Основи психології та педагогіки



Скачати 375.41 Kb.
Сторінка6/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір375.41 Kb.
1   2   3   4   5   6

Література


1. Основи психології /за ред.О.В.Киричука/.- К.:Либідь,1997.


УВАГА

1. Поняття уваги. Головні характеристики.


2. Рівні уваги: безпосередня, посередня, післяпосередня.

3. Розвиток уваги. Роль уваги у професійній та педагогічній діяльності.


Увага - спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на відповідних предметах або явищах. Спрямованість психічної діяльності носить вибірковий характер. Зосередженість передбачає відвертання від всього іншого, поглибленість у відповідну діяльність. Головні характеристики уваги як пізнавального процесу: стійкість та коливання, динамічність, розподіл та переключення.

Стійкість уваги характеризується її довготривалістю та ступенем концентрації на весь період збереження. Стійкість уваги підвищується, коли людина має справу із достатньо складним об`єктом. Дана характеристика у значній мірі залежить також від інтересів людини, наявності вольових зусиль, значення діяльності. Динамічність уваги виявляється у зрушенні стійкості її на протязі тривалої роботи. Розподіл уваги - характеристика, з якою пов`язана можливість одночасного успішного виконання двох або більше видів діяльностей. Головною умовою успішного розподілу є автоматизація одного із видів діяльностей, що виконуються одночасно. Переключення уваги - здатність швидко переходити від однієї діяльності до іншої. Успішність переключення найчастіше залежить від значення нової діяльності для людини.

За характером походження увага може бути посередньою, безпосередньою та післяпосередньою. Це так звані рівні уваги. Посередня увага характеризується наявністю відповідної мети та вольових зусиль. Наприклад, необхідно бути уважним, щоб вірно вирішити задачу. Безпосередня увага виникає за умов відсутності вольових зусиль. Вона пов`язана з потребами людини, з тим, на скільки діяльність викликає зацікавленість. Відповідного значення набуває також і характер подразнювача (його розмір, колір, подовженість дії). Наприклад, завжди привертає увагу яскравий об`єкт (одяг, автомобіль та ін.) або об`єкт, що становить контраст із навколишнім середовищем (чорна хмара на синьому небі, пляма на скатертині та ін.). Післяпосередня увага походить із посередньої, але поступово перетворюється у безпосередню. У даному випадку особливого значення набуває не лише мета діяльності, а й сама діяльність викликає відповідну зацікавленість, і вольові зусилля на досягнення мети зникають. Наприклад, конспектуючи необхідну літературу, студент примушує себе бути уважним, але по мірі знайомства з матеріалом у нього виникає інтерес до даної проблеми і, як наслідок, вольові зусилля зникають.

Увага - важлива та необхідна умова ефективності всіх видів діяльності. Особливого значення набуває її характер, розподіл та переключення. У педагогічній діяльності неабияке місце займає післяпосередня увага, що тісно пов`язана як з методами навчання, так і з педагогічною майстерністю викладача.


Література


1. Основи психології /за ред. О.В.Киричука/.- К.: Либідь, 1997.
ПАМ`ЯТЬ

1. Поняття пам`яті. Головні процеси пам`яті.

2. Види пам`яті.

3. Роль пам`яті у навчальній діяльності.


Пам`ять - запам`ятовування, збереження та подальше відтворення людиною її попереднього досвіду. Пам`ять забезпечує єдність та взаємозв`язок усіх пізнавальних процесів людини.

Пам`ять складається із окремих процесів. До них належать: запам`ятовування, збереження, відтворення та забування матеріалу.

Розподіл пам`яті на види обумовлений особливостями діяльності, у якій безпосередньо відбуваються її процеси.

1. За характером психічної активності існують такі види пам`яті: пам`ять руху, емоційна пам`ять, пам`ять образна та словесно-логічна.

Пам`ять руху - запам`ятовування, збереження та відтворення різноманітних рухів та їх систем. Даний вид пам`яті служить підставою для формування різноманітних практичних навичок. Наприклад, ходити, плавати, писати.

Емоційна пам`ять - пам`ять на почуття. Емоції відіграють дуже важливу роль у житті та діяльності людини, вони сигналізують про те, як задовольняються потреби та інтереси, стимулюють або стримують діяльність. Емоційна пам`ять у відповідному значенні може виступати сильнішою за інші види.

Образна пам`ять - пам`ять на образи, картини життя та природи, ситуації, а також на звуки, запахи, смаки. Найбільше розвинута образна пам`ять у людей творчих професій - художників, музикантів, акторів.

Словесно-логічна пам`ять - пам`ять на будь-яку вербальну інформацію та думки. Вона тісно пов`язана з другою сигнальною системою та притаманна лише людині.

2. За характером мети діяльності: безпосередня та посередня. Посередня пам`ять пов`язана з спеціальною метою - запам`ятати відповідний матеріал, а також із відповідними вольовими зусиллями людини.

3. За подовженістю закріплення та збереження матеріалу: оперативна, короткочасна та довгочасна.

Оперативна пам`ять обслуговує безпосередню діяльність людини протягом відповідного часу. Наприклад, при читанні або математичних операціях ми пам`ятаємо матеріал до того часу, поки працюємо з ним. Матеріал у даному випадку не передбачає подальшого відтворення.

Короткочасна пам`ять зберігає інформацію на відповідний час, матеріал передбачає відтворення через короткий час.

Довгочасна пам`ять - стратегічний вид пам`яті. Він характеризується подовженим збереженням матеріалу після його багаторазового повторення.

Усі види пам`яті пов`язані між собою. Індивідуальні особливості процесів пам`яті можна розподілити на різноманітні її типи: наглядно-образна, словесно-абстрактна та проміжна. Даний розподіл залежить у відповідній мірі від співвідношення першої та другої сигнальної систем у вищій нервовій діяльності людини. Особливості процесів пам`яті необхідно мати на увазі у педагогічній діяльності – як з боку індивідуальних проявів процесів пам`яті тих, хто навчається, так і враховуючи особливості навчального матеріалу.


Література


1. П.А.М`ясоїд. Загальна психологія: Навч.посіб.-К.: Вища школа, 1998.

МИСЛЕННЯ


1. Поняття мислення. Мова та мислення. Соціальний характер мислення.

2. Логічні форми мислення: поняття, міркування, умовивід.

3. Психологія мислення: аналіз, синтез, узагальнення.

4. Види мислення. Розвиток мислення у навчальній діяльності.


Мислення - процес узагальненого та опосередкованого відтворення дійсності, вищий пізнавальний процес.

Мислення - найбільш складний, аналітико-синтетичний пізнавальний процес, пов`язаний з мовою та мовленням, що становить принципову різницю між психікою людини та тварин. Мислення тварин пов`язано тільки з безпосереднім сприйманням предметів та явищ дійсності, не має здатності бути абстрактним. Особливості мислення людини визначаються наявністю другої сигнальної системи. В яких би формах мислення людини не відбувалося, воно обов`язково існує в матеріальній формі слова. Формулювання думок у мовленнєвому процесі є найважливішою умовою їх формування. Завдяки слову думка не зникає, а фіксується у відповідних формах.

Мислення людини у значній мірі носить відповідний соціальний характер. Історична спадкоємність інформації можлива лише за умов її фіксації, закріплення, збереження та передачі як від людини людині, так і від покоління поколінню.

Мислення можна вивчати як з точки зору результатів розумового процесу, так і з боку тих операцій мислення, що приводять до даних результатів: формальною логікою та психологією. Дані науки взаємодоповнюють дослідження складного процесу мислення.

Логіка вивчає логічні форми мислення: поняття, міркування, умовивід.

Поняття - це думка, у якій відтворено загальні, суттєві, визначні ознаки предметів та явищ. Наприклад, поняття “людина”, “навчання”, “весна”. Зміст понять розкривається у міркуваннях, що являють собою більш складну логічну форму мислення. Міркування стверджують або заперечують відповідні зв`язки між предметами та явищами дійсності. Наприклад, міркування “Метали при нагріванні розширюються” відбиває зв`язок між зміною температури та об`ємом металів. Міркування можна утворити двома шляхами: безпосередньо, коли в них висловлюється те, що сприймається (наприклад, ”стіл білий”, “погода лагідна”), або опосередковано – шляхом розмірковування та умовиводу. Розмірковування відбивають зв`язок між міркуваннями. Наприклад, “Сьогодні холодно, слід одягати теплі речі”. Умовивід - такий зв`язок між думками, коли із одного або декількох міркувань ми отримуємо нове міркування, що витікає із змісту попередніх. Наприклад, “Усі метали проводять електричний струм. Олово також являє собою метал. Із сказаного виходить, що олово проводить електричний струм.”

Мислення як процес досліджує психологія. Процес мислення - це перш за все аналіз, синтез та узагальнення. Аналіз – виявлення у об`єкті тих або інших його особливостей, елементів, розглядання об`єкту з точки зору його окремих складових частин. Наприклад, для того, щоб зрозуміти, як працює технічно складна машина, необхідно виділити її головні деталі. Об`єкт дослідження таким чином розкладається на окремі частини за відповідною ознакою.

Синтез - об`єднання виділених аналізом компонентів за спільними ознаками шляхом порівняння. В результаті відбувається виявлення зв`язків між різними компонентами аналізу. Наприклад, шляхом зіставлення виділених деталей машини можна встановити їх взаємовплив у процесі роботи. Синтез - виявлення зв`язків та взаємовідносин між різними елементами. Аналіз та синтез завжди тісно пов`язані між собою. Узагальнення - виявлення спільного у ході аналізу та синтезу.

Закономірності аналізу, синтезу та узагальнення являють собою головні, внутрішні закономірності мислення як процесу.

Серед видів мислення виділяють наочно-діюче, наочно-образне та абстрактне.

Наочно-діюче мислення розвивається переважно у дітей до трьох років. Даний вид мислення пов`язаний із послідовним дослідженням, опануванням дійсності малою дитиною. Підстава розвитку даного виду мислення - практична діяльність.

Зв`язок із практичними діями зберігається у дітей і в більш старшому віці, але поряд з ним формується і наочно-образне мислення. У порівнянні із попереднім даний вид мислення вже не так тісно пов`язаний із конкретною практичною ситуацією. Процес формування даного виду мислення відбувається у віці чотирьох-семи років. Безпосередньо практична дія вже не завжди служить підставою породження думки, але в цілому наглядно-образне мислення підпорядковане процесу сприймання. Діти дошкільного віку мислять більш наочними образами і ще не володіють поняттями у строгому розумінні.

На базі практичного та наочно-образного мислення у школярів формується абстрактне мислення. Поступово складається система понять, опановуються і більш складні логічні форми.

У навчальній діяльності, таким чином, необхідно враховувати особливості віку тих, кого навчаєш, з одного боку, і індивідуальні особливості мислення, з іншого, - самостійність, гнучкість, швидкість.

Особливості мислення тих, кого навчаєш, у значній мірі формуються залежно від наявності відповідних методик, адекватних змісту навчальної дисципліни та індивідуально-психологічним особливостям учнів.

Література


1. Л.С. Выготский. Мышление и речь. Собр. соч., т. 2. М., Педагогика, 2000.

2. С.Л.Рубинштейн. Основы общей психологии. Санкт-Петербург,2000.


УЯВА


1. Поняття уяви. Взаємозв`язок уяви та мислення.

2. Види уяви. Образи уяви.

3. Роль уяви у професійній та педагогічній діяльності.

Уява поряд із мисленням розглядається як вищий пізнавальний процес. Уява являє собою процес утворення людиною на базі її попереднього досвіду образів предметів, об`єктів та явищ дійсності, які вона безпосередньо не сприймала та не сприймає зараз. Найважливіше призначення уяви - здатність передбачити результат будь-якої діяльності людини ще до її початку. Уява носить характер упередження, орієнтує людину в ході діяльності шляхом створення образів як кінцевого, так і проміжного результатів роботи. Практична цінність уяви як пізнавального процесу полягає в тому, що вона дає змогу прийняти рішення та знайти відповідний вихід навіть при відсутності необхідної повноти знань, що являє собою обов`язкову умову процесу мислення. Завдяки утворенню образу кінцевого результату людина нібито “перестрибує” через відповідні етапи відсутності інформації. Мислення та уява доповнюють одне одного: залежно від ситуації людина використовує у своїй діяльності як систему понять, так і систему образів.

Уява може бути пасивною та активною. Пасивна уява - це фантазії людини, що ніколи не втілюються у життя та пов`язані з потребами. Наприклад, людині завжди приємно подумати про щось радісне, привабливе, приємне, хоч вона і усвідомлює, що дані образи скоро не будуть втілені у життя, бо на даний час не планується відповідної програми поведінки.

Активна уява представлена уявою творчою та відтворюючою. Творча уява передбачає самостійне створення нових образів, що реалізуються в оригінальних, неповторних та цінних продуктах діяльності людини. Форми синтезування образів творчої уяви можуть бути різними.

1. Аглютинація або об`єднання в одному об`єкті ознак різних предметів, що не існують поруч у повсякденному житті. Наприклад, у технічній творчості таким чином створений танк-амфібія. У фольклорі – русалка, кентавр.

2. Загострювання ознак. Наприклад, шаржі та карикатури.

3. Гіперболізація - збільшення або зменшення предмета, зміна кількісних частин предмета. Наприклад, міфологічні образи - багаторукі богині.

4. Схематизація - створення образів на підставі акцентування схожих рис. Наприклад, художник відтворює пейзаж на полотні, безпосередньо спостерігаючи подібну картину природи.

5. Типізація – виявлення найбільш суттєвого, важливого та узагальнення даних рис у конкретному образі. Наприклад, створення образу літературного персонажу.

Відтворююча уява передбачає створення образів, що відповідають опису. Наприклад, сприймання художнього тексту.

Уява як пізнавальний процес набуває великого значення у пошуках нових, оригінальних рішень в усіх галузях людської діяльності. Неабияку роль даний пізнавальний процес відіграє на ранніх етапах наукової та дослідницької діяльності, у художній творчості та мистецтві. Фантазія – необхідна умова пошуку нового, розвитку особистості, виховання творчого ставлення до навчання та праці.

Література


1.Л.С.Выготский. Воображение и его развитие в детском возрасте.-

Собр. соч.,т.2.М., Педагогика, 2000.


ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ЛЮДИНИ

1. Поняття емоційної сфери людини. Функції почуттів. Види переживання почуттів.

2. Емоції та почуття. Форми переживання почуттів: емоція, настрій, афект, стрес, пристрасть.

3. Поняття волі. Функції волі.

4. Емоційно-вольова сфера та навчальна діяльність.

Емоційна сфера людини відбиває ставлення людини до фактів, явищ та подій навколишнього світу. Якщо пізнавальні процеси становлять своєрідний інформаційний канал між людиною та навколишнім середовищем, то емоції та почуття являють собою факт ставлення до даної інформації або будь-якого явища. Звідси витікають функції почуттів.

1. Сигнальна – емоції та почуття інформують про те, що безпосередньо має значення для людини, викликає відповідну реакцію.

2. Емоція як мотив діяльності, те, що стимулює та активізує її.

3. Регуляційна. Це експресивний бік почуттів: наявність емоцій дозволяє зрозуміти, що саме відчуває людина, регулювати поведінку.

Існує чотири головних якісних емоційних стана: позитивний, негативний, амбівалентний та невизначений. Останній досить не тривалий і з часом трансформується у позитивний або негативний.

Поняття почуття значно ширше, ніж поняття емоція. Остання розглядається як одна із форм переживання почуттів, це безпосереднє переживання будь-якого почуття.

Афект - емоційний процес, що швидко оволодіває людиною, дуже інтенсивно протікає, часто характеризується змінами у життєдіяльності людини: підвищенням тиску крові, частковою втратою свідомості тощо. Афективний шок - стан пригніченості, знесилення, що оволодіває людиною після афекту.

Стрес - стан напруженості. Виникає, як правило, у ситуаціях небезпеки, фізичного та психічного перенавантаження.

Настрій - загальний емоційний стан, що впливає на психічні процеси та поведінку людини протягом тривалого часу.

Пристрасть - стійке, глибоке та сильне почуття, що визначає спрямованість активності людини, її думок та вчинків. Пристрасті часто виконують функцію мотиву діяльності людини.

Почуття, афект, стрес, настрій та пристрасть розглядаються як форми переживання почуттів.

Воля - організація та саморегуляція людиною своєї діяльності та поведінки, що спрямована на подолання труднощів при досягненні поставленої мети. Воля забезпечує виконання двох взаємопов`язаних функцій - спонукати людину до діяльності або заторможувати діяльність.

Одним із найбільш характерних проявів волі є поведінка людини у ситуації ризику. Ризик - характеристика діяльності при неозначеності для людини її результату та наявності припущення про негативні наслідки у разі невдачі.

Перша причина ризику – розрахунок на перемогу. Мотивація успіху у даному випадку сильніша за мотивацію запобігання невдачі. Друга – ризик заради ризику, це здатність людини підвестися над рівнем вимог ситуації, поставити мету, що перебільшує вихідну задачу.

Емоційно-вольова сфера людини завжди залишається у центрі уваги педагогів при навчанні та вихованні. Так, наприклад, завдяки почуттю здивованості людина розпочинає пильніше аналізувати, оцінювати нову ситуацію, шукати шляхи вірного вирішення проблеми. Однією із необхідних умов розвитку волі є формування відповідних мотивів навчальної діяльності.

Література


1.Основи психології / За ред. О.В.Киричука/. К.:Либідь,1997.
ЛІТЕРАТУРА
1. Л.С.Выготский. Воображение и его развитие в детском возрасте. - Собр. соч., т.2.М., Педагогика, 2000.
2. Л.С. Выготский. Мышление и речь. Собр. соч., т. 2. М., Педагогика, 2000.
3. А.А.Леонтьев. Язык. Речь. Речевая деятельность. М.:Просвещение, 1998.
4. А.Н.Леонтьв. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1997.
5. П.А.М`ясоїд. Загальна психологія: Навч.посіб. - К.:Вища школа, 1998.
6. Основи психології /за ред. О.В.Киричука/.-К.:Либідь, 1997.
7. С.Л.Рубинштейн. Основы общей психологии. - Санкт-Петербург, 2000.

Методичні вказівки з основ психології та педагогіки (стислий конспект лекцій) (для студентів III – IV курсів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей академії)


Укладач: Золотарьова Ірина Миколаївна

Рецензент: Крутова Л.Ф.

Редактор: Аляб`єв М.З.

План видання 2003, поз.184


Підп. До друку Формат 60х84. 1/16 Папір офісний


Друк. на ризографі Обл.- вид. арк.2,5 Ум.- друк. арк 2

Тираж 100 прим. Зам № Ціна договірна

Сектор оперативної поліграфії при ІОЦ ХДАМГ

61002, Харків, вул.Революції,12





1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка