Олійник в. Ф. Основи теорії І практики комп’ютерного аранжування музичних творів з використанням програми cubase sx 3



Сторінка1/6
Дата конвертації19.11.2016
Розмір0.87 Mb.
  1   2   3   4   5   6


Кам’янець-Подільський державний університет

ОЛІЙНИК В. Ф.
ОСНОВИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

КОМП’ЮТЕРНОГО АРАНЖУВАННЯ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОГРАМИ CUBASE SX 3
Методичний посібник

Кам’янець-Подільський

2006

УДК 781.24.004 (075.8)

ББК 85.310 я 73+73

О 54

Рецензенти:

Чайковська О. А. – кандидат педагогічних наук, доцент, зав. кафедри мультимедійних технологій Київського національного університету культури і мистецтв.

Лабунець В. М. – кандидат педагогічних наук, зав. кафедри історії,

теорії музики і гри на музичних інструментах

Кам’янець-Подільського державного університету.


Олійник В. Ф.

О 54 Основи теорії і практики комп’ютерного аранжування музичних творів з використанням програми Cubase SX 3: Методичний посібник. – Кам’янець-Подільський:

УДК 781.24.004 (075.8)

ББК 85.310 я 73+73

Методичний посібник адресований вчителям музики та музичним керівникам дошкільних навчальних закладів, а також студентам мистецьких факультетів, які вивчають спецкурс “Комп’ютерні технології в музиці” і бажають оволодіти основами теорії і практики комп’ютерного аранжування музичних творів при використанні програми Cubase SX 3. Тут у простій і доступній формі описані ключові моменти для роботи з музичним редактором Cubase SX 3.



Рекомендовано до друку вченою радою

Кам’янець-Подільського державного університету.

Протокол №3 від 29 березня 2006.

Олійник В.Ф., 2006


Від автора
В умовах стрімкого розвитку науки і техніки, революції в галузі інформаційних технологій, зміни структури і змісту освіти особливого значення набуває питання підготовки майбутніх вчителів до повноцінного життя в інформаційному суспільстві. Тому перед вищою школою поставлено цілий комплекс концептуальних ідей і положень про перспективи розвитку та вдосконалення освітніх технологій, розвитку ефективних методів формування у студентів професійних знань, практичних умінь та навичок, які б відповідали сучасному рівню розвитку науки, освіти і культури.

На музично-педагогічних факультетах ще донедавна вся увага, в основному, була зосереджена на вокально-хоровій та диригентській підготовці. Це пов’язувалося з особливостями уроку музики, де центральне місце відводилось хоровому співу. Але в останні роки почали з’являтися й інші тенденції. Все частіше вчителі музики почали звертатися до сучасних мультимедійних технологій і впроваджувати їх у своїй практичній діяльності як на уроках музики, так і в роботі з шкільними творчими колективами.

Даний методичний посібник якраз і сприятиме в певній мірі підготовці фахівця, який би володів основами використання сучасних комп’ютерних технологій в музиці. Він адресований вчителям музики та музичним керівникам дошкільних навчальних закладів а також студентам мистецьких факультетів, які вивчають спецкурс “Комп’ютерні технології в музиці” і бажають оволодіти основами теорії і практики комп’ютерного аранжування музичних творів при використанні програми Cubase SX 3, тобто, вперше вирішили за допомогою комп’ютера реалізувати свої творчі можливості. І хоча більшість із них не володіють ні практичним, ні теоретичним досвідом аранжувальника, після певної підготовки зможуть, як правило, зробити досить цікаві проекти. Адже у запропонованому посібнику в простій і доступній формі описані ключові моменти для роботи з програмою Cubase SX 3. Тут майбутні аранжувальники ознайомляться з основами синтезу звуку, MIDI-форматом та його інтерфейсом, найбільш вживаними звуковими ефектами, а також навчаться готувати робоче вікно програми, виконувати основні операції з файлами і проектами, отримають конкретні практичні рекомендації для роботи з музичним редактором Cubase SX 3. Адже сучасні комп’ютерні музичні редактори досить універсальні. Вони дають можливість працювати з музикою і звуком на всіх етапах створення композиції. Маючи у своєму розпорядженні сучасний комп’ютер із хорошою звуковою картою, MIDI- клавіатуру і мікрофон, можна прописати мелодію, гармонізувати і аранжувати твір, підібрати до нього цікаві звуки, записати голос вокаліста і партії живих інструментів, добавити різні ефекти, зробити мастерінг, підготувати альбом для запису на звукові носії. Ось таким і є музичний редактор Cubase SX 3. Ця програма відноситься до групи досить досконалих музичних редакторів професійного рівня. В принципі, Cubase SX 3 – це віртуальна звукова студія, це інструмент професіонала. В ній, практично, є все, що має бути у справжній студії.

Потрібно зауважити, що комп’ютерний музикант – це спеціаліст широкого профілю. Специфіка його роботи вимагає цілковитої універсальності. Адже він поєднує декілька професій: композитор, аранжувальник, звукорежисер. Причому, чим впевненіше він буде почувати себе у цих всіх іпостасях, тим цікавішим буде його кінцевий результат. Для того, щоб навчитись успішно робити аранжування і писати гарну музику, необхідно ще й мати знання з таких суміжних предметів як теорія музики, гармонія, а також знати особливості голосоведення, регістрів, тембрів, підтекстовки тощо. І завжди потрібно пам’ятати, що аранжування – це є певною мірою творчість. Тому що навіть при умові, коли основна думка композитора, загальні контури (мається на увазі мелодика, гармонія) залишаються незмінними, все одно аранжувальник вносить щось своє, індивідуальне. Це може бути і оригінальний акомпанемент, цікаві модуляції, тощо.



Тема І

ЦИФРОВИЙ ЗВУК. МЕТОДИ СИНТЕЗУ ЗВУКУ

ЗВУКОВІ ЕФЕКТИ
Звукова карта. Синтезатори і семплери

Багато цікавих і корисних функцій при створенні музики виконує звукова карта. Звукова карта – це голос комп’ютера. Без неї комп’ютер не зможе оцифровувати і відтворювати звук, приймати і передавати MIDI повідомлення.

З шкільного підручника фізики відомо, що звук – це коливання звукових хвиль у просторі. Для обробки і підсилення звукові коливання перетворюють в електричні, а потім знову у звукові. Такий звук називають аналоговим. Щоб такий звук перевести в цифровий, його потрібно оцифрувати. Ось звукова карта якраз і служить для аналого-цифрового (АЦП) перетворення звуку, а при потребі виконує і зворотну функцію – цифровий звук знову перетворює в аналоговий сигнал (ЦАП). Деякі звукові карти подвійного призначення мають у собі дві незалежні складові: синтезатор, в який можна завантажити банки звуків Sound Font, і пристрій для оцифровки звукових сигналів.

Якість цифрового звуку залежить від діапазону частоти дескридитації та розрядності звукової карти. Справа в тому, що безперервний (аналоговий) сигнал перетворюється у цифровий з деякою погрішністю. Ця погрішність на стільки більша, на скільки далі один від одного знаходяться допустимі значення квантованного сигналу. Тому, чим менший діапазон частоти дескридитації і вища розрядність звукової карти, тим вища якість звуку.

В процесі бурхливого розвитку електроніки вдосконалювалися і методи генерації та обробки звукових коливань в електронних музичних інструментах. Все більше уваги приділялося питанню темброутворення. Кожна фірма прагнула досягнути більш точної імітації звучання традиційних музичних інструментів і, разом з тим, отримати нове звучання з незвичним тембральним забарвленням. Так з’явився електронний музичний синтезатор, пристрій для синтезу звуку.

В кінці сімдесятих років минулого століття був створений цифровий музичний інструмент, в якому було реалізовано принципово новий підхід до синтезу музики. Він отримав назву “sampling”. В буквальному перекладі це слово означає відбір зразків. Суть цього способу полягає в тому, що для синтезу звуку використовуються згенеровані фрагменти, які зберігаються в пам’яті інструмента. Найчастіше ці фрагменти можна отримати шляхом запису в цифровій формі натуральних звуків. Любий звук, записаний через мікрофон, тепер при допомозі аналого-цифрового перетворювача (АЦП) можна перевести у цифрову форму, зафіксувати в пам’яті семплера і розкласти по клавіатурі. При натисканні на клавішу музичного інструмента ініціюється зворотній процес – через цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) цифровий звук розкодовується і у формі аналогового поступає на акустичні системи. Пристрій, в якому запрограмований такий принцип кодування звуку, і який зберігає в пам’яті фрагменти оцифрованого звуку, називається семплером, а зразки їх звучання – семплами. Процес запису семплів ще називають оцифровкою або семплюванням.


Структура мікшера

В тих випадках, коли необхідно провести запис багатьох сигналів, що поступають одночасно від декількох різних музичних інструментів, без мікшера (мікшерного пульта) обійтися дуже важко. Дякуючи мікшеру, можна скорегувати силу звучання кожної партії, а при потребі змінити тембральні характеристики інструментів, обробити звучання кожного із них спеціальними ефектами. Простіше кажучи, можна зробити зведення проекту. Зведенням називають процес перетворення багатоканальної фонограми у звичайну, двоканальну (стерео).

Складається мікшер із декількох моно- або стереоканалів, розміщених, як правило, вертикально. Кожен канал регулюється автономно. Крайня права секція – це секція, куди сходяться всі канали. Вона також підлягає регулюванню.
Характеристика найбільш вживаних звукових ефектів

Найбільш вживаними звуковими ефектами є: вібрато, ділей, хорус та реверберація.

Суть ефекту вібрато заключається в періодичній зміні одного із параметрів звукових коливань – амплітуди або частоти. Зміна цих параметрів проходить з надзвичайно малою частотою.

Перераховані вище три інші ефекти, ділей, хорус та реверберація, утворюються за принципом затримки звуку.



Ділей використовується для отримання ефекту одноразового повторення певних звуків. При визначенні величини затримки між прямим сигналом і його затриманою копією потрібно керуватися естетичними критеріями, художньою метою і просто здоровим глуздом.

Хорус – це виконання одного і того ж звуку не одним інструментом чи співаком, а декількома одночасно.

Реверберація – це коли прямий звуковий сигнал змішується із своїми копіями, затриманими відносно нього на різні часові інтервали. Цим реверберація нагадує ділей. Різниця заключається лише в тому, що при реверберації кількість затриманих копій сигналу може бути значно більшою, ніж у ділея.

Тема ІІ

ФОРМАТ MIDI-ДАНИХ
Перед тим як розпочати знайомство з музичним редактором Cubase SX 3, потрібно розглянути деякі теоретичні положення, без яких майбутньому аранжувальнику не обійтись.

Будь який звук записується в певному форматі. Ми з вами детальніше розглянемо формат MIDI, тому що саме в цьому форматі нам прийдеться працювати найбільше. Саме слово MIDI побудоване із початкових букв фрази Musical Instruments Digital Interface і означає цифровий інтерфейс музичних інструментів, який необхідний для того, щоб вони „розуміли” один одного. Цей інтерфейс передбачає кодування звукових параметрів в цифровому форматі і передачу їх у вигляді послідовних повідомлень. MIDI-повідомлення передають інформацію про швидкість і силу натискання на клавішу, про висоту ноти, її тембр, різноманітні настройки (панораму, звукові ефекти) і т. ін. Простіше кажучи, MIDI – це комп’ютерна мова, яка дає можливість електронним інструментам спілкуватись один з одним незалежно від того, якою фірмою вони виготовлені. А з точки зору користувача, MIDI – це нотний запис для комп’ютерної програми. Коли формат MIDI ще не існував, кожна фірма розробляла систему для свого інструмента. Тому всі ці інструменти „розмовляли” різними мовами і досить часто не розуміли один одного. В 1983 році всі фірми, попередньо домовившись, розробили і затвердили єдиний для всіх формат MIDI. Таким чином була вирішена проблема сумісності музичних інструментів різних фірм.

General MIDI – це протокол (договір) про сумісність (відповідність) тон-генераторів робочих станцій усіх фірм виробників. Робоча станція – це секвенсор і синтезатор, поєднані в одному пристрої.

Майже з самого свого народження протокол MIDI став стандартом з небаченою на той час сумісністю для всієї електронної музичної промисловості. Для прикладу, на сьогодні подібної сумісності немає навіть у телефонних розетках і електричних лампочках. Ситуація зараз така, якщо розробляється новий музичний пристрій і в ньому не передбачений MIDI-інтерфейс, то він, цей пристрій, буде відірваним від усього музичного світу і у нього, практично, немає майбутнього. Причина, по якій MIDI-формат ось уже більше двадцяти років має такий шалений успіх, проста – протокол був дуже детально опрацьований. В ньому майже немає “дір”, а вимоги для різних пристроїв чітко визначені і не можуть трактуватись двояко. Крім того, MIDI-формат не належить якійсь одній компанії, а являється спільним продуктом цілої асоціації виробників. На перших порах цей протокол розроблявся як пристрій для керування одним синтезатором з іншого. Наприклад, MIDI-формат дозволяв виконавцю натиснути клавішу на одному інструменті, а отримати при цьому звук на іншому або навіть і на декількох. Але на сьогодні сфера примінення протоколу MIDI значно розширила свої можливості. Особливо інтенсивно використовується цей формат у комп’ютерних технологіях. Можна, наприклад, без проблем перегнати з Інтернету файл, як дзвінок для мобільного телефону.

Протокол General MIDI визначає список із 128 інструментів (набір звуків), а також розпізнає такий набір команд: модуляція, сила звуку (127 щаблів), тривалість звуку, панорама, глибина реверберації, назва (номер) інструмента.

Але для того, щоб приступити до написання хоча б не складних фонограмм і отримати гарний результат, крім самого комп’ютера потрібно ще мати музичний редактор, звукову карту і MIDI-клавіатуру, підключену через спеціальний порт до звукової карти.

Нині є досить великий вибір музичних редакторів. Одним із них, яким користуються і професійні музиканти, є Cubase SX і остання версія – Cubase SX 3. На сьогоднішній день Cubase SX 3 є одним із самих сучасних музичних звукових редакторів. Він вважається прямим спадкоємцем попередньої серії музичних редакторів цієї фірми (Nuendo, Cubase SX і Cubase SX 2). Все найкраще, що було в тих редакторах, перейшло в Cubase SX 3. Але, крім того, тут з’явилося ще багато нових цікавих можливостей для створення музики і обробки звуку. Ця програма орієнтована на користувача, знайомого з теорією музики, основами гармонії і який вміє працювати з комп’ютером. У магазинах компакт-дисків вона досить відома і не є дефіцитом.

Щодо MIDI-клавіатури, то це може бути любий клавішний інструмент, який має MIDI вхід і MIDI вихід. Правда, бажано, щоб ця клавіатура була динамічною і щоб діапазон її був не меншим, як 5 октав.

Для того, щоб записувати і редагувати MIDI файли, потрібен секвенсор. Він завжди є в любому музичному редакторі. Навіть у самому примітивному. Секвенсор – це цифровий пристрій, який запам’ятовує послідовність дій виконавця. Його ще можна умовно порівняти з багато трековим магнітофоном, котрий замість звуку, який ми чуємо, записує цифрові дані, використовуючи пам’ять комп’ютера замість магнітної плівки. Секвенсор дозволяє записувати дії виконавця, а потім точно відтворювати це звучання, як ніби-то виконавець знову сів за інструмент і зіграв те саме. Але перевага секвенсора перед магнітофоном полягає в тому, що в секвенсорі в любий момент можна ввести зміни в записану аранжировку (транспонувати окремі ноти або цілі партії, змінювати тембр, динаміку, штрихи, ритмічну структуру і т. ін.). Як правило, MIDI секвенсор має 16 треків. На кожний окремий трек записують партію одного інструмента. Отже, в системі MIDI можна записати не більше 16 інструментів. За стандартом на десятому треку прописують ударні (барабани, тарілки і таке інше). Записавши один трек, його можна прослухати. Якщо під час запису було допущено багато помилок, то витирають весь трек і переписують його по-новому. Коли ж допущено помилку в одному або декількох тактах, то можна весь запис залишити, а переписати лише ті такти, де допущені помилки.

Існує перший (вступний) такт файлу, в якому включаються всі контролери. Називається він хедером.

Для аранжування найчастіше використовується послідовний спосіб запису на окрему доріжку з одночасним звучанням інших треків або метронома. При цьому аранжувальник виконує роль всіх музикантів ансамблю, почергово граючи їхні партії. Існує два варіанти запису музичних файлів. Можна спочатку прописати кожну інструментальну партію для всієї пісні. Наприклад, повний барабанний трек, потім весь басовий трек і т. д. А можна вибрати якусь частину пісні (наприклад, вступ) і прописати всі інструменти по черзі, а вже потім перейти до наступної частини. Найчастіше першими прописують ударні (трек 10). Вони задають ритм і динаміку у майбутній роботі. Після ударних прописується басова партія (трек 2). Вона вносить акцент в ритм, визначає гармонічну структуру тієї частини партитури, над якою працює аранжувальник. Така співзвучність ударних інструментів та басової партії дає прекрасний шанс отримати найбільш правильне відчуття під час роботи над іншим партіями. Майже завжди бас та барабани прописуються без реверберації.

Далеко не у всіх музичних проектах використовуються звуки підкладів, так званий фон. Але якщо вони з’являються, то на наступному етапі роботи потрібно переходити до них. Прописувати їх зовсім не складно. Вони разом з басом дають гармонічну основу і опираючись на неї, можна працювати дальше з іншими партіями. Це може бути гітара, фортепіано, різноманітні духові інструменти і таке інше.

Час від часу можуть виникати технічні труднощі при запису окремих тактів і окремих партій. Як бути в таких ситуаціях? Самий простий шлях подолання технічних труднощів – це записувати матеріал в повільному темпі. Але потрібно пам’ятати, що при поверненні у нормальний темп результат не завжди буде хорошим. Щоб результат запису був найбільш природнім, потрібно понижувати темп настільки мало, наскільки є можливість виграти всі складні моменти. Адже прописані такти в повільному темпі можуть не передати тієї легкості, яку ми відчуваємо під час виконання тих самих тактів у швидкому або хоча б відносно швидкому темпі.

Підсумовуючи вище сказане, можна відмітити, як мінімум, п’ять принципово важливих переваг під час роботи з проектом у MIDI-форматі.



  1. Під час запису повідомлень можна грати на MIDI-клавіатурі в значно повільнішому темпі, ніж вимагається для виконання конкретного твору, а відтворювати цей запис – швидше. В підсумку музикант, який навіть не володіє сильними технічними навиками гри на музичному інструменті, справиться з любою композицією, якою б складною вона не була.

  2. З метою усунення певних неточностей, записаний матеріал можна редагувати.

  3. Можна прописати зразу не всю партію, а лише певну частину (період). Наприклад, можна прописати один куплет з приспівом, а потім це все скопіювати необхідну кількість разів.

  4. Можна почергово прописати кожну партію окремо, а вже потім скомпонувати музичний твір як одне ціле.

  5. У невеликому за об’ємом пристрої можна зберігати велику кількість готового матеріалу (композицій). Адже MIDI-повідомлення не передають сам звук, а лише команди для їх виконання і тому займають дуже мало місця.

Коли вже прописані всі треки, тоді аранжувальник приступає до загального оформлення проекту – мастерінгу, але про це більш детально в іншому розділі.
Тема ІІІ

ОСНОВНІ ПІДГОТОВЧІ ОПЕРАЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ

З ПРОГРАМОЮ CUBASE SX
Після установки музичного редактора Cubase SX 3 на свій комп’ютер, можемо переходити до безпосереднього засвоєння основних принципів роботи з програмою.

Розпочнемо підготовку до запису свого першого проекту. Відкриваємо програму Cubase SX 3. На моніторі з’являється робоче вікно. У ньому поки-що лише одна транспортна панель. Для початку роботи потрібно у це вікно завантажити новий файл з проектом. Щоб підготувати такий файл, в меню File вибираємо команду New Project. Зразу ж відкриється діалогове вікно New Project.

У ньому можна вибрати для свого проекту один із передбачених програмою шаблонів, кожен з яких являється спеціалізованим зразком для створення нового проекту. Зараз ми пропонуємо вибрати шаблон проекта, котрий пристосований спеціально для запису МІDІ-треків. В діалоговому вікні New Project виділити рядок 16 Track MIDI (Мал. 1) і натиснути кнопку Ок. Після цього відкриється вікно Select directory, в якому потрібно вказати папку для зберігання файла з майбутнім проектом.

Мал. 1


Існує ще один варіант. Можна натиснути кнопку Create і створити нову папку, вказавши її назву у вікні Select/Create new directory. Після того як в цьому вікні натиснемо кнопку Ок, перд нами на монітори відкриється загальне вікно проекту Cubase SX 3 Project. (Мал. 2). Це вікно інколи відкривається із готовими MIDI-треками, а інколи ці треки приходиться створювати самому. Для того щоб створити такі MIDI-треки, потрібно скористатися командою головного меню Project>Add Trak> MIDI.

Мал. 2
Вікно проекту Cubase SX Project можна вважати одним із головних вікон програми. Саме в цьому вікні буде виконуватися майже вся основна робота.

У верхній частині вікна розміщується панель інструментів. Вона являє собою ряд кнопок з підписами їхніх функцій. Скориставшись контекстним меню, яке відкривається на цьому полі правою кнопкою миші, всі елементи керування на панелі інструментів можна ховати і, при потребі, знову відкривати. У цьому ж контекстному меню є ще дві важливі команди:


  • Show All – показувати на панелі інструментів всі групи елементів;

  • Default – показувати елементи, які визначені по замовчуванню.

Розглянемо лише ті елементи, які відкриваються при включеній команді Default, тобто, визначені по замовчуванню. Для цього розділимо панель інструментів на чотири умовні групи у відповідності з їх функціональним призначенням.

До першої групи (Мал. 3) відносяться кнопки виклику допоміжних панелей і вікон проекту:

Мал. 3


  • Кнопка Activate вказує на активний проект. В Cubase SX одночасно може бути відкрито декілька проектів, але активним буде лише один. У активного проекту ця кнопка має форму прямокутника (як на малюнку), а у неактивного – кругла.

  • Кнопка Constrain Delay Compensation включає/виключає процес регулювання режиму компенсації затримки звуку.

  • Кнопка Show Inspector відкриває/ховає поле інспектора треків (Inspector).

  • Кнопка Show Event Infoline відкриває/ховає інформаційний рядок (Event Infoline), який розміщується під панеллю інструментів (на Мал. 3 він відкритий). В ньому відображаються параметри вибраних об’єктів проекту.

  • Кнопка Show Overview відкриває/ховає панель швидкої навігації Overview line (на Мал. 3 вона відкрита). Тут у зменшеному вигляді подані копії всіх об’єктів, що знаходяться в полі треків, а видима на екрані монітора частина проекту і її масштабне відображення визначаються розмірами синьої рамки. За допомогою цієї панелі можна швидко переміщуватися по проекту і змінювати масштаб зображення по горизонталі. Весь процес переміщення по проекту зводиться до трьох операцій з цією синьою рамкою:

а). переміщення рамки (в її нижній частині курсор приймає форму руки і рухаючи цією “рукою” вправо чи вліво, рамку можна переміщувати по проекту із збереженням масштабу);

б). створення нової рамки (піймавши саму рамку лівою кнопкою миші, перетягнути її по горизонталі на інше місце);

в). змінити кордони рамки по горизонталі (піймавши курсором, який прийме форму подвійної стрілки, за правий чи лівий бік рамки).

Змінити масштаб проекту як по горизонталі так і по вертикалі ще можна за допомогою двох слайдерів (повзунків), котрі знаходяться у правій нижній частині вікна Cubase SX 3 Project.



  • Кнопка Open Pool відкриває вікно Pool із списком посилань на звукові файли проекту.

  • Кнопка Track Mixer відкриває віртуальний мікшер (вікно Mixer).

  • У вікні Touch Fader можна відкрити список Automation Mode для переключення режимів запису автоматизації. В Cubase SX 3 практично всі віртуальні параметри, які регулюються, можуть бути автоматизованими. Тобто, фактично записується, а потім відтворюється графік його зміни в часі.

Друга група кнопок (Мал. 4) (міні-транспортна панель Transport controls) просто частково дублює основні функції транспортної панелі.

Мал.4
Третя група кнопок – панель інструментів проекту (Мал. 5). (Project window tools).


Мал. 5


.

Розглянемо їх функції більш детально.



  • Object Selection – комбінований інструмент редагування в режимі об’єктів;

  • Range Selection – редагування в режимі діапазонів (Range);

  • Split – розрізування об’єктів;

  • Glue – склеювання об’єктів;

  • Erase – витирання об’єктів;

  • Zoom – зміна масштабу;

  • Mute – приглушення об’єктів;

  • Time Warp – редагування темпу проекту;

  • Drawмалювання і редагування параметрів;

  • Line малювання об’єктів, які вставляються (після подвійного натискання на ліву кнопку миші відкривається меню з набором інструментів);

  • Play – комбінований інструмент для контрольного прослуховування в режимі підчищення (Scrub) або відтворення (Play).

  • Color Tool – фарбування аудіо повідомлень у довільний колір; під кнопкою є вузеньке поле – меню для підбору кольору.

Трохи правіше від третьої групи кнопок на панелі інструментів розміщена кнопка Autoscroll () (Мал. 5), яка відповідає за автоматичну прокрутку вікна проекту при його відтворенні. Якщо на панелі інструментів вікна проекту ця кнопка (Autoscroll) буде включена (натиснута), то під час відтворення звучання біжуча позиція завжди буде знаходитися у видимій зоні. В іншому випадку покажчик біжучої позиції може втекти далеко за видимі межі проекту.

Мал. 6
До четвертої групи (Мал. 6) входить кнопка Snap (включення/виключення функції Snap) і чотири списки, що розкриваються:



  • Snap mode – дозволяє вибрати функцію прив’язки Snap для точного позиціювання об’єктів. В принципі цю функцію можна було б відключити зовсім. Однак це доцільно робити лише в тому випадку, коли об’єкти потребують розміщення з порушенням синхронізації. Наприклад, в творах, де є вільний ритм (джаз, диксиленд і т. ін.). А для більшості стилів сучасної музики точна синхронізація об’єктів все таки потрібна.

  • Grid Type – дозволяє виставити крок сітки для режиму Grid (сітка) функції Snap. Тут є три позиції:

Bar – крок сітки дорівнює одному музичному такту. Цей режим підходить для звичайних випадків музичного монтажу.

Beat крок сітки, що дорівнює частині такту – одній метричній долі. Наприклад, при розмірі 4/4 одна метрична доля – четвертна нота, при розмірі 6/8 – восьма і т. д. В цьому режимі з’являються додаткові можливості монтажу. Зокрема, існує можливість об’єкти зміщувати і копіювати з більшою точністю.

Use Quantizeтут крок сітки прирівнюється до значення в сусідньому списку Quantize value. Цей режим має самі широкі можливості для точного редагування і ритмічних експериментів з музичним матеріалом.

  • Quantize Type – список пресетів квантайза. Частина пресетів встановлюється по замовчуванню під час установки програми Cubase SX 3. Список можна доповнити настройками режиму квантайза у вікні Quantize Setup.

  • Color – поле із списком, в якому показано кольорову палітру для фарбування виділених об’єктів.

Головна частина вікна по горизонталі поділена на три колонки (Мал. 2). Ліва і середня колонки відносяться до секції атрибутів треків. Секції атрибутів треків поділяються на поле списку треків (середня колонка) і поле інспектора треків (ліва колонка). Як ми уже відзначали, поле інспектора можна сховати або знову показати при допомозі кнопки Show Inspector, котра розміщена на панелі інструментів. В цих двох колонках (лівій і середній) виставляються всі основні атрибути і параметри треків. Від правої колонки вони відділені бордюром, який можна переміщувати як вліво, так і вправо. Права колонка вікна проекту – це поле треків, де в графічному вигляді буде відображатися зміст треків.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка