випромінювання тіла, яке залежить від його температури, і за тривалістю перевищує не 10-30с.

10. Що таке електролюмінісценція?

  1. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електронами.

  3. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на кристали.

  5. Люмінесценція, яка супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

11. Що таке катодолюмінісценція?

  1. Люмінесценція, яка збуджується електронами.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  3. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на кристали.

  5. Люмінесценція, яка супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

12. Що таке хемілюмінесценція?

  1. Люмінесценція, яка супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  3. Люмінесценція, яка збуджується електронами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  5. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на кристали.

13. Що таке радіолюмінісценція?

  1. Люмінесценція, яка збуджується ядерним випромінюванням.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  3. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на кристали.

  5. Люмінесценція, яка супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

14. Що таке біолюмінесценція?

  1. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на біологічні об’єкти.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  3. Люмінесценція, яка збуджується електронами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  5. Люмінесценція, яка супроводжує хімічні реакції біологічних об’єктів.

15. Що таке фотолюмінісценція?

  1. Люмінесценція, яка збуджується фотонами.

  2. Люмінесценція, яка збуджується електричним полем.

  3. Люмінесценція, яка збуджується електронами.

  4. Люмінесценція, яка збуджується при механічному впливі на кристали.

  5. Люмінесценція, яка супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

16. Чим відрізняються резонансна флуоресценція та фосфоресценція?

  1. Часом післясвічення.

  2. Фосфоресценція збуджується електронами, а флуоресценція - електричним полем.

  3. Фосфоресценція збуджується електронами, а флуоресценція - фотонами.

  4. Фосфоресценція збуджується фотонами, а флуоресценція - збуджується при механічному впливі на кристали.

  5. Фосфоресценція збуджується фотонами, а флуоресценція - супроводжує екзотермічну хімічну реакцію.

17. Рентгенівське випромінювання це:

  1. Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 80 донм.

  2. Потік - квантів.

  3. Короткохвильове видиме випромінювання.

  4. Жорстке електромагнітне випромінювання.

  5. Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 380 до 10 нм.

18. Гальмівне рентгенівське випромінювання виникає:

  1. При гальмуванні електронів електричним полем іонів дзеркальця анода.

  2. При переході атомів речовини анода рентгенівської трубки із збудженого стану в основний.

  3. При k- захопленні електронів.

  4. За рахунок внутрішньої енергії речовини анода.

  5. При анігіляції елементарних частинок.

19. Жорстке рентгенівське випромінювання порівняно з м’яким має:

  1. Більшу проникну здатність.

  2. Більшу густину потоку.

  3. Більшу довжину хвилі випромінювання.

  4. Меншу енергію фотонів випромінювання.

  5. Дискретний спектр випромінювання.

20. Жорсткість рентгенівського випромінювання змінюється:

  1. При зміні анодної напруги в рентгенівській трубці.

  2. При зміні напруги розжарювання катода.

  3. При фокусуванні рентгенівських променів.

  4. При переході випромінювання із одного середовища в інше.

21. При взаємодії фотона рентгенівського випромінювання з речовиною, енергія якого ( - робота іонізації атому або молекули речовини) може відбутись:

  1. Когерентне розсіювання.

  2. Фотоефект.

  3. Комптон-ефект.

22. При взаємодії фотона рентгенівського випромінювання з речовиною, енергія якого ( - робота іонізації атому або молекули речовини) може відбутись:

  1. Фотоефект.

  2. Комптон-ефект.

  3. Когерентне розсіювання.

23. При взаємодії фотона рентгенівського випромінювання з речовиною, енергія якого ( - робота іонізації атому або молекули речовини) може відбутись:

  1. Фотоефект.

  2. Комптон-ефект.

  3. Когерентне розсіювання.

24. Чому перед тим, як зробити рентгенівський знімок шлунку, хворому дають барієву кашу?

  1. Солі барію є рентгенопозитивними речовинами.

  2. Солі барію значно сильніше поглинають рентгенівські промені, ніж навколишні тканини і тим самим забезпечують контрастність рентгенівського знімку.

  3. Солі барію використовують з метою захисту організму від впливу рентгенівського випромінювання.

  4. Солі барію є рентгенонегативними речовинами.

25. Біостимуляція тканин за допомогою лазера це:

    1. Вплив на тканини низько енергетичним випромінюванням, що звичайно не викликає явних морфологічних змін, але призводить до визначених біохімічних і фізіологічних зрушень в організмі.

    2. Вплив випромінювання лазера безперервної чи частотно-періодичної дії, коли частина тканини випаровується і у ній виникає дефект.

    3. Вплив на тканини патологічного вогнища імпульсним чи безперервним лазерним випромінюванням при щільності потужності, недостатній для глибокого зневоднення, випаровування тканин і виникнення в них дефектів.

26. Коагуляція тканин за допомогою лазера це:

  1. Вплив на тканини патологічного вогнища імпульсним чи безперервним лазерним випромінюванням при щільності потужності, недостатній для глибокого зневоднення, випаровування тканин і виникнення в них дефектів.

  2. Вплив на тканини низько енергетичним випромінюванням, що звичайно не викликає явних морфологічних змін, але призводить до визначених біохімічних і фізіологічних зрушень в організмі.

  3. Вплив випромінювання лазера безперервної чи частотно-періодичної дії, коли частина тканини випаровується і у ній виникає дефект.

27. Метод флуоресцентної ангіографії це:

  1. Збудження люмінесценції барвника, введеного в кров, і одночасна фотореєстрація зображення очного дна.

  2. Отримання зображення внутрішніх середовищ ока звичайним освітленням ззовні.

  3. Реєстрація і відтворення в реальному часі динамічної картини кровообігу очного дна;

28. Розмістити органи в порядку зростання за температурою:

  1. Дистальні відділи кінцівок, кінчик носа, вушні раковини, шия, пахова область.

  2. Кінчик носа, вушні раковини, дистальні відділи кінцівок, пахова область, шия.

  3. Шия, пахова область, дистальні відділи кінцівок, кінчик носа, вушні раковини.

  4. Вушні раковини, шия, пахова область, дистальні відділи кінцівок, кінчик носа.

29. Що таке термографія?

  1. Це метод функціональної діагностики, заснований на реєстрації інфрачервоного випромінювання людського тіла, пропорційного його температурі.

  2. Це метод визначення температурного градієнта між зоною підвищеного чи зниженого випромінювання.

  3. Це метод визначення причини температурної асиметрії.

30. Оглядова рентгенограма це:

  1. рентгенограма всього органа.

  2. рентгенограма частини органа.

  3. рентгенограма фронтальної частини органа.

  4. рентгенограма декількох органів одночасно.

31. Ортоскопія це:

  1. рентгеноскопія при вертикальному положенні хворого;

  2. рентгеноскопія при горизонтальному положенні хворого на штативі апарата;

  3. рентгеноскопія хворого, що лежить на спеціальному столі чи приставці між екраном і штативом.

32. Трохоскопія це:

  1. рентгеноскопія при горизонтальному положенні хворого на штативі апарата;

  2. рентгеноскопія при вертикальному положенні хворого;

  3. рентгеноскопія хворого, що лежить на спеціальному столі чи приставці між екраном і штативом.

33. Ластероскопія це:

  1. рентгеноскопія хворого, що лежить на спеціальному столі чи приставці між екраном і штативом.

  2. рентгеноскопія при вертикальному положенні хворого;

  3. рентгеноскопія при горизонтальному положенні хворого на штативі апарата;

34. Метод пошарового рентгенологічного дослідження це:

  1. томографія.

  2. ксерорадіографією.

  3. рентгенокімографія.

  4. електрокімографія.

35. Метод штучного контрастування області серця, здійснюваний за допомогою введення контрастної речовини венозним шляхом це:

  1. ангіокардіографія.

  2. томографія.

  3. ксерорадіографією.

  4. рентгенокімографія.

36. Метод рентгенологічного дослідження, заснований на здатності деяких органів захоплювати з крові контрастні речовини це:

  1. холеграфія.

  2. ангіокардіографія.

  3. томографія.

  4. ксерорадіографією.

37. Метод рентгенологічного дослідження нирок і сечовивідних шляхів це:

  1. урографія.

  2. холеграфія.

  3. ангіокардіографія.

  4. томографія.

38. Метод рентгенологічного дослідження головного мозку це:

  1. Пневмоеннцефалографія.

  2. холеграфія.

  3. ангіокардіографія.

  4. томографія.

39. Вивчення пофарбованих препаратів на предметних скельцях це:

  1. світлова мікроскопія

  2. фазово-контрастна мікроскопія

  3. темнопольна мікроскопія

  4. люмінесцентна мікроскопія

40. Мікроскопія, яка заснована на інтерференції світла, це:

  1. фазово-контрастна мікроскопія

  2. поляризаційна мікроскопія

  3. ультрафіолетова мікроскопія

  4. електронна мікроскопія.

41. Мікроскопія заснована на розсіюванні світла мікроскопічними об’єктами це:

  1. темнопольна мікроскопія

  2. світлова мікроскопія

  3. фазово-контрастна мікроскопія

  4. люмінесцентна мікроскопія

42. Мікроскопія, яка заснована на явищі поляризації світла і призначена для виявлення об’єктів, що обертають площину поляризації це:

  1. поляризаційна мікроскопія

  2. фазово-контрастна мікроскопія

  3. ультрафіолетова мікроскопія

  4. електронна мікроскопія.

43. Мікроскопія, в основі якої лежить здатність деяких речовин (ДНК, РНК) поглинати ультрафіолетові промені, це:

  1. ультрафіолетова мікроскопія

  2. поляризаційна мікроскопія

  3. фазово-контрастна мікроскопія

  4. електронна мікроскопія.

44. Метод морфологічного дослідження об’єктів за допомогою потоку електронів, що дозволяє вивчити структуру цих об’єктів на макромолекулярному і субклітинному рівнях це:

  1. електронна мікроскопія.

  2. ультрафіолетова мікроскопія

  3. поляризаційна мікроскопія

  4. фазово-контрастна мікроскопія

45. Ультразвук це:

  1. механічні пружні коливання і хвилі, з частотою коливань понад 20 кГц.

  2. механічні пружні коливання і хвилі, з частотою коливань від 16 до 20 кГц.

  3. електромагнітні коливання і хвилі, з довжиною хвилі менше 500 нм.

  4. електромагнітні коливання і хвилі, з довжиною хвилі більше 700 нм.

46. Поглинання ультразвуку супроводжується:

  1. нагріванням середовища

  2. больовими відчуттями

  3. дією на нервову систему

47. При поширенні ультразвуку в повітрі виникає

  1. термічний ефект

  2. фізико-хімічні ефекти

  3. механічний ефект

48. Зміною акустичного тиску під час стиснення і розрідження середовища силами, які виникають внаслідок великих прискорень частинок супроводжується

  1. механічний ефект

  2. термічний ефект

  3. фізико-хімічні ефекти

49. Ефекти пов’язані з кавітацією, виникненням зон стиснень і розриву внаслідок руху пружних хвиль, це:

  1. фізико-хімічні ефекти

  2. механічний ефект

  3. термічний ефект

50. Розмістити органи в порядку зростання за швидкістю поширення в них ультразвуку:

  1. головний мозок, печінка, нирка, м’яз, кістки черепу.

  2. нирка, головний мозок, м’яз, печінка, кістки черепу.

  3. кістки черепу, головний мозок, м’яз, печінка, нирка.

  4. головний мозок, нирка, кістки черепу, печінка, м’яз.

51. Ультразвукова локація це:

  1. реєстрація імпульсів ультразвуку, відбитих від границі середовищ, що мають різні акустичні властивості.

  2. просвічування, засноване на різному поглинанні ультразвуку різними тканинами організму.

  3. вплив на біологічні тканини ультразвуком високої інтенсивності.

52. Ультразвукове просвічування це:

  1. просвічування, засноване на різному поглинанні ультразвуку різними тканинами організму.

  2. реєстрація імпульсів ультразвуку, відбитих від границі середовищ, що мають різні акустичні властивості.

  3. вплив на біологічні тканини ультразвуком високої інтенсивності.

53. Ехоенцефалографія це діагностика хвороб

  1. головного мозку

  2. центральної нервової системи

  3. серця

  4. органів зору

54. Ехоофтальмографія це діагностика хвороб

  1. органів зору

  2. головного мозку

  3. центральної нервової системи

  4. серця

55. Ехокардіографія це діагностика хвороб

  1. серця

  2. органів зору

  3. головного мозку

  4. центральної нервової системи

56. Ультразвукове сканування це:

  1. переміщення ультразвукового пучка по поверхні тіла під час дослідження.

  2. просвічування, засноване на різному поглинанні ультразвуку різними тканинами організму.

  3. реєстрація імпульсів ультразвуку, відбитих від границі середовищ, що мають різні акустичні властивості.

  4. вплив на біологічні тканини ультразвуком високої інтенсивності.

57. Дослідження лінійчатого спектра речовини дозволяє визначити:

  1. з яких хімічних елементів вона складається, і у якій кількості міститься кожен елемент в даній речовині.

  2. з яких хімічних елементів вона складається;

  3. у якій кількості міститься кожен елемент в даній речовині.

58. Спектральним аналізом називають:

  1. метод визначення якісної і кількісної сполуки речовини за його спектром;

  2. метод визначення якісної сполуки речовини за його спектром;

  3. метод визначення кількісної сполуки речовини за його спектром.

59. Головна властивість лінійчатих спектрів полягає в тому, що:

  1. довжини хвиль (чи частоти) спектра будь якої речовини залежать тільки від властивостей атомів цієї речовини;

  2. довжини хвиль (чи частоти) спектра будь якої речовини залежать тільки від способу збудження атомів;

  3. довжини хвиль (чи частоти) спектра будь якої речовини залежать тільки від маси атомів.

60. Інфрачервоним випромінюванням називають:

  1. електромагнітні хвилі з довжиною хвилі меншою 1-2 мм., але більшою 8·10-7 м

  2. електромагнітні хвилі з довжиною хвилі більшою 1-2 мм., але меншою 8·10-7 м

  3. електромагнітні хвилі з довжиною хвилі меншою 1-2 см., але більшою 8·10-5 м

61. До видимого світла відносять хвилі з довжиною хвилі приблизно:

  1. від 8·10-7 м до 4·10-7 м;

  2. від 8·10-7 м до 28·10-7 м;

  3. від 8·10-5 м до 4·10-5 м.

62. В якості джерел ультрафіолетового випромінювання в медицині використовують:

  1. газорозрядні лампи;

  2. лампи розжарювання;

  3. лампи денного світла.

63. До ультрафіолетового випромінювання відносять електромагнітні хвилі в діапазоні довжин хвиль

  1. від 4·10-7 м до 1·10-8 м;

  2. від 8·10-7 м до 18·10-5 м;

  3. від 8·10-5 м до 14·10-5 м.

64. Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 10-14 м до 10-7 м називають:

  1. рентгенівським випромінюванням;

  2. ультрафіолетовим випромінюванням;

  3. інфрачервоним випромінюванням.

65. Гамма – хвилі це:

  1. електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менше 10-10 м;

  2. електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі більше 10-10 м;

  3. електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менше 1012 м.

66. Відомі такі типи емісійних спектрів:

  1. лінійчасті, смугасті і неперервні;

  2. лінійчасті і неперервні;

  3. смугасті і неперервні;

67. Лінійчасті спектри виникають:

  1. при випромінюванні атомів та іонів розжарених парів і газів;

  2. при випромінюванні світлами розжареними парами молекул;

  3. при випромінюванні розжарених твердих і рідких тіл.

68. Смугасті спектри виникають:

  1. при випромінюванні світлами розжареними парами молекул;

  2. при випромінюванні атомів та іонів розжарених парів і газів;

  3. при випромінюванні розжарених твердих і рідких тіл.

69. Неперервні спектри виникають:

  1. при випромінюванні розжарених твердих і рідких тіл;

  2. при випромінюванні атомів та іонів розжарених парів і газів;

  3. при випромінюванні світлами розжареними парами молекул.

70. Оптичну густину обчислюють за формулою:

  1. ;

  2. ;

  3. .

71. Поглинання в процентах обчислюють за формулою:

  1. ;

  2. ;

  3. .

72. В основі кількісного спектрального аналізу лежить залежність між інтенсивністю ліній кожного елемента і концентрацією елемента в пробі:







73. Спостереження і вивчення спектру проводять з допомогою таких методів:

  1. візуального, фотографічного, фотоелектричного і термоелектричного;

  2. візуального, фотоелектричного і термоелектричного;

  3. візуального, фотографічного і термоелектричного.

74. В емісійному спектральному аналізі найбільш поширеним є:

  1. фотографічний метод;

  2. фотоелектричний метод;

  3. термоелектричний метод.

75. Атомно-абсорбційний аналіз ґрунтується на:

  1. дослідженні спектрів поглинання атомними системами;

  2. безпосередньому вимірюванні випромінювання, яке отримане при введенні в полум’я відповідного розчину;

  3. дослідженні спектрів випромінювання атомними системами;

76. Полум’яна фотометрія ґрунтується на:

  1. безпосередньому вимірюванні випромінювання, яке отримане при введенні в полум’я відповідного розчину;

  2. дослідженні спектрів поглинання атомними системами;

  3. дослідженні спектрів випромінювання атомними системами.

77. Для кількісного аналізу, як правило застосовують:

  1. візуальні і фотоелектричні методи;

  2. візуальні і термоелектричні методи;

  3. фотографічні і термоелектричні методи.

78. Характер МР – зображення визначається такими факторами:

  1. щільністю протонів, часом релаксації t1 (спін-решітка) і часом релаксації t2 (спін-спін);

  2. часом релаксації t1 (спін-решітка) і часом релаксації t2 (спін-спін);

  3. щільністю протонів і часом релаксації t1 (спін-решітка).

79. МР – томографія дозволяє одержувати зображення тонких шарів тіла людини в будь-якому перерізі:

  1. у фронтальній, сагітальній, аксіальній і косій площинах;

  2. у аксіальній і косій площинах;

  3. у фронтальній і сагітальній площинах;

80. На МР-томограмах краще, ніж на комп’ютерних томограмах, відображаються:



  1. м’які тканини;

  2. шкіра;

  3. кістки.

81. МР-ангіографія дозволяє одержати зображення:

  1. судин;

  2. кісток;

  3. м’язів.

82. Протипоказаннями для МРТ є:

  1. наявність кардіостимуляторів, вагітність, наявність феромагнітних сторонніх тіл;

  2. наявність кардіостимуляторів, наявність феромагнітних сторонніх тіл;

  3. вагітність.

83. Рентгенівський симулятор;

  1. це апарат для визначення величини і положення області опромінення, а також маркування цієї області на тілі пацієнта при планування променевої терапії;

  2. це апарат для визначення величини і положення області опромінення;

  3. це апарат для визначення величини і положення області рентгенографії, а також маркування цієї області на тілі пацієнта при планування променевої терапії;

84. Спектральним аналізом називається:

  1. метод визначення якісної і кількісної сполуки речовини за його спектром

  2. метод визначення я кількості сполуки речовини.

  3. метод визначення якісної сполуки речовини за його спектром

85. Електронний парамагнітний резонанс (ЕПР) це:

  1. резонансне поглинання енергії електромагнітних хвиль речовинами, які містять парамагнітні частинки.

  2. метод дослідження фотобіологічних процесів за допомогою спектрів поглинання.

  3. вибіркове поглинання речовиною електромагнітного випромінювання, обумовлене переорієнтацією магнітних моментів атомних ядер, що знаходяться в зовнішньому постійному магнітному полі.

86. Ядерний магнітний резонанс (ЯМР) це:

  1. вибіркове поглинання речовиною електромагнітного випромінювання, обумовлене переорієнтацією магнітних моментів атомних ядер, що знаходяться в зовнішньому постійному магнітному полі.

  2. резонансне поглинання енергії електромагнітних хвиль речовинами, які містять парамагнітні частинки.

  3. метод дослідження фотобіологічних процесів за допомогою спектрів поглинання.

87. Які хімічні речовини використовують для штучного контрастування тканин при МРТ?

  1. речовини, що містять ядра з непарним числом протонів і нейтронів

  2. речовини, що містять ядра з парним числом протонів і нейтронів

  3. речовини, що з непарним числом електронів

Основна література


  1. Медична і біологічна фізика"/ Під ред. О.В.Чалого. - К., “Книга плюс”, 2005.

  2. Ремизов А.Н.. Медицинская и биологическая физика. - М: Высш. шк., 1992.

  3. Владимиров Ю.А., Рощупкин Д.И., Потапенко А.Я., Деев А.И. Биофизика.  М: Медицина, 1983.

  4. К.Х.Хауссер, Х.Р.Кальбитцер. ЯМР в медицине и биологии К. “Наукова думка” 1993.

  5. Физика визуализации изображений в медицине Под ред. С.Уэбба М.»Мир», 1991.

  6. Histoshi Ohzu, Shinichi Romatsu “Optical methods in biomedical and environmental sciences, Tokyo, 1994.

  7. В.П.Пішак, О.Г.Ушенко. “Лазерна поляриметрична діагностика в біології і медицині”, Чернівці, 2000р.

  8. О.Г. Ушенко, В.П.Пішак, О.А. Ангельський та ін. “Лазери в біології і медицині”, Чернівці, 2000 р.

  9. Стеценко Г.С. Пенішкевич Я.І. Грищенко В.І. та ін. Медична техніка.  Луцьк, “Надстир’я”, 2002.

  10. Ш. Ш. Шотемор, И. И. Пружанский, Т. В. Шевякова 2001 «Путеводитель по диагностическим изображениям»

  11. Дюк В., Эммануэль В. Информационные технологии в медико-биологических исследованиях. – СПб.: Питер, 2003. - 350 с.

  12. Сперанский А.П., Рокитянский В.И. Ультразвук и его лечебное применение. – М.: Медицина, 1974.

  13. Разумов Н.К. Основи теории энергетического действия вибрации на человека – М.: Медицина, 1975.

  14. Помозгов А.И., Терновой С.К., Бабий Я.С., Лепихин Н.М. Томография грудной клетки. - К.:Здоровья,1992.- 288 с.

  15. Рентгенодіагностика. За ред. В.І. Мілька. Вінниця: Нова книга, 2005. – 342 с.

  16. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії. За ред. А.П. Лазара. Вінниця: Нова книга, 2006. - 197 с.

Додаткова література

  1. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. Чернівці, 2006. – 256 с.

  2. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. М.: Медицина, 2000. - 640 с.

  3. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97/Д-2000). Київ, 2000. – 84 с.

  4. Пилипенко М.І. Радіаційні вимірювання: принципи, поняття, одиниці (лекція) / / УРЖ. – 2000. - Т. VІІІ, вип. 1. - С. 81-88.

  5. Общее руководство по радиологии Кравчук С.Ю., Лазар А.П., Мечов Д.С., Сенютович Р.В. "Основи променевої терапії", Чернівці, 2007 рік.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка