Обґрунтування та реалізація педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності серед студентів



Сторінка1/4
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

З М І С Т

Вступ…..……………………………………………………………………3

Розділ І. Профілактика Інтернет-залежності як соціально-педагогічна проблема…………………………………………………………………….……6

1.1.  Теоретичні основи профілактики Інтернет-залежності в студентському середовищі……………………………………………………..6
Розділ ІІ. Шляхи оптимізації профілактики Інтернет-залежності у студентської молоді ……………………………………………………………12

2.1. Визначення, обґрунтування та реалізація педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності серед студентів………………………12

2.2. Дослідно-експериментальна робота з експериментальної перевірки ефективності педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності серед студентів ……………………………………………………19

Висновки …………………………………………………………………..26

Список використаної літератури ………………………………………28

Додатки …………………………………………………………………….32
ВСТУП

Інформаційно-комунікаційні технології є одним з вагомих факторів, що впливають на формування особистості суспільства XXI сторіччя. Масштабне та динамічне проникнення мережі Інтернет в усі сфери життєдіяльності людини значною мірою відображається на її соціальному самопочутті й орієнтаціях. Взаємодія особистості з Інтернетом неоднозначно впливає на її здоров’я та соціальне становлення. З одного боку, Інтернет надає величезні можливості для спілкування, читання книг, відвідування он-лайн музеїв та перегляду кіно, а з іншого – містить віртуальні загрози, які можуть мати негативні наслідки для особистості та її близьких у реальному житті. Інформаційно-комунікаційні технології є одним з вагомих факторів, що впливають на формування особистості XXI століття. Масштабне та динамічне проникнення мережі Інтернет в усі сфери життєдіяльності людини значною мірою відображається на її соціальному самопочутті й орієнтаціях.

1,8 млрд. людей у світі під’єднанні до мережі Інтернет. Щороку зростає кількість користувачів, серед яких дедалі більше дітей, підлітків та молоді. Студенти є одним з найбільш активних користувачів мережі Інтернет, яка використовується молоддю не лише з пізнавальною метою, а й з рекреаційною. Саме легкість, безвідповідальність віртуального життя стає одним з визначальних критеріїв залучення все більшої кількості користувачів у мережевий простір. Молоді люди, долучаючись до Інтернет-комунікації, виробляють нові прагнення, що безпосередньо пов’язані з віртуальним життям. Спілкування у чатах, Інтернет-серфінг та он-лайнові ігри для молоді стають все більш бажаним проведенням вільного часу за рахунок інших видів діяльності, іноді викликаючи залежність.

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми. Незважаючи на те, що до проблеми профілактики адиктивної поведінки прикуто увагу багатьох науковців, кількість молоді, схильних до різних видів адикції не припиняє зростати. Так, різні види адиктивної поведінки молоді, особливості її прояву досліджувалися А. Айвазовою, В. Ананьєвим, Г. Золотовою, Ц. Короленко, А. Котляровим, Н. Максимовою, В. Менделевич, Г. Старшенбаум, С. Толстоуховою, І. Шишовою, В. Шабашною, А. Шайдуліною та ін. Типові психологічні особливості виникнення в особистості адикцій розглядаються в працях В. Менделевич, М. Орзак, Г. Старшенбаум, М. Шоттон та ін. Профілактику різних видів адитивної поведінки досліджують О. Бартків, Н. Бочкарева, В. Оржеховська, Н.Сергеєва та ін.. Однак, можна констатувати той факт, що на сьогодні потребують визначення, обґрунтування та впровадження педагогічні умови ефективної педагогічної профілактики Інтернет-залежної поведінки, що і зумовило вибір теми дослідження: «Педагогічні умови профілактики Інтернет-залежності студентської молоді

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови профілактики Інтернет-залежності в студентському середовищі

Об‘єкт дослідження – профілактика Інтернет-залежності.

Предмет дослідження – педагогічні умови профілактики Інтернет-залежності.

Задачі дослідження:

1. Обґрунтувати сутність та види профілактики Інтернет-залежності.

2. Визначити та обґрунтувати педагогічні умови профілактики Інтернет-залежності в студентському середовищі.

3. Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності в студентському середовищі.



Гіпотеза дослідження. Профілактика адитивної поведінки студентів буде ефективною за реалізації наступних педагогічних умов: цілеспрямованість виховної роботи з профілактики Інтернет-залежності; модифікація ( оновлення) змісту виховної роботи з цієї проблеми; використання інтерактивних методів та форм у виховній роботі з студентською молоддю; ефективне самоуправління студентами та управління, на початковому етапі, процесом профілактики Інтернет-адикції компетентним викладачем вищого навчального закладу (куратором, заступником декана з виховної роботи та ін.).

Щоб реалізувати мету і завдання дослідження, ми використали такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація узагальнення – задля визначення понятійно-категоріального апарату, розробки завдань дослідження; ) та емпіричні (спостереження, анкетування, тестування, експеримент – для визначення стану Інтернет-залежності молоді та перевірки ефективності педагогічних умов її профілактики).



Практичне значення дослідження полягає у визначенні змісту, форм, методів та педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності у студентської молоді. Розроблена та апробована Програма профілактики Інтернет-залежності може бути використана викладачами, кураторами академічних груп, класними керівниками шкіл у своїй практичній діяльності.

Експериментальною базою дослідження виступали студенти ІІ- ІУ-х курсів ( 60 студентів ) спеціальності «Соціальна педагогіка».



Апробація результатів дисертації.  Основні теоретичні й практичні результати дослідження знайшли відображення у наукових публікаціях, доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: Підготовка конкурентоспроможного фахівця дошкільної та початкової освіти: реалії й перспективи (Луцьк, 2013 р.), Педагогіка та психологія: актуальні наукові проблеми та шляхи вирішення (Львів, 2013 р.); Актуальні проблеми соціальної педагогіки, початкової та дошкільної освіти (Луцьк, 2013); Сучасні тенденції та фактори розвитку педагогічних та психологічних наук (Київ, 2014) всеукраїнських – Актуальні проблеми соціальної сфери (2014, 2015, 2016 рр).

Структура робота: наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст роботи викладений на 30 сторінках. Загальна кількість сторінок – 67.
Розділ І. Профілактика Інтернет-залежності як соціально-педагогічна проблема

1.1. Теоретичні основи профілактики Інтернет-залежності в студентському середовищі

Користування комп’ютером та Інтернетом особами, які не мають навичок критичного ставлення до роботи в мережі Інтернет і не дотримуються елементарних правил поведінки в віртуальному просторі, призводить до: неконтрольованого й нераціонального використання Інтернет-ресурсів; використання вільного часу для доступу в Інтернет, неконтрольованого доступу до матеріалів дезінформаційної, агресивної або протизаконної спрямованості, які розташовані в Глобальній мережі, а також виникнення та розвитку адитивної поведінки, яка чинить деструктивний вплив як на самого залежного користувача, так і на його найближче оточення. Термін «адиктивна поведінка» (від англ. addiction - схильність, згубна звичка; лат. addictus - рабськи віддана - особливий тип форм девіантної поведінки, який передбачає прагнення відійти від реальності за допомогою спеціальної зміни свого психічного стану) вказує на те, що мова йде не про хворобу, а лише порушення поведінки, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій 12.

Тривале користування компʼютером, значна кількість часу перебування в Інтернет викликають Інтернет-залежність. Більшістю вчених поняття (Н.Левицька, Н. Цой, Я.Шугайло та ін.) «Інтернет-залежність» вживається як синонім Інтернет-адикції, оскільки вони дотримуються думки про існування поведінкових видів адикції, незважаючи на перевагу визначень адикції, як вживання психоактивних речовин. Так, Н. Цой визначає Інтернет-залежність як різновид технологічної залежності, що формується на базі різних форм використання Інтернету відповідно до динаміки, властивої адиктивному процесу, за рахунок зміщення цілей адиктивно-схильної особистості у віртуальну реальність для заповнення відсутніх сфер життя шляхом конструювання у віртуальній реальності нової особистості та заміщення реальної життєдіяльності віртуальною 22, с. 7. Підсумовуючи вона наголошує, що існує проблема концептуалізації феномена Інтернет-залежності, оскільки частина дослідників визначають окреслений феномен як хворобу, підставою для цього служить припущення про подібність патопсихологічного механізму виникнення залежності від хімічних речовин або нав'язливих станів (А. Голдберг, К.  Янг, К. Шерер, Дж. Бост та інші). Здійснений аналіз поглядів цих авторів дозволив зробити висновок, що не існує офіційного психологічного або психіатричного діагнозу «Інтернет-адикція». У Діагностико-статистичному довіднику психічних хвороб (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders), що встановлює стандарти для класифікації типів психічної хвороби, не містить такої категорії [31].

Аналіз підходів учених (Л.Гуменюк, М. Дрепа, Н.Левицька, Н. Цой, Я.Шугайло та ін.) , дозволив констатувати, що окреслений феномен розглядається як:



  • психічний розлад, нав’язливе бажання підключитися до Інтернет й хвороблива нездатність вчасно відключитися (Н. Левицька) 12;

  • одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається у прагненні втекти від реальності і штучно змінити свій психічний стан шляхом фіксації уваги на Інтернет-ресурсах (Я. Шугайло) [26];

  • форма відхилення від норм поведінки, яка пов'язана із зловживанням Інтернетом – користуванням із метою саморегуляції або адаптації ( Н.Цой) 22;

  • форма залежної поведінки, яка реалізується у вигляді технологічної залежності на базі різних форм використання Інтернету зі зміщенням мети особистості у віртуальну реальність (М. Дрепа ) 7;

  • форма деструктивної поведінки, що виявляється у прагненні відходу від фруструючої соціальної реальності за допомогою зміни свого психічного стану шляхом фіксації уваги на Інтернет-ресурсах (Л.Гуменюк) [6].

Отже, здійснивши категоріальний аналіз окресленого поняття, Інтернет-залежність визначаємо як вид поведінкової залежності, що проявляється в нав’язливому прагненні тривалий час перебувати в Інтернеті з втратою суб'єктивного контролю за його використанням.

У ході аналізу психолого-педагогічної та соціологічної літератури резюмуємо, що Інтернет-залежність не пов’язана з об’єктивними параметрами використання Інтернету, а має особистісну природу, тобто набуває надзвичайної значущості для певної категорії людей завдяки певним особистісним властивостям.

Специфіка комунікації в Інтернет-мережі перш за все полягає в анонімності, редукованості, опосередкованій активності. Особистості надано можливість самостійно обирати кількість співрозмовників, що сприяє так званому приватному спілкуванню, де люди взаємодіють один на один, або спілкуванню в чаті, яке дає змогу людині здійснювати контакти з необмеженою кількістю користувачів. Крім того, у процесі Інтернет-спілкування суб’єкт має можливість визначати для себе стиль поведінки, обирати нове ім’я, змінювати професію і вік тощо. Аналіз досліджень (А. Жичкіна, О.Смислова, Н.Чудова) свідчить, що найчастіше користувачі віддають перевагу вражаючому, драматичному, домінантному та відкритому стилям поведінки в мережі [8]. На основі висловленого приходимо до висновку, що Інтернет-залежність міститься у психічній сфері особистості (фізіологічної залежності не формується) і визначається як певні розлади, які знаходять своє вираження за допомогою Інтернет і, які не визнані офіційною медициною як хвороба.

Зміни соціальної взаємодії, що виникли унаслідок впливу


Інтернет-користування, є латентними процесами або ненавмисними
дисфункціями. Поряд із позитивами функціональні особливості, які
має і надає Інтернет, слугують основою формування виявів Інтернет-залежної поведінки. Вплив Інтернету на особистість має специфічні наслідки, особливо в студентському віці. Надмірна захопленість молодої людини кібер-середовищем може призвести до Інтернет-залежності, внаслідок якої відбувається знецінення реальності, змінення системи цінностей, мрій та прагнень. Значної уваги вимагають до себе ті студенти, чий відхід від реальності поки що не знайшов свого яскравого вираження, хто потенційно може виявитися залученим в різні види адиктивної реалізації [1]. Тому необхідною у студентському віці є профілактика Інтернет-залежності.

Термін «профілактика» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови трактується як «охороняти», «оберігати», «попередити»; як сукупність заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення чого-небудь, на збереження порядку тощо 3.

На основі здійсненого аналізу підходів науковців (О.Бартків, Н.Сергеєвої) до трактування цього поняття, ми педагогічну профілактику Інтернет-залежності визначаємо як комплекс заходів, спрямованих на розвиток психолого-педагогічних характеристик особистості, що забезпечують її стійкість до залежної поведінки, формуванням навичок здорового способу життя задля попередження розвитку і прогресування адикції. Профілактика спрямована на розвиток у молоді почуття відповідальності за свою поведінку, яка сприяє глибокому усвідомленню шкоди віртуального світу в усіх його проявах. На основі аналізу соціально-педагогічної літератури ми стверджуємо, що профілактику Інтернет-залежності можна розглядати на трьох рівнях: первинна, вторинна і третинна.

Первинна профілактика спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, на попередження несприятливого впливу на них факторів віртуального середовища. Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною. Вона базується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів кіберпростору на особистість. Система первинної профілактики включає, з одного боку, інформування особистості про переваги та небезпеки середовища Інтернет, ознаки залежної поведінки, а з іншого – рекомендації щодо організації «здорового користування Інтернет», заходи, що здійснюються і на міжособистісному рівні, і в масштабах суспільства, спрямовані на групу ризику і на всю громадськість з метою формування інформаційної культури, теоретичної і методичної підготовки педагогів, батьків і підростаючого покоління. Як свідчить аналіз поглядів Н. Серегеєвої, розвиткові Інтернет-адикції перешкоджають високий самоконтроль і залучення залежних осіб до різних видів соціальної активності: трудової, суспільної, політичної, пізнавально-творчої [20]. Тому, первинна профілактика має на меті інформування молоді про механізми впливу мережі Інтернет на особистість, причини, клінічні прояви, методи діагностики та наслідки залежності від Інтернету; формування у студентів стратегій високофункціональної поведінки та системи цінностей, відповідних здоровому способу життя; розвиток стійкості до негативних соціальних впливів та особистісних ресурсів і навичок досягнення поставлених цілей у реальному житті; розширення кола альтернативної до залежної поведінки діяльності.

Завданням вторинної (ранньої) профілактики Інтернет-залежності є якомога раніше виявлення негативних змін в поведінці особистості, що давало б можливість також попередити їх подальший розвиток. Вторинна профілактика полягає в заходах, спрямованих на роботу з наслідками і на усунення чинників ризику, здебільшого, на індивідуальному і міжособистісному рівнях. Вона також базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності студентства і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і життєзабезпечення. Це діяльність по запобіганню подальших можливих порушень соціальних механізмів моральної регуляції. У ході дослідження ми з’ясували, що показником необхідного початку профілактичних заходів стає характер поведінки студента, який завдає шкоди суспільству чи інтересам окремих осіб, і в якому проявляються агресивність, грубість, брехливість та інші негативні якості, що свідчать про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів поведінки: свідомості, почуттів, волі, мотивів.

Зауважимо, що при дослідженні проблеми профілактики Інтернет-адикції молоді, доцільним є розуміння сутності профілактики не лише у проведенні певних корекційних заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов її, а й здійснення системи заходів виховної роботи з формування позитивних рис особистості [21]. Тобто, значення профілактики, особливо ранньої, посилюється її гуманністю в системі заходів і засобів виховної роботи по запобіганню залежності. До методів вторинної профілактики належать: психологічні консультації, терапія, допомога в соціально-психологічній адаптації та ін.

Оскільки було виявлено, що соціальна функція мережі і самотність є рушійними чинниками розвитку Інтернет-адикції, заходи і
первинної, і вторинної профілактики доцільно спрямовувати на стратегії подолання самотності і розвиток навичок соціальної інтеграції та
адаптації.

Третинна, або цілеспрямована профілактика Інтернет-адикції містить сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу проявів поверхневої залежності у більш важку стадію. Така профілактика є індивідуальною, вона включає заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків сімейного, вузівського і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими студентами, які надмірну кількість часу перебувають в чатах.

Послабленню таких соціальних чинників, як низький самоконтроль, негативні соціальні наслідки, кількість часу, витраченого на
Інтернет-користування, також сприяє когнітивно-біхевіоральна терапія, розробка конкретних рекомендацій, курсів, семінарів для
студентів, батьків і педагогів стосовно розвитку навиків самоконтролю, стресостійкості, вирішення проблем і конфліктів, що
охоплюють поведінкову, емоційну техніку. Доволі ефективним
профілактичним заходом може бути проведення курсів-тренінгів із
менеджмент-тайму – технології організації свого часу (навчання, відпочинку тощо).

Отже, профілактика передбачає не лише систему виховних заходів з ознайомлення студентів з симптомами Інтернет-залежності та шляхами недопущення її виникнення у студентської молоді, а й формування усвідомленого ставлення до використання кібер-простору.



Розділ ІІ. Шляхи оптимізації профілактики Інтернет-залежності у студентської молоді

2.1. Визначення, обґрунтування та реалізація педагогічних умов профілактики Інтернет-залежності серед студентів

Педагогічними умовами вважаються обставини, що сприяють розвитку чи гальмуванню навчально-виховного процесу; як комплекс засобів, наявних у навчальному закладі для ефективного здійснення навчально-виховного процесу [3]. Під педагогічними умовами профілактики Інтернет-залежності ми розуміємо такі обставити, створені у вищому навчальному закладі, за яких організація виховної сприятиме підвищенню рівня стійкості студентів до патологічної залежності від Інтернету. З метою оптимізації профілактики Інтернет-адикції нами визначені наступні педагогічні умови: цілеспрямованість виховної роботи з окресленої проблеми; модифікація ( оновлення) змісту виховної роботи з профілактики Іетернет-адикції; використання інтерактивних методів та форм у виховній роботі з студентською молоддю; ефективне самоуправління студентами та управління, на початковому етапі, процесом профілактики Інтернет-адикції компетентним викладачем вищого навчального закладу (куратором, заступником декана з виховної роботи та ін.).

Аналіз соціально-педагогічної літератури (О.Бартків, Н.Сергеєва) свідчить, що вагому роль у профілактиці Інтернет-адикції відіграє цілеспрямована робота, пов’язана з формуванням у майбутніх фахівців системи знань про залежність, Інтернет-залежність, її симптоми, види, характеристики та способи уникнення патологічного впливу оn-line мережі на особистість. Цілеспрямованість включає проектування цілей та завдань позааудиторної виховної роботи студентів. Так, у виховній роботі з профілактики Інтернет-залежності нами визначено такі типи цілей: стратегічні, тактичні та оперативні цілі. Стратегічна мета передбачала свідоме й контрольоване використання Інтернету з пізнавальною та рекреаційною метою, сформованість стійкості до залежної поведінки.. Уже тактичні цілі розроблялися на невеликий проміжок часу, у контексті нашого дослідження – на кожен місяць і, відповідно, до кожної теми. Так, тактичними у виховній роботі нами визначено наступні цілі: забезпечення мотивації майбутніх фахівців в оволодінні знаннями про адиктивну поведінку, її види, симптоми та прояви. Оперативні цілі формулювалися відповідно до кожного окремого навчального заняття або завдання. У контексті нашої теми, оперативні цілі передбачали цілепокладання кожного виховного заходу чи індивідуальної роботи з студентами. Ми переконані, лише цілісна система цілепокладання забезпечить цілеспрямованість профілактики Інтернет-адикції.

Ще однією з умов профілактики Інтернет-адикції серед студентів є модифікація ( оновлення) змісту виховної роботи в університеті. У процесі профілактичної роботи нами поводилися заходи як первинної, так і вторинної профілактики. Основними напрямами визначені: інформування молоді про механізми впливу мережі Інтернет на особистість, причини, клінічні прояви, методи діагностики та наслідки залежності від Інтернету; формування у студентів стратегій високофункціональної поведінки та системи цінностей, відповідних здоровому способу життя; розвиток стійкості до негативних соціальних впливів та особистісних ресурсів; розширення кола альтернативної до залежної поведінки діяльності 1. Тому саме зміст виховної роботи з студентами спрямовувався на реалізацію цих напрямів.

З метою оновлення змісту виховної роботи, нами модернізовано зміст розробленої у 2015 році Програми профілактики Інтернет-залежності серед студентів (Додаток А). Для уникнення патологічного використання студентською молоддю Інтернету Програма профілактики Інтернет-залежності була впроваджена у позааудиторну виховну роботу педагогічного інституту.

Мета програми полягала в формуванні системи знань, умінь та навичок стійкості до Інтернет-залежної поведінки. Зміст педагогічної профілактики Інтернет-залежності спрямовувався на розвиток у молоді почуття відповідальності за свою поведінку, усвідомленню шкоди постійного перебування в мережі Інтернет. Програма була розрахована на 18 занять. Кожне заняття тривало 80 хв., один раз в тиждень протягом І семестру 2015-2016 навчального року.

Програма профілактики Інтернет-залежності складалася з трьох частин. Вступна частина передбачала мотивування студентів до участі у заняттях. З цією метою нами проводилась рекламна кампанія щодо популяризації здорового способу життя, негативного ставлення до різних асоціальних явищ; роз’яснювальна робота щодо Інтерн-адикції.

Основна частина профілактичного впливу передбачала реалізацію системи заходів з профілактики Інтернет-залежності ( міні-лекцій, бесід, запланованих ігор, вправ, завдань, які спрямовані на краще усвідомлення студентами чинників тих чи інших емоційних реакцій та станів, на розпізнавання та розуміння їх походження). У змодельованих ситуаціях відбувалось формування позитивних емоційних реакцій, стресостійкості, самоконтролю та стриманості.

Підсумкова частина передбачала використання окремих завдань на рефлексивний аналіз того, чого вдалося навчитися, зрозуміти студентам, захист власно розробленого проекту профілактичної роботи.

Таким чином, підібраний зміст профілактичної роботи спрямовувався на формування у студентів системи знань, умінь і навичок, необхідних для попередження і подолання Інтернет-адикції, а також для задоволення потреби отримання нових вражень, позитивних емоцій, подолання дискомфорту альтернативним шляхом. Ми прагнули сприяти підвищенню обізнаності молоді щодо можливостей використання комп'ютера, об'єктивних сучасних знань про ризики впливу комп'ютера на здоров'я, поведінку, настрій; зменшення їхньої агресивності та тривожності; формування відповідального ставлення до власного здоров'я; мотивацію до подальшого використання отриманих знань і навичок у реальному житті.

Наступною умовою профілактики Інтернет-адикції є використання інтерактивних методів та форм у виховній роботі з студентською молоддю. Так, цікавими у профілактиці Інтернет-залежості стали проблемні лекції-бесіди, які сприяли розвитку творчої активності і самостійності студентів, дозволяли їм долучитися до пошукової, дослідницької діяльності; формували у молоді пізнавальний і науково-дослідницький інтерес, пошукові вміння, відкривали можливості творчої співпраці викладача і студентів, сприяли більш глибокому й міцному сприйманню матеріалу. Нами відзначено, що для виникнення конструктивного діалогу між лектором і учасниками у ході такої лекції потрібно дотримуватися наступних умов: лектор виступає у ролі співрозмовника, який прийшов на заняття поділитись власним баченням; лектор не лише визнає право учасників на власну думку, а й зацікавлений в ній; нові одержані знання стають істинними не лише за авторитетного впливу лектора, а через доказовість їх істинності, через систему роздумів і висловлювань; матеріал лекції включає обговорення всіх поглядів на розв’язання навчальних проблем; спілкування зі студентами будується так, щоб підвести їх до самостійних і виважених висновків, зробити співучасниками процесу підготовки, пошуку й знаходження шляхів вирішення суперечностей, які створює лектор; лектор вибудовує низку запитань до теми й стимулює в студентів пошук відповідей на них. Нами проведено такі проблемні лекції-бесіди «Симптоми та етапи виникнення Інтернет-адикції», «Як уникнути залежності від Інтернет-мережі», «Безпека в Інтернеті» та ін..

Ефективною, на нашу думку, стала також і лекція-диспут (дискусія), яка значною мірою сприяла розвиткові критичного мислення, надавала змогу визначити власну позицію, формувала навички відстоювання власної думки, поглиблювала знання з обговорюваної проблеми. Ми відмітили, що головна роль у дискусії належить лекторові, його вмінню ставити запитання, вести діалог, тримати паузи, очікуючи відповіді. Проте відзначили, що у ході дискусії роль лектора не зводилася до директивних реплік або висловлювання особистих суджень. Практична робота свідчить про високу ефективність запитань відкритого типу, що стимулюють мислення. Це «дивергентні» або «оцінювальні» за своїм змістом запитання. Вони не передбачають (на відміну від закритих «конвергентних») короткої, однозначної відповіді, спонукають до пошуку, творчого мислення. Це запитання типу: Як? Чому? За яких умов? Що може скоїтися, якщо...? Дискусія давала змогу складання об’ємного та багатопланового бачення обговорюваних проблем на теми: «Кіберсоціалізація особистості: переваги та недоліки», «Оn-line-гемблінг: за і проти» та ін.

Закріпленню знань з проблеми сприяло використання семінару –вікторини на теми: «Що я знаю про Інтернет», «Макро і мікрочинники впливу Інтернету на особистість»; лекція-прес-конференція «Типи міжособистісних стосунків в реальному житті та Інтернеті» [1].

Особлива роль у процесі профілактики Інтернет-адикції студентів відводилася тренінгам. Варто відзначити, що тренінг – це метод ігрового моделювання певних ситуацій з метою розвитку компетентності у проблемі Інтернет-залежності, формування і вдосконалення різних особистісних якостей, умінь і навичок підвищення адекватності самосвідомості й поведінки шляхом включення у тренінгові ситуації в ролі учасників і глядачів. Нами відмічено що тренінг, як технологія організації інтерактивної взаємодії суб’єктів навчально-пізнавального процесу, передбачає сплановані і систематизовані зусилля педагога, студентів у напрямку модифікації або формування й розвитку нових знань, умінь, навичок, характерних рис поведінки, ціннісних установок засобами навчання, виховання і тренування в умовах змодельованих ігрових тренінгових ситуацій. Так, тренінгові заняття з профілактики Інтернет-адикції на тему «Цінуй реальність» були спрямовані на зниження рівня прояву адикції у студентів; допомогу в адекватному оцінюванні власних емоцій та почуттів; можливість сформувати мотиваційні цінності життя.

Дієвою формою профілактичної роботи стали і просвітницькі акції «Молодь за «живе» спілкування», які своїм змістом акцентували увагу студентства на пріоритеті безпосереднього спілкування з друзями, ровесниками; інформували молодь про переваги та недоліки використання Інтернет-мережі тощо.

Нами відмічено, що саме завдяки інтерактивній взаємодії студенти стають активними учасниками усіх запропонованих заходів, висловлюють власну думку, відстоюють суб’єктивні судження, що, в свою чергу, виступає переконливим засобом уникнення паталогічного використання Інтернету.

Вагомим, у контексті уникнення неконтрольованого використання Інтернету, є ефективне самоуправління студентами та управління, на початковому етапі, процесом профілактики Інтернет-адикції компетентним викладачем вищого навчального закладу (куратором, заступником декана з виховної роботи та ін.). Управління процесом профілактики Інтернет-адикції розглядаємо як взаємодію студентів і викладача, що має своїм результатом цілеспрямований розвиток студента. Ми переконані, що самовиховання, саморозвиток, самоствердження студентів є вагомим в процесі профілактики Інтернет-залежності. Метою управління формуванням у студентів нетерпимості та стійкості до патологічного використання Інтернет-мережі є перехід студента з об’єкта в суб’єкта управління цим процесом. З огляду на це, визначена нами педагогічна умова обумовлюється як наявністю управління профілактикою Інтернет-залежністю з боку студентів на рівні самоврядування, самоорганізації та з боку викладача – на рівні консультування. Ми впевнені, що лише викладач, який володіє системою знань про адиктивну поведінку, її види, профілактику Інтернет-залежності, уміннями використовувати інтерактивні методи та форми профілактики, зможе ефективно скеровувати роботу студентів щодо уникнення їх залежності від Інтернет-мережі та формування у молоді уміння самоорганізації такої діяльності.

З метою ефективної профілактичної роботи з окресленої проблеми, ми пропонуємо викладачам дотримуватись наступних етапів:

– діагностичний етап – діагностика особистісних особливостей студентів, які можуть вплинути на формування адиктивної поведінки (підвищена тривожність, низька стійкість до стресу, нестійка Я-концепція, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, спрямованість на пошук відчуттів й ін.), а також одержання інформації про студента, його захоплення й здібності, його друзів;


  • інформаційно- просвітницький етап – розширення компетенції студента в таких важливих галузях, як психосексуальний розвиток, культура міжособистісних відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій тощо;

  • третій етап – використання тренінгів особистісного росту з елементами корекції окремих особистісних особливостей і форм поведінки, що включають формування й розвиток навичок роботи над собою ( Додаток Б, В.).

Лише за умов цілеспрямованості виховної роботи з окресленої проблеми; модифікації ( оновлення) змісту виховної роботи з профілактики Інтернет-адикції; використання інтерактивних методів та форм у виховній роботі з студентською молоддю; ефективне самоуправління студентами процесом профілактики Інтернет-адикції та управління, на початковому етапі, цим процесом компетентним викладачем вищого навчального закладу (куратором, заступником декана з виховної роботи та ін.) можливою є ефективна профілактика Інтернет-залежності в студентському середовищі.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка