Переклад european islamic research center (E. I. R. C)



Сторінка9/9
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Немає примусу до релігії. (2:256)

Відповідь на неправильне уявлення про відступництво.

Ісламський Шаріат призначає покарання для людини, яка відступилася від своїх переконань після прийняття Ісламу, як способу життя, і відкидає Ісламські вірування і закони.

Відомо традиції Пророка (с.а.с.) і його твердження:



«Кров мусульманина не може бути законно пролита, окрім як в одному із трьох (випадків). Одружена людина, яка здійснює перелюб, життя за життя, або той, хто покидає релігію (Іслам) і відмовляється від спільноти»

Пророк (с.а.с.)також сказав:



«Всякого, хто змінює свою релігію (Іслам) - вбити»

Відкидання Ісламу, як спосібу життя, після його прийняття сприймається як злісна пропаганда проти Ісламу і ганьба для певної мусульманської громади, де живе відступник. Така відмова не тільки відраджує людей від прийняття Ісламу як способу життя, а й сприятиме розповсюдженню злочинності і богохульству. Наприклад, відмова від Ісламу показує, що людина, яка приєдналась до нього тільки для перевірки релігії, але не серйозно ставилась до своєї прихильності цього способу життя. Таким чином, ця відмова буде мати негативну тенденцію в Ісламі, що дозволить негідним атакувати і намагатися бунтувати в середині мусульманської громади. Таким чином, таке покарання було призначено, Аллахом (с.а.с.), який знає краще.

Проголошення повної невіри і неприйняття є неприпустимими в Ісламському Шаріаті, тому що така людина не дотримується священних приписів своєї віри. Відступник є більш небезпечним і гіршим, ніж істиний невіруючий, який ніколи не був мусульманином.

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:



Воістину, тих, які увірували, а потім стали невіруючими, а потім знову увірували і знову стали невіруючими, ще й додавши собі невір’я — тих не простить Аллах і не вкаже їм шляху! (4:137)

Ми повинні взяти наступні пункти до уваги відносно відступників від Ісламу.

Вбивство відступника від Ісламу припускає, що така людина порушила основи Ісламу і напала на Іслам відкрито і публічно із зрадою і блюзнірством. Таким чином, відступник ставить під загрозу саму основу морального і соціального порядку. Це зрада може прискорити початок внутрішньої революції і спровокувати небезпечний заколот в Ісламському суспільстві. Цей вид злочинів є найбільш серйозним в будь-якому суспільстві, і тому називається «Державна зрада». Засудженому відступникові надається можливість протягом трьох днів одуматися і повернутися в лоно Ісламу. Кваліфіковані Ісламські учені повинні сидіти біля нього і пояснювати йому серйозність гріха, який він здійснює проти своєї власної душі, своєї сім’ї, суспільства і спробувати виправити помилки. Відступник буде звільнений від покарання, якщо повернеться в лоно Ісламу, буде випущений просто так і без покарання. Звільнення таких відступників, насправді, не є порятунком для інших членів суспільства від злості і насильства, це буде поширюватися, якщо залишити дії своєї невіри і богохульства серед інших членів суспільства. Якщо така людина знаходиться в межах своєї невіри і відступництва до себе, і не проголошувала й непоширювала свої думки, то Аллах залішає покарання для нього у майбутньому. Аллах (с.а.с.) краще знає, хто вірить і хто відкидає віру, хто щирий, а хто лицемір. Мусульманська влада заснована на правосудді та на зважених рішеннях, що базуються на відкритих зовнішніх обставинах і керована непорушною волею Аллаха (с.а.с.).

З іншого боку, це рішення показує, що прийняття або відмова від Ісламу є дуже серйозним питанням. Будь-яка спроба навернення до іншої віри потребує певного часу для навчання, дослідження, оцінювання і вивчення всіх аспектів Ісламу, як способу життя до приходу в нову релігію і дотримуватися його норм і правил. Таке суворе покарання не дасть жодних поблажок і невеликі шанси для тих, хто хотів би пограти, поекспериментувати з ісламом, що надумали діяти віроломно, зрадливо.

Іслам не вважає відмову від іншої віри зрадою, а лише відхиленням, яке завдає шкоди всій системі. Ця відмова є насінням внутрішньої революції і підбурюванності до повстання в суспільстві. Іслам не схвалює те, що веде до злодійства і розгубленості в суспільстві.

Цей закон про віровідступництво в Ісламі має кілька подібних аналогів ще більш помірних, ніж багато сучасних політичних систем, які розглядають будь-які дії з метою повалення існуючого режиму або визнання уряду незаконним, такі як вигнання, тюремне ув’язнення та конфіскація особистого багатства цих осіб. Навіть родичі таких людей часто піддаються переслідуванню і покаранню. Іслам тільки карає відступника просто і негайно, що є дуже ефективним і стримуючим фактором.

П’ята помилка:

Деякі стверджують, що існує заборона мусульманській жінці виходити заміж за немусульманина і це є порушенням проти прав людини і особистої свободи, що допускається в сучасному світському праві.

Будь-яка людина може вийти заміж за кого вона бажає. Важливо відзначити, що мусульманським чоловікам також заборонено вступати в шлюб з багатобожниками, такими як індуси чи буддисти. І де тут те зазіхання на права людини і особисту свободу? Очевидно, що відповідь на це питання і вищезгадане твердження є помилковим, яке полягає в тому, що ці заборони в жодному разі не порушують права людини чоловічої або жіночої статі в Ісламі, як це буде пояснено нижче, а це забезпечує гармонію в шлюбі подружніх пар.

Відповідь на неправильне уявлення про шлюб із не-мусульманами:

Ісламські обгрунтування цього обмеження існують для захисту та збереження сімейних цінностей і ядра сім’ї. Більшість сучасних світських законів дозволяють будь-які сексуальні стосунки між повнолітніми людьми, навіть гомосексуалізм. Все це неприпустимо в Ісламі, бо статеві стосунки дозволені лише через правовий та чесний шлюб між чоловіком і жінкою. Оскільки Іслам прагне всіма засобами захищати моральність людської раси і охороняє сім’ю від розпаду і розлучення. Потенційному чоловікові рекомендується звернути увагу на свою гармонійність, надійність своєї майбутньої дружини, сумісность з нею, для особистого щастя, і для успіху майбутньої родини і покоління. Будь що, що може викликати канфлікт є причиною для заборони шлюбу. Відмінність у релігійній приналежності чоловіка і дружини безумовно є серйозною причиною.

Існує три можливих випадки заборон:

1-й випадок: чоловіку мусульманину заборонено вступати у шлюб з багатобожниками, язичниками чи атеїстами, тому що Ісламська віра не виправдовує і не визнає багатобожжя, богохульства й ідолопоклоніння. Іслам забороняє шлюб, де один з членів подружжя не враховує інтересів та бажань іншого. Вся сім’я в цьому випадку буде перебувати в безперервних суперечках і плутанині. Такі проблематичні шлюби, швидше за все, в кінцевому результаті закінчуватимуться розлученням і призведуть до розпаду існуючої родини, найбільше впливаючи на дітей у сім’ї.

2-й випадок: чоловіку мусульманину дозволено одружуватися на християнці або єврейці, тому що Іслам приймає Мойсея та Ісуса, Аллах згадує їх в Корані і убезпечує їх від усіх принизливих речей, як істинних пророків і посланців Аллаха (с.а.с.). Не зважаючи на деякі відмінності в деяких принципах віри і релігії, шлюб може не мати проблемного характеру, як згадувалося вище, і може продовжуватися і процвітати, якщо всі інші фактори є задовільними між двома людьмии, з Божою допомогою.

3-й випадок: Іслам забороняє шлюб не-мусульманам з мусульманськими жінками, тому що євреї, християни або багатобожники заперечують послання Мухаммада (с.а.с.). За природним і історичним прецедентом, чоловіки домінують над жінками. Не-мусульманин чоловік, можливо, користуючись своєю силою і пануванням, демонструватиме в межах будинку неповагу до Ісламу і віри дружини та її принципів. Він може говорити зневажливі висловлювання про Пророка (с.а.с.) і іслам, ця ситуація, яка може призвести до ненависті і проблем між двома людьми. Природно, що ця суперечка між двома людьми, призведе слабшу жінку до спокуси відмовитися від віри. Якщо вона захищає свою віру, це може призвести до несправедливих звинувачень і фізичного насильства. Як слабка стать, вона може прийняти цю жахливу ситуацію жорстокого поводження і страждання, щоб захистити себе і своїх дітей. Іслам забороняє такий шлюб, який неминуче веде до жорстокого поводження, конфліктів, важких випробуваннь, або розлучення для тих, кого це стосується, тому він схожий на перший випадок. Це третій випадок, в цілому, в якому можливий найгірший сценарій для потенційного конфлікту, і, отже, він заборонений.

Шоста Помилка:



Система рабства в Ісламі суперечить Ісламським поняттям рівності і повної особистої свободи. Це теж є посяганням на права людини.

Відповідь на неправильне уявлення про рабство.

Система рабства серед мусульман у багатьох аспектах відрізняється від рабства в інших суспільствах, і те, що багато людей думають про рабство у відповідності з практикою серед греків, римлян та європейських колонізаторів. Іслам спочатку прийняв систему рабства, оскільки вона була прийнятною і необхідною частиною економічних і соціальних умов в ті часи. Система рабства у всьому світі є закономірним явищем, багато хто використовує це як життєво важливі сектори економіки і як засіб власного існування. Рабство було прийнято і визнано в інших релігіях.

Як сказано в Біблії:

«10. Коли ви приходите до сусіднього міста, щоб завоювати його, то спершу запропонуйте йому мир. 11. І буде так, якщо воно відповість тоб миром на мир, і відчинить браму тобі, і увесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі сплачувати данину, і буде служити тобі. 12. А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його.

13. І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. 14. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш ти їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь Бог твій. 15. Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не цих народів.16. Тільки міста тих народів, які Господь Бог твій, дає тобі у володіння, не чіпай, залиши усе, що там дихає живим, 17. Але ті повинен повністю зруйнувати їх (Второзаконня 20:10-17)»

А господар в іудейському законі може навіть бити свого раба до смерті, як це стверджує закон їхньої держави:



«20. А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то обов’язково буде покараний той. 21. Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

(Вихід 21:20,21)»

Ніде не сказаано, що є вказівки в Біблії про заборону рабства і це привело багатьох сміливо протестувати, як Джефферсон Девіс президент Конфедерації Штатів Америки сказав:



«[Рабство] було створено за указом Всемогутнього Бога ... воно визнане в Біблії, в обох Завітах, від Буття до Об’явлення ... воно існувало у всі часи, мало місце серед людей найвищої цивілізації, і в країнах вищої майстерності в мистецтві».

Враховуючи цей світ, навколишнє середовище, Ісламське право наслідує довгостроковий і поступовий план викорінення рабства із суспільства. Ми не знаходимо прямої команди різко припинити всі відношення до рабства, але, швидше, джерела рабства були обмежені і поступово зменшуються і відбувається звільнення рабів, що заохочується. Крім того, суворі правила справедливої і гідної поведінки були застосовані в боротьбі з рабами і дозволяють їм купити свою свободу. На першому етапі потрібно звільнити себе від рабства в своїх серцях і умах. Їм було сказано, що спершу відчувати себе сильними, здоровими і могутніми всередині, змінитись і звільнити дух від почуття слабкості і низкості. Іслам реконструює людські почуття і чесність в умах і серцях рабів, називаючи їх братами для своїх господарів і власників.

Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

«Ваші раби – брати ваші. Всевишній Аллах помістив їх під вами [за ваші заслуги]. Хто має одного [з братів] під ним [працюючим на нього], повинен годувати його тим, що сам їсть, вкривати його тим, що сам носить і не наказувати робити те, що вони не можуть зробити. Якщо ви це зробите, то ви їм допоможете».

Рабам створено права, які не суперечать заповідям Корану і Сунни, порядку мусульман бути добрими і хорошими, щоб їх раби і жінки з прислуги не страждали.

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:



Поклоняйтесь Аллаху та не додавайте Йому нікого як рівного. Якнайкраще ставтеся до батьків, родичів, сиріт і бідних; а також до сусідів, які є вашими родичами, і до тих, які не є вашими родичами; до побратима, до подорожнього, а також до рабів ваших. Воістину, Аллах не любить зухвалих і гордих (4:36).

Пророк здавна опікувався рабами і про це свідчить той факт, що на смертному одрі, Посланець Аллаха (с.а.с.) наказав мусульманам, як передсмертне прохання, захищати їхні молитви і права рабів.

Він (с.а.с.) сказав:

«Всякий, хто бив раба буде побитий нами».

Рабство, згідно з Ісламським вченням, обмежується тільки фізичним рабством і немає насильницького навернення на шлях власника. Раб має право на збереження своєї віри. Іслам стає кращим прикладом для віри в людську рівність, надавши переваги, засновані на благочесті й праведності. Іслам створив братерство і єдність зв’язків між рабами і їх господарями за прекрасним прикладом Посланця Аллаха (с.а.с.), коли він запропонував шлюб своєму двоюрідному брату, Зайнаб бінт Джагш (с.а.с.) на благородній Курайшітці, як його звільненій рабині. Останній був також призначений керівником армії, яка складалася з ряду величних і відомих сподвижників Посланця Аллаха (с.а.с.).

Іслам слідує двом основним методам для ліквідації рабства в Ісламському суспільстві, щоб уникнути плутанини і хаосу в суспільстві. Ці методи не створюють ворожнечу, ненависть між різними класами Ісламського суспільства, щоб заподіяти шкоду для сформованих соціально-економічних систем.

Перший спосіб: усунення і обмеження джерел рабства, що було дуже поширеною проблемою в Ісламській історії. Джерела рабства до Ісламу були багаті і створені виключено на війні, в якій перемога гарантувала перетворення захоплених в полон ворогів на рабів. Піратство та викрадення людей було ще одним поширеним джерелом через яке викрадені люди продавалися як раби. Якщо людина була у фінансовому боргу, вона могла стати рабом того, кому винна.

Іншим джерелом була практика продажу батьками своїх дітей, чоловіка або жінки, в рабство. Людина може продати свою свободу за сплату певної суми. Багато злочинів тягне за собою накладення рабства на обвинувачуваного. Злочинець стає рабом для потерпілого або для членів його сім’ї, або спадкоємців. Залишатися рабами, навіть якщо батько був вільною людиною було ще одним джерелом рабства.

Іслам порушує ці устави лише у двох випадках – це законні джерела рабства, які стали загальноприйнятнии і зумовлені обставинами часу.



(1) військовополонені або або увязнені на законних підставах оголошують війну Мусульманським правиламведення Зверніть увагу. що не всі такі військовополонені були оголошені рабами, деякі з них були звільнені, а іншим було дозволено заплатити викуп. Це сказано у вірші в Священному Корані:

Тож коли ви зустрічаєте тих, які не увірували, рубайте їхні шиї. А коли ви здолаєте їх, то міцно накладайте пута! Далі або милуйте їх, або беріть викуп — доти, доки війна не скине свій тягар. Так! Якби Аллах побажав, то помстився б їм Сам, але Він прагне випробувати одних із вас іншими. Вчинки тих, які ведуть боротьбу на шляху Аллаха, Він ніколи не зробить марними. (47:4)

Вороги Ісламу використовували всі засоби, щоб зупинити прогрес і поширення Ісламу на початку нашої ери. Не-мусульмани в цей час вбивали і перетворювали в рабів Мусульман, що змушувало Мусульман робити те саме.



(2) Спадковий раб, який народився від батьків рабів. Така дитина вважається рабом. Однак, якщо господар рабині взяв її в якості законної наложниці, стан цієї дитини прирівнюється до стану вільної дитини. У такому випадку, рабиню називають «матір’ю дитини», яка не може бути продана і не може бути подарована і повиннна бути звільнена після смерті її господаря.

Другий спосіб ліквідації рабства – участь в пропаганді й позширенні способів звільнення рабів. Спочатку єдиним способом, щоб звільнити раба було надання свободи від господаря. До появи Ісламу, раб вважався рабом протягом всього свого життя і життя власника, який звільняв свого раба, іноді доводилося за це платити штраф. Іслам ввів в практику самостійне звільнення рабів, які могли платити гроші господареві, щоб купити собі свободу. Власник враховуючи процес звільнення свого раба міг в будь-який час і без будь-яких зобов’язань або фінансового штрафу звільнити його. Деякі з встановлених правил для звільнення рабів, наведені нижче:

1) спокута за гріхи: спокута за випадкове вбивство, за яке було встановленно покарання, у вигляді звільнення правовірних мусульманських рабів, на додаток до кровних грошей призначених постраждалим сім’ям. Це сказано у вірші в Священному Корані:

І нехай віруючий не вбиває іншого віруючого — хіба як трапиться помилка. І хто помилково вб’є віруючого, то нехай звільнить віруючого раба і нехай сплатить належний викуп його родині — хіба тільки вони побажають роздати це як милостиню. (4:92)

2) Спокута присягою «Зігар»: Це сказано у вірші в Священному Корані:



Ті, які називають своїх дружин хребтами матерів, а потім відмовляються від сказаного, нехай звільнять одного раба перед тим, як торкнуться одне одного. Повчають вас цим, і Аллах добре знає те, що ви робите. (58:3)

  1. Спокута за порушення клятви. Це сказано у вірші в Священному Корані:

Аллах не покличе вас до відплати за легковажність у клятвах ваших, але відплатить покарає Він за навмисний учинок! Спокута за це — нагодувати десятьох бідняків так, як годуєте свої сім’ї, або ж одягнути їх, або звільнити раба. А як хто не взмозі цього зробити, нехай постить три дні. Це — спокута провини за порушення клятв ваших, тож дотримуйтеся ваших клятв. Так роз’яснює Аллах вам Свої знамення. Можливо, будете ви вдячні! (5:89)

4) Спокута за порушення посту в місяць Рамадан: прикладом цього є випадок з людиною, яка прийшла до Посланця Аллаха (с.а.с.) сказавши йому:



«О, Пророк Аллаха! Я знищив себе!» Посланець Аллаха (с.а.с.) запитав чоловіка: «Чому?» Чоловік повідомив Посланцю Аллаха (с.а.с.), що він мав бути з дружиною під час голодних годин в день Рамадану. Посланець Аллаха (с.а.с.) запитав чоловіка: «У тебе є раб?» Чоловік сказав, що немає раба. Посланець Аллаха (с.а.с.) запитав чоловіка знову «У тебе є кошти, щоб нагодувати шістдесят бідних людей?» Чоловік відповів, що у нього немає. У той час як чоловік і інші люди сиділи, Посланець Аллаха (с.а.с.) прийшов зі свіжими фініками. Посланець Аллаха (с.а.с.) запитав про людину, яка скоїла цей гріх, і вона вийшла вперед. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав чоловікові: «Візьми ці фініки і віддай їх бідним людям як благочинність [спокутування свого гріха]». Чоловік відповів: «О, Пророк Аллаха! Клянуся Аллахом! Не існує бідніших сімей у всьому місті Медина, ніж моя сім’я». Почувши це, Посланець Аллаха (с.а.с.) посміхнувся так, що стало видно його зуби, і сказав: «Тоді, візьми і нагодуй свою сім’ю».

Людина, яка зобов’язана платити за спокутування свого гріха і вона має раба, який не може придбати свою свободу повинна звільнити його заради спокутування свого гріха.



  1. Звільнення рабів було оголошено одним з найулюбленіших благодійних актів поклоніння в очах Аллаха (с.а.с.):

Всевишній Аллах говорить в Славному Корані:

Та не стала вона долати перешкоди! Звідки тобі знати, що таке перешкоди? Це —звільнення раба (90:11-13)

Крім того, твердження Посланця Аллаха (с.а.с.), поряд з його діями, в зв’язку з цим, він закликав народ до звільнення рабів Аллаха (с.а.с.).

Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

«Всякому, хто звільняє Мусульманських рабів, Аллах звільнить кожен орган його тіла від пекельного вогню у відповідності з кожним органом звільненого раба, навіть його інтимних частини тіла за інтимні частини звільнених рабів».

Крім того, Посланець Аллаха (с.а.с.), як повідомляється, сказав:



«Провідуйте хворих, годуйте голодних і відпускайте рабів».

6) Одним із способів звільнення рабів є воля після смерті власника. Це може бути записано, оголошено в усній формі, тощо. Якщо власник заявляє в будь-якій формі, що його раб буде вільною людиною після його смерті, - раб забезпечений свободою після смерті власника. Як запобіжний захід Іслам встановив заборону на продаж або передачу такого раба після цієї заяви. Якщо рабині дано таку обіцянку, і власник приймає її як наложницю, дитина, яка є наслідком цього співжиття народжується, як вільний громадянин. Крім того, рабиня, в такому випадку, не буде продана або віддана в дар іншій особі, а також буде звільненою.

7) Ще одним методом є Закят: Це сказано у вірші Священного Корану:

Милостиня призначена для нужденних і бідних, тих, хто її збирає та роздає, тих, від чиїх сердець чекають прихильності, [для викупу] рабів, для збанкрутілих боржників і подорожніх. Так встановлено Аллахом. А Аллах — Всезнаючий, Мудрий! (9:60).

8) Спокута за необгрунтоване побиття і результати такого побиття, що видніються на обличчі: Іслам вимагає звільнення рабів, якщо рабовласник вдаряє несправедливо або б’є свого раба по обличчю. Це сказано у Хадисі Посланця Аллаха (с.а.с.):



«Кожен, хто вдарить свого раба або б’є його / її по обличчю повинен спокутувати вину, звільнивши його / її».

9) Договірна свобода рабів: Це включає ситуації, коли раб просить свого господаря купити свою свободу за певну суму грошей, про яку вони обидва домовляються. Якщо підлеглий просить свого господаря видати йому таке звільнення через договір, це стає обов’язковою справою для власника надати рабу такий договір. У такому випадку підлеглий повинен мати право купівлі, продажу, торгів, право на власну роботу, щоб накопичити необхідні гроші за свою свободу через договір. Навіть працюючи на свого господаря раб для конкретної заробітної плати йде проти своєї праці. Крім того, Іслам пішов ще далі, надаючи пожертвування, допомогу і підтримку для таких людей від багатих людей в Ісламському суспільстві. Навіть власник повинен жертвувати частину грошей, яка є визначеною, або давати рабу легшу роботу, оплачуючи її, щоб допомогти йому отримати свою свободу. Це сказано у вірші в Священному Корані, сенс якого перекладається як:



Нехай зберігають цноту ті, хто не може одружитися, доки Аллах із ласки Своєї не одарує їх. Якщо ті, ким оволоділи ваші правиці, прагнуть письмового свідчення, то напишіть його — якщо ви знайшли в них чесноти. Дайте їм частину з майна Аллаха, яке Він дарував вам. (24:33)

Коротше кажучи, ми можемо сказати, що Іслам не узаконює і не заохочує рабство, а встановлює закони і правила, які сприяють значному та ефективному процесу допомоги обмеженню джерел рабства і звільнення рабів раз і назавжди.



Висновок
На закінчення ми наведемо випадки з Новітньої історії. Міністерство юстиції в Королівстві Саудівська Аравія провело три симпозіуми протягом місяця Сафар 1392 Н (1982 G). Міністри юстиції і багато учених, викладачів вузів прослухали лекції чотирьох видатних європейських каноністів і вчених: екс-міністра закордонних справ Ірландії та секретаря Європейського комітету законодавства; відомого вченого, професором східних й Ісламських досліджень; видатного професора права і директора з прав людини журналу у Франції.

Мусульманські вчені пояснили концепцію Ісламу, як способу життя в порівнянні з іншими конкуруючими концепціями, що ілюструють основні правила Ісламу і Шаріату, деталі загальних правил і принципів. Вони пояснили значення, переваги та ефективність Ісламських основних покарань встановлених за тяжкі злочини, скоєні проти людей і суспільства. Вони детально пояснили, що такі матеріальні покарання є раціональними покараннями задля збереження миру і безпеки суспільства в цілому. Європейці висловлювали своє захоплення докладними роз’ясненнями Мусульманських вчених про ці види покарань і захоплювалися концепцією прав людини в Ісламі. Пан Макбрайд, Голова Європейської Делегації, заявив: «З цього місця, і з цієї Ісламської країни, права людини мають бути визнані і оголошені людям в усьому світі, а не тільки в окремих країнах. Мусульманські вчені мають оголосити ці невідомі права людини в міжнародному співтоваристві. Насправді, через незнання про ці права людини і відсутність належних знань про них, репутація Ісламу й Ісламської правлячої верхівки та керівників спотворюється в очах решти світу».

Ця брошура є вступною доповіддю на тему прав людини в Ісламі. Я сподіваюся і молюся, що це обговорення відкриє нові перспективи для тих, хто прагне дізнатися більше про істинність Ісламу, яка була свідомо та жорстоко неправильно витлумачена, особливо деякими світськими, сучасними мусульманами, так само як і ворогами Ісламу.

Я закликаю читачів, досліджувати більше інформації про Іслам, як спосіб життя за допомогою надійних джерел, без будь-яких упереджених думок. Я відчуваю себе зобов’язаним запропонувати будь-яку допомогу особам, які хочуть вчитися і знати більше про Іслам, як спосіб життя.

Мусульмани, закликаючи інших до Ісламу, мають бути щирими у своїх добрих намірах, шукаючи тільки вдоволення Всевишнього Аллаха в цьому житті і в майбутньому, щоб насолодитися постійним місцем в Раю, і очиститись від будь-яких особистих мотивів. Один із сподвижників Посланця Аллаха (р.а.а.) одного разу сказав, коли його запитали про причину його участі у боротьбі за справу Аллаха (с.а.с.):

«Ми прийшли для того, щоб звільнити людей від поклоніння іншим людям і несправедливості, спричиненої іншими релігіями, щоб показати їм справедливість Ісламу».

Що стосується божественної винагороди в майбутньому житті, ми, Мусульмани, віримо, що є два постійних житла в майбутньому житті: це Рай, блаженство і вічне щастя, і інше життя – це пекельний вогонь, вічні тортури. Джанна є виключною нагородою від Аллаха для тих, хто підкорявся його словам.

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:

Хто шукає іншої релігії замість Ісламу, від того не буде прийнято, і в наступному житті він буде серед тих, хто втратив усе! (3:85)

Це також сказано у вірші з Корану:

Воістину, обителлю тих, які увірували й робили добрі справи, будуть сади Фірдауса. Вони будуть там вічно, не бажаючи ніяких змін. (18:107-108).

Крім того, Всевишній Аллах обіцяв Пекельний вогонь для тих, хто не кориться Його заповідям і встановлює Йому рівних.

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:

Аллах не прощає, коли Йому додають рівних, але прощає все інше, крім цього, тому, кому побажає! І хто додає Аллаху рівних, той чинить великий гріх! (4:48).

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:

Воістину, ті з людей Писання і багатобожників, які не увірували, опиняться у пекельному вогні, і будуть там вічно. Вони — найгірші з творінь. (98:6)

З появою Ісламу, вороги Ісламу вели війну проти нас, ці війни тривають досі. Антиісламські елементи використовують всі можливі засоби в цій війні. Люди втрачають розсудливість і думки залишаються незмінними, бо вони успішно забувають відмінність між істиною і брехнею. Відомі релігійні люди з інших конфесій закликають, все більше і більше людей, приєднуватися до Ісламу як способу життя і це саме по собі є доказом, щоб довести велич Ісламу, як релігії і способу життя. Всевишній Аллах запевнив нас, що він збереже Свою релігію Іслам для людства.

Всевишній Аллах сказав в Священному Корані:

Воістину, Ми зіслали Нагадування і, воістину, Ми бережемо його! (15:9)

Давайте закінчимо наш буклет красивою цитатою Хадису Посланця (с.а.с.) Аллаха,

«Найкращі з людей в очах Аллаха є найбільш корисні [для інших]. Найулюбленіший вчинок для Аллаха (с.а.с.) є Його вдоволення, яке ви доводите до [розбитих сердець тих, хто страждає] Мусульман, або для полегшення стаждань хворого, або оплачуєте його борги, або звільняєте його від голоду [ пропонуючи йому їжу]. Для мене краще ходити з братом Мусульманином, і допомагати йому, ніж усамітнитися в мечеті протягом усього місяця. Хто контролює свій гнів [в цьому світі] Аллах (с.а.с.) покриє його провини. Хто стримує свій гнів, в той час коли він може зашкодити іншим (ним), тому Аллах (с.а.с.) заповнить серце задоволенням і щастям в Судний День. Хто підтримує свідчення братів Мусульман, Аллах (с.а.с.) підтримає його ходу в день, коли він буде спіткатись і падати. Звичайно, злий характер і поведінка псує добрі справи і благочестиві дії, як оцет псує мед».

الحمد لله رب العالمين

وصلي اللهم على أشرف المرسلين وعلى آله وصحبه أجميعين

Хвала Аллаху, Господу світів!

Я прошу Всевишнього

благословити і оберегти від

всякого зла нашого пророка

Мухаммада, його сімейство,

сподвижників і всіх, хто

послідував за ним на шляху

істини.



1 Повідомлено Тірімзі № 2346 і визнано правильним.

2 Повідомлено Ахмадом, № 411.

3 Повідомив Абу Дауд, № 5116

4 Повідомлено Ахмадом, 4:145

5 Повідомлено у Муслім № 2564

6


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка