Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького 1829-1999



Сторінка1/11
Дата конвертації22.04.2017
Розмір2.77 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Міністерство культури і мистецтв України

Одеська державна наукова бібліотека

імені М.Горького


Одеська

державна наукова

бібліотека


імені М.Горького
1829-1999

Бібліографічний покажчик

Одеса


2004

У п о р я д н и к и:



Л.О.Кольченко, О.Г.Кушнір,

Т.І.Олейникова

Р е д а к ц і й н а к о л е г і я:



О.Ф.Ботушанська (відп. ред.),

Л.М.Бур’ян, М.Л.Десенко,

Е.С.Жимолостнова, Л.О.Жирнова,

Г.Д.Зленко, І.Е.Рікун, І.С.Шелестович

Р е д а к т о р



М.Л.Десенко

© Л.О.Кольченко, О.Г.Кушнір,

Т.І.Олейникова

Упорядкування, 2004

© О.Ф.Ботушанська. Передмова, 2004

© ОДНБ ім. М.Горького, 2004



Від упорядникІВ
Бібліографічний покажчик "Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького" є першою спробою докладно й всебічно висвітлити роботу Бібліотеки впродовж 170-річної її діяльності.

Покажчик складається з трьох розділів. Літературу в покажчику розташовано в прямій хронології, в межах року – за алфавітом. Виняток становлять публікації в підрозділі “Офіційні матеріали” першого розділу “Матеріали до історії Бібліотеки”, де публікації розставлені в хронології прийняття директивних документів.

Перший - "Матеріали до історії Бібліотеки" - не лише розкриває сторінки історії ОДНБ, а й показує всі різнобічні напрями її діяльності. 12 розділів містять матеріали, що висвітлюють загальні питання становлення й розвитку Бібліотеки, бібліотечні фонди й шляхи їх формування та поповнення, систему обслуговування читачів, заходи з популяризації книги, впровадження нових інформаційних технологій, наукову її діяльність - науково-дослідну, науково-бібліографічну, науково-методичну. Виокремлені публікації, що стосуються міжнародних зв’язків Бібліотеки, описання її будівель. Довідковий апарат розділу складається з трьох покажчиків: іменного, періодичних видань, які містили відомості про Бібліотеку, і скорочень. Його завершують списки директорів і попечителів (кого змогли встановити за друкованими джерелами) Бібліотеки від самого її заснування аж до наших днів.

У другому розділі зібрані видання Бібліотеки. Видавнича діяльність Бібліотеки є результатом її наукової роботи, своєрідною візитною карткою. До певної міри вона формує громадську уяву про науковий потенціал, фонди й професійний рівень фахівців Бібліотеки, пропагує її і опосередковано впливає на прогрес суспільства. Першим виданням, зафіксованим у покажчику, є звіт Бібліотеки за 1875 рік. До видань додані відгуки на них, якщо вони є; відгуки на декілька видань одночасно об’єднані в окремий підрозділ. Розділ містить три допоміжні покажчики: імен, серій та тих періодичних видань, які публікували відгуки на видання Бібліотеки.

Третій розділ - "Працівники ОДНБ ім. М.Горького". Він містить публікації працівників Бібліотеки, створені ними під час їхньої роботи в Бібліотеці. Розділ побудовано в алфавітному порядку прізвищ. Невеличка стаття про кожного з працівників (лише за умови наявності його публікацій та публікацій про нього у відкритій пресі) містить відомості про роки його життя (на превеликий жаль, встановити їх пощастило не всі), роки роботи в Бібліотеці та обійману посаду. Кожна персоналія має: власні публікації працівника, здебільшого на книгознавчу, бібліотекознавчу та бібліографічну тематику, вступні статті до публікацій інших авторів, рецензування, упорядкування й редагування, а також матеріали про життя та діяльність даного працівника. Довідковий апарат складається з покажчиків імен і тих періодичних видань, де друкувалися бібліотечні працівники.

Через те, що матеріали в покажчику не дублюються, розділи поєднані між собою системою відсилок. За іменним покажчиком, окремим для кожного розділу, користуючись цією системою, легко розшукати додаткову інформацію про персоналію.

До покажчика включено літературу українською та російською мовами: книги, статті із збірників, журналів, частково - газет.

Добір літератури завершено 1 жовтня 1999 року. Надалі покажчик з історії Бібліотеки видаватиметься кожні п’ять років.

Упорядники висловлюють щиру подяку всім учасникам підготовки бібліографічного покажчика, зокрема відділам ОДНБ ім. М.Горького: “Одесика”, науково-методичному, редакційно-видавничому. Особлива подяка Г.Д. Зленку та М.Л. Десенко за участь у відборі матеріалу.

Передмова
Історія Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького розпочалася 1829 року, коли молоде перспективне місто Одеса відзначало своє 35-річчя. Саме тоді, 11 березня 1829 р., генерал-губернатор Новоросійського та Бессарабського краю граф М.С. Воронцов звернувся до міністра внутрішніх справ А.А. Закревського з проханням дозволити відкрити в Одесі публічну бібліотеку.

І вже 13(25) вересня 1829 року з’явився рескрипт імператора Миколи I про заснування бібліотеки, в якому, зокрема, відзначено, що на утримання бібліотеки та поповнення фондів новими надходженнями книг, карт та інших документів дозволено виділити з бюджету міста щороку по дві тисячі рублів, а також по 1500 рублів - на оплату праці бібліотекаря. 5 жовтня 1829 року газета “Одесский вестник”, ініціатор створення публічної бібліотеки в Одесі, редактором якої був О.І. Льовшин, повідомила про цю подію одеситам і подарувала 15 тис. рублів на її розвиток. Для роботи бібліотеки було виділено 2 кімнати в приміщенні присутствених місць на Приморському бульварі.

Оскільки в Одесі наприкінці 1829 р. спалахнула епідемія чуми, відкриття бібліотеки відбулося лише 15(27) квітня 1830 р., що стало важливою подією в культурному житті міста, всього Новоросійського краю, зрештою, всієї величезної держави. Це була друга в Російській імперії після імператорської в Санкт-Петербурзі і перша в Україні публічна бібліотека.

Книжкові зібрання швидко зростали, головним чином за рахунок дарунків впливових громадян міста. Так, граф М.С. Воронцов подарував бібліотеці зібрання дорогих і рідкісних видань — 600 томів французьких класиків. Приклад генерал-губернатора наслідували й інші заможні та освічені одесити. На час відкриття фонди бібліотеки вже налічували 5 тисяч книг.

Серед книжкових зібрань, які в різні роки були подаровані бібліотеці благодійниками міста, особливу цінність становили колекції графа М.М. Толстого (понад 40 000 видань), міського голови, мецената Г.Г. Маразлі (10 000 видань), технічні видання з колекції професора В.Є. Тимонова (1085 книг і брошур), економічні та юридичні — О.О. Борзенка (851 видання), бібліотека археолога П.О. Бурачкова (3176 видань) та інші.

Багато подарунків бібліотека отримувала з-за кордону, зокрема з Паризького, Празького, Пекінського, Гарвардського університетів та бібліотек Британського музею, Бібліотеки Конгресу США.

На 1 січня 1842 р. бібліотека вже мала 8758 примірників, на 1 січня 1852 р. - 12022 примірники. На цей час бібліотеку щорічно відвідувало 3520 читачів. Бібліотека докладала значних зусиль, щоб стати і науковим книгосховищем.

1880 року фонд бібліотеки вже налічував 42484 примірники. Кілька разів бібліотеці доводилося змінювати свою адресу. Тому постало питання про розширення її приміщень. У 1883 році для бібліотеки і музею Товариства історії і старожитностей було зведено, в основному коштом міського голови Одеси Г.Г. Маразлі, чудову будівлю (арх. Ф.Гонсіоровський), в якій нині працює Одеський Національний археологічний музей НАН України.

1907 року бібліотека отримала спеціально збудовану для неї споруду, витвір відомого українського архітектора Ф.П. Нестурха, головного архітектора Одеси (до речі, вихідця з козацького роду). Згідно з Постановою Ради Міністрів України від 06.09.79 № 422 цей кращий взірець бібліотечної архітектури країни перебуває під охороною держави за охоронним номером 1464. У ньому, по вулиці Пастера, 13, бібліотека знаходиться й понині.

В різні часи бібліотеку очолювали визначні особи, які залишили помітний слід в її біографії. Це, зокрема, історик та археолог, професор М.Н. Мурзакевич (1843-1852), літератор і перекладач М.Ф. Дерібас (1868-1882), професор-славіст В.О. Яковлєв (1882-1896), професор-літературознавець М.Г. Попруженко (1896-1919) та інші достойники.

Значну роль у житті бібліотеки відіграв інститут попечительства. Попечитель - такою була офіційна посада у міській управі. Попечитель бібліотеки опікувався усіма її справами й проблемами. В різний час з 1874 по 1919 рр. попечителями були: барон О.Ф. Стуарт (у 1874-1879 рр.); гласний Одеської міської думи К.К. Сікард (1879 - 1880); мировий суддя м. Одеси В.Є. Тимонов (1880-1881); почесний громадянин Одеси Я.О. Новиков (з 1881 по 1909 рр. - на посаді товариша (заступника) попечителя), професор О.І. Кирпичников (1888-1897). Особливо важливу роль у розвитку бібліотеки відіграли її директор з 1896-1920 рр., професор Новоросійського університету М.Г. Попруженко, який створив історичний нарис “Одесская городская публичная библиотека. 1830-1910”, та попечитель бібліотеки у 1897-1919 роках, почесний громадянин Одеси граф М.М. Толстой. Завдяки їхній діяльності бібліотека перетворилася на провідний культурний центр Одеси: було налагоджено найтісніші контакти з багатьма бібліотеками світу, випущено друковані каталоги, організовано палітурну майстерню, відкрито бібліотечний музей, який за своєю функцією відповідав статусу першого музею історії Одеси.

1922 р. Одеська публічна бібліотека була зарахована до державних книгозбірень і до 1940 р. отримувала безкоштовний, а потім платний обов’язковий примірник. Централізоване планомірне комплектування забезпечило систематичне поповнення її літературою з усіх галузей знань, що сприяло значному зростанню книжкового фонду: якщо 1913 року фонд налічував 177 тис. примірників, 1924 року – 542 тис. примірників, то 1930 року фонд зріс до 1 млн одиниць зберігання. 1934 р. Українська книжкова палата виділила для Одеської державної публічної бібліотеки два безплатних обов’язкових примірники всіх видань України. З 1949 р. бібліотека одержувала обов’язковий платний російськомовний примірник усіх видань, що виходили на теренах СРСР. З 1994 р. за розпорядженням Одеської міської ради бібліотека комплектується безплатним примірником усіх видань, що друкуються в Одесі. І це стало гідним доказом відродження традиції, основи якої започатковано в 1834 р. розпорядженням градоначальника О.І. Льовшина.

У січні 1924 р. Одеську публічну бібліотеку включено до числа наукових установ. 1930 року Одеську міську публічну бібліотеку було об’єднано з Науковою бібліотекою Одеського державного університету і Українською бібліотекою ім. Т.Г. Шевченка. Після злиття нова бібліотека отримала назву “Одеська державна наукова бібліотека”. Ця назва збереглася за нею і після 1934 року, коли Університетську бібліотеку було передано університету після його поновлення. 10 лютого 1941 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР їй було надано ім’я Максима Горького.

У 1920 – 1930-ті рр. у бібліотеці плідно працювали майбутній видатний літературознавець, академік Михайло Алексєєв, історик Саул Боровой, україніст Богдан Комаров та інші. О.М. Тюнєєвій ми завдячуємо організацією в 1922 р. одного з перших у колишньому СРСР музеїв книги та збереженням бібліотеки в скрутні роки Великої Вітчизняної війни.

Колектив бібліотеки жив одним життям зі своєю країною, поділяв з нею радість і горе, переживав щасливі й сумні часи. У страшні 1930-і роки хвиля репресій не обминула і бібліотеку. Серед репресованих її працівників – директори І.К. Дьячишин, Ф.А. Козубовський, Г.М. Трачевський, М.Х. Фарбер, рядові працівники М.Й. Винник, О.О. Годлевська, О.М. Горецький, Є.О. Загоровський, Б.М. Комаров, В.І. Селінов. На жаль, більшість з них загинули і були реабілітовані лише посмертно. На початку Великої Вітчизняної війни, незважаючи на те, що працівників бібліотеки було звільнено від військової повинності, багато хто з них пішли на фронт добровільно. Серед тих, що загинули, - завідувач відділу книговикористання С.А. Купенов, заступник директора П.О. Лісничий.

Не можна не згадати добрим словом тих працівників бібліотеки, які в роки воєнного лихоліття, долаючи неймовірні труднощі, змогли врятувати і зберегти бібліотечні скарби. Важкими були роки евакуації, а потім повернення книжкових багатств у рідні стіни. Та велика любов до книги, до людей, а найголовніше - неабияка відповідальність тих, кому була доручена ця справа, здолали всі труднощі. Ми про це завжди пам’ятаємо і щиро вдячні минулим поколінням, які змогли зберегти для нащадків безцінні бібліотечні фонди. Подвигом можна назвати супроводження під час Великої Вітчизняної війни трьома жінками, співробітницями бібліотеки, - Г.Б. Юрик, А.С. Деревинською, Е.С. Левіною - рідкісних музейних видань до Ташкента, де їх було передано на тимчасове зберігання в Середньо­азіатський університет.

1964 року, за рішенням Колегії Міністерства культури УРСР, бібліотеку було визначено як інформаційний та методичний центр для бібліотек України за природничо-науковим та атеїстичним профілем. Крім того, вона була визначена зональним центром організаційно-методичної допомоги бібліотекам 6 областей Півдня України (Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Кримської, Кіровоградської, Одеської).

ОДНБ ім. М.Горького бере участь у створенні широкої бібліотечної мережі на Півдні України. Крім того, вона формується як дослідницький методичний центр України з впровадження експерименту створення Централізованих бібліотечних систем, які організовуються в місті Севастополь, Кримській обласній та Білгород-Дністровській районній мережах. Наші працівники Л.П. Котова, І.М. Кирилов, О.І. Мельникова, Л.О. Жирнова, У.П.Кравченко, Е.С. Жимолостнова систематично виїздили у відповідні зони з консультаціями, в складі комісій Міністерства культури неодноразово брали участь у перевірках бібліотек України, готували питання на розгляд Колегії або Главку Міністерства культури України.

1975 року Постановою Ради Міністрів УРСР на бібліотеку покладено функції універсального депозитарію Півдня України. На виконання цієї постанови в структурі бібліотеки було створено самостійний підрозділ, в організації якого брала участь Т.К. Базилевська і тривалий час очолювала його, згодом ним керували О.С.Колишкіна і Т.О. Гоголіна.

За значний внесок у розвиток культури багатонаціонального народу країни та з нагоди 150-річчя від дня заснування в 1979 році Указом Президії Верховної Ради СРСР Бібліотеку нагороджено орденом Дружби народів.

Унікальний фонд найдавнішої бібліотеки України нині налічує близько 5 мільйонів книг майже 120 мовами світу. Найбільша частина їх міститься у книгосховищах, розташованих у головній будівлі та в новому приміщенні, загальна площа яких становить 36 тис. кв. м.

Завдяки наявності значної кількості рідкісних видань (понад 200 тисяч) та рукописів до світового каталогу “Музеи книги и книжного дела” (Museums of Book and Bookmaging. International Directory. — M., 1987) увійшли постійно діючі експозиції відділу рідкісних видань і рукописів. У фонді ОДНБ ім. М. Горького — 52 інкунабули, понад 100 палеотипів, різномовні раритети й стародруки, зокрема пам'ятки слов'янської писемності. Тут зберігаються славетні „Хіландарські аркуші” та “Охридські аркуші” з Євангелія XI ст., а також рукописи XII—XIX століть (понад 2 тисячі) слов'янськими, латиною, грецькою, італійською та іншими мовами.

На базі вивчення колекції рідкісних видань ОДНБ Бібліотекою до 1000-річчя літописання та книжкової справи в Україні у 1998 році за сприяння та фінансової підтримки Одеської обласної державної адміністрації було видано каталог “Старопечатные издания кирилловского шрифта: XV — первая половина XVI ст.”.

Гордістю бібліотеки, національним надбанням є книжкова колекція «Україніки», до складу якої входять, зокрема, видання кирилівського шрифту, серед яких є видання вітчизняного першодрукаря Івана Федорова; архів і бібліотека видатного українського бібліографа й книгознавця Михайла Комарова, в якій понад 100 книг з автографами знаних діячів української культури другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Значний інтерес становить добірка автографів О.С. Пушкіна, М.І. Гнєдича, В.А. Жуковського, О.О. Блока, А.П. Чехова, П.П. Гулака-Артемовського, О.М. Бодянського, Д.Л. Мордовця, Дніпрової Чайки та багатьох інших славетних діячів української, російської та інших культур.

Багато які з рідкісних видань виділені у спеціальні колекції. Особливе місце у фонді бібліотеки посідає колекція мініатюрних книг (понад 1,5 тисячі примірників).

Бібліотека має рідкісні краєзнавчі матеріали, що відображають історію Причорноморської України, її природні ресурси, економіку та культуру. Серед них - “Новороссийский календарь” (1834-1893), “Устав Ришельевского лицея” (1818), праці А.О. Скальковського “Хронологическое обозрение Новороссийского края” (1836), “Любопытная история славного города Одессы” (1844) та багато інших видань російською, французькою, німецькою, грецькою мовами, що розкривають життя молодого міста. В бібліотеці зберігаються перші одеські альманахи, комплект газет “Одесский вестник” (1827-1893), “Одесские новости”, “Новороссийский телеграф”, багато книжок з автографами одеських письменників і вчених, а також гравюри й фотографії.

Бібліотека має престижну колекцію мистецтвознавчої літератури. В ній представлено рідкісні видання з історії матеріальної культури, декоративно-прикладного мистецтва, живопису, графіки, музики, театру, кіно. У фондах бібліотеки зберігається також література з усіх видів та жанрів мистецтв, видана в Україні та в країнах СНД.

Колекція літератури іноземними мовами має універсальний за складом фонд книг і періодичних видань. Основна мета роботи з цією літературою – популяризація світової культури, досягнень зарубіжної науки, розвиток міжнародних культурних зв’язків. Сьогодні ці традиційні стосунки поновлюються, а за останні роки вони значно зросли й зміцніли. Діловими партнерами ОДНБ ім. М. Горького є 17 бібліотек світу, серед яких: Бібліотека Конгресу США (Вашингтон), Національна бібліотека Франції (Париж), Державна бібліотека штату Новий Південний Уельс (Сідней, Австралія), муніципальна губернська бібліотека (Оулу, Фінляндія), Варненська міська бібліотека (Болгарія), бібліотека Академії наук Болгарії.

1998 року на базі ОДНБ ім. М. Горького разом з посольством Франції в Україні було відкрито Французький центр документації й освіти.

Плідна співпраця розвивається з українськими діаспорами Австралії, Канади, США, Франції, Румунії, що закріплено, зокрема, угодою 1994 року між державною бібліотекою штату Новий Південний Уельс, Фундацією Українознавчих студій Австралії (ФУСА) та ОДНБ ім. М. Горького про упорядкування архівів діаспори Австралії та обмін фахівцями. Створення залу “Українці в світі”, який став світлицею, де збираються українці світу і куди вже надійшло понад 3 тисячі книг, - свідчення результативності цієї співпраці. Згідно з угодою з Канадським товариством приятелів України, з 1997 року діє Канадсько-український бібліотечний центр з фондом понад 20 тисяч примірників, серед яких чимало книжок, що розкривають маловідомі для нас сторінки української історії. Завдяки цим зв'язкам ОДНБ ім. М. Горького одержала в останні роки чимало цінних довідкових видань. Серед них: “Бібліотека тисячоліття” (100 томів) — подарунок Британської ради в Україні; енциклопедії “Ukraine”, “Encyclopedia of Australia” — подарунки від ФУСА; колекція австралійської художньої літератури “Літературна премія Майлз Френклін” (1000 кращих творів австралійських авторів з 1956 р.); з Канади надійшли до нас “Енциклопедія українознавства” і “Encyclopedia Britannica”; багатотомні енциклопедії “Як захистити ваші інтереси” та “Як поліпшити ваше фінансове становище” — подарунок вірного друга нашої бібліотеки, почесної громадянки Одеси, французької художниці Сюзанни Саварі тощо.

1998 року до ОДНБ ім. М. Горького Рада Європи (Страсбург) передала бібліотеку публікацій документів з прав людини, яка продовжує поповнюватися. У найближчих планах бібліотеки — створення регіонального центру з питань захисту основних прав і свобод людини.

За 170 років існування бібліотека багато разів опинялась у скрутних обставинах. Так, у 1980-і роки через відсутність габаритного приміщення фонди її були розпорошені у сховищах по всьому місту. Та 1985 року на землі, яку колись подарував попечитель бібліотеки граф М.М. Толстой, було закінчено будівництво нового книгосховища. Однак на той час основна будівля вже потребувала негайної реставрації. Активна діяльність адміністрації бібліотеки стосовно залучення фінансування на реставрацію, а, вірніше, порятунок унікальної будівлі, дістала позитивне розв’язання. Згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 18-322 15.9 від 3.07.87 та Рішенням виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 318 від 6.08.87 під керівництвом українського інституту “Укрпроектреставрація” розпочалася реставрація цієї пам’ятки архітектури. Бібліотеці допомагали підприємства міста, преса постійно висвітлювала стан реставрації. Нагородою за важку працю стало свято відкриття бібліотеки для читачів. Це відбулося в червні 1993 року.

Щорічно ОДНБ ім. М. Горького відвідують понад триста тисяч читачів, яким видається до 2 млн. документів. У різні часи читачами нашої бібліотеки були відомі вчені М.І. Пирогов, Д.І. Менделєєв, I.I. Мечников, І.М. Сєченов, Д.К. Заболотний, М.Ф. Гамалія, В.П. Філатов, засновник практичної космонавтики і вітчизняного ракетобудування академік В.П. Глушко, директор Фізико-хімічного інституту НАН України академік С.А. Андронаті, академік архітектури В.А. Лисенко та інші. ОДНБ ім. М. Горького відвідували письменники Я.П. Полонський, А.М. Майков, І.К. Тобілевич (Карпенко-Карий), О.І. Купрін, І.О. Бунін, О.М. Толстой, О.С. Грін, К.Г. Паустовський, К. І. Чуковський, Е.Г. Багрицький та багато інших. Відомі одеські літературознавці А.В. Недзвідський, Г.А. В'язовський, І.М. Дузь, В.В. Фащенко, Є.М. Прісовський постійно зверталися до наших фондів.

Бібліографічна та видавнича діяльність бібліотеки поставила її в ряд визначних бібліотечних центрів країни. За 170 років існування Бібліотека випустила близько півтори тисячі різноманітних видань загальним накладом понад півмільйона примірників (див. Розд. ІІ цього покажчика).

В останні роки на виконання державної програми відтворення документальної пам'яті України надруковано каталоги: “Українська книга 1574-1923 pp. у фондах ОДНБ ім. М. Горького” (5 вип.), “Українська періодична преса у фондах ОДНБ ім. М. Горького”, “Російськомовна преса України в фондах ОДНБ ім. М. Горького (журнали, газети, бюлетені)”. Добре відомі спеціалістам бібліографічні серії “Одещина на сторінках центральної і республіканської преси” (виходила впродовж 1973-1993 pp., увібравши понад 60 тисяч джерел), “Літературна Одеса” (9 вип.), “Письменники Одеси” (15 вип.), “Вчені Одеси” (28 вип.), “Вчені вузів Одеси” (4 вип.), “Український музично-драматичний театр імені Революції” (5 вип.), “Проблеми. Гіпотези. Відкриття” (43 вип.), “Природа і природні ресурси Північного Причорномор'я” (виходить з 1936 р.), фундаментальні покажчики “Виноградарство Молдавии и Украины” (9858 джерел), “Биология Черного и Азовского морей. 1917-1987 рр.” (22025 джерел), “Памятники истории и культуры Одесской области” (2116 джерел) та багато інших.

Наявність у фондах бібліотеки цінних матеріалів з історії України дала змогу розпочати створення наукових збірників републікацій. Надруковано вже три томи з серії “Невичерпні джерела пам'яті”: “Намогильні хрести запорозьких козаків”, “Задунайська Січ” та “Хаджибей - Одеса та українське козацтво (1415-1797 роки)” – спільна робота з Інститутом археології Національної Академії наук України та історичним факультетом Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за сприяння Одеської облдержадміністрації. Привертають увагу читачів І випуск бібліографічного покажчика “Товарищество южнорусских художников”, мініатюрні видання “Г.Г. Маразли: меценат и коллекционер”, “Одесский журнал “Крокодил” и его авторы”, Л. Утьосов “Моя Одесса”, видані за спонсорською допомогою друзів і меценатів бібліотеки: AT “Полярна зірка”, ВАТ “Стальканат”, Фонду грецької культури.

Численні тематичні виставки дають можливість показати найбільш цікаві та актуальні колекції з фондів ОДНБ ім. М. Горького. Значними подіями для міста й регіону стали свята грецької книги, Тиждень французької книги, презентації видань одеських письменників, щорічні виставки-форуми “Українська книга на Одещині”. Новою перспективною тенденцією в роботі бібліотеки стало видання каталогів і матеріалів до виставок, які за науковим значенням та образотворчим рядом наближаються до музейних. Їх підготовлено на основі фундаментальних експозицій “Михайло Жук” (1993), “Книги старой Одессы” (1994), “Г.Г. Маразли и его библиотека” (1994), “Старая Одесса в произведениях графики” (1995), “Король франків Хлодвіг і християнізація Франції” (1996), “Авторская книга Одессы” (1997), “Вся Одесса в шаржах М. Линского” (1998), “Греція далека та близька” (1999), “Книги грецькою мовою, видані в Одесі” (1999) та ін.

1995 року бібліотека взяла участь у важливій міжнародній акції – поверненні культурних цінностей, втрачених у роки Великої Вітчизняної війни. На базі бібліотеки відбулося засідання “Круглого столу” на тему: “Культура і війна. Погляд через півстоліття”. Матеріали про втрату національних багатств за часів війни та обговорення питань реституції фондів було надруковано у збірці доповідей “Круглого столу”.

Високу оцінку дістали такі наукові регіональні та міжнародні конференції, які висвітлили проблеми духовності і культури в Україні: “Конституція України та відродження культури національних меншин Одещини” (1997); “Рідна мова – запорука безсмертя нації” (1999); “Духовність і культура у формуванні особистості та відродженні національної самосвідомості” (1999) та ін.

Важко було б орієнтуватися в книжковому морі, якби не розгалужений довідковий апарат, основою якого є каталоги. Протягом усієї історії існування бібліотека не полишала роботи над поліпшенням та подальшим розвитком своїх каталогів. Перший друкований каталог бібліотеки вийшов 1883 року і увібрав її стару колекцію. Згодом, за рішенням Одеської міської думи, з 1901 по 1911 рр. було видано друковані каталоги у п’яти випусках, куди увійшло 82 тисячі назв.

У 1926 році В.В. Стратен створив унікальний предметний каталог, який на теренах Радянського Союзу відзначався як найкращий. Над його розвитком протягом 1960-1980-х рр. плідно працювала А.Ю.Ткач.

З 1951 р. читачі вже мали змогу працювати з систематичним каталогом. У 1960-і рр. Під керівництвом Т.І. Карпінської бібліотека взяла участь у всесоюзному експерименті з рекласифікації систематичного каталогу на нову бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК).

Нині в ОДНБ ім. М. Горького існують: службовий генеральний каталог на весь фонд бібліотеки і читацькі – алфавітний та систематичний каталоги. Створено також систематичні картотеки спеціалізованих і допоміжних фондів.

Протягом усього часу безперервно вдосконалюється технічна база бібліотеки, запроваджуються нові технології інформаційного забезпечення.

Як провідна у південному регіоні в ролі інформаційного центру, бібліотека однією з перших розпочала активну діяльність щодо створення системи впровадження нових інформаційних технологій у бібліотечні процеси для оперативного інформування читачів. В основу цієї системи закладено принцип структуризації інформації, що забезпечує мінімальні витрати часу читачів на пошук необхідної інформації, зниження навантаження на періодичні видання, а також надання користувачам віддаленого доступу до інформаційних ресурсів. Найбільш цікавими з них є розпочата з 1995 р. робота над створенням фактографічних баз даних, побудованих на основі реферативної та повнотекстової інформації за темами: “Хронологічний літопис Одеси”, “Стара Одеса: Пам’ятки архітектури, історії та культури міста”, “Видатні люди Одеси”, створення адресно-довідкової бази “Одеський торговельно-промисловий регіон” та ін. У роботі з наповнення баз даних використовуються обробка електронних варіантів одеської преси, обробка електронних варіантів періодичних видань, представлених в інтернеті; сканування з наступним розпізнаванням і переведенням в текстові файли, а також клавіатурний набір текстів. Обробці в повнотекстовому режимі підлягають 48 провідних видань, що спеціалізуються на публікаціях аналітичних матеріалів у сфері суспільно-політичної, соціально-економічної, науково-технічної інформації. На даний момент бази даних “Одеські ЗМІ” вміщують понад 55 тис. статей, бази даних “Українські ЗМІ” – понад 46 тис., “Російські ЗМІ” – майже 157 тис. статей. Ця інформація відображає історію міста від 1794 року до сьогодення, природно-кліматичні особливості, а також сучасний суспільно-політичний, соціально-економічний, науковий і культурний розвиток регіону.

З 1992 р. бібліотека розпочала активну роботу щодо запровадження комп’ютерних технологій в бібліотечну справу. У 1994 р. розпочалося формування електронного каталогу бібліотеки. У 1999 році при підтримці фонду “Відродження” та фонду Сороса (Інститут “Відкрите Суспільство”) було отримано грант, коштом якого придбано новий сервер та нову ліцензійну автоматизовану бібліотечну систему (АБС) Liber Media. З цього часу почалася робота щодо впровадження згаданої АБС у роботу бібліотеки, головне завдання якої – створити електронний каталог нових надходжень. Планується робота з редагування відконвертованих записів старої бібліотечної системи. Робочі місця АБС Liber Media встановлені у відділі комплектування, відділі формування та обробки каталогів, відділі обслуговування читачів (адже АБС Liber Media дозволяє вести також базу даних читачів), відділі рідкісних видань і рукописів, відділі мистецтв, відділі “Одесика”. Плануються роботи з організації доступу до електронного каталогу бібліотеки через інтернет. Більшість комп’ютерів бібліотеки з’єднані у локальну обчислювальну мережу (ЛОМ), відділи мають доступ до інтернету й електронної пошти.

Вже декілька років бібліотека активно займається вирішенням проблеми збереженості першоджерел. А це - оцифрування документів, переведення інформації на електронні носії, створення електронної бібліотеки. Довготривала програма “Рідкісні видання та рукописи як національне надбання України: збереження та організація інформаційного доступу”, розроблена в 1998 р. відділом рідкісних видань і рукописів ОДНБ, підтримана грантом Міжнародного фонду “Відродження”. Завдяки створенню електронних копій на компакт-дисках з’явилася можливість зберегти унікальні фонди, не обмежуючи доступу до них читачів. Так, створено електронну версію книг Ф.Скорини “Екклесіаст” (1518), “Книги притч Соломонових” (1517), створюється електронний варіант листів видатного українського бібліографа, книгознавця, літературознавця, лексикографа і громадського діяча М.Ф. Комарова обсягом 902 аркуші. Зібрання М.Ф. Комарова – це унікальне явище української бібліографічної культури другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Воно складалася відповідно до наукових інтересів його власника і є важливим документальним джерелом для дослідників історії книговидання, бібліографії і бібліофілії України означеного періоду.

Співробітники бібліотеки, які обслуговують її величезний фонд, провадять значну дослідницьку роботу, готують до видання й видають унікальні посібники, роблять усе можливе, а часом і неможливе, аби перетворити ОДНБ на справді національний інформаційний центр.

Тому не випадково на засіданні Вченої ради ОДНБ ім. М. Горького, у складі якої - відомі вчені, діячі науки і культури міста, літератори й журналісти, учасники цього авторитетного кворуму були одностайні в тому, що за своїм історичним минулим, багатими фондами, рівнем інформаційного забезпечення читачів і значенням її у житті не лише регіону, а й України, вона гідна статусу Національної бібліотеки країни.

1998 року у бібліотеці спільно з Одеською обласною радою миру організовано галерею м. Одеси “Люди щедрих сердець”. Вона стала своєрідним містком від меценатів минулого до благодійників наших днів. За допомогою таких людей наша бібліотека вирішує багато своїх нагальних проблем.

Нині за значний внесок у славну справу доброчинності й милосердя, збереження духовної та культурної спадщини України до галереї почесних благодійників Одещини занесено імена і представлено портрети відомих у місті та області людей. Це: Е.С. Бєлих - начальник управління житлово-комунального і паливно-енергетичного господарства Одеської облдержадміністрації, Є.М. Брилько - генеральний директор AT “Полярна зірка”, С.Р. Гриневецький - голова Одеської облдержадміністрації, М.М. Жасан - директор Одеського комбінату хлібопродуктів, В.В. Жигель - генеральний директор AT “Кисеньмаш”, В.Г. Іванов - начальник морського торговельного порту “Южный”, В.Я. Коржов - президент фірми “Коммон-Брідж”, Є.О. Лукашов - директор народного музею “Самоцвіти СНД”, В.М. Мазурін — начальник Одеського регіонального управління акціонерного комерційного Промінвестбанку України, М.П. Павлюк - начальник Одеського морського порту, голова обласної Ради миру, О.І. Платонов - директор Українського регіонального філіалу ЗAT “Санокр-Москва”, В.С. Філіпчук - голова правління ВАТ “Ексимнафтопродукт”, Л.П. Шемякін – генеральний директор ВАТ “Стальканат”. Всі відомості про них закладено в електронній базі даних ОДНБ ім. М. Горького.

Славні традиції нашої бібліотеки та її колективу підтримують і зберігають нинішні її працівники. У 18 відділах бібліотеки сьогодні працюють понад двісті фахівців. Історія зберегла багато славних імен бібліотечних спеціалістів, які віддали багато років свого життя благородній і завжди шанованій людьми праці з книгою. Вони завжди були віддані своїй alma mater, про що свідчить чималий стаж їхньої роботи. Близько 50 років віддали бібліотеці Г.С.Абалкіна, Т.З.Бачуріна, Л.М.Дерібас, М.М.Дерібас, Е.С.Жимолостнова, М.М.Пчелінцева, Л.С.Скржипчак.

У бібліотечному світі відомі імена наших бібліотекарів, бібліографів і бібліотекознавців: О.М. Вовчок, С.Я. Вортман, Г.А. Каширіна, І.М. Кирилова, В.М. Конського, О.М. Кордаша, Л.В. Лялікової, М.М. Пчелінцевої, М.В. Рапопорт, Л.М. Смичок та інших. Званням “Заслужений працівник культури України” уряд відзначив її фахівців – І.Д. Мазуренка, Т.І. Карпінську, Н.Й. Касько, нинішнього директора ОДНБ О.Ф. Ботушанську. Звання “Заслужений діяч мистецтв України” удостоєний Г.Д. Зленко. Урядові нагороди отримали М.М.Мамаєва (1936) та І.Д. Мазуренко (1976) – ордени “Знак Пошани”, О.Ф. Ботушанська – орден Княгині Ольги 3 го ступеня (1999). Ці відзнаки й урядові нагороди – свідчення високого професіоналізму працівників Одеської державної наукової бібліотеки ім. М.Горького, їхньої самовідданої праці на благо духовності і культури нашого народу.

Сьогодні ОДНБ ім. М. Горького є провідною науковою бібліотекою держави, загальнодержавним сховищем повного репертуару національного друку, придбаних документів українських авторів та матеріалів про Україну, виданих за її межами, а також зарубіжних документів; регіональним універсальним депозитарієм; науково-інформаційним закладом; центром міжнародного книгообміну і міжбібліотечного абонементу; галузевим органом наукової інформації з питань культури та мистецтва; координаційним центром науково-дослідної і науково-методичної роботи у галузі бібліотекознавства, бібліографознавства і загальних проблем книгознавства; культурним центром державного значення.



О. Ф. БОТУШАНСЬКА,
директор, заслужений
працівник культури України

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка