Педагогічне кредо



Сторінка6/8
Дата конвертації26.12.2016
Розмір1.2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Як подружити дитину з книгою

Поради батькам
Надайте дитині відкритий доступ до книг:

організуйте в доступному для дитини місці поличку, куточок, домашню бібліотеку з дитя­чими книжками; разом створюйте тематичні виставки; "лікуйте" зіпсовані книжки.


Разом читайте та обговорюйте твори:

влаштовуйте щоденні (чи щотижневі) сімейні читання книжок з подальшим їх обговорен­ням (зміст книжок та час визначається за­лежно від вікових, психофізіологічних та ін­дивідуальних особливостей дітей).


Переконайтеся, що ви добрий оповідач:

оволодійте мистецтвом виразного читання, акторського виконання літературних творів.




  • Добирайте книги відповідно до індиві­дуальних особливостей дітей: агресивній дитині бажано не розповідати й не читати
    казок, де є сцени агресії (особливо з відпо­відними ілюстраціями), невпевненій в собі — читайте про те, як персонажі переборювали
    свій страх тощо. Обрати відповідні твори до­поможе психолог.




  • Розглядайте й обговорюйте ілюстрації:

таким чином діти оволодівають умінням бу­дувати розповіді, переказувати твори, а при­думуючи назву до ілюстрації, вчаться уза­гальнювати свою розповідь, аналізувати і визначати головне в ілюстрації.
Залучайте дітей до створення книжок

власноруч: твори для книжок діти можуть обирати або складати самостійно, дорослий їх записує, діти — малюють ілюстрації, разом скріплюють сторінки.
Подавайте добрий приклад: багато читайте для себе і для дітей, ходіть разом до бібліо­теки, в книжкові крамниці, пропонуйте дитині
самостійно обирати книжки, цікаві їй.

Деякі рекомендації щодо виховання

  • Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схо­жа на жодну іншу і не с вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

  • Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чес­нотами. Сприймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

  • Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що люби­тимете її за будь-яких обставин.

  • Не бійтеся «залюбити* своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йо­му в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

  • Обираючи знаряддя виховного впливу, в давайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

  • Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на - вседозволеність та без­доглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.

  • Намагайтеся впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб дава­ти їй інструкції. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про по­карання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти за що її покарали. Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйма­тися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Дитина по­винна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас

  • Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.


Як привчати малюка до порядку

методичні рекомендації

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків. Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього. По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу. Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».
Поговоримо відверто. Чого не треба робити при дітях?

Поради батькам

Дослідники з Університету Торонто в США нагадують, що маленькі діти завжди імітують вчинки своїх батьків. Тому експерти настійно рекомендують мамам і татам стежити за своєю поведінкою і не допускати виконання наступних дій на очах у дітей:

Сварка з чоловіком. Діти, які бачать, що їх батьки постійно сваряться, стають агресивними, схвильованими і схильними до частих проявів депресій. Для Ваших дітей Ви - приклад для наслідування. Чому ж малюк навчиться у батьків, які постійно сваряться?
Інтимні ласки. Безумовно, прояв ніжності і любові (триматися за руки, поцілувати в щічку, обійняти) - невід'ємна частина відносин, як між подружжям, так і між батьками та дітьми. Такі ласки позитивно вплинуть на емоційний розвиток дитини, і в майбутньому допоможуть йому створити міцні стосунки з представниками протилежної статі. Але надмірний прояв сексуальності, відвертий флірт між подружжям можуть викликати негативні почуття у дитини.

Лайливі слова. Припускаючи висловлювання з використанням лайки у бік чоловіка або дружини, батьки тим самим наражають на небезпеку свою репутацію в очах малюка. Не дивно, якщо він потім не буде слухати батьків або буде погано відгукуватися про них в школі чи в колі друзів.

Надмірна увага до телевізора. Новини, кримінальні передачі і навіть реклама негативно впливають на емоційний розвиток дітей, наражаючи на небезпеку не тільки їхнє здоров'я, але й життя. Спробуйте краще проводити час разом десь за містом або влаштуйте похід у зоопарк, музей, театр.

Вживання алкоголю і куріння. Діти, у яких батьки страждають від подібних згубних звичок, вже в підлітковому віці можуть почати палити і вживати спиртні напої.

Брехня. Навіть маленька брехня в порятунок тихого, родинного вечора, але усвідомлювана дитиною, може стати причиною появи не самих правдивих висловлювань в розмовах Вашого малюка.

Поради батькам щодо мовленнєвого розвитку
1. Не допускайте у спілкуванні з дітьми спотвореного вимовляння слів, підлаштовуючись до їхньої вимови.

2. Якщо дитині важко вимовляти певний звук, спробуйте доступно пояснити їй необхідну дію мовленнєвих органів.

3. Вивчіть з дитиною кілька скоромовок; привчайте промовляти скоромовку швидко, чітко відтворювати всі звуки.

4.Виховуйте у дитини увагу до звукової будови слів, навчіть виділяти перший і останній звуки в слові, впізнавати окремі звуки в середині слів.

5. Спонукайте дітей до запитань. Прислухайтесь, чи запитання дитини звучить правильно, а потім відповідайте на нього. Не намагайтесь відповісти на кожне запитання малюка. Інколи запитуйте: «А ти як думаєш?».

6. Використовуйте для мовних вправ предметні і сюжетні малюнки..


7.Допоможіть дитині вивчити кілька цікавих для неї віршиків.

8.Знайомлячи дітей з літерами ( буквами) користуйтесь завжди їхніми правильними алфавітними назвами.

9.Спонукайтке дітей упізнавати відомі їм літери у написах на вулиці, на транспорті.

10.Створіть невеличку дитячу бібліотеку. Привчайте дитину бережно ставитися до книжок., закладіть прагнення берегти їх на все життя.



Ідучи до школи 6 - річні діти мають володіти такими вміннями

- Говорити чітко, виразно, правильно;

- Спілкуватися між собою із дорослими, дотримуючись правил
ввічливості;

- Звертаючись до однолітків і дорослих вживати кличну форму імені ,


загальної назви ( тату, мамо, бабусю), слова ввічливості;

- Розповідати про себе , про своїх батьків та інших членів родини без


тривалих пауз і повторів;

- Розповідати про улюблених домашніх тварин, іграшки, описувати їх усно;

- Розрізняти на слух вірш, оповідання, казку;

- Переказувати близько до почутого казку, розповідати напам'ять вірш;

- Домислювати до оповідання кінцівку.

Опанування дітьми дошкільного віку зазначених умінь, створить надійне підґрунтя для успішного навчання в школі, головною передумовою якого є розвинене дитяче мовлення.


Щоб ваші діти правильно і гарно розмовляли

Рекомендації

Наприкінці першого року життя у мовленні дітей з'являються речення, які складаються з одного ізольованого слова — слова-речення. У 1 рік і 9 місяців в активному мовленні з'являються перші двослівні речення. Наприклад, "Ляля па" (ляля впала), "Дай сяпу" (дай шапку).

Поява перших двослівних речень можлива лише тоді, коли в словнику дитини нараховується до 40—60 слів. Наприкінці другого року життя маля починає вживати трислівні речення. Спочатку це речення-прохання, звернення до батьків допомогти здійснити якусь дію. В 1 рік і 10—11 місяців у мої дітей з'являються чотирислівні речення. Наприклад: "Тату, да Мишку моток" (молоток), "Мамо, дінь Вові апку" (Мамо, надінь Вові шапку). В 1 рік 11 місяців — 2 роки більшість малят починає вживати складні речення без сполучників.

На третьому році життя (2 роки 3—4 місяці) у мовленні дітей з'являються речення з прямою мовою. Наприклад: "Тато сказав Олі Не ходи на кухню".

Якщо дитина опанувала роз ^мовне мовлення, треба спонукати її запитаннями до розповіді про минулі події та відсутні предмети "У кого ти була в гостях?", "Що ті бачила на прогулянці", "Що тобі казав дідусь?" Відтак — слід вимагати від неї багатослівну відповідь, оформлену в речення.

Словесні доручення спонукають дитину до вживання різного типу речень. Так, їй пропонують звернутися до кожного з члєніе сім'ї з відповідним проханням чи запитанням: "Підійди до бабусі запитай: Бабусю, каша для Олі скоро звариться?", "Підійди де татка і попроси: Тату, дай мені, будь ласка, книжку для мами". Згодом слід запитати в малюка про виконане доручення: "Олю, що тобі відповіла бабуся?", "Що тобі сказав тато?"

Дієвим прийомом є бесіди за картинками. Дорослий складає коротку сюжетну розповідь, вживаючи речення різної складності, пояснює кілька разів зміст картини, потім звертається до дитини із запитаннями. Запитання типу: "Що робить хлопчик, а що дівчинка?" спонукають малюка до вживання складних речень: "Дівчинка грається з лялькою, а хлопчик веде машину".

Щоб навчити маля правильно вживати в реченні прийменники, узгоджувати слова в роді, числі та відмінку, слід проводити ігри, які допоможуть навчити дитину правильно вживати в реченні прийменники в, у, на, за, між.

Наприклад, гра "Червоні прапорці". Дорослий показує червоні прапорці і запитує: "Що це?".

Бере в руки два прапорці і веде розмову в такому плані: "Скільки у мене в руці прапорців?", "Якого вони кольору?", "Сьогодні ми будемо гратися з тобою прапорцями. Ти відвернися і заплющ очі, я сховаю прапорці в кімнаті, а ти будеш відшукувати їх і говорити, де вони є".

Прапорці ховають щоразу в різні місця так, щоб дитина легко могла їх відшукати і сказати, де вони є. Наприклад: "Прапорець у вазі", "Прапорець на столі", "Прапорець між книжками".

З метою навчити дітей у вживанні іменників однини і множини середнього, жіночого та чоловічого роду доцільно проводити ігри типу "Подивимося, що у нас є в кімнаті".

Мати звертається до дитини: "Зараз ми з тобою ходитимемо по кімнаті й називатимемо все, що у нас є". Бере дитину за руку, йде з нею по кімнаті і запитує: "Що це таке?", "Як називається?", "Для чого воно нам потрібне?", "Де тримається наш посуд?", "На чому стоїть телевізор?". Переходять до іншої кімнати, до кухні, продовжують огляд предметів.

Систематична робота батьків над розвитком мовлення дитини сприяє опануванню нею різних типів речень.

Поради батькам

• ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову дитини.

Пам'ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильне мовлення

дорослих;

• не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

Мовленнєве спілкування дитини в сім’ї. Мовні ігри

Поради батькам


Відомо, що вся діяльність людини безпосередньо пов'язана з мовлен- ням, яке вже з перших років життя відповідно впливає на цю діяльність.

Зрозуміло, що певні відхилення у мовленнєвому розвитку негативно відбиваються на формуванні діяльності та особистості дитини в цілому. Порушення мовлення дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в оволодінні читанням та письмом пов'язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли, у дітей порушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонематичного слуху), але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

Часто в дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовленнєвого виховання в сім'ї. Батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їх мислення, тим ширші їх можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буде себе відчувати в спілкуванні та взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки постійно повинні уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще у дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті; невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків у період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формується на основі усного мовлення. Дитина пише так, як говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, часто так звикають до мовлення своїх дітей, що не чують неправильної вимови звуків. Є батьки, які не надають належної уваги вадам мовлення, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матеріал (скоромовки), щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимога може викликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заїкання.Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутись за допомогою до логопеда.

Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

1. Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, про-генія та відкритий прикус - язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада - коротка під'язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.



  1. Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійно сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). Дослідженням доведено, що у дітей, які постійно слухають плеєр, на 30% знижений слух. При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

  2. Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще не доступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають
    часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимагають часто повторювати слова з цими звуками.

  1. Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною («сюсюкання»). Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворенні звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту...). Батьки повинні
    спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають в розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

  2. Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є в оточенні).

  3. Двомовність у сім'ї.

  1. Педагогічна занедбаність дитини.

  2. Недорозвиток фонематичного слуху.

  3. Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.

Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терпляче, не можна сварити дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.

Мовні ігри

Ці ігри допомагатимуть розвивати й корегувати моторику, мовлення, увагу та пам'ять малюків.



"Пальчикова сімейка".

Оцей пальчик — мій дідусь,

А оцей — бабуся.

Оцей пальчик — мій татусь,

А ось цей — матуся.

Оцей пальчик — я.

Така наша сім'я!

"Хоботок". Витягнути губи вперед, напружити, як під час вимови звука [у]. В зоопарку ми були,

Там великі є слони.

А маленький Раві

Привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

Ніби "Всім привіт!" казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай



"Гойдалка ". Висунути вузький язик. Тягнутися кінчиком то до носа, до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Виконувати під лічбу 10-15 разів.

Небо — земля, небо — земля:

Свого язика гойдаю так я.

Тож і ти часу не гай,

Язичок свій погойдай.

Та, дивися, не лінись —

Вгору-вниз, угору-вниз.

Хто це? Хто це?

Мета: збагачення словника. Розрізнення висоти, сили й тембру голосу. Обладнання: предметні картинки (свійські тварини та їхні дитинчата). Попередня робота: бесіда про свійських тварин.

Дорослий читає вірш і пропонує дитині закінчити його, дібравши відповідне звуконаслідування.

В маленького песика тато

Вартує подвір'я і хату.

Всю ніч йому син помагав:

Як тато, вигукував...(Гав!)

Ходить котик тишком-нишком,

Упіймав сіреньку мишку.

Він угору хвіст підняв

І промовив гордо...(Няв!)

Поросятко хоче їсти,

Не знаходить собі місця.

Каші я йому зварю,

Поросятко скаже... (Хрю!)

Звертання до дитини

Поради батькам

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо промовлені спокійним тоном. А є слова, які люди, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи поліпшувати настрій.



«Заборонені» звертання до дитини:

*Скільки разів тобі повторювати...

*Я сказала — зроби...

*Ти що, не розумієш?..

*У всіх діти як діти, а ти...

*За що мені така кара...

* Не лізь, якщо не можеш зробити...

* І в кого ти тільки такий вдався...

*Невже тобі важко запам'ятати, що...

* У моєї подруги дитина—просто ангел, а ти в мене...

«Потрібні» звертання до дитини:

* Вирішимо все разом...

* Як ти вважаєш...

* Мій любий...

*Це ти добре придумав(ла)...

*Таке тільки ти міг придумати...

*Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)...

*Я так вдячна долі, що ти в мене є...

*Впевнена, що ти зможеш...

*Я завжди знала, що моя дитина найкраща.



Безпека життєдіяльності

Поради батькам

1.Вивчіть з дитиною, як її звати і як звати батьків, а також домашню адресу, телефон.

2.Заберіть усі предмети, якими може поранитися ваша дитина.

3.Після того, як ви пішли, дитина повинна зачинити двері на ланцюжок і відчинити їх лише в тому випадку, коли ви повністю назвали себе.

4.Залишаючи дитині ключі від квартири, не вішайте їх її на шию та не лишайте на поясі, залиште їх у сусідів або родичів, які живуть поблизу, або покладіть у внутрішню кишеню.

5.Якщо ви не можете прийти за дитиною до школи або дитячого садка, попередьте про те, хто її забере, і покажіть цю людину в обличчя.

6.Попросіть вихователя зв’язатися з вами, якщо за дитиною прийшли незнайомі люди, про яких ви його не попереджали.

7.Ваша дитина не повинна приводити до себе в гості незнайомих людей, навіть коли вони посилаються на вас.

8.Ваша дитина ніколи не повинна йти з навчального закладу з людьми, яких вона не знає, навіть якщо вони посилаються на вас.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка