Основи психології та педагогіки



Скачати 375.41 Kb.
Сторінка3/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір375.41 Kb.
1   2   3   4   5   6

Література


1. С.Л.Рубинштейн. Основы общей психологии.Санкт-Петербург,2000.

2. А.А. Леонтьев. Язык. Речь. Речевая деятельность. М.: Просвещение, 1998.




ОСОБИСТІСТЬ

1. Поняття індивіда та особистості.


2. Особистість та індивідуальність.

3. Особистість та соціальна група.


Поняття індивіду та особистості принципово різні. Поняття індивід фіксує факт належності людини до роду людей в цілому: індивідом є і немовля, і літня людина, і талановитий вчений, і психічно неповноцінна людина. Дане поняття відтворює лише родову належність. У ході життя, спілкування та діяльності людина набуває особливої якості, що носить назву особистість. Поняття індивід та особистість єдині , але не тотожні.

Особистість кожної людини відзначається належними лише їй психологічними рисами, що і становлять індивідуальність.

Індивідуальність - це сполучення психологічних особливостей, своєрідних ознак людини, що становлять її своєрідність, її відмінність від інших людей. Індивідуальність виявляється у рисах темпераменту, характеру, у наявності або відсутності здібностей. Поняття індивідуальність та особистість також єдині, але не тотожні. Структура особистості ширше структури індивідуальності, вона містить у собі також аналіз відповідних форм поведінки людини, в яких представлено риси індивідуальності.

Особистість формується у процесі діяльності людини та спілкуванні, у взаємодії з іншими людьми. Тому аналіз даного поняття відбувається у контексті людина - соціальна група.

Вивченням індивідуальних рис людини як частини її особистості займається окремий розділ психології, що носить назву диференціальна. У даному розділі вивчаються такі індивідуально-психологічні особливості, як темперамент, характер, здібності.

Особистість можна вивчати також шляхом аналізу її соціальної функції, ролі у тій або іншій групі людей. Даний аспект пов`язаний із розділом соціальної психології.

Поняття особистості складне та багатопланове. Знайомство з ним передбачає розкриття змісту таких розділів загальної психології, як диференціальна та соціальна.

Література


1. С.Л.Рубинштейн. Основы общей психологии. Санкт-Петербург,2000.

ОСНОВИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

ТЕМПЕРАМЕНТ. ХАРАКТЕР. ЗДІБНОСТІ.
ТЕМПЕРАМЕНТ


  1. Поняття темпераменту. Темперамент та тип вищої нервової діяльності.

  2. Типи темпераменту.

  3. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності. Роль темпераменту у навчальній діяльності.

Темперамент - індивідуально-психологічна особливість людини, що фіксує динамічні прояви її психіки.

Слово “темперамент” у перекладі з грецької мови – відповідне співвідношення частин. Назва пов`язана із так званою гуморальною теорією темпераменту, що мала місце у часи Аристотеля. Зміст її полягав в тому, що індивідуальні особливості людей пояснювались співвідношенням так званих соків або речовин (humor – сік, що живить). Крім Аристотеля явище темпераменту вивчали різні вчені у різні часи: Кант, Кречмер, Шелдон.

На початку ХХ століття І.П.Павловим було відкрито залежність темпераменту людини від так званого типу вищої нервової діяльності. Тип вищої нервової діяльності – природжена якість як людей, так і вищих ссавців. Типи вищої нервової діяльності у людей та вищих ссавців тотожні.

В основу класифікації типів вищої нервової діяльності І.П.Павловим було покладено ті природжені особливості вищої нервової діяльності, що присутні у будь-якій психічній активності людини. Експериментальні дослідження дозволили дійти висновку про наявність таких якостей вищої нервової діяльності, як сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, співвідношення процесів збудження та заторможення. Різні сполучення вищеназваних ознак і приводять до існування різних типів темпераменту:

- сильний урівноважений швидкий – сангвінік;

- сильний урівноважений повільний – флегматик;

- сильний неврівноважений (нестримний) – холерик;

- слабкий тип – меланхолік.

Сангвінік - психічно активна людина, прагне до швидкої зміни вражень, має швидку реакцію, досить легко переживає невдачі, часто відрізняється непослідовністю.

Флегматик - людина, що відрізняється незворушністю, стійкістю прагнень та почуттів, слабким зовнішнім відтворенням психічного стану, повільністю.

Холерик – дуже активна та енергійна людина, емоційно збуджена, не завжди достатньо витримана.

Меланхолік - вразлива людина, відрізняється глибиною почуттів, стриманістю, послідовністю та повільністю, часто підозрілістю.

Темперамент людини можна виявити шляхом експерименту. Це якість природжена, що не змінюється протягом життя. Загальна тенденція педагогічної психології - у процесі виховання завжди спиратися на позитивні риси кожного типу темпераменту, не акцентуючи негативні. Наприклад, флегматик дуже пунктуальний, але недостатньо швидкий; сангвінік – активний, але не завжди послідовний, часто не доводить справу до кінця.

Темперамент не пов`язаний із інтелектуальними можливостями людини. Люди однакового темпераменту можуть мати різний рівень інтелекту, а люди однакового інтелекту можуть належати до різних типів темпераменту. Принципового значення у дослідженні даної індивідуально-психологічної особливості набуває поняття так званого індивідуального стилю діяльності. Саме тип темпераменту впливає на те, що однакову за змістом роботу будуть по-різному виконувати люди із різним темпераментом. Деякі професії потребують відповідних типів темпераменту, наприклад ті, де неможливо працювати без відповідної швидкості реакції. У навчальній діяльності також слід враховувати особливості темпераменту тих, кого навчаєш. Наявність подібної інформації може стати надійною запорукою у виборі найбільш ефективних форм та методів навчання. У так званому “чистому” вигляді той або інший тип темпераменту зустрічається дуже рідко. Коректніше говорити про перевагу окремих рис того або іншого типу.

Література


1.Основи психології /за ред.О.В.Киричука/.-К.:Либідь,1997.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка