Остап Вишня Том 1 твори вчотирьох томах усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 київ 1988



Сторінка39/40
Дата конвертації05.11.2016
Розмір5.9 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

С. 353. МОДР — Міжнародна організація допомоги борцям революції, утворена в 1922 р. рішенням IV конгресу Комінтерну.

Доброхем (Доброхім) — Добровільне товариство сприяння хімічній промисловості.

ТАПУК — Товариство авіації та повітроплавства України.

С. 354. «Нова громада» — український журнал (1923—1924), пізні­ше — «Соціалістична громада» (1925—1932), видання Вукоопспілки. Виходив у 1906 р. в Києві.

Перші кроки. (Поради для ще не українізованих). Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».—1924.—20 лип.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 204—207.

І там таке саме. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».—1924.— 24 серп.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 208—210. С. 357. Катеринославська (Катеринослав).— Див. приміт. до твору «Кременчук».

НЕП — Нова економічна політика, розроблена В. І. Леніним (з 1921 р.) в період переходу од капіталізму до соціалізму.

«Нема! Повмирали від «уравнительного»...— Слова марсіанина треба розуміти: непу иемас, неп мани повмирали від «уравнительного» оподат­кування.

«Тіпун вам на язик!» Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.—17 серп.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 215—217.

С. 358. Наркомздрав — Народний Комісаріат охорони здоров'я.

Дитина та ще... не зукраїнізована...— гумористичний вислів оповідача: дитина не пройшла, як це провадилось в установах, організаціях і закладах, екзаменів з української мови.

Родимець — хвороба: параліч.

С. 359. ..:дитина про «смичку» дбає...— Мається на увазі «змичка» міста й села, робітництва й селянства.

Вольовий спосіб. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».—1926.— 11 листоп.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 218—222. С. 362. Виборний Макогоненко — персонаж із п'єси Котляревського І. П. «Наталка Полтавка».

«Конфуз». Вперше надруковано в збірці «Українізуємось» (1926). Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 223—225.

С. 363. Луначарський Анатолій Васильович f 1875—1933) —радян­ський державний і партійний діяч, письменник, критик, академік АН СРСР (1930). З 1917 р.нарком освіти.

Тигр і Євфрат — ріки, протікають на території Туреччини, Іраку, Євфрат — і на півночі Сірії.

Українізація (Інтермедія до п'єси «Вій»). Вперше надруковано в збірці «Українізуємось» (1926).

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 226—229.

С. 365. Лугом іду, коня веду, Розвивайся, луже...— Панна, потім і бурсаки, співають перший куплет з української народної пісні «Лугом іду, коня веду».

УСМІШКИ ЛІТЕРАТУРНІ

Письменники. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».—1923.—7 жовт. Твір друкувався в збірці «Вишневі усмішки літературні».— X.: Держвидав, 1927, та ін. «Письменни­ки» та ряд інших творів Остапа Вишні на літературні теми «Аспанфут корова», «Плуг», «Понеділок», «Року сьомого», «Вісті» (дві частини — 1921 і 1924 pp.) —склали розділ «Літературні (Усмішки)» в четвертій книзі чотиритомника вибраних творів (видання 1928 і 1930 pp.). Всі вони, окрім однієї («Аспанфут корова»), друкуються в нашому виданні. На за­вершення добірки додано дві усмішки на літературні теми — «Про «Все­світ» і «Що правда — то непогано!»

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 5—12.

С. 367. На корпус (спец, термін) — один із видів друкарського шрифту і набору.

С. 368. «Гарт», «Плуг».— Див. приміт. до твору «Сліпці».

«Більшовик» — щоденна робітничоселянська газета, друкований орган ЦК КП(б)У. Виходила в Києві в 1919—1925 pp., згуртовувала навколо себе літературну молодь.

С. 369. Символісти — представники творчого напряму, що в худо;чиьозмістових і стильових пошуках віддавали перевагу символістськоабстракт­ній образності; заявляли про себе і в українській літературі перших десяти­літь 20 ст.

«Неокласики» — >країнська літературна група, виникла на початку 20х років 20 ст. (М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. ДрайХмара та ін.) Орієнтувалися на античну художню класику та західні мистецькі зразки, піднесення рівня художньої творчості.

С. 370. Шкурупій Гео (Юрій) Данилович (1903—1937) — поет і про­заїк. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

«Плуг». (Усмішка). Вперше надруковано в лодатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».—1923.—21 жовт. У двотом­нику 1956 p. (Т. 1.— С. 217—223) усмішка надрукована із значними ви­

правленнями, головним чином — скороченнями, що пояснювалися «потре­бами» так званих «кон'юнктурних правок». Внаслідок цього вилучено чимало імен письменниківплужан, зокрема й організатора та голови «Плугу» С. В. Пилипенка), безсумнівні художні знахідки, дотепні штрихи до характеристики ряду письменників, учасників плужанських вечорівобговорснь. Скорочено, наприклад, рядки: «Отак як подивишся на них: ось «Папаша» (так з доброзичливою усмішкою плужани називали С. В. Пили­пенка.— . 3.), ось Божко, ось Панч, Шевченко (Іван Іванович.— . 3.), Коляда, Сенченко, Копиленко, Панів, Вражливий і т. д,, і т. д.»... (Усміш­ки.— Т. 4.— С. 13). Також скорочено рядки, в яких дотепно сказано про малолюдність першого плужанського засідання: «Учора відбулася перша вечірка «Плуга». Зачитано було твори Панова, Шевченка й Пилипенка. В дискусіях брали участь: Панів, Шевченко й Пилипенко. Авдиторія, що складалася із Панова, Шевченка й Пилипенка, поставилася дуже прихиль­но до творів молодих письменників» (Усмішки.— Т. 4.— С. 15).

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 13—21.

С. 370. Плуг «Сака» — однолемішний плуг, використовувався в сіль­ському господарстві на Україні в 19 — першій половині 20 ст.

С. 371. Божко Сава Захарович (1901 —1947) —український радян­ський письменник, прозаїк.

Панч Петро Йосипович (справжнє прізвище Панчеико, 1891 —1978) — український радянський письменник, прозаїк, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1965).

Шевченко Іван Іванович f 1902—1977) — український радянський письменник, поет і журналіст, автор популярних у 20і роки пісень.

Коляда Грицько (Гео, 1904) — український радянський поет, автор ряду збірок, виданих у 20і роки.

Сенченко Іван Юхимович (1901 —1975) —український радянський письменник, прозаїк, автор багатьох оповідань, романів, ряду літературнокритичних праць, перекладів з російської класики.

Копиленко Олександр Іванович (1900—1958)—український радян­ський письменник, прозаїк, автор багатьох оповідань, романів для дітей і юнацтва.

Панів Андрій Степанович (1899—1942) —український радянський поет і прозаїк. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Вражливий Василь Якович (справжнє прізвище — Штанько, 1903— 1938) — український радянський письменник. Був незаконно репресований, реабілітований посмертно.

С. 373. Руга — земля, відведена селянами на утримання служителів релігійного культу.

Благочинний — служитель релігійного культу, старший над священи­ками кількох парафій.

С. 376. Голота Петро Іванович (справжнє прізвище Мельник, 1902— 1949) — український радянський поет і прозаїк.

Допчснко Олесь (Олександр) Васильович (1902—1954) —український радянський письменникпрозаїк, автор багатьох творів для дітей, юнацтва, молоді.

Кприленко Іван Улянович (1903—1939) —український радянський п!'>'а.л?ііник, автор книжок оповідань, романів.

«Понеділок» (Моментальна фотографіяшарж). Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».— 1923.—28 жовт. У двотомнику 1956 р. усмішка, як і попередня («Плуг»), подана з правками, скороченнями (Т. 1.— С. 231—235).

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 22—26.

С. 377. Хвильовий Микола Григорович (справжнє прізвище Фітільов, 1893—1933) — український радянський письменник, прозаїк, поет, публі­цист, критик. Творча спадщина талановитого письменника тривалий час замовчувалася або ж піддавалась несправедливій критиці.

С. 378. Брунчук.— Тут і в інших літературних усмішках Остапа Вишні згадуються молоді автори (наприклад, ще Крашаниця, Муринець та ін.), які приходили до літературної організації «Плуг», пробуючи сили в пи­сьменстві, але з тих чи інших причин залишили свої наміри й отже не стали відомими літераторами.

С. 379. Такою поезією розважати тільки слинявих панків, буржуа отих гнидяних...»; «Що там у нього?..»; «У неділю мати встала..* Невиразно це в нього якось... «Мати»... Різні матері бувають...», «Знову ж і сонце... В чиє воно віконце засяло?..» — Передаючи в такий жартівливоіронічний спосіб виступи письменкиківплужан в обговоренні нозих творів своїх творчих побратимів, Остап Вишня не приховує свого критичного ставлення до поверховості, вульгарного соціологізму, смаківщини та інших вад, які давалися взнаки в творчій діяльності «Плуга».

С. 380. Пільняк (Вогау) Борис Андрійович (1894—1937) —російський радянський письменник, прозаїк, автор багатьох творів, позначених активними художніми шуканнями. Творчість письменника тривалий час замовчувалась або піддавалась несправедливій критиці.

Стара форма, але є рима... Стара рима, але є форма... Помоєму, хай пише. До «Плуга» прийняти можна.— Остап Вишня як письменних вимогливий і наділений відчуттям художньої майстерності, подаючи й посвоєму загострюючи певні тенденції у виступах диспутантів «Плуга», недвозначно висловлювався про поблажливість і невимогливість у діяль­ності цієї літературної організації, а отже, й відомий її так званий «масовізм», що жодним чином не сприяв піднесенню ідейнохудожиього рівня літератури.

Року сьомого. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».—1924.—7 листоп.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 28—34.

С. 381. ЦБ «Гарту» — Центральне бюро «Гарту».

С. 382. Йогапсен Михайло (Майк) Гервасійович (1895—1937) — український радянський письменник, поет, прозаїк і літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Ательє у Сашка в капелюсі...— напевно, мається на увазі О. П. Довжен­ко, тоді молодий письменник і художник, який під своїми карикатурами, шаржами ставив підпис «Сашко».

Лежав... думав, на який розмір «Вітер на Україну» написати...— Мається на увазі поезія П. Тичини «Вітер з України» (1924).

С. 383. Чотири роки декламує безперестану—— Мова йде про В. Сосюру, його любов до виступів, зустрічі з читачами.

Нових лемешів попакували: дитячий леміш є, драматичний леміш е...— Леміш — складова частина плуга. Тут гумористично забарвлена мета­фора: в літорганізації «Плуг» з'явились дитячі письменники, драматурги та ін.

С. 385. Всеукрпролеткульт — «Пролеткульт» («Пролетарська культу­ра») — це визначення стосується культурнопросвітницьких організацій (початок беруть у вересні 1917 p.), які, існуючи при Наркоматі, з часом при профспілках, мали організовувати рух мас за оволодіння пролетар­ською культурою. Але помилки ідеологів «Пролеткульту», зокрема запере­чення ролі класичної спадщини, призвели до занепаду цієї організації. Теоретичні помилки пролеткультівських ідеологів гостро критикував В. І. Ленін.

Ви жертвою впали...— рядки одного з варіантів українського пере­кладу популярної революційної російської пісні В. Г. Архангельського «В тяжкій боротьбі ви навік полягли» (1900).

С. 386. «Авангард» — літературна група, організована В. Поліщуком (1925), прогблошувала ідеї конструктивізму та динамізму в художній творчості.

«Вісті». «Вісті» 1921 року (Тіні предків незабутих) — перша частина літературної усмішки під загальною назвою «Вісті»; друга її частина — «Вісті» 1924 року. (Напередодні 1000 числа)». Повністю цей гумористичний літературний диптих опубліковано в чотиритомнику «Усмішки» (1928, 1930).

Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 35—39.

С. 386. ...третій Конгресе Коммунистичсского Иптерпационала.— Конгрес відбувся в Москві 22 червня —12 липня 1921 p.; лоставич завдан­ня завоювання більшості робітничого класу на основі тактики єдиного фронту.

С. 388. Завтра Франків день.— Мова йде про день народження Івана Яковича Франка (1856—1916), видатного українського письменника, вченого, громадського діяча.

...я Дальневосточной республике.— Буржуазнодемократичне за формою державне утворення на території Забайкальської, Амурської, Приморської областей (центр спочатку Верхньоудинськ, з жовтня 1920 р.— Чита); з листопада 1922 р. Далекосхідна республіка ввійшла до РРФСР.

«Вісті» !924 року (Напередодні 1000 числа)». Друга частика усмішки «Вісті» вперше опублікована в газ. «Вісті ВУЦВК».—1924.—9 січ.

Подається за виданням: Усмішки.'— Т. 4.— С. 40—48.

С. 390. Іспидиція я вам, чи що? — Мається на увазі експедиція, що займається розсиланням газет.

С. 391. «Зкономическая жизнь» — галузева газета, назва змінювалася, з 1960 р.— «Зкономическая газета».

Круміп Гаральд Іванович (справжнє прізвище — Круміньш, 1894—і 943)—учасник російського революційного руху, радянський економіст, публіцист, з 1919 р.— редактор газети «Зкономическая жнзнь».

Вчера в «Деловом клубе...» — На той час існував непманський «Діловий клуб», де обговорювалися економічні, валютні питання.

C. 392. Болдуїн Степлі.— Див. приміт. до твору «Дорого це все коштує».

..Зект — на той час Верховний головнокомандувач рейхсверу в Німеччині.

С. 393. «Готують «Гальку».— Йдеться про оперу «Галька» (1848) поль­ського композитора Станіслава Монюшка (1819—1872).

...Саша! Наше вам! — Ім'ям «Сашко» підписував свої малюнки, шаржі О. Довженко.

С. 394. Сертифікат — один з видів позикового фінансового зобов'язан­ня держави.

Буценко U. І.— в минулому робітник, слюсар, пізніше — секретар ВУЦВК.

...Одиниця в «Комуністі» значно дорожча, ніж у час...— Мова йде про умовні одиниці (індекси): за ними нараховувались заробітна плата, гонорар. Наркомвнусправ — Народний комісаріат внутрішніх справ. Наркомзем — Народний комісаріат землеробства. Раднарком — Рада народних комісарів.

Про «Всесвіт». Вперше з підзаголовком «Гумореска» надруковано в журн. «Всесвіт».— 1925.— № 1.—С. 20. Подається за першодруком.

С. 397. «Всесвіт» — український громадськополітичний і літературномистецький ілюстрований двотижневий журнал, виходив у Харкові в 1925—1934 pp.

Це не те, що якихось там дев'ять губерній...— Ще на початку 1925 р. на Вкраїні було дев'ять губерній, того ж року було проведено адміністра­тивнотериторіальну реформу, що поклала край губернському поділу в республіці.

Форд.— Мається на увазі один із сім'ї американських мільйонерівпромисловців, власник автомобільної монополії США «Форд моторе».

в Донбасі «власними руками» (журн. «Всесвіт».— . 3.) два мільйони «чорного золота» видобув.— Розповідь метафорична: йдеться про шахтаря М. Й. Лазаренка, який видобув 2 мли пудів вугілля.

С. 398. Чемберлеп Остип (1S63—1937) —англійський державний діяч, в 1924—1929 pp. міністр іноземних справ Великобританії.

Капабланка Хосе Рауль( 1888—1942) — кубинський шахіст, дипломат, чемпіон світу з шахів (1921 —1927).

Що добре — то не погано! Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки кооперативні» (1927), інших виданнях кінця 20х — початку 30х pp.

Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 2. — С. 241—244.

С. 399. 'Гри роки, ик у «Книгосійщі» видалася я.— Мається на увазі, ймовірно, збірха «Діли небесні» (1923).

«Книгоспілка» — українська книговидавнича та книготорговельна спіл­ка, заснована 1422 р. в Харкові на кооперативних засадах.

Уже біля нас (збірок усмішок Остапа Вишні.— І. 3.) і різних товари­шів цілих J37 нам... Уже й примірників — півтора мільйона...— Автор відзначає зростання популярності української княжхи, підпиш>.ііі:я тира­жів різних видані, «Книгоспілки».

ЛІТЕРАТУРНІ ШАРЖІ

У 1923 р. Остап Вишня подав у трьох номерах журн. «Червоний шлях», за підписом «Павло Грунський», добірки творів на літературні теми з відпо­відним визначенням їх жанру — «Літературні шаржі». Власне, це твори пародійного характеру, пародії на творчість ряду письменників. На сторін­ках журналу під загальним заголовком «Літературні шаржі» були надруко­вані: «Однокутний бій.— Гр. Косинка», «Синя трясовина.— Микола Хвильовий», «Земляний син.— Гордій Коцюба» («Червоний шлях» — 1923.— № 1.— С. 57—68); «Критичні замітки.— Юр. Меженко», «В. Ко­ряк.— І. Шевченко й канарейка. II. Померла! III. Шість і шість...», «М. Зеров.— Воскреслн»! («Червоний шлях».— 1923.— № 2.— С. 60—70), «М. Івченко.— Син ьемлі», «Я. Мамонтов.— Коли народ уже визволивсь» («Червоний шлях».— 1923.— № 8.—С. 89—96).

М. Хвильовий — Синя трясовина. Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки літературні» (1927), під рубрикою «Літературні шаржі» та ін.

Подається за виданням: Усмішки.— Т 4.— С. 51—58.

С. 401. ...А трясовина — це глухо... А ми її — — Трясовина...

Вина... вино... виноград... Чавлять... Сік... Кров... Революція...—

В основу пародії гуморист узяв не один якийсь твір письменника, а особливості його художньої манери, експресивності й зіткнення романти­зації зображуваного і сатиричного освітлення негативного, асоціативного поєднання і «переходів» між найвіддаленішими поняттями і речами. А ці якості ідейностильового характеру виявлялись і в сатиричній повісті «Іван Іванович», і в «Синіх етюдах», і в інших творах. Хоча найвиразніший літературний прототип вишнівської «Синьої трясовини» — повість М. Хвильового «Іван Іванович».

Поміж тими крутими горами...— рядки з української народної пісні «По той бік гора».

С. 404. Махно Нестор Іванович (1889—1934) — один з організаторів дрібнобуржуазної контрреволюції на півдні України, дотримувався анар­хістських поглядів, 1921 р. втік у Румунію.

С. 405. Знаєте: на горі високо, а в долині низько...— Приклад творчого використання автором української пісенної творчості: тут перефразо­вано рядки з народної пісні: «Одна гора високая, А другая низька...» («Одна гора високая»).

Г. Коцюба — Земляний син. Твір входив до збірки «Вишневі усмішки літературні» та ін.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 59—64.

С. 406. Коцюба Гордій Максимович (1892—1939) —український ра­дянський письменник. Був незаконно репресований. Реабілітований по­смертно.

С. 407. У неділю, Галю, ти підеш о 6й годині... Підійдеш до двору, увійдеш у двір, підійдеш до ганку...— Вдаючись до такого образнолірич­ного письма, сповненого банальних повторів і звертань до персонажа, автор творить гумористичнопародійну «картину» ліричної прози, позбавле­ної художньоаналітичних якостей.

Гр. Косинка — Однокут'ний бій. Твір друкувався в збірці «Вишневі усмішки літературні» та ін.

Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 65—67.

Косинка Григорій Михайлович (справжнє прізвище — Стрілець, 1899— 1934) — український радянський пнсьменникпрозаїк, перекладач. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

С. 410. А недалечко на горбках клекотить бій, гарячий, як огонь, бій, червоною крівцею вмитий...— Порівняйте — у Григорія Косинки в опо­віданні «На «золотих богів»: «Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий...» Ці та інші вислови, образи з оповідання Г. Косинки пародійно переосмислюються гумористом, даючи уявлення про особливості стилю романтичноекспресивного художнього мовлення прозаїка, як і про художні витрати такого письма.

B. Коряк — L Шевченко й канарейка. II. Померла (Кінець україн­ської літератури). III. Шість і шість. Надруковано в збірці «Вишневі усміш­ки літературні», інших зібраннях кінця 20х—початку 30х років.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 79—90.

Коряк Володимир Дмитрович — Див. приміт. до твору «Освіта».

C. 412. Пішла киця по водицю...— Наводиться чотири рядки з укра­їнської народної колискової пісні «Ай ну, котекотице», в якій два останні з цитованих рядків мають таку редакцію: «Пішов котик рятувати, 3 води кицю витягати» (Українські народні пісні.— К., 1951,— С. 329).

Місяченьку блідолиций...— дещо перефразовані рядки з української народної пісні.

Державне видавництво ... ширить хатянські мрії про «криницю»...;

I це тоді, коли йде розмова про турбіни, про електрифікацію...— Ці та по­дібні образи пародійного характеру автор використовує з метою запере­чення вульгарносоціологічного підходу В. Коряка, одного з провідних тоді критиків, до художньої творчості.

С. 413. Міцкевич Адам Бернард (1798—1855) — польський поет, діяч національновизвольного руху. Деякий час жив у Росії, зблизився з де­кабристами, з О. С. Пушкіним.

Белий Андрій (справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Бугайов Бо­рис Миколайович, 1880—1934) — російський радянський письменник, поет, прозаїк, критик, один з провідних символістів.

Пригадайте — «Мессия грядущего дня..»— Тут наводиться останній рядок з вірша А. Бєлого «Родина» (серпень, 1917 p.), який перебуває в такому контексті: «Россия, Россия, Россия — Мессия грядущего дня!»

Соловей, соловей...— рядки з російської народної пісні.

..ясі оті «презавзяті патріотці», що ходять у свитах, носять стрічки і вільнодумствують отамечки по шинках—— Тут перифраз із поезії Т. Г. Шевченка «П. С», зокрема рядків: «І презавзятий патріот; [...]

II У свиті ходить між панами, І п'є горілку з мужиками, Ці вольнодумстеує в шинку».

С. 414. Сів та й розгортаю книжку відомого українського поета Мак­сима Рильського...— Йдеться, як видно з другої частини пародії («II. По­мерла»), про збірку «Синя далечінь» (К., 1922).

Ця шпага пом'ята Єрусалим.,.— наводяться рядки з поезії М. Рильсько­го «Стародавній роман».

В країні галушок і варенух...— рядки з поезії М. Рильського «Рибаль­ське посланіє».

Десь є Марсель і з моря дух п'яний...— рядки з триптиха М. Риль­ського «Синя далечінь» (ч. І).

Скотт Вальтер (1771—1832) — англійський і шотландський письмен­ник, засновник жанру історичного роману в англійській літературі.

Хоч ві сні мандрівки дальні... Хоч ві сні венецькі води...— рядки з триптиха М. Рильського «Синя далечінь» (ч. II), взяті й наведені не­точно з першої та останньої строфи; в поета вони мають таку редак­цію: «Хай хоч ві сні — мандрівки дальні»; «Хай хоч ві сні венецькі води».

Ти випив самогону з кварти...— рядки з триптиха «Синя далечінь» (ч. III).

С. 415. Річ— в отому новокласицизмові 1922 року, в отих мертвих гні­вах і неживих ідеях... у тім, що Філіповичі та Зерови...— Мається на увазі неокласицизм, продемонстрований, з погляду В. Коряка (стверджує автор пародії), М. Рильським у збірці «Синя далечінь»; грубозневажливі висло­ви критика, за пародісю, і про неокласиків.

Филипович Павло Петрович (1891 —1937)—поет, критик і вчений. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Зеров Микола Костянтинович (1890—1937)—український радян­ський поет, перекладач, критик, вченийлітературознавець. Був незакон­но репресований. Реабілітований посмертно.

Але душа, мов криця...— рядки з поезії М. Рильського «Трістан коня сідлає». В цитаті неточність, у поета порівняння інше: «мов птиця».

Рядки П. Савченка: Мак червоний серця мого Перецвівся в синій.— М. Рильський узяв епіграфом до вірша «П. Савчснкові» не два рядки, а строфу; в пародії вилучено перші два: «Од немилого минулого» «До нуд­ного нині» і неточно наведено третій, який звучить так: «Мак червоний серця чулого».

Савченко Павло Григорович (1887—1920) —український поетсимвсліст.

С. 416. Шість і шість.— назва третьої частини пародії має своє першо­джерело: В. Коряк видав невеличку брошуру про поезію та поетів «Шість і шість» (X.: Гарт, 1923).

Олесь Олександр (справжнє прізвище, ім'я, по батькові — Кандиба Олександр Іванович, 1878—1944) — український поет, після Жовтневої соціалістичної революції жив в еміграції (у Відні, Празі).

...нудить світом, кляне свою дурну голову...— Маються на увазі на­строї розчарування, нудьги в еміграції, що знайшли відображення і в ліри­ці Олександра Олеся. Тут, як і загалом у триптиху, Остап Вишня подає далеко не етичні оцінки тих чи тих поетів, маючи на увазі стиль, тон і спрямованість ряду критичних праць В. Коряка.

Чупринка Григорій Оврамович (1879—1921) —український поет.

«Час» — у переджовтневі роки видавництво в Києві.

...помер не з хвороби, а з... розстрілу—— Тривалий час існувала думка про контрреволюційну діяльність Г. Чупринки і його розстріл за неї. Але

1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка