Педагогічне кредо



Сторінка5/8
Дата конвертації26.12.2016
Розмір1.2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Дорогою до садочка

Консультація

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні...

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком) є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки. Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забі­гає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти ці калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевне­ності в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати всі круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розби­ратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети пев­ного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.

Словесний поєдинок: За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву, на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самими правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і навіть казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очіку­ванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчи­ка позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування, а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в лісі, за зайцями ганяється». Один 5-річний «вундеркінд» склав з татом загадку, яку навіть вихователька не змогла відгадати. «Що сирим не їдять, а вареним викидають». З'ясувалося, лавровий листок. Малюк,, спостерігаючи за приготування юшки, запитав: «Татку, чому ти викидаєш ці листочки, вони ж зварилися?». Ось так. Дер­зайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та ігри, і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітно.
Навчайте малюків логіко-математичному мисленню

Консультація


Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів щодо успіхів у підготовці малюків до школи в їх фізичному, психічному, інте­лектуальному розвитку. Але важливо пам'ятати, що ще більш ніж раніше зростає роль батьків, кожного доросло­го, який відповідає формуванню осо­бистості дитини в сім'ї, навчанню її чи­тання, письму, математики, логічному мисленню.

Математична підготовка дитини про­водиться під керівництвом дорослого поступово, в процесі систематичних за­нять, направлених на ознайомлення з кількісними, просторовими і часовими відношеннями. Заняття можуть прохо­дити у формі гри, бесіди, розповіді й по­яснень дорослого, а також організації практичних дій самих дітей (накладан­ня, прикладання, вимірювання, вирізання, побудови, перелічування, письма, штриховки і т. д.). В результаті у дитини формується знання про те, що навколишнє життя заповнене багатьма звуками, рухами, предметами, які відрізняються за своєю природою, кількістю, формою, величиною, розмі­щенням у просторі. Чим точніші у дітей знання, тим глибше вони розуміють оточуючу їх дійсність.

Одночасно з придбанням знань у ди­тини розвиваються навички порівнюва­ти окремі предмети і множини, виділяти основні їх якості, об'єднувати. Оперую­чи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами) дитина вчиться встановлю­вати рівність і нерівність множин, нази­вати кількість певними словами: біль­ше, менше, порівну, стільки-скільки. Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття числа. При організації навчання батьки повинні звертати увагу на те, щоб дитина правильно на­зивала терміни: «число», «цифра».

Результат роботи буде залежати від того, наскільки ви зможете зацікавити дитину, як забезпечите її практичну і пізнавальну активність на занятті. Так, на одному із занять дорослий ставить мету: познайомити дитину з тим, що предмети відрізняються один від одного за величиною, бувають великі й маленькі. Проводяться дидактичні ігри «Гра з мотрійкою» (дитина відкриває мотрійку, знаходить меншу за попередню, поставити завдання «Знайди велику (маленьку) мотрійку), «Поклади маленьку мотрійку у маленьку іншу, а потім У велику» і т. д.). «Гра з пірамідою» (завдання аналогічне).

З метою закріплення знань про те, Що предмети відрізняються за величиною потрібно організовувати спостереження на прогулянці: велика і маленька собачки, вантажна і легкова машини, чому вантажна машина велика? І т. д. Закріплення знань про величину можна організовувати і при одяганні, роздяганні, підготовці до прийому їжі, сервіровці столу. Наприклад: перед дитиною ставлять дві чашки: «Що це? Подай мені велику чашку, а собі візьми маленьку». Потім дорослий кладе дві різні за величиною ложки і каже: «Знайди маленьку ложечку і поклади її в маленьку чашку, велику ложку — у велику чашку».

Мама і бабуся на кухні. Запропонуйте дитині подати велику моркву і маленьку. Ось так ненав'язливо батьки допомагають дитині придбати знання про величину предмета.

Порівнюючи предмети, дорослий допомагає дитині встановлювати схожість і відмінність між ними за кольором, формою, величиною, а потім і кількісній якості. Виділення цих якостей дає можливість дитині групувати предмети. Так, прибираючи іграшки на місце, дорослий пояснює дії: «Всіх ляльок поставимо на поличку, машини — під поличку, кубики — в коробку» і т. д. Або ж тато домовляється з дитиною: «Всі іграшки будемо порівнювати з лисичкою. Ті, які менші лисички — в коробку, а які біль­ші — на стіл». Так дитина складає мно­жину предметів за їхньою величиною і одночасно оцінює кількість: маленьких іграшок багато, а великих — мало.

Одягаючи дитину на прогулянку, ма­ма звертає увагу на ширину шарфика, тасьми в шапки і т. д. Гуляючи по доріжках, дорослий відмічає їхню дов­жину і ширину. Розглядаючи на вулиці будинки, дитина дає характеристику величині й кількості дверей, вікон.

Організовуючи ігри та заняття з дити­ною, дорослий повинен приділяти ве­лику увагу розвитку мови дітей, актив­ному використанню слів «великий», «маленький», «довгий», «короткий «ви­сокий», «низький», «широкий», «вузь­кий».

Перш ніж навчити рахувати, впізнава­ти цифри, дитина повинна засвоїти елементарне поняття про сукупність предметів — множину, навчитися виділяти в оточуючому середовищі «багато предметів» і «один». Ці еле­ментарні уявлення і стануть фундамен­том подальших знань.

Як же навчити дитину бачити в навко­лишньому сукупність предметів, виділяти один з них?

Першим помічником вашим стануть твори усної народної творчості, ті самі пісеньки, потішки, прислів'я. Наприк­лад: читаючи потішку «Сорока-білобока», потрібно сказати, що на руці багато пальчиків — багато діток у сороки. Аналогічно з іншими потішками.

Збираючись з дітьми на прогулянку, не забувайте, що природа також може стати вашим помічником. Збираючи шишки, гриби, горіхи в кошик, звертай­те увагу на те, що ви кладете один горіх (гриб, каштан), другий... і в кошику стає багато. Потім пригостіть всіх друзів, всім дали по одному горіху, а в кошику нічого не залишилось. Знову збираєте в кошик і знову стає багато, тому, що поклали нові. Дорослий показує дитині, що різні предмети можуть зустрічатись в різній кількості і цю кількість можна позначити словами «один» або бага­то».

В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, ро­зуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?).

В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, ро­зуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?).

Діти молодшого дошкільного віку по­винні навчитися не тільки виділяти ок­ремі елементи в множині, але й уміти порівнювати дві множини між собою накладанням і прикладанням. Практич­не по елементне (один до одного) порівняння множин дасть змогу дитині побачити, що більших предметів може бути менше ніж маленьких, одних і дру­гих може бути порівну (стільки, скільки).

Запропонуйте дитині допомогти вам накрити на стіл, на кожну серветку потрібно поставити тарілку, добавте ще одну тарілку. «Чого більше, а чого мен­ше? Що треба зробити, щоб стало порівну?». Не спішіть допомогти дитині, вона повинна сама знайти відповідь. Адже в дитини розвивається логічне мислення. Завдання можуть бути різни­ми і з різними предметами.

В результаті систематичної роботи діти засвоюють початкову кількісну уяву, вчаться складати множи­ни з окремих предметів, знаходити в навколишньому середовищі певну кількість предметів, встановлювати рівність і нерівність між двома множи­нами накладанням і прикладанням, відображати дії в мові.

Знайомлячи дитину із формою предметів легше це зробити непримусово, в ігровій формі. Ви миєте посуд. Запро­понуйте дитині допомогти вам і разом обстежте посуд. Після цього запропо­нуйте ігровий прийом: Хто більше знайде і назве круглих предметів. В «зма­ганні» можуть взяти участь всі: тато, мама, бабуся. Дитина зацікавлена, сама шукає предмети круглої (квадратної, трикутної) форми, порівнюючи їх із

іншими. Побачивши який-небудь предмет, запропонуйте визначити його фор­му. «Якої форми цей дорожній знак? Чому ти так думаєш? На яку фігуру схо­же вікно? Чому ти так думаєш?».

З метою вправляння в розрізненні й називанні геометричних фігур можна зорганізувати з дитиною ігри «Знайди таку ж фігуру», «Добери колеса до поїзда», «Викладання візерунка», «Доміно» та інші.

Важливе значення для розвитку дитини має орієнтир у просторі. Потрібно пам’ятати, що формування навичок, орієнтування в просторі потребує бага­торазового повторення, конкретного показу того, що повинна діяти дитина. Ось деякі зразки вправ на закріплення в понять «ліва сторона», «права рука (но­га)», «попереду», «позаду»:

1. Постав стілець з правої (лівої) сторони від себе.

2. Поверни голову вправо (вліво).

3. Зроби крок вперед (назад), вправо (вліво).

4. Візьми в праву руку м'яч, а в ліву — куб.

5. Стань так, щоб ведмедик був позаду (попереду).

6.Що розміщено попереду (позаду)? За завданням дорослого діти розкладають іграшки, картинки на столі або аркуші паперу: вгорі, внизу, зліва направо. При цьому широко використову­ються ілюстрації з книг.

Хочеться порадити батькам, що дав­ши дитині завдання, не спішіть їй відра­зу допомагати, дайте можливість ди­тині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюєте відповідь, допов­нюєте дію, пояснюючи, чому саме так.

Ваша дитина йде до школи

Консультація


Підготовка до школи - складний період у житті дошкільника, його перший соціальний конфлікт.

Не менш складним є цей період і для батьків дошкільника. Необхідно придбати новий одяг, взуття, портфель, посібники, приладдя для майбутнього школяра.

А головне - знайти школу, де він буде навчатися, а можливо й гроші, щоб платити за навчання. Та попри глибоке співчуття до батьківського клопоту, із впевненістю можна стверджувати, що у дитини - майбутнього школяра - клопоту і хвилювань значно більше, ніж у тата з мамою, адже вона входить у зовсім новий для неї світ.

Як воно - «навчатися»? Весело це чи сумно? Важко чи легко? Перш за все, це відповідально. Тепер дитині доведеться забути слово хочу заради слова потрібно! У першому класі дитина розпочинає своє суспільно-трудове життя. Словом, у дитини у зв'язку зі вступом до школи значно більше причин для хвилювання, ніж у батьків.

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову способу життя і діяльності дитини. Маленька людина знаходиться в стані очікування: має відбутися дещо значне і привабливе, але поки що невизначене. Весь спосіб життя дитини радикально змінюється. Найсуттєвішими проблемами, з якими їй доведеться мати справу в

школі є:


- зміна розпорядку сну та харчування;

- зміна повітряного режиму: необхідність перебування в приміщенні впродовж більш тривалого проміжку часу, ніж у дитячому садочку;



  • збільшення часу, який доведеться проводити без активного руху, сидячи за столом; незвично високий рівень «галасу» на перерві, що призначена для відпочинку (частина дітей взагалі бажає не залишати класну кімнату у цей час);

  • зміна стилю спілкування з дорослими: вчитель здебільшого не орієнтований на опіку, піклування і захист, на встановлення індивідуальних особистісних контактів, тому дитина може відчувати себе на новому місці на початку безпорадною та одинокою;

- необхідність повного самообслуговування під час одягання і роздягання,
вживання їжі, користування туалетом; в ситуації, коли за дотриманням гігієнічних
навичок, може статися, ніхто не стежить; необхідний повний самоконтроль;

- необхідність самостійно організовувати своє робоче місце на парті, зібрати і дістати необхідні посібники, підручники і приладдя з портфеля та акуратно скласти їх туди у «стислі терміни»;



  • необхідність правильно реагувати на умовні сигнали - дзвоник на урок і на перерву - і підпорядковувати свою поведінку їм, а також правилам поведінки на уроці - стримувати і довільно контролювати реакції руху, мови та емоції;

  • колектив із 25-30 одноліток; необхідність встановлення контактів з ними;

  • можливі невдачі в діяльності;

  • збільшення обсягу емоційного навантаження.

Перехід до школи - якісно новий етап у розвитку дитини. Цей етап пов'язаний зі зміною соціальної ситуації розвитку, з особистісними новоутвореннями. Настає період «адаптації» до школи, який триває від 1 до 3 місяців, а іноді до півроку.

Та не будемо забувати, що адаптація - природний процес під час зміни ситуації розвитку, а спробуємо допомогти здолати його якомога швидше та безболісніше.

Усі життєві ситуації, що пов'язані зі вступом до школи, їх переживання потребують від дитини перегляду та переосмислення створеної нею картини світу, а іноді її серйозного коригування.

Головне, що необхідно дитині, - це позитивна мотивація навчання. Більшість майбутніх першокласників хочуть йти до школи, але у них складається певне уявлення на зразок такого: справжній школяр - це щасливий володар портфеля і шкільної форми, старанний виконавець шкільних правил. Такий учень слухає вчителя, піднімає руку і отримує оцінки, причому лише високі. Дитина впевнена, що буде вправним учнем. У таких дитячих сподіваннях прихована велика небезпека: дитина сприймає школу як чергову гру, яка може виявитися зовсім не такою привабливою, якщо не перетвориться з часом на навчальну співпрацю з вчителем і однолітками.

Ставлення дитини до школи формується ще до того, як вона до неї піде. І тут важливу роль відіграє інформація про школу і спосіб її подачі з боку батьків і вихователю дитячого садочка. Більшість батьків намагається створити емоційно привабливий образ школи, зазначаючи: «Ти у нас будеш відмінником», «У тебе з'являться нові друзі», «Вчителі люблять таких розумненьких, як ти» тощо. Дорослі вважають, що тим самим вони прищеплюють дитині зацікавлене ставлення до школи. Насправді ж дитина, яка налаштована на радісну і цікаву діяльність, відчувши навіть незначні негативні емоції (досаду, заздрість, ревнощі), може надовго, а іноді й назавжди втратити інтерес до навчання. Причин для подібних емоцій школа надає дуже багато: невдачі на тлі уявної загальної успішності, складності в пошуках друзів серед однокласників, розбіжності в оцінці вчителя і звичайній батьківській відзнаці тощо.

Іноді ж батьки і вихователі використовують образ школи для залякування, не замислюючись про наслідки: «За таку поведінку тебе в школі покарають і поставлять на облік у дитячу кімнату міліції», «Ти двох слів не зв'яжеш, як ти в школі на уроках будеш відповідати?» тощо.

Такі настанови навряд чи підбадьорять дітей напередодні вступу до школи. Намагаючись бути об'єктивними в оцінюванні їх успіхів, дорослі щедро роздають критичні зауваження і зрештою домагаються того, що дитина взагалі не робить жодних спроб здолати труднощі, реагуючи сльозами на невдачі. Можна зрозуміти її побоювання і тривогу, що пов'язані з майбутнім навчанням у школі.

Таким чином, ані однозначно позитивний, ані однозначно негативний образ школи не принесе користі.

Важливо налаштувати дитину на повсякденну роботу і переконати її в тому, що вона зможе все, якщо буде старанно ставитися до навчання.

Нині школа розв'язує складні завдання навчання і виховання підростаючого покоління.

Успіхи шкільного навчання значною мірою залежать від

рівня підготовленості дитини у дошкільний період.



У психолого-педагогічних дослідженнях розглядаються питання спеціальної та загальної готовності дитини до школи.

До загальної готовності належить фізична, особистісна (стосунки з оточуючими, взаємовідношення з однолітками, ставлення дитини до самої себе) та інтелектуальна. До спеціальної - підготовку до засвоєння предметів курсу початкової школи, загальний розвиток, підготовку до читання, письма.

У визначенні готовності дитини 6-7 років до навчання в школі необхідно враховувати той рівень морфологічного і функціонального розвитку, який дозволяє зробити висновок, що вимоги систематичного навчання, різноманітні навантаження, режим шкільного життя не будуть надмірно обтяжливими для дитини і не погіршать стану її здоров'я.

Особливе значення в особистісній готовності дитини до школи має мотиваційний план, тобто внутрішня позиція школяра - сукупність всіх ставлень дитини до дійсності, що склалася у певну систему. Вона формується в процесі життя і виховання. Зміст і структура поняття позитивного ставлення до школи містить:

- наявність чітко визначених уявлень про школу і форми шкільної поведінки;


  • зацікавлене ставлення до навчання і навчальної діяльності;

  • наявність соціальних мотивів і готовність виконувати шкільні вимоги, що у підсумку формує шкільну позицію.

Виховання позитивного ставлення до школи у дітей буде найбільш ефективним за дотримання таких умов:

- використання у цілісному педагогічному процесі різноманітних форм і методів роботи щодо ознайомлення дітей зі школою і виховання позитивного ставлення до неї;

- створення предметно-розвивального середовища для збагачення життєвого досвіду дітей і своєчасної його зміни відповідно до нового змісту дидактичних завдань та забезпечення його доступності;

- розуміння вихователем значущості проблеми і проявів його творчої ініціативи щодо вибору форм, методів роботи з дітьми;



  • педагогічна освіта батьків із питань готовності до шкільного навчання;

  • здійснення зв'язку дошкільного навчального закладу зі школою.

Вже на урочистій лінійці першого вересня стає очевидним, чи почуваються впевнено діти, які вперше прийшли до школи, чи вони перелякані, пишаються собою або відчувають себе нещасними від самотності; посміхаються і радіють чи шукають очима батьків, сподіваючись на їхню підтримку. Шкільне життя продемонструє своє різноманіття і доведе, чи готові вони до нової ролі учнів.


Як провести вихідні дні

Консультація

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні. Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих? По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею, вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.






Додаток 4.6 Поради. рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка