Основи підприємництва



Скачати 136.55 Kb.
Дата конвертації05.04.2017
Розмір136.55 Kb.
Лекція 1. Природа і економічна сутність підприємництва.

План:

  1. Предмет, метод і задачі дисципліни “Основи підприємництва”.

  2. Принципи підприємництва.

  3. Функції підприємництва.

  4. Суб’єкт підприємництва.

  5. Права та обов’язки підприємців.


Мета лекції – дати уявлення про економічну сутність підприємництва та підприємницької діяльності, сформувати знання про практичне застосування теорії підприємництва, розглянути методологічну базу даної дисципліни.
Основні терміни та поняття лекції: підприємництво, основи підприємництва, підприємець, принципи діяльності підприємства, права й обов’язки підприємця, суб’єкти підприємницької діяльності, функції підприємств.
1.1. «Основи підприємництва» – наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками, а з іншого – діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Важливу роль сучасна теорія підприємництва відводить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному підприємництву, науково обґрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.



Підприємництво – це самостійна, ініціативна систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

Уперше термін "підприємець" був сформульований англійським економістом Р. Кантільйоном в XVII ст. наступним чином: підприємець - це людина, яка за певну ціну купує засоби виробництва для виготовлення продукції та /7 продажу з метою отримання прибутку. Приймаючи на себе зобов'язання щодо витрат, підприємець не знає, за якими цінами здійсниться реалізація. Ж.-Б. Сей вже розглядав підприємця як людину, що наділена не тільки виробничими здібностями і талантом, але й як керівника, який об'єднує людей навкруги виробничого процесу, об'єднуючи та комбінуючи три фактори виробництва: землю, капітал та працю. На початку XX ст. А. Маршалл додав до класичних факторів виробництва четвертий - організацію, надаючи при цьому підприємцю активну інноваційну спрямованість при веденні бізнесу.

Основи теорії сучасного підприємництва були закладені Й. Шумнетером на початку XX ст. Він сформулював функцію підприємництва, яка полягає у реформуванні структури виробництва за допомогою застосування певного винаходу, невикористаної технологічної можливості, знаходження нових джерел постачання матеріалів і сировини, нових ринків збуту продукції, реорганізації певної галузі тощо. Основною вимогою до виробничих структур малих підприємств являється гнучкість. Тобто можливість у разі необхідності реорганізації старої або створення нової структури, яка найбільше відповідатиме вимогам ринку.

Головними суб'єктами ринкової економіки є різні підприємства. Вони є основною, первинною організаційно-економічною ланкою національного господарства. До підприємств належать заводи, фабрики, шахти, електростанції, ферми, банки, магазини, університети, інші заклади, які є самостійними суб'єктами господарювання. Вони створюються для виробництва потрібних суспільству матеріальних благ та різноманітних послуг. Стимулом для створення підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності є одержання прибутку і використання його для задоволення суспільних та особистих потреб. Підприємства є головними товаровиробниками, які визначають ділову активність національної економіки. Від ефективності їхньої господарської діяльності залежать темпи економічного зростання і добробут населення країни.

Причини виникнення і функціонування будь-якого підприємства учені пов'язують з суспільним поділом праці - спеціалізацією окремих суб'єктів господарювання.

На підприємстві як первинній ланці національної економіки зосереджено певну сукупність чинників виробництва: засобів виробництва, фінансових ресурсів, працівників та ін. Тут виникають економічні відносини власності як між членами підприємства, так і між іншими суб'єктами господарювання. Саме на підприємстві здійснюється безпосереднє виробництво потрібних суспільству, споживачам (покупцям) товарів або послуг, первинний розподіл знову створеної вартості на первинні доходи (доходи підприємців, працівників, держави).

Окрім того, саме на підприємстві здійснюється поєднання працівників із засобами виробництва. Причому характер такого поєднання визначається формою власності на засоби виробництва і зумовлює вид підприємства. Кожне підприємство вступає в економічні відносини з іншими суб'єктами господарювання (при купівлі засобів виробництва, наданні та отриманні послуг, одержанні кредитів та виплаті відсотків по них), державою (при виплаті податків та ін.), зарубіжними підприємствами (при виробничій підрядній кооперації, спеціалізації тощо) та ін.

Отже, економічна сутність підприємства – це основна ланка національної економіки, яка у взаємодії з іншими самостійними суб'єктами господарювання забезпечує виробництво необхідних споживчих благ (товарів та послуг) з метою привласнення прибутку.

Методологічна база “основ підприємництва” – діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.

Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємообумовленості, внутрішній суперечності.

Логічний підхід передбачає, зокрема, з’ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця – від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.

Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов’язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці.

Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.

Метод абстракції означає відмову від поверхових, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв’язків.
1.2. За наявності наведених умов підприємництво організують за певними принципами діяльності, тобто загальновизнаними і поширеними правилами господарських дій. Основними такими принципами, зафіксованими у Законі України “Про підприємництво”, є:


  1. вільний вибір діяльності ;

  2. залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

  3. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

  4. вільне наймання працівників;

  5. залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, яке не заборонене або не обмежене законодавством;

  6. вільне розпорядження прибутком, який залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

  7. самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньо економічної діяльності, використання будь яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є: а) самоокупність; б) самофінансування; в)самозабезпечення; г) матеріальна зацікавленість; д) економічна відповідальність; є) господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.



Підприємництвом не вважають виконання будь-якого завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистого чинника і права на свободу такої діяльності.

Особистісні чинники підприємництва – особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо.

Основними завданнями, які необхідно вирішити на початку підприємницької діяльності, є:

o вибір сфери та масштабів діяльності;

o вибір місця розташування підприємства, компанії;

o вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;

o фінансування та інвестування.

Підприємництво – один з важливих чинників соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у таких основних формах:

І), надання свободи підприємницької діяльності;

2). надання підприємцю статусу комерсанта;

3). створення умов для відкриття і реєстрації підприємства.

Соціальне значення розвитку малих підприємств, працюючи на яких людина не відчуває себе відчуженою та має можливість самореалізації, підкреслював один із прихильників розвитку малого бізнесу Шумахер Ернст Фрідріх. Він розглядав малі підприємства як засоби вдосконалення співпраці між людьми, зміцнення людської гідності та реалізації потенціалу. Проте, за часів Шумахера, крупні підприємства вважалися найефективнішою формою організації бізнесу, тому, на його думку, малі підприємства повинні були бути складовою частиною корпорацій. Багато ідей Шумахера використовуються політичними партіями й сьогодні як елемент ідеології.
1.3. Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну).
Рис. 1. Основні функції підприємницької діяльності
Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко – економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.


1.4. Суб’єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути:

  • громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;

  • юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”;

  • об’єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.



Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
1.5. Права підприємця. Право – нормативна форма вираження принципу формальної рівності господарюючих суб’єктів в економічних відносинах, це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:

  • створювати для здійснення підприємницької діяльності будь – які види підприємництва;

  • купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

  • самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

  • укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці (контракти, угоди);

  • самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

  • отримувати будь – який необмежений за розмірами особистий дохід;

  • брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;

  • користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов’язки підприємців. Обов’язки – це правові норми (правила), що підлягають обов’язковому виконанню. Основні обов’язки підприємців полягають у тому, щоб:

  • укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за найом;

  • здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

  • забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

  • дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечити надійну якість вироблених товарів (послуг);

  • отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.


Питання для самоперевірки:

  • Чи тотожні поняття «бізнес» і «підприємництво»?

  • Що таке підприємництво?

  • Чи тотожні поняття «підприємець» і «власник»?

  • Якими якостями повинен володіти підприємець. Чи кожна людина може бути підприємцем?

  • Чи повинні бути обмеження підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки? Якщо так, то які?

  • Назвіть коло осіб, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю.

  • У чому полягає сутність новаторської та організаційної функції підприємництва?

  • У чому полягає господарська, соціальна та соціальна функції підприємництва?

  • Хто може і хто не може бути суб'єктом підприємницької діяльності в Україні?


Тести для самоконтролю:

Примітка: питання позначені позначкою *, мають декілька правильних відповідей.

1. Хто може бути суб'єктом підприємницької діяльності:*

а) громадяни України;

б) юридичні особи;

в) іноземці;

г) особи без громадянства.

2. Виділіть тих суб'єктів, які мають право бути підприємцями:*

а) спільні підприємства;

б) громадяни;

в) іноземні держави;

г) військовослужбовці;

д) посадові особи органів державної безпеки;

е) особи, що мають непогашену судимість за злочин;

з) релігійні установи.

3. Суб'єктами підприємницької діяльності є організації, які на основі юридично відокремленого майна (в межах своєї господарської компетенції) безпосередньо здійснюють господарську діяльність:

а) так;

б) ні.

4. Суб'єкт підприємництва – юридична особа, яка може бути притягнута до таких видів юридичної відповідальності:

а) майнова;

б) кримінальна;

в) адміністративна;

г) дисциплінарна;

д) матеріальна.

5. Чи є суб'єктом підприємницької діяльності релігійна установа:

а) так;

б) ні.

6. «Державна реєстрація підприємництва здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємництва»:

а) вірно;

б) не вірно.

7. Власність в Україні виснує у таких формах:*

а) державна;

б) особиста;

в) колективна;

г) індивідуальна;

д) приватна;

е) змішані.

8.Відповідно до форм власності в Україні існують такі види підприємств:*

а) сімейні;

б) індивідуальні;

в) приватні;

г) колективні;

д) державні;

е) спільні.

9. Які види підприємницької діяльності не можуть здійснюватися без спеціального дозволу (ліцензії):*

а) медична практика;

б) юридична практика;

в) виробництво радіоапаратури;

г) посередницька діяльність з приватизаційними паперами;

д) виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати.

10.Коли припиняється право власності?*

а) з припиненням існування об'єкта права власності;

б) з припиненням існування суб'єкта права власності;

в) у випадках передбачених законодавством.
Рекомендована література:

  • Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.

  • Організація бізнесу. Менеджмент підприємницької діяльності : навч. посіб. / О. М.Скібіцький, В. В. Матвєєв, Л. І. Скібіцька. – К. : Кондор, 2011. – 912 с.

  • Варналій З.С. Мале підприємництво : основи теорії і практики. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. – 277 с. 

  • Політична економія : Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

  • Основи бізнесу. Практичний курс (збірник вправ, задач, тестів та ситуаційних завдань): Навч. посіб. / За ред. В. Р. Кучеренка. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 176 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка