Патріотичне виховання як організований культуротворний процес взаємодії педагогів та учнів Світлана Орел, заступник директора з навчально-виховної роботи комунального



Скачати 117.4 Kb.
Дата конвертації24.03.2017
Розмір117.4 Kb.



УДК 37.035.6

Патріотичне виховання як організований культуротворний процес взаємодії педагогів та учнів

Світлана Орел, заступник директора з навчально-виховної роботи комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання “Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 1 – дитячий юнацький центр «Перлинка»

Кіровоградської міської ради».

Анотація

Стаття розкриває шляхи формування патріотичного виховання учнівської молоді в умовах сучасної школи.



Ключові слова: патріотичне виховання, патріотизм, національна свідомість, школа, принципи патріотичного виховання, моральні цінності.

Annotation

The article reveals the ways of forming the patriotic education of youth in today’s schools.



Key words: patriotic education, patriotism, national consciousness, school, principles of patriotic education, moral values.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема патріотичного виховання є надзвичайно актуальною, оскільки сучасні школярі забувають своє коріння, не знають історії, не прагнуть змінити життя своєї країни. І це насправді велика проблема, яка тягне за собою багато факторів. Адже на сьогоднішній день ми маємо знецінення традиційних моральних цінностей, пропаганду жорстокості, бездуховності, насильства, зокрема через засоби масової інформації, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу. Все це негативно впливає на моральні та патріотичні переконання учнівської молоді. У контексті подальшої розбудови суспільства виникає потреба у формуванні активної, творчої особистості учня-патріота, від діяльності якого у майбутньому значною мірою залежатиме духовний розвиток і добробут Української держави.



Патріотичне виховання має суспільний характер. Його складовими є сім’я, формальні та неформальні об’єднання, громадські організації, засоби масової інформації тощо. Отже, ми можемо стверджувати, що однією з особливостей прояву патріотичного виховання є його складові. Процес патріотичного виховання нерозривно пов'язаний з навчальними закладами. Наша мета полягає у вихованні почуття патріотичності, національної гордості, розуміння власних дій і життєвої позиції, осягненні сенсу життя та визначення свого місця у суспільстві, сприянні активній позиції, прагненні до милосердя, доброти, поваги, спонуканні до самовиховання та самовдосконалення. Отже, в умовах суспільних змін необхідно звернути ще більшу увагу на процес патріотичного виховання молоді. Саме національно свідома, відповідальна за долю Батьківщини, вихована у дусі поваги до українських традицій особистість здатна бути конкурентоспроможною, досягти високого рівня культури та активного включення в динамічну систему функціонування сучасного суспільства.

Система патріотичного виховання учнівської молоді передбачає формування та розвиток духовної сфери, соціально значущих цінностей, громадянськості й патріотизму в процесі як виховання, так і навчання; масову патріотичну роботу; спільну діяльність із засобами масової інформації з висвітлення проблем патріотичного виховання. І навпаки, система духовного виховання включає виховання почуття патріотизму, формування цінностей громадянського суспільства тощо.

Сучасні зміни диктують необхідність формувати адаптовану до життя особистість. Тому важливо навчити молодь співжиттю з іншими людьми і суспільними структурами, виробляти вміння регулювати різні психологічні, соціальні, політичні зв’язки, дотримуватися культури спілкування, виховувати толерантність.

Проблема формування громадянина – патріота розглядається як пріоритетна в Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), «Концепції позашкільної освіти та виховання», у «Програмі патріотичного виховання дітей та учнівської молоді». Вищезгадані документи ставлять перед українським суспільством завдання виховання в учня любові до рідної Батьківщини, формування якостей громадянина-патріота України. Важливим орієнтиром загальноосвітньої школи у вихованні в молодого покоління почуття патріотизму є стратегічний рекомендаційний документ «Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді». У ньому підкреслюється, що в становленні правової держави школа є могутнім фактором відродження нації, виховання у дитини почуття патріотизму, активної громадянської позиції.

Виховання патріотизму сучасні вчені розуміють як «формування гармонійної, розвиненої, високо освіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально - творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативністю» [4,с.6].

Вивчення й осмислення літератури (філософської, педагогічної та психологічної), дало змогу сформувати поняття патріотизму, яке актуальне сьогодні, в умовах розбудови громадянського суспільства та правової держави в Україні. Патріотизм – це любов до Батьківщини, свого народу, турбота про його благо, сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею [5, с.7] .

Патріотичне виховання, як і виховання в цілому, припускає включення дитини, підлітка, юнака в систему взаємопов’язаних видів діяльності (навчальна – у молодших школярів, суспільно корисна – у підлітків, навчально - професійна – у старших школярів) [5, с. 87-105].

Виховна робота педагогів взаємопов’язана зі станом суспільства, так як спирається на реальність, умови, у яких живуть суспільство й конкретна дитина. У зв’язку з цим вчителі-практики усвідомлюють необхідність більш активного насичення навчально-виховного процесу культурними компонентами, оскільки саме вони впливають на емоційно-чуттєву сферу і створюють умови для духовного становлення молоді.

Передумовою формування та розвитку патріотичної свідомості особистості є, насамперед правова освіченість, здатність керуватися відповідними знаннями в умовах сучасного суспільного життя та демократичні принципи, що формуються засобами громадянської освіти та виховання. 

Ефективність виховання патріотизму значною мірою залежить від реалізації діяльнісного підходу. Особистість громадянина – патріота формується інтенсивніше, якщо він любить Батьківщину не лише на словах, а й на ділі, якщо бере реальну участь у діяльності, в якій апробуються на практиці громадянські цінності, якщо ця діяльність торкається його почуттів, відповідає його потребам та інтересам. 

У патріотичному вихованні особливого значення набуває особистісно-зорієнтований підхід, коли в центрі освітньо–виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів, як людина (особистість) – народ (культура, історія, освіта) – держава (суспільство) можна реалізувати перспективну і демократичну модель виховання громадянина – патріота. 

Необхідною умовою оптимізації патріотичного виховання є дотримання системного підходу, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого взаємозалежного відкритого процесу в його постійному розвитку і саморозвитку.
Основними принципами патріотичного виховання є : 


  • принцип національної спрямованості , що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури, поваги , толерантність до культур усіх народів, які населяють Україну, здатність зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

  • принцип гуманізації виховного процесу, який означає, що вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

  •   принцип самоактивності і саморегуляції, який сприяє розвитку у вихованця суб’єктивних характеристик, формує здатність до критичності, до прийняття самостійних рішень, поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності з її реалізацією в діях та вчинках;

  • принцип культуровідповідності, що передбачає органічну єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадковість поколінь;

  • принцип полікультурності, який передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

  • принцип соціальної відповідності, який обумовлює необхідність відповідності змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

За класифікацією М. Боришевського в основу патріотичного виховання мають бути покладені такі групи моральних цінностей учнів:

– моральні (доброта, справедливість, толерантність, щирість, взаємодопомога, власна гідність, відповідальність, принциповість та непримиренне ставлення до протилежних явищ дійсності);

– громадянські (патріотизм, уболівання за долю Батьківщини та готовність практичними справами її зміцнювати, усвідомлена потреба віддавати свої сили служінню співвітчизникам, вірність громадянському обов’язку, громадянська дисциплінованість, повага до державної мови);

професійні, або діяльнісні (усвідомлення учнем своїх обов’язків щодо активного і творчого навчання у школі як одна з найвищих моральних і патріотичних цінностей), що є своєрідною квінтесенцією таких цінностей, як шанобливе ставлення до національно-історичних традицій і звичаїв українського народу, традицій свого навчального закладу; повага до ритуалів і символів навчального закладу; творче ставлення до обов’язків учнів; прагнення постійно вдосконалювати свої знання, навички та вміння; готовність до усвідомленого виконання конституційного обов’язку щодо захисту України у лавах Збройних сил; виявлення поваги до керівників і товаришів; намагання зміцнювати духовну єдність учнівських колективів тощо;

– світоглядні (національна ідея, ідеали та цінності українців тощо);

– інтелектуальні (здатність мислити критично й самокритично, спроможність плекати об’єктивні оцінки, погляди на різні явища, на саму людину, сенс її життя – як запорука здатності до самостійного вибору);

– естетичні (розвиненість естетичних смаків, відчуття прекрасного, вміння відрізняти справжню красу від імітацій, вульгарності);

– валеологічні (відповідальне ставлення до свого фізичного і психічного здоров’я, здатність до фізичного і духовного самовдосконалення) [1].

Саме ці духовні цінності учнівської молоді є важливими педагогічними категоріями, які визначають зміст і спрямованість патріотичного виховання.

Освітній процес має бути насичений різними аспектами патріотичного виховання. Проте особлива роль тут належить гуманітарному циклу, а саме: українській літературі, географії, природознавству, суспільствознавству, громадянській освіті, історії. 

Щоб виховати справжнього патріота ми повинні відродити рідну мову, зберегти, розвинути її, як першоелемент національної культури. Вчитель – словесник має такий арсенал засобів виховання, як література. На прикладах життя письменників, літературних героїв вчителі можуть показати красу людських вчинків, почуттів, народні традиції, яких так неухильно дотримувались наші батьки, діди, прадіди. За приклад служить життєвий подвиг Тараса Григоровича Шевченка, Івана Франка, Павла Грабовського, Олександра Довженка, Івана Багряного і багато інших. Вони нічого не просили від України, а просто любили її синівською всепопеляючою любов’ю, належали своєму народові до останнього подиху. 

Також серед ефективних шляхів організації патріотичного виховання у школі важливу роль може відігравати краєзнавство. Звертання до явищ культури, використання інформації, витягнутої при знайомстві з пам’ятниками матеріальної та духовної культури, активна творча діяльність мають великий вплив на духовний розвиток, на формування патріотичної свідомості старшокласників та їхнє світосприйняття.

Любов до рідної природи розглядалась як важливий фактор патріотизму. На уроках, екскурсіях на природу, на виробництво учні знайомляться з державними документами: статтями Конституції України, Законом «Про охорону вод, лісів» та інше.

На уроках історії важливе місце посідає вивчення історично цінних об’єктів, дослідження життя та діяльності видатних історичних постатей, які віддавали всі зусилля для процвітання своєї держави. Невід’ємною частиною є вивчення історії рідного краю.

Патріотичні почуття школярів виховуються в результаті цілеспрямованого впливу на дитину сім’ї, школи та позашкільних закладів. Але найбільший вплив на виховання дітей, їхній розвиток, формування патріотичних почуттів має виховна робота в школі.

Позакласна виховна діяльність, яка створює умови для спільної та самостійної діяльності, допомагає оволодіти такими способами самоствердження, які б не обмежували інтереси інших людей. 


Виховну роботу потрібно спланувати так, щоб поєднувати традиційні методи виховання з інноваційними та практичними заходами. Методи виховання потрібно застосовувати не окремо, а комбіновано, доповнюючи один одного. Форми і методи обираються з урахуванням психолого-вікових особливостей та пізнавальних можливостей старших підлітків, а також інших індивідуальних уподобань.

Обираючи форми та методи виховання патріотизму, необхідно пам’ятати, що вони залежать від поставленої мети, змісту матеріалу, виховних та розвивальних завдань, інтересів і потреб учнів, рівня вихованості, інтелектуального розвитку. Пріоритетну роль потрібно надавати активним методам, «… що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості» [4,с.30]. До таких методів та форм належать : дискусія, «мозкова атака», тематичний диспут, «круглий стіл», ділові ігри, тренінги, брейн-ринг, метод проектів.

Крім названих, можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо, а саме: бесіди: «Моя рідна Україна», «Державна символіка України», «Твої права і обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України»; огляди періодичної преси: «Що?Де?Коли?», «Цікаві хвилинки», заходи, які виховують любов до української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово»; форми роботи пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу: історичне краєзнавство, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, виготовлення схем, макетів, складання історії свого роду, участь у роботі шкільних гуртків, святкування Дня Конституції, Дня Незалежності; форми і методи військово-патріотичного виховання: участь у патріотичних клубах, фестивалі патріотичної пісні, святкуванні Дня Перемоги, Дня захисника Вітчизни, Дня пам’яті героїв Крут, змагання з військово-прикладних видів спорту; уроки-пам’яті, уроки мужності. Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправлінняучнівської молоді.Чим доросліші вихованці, тим більш їхні можливості до критичного мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення. Отже, нині провідною проблемою української педагогіки стає розробка методологічних засад формування особистості учнів загальноосвітньої школи. Патріотичне виховання сучасного школяра серед різноманітних теоретичних підходів до вирішення цього питання посідає одне з головних місць. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття справжнього патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і передусім пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо зміцнення української держави. 


Існує необхідність у зміні системи виховання учнів на нову, яка б робила акцент на формуванні особистості учня та надавала можливість самореалізації та вдосконалення. Процес патріотичного виховання має бути керований та системний з урахуванням як інтересів так і уподобань учнів.

Особливістю виховання патріотично-налаштованого учня є формування широкого кола світогляду, активної життєвої позиції, зацікавленості у розбудові держави, високої духовно-моральної культури, що є основою культурного і соціального розвитку суспільства.



Література

  1. Афанасьєв А. Проблема формування ідеалів патріотичного виховання та ціннісних орієнтацій на сучасному етапі / А. Афанасьєв, Н. Іщук // Рідна школа. – 2009. – № 12. – С. 19–21.

  2. Виховання громадянина, патріота, гуманіста: Навч.- метод. посібник К.І.Чорна – К.: ТОВ «ХІК», 2004.- 96 с.

  3. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави / В. Гонський // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9–14.

  4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави //Педагогічна газета. – 2000. - № 6 (72), червень.- 6 с.
    Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді /Бех І.Д., 
    Чорна К.І. – К.: Світ виховання, 2007.-31 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка