Павло Глазовий Біографія Павло Глазовий



Сторінка1/4
Дата конвертації28.11.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4

Павло Глазовий




*Біографія - Павло Глазовий

(1922 р. нар.)

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватці


Казанківського району, Миколаївської області, в родині хлібороба. Вчився у
Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Учасник Великої
Вітчизняної війни. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського
педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 — 1961 рр. — заступник
головного редактора журналу “Перець”, згодом заступник головного редактора
журналу “Мистецтво”. Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема
“Слався, Вітчизно моя!” (1958), поетичні збірки сатири та гумору “Великі цяці”
(1956), “Карикатури з натури” (1963), “Коротко і ясно” (1965), “Щоб вам весело
було” (1967), “Мініатюри та гуморески” (1968), жартівлива поема “Куміада”
(1969), “Усмішки” (1971), книжки для дітей “Пушок і Дружок” (1957) та “Старі
друзі” (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком, “Про відважного
Барвінка та Коника-Дзвоника” (1958) — у співавторстві з Б. Чалим,
“Іванець-Бігунець” (1963), “Як сторінка, то й картинка” (1964), “Про
Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу” (1965), “Перченя” (1966).

Архетипи - Павло Глазовий


Зміст
Козацький сміх.............................................................З
Перевертні..................................................................5
Лагідна вдача................................................................8

Про рідну міліцію й чужу амуніцію..........................12


Про каску і кепку ......................................................16
Нові українці...............................................................21
Новий паспорт...........................................................28
Україна - вічна!.........................................................31
Орлине плем'ячко......................................................35
Факти й аргументи...................................................39
Мова і Язик.................................................................41
Інопланетяни.............................................................47
Крилатий анекдот.....................................................51
Найвищий оратор .....................................................53
Аержавна таємниця..................................................55
Клани і гетьмани.......................................................57
Про матушку й неньку............................................63
Чом бандури не дзвенять.........................................66
Нечиста сила ............................................................69

Про мистецтво шароварне.....................................73


Наталка-скакалка.....................................................77
"Веселив ребята" ......................................................83
Бородате чудо...........................................................87
Лучшая газета..........................................................95
Коробочка..................................................................100
Коханий козел...........................................................105
Змагайтеся, чорнобриві!............................................110
"Голуба" зараза..........................................................114
Кумова трагедія........................................................118
Лекція про звук ........................................................122
Непрохана гостя......................................................130
Кому жити легше....................................................136
Про мітлу, лопату й пляшку язикату ................139
Козацький кандидат .................................................143
Іванова політика.......................................................148
Сучасні наші імена...................................................152
Козацька натура......................................................155
Українське сало........................................................157
Гуцулове горе...........................................................159
Кумова експертиза..................................................760
Праведник..................................................................163
Очманілий ребе.........................................................165
Не хвилюйтесь, громадяни!.....................................167

Чого нема - того нема ...........................................170


Ветерани....................................................................777
Ледача голова............................................................172
Обеліск......................................................................173
Українське військо....................................................174
Репутація..................................................................176
Морока.......................................................................777
Нерівний шлюб..........................................................178
Сирітка.....................................................................179
Шикарний роман........................................................180
Аомашня політика...................................................182
Летектор.................................................................183
Загальне правило......................................................184
Мир у сімействі.......................................................185
Ласкава Варшава......................................................186
Логадливий чоловік...................................................188
Тітонька....................................................................189
Пильне око.................................................................191
Гулящий предок .......................................................193
Татків друг...............................................................194
З різних точок зору.................................................195
Аешевий товар.........................................................196
Самооцінка.................................................................197
Сусідки ......................................................................198

Рибачка......................................................................799


Тещині штучки.........................................................207
Обоє рябоє...............................................................202
Злорадство...............................................................204
Піймав облизня.........................................................205
Медичка-сестричка.................................................206
Без симптомів..........................................................208
Розлука......................................................................209
Безсоння....................................................................270
Судилище..................................................................272
Рабиня........................................................................273
Море по коліна..........................................................214
Пришелець................................................................275
Курортник................................................................279
Гостинний Іван........................................................220
Ніжне письмо............................................................227
Трамвайна еротика.................................................223
Радість.....................................................................226
Ображена Сара........................................................227

Козацький СМІХ
Павлові ГЛАЗОВОМУ

Сміх твій пахне рідними степами,


Палить все плюгаве, недолуге.
Із коша Руданського Степана
Родом ти, веселий козарлюго.
Хай під кимось шкутильгає шкапа, -
Коник твій орлиться понад ланом.
У державі гетьмана Остапа
Курінним ти служиш отаманом.
Чинодрали нинішні й колишні,
Дурноляпи, ниці малороси
Од рясного сміхоцвіту Вишні
Й від твоїх сміховин вернуть носа.
Хто давно в Сірка позичив очі,
В кого в серці - ні ростка живого,
Вперто лікуватися не хоче
Іскрометним сміхом Глазового.
Хай не хоче, - а народ регоче,
А ти більше підсипаєш перцю, -
Й кривляться всілякі поторочі,
Хамоплюї, україножерці.
Буде з них злоба чорнюща перти,
Ринуть до трибун пустомолоти.
Гей, у тебе, сміхотерапевте,
Ше надовго вистачить роботи!

Віктор КОЧЕВСЬКИЙ




Перевертні

Коли Партія


Нами правила,
Монументами
Себе славила,
Честю й совістю
Називалася,
Та прокралася
І розпалася.
Ті, що в Партії
Були членами,
Стали босами
Й бізнесменами,
Та багатство їх
Мало радує:
Знову хочеться
Бути владою.
Бувші практики
Й теоретики
Завели нові
Партбілетики.
Треба ж якось їм
Називатися,
Щоб до уряду
П роштовхатися:
Сперечаються
Ліві з правими,
Голомозії
З кучерявими,
Сухорлявії
З череватими,
Недоношені
З дурнуватими...
Добрі душі ми
З вами маємо
І дурить себе
Дозволяємо.
Звідкіля до нас
Хто не явиться,
Зверхньо дивиться,
Грубо ставиться,
"Із'ясняється"
Лиш по-своєму,
Як зі смердами
Або з гоями,
А ми скалимось
Та підтакуєм,
Та підштокуєм,
Та піддакуєм.
Ой дограємось
Ми з арапами!
Як опинимось
В них під лапами,
Вони панькатись
Нє намєрєни.
В етом можете
Бить увєрєни...


Лагідна вдача

Мій телевізор знову и знову


Шумить, гуде про хіт-парад,
Про роки-токи, хіти, шоу,
Томпон, підгузник, шоколад...
Бува, увечері чи вранці
Аж біля серця заболить:
Коли вже тих американців
Ми перестанемо хвалить?
Вони - найкращі на планеті,
Там не життя, а благодать,
А їхні місіси і леді
Мішками снікерси їдять,
Себе в басейнах кожна миє
І чистить зуби щодоби,
Тому у них чистіші шиї
І в голові нема лупи...
Якщо ж поглянути на справу
Без перебільшень і прикрас,
Американцям, їй же право,
Ой як далеко ще до нас!
Якби вони пили і їли
Таке, як ми п'ємо-їмо,
Аавно б, сердешні, маком сіли,
А ми, нівроку, живемо.
У їхніх Штатах у Сенаті
Є люди літні й молоді.
Вони здебільшого багаті,
Але, як правило, худі.
Зате у нас еліта наша
І в злиднях маху не дає:
Як потрапля на ситу пашу,
Ураз пузатою стає.
У нас простий адміністратор
Таку мармизу наїда,
Що поруч з ним чужий сенатор
Шулявським бомжем вигляда.
І в цьому дивного немає.
Такий наївний ми народ:
Усе, що в руки потрапляє,
Негайно пхаємо у рот.
Злодюг на світі скрізь чимало,
Та де ж іще такі були,
Щоб власну хату обікрали
І за долари продали?
Тому й радіє телеящик,
Тому й випендрюється він,

Що на Землі немає кращих


За ту Америку країн.
У них колись там на зарплати
Службовцям грошей не було,
Так сколихнулися всі штати,
Аж президента потрясло,
Не дай би Боже в них до цента
Все в Ощадбанках відняли,
Вони б давно вже президента
Для себе іншого знайшли,
А ми фанерки почіпляєм
На зголоднілі животи
І мітингуєм, вимагаєм
Та на всі боки поглядаєм,
Як від міліції втекти.
Нам шкода міліціонера,
Щоб з нами клопоту не мав,
Щоб об якусь дурну фанеру
Нову дубинку не зламав.
Ми дуже добрі і терплячі,
Ми злом не платимо за зло.
Такої лагідної вдачі
Іще на світі не було.
З усього сказаного видно,
Що в нас характери м'які.
Такі ми всі,
тому що бідні.
Тому ми й бідні,
що такі.


Про рідну міліцію
й чужу амуніцію

Телевізор бубонить,


Радіо мовляє,
Як міліція живе
Й сили укріпляє.
Щоб підвищити престиж
Рідної міліції,
З-за кордону навезли
Гору амуніції.
Як поткнуться на майдан
Кляті демонстранти,
То вона покаже їм
Всі свої таланти.
Нині хлопці-молодці
Мають дубиняки,
У середину яких
Вперто залізяки.
Причандалля то таке
Хитре і дотепне,

Що по черепу огрій -


Він, як диня, репне.
Доторкнешся тим кийком
До якоїсь бабці, -
Забирай і узувай
У біленькі тапці.
А чого ж вона прийшла
З дідом-ветераном?
А чого ж вони кричать,
Що їм жить погано?
Лай старому по горбу
За слова зухвалі,
Повитрушуй з піджака
Бойові медалі!
А підвернеться студент -
Хряпни і студента,
Хай свій уряд поважа,
Раду й президента,
А не тицяє плакат
Під носи та в очі,
Що стипендія мала,
Що він їсти хоче.
А на тих, що наплюють
На кийки й штахети,
В охоронців нині є
Грізні водомети,
Що під натиском страшним
Будуть воду лити
Так, що струменем слона
Можна повалити.
Отакі тепер у нас
Охоронні сили.
Отакої молодцям
Зброї накупили!
Скільки пенсій трудових
Відняли для того,
Щоб придбати інвентар
Рівня світового!
Як же треба свій народ
Міцно так любити,
Щоб брандспойтом поливать
І кийками бити!

Про каску і кепку

Приключилася подія


Дивна й небувала.
Вся Одеса святкувала
І торжествувала.
У Жванецького Михайла,
Автора й артиста,
Відбулася з президентом
Зустріч особиста.
Достеменно невідомо
Як пройшла розмова,
Бо про зміст її у пресі
Не було ні слова.
То ж не жарти! Відгорнувши
Всі державні справи,
Зустрічався з гумористом
Сам глава держави.
Навіть Гоголю приснитись
Не могло ніколи,
Щоб побути на прийомі
У царя Миколи.
Не судилось навіть Вишні,
Славному Остапу
При житті своїм потиснуть
Вседержавну лапу...
Пригадалось це в ту пору,
Як гула столиця:
Шахтарі до президента
Прагнули пробиться.
Так шахтарикам хотілось
Правду розказати,
Як їм важко працювати
Й жити без зарплати.
Викликали, гуркотіли
Касками по бруку,
А глава до них не вийшов,
Не подав їм руку.
Угамуйтесь, вуглекопи,
Не вчиняйте грому
І не бийте по асфальту, -
Він тут ні при чому.
Не порушуйте спокою і

правопорядку,


Краще, браття, відгадайте
Ось яку загадку:
Хто сьогодні важливіший -
Чи шахтар донецький,
Чи одеський популярний
Гуморист Жванецький?
Він не ляпав по асфальту
Кепкою щосили,
А його до президента
В гості запросили.
Ваша каска гірше кепки,
Грубувата штука.
Президенту думать важко,
Коли каска стука.
Замість того, щоб вугілля
Добувати тонни,
Краще, браття, сочиняти
Вчіться фейлетони.
Невідомо чи жванецькі
Вийдуть з вас майбутні,
А сміятись доведеться
Декому на кутні.
Правду кажуть: не родися
Шахтарем донецьким,
А родися популярним
Хохмачем Жванецьким..

Нові українці

Чоловік журнал читає


І говорить жінці:
- Звідкіля вони взялися -
Нові українці?
Конкурсують молодичок
І дівчаток всюди:
В кого стегна красивіші,
В кого кращі груди.
Пруть на сцени косяками
Чесних і гулящих,
Калібрують сексапільних,
Тобто, геть пропащих, -
І вивозять за кордони,
На чужі базари...
- Не дивуйся, - каже жінка.
Всі вони - хазари.
Я ні разу ще не чула,
Щоб нахабне рило
Без одеського акценту
Там заговорило.
Чоловік насупив брови:
- Ти мов з печі впала.
Про хазарів тих і згадка
Вже давно пропала.
Жінка сердиться: - Пропала
Пам'ять історична,
Та живе в нащадках їхніх
Пам'ять генетична.
Недарма ж я історичну
Здобула освіту.
Здавна війни генетичні
Точаться по світу.
Півтора тисячоліття
З тих часів минуло,
Як родилось лихо наше
Й досі не заснуло.
По сусідству з нашим краєм
Царство заснувалось,
Що Хазарсько-іудейським
Каганатом звалось.
Ті сусіди загребущі,
Кочові хазари
Вічно з Київською Руссю
Затівали чвари.
Викрадали молодь нашу,
Виганяли в рабство...
Святослав те царство дике
Знищив за нахабство.
Повтікали людолови
У краї сусідні,
Довго так блукали світом,
Дикі та безрідні,
І з'являлись в різних землях
У новій личині,
І плекали злість і мстивість
В кожнім поколінні.
Клекотить жадоба помсти
У хазарських генах
І вихлюпується злобно
У ділах щоденних.
Це праправнуки хазарські
Глушать нашу мову,
Щоб розвіять Україну,
Як суху полову.
Ось чому до українців
Стільки люті й злості:
Живемо в столиці навіть,
Як незвані гості.
Це вони створили штучно
Злидні і розруху,
Щоб від нас, від українців,
Не лишилось духу.
Про хахлів-антисемітів
Точать баляндраси,
Хоч вони такі семіти,
Як ми - папуаси.
Навіть Льоню-президента,
Який править нині,
Нам підсунули хазари,
Як кота в торбині.
Не любив він ще з дитинства
Українську мову
І на старості вивчає,
Наче примусову,
І такі в своїх промовах
Викида колінця,
Що стискається від болю
Серце українця.
Ріс між нами, жив між нами
Та клепав ракети,
Але вивчить мову нашу
Не було кебети.
Тільки ставши президентом,
Взявся за букварик
І читає по шпаргалках,
Як тупий школярик.
Я дивлюся телевізор
У години вільні
І дивуюся: невже ми
Люди божевільні?
На концертах українських
Діячів культури
Появляється дрібнота
Із номенклатури, -
Покривляються на сцені
Для "блізиру" й преси
І прожогом, сторч лобами
Лізуть в "мерседеси"...
А коли учинять рейвах

"Нові українці",


Шлють запрошення гаранту
Й милій його жінці.
Президент братві хазарській
На гітарі грає,
А дружина руськомовну
Пісеньку співає.
А хазарину, що рявка
На акордеоні,
Мов якомусь Паганіні,
Плещуть у долоні.
Наша мова не до шмиги
Президентській жінці,
Бо вони ж у нас обоє -
"Нові українці".
Уявіть, що в президента -
Чеха чи поляка -
Ні по-чеськи, ні по-польськи
Жінка не балака.
Уявіть собі й француза
З жінкою такою,
Шо не тямить по-французьки
Ні у зуб ногою.
Наша ж леді
десь ш у т і л а,
Зблиснувши очима,
Шо Людміла Ніколавна -
Непереводіма.
Наших ніздрів не дратує
Азіатський запах,
Сопимо собі тихенько
У хазарських лапах,
Бо забули, яких батьків
І чиї ми діти,
І не знаєм, з чого риба
Почина смердіти. -
Отаке своєму мужу
Розказала жінка,
Вельми грамотна, розумна
Справжня українка.

Новий паспорт

Поділюся новиною.


Знаю я, то знай і ти:
Нам в Ізраїлі друкують
Українські паспорти.
Акуратненькі, синенькі,
Як картиночка, гарненькі,
Але як їх не крути,
Хоч рентгеном просвіти,
А графи "національність"
Там не зможемо знайти.
Будеш, паспорт той вертіти,
Повертати сяк і так, -
І не зможеш зрозуміти,
Хто ти - турок чи козак,
Чи приблудний чужоземець,
Чи безбатченко-нацмен,
Чи затурканий туземець,
Чи якийсь абориген,
Чи безрідний неборака,
Чи безпам'ятний Хома,
У якого ані роду,
Ані племені нема.
Ти тепер свій рід і плем'я
Як захочеш, так назвеш
По селу чи по району,
Де родився чи живеш.
Як зі Шполи, ти - шполяк,
З Шепетівки - шепетяк,
Із Бердичева - бердяк,
Із Донбасу - донбасяк...
А поїдеш, в інший край,
Кого хочеш представляй:
Ти в Парижі - парижак,
А у Осло - ти осляк,
У Торонто - торонтюк,
У Гавані - гаванюк.
Облюбовуй ту земельку,
Ае набити легше пельку.
Як нажерся, заявляй:
- Ось мій другий рідний край!
Ти ж, земляче-українцю,
Сам у себе запитай:
А чому це так старанно
Чистять наші паспорти?
Не подумай, що без плану,
Без лукавої мети.
Пропаде графа єдина,
Втратиш образ Божий свій,
То не знайдеш України
І на карті світовій.

Україна - вічна!

На екрані голубому


Виступа мужчина,
А за ним - великі букви:
"НОВА УКРАЇНА".
Після нього - другий, третій
З жаром молодецьким
Викладають кислі мислі
Суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна -
"Нова Україна"?
Із якого вона роду,
Племені й коліна?
Чом про неї не чував я
На школярській парті?
Де вона, в якій півкулі?
Покажіть на карті.
Покажіть мені, будь ласка,
Де її столиця.
Виявляється, на карту
Нічого дивиться.
Це зійшлися десь на з'їзді
Ринкові герої,
Щоб творити Україну
Нову зі старої.
Так, немовби Україна -
То для них, як шапка.
Зняв з макітри рвану, драну,
Викинув і - крапка.
Люблять щирі українці
Україну-неньку,
А комусь вона набридла,
Подавай новеньку...
Чи можлива у сусідів
Схожа чудасія,
Щоб зібрались під девізом
"НОВАЯ РОССИЯ"
Діячі, які не знають
Корінної мови?
Там їх зразу ж запитали б:
- Ви откуда? Кто ви?
Бєлєни об'єлісь, что лі?
По какому праву
Создайотє в государствє
Новую державу? -
Діячі гуртків і фракцій,

Члени й активісти!


Улаштовуйте конгреси
І скликайте з'їзди,
Засідайте, викидайте
Гроші на наради,
Щоб пробитись, проштовхатись
Ліктями до влади,
В боротьбі за привілеї
Лізьте хоч на стіни,
Та при тім не поминайте
Всує України,
Бо вона - не знак на карті,
А творіння Боже.
Ні новою, ні старою
Звать її негоже.
Вас не стане
й нас не буде
В цім безладнім світі,
А Земля її нестиме
На своїй орбіті.
Що для неї колотнеча
Ваша політична?
Ви тут гості тимчасові,
Україна - вічна!


Орлине плем 'ячко

Хоч в Ізраїлі євреям


Жить непросто, тісно їм,
А вони єдинокровних
Закликають в рідний дім:
- Приїжджайте в край коханий!
Ми притулок вам дамо.
Проживайте з нами вкупі,
Як усі ми живемо.
А Росія не скликає
Рідних дочок і синів,
Хоч землі достатньо має -
Більше в тисячу разів.
Там же нікому трудитись,
Там же злидні й темнота,
А дітей орел двоглавий
Під крило не підгорта,
Не гукає, не скликає,
Щоб додому прибули,
Щоб вітчизні історичній
Стать на ноги помогли.
Ось хоча б на Україні -
Скільки щирих росіян,
Тих, що гордо заявляють:
- Я товаріщ, а не пан!
Незалежність українська
В печінках засіла їм.
Як вони скучають, бідні,
За отечеством своїм!
Гляньте в Раду у Верховну.
Там же скільки є орлів,
Що по-нашому стулити
Не уміють й кілька слів,
їх же, бідних, заставляють
Україні присягать.
А на кой їм Україна,
Єслі єсть Росія-мать?
То чого ж орел двоглавий
Хитро збоку погляда?
Чом орляток не скликає
Ао єдиного гнізда?
А тому, що хоч в орляток
Є проблеми з язиком,
З України у Росію
їх не витуриш, кілком.
В теплій залі крісла терти
Та любить Росію-мать -
Це не те, що плуга перти
Чи вугілля добувать.
Жити в матушкє-Росїі
Діло нині нелегке.
Легше родіну любити
Від Росії "вдалєкє".
Та й таких же є чимало:
Він у нас керівником,
А в Москві з його талантом
Не взяли б і двірником.
Крикунів і дармоїдів
Там без нього вистача.
Ось чому орел двоглавий
Цих "орлят" не поміча.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка