Переклад european islamic research center (E. I. R. C)



Сторінка2/9
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Але веліла тому душа його вбити брата свого, і вбив він його. І опинився він посеред тих, які мали втрати! (5:30)

 І він каже:



Воістину, релігія перед Аллахом — Іслам! (3:19)

І він каже:



Хто шукає іншої релігії замість Ісламу, від того не буде прийнято, і в наступному житті він буде серед тих, хто втратив усе! (3:85)

Посланник Аллаха (с.а.с.) пояснив свою подібність до попередніх Пророків Аллаха, сказавши:



«Мій приклад і приклад Пророків, які мені передували, нагадує людину, що побудувала гарний будинок. Будинок був прекрасний і чудовий, за винятком однієї цеглини (в кутку). Люди, які бачили будинок, захоплювалися ним, але цікавились ... чому власник не докладе однієї цеглини, якої бракує? Я є тією цеглиною, якої бракує. Я останній Посланець (для людства на Землі)».

Все людство погодиться із загальним принципом, що істина, справедливість і добро повинні відстоюватись і захищатись від нападу сил брехні, тиранії і зла. Мусульмани серйозно ставляться до цього обов’язку і прагнуть поширювати істину, справедливість і добро усіма доступними законними засобами. Для мирського суспільства релігія вважається суто особистою справою. Суспільне життя за законом повинне керуватися мирськими принципами та інститутами і в жодному випадку релігією або релігійним правом. Ми повинні пам’ятати, що розвиток боротьби за мирську освіту сам по собі був реакцією на надмірності і конфлікти християнських церков та різних монархів і королів у Європі.

Це підводить до непростої ​​теми «Джихаду» (боротьба, напруга), який так багато обмовляють та неправильно розуміють у світі. Наступний вірш Священного Корану, поданий у загальному контексті, роз’яснює загальне правило Джихаду:

І боріться на шляху Аллаха проти тих, хто бореться проти вас. Але не виявляйте ворожості при цьому, бо ж, воістину, Аллах не любить тих, хто виявляє ворожість! (2:190)

У підсумку Джихад полягає в тому, що бойові дії дозволяються мусульманам для захисту від агресії, експлуатації і придушення, і навіть у цьому будь-які злочини заборонені. Арабський корінь слова «Джихад» означає прагнути, і він включає в себе не тільки боротьбу проти гнобителів і тиранів, але й боротьбу в цілому для захисту добра і знищення зла. Джихадом захищається Ісламська релігія з її кінцевою істиною, справедливістю і добром, і самі мусульмани захищаються від тих, хто бажає їм шкоди. Обов’язком всіх мусульман є вірити і практикувати Джихад у певній мірі: більш значні обов’язки існують для тих, хто має більше можливостей, але навіть бідним та інвалідам необхідно морально підтримувати і молитися за перемогу.

Джихад також практикувався в попередніх конфесіях. Оскільки зло з’являється у всьому світі і протягом всієї людської історії, Джихад існував для того, щоб зупинити тиранію і несправедливість. Він також забороняє людям поклонятися неправдивим богам і напівбогам, і ввести їх в реальність поклоніння Аллаху, у якого немає сина, рівних йому або співтоваришів. Джихад законодавчо прибирає несправедливість і приводить людину до милосердя, справедливості і миру, до Ісламу як способу життя, який зацікавлений у процвітанні людини на землі, а не в інтересах окремих груп арабів чи інших національних груп мусульман, оскільки Іслам є універсальною релігією, і не існує географічних кордонів для її сповідання. Традиція стверджує, що Посланник Аллаха (с.а.с.) сказав:

«Допоможіть своєму братові, будь він гнобитель або пригнічений». Чоловік запитав: «О, Посланник Аллаха, я допомагаю йому, коли він пригнічений, але як я можу допомогти йому, коли він гнобитель?» Він (с.а.с.) сказав: «Ти можеш втримати його від вчинення гноблення. Це буде твоя допомога».

Повідомлення і запрошення Ісламу є міжнародним і універсальним для всього людства, з всеосяжним кодексом переконань, моралі та етики у всіх сферах життя. Ісламом закладені принципи правосуддя, справедливості, рівності, свободи, процвітання, успіхів та правдивості для людини на землі. Джихад не змушує людей законодавчо, проти їхньої волі, приєднатися до Ісламу, а, швидше, він є інструментом і механізмом для підтримання миру, що дозволяє мирне поширення повідомлень про релігію єдинобожжя, справедливості та рівності для всього світу і захиститу його від нападу. Після того як люди отримали повідомлення, за ними залишається вибір – прийняти Іслам чи ні. Важливою метою Джихаду є відкрити шлях мирного поширення послання Ісламу до людей. Всевишній Аллах стверджує у Священному Корані:



Немає примусу до релігії. Прямий шлях відокремлюється від омани! Хто не вірує у тагута, а вірує в Аллаха, той вже схопився за надійну основу, яка не зламається! Аллах — Всечуючий та Всезнаючий! (2:256)

Принцип, що скріплює внутрішні відносини між урядами і народами заснований на справедливості і мирі, оскільки не може бути міцного миру без справедливості. Джихад не є «священною війною», як описано в західних ЗМІ, але це почесна «боротьба» і стійкість проти гнобителів і тих, хто виступає проти мирного поширення Слова Аллаха і віри в Нього і Його релігії – Ісламу. «Війна» зазвичай починається як привід для особистих чи національних інтересів за землю, ресурси і / або інші політичні або економічні причини. Іслам забороняє таку «війну» і дозволяє Джихад у трьох випадках, а саме:



1) Захист життя, майна і національних кордонів, без порушення закону

Аллах, говорить у Священному Корані:



І боріться на шляху Аллаха проти тих, хто бореться проти вас. Але не виявляйте ворожості при цьому, бо ж, воістину, Аллах не любить тих, хто виявляє ворожість! (2:190)

2) Усунення гноблення і відстоювання належних прав пригнобленого народу.

Зобов’язання протидії гнобленню і тиранії згадується у вірші Священного Корану:



І чому б вам не боротися на шляху Аллаха заради слабких чоловіків, жінок і дітей, які говорять: «Господи наш! Виведи нас із цього міста, жителі якого є несправедливими. Даруй нам від Себе покровителя, даруй нам від Себе помічника!» (4:75)

Пророк Аллаха (с.а.с.) сказав:



«Найкращий Джихад – слово істини перед тиранічним несправедливим правителем».

3) Захист віри і релігії.

Аллах, Всевишній, говорить у Священному Корані:



Боріться з ними, доки не зникне смута і релігія не буде цілком належати Аллаху. А якщо вони зупиняться, то Аллах бачить, що вони роблять! (8:39).

«Муджахід» (мусульманський борець за справу Аллаха) повинен очистити свій намір для вдоволення Аллаха. Він повинен мати чітке розуміння того, що Джихад є тільки для наступних причин: щоб захистити Іслам і мусульман, і для поширення послання Ісламу і Слова Аллаха. Якщо вороги Ісламу, які борються проти мусульман припиняють свої атаки, і приймають правила для справедливого миру, мусульманським борцям наказується припинити бойові дії.



Якщо вони оберуть мир, то обирай його й ти. І покладай сподівання на Аллаха. Воістину, Він — Всечуючий та Всезнаючий! (8:61)

І він Найвозвишеніший сказав:



Та якщо вони відступлять, не почнуть битви і запропонують вам мир, то Аллах не дозволить вам жодних дій проти них! (4:90)

Іслам дозволив боротьбу тільки для зазначених вище причин і окреслив суворі правила поведінки на «війні». Усі інші причини для «війни» повністю заборонені в Ісламі, наприклад, війна за землю, для розширення колоніальних інтересів і помсти, і т.д. Іслам не дозволяє бійцям убивати будь-як, а дозволяє їм вбивати лише військовослужбовців і тих, хто безпосередньо підтримує збройні сили. Іслам не дозволяє, приймати чи виправдовувати вбивство літніх людей, дітей, жінок, тих, які проходять курс лікування, медичний персонал, і ченців, які мають усамітнитися для поклоніння Аллаху (с.а.с.). Іслам забороняє каліцтво тіла і органів померлих ворожих бійців. Іслам також забороняє вбивство великої рогатої худоби або будь-яких тварин ворогів, руйнування будинків людей і забруднення питних водних ресурсів, в тому числі річок, озер, джерел і води з криниць при боротьбі з ворогами. Ці поняття згадуються у багатьох віршах Священного Корану, в тому числі і у цьому:



Користуючись тим, що дарував тобі Аллах, шукай наступного життя, але не забувай про свою частку в земному житті. Роби добро — так, як вчинив із тобою Аллах, і не прагни ширити безчестя на землі. Воістину, Аллах не любить нечестивих!» (28:77)

Вони також опираються на багато висловлювань Посланника Аллаха (с.а.с.), наприклад, він стверджує:



«Боріться за справу Аллаха і в Його Ім’я, проти невіруючих в Аллаха. Боріться з ними, але не порушуйте ваші угоди або перемир’я, не калічте, та не вбивайте новонароджену дитину ...»

І він (с.а.с.) сказав:



«... Не вбивайте жінку або раба».

Це також стосується вказівок та рекомендацій першого халіфа Абу Бакра (р.а.а.), до його військових лідерів по введенню їх в Джихад. Було передано, що він сказав: «Слухайте і коріться наступним десяти наказам та настановам: Не зраджуйте нікого (якщо ви даєте заставу). Не крадіть з військових здобутків. Не порушуйте свою обіцянку у вірності. Не калічте тіла вбитих ворожих бійців або померлих. Не вбивайте дітей або неповнолітніх. Не вбивайте літніх чоловіків або жінкок. Не вбивайте жінку. Не викорчовуйте дерева фінікової пальми (або будь-яких інших дерев) і не спалюйте їх. Нічого не вирізайте та не нищіть плоди дерева. Не забивайте овець, корів чи верблюдів, окрім як для їжі. Ви, звичайно, будете проходити повз людей, які ізолюватимуть себе для усамітненого поклоніння Аллаху (с.а.с.), монахів та інших, - залиште їх у спокої і не заважайте їм. Ви, звичайно, зупинитеся у людей по дорозі, які будуть приносити вам їжу. Всякий раз, коли ви їсте, вимовляйте ім’я Аллаха (с.а.с.). Ви, звичайно, будете проходити повз групи людей, які голять волосся в середині голови, і залишають волосся навколо довгими пасмами: вам дозволено битися і вбивати цих людей, оскільки вони є воїнами ворогів, які піднімають мечі проти вас. Ідіть вперед з ім’ям Аллаха (с.а.с.)».

Військовополонені не піддаються тортурам, приниженням, або нівеченню. Вони не повинні бути ув’язненими в жорстких клаустрофобних тюремних камерах без достатньої кількості їжі та води, змушені помирати таким чином. Священний Коран говорить:

Вони дають їжу нужденному, сироті й полоненому, хоча й самі хочуть її. «Ми годуємо вас заради Лику Аллаха; ми не прагнемо вашої відплати чи вдячності! (76:8-9)

Ісламський уряд має право або звільнити таких військовополонених, без викупу всіх або за погоджений викуп або обміняти їх на мусульманських військовополонених. Це сказано у вірші Священного Корану:



Тож коли ви зустрічаєте тих, які не увірували, (у битві) рубайте їхні шиї. А коли ви здолаєте їх, то міцно накладайте пута! Далі або милуйте їх, або беріть викуп — доти, доки війна не скине свій тягар. Так! Якби Аллах побажав, то помстився б їм Сам, але Він прагне випробувати одних із вас іншими. Вчинки тих, які ведуть боротьбу на шляху Аллаха, Він ніколи не зробить марними (47:4)

Підкорені народи, до яких відносяться немусульманські жителі Ісламської держави та члени їхніх сімей, майно та маєтки мають право на захист з боку Ісламського закону від будь-яких порушень. Ніхто не має право конфіскувати володіння або багатства немусульманських жителів, чи принижувати їх, чи зазіхати на їхню честь. Ніхто не має права несправедливо нападати на них. Віра і релігійна практика немусульманських жителів в Ісламській державі тримається встановлених законом меж. Наприклад, Аллах говорить в Корані:



Якщо Ми зміцнимо їх на землі, вони будуть звершувати молитву, давати закят, закликати до заохочуваного й забороняти відразне. А кінець справ — в Аллаха! (22.: 41)

Немусульманські жителі Ісламської держави зобов’язані платити мінімальний податок, який називається «Джизья», який є певним типом головного податку, що стягується з осіб, які не приймають Іслам і бажають зберегти свою релігію, живучи в Ісламській державі та під Ісламським правлінням. Наприклад, в ранніх Ісламських державах, в той час як багаті мусульмани платили 2,5% від накопичених багатств, немусульманські жителі платили джизью в трьох категоріях: багатий і заможний клас –суму, рівнозначну (48) сорока восьми дихмарам на рік, середній клас, представниками якого є купці, торговці і фермери –суму, еквівалентну (24) двадцяти чотирьом дихмарам на рік, і робітничий клас, представниками якого є пекарі, теслі, сантехніки і т.п. –суму, еквівалентну (12) дванадцяти дихмарам на рік. Джизья збирається в обмін на захист немусульманських жителів Ісламської держави і їх багатства. Мусульманський лідер і полководець, генерал Халід бін аль-Валід (р.а.а.) дав клятву немусульманським жителям Ісламської держави в той час, і сказав: «Я пропоную вам свою клятву у вірності, повністю захищати вас в обмін на податок. Якщо ми забезпечуємо необхідний захист, ми маємо право на податок. В іншому випадку, ви не зобов’язані його платити.» Потім, коли мусульманські сили повинні були залишити поле битви, вони повертали джизью, яку вони взяли, оскільки були не в змозі забезпечити обіцяну безпеку.

Джизья не стосується кожного немусульманського жителя Ісламської держави, а, скоріше, вона береться з тих, хто заробляє. Багато категорій громадян звільняються від сплати Джизьї, в тому числі незаможні, неповнолітні, жінки, ченці, сліпі та фізично обмежені особи. Іслам зробив його обов’язковим для Ісламського уряду, щоб забезпечити повний захист цих категорій людей і запропонувати їм відповідну допомогу для життя. Насправді, клятва дана генералом Халід бін аль-Валід (р.а.а.) немусульманським жителям міста під назвою Хіра Іраку, під Ісламським правлінням, стверджувала наступне:

«Літня людина, скалічений працівник, невиліковно хвора людина або багатий чоловік, який збанкрутував, і на основі цього заслуговує допомоги від друзів по релігії, не зобов’язані платити податок. Крім того, кожен з них буде мати право на відповідну допомогу з Ісламських фінансів для себе і своїх підопічних.»

Інший приклад, коли другий халіф Омар ібн аль-Хаттаб (р.а.а.), колись пройшов повз старшого єврейського чоловіка, який просив милостиню. Омар (р.а.а.) запитав про нього, і йому повідомили, що він був немусульманським жителем Ісламської держави. Омар (р.а.а.) відразу сказав: «Ми не були справедливими до вас! Ми збирали податок з вас, коли ви були молодим і знехтували вами на старості років! Омар (р.а.а.) забрав старого єврея в свій будинок і запропонував йому усе, що мав з їжі та одягу. Пізніше, Омар (р.а.а.) призначив осіб, відповідальних за казну, говорячи:



«Відслідковуйте, контролюйте і спостерігайте за подібними ситуаціями. Запропонуйте їм допомогу, достатню їм та членам їхніх сімей з Ісламських фінансів.»

Аллах (с.а.с.) стверджує в Священному Корані:



Милостиня призначена для нужденних і бідних (9:60)

[Тобто, на початку знаменитого вірша про закят (обов’язкову благодійність)] В одній інтерпретації цього вірша, бідні – мусульмани, і нужденні – немусульманські жителі Ісламської держави.



Оберігання себе

  • Фізична безпека й захист:

Життя людини священне, і дароване Аллахом, Творцем. Для захисту людського життя Іслам узаконив матеріальні і тілесні покарання і відплати для того, хто переступає закон, і вбиває або фізично шкодить іншим. Вбивство ділиться на три типи: навмисне і / або умисне вбивство, ненавмисне вбивство, і цілковита помилка. Іслам наказує карати будь-кого, хто здійснює умисне вбивство невинної людини, прагнучи застосувати якомога сильніший засіб залякування, через який можна викорінити спокусу скоювати навмисне вбивство. Ненавмисні вбивства та помилкові вбивства є окремими категоріями з окремою меншою карою, і близьким родичам жертви виплачуються кровні гроші. Сім’я чи спадкоємець вбитого отримує Діях - кровні гроші – якщо вони не хочуть пробачити вбивцю. Вбивця повинен покаятися перед Аллахом і очиститись через звільнення мусульманських рабів, а якщо це неможливо, постити протягом двох місяців поспіль. Такими є штрафи для збереження життя. Ніхто не має права втручатися в життя людей, майно або пожитки без законних підстав. Всі гнобителі або насильники повинні бути застережені від несправедливого вбивства чи переслідування інших безневинних членів Ісламського суспільства, і ці суворі покарання повинні бути їм зрозумілими. Якщо відплата не співмірна із самим злочином, то злочинці стають сміливішими у своїй злочинній діяльності. Всі інші тілесні покарання мають ті ж обгрунтування, в яких покарання пропорційне до конкретних вимірів злочину і відплата повинна припинити всі суперечки і плутанину. Всі страти і тілесні покарання призначені для збереження людського життя та майна в Ісламському суспільстві. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:

Помста рятує життя ваше, о ви, обдаровані розумом! Можливо, будете богобоязливі ви! (2:179)

Покаранням у майбутньому житті за умисне вбивство, за яке не було каяття буде Гнів Аллаха. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:



І нехай мають страх перед Аллахом ті, які, залишивши після себе слабких нащадків, боялися би за них. Нехай же вони бояться Аллаха та говорять розсудливе слово. (4:9).

Іслам вводить для кожного певні обов’язки, що стосуються захисту людського життя. Нижче наведені деякі з цих функцій:



1. Людина не є душею чи тілом: скоріше, це священна сутність, довірена їм на тимчасовій основі. Нікому не дозволяються зумисні тортури або нанесення шкоди собі або виконання будь-якого типу суїцидальних злочинів чи необережних дій, що призводять до руйнування. Життя дається в жертву тільки за справу Аллаха. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:

О ви, які увірували! Не пожирайте майна одне одного шляхом неправди, хіба тільки шляхом торгівлі, якою ви будете взаємно задоволені. І не вбивайте одне одного! Воістину, Аллах Милосердний до вас! (4:29)

 2. Людина повинна підтримувати належне харчування, щоб задовольнити мінімальні вимоги необхідні для здоров’я. Вона не має права позбавляти себе допустимих їжі, питва, одягу, шлюбу і належного догляду під будь-якими приводами, якщо це не заподіює йому шкоди. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:



Запитай: «Хто заборонив прикраси, які Аллах дав Своїм рабам, а також блага з наділу Його?» Скажи: «Вони — для тих, які ще в земному житті щиро увірували в День Воскресіння!» Так Ми пояснюємо знамення для людей, які знають! (7:32)

Аллах, Піднесений, перестерігав Пророка (с.а.с.), коли він утримувався від вживання в їжу меду щоб вгодити одній з його дружин, і це стало вічним уроком для всіх мусульман. Аллах стверджує в Священному Корані:



О Пророку! Чому ти, прагнучи догодити своїм дружинам, забороняєш те, що дозволив тобі Аллах? Аллах — Прощаючий, Милосердний! (66:1)

Помірність лежить між скупістю та марнотратством. Людина може користуватися законними щедротами, запропонованими Аллахом на землі людині, в помірних рамках Ісламських законів і без втрат. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:



О сини Адама! Вбирайтеся в одяг свій, де б ви не здійснювали поклоніння. Їжте й пийте, але не понад міру. Воістину, Він не любить тих, які порушують міру!(7:31).

Не можна нехтувати фізичними потребами тіла і робити шкоду по необережності або вчиняти самокатування. Аллах, Всевишній, говорить в славному Корані:



Аллах не вимагає від людини понад можливості її. За неї те, що здобула собі вона, і проти неї теж те, що здобула собі вона. (2:286)

Повідомляється, що Анас бін Малік (р.а.а.) говорить, що «Троє чоловіків прийшли до будинку дружини Пророка (с.а.с.) , щоб дізнатися, як Пророк поклоняється Аллаху (с.а.с.). Коли їм було розказано, вони подумали, що їхнє поклоніння є незначним і сказали: «Де ми знаходимось в порівнянні з Пророком (с.а.с.), а Аллах простив його минулі гріхи і майбутні гріхи». Один з них сказав: «Що стосується мене, я молитимусь всю ніч» Інший сказав: «Я дотримуватимусь посту безперервно і не порушуватиму його». Третій сказав: «я утримуватимусь від жінок і ніколи не одружусь». Пророк (с.а.с.) прийшов до них і сказав:



«Ви люди, які говорили такі речі? Клянуся Аллахом, я боюся Аллаха більше, ніж ви, і я найбільш слухняний і покірний серед вас, але все ж дотримуюся посту і припиняю його, молюся і сплю вночі, і одружений. Таким чином, той, хто відвертається від моєї Сунни, не зі мною».

Мир і безпека:

Право на безпеку і захист чоловіка і всієї його родини є основним правом людини. Всі громадяни в мусульманському суспільстві не повинні бути заляканими, їм не повинні загрожувати словами, діями або зброєю. Традиція Посланника Аллаха (с.а.с.) говорить:



«Для мусульманина неприпустимо лякати іншого мусульманина».

Почуття безпеки дозволяє людям у суспільстві мати свободу пересування та руху для того, щоб працювати і заробляти собі на життя чесною працею. Тілесна і матеріальна кара були закладені і створені для того, щоб накласти суворе покарання на тих, хто намагається порушити мир, безпеку і стабільність в мусульманському суспільстві. Посланник Аллаха (с.а.с.) заявив у своїй прощальній промові:



«Воістину, ваша кров, честь і багатство є незаконними один до одного. Їм не дозволено втручатися, як не дозволено втручатися в цей (почесний і священний) День (День Арафа під час Хаджу), в цей священний місяць (місяць паломництва), і в цьому священному Місті (місто Мекка)».

Їжа та напої, життєвонеобхідні та корисні для всіх:

Здорове харчування повинно бути доступним усім людям в Ісламському суспільстві через надання гідної і підходящої можливості працювати робочий силі в суспільстві. Наявність підхожих можливостей для торгівлі та роботи дуже важливі для людей, для задоволення їхніх основних потреб. Ті, хто не можуть працювати через старість, інвалідність, хронічні захворювання, або не мають годувальника у родині, - отримують право на державну допомогу від Ісламського уряду. Закят (обов’язкова милостиня і благодійність), що надається багатшими людьми в суспільстві, повинна бути доступною для нужденних, які не можуть заробити пристойний дохід на законних підставах. Закят є обов’язковою благодійністю, яка береться в багатих і віддається конкретним категоріям суспільства. Це засновано на Хадисі Посланника Аллаха (с.а.с.) в його пораді своєму товаришеві Муаду бен Джабалю (р.а.а.) під час відсилання його на місію, щоб закликати до Ісламу в Ємені:



«Скажи народу Ємену, що Всевишній Аллах наказав віддавати частину свого багатства, як закят (обов’язкову благодійність) багатими і роздавати вбогим і нужденним».

Інші добровільні пожертвування, дари, фінансові зобов’язання і т.п. є хорошим способом догодити Всевишньому Аллаху, і допомогти бідним і нужденним членам суспільства. Це також згадано в багатьох писаннях, включаючи Хадиси Посланника Аллаха (с.а.с.),



«Не віруючим є той, який вдовольняє свої потреби, в той час як його сусід голодує».

Ці бідні і нужденні люди також мають право на справедливий поділ і частку Ісламських багатств. Це також сказано у Хадисі Посланника Аллаха (с.а.с.),



«Всякий, хто залишає після себе спадщину (багатство і маєтки) по праву лишає їх своїм спадкоємцям. Якщо людина полишає бідних і нужденних членів його сім’ї, Аллах (с.а.с.), і Його Посланник (с.а.с.) піклуватимуться про них».

Правильне й адекватне медичне обслуговування:

Іслам забороняє усе, що може викликати шкідливий вплив на здоров’я населення. Іслам забороняє всі види шкідливих наркотиків та одурманюючих речовин. Іслам забороняє вживання в їжу крові, мертвечини, нечистих тварин, як свиня, і усі їхні побічні продукти і т. д. Іслам забороняє всі аморальні вчинки, такі як блуд, перелюб і гомосексуалізм. Іслам зобов’язує до карантину під час чуми для вхідного і вихідного потоку людей для того, щоб переконатися, що ніякої епідемії чи небезпечних захворювань не поширюється в суспільстві. Посланник Аллаха (с.а.с.) сказав:


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка