Переклад european islamic research center (E. I. R. C)



Сторінка3/9
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

«Якщо ви чуєте про епідемію в країні, не їдьте до неї, і якщо ви перебуваєте в місці, яке має епідемічне захворювання, не залишайте його».

І він (с.а.с.) сказав:



«Хвора людина не повинна відвідувати людину, що вилікувалась».

  • Оберігання розуму

Інтелект є основою всіх значимих і відповідальних дій та підзвітності. Іслам забороняє речовини, які погіршують діяльність розуму і призводять до деградації людини. Слово для вина і одурманюючих речовин на арабській мові звучить як «Хамр», те, що «покриває» мозок. Алкоголь та інші наркотики є однією з основних причин жахливого злочину з катастрофічними наслідками в суспільстві. Покарання в області Ісламського права для громадської інтоксикації – побиття для викорінення пороку і попередження для інших. Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:

О ви, які увірували! Воістину, вино, азартні ігри, камені жертовників і стріли для ворожби — мерзота від шайтана! Тож стережіться цього! Можливо, будете спасенні! Воістину, шайтан бажає посіяти між вами ворожнечу й ненависть через вино й майсир, і відвернути вас від згадування Аллаха й молитви. Невже ви не зупинитесь? (5:90-91)

Іслам забороняє виробництво і продаж всіх видів алкогольних напоїв та одурманюючих речовин. Він навіть перешкоджає просуванню таких алкогольних напоїв в суспільстві, якщо промоутером або продавець сам не п’є або не використовує його. Ця заборона згадана в Хадисі Посланника Аллаха (с.а.с.),



«Прокляття Аллаха падає на десять груп людей, які мають справу з Хамр (всі одурманюючі речовини). Той, хто витискає їх (або переганяє їх), той, для кого вона витиснута, той, хто його продає, той, хто купує, той, хто перевозить, той, до кого перевозиться, той, хто використовує гроші від цього, той, хто п’є, і той, хто цьому служить».

Базова освіта для всіх:

Всевишній Аллах говорить в Корані:



Невже той, хто смиренно проводить ніч, падаючи ниць і підводячись, хто боїться наступного життя й сподівається на милість свого Господа, рівний [тому, хто цього не робить?] Скажи: «Невже рівні ті, які знають, і ті, які не знають?» Воістину, замисляться лише обдаровані розумом! (39:9)

І він (с.а.с.) говорить:



О ви, які увірували! Коли вам говорять на зібраннях: «Поступіться» — то поступіться. І наділить вас Аллах ще кращим місцем! А коли вам говорять: «Встаньте» — то вставайте. Аллах дарує перевагу тим серед вас, які увірували і тих, яким дано знання. І Аллах знає те, що ви робите. (58:11)

Освіта в Ісламському суспільстві є правом для всіх людей і необхідністю, і моральним обов’язком кожної здатної людини. Всі здатні, розумні і кваліфіковані фахівці в Ісламському суспільстві повинні виховуватись на основах своєї релігії та в необхідних мирських справах. Уряд повинен представити в міру своїх можливостей всі засоби, які допомагають сприяти забезпеченню належної освіти. Посланник Аллаха (с.а.с.), сказав:



«Пошук знань є обов’язковим для кожного мусульманина (чоловіки та жінки)».

Він також заявив (с.а.с.):



«Той, хто подорожує, шукаючи будь-які (корисні) знання – це людина, яка бореться в Джихаді на шляху Аллаха (с.а.с.) поки не повернеться (додому)».

Ще одна традиція цього значення – це висловлювання Посланника Аллаха (с.а.с.):



«Кожен, хто приймає шлях пошуку знання Аллаха (с.а.с.), прокладе собі шлях у рай».

Для вченого є незаконним приховувати корисні знання, як Посланник Аллаха (с.а.с.) сказав:



«Хто приховує знання буде мати джгут з вогню, покладений на нього в Судний День».

Оберігання честі, сім’ї та походження



Сім’я є основою здорового суспільства, і це може бути досягнуто тільки шляхом затвердження святості шлюбу. Для збереження моральної чистоти серед усіх чоловіків, жінок і дітей в суспільстві Іслам суворо забороняє перелюб, блуд і гомосексуалізм. Іслам згоден з попередніми божественними релігіями в цій забороні, але йде ще далі, заборонивши багато дій, які можуть призвести до скоєння цього гріха, як і нескромний одяг та вільне змішування статей в громадських або приватних приміщеннях. Ці манери і запобіжні заходи скорочують шляхи до спокус. Всевишній Аллах говорить в Корані:

І не наближайтеся до перелюбу. Воістину, це — мерзота, шлях ганебний! (17:32)

І Він, Всевишній говорить:



Скажи: «Приходьте, я прочитаю вам про те, що заборонив вам Господь ваш: нікого не вважайте рівним Йому, якнайкраще ставтеся до батьків. Не вбивайте дітей своїх, боячись бідності, адже Ми наділяємо й вас, і їх. Не наближайтеся до огидних вчинків — явних і прихованих. Не вбивайте душі, вбивство якої заборонив Аллах, якщо не маєте права на те. Він заповів вам це — можливо, ви зрозумієте!» (6:151).

Абдулла ібн Масуд (р.а.а.) розповідає, що він сказав: «О, Посланник Аллаха, що є страшним гріхом перед Аллахом?» Він сказав: «Створення Аллаху співтоваришів, хоча (він один) створив тебе». Тоді я запитав: «А що потім?» Він сказав: «Вбивство власної дитини через страх, що вона буде їсти разом з вами». Тоді я сказав: «А що потім?» Він сказав: «Блуд або перелюб з дружиною свого сусіда». Тоді Посланник Аллаха (с.а.с.) прочитав наступні вірші з Корану (підтверджуючи, що він тільки щойно сказав):



А ті, які не звертаються до іншого бога замість Аллаха, які не вбивають живої душі, не маючи на те права, які не чинять перелюбу, — а хто робить так, того спіткає кара! У День Воскресіння його кара примножиться, і він назавжди залишиться принижений. Окрім тих, хто покаявся, увірував і робив добро. Аллах замінить їхні лихі вчинки на добрі справи. Аллах — Прощаючий, Милостивий! (25:68-70)

Покарання побиттям законодавчо встановлено для раніше незаміжніх чоловіка або жінки, які здійснюють перелюб. Аллах, Всевишній, говорить в Славному Корані:



Розпусника й розпусницю бийте сто разів — кожного з них. Нехай ваш жаль до них не переважить релігію Аллаха, якщо ви віруєте в Аллаха й в Останній день. І нехай свідками їхнього покарання буде група віруючих! (24:2)

Що стосується одружених чоловіків або жінок, які здійснюють перелюб у шлюбі і після розлучення з чоловіком, штраф за такий злочин, як в Писанні Тори: побиття камінням до смерті. Для застосування цього покарання, суддя повинен або мати повне визнання, або показання чотирьох надійних свідків, які свідчать, що вони ясно бачили проникнення.

Сповідь означає, що злочин визнається відкрито перелюбником / блудником перед мусульманським суддею або правителем. Визнання повинно бути повторене чотири рази, щоб зняти будь-які сумніви. У разі показань, чотверо надійних, чесних і здорових людей повинні представити мусульманському судді або правителю докази того, що вони бачили фактичне сексуальне проникнення розпусника і перелюбниці, сценарій дуже рідкісний в нормальних умовах.

У ранній історії Ісламу зафіксовано кілька випадків визнання злочину перелюбу, в яких особи відкрито визнавали свої злочини, тому що їх міцна віра в Аллаха (с.а.с.) скеровувала їхнє бажання до щирого покаяння і очищення. Як традиція ясно тлумачить, Аллах не карає когось двічі за один і той же злочин, і вони хотіли бути захищеними від покарання в майбутньому житті. Слід зазначити, що якщо сексуальне проникнення і акт мають місце не повною мірою – якщо людина, наприклад, тільки цілувалась, обіймалась і торкалась – то немає жодного покарання.

Покарання за помилкове звинувачення для тих, хто не має доказів на підтримку своїх претензій і звинувачень - вісімдесят батогів, і подальшим покаранням є те, що їхні свідчення згодом відхиляються. Як Аллах говорить в Корані:

Тих, які звинувачують доброчесних жінок, але не можуть привести чотирьох свідків, бийте вісімдесят разів і ніколи не приймайте від них свідчення, бо вони — нечестивці (24:4).

Глузування та принизливі слова і вчинки, що порушують честь, гідність і повагу інших членів спільноти строго заборонені, бо Аллах говорить в Корані:



О ви, які увірували! Нехай одні люди не глузують з інших — можливо, ті кращі за них. І нехай одні жінки не глузують з інших — можливо, ті кращі за них. Не лайте одне одного та не вигадуйте образливих прізвиськ. Зле ж бути нечестивцем після того, як увірував! А ті, хто не покаялися, є несправедливими! О ви, які увірували! Уникайте більшості здогадок, адже, воістину, деякі здогадки є гріхом! Не слідкуйте одне за одним та не поширюйте пліток. Невже хтось із вас хоче їсти м’ясо свого покійного брата, якщо це відразно для вас? Бійтеся Аллаха, воістину, Аллах — приймаючий каяття, Милосердний! (49:11-12)

Інший вірш із славного Корану:



І хто скоїв щось помилкове чи гріховне, а потім приписав його невинному, той поклав на себе тягар наклепу та явного гріха! (4:112)

Іслам гарантує святість репродукції для підтримки людського роду на землі. Людський рід наділений опікою всієї землі і образом божественної мудрості, що служить намісником Аллаха на землі. Знищення засобів відтворення за допомогою будь-яких засобів чи самовільні зміни їх будь-яким чином без жодних законних підстав є незаконною практикою відповідно до Ісламу. Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:



І коли відвертається він, то поспішає сіяти нечестя на землі, нищити посіви та нащадків. Та Аллах не любить нечестивців!(2:205)

Іслам розглядає навмисний аборт плоду після чотирьох місяців умисним актом вбивства рівносильним дітовбивству, що дає право карати всіх, хто бере в цьому участь. Ненавмисні аборти можуть викупитись кровними грошима, заміною недоношеного плоду і постом протягом двох місяців поспіль в покаянні перед Аллахом, якщо це відбулось в результаті нещасного випадку або вбивства.

Багато Хадисів радять мульманам одружуватись і мати нащадків. Посланник Аллах (с.а.с.) сказав:

«Одружуйтесь на жінці, яка любить і може мати багато дітей, бо воістину Я покажу, що ви кількісно переважаєте інші народи, в День Відплати (у зв’язку з великою кількістю моїх послідовників)».

Іслам надає особливого значення міцним зв’язкам сім’ї та добрим відносинам між родичами. Оскільки сім’я є основою і фундаментом суспільства, багато правил допоможуть захистити цю сім’ю від розпаду. Родичі мають права і обов’язки. Треба визнати права рідних і близьких і, отже, задовольнити права кожного родича в найбільш відповідній формі.

Змішування між чоловіками і жінками членами однієї сім’ї, яким дозволено вступати в шлюб один з одним на законній підставі, може призвести до багатьох соціальних проблем сім’ї. Щоб уникнути небажаних ситуацій, Іслам вимагає відокремлення членів сім’ї чоловічої і жіночої статі, яким дозволено вступати в шлюб одине з одним. Жінка має право з’являтися без верхнього одягу тільки перед батьком, братом, дядьком, дідусем, свекром і синами.

У доісламські часи джахіліі (невігластва) сімейна система була розбещена і занепала. Іслам ініціював вирішальні перетворення і викорінив усі існуючі злочинні дії. Деякі установи, заборонені Ісламом, будуть згадані в якості прикладів.



Жодному чоловіку Аллах не дав двох сердець у грудях. Не він створює дружин, від яких ви відмовляєтесь, називаючи їх хребтами ваших матерів. Він не зробив ваших названих синів справжніми синами. Це лише слова з ваших вуст. Аллах говорить істину та вказує шлях! Кличте названих синів за іменами їхніх батьків. Це справедливіше перед Аллахом. А якщо ви не знаєте імен їхніх батьків, то вони — ваші брати в релігії та близькі! У разі помилки на вас не буде гріха, якщо ви попередньо не мали такого наміру в серці. Аллах — Прощаючий, Милосердний! (33:4-5).

Іслам забороняє приписання дитини до чоловіка без допущення чоловіка до батьківства, тому що така вимога ставить під загрозу подружні стосунки, а також сімейне життя. Жінка повинна бути захищена від неправдивих звинувачень, що ганьблять її честь і гідність незаконними сексуальними діями з чоловіками, окрім її чоловіка. Крім того, таке хибне твердження чоловіка може викликати сумніви і в свою чергу розкол між рештою дітей в сім’ї, які будуть не взмозі відрізнити законне від незаконного. Будь-яка дитина, народжена законним шляхом, пов’язана з батьком без необхідності будь-яких додаткових доказів або відмов. Чоловік жінки не повинен оголошувати, що дитина його. Ця практика заснована на твердженні Посланника Аллаха (с.а.с.),



«Дитина (що народилась в результаті законного шлюбу) належить (ліжку) його батька».

Єдиним винятком із цього правила є ситуація, коли буде доведено, поза всяким сумнівом, що дружина зрадила чоловікові й вагітна від іншого. У такому випадку застосовуються конкретні правила відречення від дитини. Після зречення, він стане сторонньою людиною для чоловіка. Це означає, що якщо відреклися від дівчинки, вона не повинна з’являтися перед таким чоловіком в довільному вигляді, подорожувати з ним, жити з ним або вільно спілкуватися з ним.

Мусульманська жінка, після вступу в шлюб зберігає своє дівоче прізвище відповідно до Ісламських законів. Згідно з Ісламським вченням і правом, незаконним для жінки є носити прізвище чоловіка після весілля. Дивлячись на це уважно, можна побачити велику честь, гідність і повагу, що надається жінці в Ісламі. Ця практика зберігає рівність прав мусульманської жінки і мусульманського чоловіка мати власне незалежне ім’я, особливо у випадку розлучення.


  • збереження і вшанування прав слабких та інвалідів:

Іслам шанує літніх членів в Ісламському суспільстві і забезпечує їхню повагу і допомогу їм. Посланник Аллаха (с.а.с.) сказав:

«Не вважається той серед нас мусульманином, хто не проявляє милість до нашої молоді та поваги до наших старійшин».

Ісламський закон зобов’язує допомагати дітям-сиротам, бо Аллах Милосердний говорить в Священному Корані:



Тож не утискай сироту. (93:9)

І Він, Всевишній, говорить:



Не витрачайте майна сироти, хіба що заради його блага, й чекайте на його повноліття. Виконуйте обіцянки, бо вас спитають про обіцяне! (17:34)

І він каже:



Воістину, ті, які несправедливо пожирають майно сиріт, лише пожирають своїми черевами вогонь. Вкинуть їх у полум’я! (4:10)!

Аллах (с.а.с.) закликає до збереження права невинних дітей, чиї батьки можуть вчинити злочин проти них через бідність і загальне невігластво, вбиваючи їх. Аллах (с.а.с.) говорить в Священному Корані:



Скажи: «Приходьте, я прочитаю вам про те, що заборонив вам Господь ваш: нікого не вважайте рівним Йому, якнайкраще ставтеся до батьків. Не вбивайте дітей своїх, боячись бідності, адже Ми наділяємо й вас, і їх. Не наближайтеся до огидних вчинків — явних і прихованих. Не вбивайте душі, вбивство якої заборонив Аллах, якщо не маєте права на те. Він заповів вам це — можливо, ви зрозумієте!» (6:151).

У цих словах ми бачимо величезну повагу і захист, які надаються слабким, менш багатим і хворим людям в Ісламському суспільстві.



Оберігання багатства

Приватне багатство і майно є основою економіки і засобів існування членів суспільства. Іслам захищає особисті багатства і накладає дуже суворі санкції проти бандитизму, грабежу і злочинності, і будь-яких порушеннь недоторканності власності. Шахрайство, розкрадання, монополія, накопичення і багато інших шкідливих діянь також заборонені. Це робиться з метою забезпечення захисту багатства і особистого майна фізичних осіб. Ісламський закон передбачає тілесні покарання – відрізання руки злодія, який краде чужу власність, у відповідності зі суворими вимогами та належною правовою процедурою. Аллах, Всемогутній, говорить в славному Корані:

Крадію і крадійці відрізайте руку як покарання за їх злочин, Покарання —це як приклад від Аллаха, адже Аллах — Великий, Мудрий! (5:38)

Слід зазначити, що процес відрізання руки злодія реалізується тільки за суворих умов, які включають в себе наступне:



  • вкрадені речі або цінності повинні знаходитися в в місці, що оберігається, таким чином злодій проникає в приватну зону. Якщо злодій краде річ, залишену недбало поза межами цієї зони або про яку не піклуються, покарання не буде. Злодій в такому випадку не може каратись відрізанням руки, але влада визначить відповідне покарання або «Тазір».

  • їжа, що була вкрадена через голод, не вважається крадіжкою. Другий Халіф Омар ібн аль-Хаттаб (р.а.а.) під час голоду «Рік Рамадану» не карав за крадіжку, спричинену масовим голодом.

  • вартість вкраденого предмета повинна бути вище заданої ціни за крадіжку, що зобов’язує до відрізання руки.

Ці фізичні покарання будуть здійснюватися лише за наявності неспростовних доказів (тобто немає ніяких сумнівів, що злочин було скоєно) і за умови, що злочин переслідується за Ісламським правом.

Ісламський закон, проте, замінить тілесне покарання злочинця за злочин, який він скоїв, на інший тип дисциплінарного покарання. Дисциплінарні покарання, як правило, менші від тілесних покараннь і визначаються мусульманським суддею залежно від типу, рівня, категорії та ступеня тяжкості злочину та самого злочинця і його судимості. Дисциплінарне стягнення може бути тюремним ув’язненням, побиттям в громадських місцях, доганою або виплатою штрафу за свій злочин.

Окрім крадіжок, Іслам забороняє всі види правопорушень проти приватних володінь, майна і власності на землю. Це показано у вірші в Священному Корані:

Не пожирайте незаконно майна одне одного та не підкуплюйте суддів, щоб свідомо, шляхом гріха, привласнити частину майна інших людей! (2:188)

Таким чином, порушник буде підданий величезному і суворому покаранню в День Відплати. Це підтверджується твердженням Посланника Аллаха (с.а.с.):



«З всяким, хто незаконно бере гроші чи багатства іншого мусульманина без належного права, Аллах зустрінеться у гніві».

У ще одному твердженні Посланника Аллаха (с.а.с.) говориться:



«Всякому, хто захоплює п‘ядь землі, Аллах (с.а.с.) повісить сім земель (на шиї) в День відплати».

Ісламський закон вимагає, щоб гнобитель повернув суму, яку він незаконно викрав у інших мусульман, землю або майно, або ж він змушений оплатити вартість несправедливо конфіскованої власності. Крім того, гнобителів в такій ситуації піддають страті, яка визначається мусульманським суддею. Іслам дає право власнику багатства захистити все, чим він володіє, навіть вбити загарбника, якщо це єдиний спосіб захисту. Якщо власник вбиває загарбника, він не повинен бути страчений за вбивство, якщо він може довести, що він вбив, захищаючи свою власність. Якщо загарбник, з іншого боку, вбиває власника, який захищає своє майно, власник стає мучеником, а атакуючий – вбивцею. Це сказав Посланник Аллаха (с.а.с.),

«Всякий, хто буде убитий, захищаючи своє багатство, стане мучеником».

Настанови про збереження національних ресурсів:

Збережені національні ресурси є державною власністю, і дохід, отриманий від цих природних ресурсів, повиннен бути поміщений в державній скарбниці для фінансування потреб населення. Такі ресурси не повинні бути в приватній власності конкретних груп або класу людей або окремих осіб за будь-які заслуги. Доходи з таких ресурсів використовуються виключно для суспільного добробуту. Колективний обов’язок Ісламського суспільства – проявляти пильність до будь-якого порушника або загарбника цієї власності. Будь-яке незаконне використання спільних природних ресурсів заборонене відповідно з Ісламським вченням і принципами. Аллах, Всемогутній, говорить в славному Корані:



... І не сійте на землі зла! (2:60)

Крім того Посланник Аллаха (с.а.с.) стверджує,



«Мусульмани мають рівні права щодо трьох (природних ресурсів): Вода, трава для випасання худоби і вогонь»

Настанови про державні і приватні права людини в Ісламі:

Іслам докладає зусилля по зміцненню соціальних зв’язків між членами Ісламського суспільства. Іслам звернув увагу на права безпосередніх членів сім’ї, а потім права і обов’язки, які родичі мають стосовно один одного залежно від їх близькості. Значення і важливість таких прав варіюється залежно від виду та ступеня споріднення. Аллах, Всемогутній, говорить в славному Корані:



О люди! Бійтесь Господа вашого, Який створив вас із однієї душі та створив із неї другу до пари; а з них ще й інших чоловіків та жінок; і розселив їх. То бійтесь Аллаха, ім’ям Якого ви звертаєтесь одне до одного, і дотримуйтесь родинних зв’язків. Воістину, Аллах наглядає за вами! (4:1)

І Аллах говорить про правила успадкування:



Ви не знаєте, хто приносить вам більше користі — батьки ваші чи сини ваші, тож Аллах встановив Свій припис. Воістину, Аллах — Всезнаючий, Мудрий! (4:11)

На Інші відносини звертається увага в Ісламі, оскільки вони є частиною мережі, яка з’єднує людей, робить їх ближче один до одного в особистому і соціальному плані. Більш віддалені один до одного люди також потребують типів зв’язку, які об’єднують їх в мережу для того, щоб допомагати і цінувати один одного і будувати згуртоване суспільство. Аллах, Всемогутній стверджує в Священному Корані:



Якщо Ми зміцнимо їх на землі, вони будуть звершувати молитву, давати закят, закликати до заохочуваного й забороняти відразне. А кінець справ — в Аллаха! (22:41)

Зміцнення відносин також керується твердженням Посланника Аллаха (с.а.с.),



«Не заздріть один одному; не підвищуйте цін один для одного, любіть один одного, не відвертайтеся один від одного, і не ущемляйте один одного, але будьте слугами Аллаха, браття. Мусульманин – брат мусульманина, його не принижують і не опускають словами, його не обманюють і і не ставляться до нього з презирством. Благочестя прямо тут, – і він вказав на груди три рази. Злом є ставлення з презирством до свого брата. Мусульманин для іншого мусульманина є недоторканним; як і його кров, і його майно, і його честь».

І він (с.а.с.) сказав:



«Прикладом віруючих в любові, прихильності, співпраці і співчутті, може слугувати наше тіло. Якщо один орган тіла болить, все тіло буде підтримувати частину тіла, яка болить безсонням і лихоманкою».

Таким чином, існує кілька усталених суспільних і особистих прав людини в Ісламському суспільстві. У наступному розділі ми виділимо найбільш важливі суспільні і особисті права людини в Ісламському праві і вченні:



1. Права Всевишнього Аллаха

2. Права Пророка Мухаммада (с.а.с.)

3. Права інших Пророків і Посланців

4. Права Батьків

5. Права Чоловіка щодо Дружини

6. Права Дружини щодо Чоловіка

7. Права Дітей

8. Права Родичів

Права щодо Всевишнього Аллаха

Невід’ємне право людини щодо Аллаха (с.а.с.) поклонятися тільки Йому, не надаючи Йому конкурентів чи рівних Йому, і не приписувати Йому будь-яких синів або дочок. Вічна істина всього сущого є те, що Ля іляха іль Аллах «Не існує Бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха», що означає, що не існує так званого «бога» або божества або законної особи гідної поклоніння і абсолютного послуху. Це свідчення віри мусульманина, що включає наступні вимоги:

* Аллах єдиний заслуговує того, щоб Йому поклонятися і коритися. Ніхто не має права на шанування, окрім Нього. Всі твердження, акти і приховані наміри повинні узгоджуватись з тим, що сказав Всемогутній. Всі дії людини повинні виконуватись для вдоволення Всевишнього. Всевишній Аллах стверджує в Священному Корані:



Ваш Господь сказав: «Кличте Мене, і Я відповім вам! Воістину, ті, які гордували поклонінням Мені, ввійдуть до геєни принижені!» (40:60)

* Мусульманин зобов’язаний вірити в «Імена та Атрибути», що Аллах (с.а.с.) дав собі, або ті, що приписані йому через одкровення Його Пророка і Посланника (с.а.с.). Ніхто не може приписати будь-яке ім’я Аллаху, що ні Аллах (с.а.с.), ні Його Пророк, ні Посланники не приписали їх Йому. Ніхто не повинен пропонувати жодних необгрунтованих пояснень або подібності або висловлювати думку щодо цих Імен та Атрибутів Аллаха (с.а.с.). Всевишній Аллах говорить в Корані:


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка