Переклад european islamic research center (E. I. R. C)



Сторінка7/9
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

«Воістину, ваша кров, ваше багатство і ваша честь є священними один з одним, як цей священний день, в цей священний місяць, в цьому священному місті».

Більшість прав людини, згаданих у декларації підпадають під наведені вище твердження, які були подані в промові Посланця Аллаха під час Прощального Паломництва (с.а.с.) найбільшого зібрання мусульман на той час. Закони та правила Ісламу були створені для збереження і захисту права і стосуються тільки порушників.



Ісламська декларація з прав людини

Ця Декларація, прийнята в Каїрі, про права людини в ісламі. Варто відзначити, що права, перераховані в цій Декларації є лише керівними принципами та загальними правилами, оскільки зобов’язання і права, згідно з ісламом, взаємопов’язані один з одним, як кільця, які підтримують одне одного. Загальні принципи і правила в галузі прав людини в Ісламі діляться на різні категорії і далі на підкатегорії. Таким чином, ми тільки коротко оглянемо їх, оскільки для розмежування деталей будуть потрібні розлогі міркування. Можна з упевненістю сказати, що «Іслам прийшов, щоб захистити всі права людини і зробити людських істот щасливими в цьому житті, і в наступному».

Я починаю з ім’ям Аллаха, Милостивого, Милосердного.

Аллах (с.а.с.) стверджує в Священному Корані:



О ви, які увірували! Воістину, Ми створили вас із чоловіка та жінки і зробили вас народами та племенами, щоб ви знали одне одного. Воістину, найшанованіші з-посеред вас перед Аллахом — найбільш богобоязливі! Воістину, Аллах — Всезнаючий, Всевідаючий! (49:13)

Країни-члени Організації Ісламського Конгресу, цілковито вірують в Аллаха (с.а.с.) Творця всього сущого, Того, Хто створив людину в ідеальному вигляді і формі і поважає її. Аллах довірив людині розбудовувати, перетворювати та підтримувати життя на землі, що він створив. Аллах (с.а.с.) доручив людині дотримуватися Божественного вчення і зобов’язань і підкорив усе на небесах і на землі служінню людині.

Віруйте в Послання Мухаммада (с.а.с.), який був посланий з Настановами та істинною релігією як милість для людства, визволитель для всіх поневолених людей, руйнівник всіх тиранів і зарозумілих людей. Посланець Аллаха (с.а.с.) оголосив цілковиту рівність всіх людей. Не існує ніякої переваги однієї людини над іншою, окрім благочестя. Посланець Аллаха (с.а.с.) скасував всі відмінності між людьми, яких Всевишній Аллах створив з однієї душі.

Основою для чистої монотеїстичної віри, на якій побудований Іслам до якої закликається все людство, яка закликає не поклонятися нікому, крім Аллаха (с.а.с), не порівнювати нікого з Аллахом, і не додавати рівних Аллаху; є монотеїстична віра, яка побудована на істиній основі людської свободи, гідності та недоторканності і яка проголосила свободу людини від рабства та іншої людини.

Основою для цьго є вічний Ісламський Шаріат, який приніс для людини, з точки зору збереження віри, релігії, душі, розуму, честі і нащадків, і на основі всеосяжного і поміркованого ісламського шаріату у всіх постановах, вироках і пропозиціях, де душа і матеріальні матерії чудесним чином узгоджені із серцем [емоціями], а розум [інтелект] є заслужено пошанованим.

Ми вважаємо, що, згідно з Ісламом, основні права і громадські свободи є невід’ємною частиною ісламської віри і релігії. Ніхто не має права, на початковому етапі зупинити їх повністю або частково. Ми також вважаємо, що ніхто не має права аби порушувати ці права або ігнорувати їх. Ці основні права, божественні і небесні, були виявлені пророками Аллаха у всіх Писаннях. Насправді, Аллах (с.а.с.) послав останнього з пророків Своїх до людства, Мухаммада (с.а.с.), який завершив місію та повідомлення всіх попередніх пророків і Посланців, цими суттєвими правками. Дотримання цих основних прав є одним з видів поклоніння, нехтування такими правами або посягання на них - злий вчинок, відповідно до Ісламу. Кожна людина несе особисту відповідальність відповідно цих правил. Умма (нація) колективно також несе відповідальність відповідно цих правил.



Виходячи з вищевикладеного, країни-члени Організації Ісламського Конгресу заявляють наступне:

Стаття перша

Все людство – одна велика сім’я. Вони об’єдналися, щоб бути рабами Аллаха (с.а.с.), і вони є дітьми Адама (р.а.а.) Пророка. Всі люди рівні з точки зору людської гідності і честі. Всі люди рівні і в плані відповідальності. Ні раса, ні колір шкіри, ні мова, ні стать, ні релігійні переконання, ні політична приналежність, ані соціальний статус чи будь-що інше не служить фактором їхього розрізнення. Лише істинна і міцна віра є єдиною гарантією і запорукою зростання цієї людини для цілісності людської інтеграції.

Кращі люди є кращими в усьому. Не існує переваги одного над іншим, крім як за благочестям [праведністю] і добрими справами.

Стаття друга

Життя – це дар від Аллаха, наданий і гарантований кожній людині. Всі члени суспільства, і всі держави і країни повинні діяти, на захист цього права від усіх проявів агресії. Жодне життя не повинно вимагатись без належного юридичного підгрунтя.

Незаконним є використання засобів та інструментів, які нищать людську расу.

Підтримка і збереження людського життя є юридичним зобов’язанням.

Фізична безпека людини поважається. Ніхто не має права нападати на людину. Ніхто також не має права посягати на безпеку людини без законних підстав. Держава повинна гарантувати це право.

Стаття третя

При застосуванні сили, або у разі збройної боротьби, незаконним є вбивати тих, хто не бере участі у фактичних бойових діях. Літні люди, жінки, діти, поранені та хворі мають право на лікування. Полонені [військовополонені] мають право на їжу, захист і одяг. Незаконно калічити тіла вбитих жертв війни. Військовополонені повинні бути обміняні. Сім’ї, які були розділені через війну мають право на воз’єднання.

Забороняється зрізати [або тягнути] дерева, знищувати посіви і тварин, руйнувати будівлі та інші цивільні споруди ворогів через обстріл чи підривання і т.д.

Стаття четверта

Кожна людина має право на недоторканність, честь і гідність, за життя і після смерті. Держава і суспільство повинні захищати рештки і місце поховання [кладовище] померлого.



Стаття п’ята

Сім’я є основною одиницею суспільства. Шлюб є ​​основою побудови і формування сім’ї. Чоловіки і жінки мають право вступити у шлюб. У шлюбі не може бути ніяких обмежень через расу, колір шкіри або національність.

Суспільство і держава повинні діяти так, щоб прибрати всі перешкоди для вступу в шлюб. Крім того, вони повинні намагатися зробити це легко і захищати і піклуватися про сім’ю.

Стаття шоста

Чоловіки і жінки рівні з точки зору людської недоторканності та честі. Жінки мають право на рівні права і обов’язки. Вони мають право на свою громадянську особистість, фінансову незалежність, і вони мають право зберегти своє прізвище та ім’я.

Чоловіки повинні дбати про всі фінансові потреби своїх сімей і повинні надавати всю можливу допомогу і захист.

Стаття сьома

Кожна народжена дитина має право на батьків, суспільство та державу, опіку, виховання, матеріальні турботи, освітню допомогу і моральну повагу. Плід і матір мають бути також під спеціальним доглядом.

Батьки та опікуни мають право вибрати тип виховання, який їм подобається [або якому вони віддають перевагу] для своїх дітей. Тим не менше, інтереси і майбутнє дітей повинні бути підпорядкованими нормам моралі, цінностям і принципам Шаріату.

Батьки мають права щодо своїх дітей. Родичі також мають свої власні права між собою відповідно до законів і принципів Шаріату.



Стаття восьма

Кожна людина має право у повній мірі користуватися своїми правами, за умови дотримання своїх зобов’язань. Якщо людина більше не має можливості використовувати свої права, повністю або частково, для неї повинен бути призначений Валі [Опікун].



Стаття дев’ята

Освіта є правом, яке надається всім і пізнання – це обов’язок. Пропозиція і надання освіти є обов’язком, що покладається на суспільство і державу. Держава повинна гарантувати отримання середньї освіти, та забезпечити засобами навчання, створити світнє середовищє для обслуговування інтересів і добробуту членів суспільства. Освіта повинна також дозволити людині дізнатися про Іслам (як релігію та спосіб життя), Всесвіт і про те, як використовувати матеріалістичні знання на благо людства.

Кожна людина має право на освіту у різних освітніх установах, таких як сім’я, школа, університети, засоби масової інформації і т.д. Вони повинні пропонувати відповідне мирське і релігійне виховання, формувати цілісну і гармонійну особистість, зміцнювати у неї віру у Всемогутнього Аллаха і виховувати повагу до прав та обов’язків людини.

Стаття десята

Людина повинна слідувати і підкорятися Ісламу (покірність Аллаху), який є справжньою істинною релігією. Тому ніхто не має права силувати інших людей та змушувати їх робити будь що проти їхньої волі. Крім того, ніхто не має права скористатися бідністю, слабкістю та неграмотністю іншої людини, щоб примусити її змінити свою релігію чи стати атеїстом.



Стаття одинадцята

Людина народжується вільною. Ніхто не має права поневолити її, принизити, підкоряти або експлуатувати. Не має бути рабства, окрім як покора Всевишньому Аллаху. Всі типи колонізації і імперіалізму повністю заборонені. Колонізація є найгіршим видом рабства. Люди, які страждають мають право на звільнення від колонізації. Такі люди мають право самостійно визначати свою долю. Всі інші люди мають підтримувати справедливе і праве діло боротьби проти всіх видів колонізації і окупації всіх типів. Усі люди мають право на збереження своєї незалежної держави і особистості, та на контроль над всіма природними ресурсами.



Стаття дванадцята

Кожна людина має право вільно пересуватися, вибираючи відповідне для себе місце проживання в межах своєї країни або держави, або навіть за межами своєї країни. Однак, якщо перебування людини[в її країні] є небезпечним, вона має право шукати притулок в іншій країні. Країна, яка надає притулок, має захищати таку людину.



Стаття тринадцята

Держава і суспільство повинні забезпечити роботою кожну здібну людину. Кожна людина повинна мати свободу вибору найбільш підходящої роботи, яка відповідає її інтересам, і інтересам суспільства. Працівник повинен користуватися своїм правом безпеки, і соціального страхування, соціальним забезпеченням та гарантіями. Працівник не повинен робити те, що він не може. Працівник не повинен бути змушений проти своєї волі робити певні речі. Працівника не можна експлуатувати і ображати, завдавати йому шкоди. Працівник, чоловік або жінка, без будь-яких відмінностей, має право на справедливу заробітну плату. Жодних затримок не повинно бути у виплаті заробітної плати. Працівник має право на [щорічний] відпочинок, премії, стимули та інші грошові винагороди. Працівник зобов’язаний сумлінно і старанно виконувати свою роботу. Якщо виникає суперечка між працівником і роботодавцем, держава повинна втрутитися, щоб вирішити таку суперечку, прибрати гнів, вчинити правосуддя, і змусити сторони прийняти і визнати справедливий суд без будь-якої упередженості.



Стаття чотирнадцята

Кожна людина має право на чесний і законний дохід. Монополізація товарів, обман або будь-який акт обману, шкода собі чи іншим, лихварство не допускаються. Всі перераховані вище дії є юридично забороненими.



Стаття п’ятнадцята

Кожна людина має право власності. Крім того, індивідуально дозволено користуватися правами власності за умови, що ніякої шкоди не буде завдано самій особистості чи іншим членам суспільства або суспільства в цілому. [Приватна] Власність не повинна бути вилучена, за винятком суспільних інтересів або за справедливе ​​заміщення. Жодне багатства [або володіння] не піддається конфіскації без правових і законних підстав.



Стаття шістнадцята

Кожна людина має право на вигоди від фактичного матеріального виробництва, буквального виробництва, художнього або технічного виробництва. Крім того, кожна людина має право на захист своїх духовних або матеріальних інтересів, пов’язаних з її виробництвом, за умови, що ця продукція не перечить законам шаріату.



Стаття сімнадцята

Кожна людина має право жити в чистому довкіллі в умовах забруднення навколишнього середовища і моральних розладів. Таке середовище повинне забезпечити людині моральну самореалізацію, вияв свого характеру. І суспільство і держава повинні забезпечити і надавати це право фізичним особам.

Суспільство і держава зобов’язані забезпечити кожну людину [підходящими і необхідними] охороною здоров’я та соціальною допомогою шляхом використання всіх державних коштів, в межах наявних.

Держава повинна забезпечити гідні умови життя для людей і їхніх сімей. Це право включає в себе прихисток, гідний і правильний одяг, належну освіту, медичне обслуговування та інші основні потреби.



Стаття вісімнадцята

Кожна людина має право на життя і безпеку в суспільстві, гідне ставлення до себе, на свободу релігії і віросповідання, сім’ю, честь, гідність членів сім’ї і фінансову забезпеченість.

Кожна людина має право бути незалежною у своїх справах в плані забезпечення житлом, сім’єю, фінансами і спілкуванні. Ні шпигунство, ні спостереження не можуть бути застосовані проти кого-небудь. Наклеп не дозволяється нікому. Крім того, інші повинні захищати людей від усіх незаконних висновків.

Право на страхування життя та оселі. Вхід в приватні будинки повинен бути за згодою їх мешканців. Приватне житло не повинно бути зруйноване, конфісковане ; орендарі не повинні бути виселені без будь-яких правових підстав.



Стаття дев’ятнадцята

Всі люди – правителі і піддані, повинні користуватися рівними юридичними правами.

Всі люди повинні мати право просити судового рішення за їх скаргами.

Злочин і кара засновані на приписах шаріату.

Кожен обвинувачений вважається невинним доки не доведена його провина. Справедливий судовий розгляд із збереженняи гарантій на повний захист є необхідним.

Стаття двадцята

Ніхто не повинен бути заарештований або обмежений у своїй свободі, засланий або покараний без належного судового вироку. Особи не повинні піддаватися фізичному або психологічному тиску або будь-якому іншому поводженню з ними, що принижує гідність. Ніхто не може бути підданий медичним експериментам без його згоди, за умови, що це не заподіє шкоди його здоров’ю. Крім того, не допускається розширення прав і можливостей виконавчої влади видавати закони-вийнятки.



Стаття двадцять перша

Заборонено приймати будь-кого в якості заручника для будь-яких цілей і в будь-якій формі.



Стаття двадцять друга

Кожна людина має право висловлювати свою думку, якщо це не суперечить законам і принципам шаріату.

Кожна людина має право примножувати добро і забороняти зло, згідно із законами і принципами шаріату.

ЗМІ та інформація є життєво важливою для суспільства. ЗМІ не повинні використовувати насилля або використовувати атаку гідності пророків Аллаха або займатися будь-якими аморальним або корупційними речами. Крім того, всі питання, які викликають розкол у суспільстві, моральний розлад, небезпеку або невіру, також заборонені.

Не дозволяється формувати національну ненависть або сектантство або будь-який інший тип дискримінації.

Стаття двадцять третя

Опіка є довірою, яку не можна зраджувати. Це повністю заборонено для забезпечення основних прав людини.

Кожна людина має право на участь в державному управлінні своєю країною безпосередньо або опосередковано. Крім того, всі особи мають право на державні посади на основі законів і положень шаріату.

Стаття двадцять четверта

Всі права і свободи, перераховані в цій Декларації розуміються в рамках законів і принципів шаріату.



Стаття двадцять п’ята

Закони і принципи шаріату є єдиним джерелом для тлумачення або роз’яснення будь-якої статті цієї Декларації. 



Каїр, 14 мухаррама, 1411 Г.

Відповідно до: 5/8/1990

Прийняття та визначення вищевказаних прав є правильним шляхом для зведення істинного ісламського суспільства, яке може бути охарактеризоване наступним чином:

Суспільство, яке збудоване на понятті справедливості ... ніхто не перевершує нікого за походженням, расою, кольором шкіри або мовою. Людина повинна бути убезпечена від придушення, гноблення, приниження і рабства. Аллах, Творець усього вшанував людину над усіма Своїми творіннями:

Ми пошанували синів Адама й дозволили їм пересуватися сушею та морем, наділили їх благами й віддали їм велику перевагу перед багатьма іншими творіннями! (17:70)

Суспільство, корінь якого знаходиться в сильній системі сім’ї, служить її ядром ​​і основою. Вона забезпечує стабільність і прогрес. Аллах говорить в Корані:



О ви, люди! Воістину, Ми створили вас із чоловіка та жінки і зробили вас народами та племенами, щоб ви знали одне одного. Воістину, найшанованіші серед вас перед Аллахом — найбільш богобоязливі! (49:13).

Суспільство, де керівник і підлеглі рівні перед шаріатом (ісламським правом). Оскільки шаріат це наказ згори, в такому суспільстві не допускається дискримінація.

Суспільство, в якому влада і сила довірені правителю, який здійснює досягнення цілей в рамках шаріату.

Суспільство, в якому кожна людина вважає, що Всевишній Аллах справді є власником всього творіння, і всі в Його творіння використовуються для блага всіх істот Аллаха (с.а.с.). Все, що ми маємо - це дар і милість від Аллаха, і немае милостивішого і щедрішого за нього . Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:



Він підкорив для вас усе те, що на небесах та на землі. Воістину, в цьому — знамення для людей, які мислять! (45:13)

Суспільство, в якому всі політики, регулюють суспільні справи, засноване на принципі ради. Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:



Які відповідають своєму Господу, звершують молитву, радяться між собою у справах та жертвують із того, чим Ми наділили їх (42:38)

Суспільство, яке надає рівні можливості для всіх людей відповідно до їхніх можливостей та потенціалу. Такі особи будуть нести відповідальність перед своєю уммою (нацією) про їх вчинки в цьому світі і, перш за все перед Творцем в майбутньому житті. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:



«Кожен з вас є пастирем і несе відповідальність за тих, хто під його опікою. Вождь є пастирем, та несе відповідальність за своїх громадян. Чоловік є пастирем своєї родини, і він несе за неї відповідальність. Жінка є пастирем в будинку свого чоловіка, і вона несе відповідальність за все, що знаходиться під її опікою. Слуга є пастирем багатства свого господаря, і він несе відповідальність за все, що під його опікою. Кожен з вас є пастирем і кожен з вас несе відповідальність за все, що під його опікою».

Це суспільство, в якому, правителей і підданих однаково слухають у суді і справедливо судять.

Це суспільство, де кожна людина відображає свідомість умми (нації). Кожна людина має право подати судовий позов проти будь-якого правопорушника, який вчинив злочин проти населення в цілому. Він може також заручитися підтримкою інших в цьому процесі, і це обов’язок усіх свідків злочину допомогти йому, а не ухилятися в ході розгляду від справедливості.

Характеристики прав людини в шаріаті (Ісламському праві) наступні:

а. Права людини у відповідності з Ісламським шаріатом є Божественними. Вони не пов’язані з іншими людськими істотами, які залежать від примих, бажань, інтересів і особистих амбіцій.

b. Права людини співвідносяться з Ісламською вірою і переконаннями. Вони захищені і збережені Божественним судом. Таким чином, будь-яке порушення цих прав є, в першу чергу, порушенням проти Божественної Волі Аллаха, і тягне за собою покарання в майбутньому житті, а також мирські покарання.

с. Ці права людини є всеосяжними і співмірні з людською природою. Вони узгоджені з природними особливостями людини і враховують її слабкості, силу, бідність або багатство, гідність і приниження.

d. Ці права стосуються кожної людини у відповідності з Ісламською юрисдикцією, незалежно від кольору шкіри, раси, релігії, мови або соціального статусу,тобто ці права людини є постійними. Вони не підпорядковуються конкретному часу або місцю, і ніяким умовам чи обставинам. Ні окремі особи, ні суспільство не може змінити ці права людини.

f. Ці права є достатніми, щоб створити суспільство, яке надає своїм громадянам гідне й почесне життя. Ці права є милістю від Всевишнього Аллаха, Господа всіх світів, і вони для всього людства в цілому. Права людини також служать для збереження політичної, соціальної, моральної і економічної справедливості у людському суспільстві.

g. Права людини, однак, обмежені і не є абсолютними. Ці права є сумісними з основними законами і принципами шаріату. Вони не завдають шкоди інтересам суспільства і його добробуту. Наприклад, свобода думки і слова гарантована кожній людині. Усі люди мають право говорити правду без сумнівів. Всі мають право надавати і пропонувати розумні поради іншим, поки ці поради знаходяться в інтересах громадськості. Поради можуть бути дані у сфері мирських справ або справ релігійних. Існують певні обмеження, проте, що не повинно бути перевищено ... інакше це призведе до хаотичної ситуації в суспільстві. Нижче наведені деякі з цих обмежень:


  • Ця свобода для об’єктивного діалогу повинна бути заснована на мудрості і добрих порадах. Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:

Клич на шлях Господа свого з мудрістю й добрим повчанням і сперечайся з ними тільки тим, що найкраще. Воістину, твій Господь краще знає, хто збився зі шляху Його, і Він краще знає, хто йде праведним шляхом! (16:125)

  • дотримуватися будь-якою ціною основних принципів Ісламської віри, таких як віра в існування Аллаха, правдивість Повідомлень Посланця Аллаха (с.а.с), і всіх інших.

  • ухиляння від дотримання відповідних вільностей у будь якому вигляді є образливим для інших ... незалежно від того, чи це є злочином мирським чи релігійним, такі як обмовляння людей, сваріння їх і виказування їхніх таємниць. Такі незаконні дії будуть розповсюджувати шкоду і зло серед людей в Ісламському суспільстві або будь-якому іншому суспільства як такому.

Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:

Воістину, на тих, кому подобається, щоб про віруючих розповідали мерзенне, чекає болісна кара в житті земному й наступному! Аллах знає, а ви не знаєте! (24:19).

Неправильні уявлення про права людини в ісламі

Нижче наведені деякі приклади неправильних уявлень про Іслам, зокрема про права людини. Варто зазначити, що велика кількість цих зауважень також могла б бути направлена на критику іших релігій, таких як Християнство та Іудаїзм, оскільки ці релігії мають звичаї та норми, які не відповідають сучасному світському способу життя людини. Наші пояснення, які ми тут наводимо, звільнені від брехні та несправедливості, здійсненні в імя інших релігій, які відіграли важливу роль в становленні сучасного секуляризму. В Ісламі ніколи не існувало непорозуміння між наукою та релігією, що відображало поступовий раціональний розвиток цивілізації в рамках віри в Творця, Його Посланців, які показали нам Його Закон.

Помилка перша.



Деякі люди стверджуюють, що ісламський закон є несумісним, таким, що обмежує свободу людини і суперечить передовим уявленням людини про цивілізований світ і права людини.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка