Обґрунтування організації проблемного навчання



Скачати 279.1 Kb.
Дата конвертації05.12.2016
Розмір279.1 Kb.
План
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування організації проблемного

навчання ……………………………………………………….... 2



    1. Сутність і структура проблемного навчання……………………. 2




    1. Етапи проблемного навчання…………………………………...... 6

Розділ 2. Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій

в загальноосвітній школі…………………………………………. 8
2.1 Роль проблемного навчання в активізації навчально-пізнавальної

діяльності учнів……………………………………………………. 8



    1. Проблемне навчання на уроках біології…………………………..17

Список використаних джерел………………………………………… 28

У 50-х роках ХХ століття з'явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Ця концепція, на думку її авторів, має компенсувати недоліки традийійного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один із авторів, - В. Окунь – так визначає сутність цієї концепції: «Проблемне викладання грунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем». Суттевою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з'являється в певній ситуації і змушує його ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і прктичних дій». [4, 222].
Цією теорією опікувалися російські педагоги та психологи: М.І. Махмутов, І.Я.Лернер, І.А.Ільницька, М.А.Матюшкін, Р.І.Малафєєв. Адже проблемність являє собою одну з головних закономірностей процесу пізнання. Учені визначають проблемне навчання з різних позицій:


  • як новий тип навчання (М. Скаткін; І. Лернер)

  • як метод навчання (Л. Панчешникова, В. Окунь)

  • як принцип навчання (Г. Ксензова, Н. Савіна)

На сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне одержання знань, формування розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості.

Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов'язані з проблемами активізації навчальної діяльності учнів. Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає не в тому, щоб навчити учнів окремих розумових операцій, а в тому, щоб сформувати систему розумових дій, за допомогою яких учень зможе, використовуючи отримані знання, розв'язувати нестандартні, нестереотипні задачі.

Таким чином, проблемний тип навчання відрізняється від традиційного тим, що його метою є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але власне і процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної діяльності. Розвиток особистих здібностей учня.

Отже, у педагогічній літературі під проблемним навчанням розуміють навчально-пізнавальну діяльність учнів із засвоєнням знань та способів діяльності на основі створення і розв'язування проблемних ситуацій.

Виходячи з цього, основною категорією проблемного навчання є проблемна ситуація, під якою розуміють інтелектуальне утруднення,

що виникає в людини, коли вона не в змозі на основі своїх знань і досвіду пояснити явище, факт, не може досягти мети вже відомим способом, або коли виникає протиріччя між уже відомим і новим знанням.

Таким чином, проблемна ситуація стає початком розумової діяльності.. Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питання. Воно має бути складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і водночас бути посильним для самостійного знаходження відповіді.

Проблемні ситуації виникають:


  • за умови, що учні не знають способу розв'язування задачі; не можуть відповісти на поставлене питання. пояснити певний факт;

  • за необхідності використання раніше засвоєних теоретичних знань на практиці;

  • унаслідок протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;

  • унаслідок протиріччя між практично досягнутим матеріалом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

За дослідженням психологів , повний цикл розумової діяльності з розв'язання проблеми включає такі етапи:

  • виникнення проблемної ситуації;

  • усвідомлення сутності утруднення;

  • пошук способів розв'язання проблеми, шляхом здогадки, або висунення гіпотез;

  • обґрунтування і доведення гіпотез;

  • перевірка правильності розв'язання проблеми;

  • загальний висновок.

На практиці використовується кілька типів проблемних уроків:

  • уроки з окремими проблемними питаннями;

  • уроки весь хід яких посвячений розв'язанню великої загальної проблеми;

  • урок – проблемна лекція;

  • уроки - диспути;

  • уроки – семінари.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

  • створення проблемних ситуацій;

  • збирання і аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;

  • визначення причинно – наслідкових зв'язків, формування гіпотез;

  • формулювання висновків.

Безумовно, ця концепція не вирішує всіх проблем, які виникають у навчальному процесі, але вона має суттєві переваги порівняно з пояснювально-ілюстративним типом навчання.
Основні переваги проблемного навчання полягають у тому, що воно розвиває розумові здібності учнів як суб'єктів учіння; викликає у них інтерес до навчання і відповідно сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; пробуджує їх творчі нахили; має різнобічний характер; виховує самостійність, активність і креативність учнів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життеві проблеми.

Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання
Традиційне навчання

- Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Педагог

основну увагу звертає на програму навчання.

- Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з процесу навчання.

- Темп навчання залежить від навчальної програми.

- Контороль навчальних досягнень тільки частково пов'язаний із процесом навчання; він не є складовою цього процесу.

- Відсутність можливості досягнення учнями 100% позитивних результатів; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці

Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвиткової функції навчального процесу, тому що навчальна діяльність учнів має переважно репродуктивний характер.




Проблемне навчання

- Новий навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем.


- Під час вирішення проблеми учні долають усі труднощі, їхня активність і самостійність досягають високого рівня. Темп навчання залежить від

індивідуально-психічних якостей учнів.


- Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів.
- Результати навчання є достатньо високими та стійкими. Учні легше використовують отримані знання на практиці та водночас розвивають свої вміння і творчі здібності.
- Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.
- Процес навчання, навчально-пізнавальна діяльність уподібнюється науковому пошукові й характеризується в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку тощо.

Етапи проблемного навчання
- Дії суб'єкта викладання (педагога).

- Дії суб'єкта учіння (учня)

- Створення проблемної ситуації. Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається.
- Організація обміркування проблеми.

- Формулювання навчальної проблеми.


- Організація пошуку формулювання гіпотези.

- Висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему.


- Організації перевірки гіпотези.

- Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку.


- Організація узагальнення результатів попередніх дій і використання здобутих знань на практиці.

- Аналіз отриманих результатів, формування висновків, використання їх у практичній діяльності.

Зробимо декілька зауважень щодо базових понять проблемного навчання. Один із авторів цієї концепції – А.М. Матюшкін – так визначає проблемну ситуацію: це особливий вид розумової взаємодії суб'єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психологічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає

виявлення (відкриття або засвоєння) нових знань, або способів діяльності. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв'язання якої суб'єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.




А.М. Матюшкін наводить 6 правил створення проблемної ситуації:

1. Перед суб'єктами учіння слід поставити таке практичне, або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь.


2. Завдання має відповідати розумовим здібностям суб'єктів учіння.

3. Проблемне звдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається.


4. Проблемними завданнями можуть бути:


• засвоєння навчального матеріалу;
• формулювання запитання, гіпотези;
• практичне завдання.
5. Одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань.

6. Розв'язанню дуже складної проблемної ситуації суб'єкт викладання сприяє шляхом указування суб'єкту учіння причини невиконання даного йому практичного завдання, або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.


(Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.,1972.)
Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:
• постановка проблеми та її розв'язання педагогом;
• створення проблеми педагогом та її розв'язання спільно з учнями;
• розв'язання учнями проблемних завдань, які виникають у процесі учіння;
• учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв'язують.

Проблемне навчання меє і певні недоліки. Його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається, непідготовленість суб'єктів навчального процесу. Останній аспект набуває особливої вагомості на сучасному етапі розбудови української держави. Це пов'язане:

- по-перше, зі спадом мотивації педагогічної діяльності вчителів;

- по-друге, зі зниженням рівня мотивації навчально-пізнавальної діяльності молоді;

- по-трете, з кризою в соціально-економічній сфері України взагалі та в освітній сфері зокрема. Напевно, виправдовує себе комплексне використання традиційного та проблемного навчання, які взаємно доповнюють одне одного і компенсують недоліки.

Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій у загальноосвітній школі


Залежно від мети та задач середньої школи навчання може бути проблемним і не проблемним. Якщо перед школою ставиться задача розвитку мислення учнів, їх творчих здібностей, то педагогічно правильно організоване навчання не може бути не проблемним.

З'ясування сутності проблемності як закономірності пізнання, визначення її ролі в навчанні і введення в дидактику поняття «принцип проблемності» відкрило нові можливості для теоретичного пояснення шляху активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Принцип проблемності відображається в логіці побудови учбового процесу, в змісті матеріалу, що вивчається, в методах організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею, в структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністі навчання. Якщо вчитель добре засвоїть зміст і сутність теорії організації процесу проблемного навчання, оволодіє формами, методами і технічними засобами навчання і систематично творчо застосовуватиме засвоєне на практиці, то успіх прийде сам.

Задачею наших шкіл є формування гармонійно розвинутої особи. Найважливіший показник всесторонньо і гармонійно розвинутої особи - наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до розвитку творчих здібностей, то його можна поєднувати з розвиваючим навчанням, тобто таке навчання, при якому вчитель, спираючись на знання закономерностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами веде цілеспрямовану роботу по формуванню розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів в процесі вивчення основ наук- таке навчання є проблемним.

Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов'язана з ідеєю активізації учбового процесу і учбової діяльності учнів. Навчання учнів готовим прийомам розумової діяльності - це шлях досягнення звичайної активності, а не творчої.

Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковому, стихійному порядку, а системі розумових дій для вирішення не стереотипних задач. Ця активність полягає в тому, щоб учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам отримав з нього нову інформацію. Іншими словами-це розширення, поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних знань або нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх знань не може дати ні вчитель, ні книга, воно шукається і знаходиться учнем, поставленим у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод навчання.

Розумовий пошук - складний процес. Він, як правило, починається з проблемної ситуації, проблеми. Але не всякий пошук пов'язаний з виникненням проблеми. Якщо вчитель дає завдання учням, вказавши, як його виконати, то навіть самостійний пошук не буде вирішенням проблеми.

Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблем. Якщо пошук має на меті вирішення теоретичної, технічної, практичної учбової проблеми або форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне навчання.

Основну відмінність між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо в двох моментах: вони розрізняються за метою і принципами організації педагогічного процесу.

Метою проблемного типу навчання є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку його творчих здібностей.

В основі організації вчителем пояснювально - ілюстративного навчання є принцип передачі учням готових висновків науки. В основі організації мети процесу проблемного навчання є принцип пошукової учбово-пізнавальної діяльності учня, тобто принцип відкриття ним висновків науки, способів дії, винаходу нових предметів або способів додатку знань до практики.

При проблемному навчанні діяльність вчителя полягає в тому, що він доводить в необхідних випадках пояснення змісту найскладніших понять. Вчитель систематично створює проблемні ситуації, повідомляє учням чинники і організовує їх учбово-пізнавальну діяльність (проблемні ситуації), так що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять висновки і узагальнення, формують за допомогою вчителя певні поняття, закони.

В результаті у учнів виробляються навички розумових операцій і дій, навички перенесення знань, розвивається увага, воля, творча уява.

Проблемне викладання - діяльність вчителя зі створення системи проблемних ситуацій, виклад учбового матеріалу з його поясненням і управління діяльністю учнів, спрямоване на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, так і шляхом самостійної постановки навчальних проблем і їх вирішення.

Психологічною наукою встановлено певну послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації:

проблемна ситуація - проблема - пошук способів її вирішення - вирішення проблеми.

Повний цикл розумових дій від виникнення проблемної ситуації до вирішення проблеми має декілька етапів: виникнення проблемної ситуації; усвідомлення сутності утруднення і постановка проблеми; знаходження способу вирішення шляхом здогадки або висунення припущень і обґрунтовування гіпотези; доказ гіпотези; перевірка правильності вирішення проблеми.

Загальними функціями проблемного навчання є такі: засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності; розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів; формування діалектичного мислення школярів (як основи).

Як показали дослідження, можна виділити найбільш характерні для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні для всіх предметів.

Перший тип: проблемна ситуація виникає при умові, якщо учні не знають способів рішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту в учбовій або життєвій ситуації.

Другий тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах.

Третій тип: проблемна ситуація легко виникає в тому випадку, якщо є суперечність між теоретично можливим шляхом рішення задачі і практичною нездійсненністю вибраного способу.

Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли є суперечності між практично досягнутим результатом виконання учбового завдання і відсутністю у учнів знань для теоретичного обґрунтовування.

До найбільш відомих методів проблемного навчання можна віднести пояснювально - ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий та дослідницький.

Система бінарних методів - інформаційно-репродуктивний, інформаційно-евристичний і такі методи навчання як слухання, читання підручника, вправи і ін.

Система методів проблемного навчання є органічним поєднанням загальних і бінарних методів.

В цілому можна говорити про шість дидактичних методів організації процесу проблемного навчання, що є трьома видами викладу учбового матеріалу вчителем і трьома видами організації ним самостійної учбової діяльності учнів: монологічний, міркувальний, діалогічний, евристичний, дослідницький, програмованих завдань.

При монологічному методі вчитель сам пояснює сутність нових понять, фактів, дає учням готові висновки науки, але це робиться в умовах проблемної ситуації форма викладу - розповідь, лекція.

Метод діалогічного викладу являє собою діалог вчителя з колективом учнів. Вчитель в створеній ним проблемній ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони беруть активну участь в постановці проблеми, висуненні припущень, і доказу гіпотез.

Суть евристичного методу полягає в тому, що відкриття нового закону, правила і ін. може бути зроблене не вчителем, за участю учнів, а учнями під керівництвом і за допомогою вчителя. Формою реалізації цього методу є поєднання евристичної бесіди з рішенням проблемних ситуацій

Урок у технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. Педагог вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, конкретно виправляє помилки, надає диференційовану допомогу, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

На початку уроку вчитель пропонує проблемну ситуацію, яка може ґрунтуватися на здивуванні або бути пов'язана з інтелектуальним утрудненням.

Якщо використовується проблема « із здивуванням», учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене і інше протиріччя – між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку доречно запропонувати практичне завдання. Прикладом із навмисною помилкою.

У разі використання проблеми « з утрудненням» може бути запропоноване завдання, яке учнями на поточному етапі не може бути виконане.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації учитель пропонує учням низку питань. Які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі ( наприклад, « Що вас здивувало?», « Які є точки зору?», «Що ви припускали, а що вийшло насправді?», «Що вам заважає виконати завдання?», «Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?».

Наступний етап – це формулювання навчальної проблеми та через неї теми уроку, який проводиться в формі фронтальної бесіди.

Найбільш складною частиною проблемного уроку є пошук гіпотез, шляхів розв'язання проблеми. Учитель для цього повинен виконати певні дії:

- спонукати учнів до висунення ідей (заохочувальними словами, підказками);

- прийняти запропоновані гіпотези (словами «так», «приймається»);

- спонукати до перевірки гіпотез («Чи згодні з гіпотезою?», «Як її перевірити?», «А хто думає інакше?»).

Наприкінці розв'язання проблеми обов'язково робиться загальний висновок. Необхідно чітко виділити головну гіпотезу, повернутися до формулювання основного проблемного питання на початку уроку, та сформулювати відповідь на нього.


  • Які нові знання ви отримали?

  • Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, що пояснюють це явище?

  • Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?

Зрозуміло, що ця технологія вимагає більш значних витрат часу та зусиль з боку вчителя, і з боку учнів. Водночас використання проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей.

Існує велика кількість активних та інтерактивних технологій навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії критичного мислення.


Метою навчально-виховного процесу є гармонійне формування і всебічний розвиток особистості українського громадянина, повне розкриття його творчих сил, набуття власного «Я», неповторної індивідуальності. Він має стати суб`єктом життєдіяльності, а не тільки опанувати певну сукупність загальнонаукових знань, навичок і вмінь. Тому на сьогоднішній день постає проблема оптимізації та вибору методів навчання, що забезпечували б умови для розвитку всебічно розвиненої особистості, яка свідомо буде використовувати свої знання і здібності.

Одним зі шляхів активізації пізнавальної діяльності є впровадження проблемного навчання на уроках географії. Методи проблемного навчання гарантують розвиток творчих здібностей учнів.


Під час вибору методів навчання необхідно враховувати:


  • можливості цих методів для реалізації поставленої мети і завдань уроку;

  • відповідність методів специфіці географії як навчального предмета, її змісту та ораних форм організації навчання;

  • індивідуальні особливості учнів певної вікової групи, конкретного класу;

  • можливості матеріально-технічної бази.

Мета проблемного навчання - не тільки дати знання учням, а й показати способи їх здобування, сприяти формуванню пізнавальної самостійності учнів, розвинути в них творчі здібності. Кожний учитель біології повинен насамперед чітко усвідомити значення таких понять, як «проблема», «проблемна задача», «проблемна ситуація», «дослідницькі (пошукові) вміння».


Проблема. У кожній галузі науки є свої специфічні проблеми, які повторюються і в навчальних предметах. У дидактиці і методиці викладання біології під проблемою розуміють загальноосвітні пізнавальні завдання, що є актуальними протягом року або кількох років навчання і розкриваються в матеріалі всього курсу або його окремого розділу. Достатньо виділити з кожного курсу проблеми, яких небагато, і можна конструювати проблемні задачі відповідно до типології проблеми.


Проблемне навчання – це дидактичний підхід, який враховує психологічні закономірності розумової діяльності суб'єкта.





Проблемна ситуація – усвідомлене

утруднення, подолання якого вимагає

нових знань і способів дій



Етапи розв'язання проблеми Форми навчальної діяльності

Усвідомлення проблеми. Встановлення причинно –наслідко-

Виявлення прихованого протиріччя вих. зв'язків

2.Формування гіпотези Висунення гіпотези


3. Доведення гіпотези Обгрунтування гіпотези
4.Загальний висновок Встановлення причинно –

наслідкових зв'язків,

поглиблення у процесі розв'язання

проблеми



Урок у технології проблемного навчання


Етапи

Дії вчителя і учнів



Методи та засоби реалізації

Організаційний

- вчитель перевіряє підготовку учнів до заняття;

- вчитель сприяє організації уваги учнів



- привітання, побажання хорошого настрою

Актуалізація опорних знань

- вчитель сприяє відтворенню знань, вмінь життєвого досвіду учнів;

- вчитель перевіряє готовність учнів до сприйняття нового матеріалу




  • робота з текстом підручника;

- «мозковий штурм»

  • Диктант

- Короткі перевірочні роботи

-Фронтальна бесіда



Зіткнення учнів з проблемою; висловленням первинних гіпотез






  • вчитель пропонує проблемну ситуації, яка може ґрунтуватися на здивуванні, або пов'язана з інтелектуальним утрудненням;

  • учням пропонується суперечливі факти, теорії, точки зору;

  • учні усвідомлюють сутність утруднення та шукають способи розв'язання проблеми шляхом здогадки або висунення гіпотез




  • спостереження




  • досліди



  • пошук фактів




  • аналіз даних

асоціативний ряд

Визначення теми і мети уроку


- учні за допомогою вчителя формулюють навчальну проблему та через неї тему і мету уроку


- фронтальна бесіда


Робота над гіпотезами, висловлюваннями учнів





  • учні збирають та аналізують дані необхідні для розв'язання проблеми;

  • учитель сприяє актуалізації життєвого досвіду учнів;

  • учитель спонукає учнів до висунення ідей

- робота з різними джерелами інформації;

- проведення досліджень;

- вивчення таблиць, схем, графіків;

- перегляд

відеосюжетів.



Обговорення гіпотез. Загальний висновок.

- учні визначають причинно-наслідкові зв'язки, формулюють гіпотезу;

- учні з допомогою вчителя, або самостійно формулюють висновки щодо проблемного питання. запропонованого на початку уроку



- мозковий штурм;

- побудова структурно-логічних схем;

- спілкування «питання-відповідь»


Підсумок уроку

- вчитель проводить бесіду, підбиває підсумок уроку, коментує відповіді та роботу учнів

- Які нові знання ви отримали?

- Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, що пояснюють це явище?

- Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?











Проблемне навчання, як технологія, базується на постійній активній взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємонавчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.


Проблемне навчання і колективно - груповове навчання

1. Мозковий штурм.

Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами мозкового штурму:



  1. Висловлюйте все, що спадає на думку.

  2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

  3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

  4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.

Наприклад, під час вивчення теми „Порушення зору. Гігієна зору” (Біологія людини, 9-й клас) розглядаємо таке питання: багато людей мають проблеми із зором. Які причини порушень ви можете назвати? Учні пропонують такі відповіді: „читання в ліжку ”, „якщо батьки мають поганий зір, то й у дітей він також поганий ”, читання у транспорті ”, „ нераціональне харчування ”, „погане освітлення робочого місця ”, „дрібний шрифт ”, „перегляд телепередач близько від екрану ”, „через велику кількість творів, що задають додому ”, „мала відстань від очей до книжки ” ...
2. Мікрофон

Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.

Організація діяльності учнів.

Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

Наприклад, під час вивчення теми „Будова клітин прокаріотів” (Загальна біологія, 10-й клас), можна запропонувати запитання: які складові містять рослинні і тваринні клітини? (Для виконання цього завдання потрібно тільки перерахувати компоненти клітини: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, пластиди тощо).

Під час вивчення теми „Поняття про середовище існування, шляхи пристосування до нього організмів ” (Загальна біологія, 11-й клас) для визначення рівня компетентності учням пропонується, використовуючи знання, здобуті у попередніх класах, назвати одне середовищ існування та вказати, як певний організм адаптувався до нього (водне – риби мають тіло, вкрите слизом; наземно-повітряне – птахи та ссавці мають легені ...).



3. Рішення ситуаційних задач

Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Ця вправа навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Наприклад під час вивчення теми „Спадковість і мінливість організмів” (Загальна біологія, 11-й клас) пропонується розв’язати таку проблему: до медико-генетичної лабораторії звернулися працівники суду за консультацією. Розглядається справа про стягнення аліментів і необхідно встановити батьківство громадянина Х. Проведено необхідні дослідження і встановлено, що у матері І група крові, у дитини – ІІ, у громадянина Х – ІІІ. Ви, як експерт, виступаєте в суді і пояснюєте, чи може бути цей чоловік батьком дитини.



4. Мозаїка

Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.

Для виконання такої вправи учні поділяються на експертні групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал у цілому, занотовують необхідну інформацію, а після завершення роботи повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.

Під час вивчення теми „Життя в палеозойську еру” (Загальна біологія, 11-й клас) учні знайомляться з удосконаленням будови та процесами життєдіяльності організмів, що існували на кінець палеозою.

На цьому уроці перед дітьми стоїть завдання – виявити ускладнення в будові та процесах життєдіяльності організмів, що дали змогу цим організмам завоювати суходіл та деякий час панувати на ньому.

Клас об’єднується у 4 експертні групи. Перша виявляє вдосконалення, що виникли у вищих спорових та голонасінних, друга – у комах, третя – у земноводних, четверта – у плазунів.

План експертної оцінки:


  1. особливості еволюції;

  2. представники;

  3. подальша доля організмів.

Приклад звіту експертної групи.

Удосконалення будови та процесів життєдіяльності вищих спорових рослин та голонасінних:

1. а) Наявність кореня, пагона (девон) забезпечили швидке поширення по суходолу; б) утворення насіння звільнило процес розмноження від обов’язкової наявності води; в) насіння мало поживні речовини, оболонку, що захищала від несприятливих умов.

2. Лепідодендрони, хвойні, цикадові, гінкгові.

3. Дерев’янисті вищі спорові рослини вимерли на початку пермського періоду, а деякі хвойні та гінкгові дали початок сучасним голонасінним рослинам.
5. Виконання проектів

Це самостійне вивчення учнями окремої проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом. Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу. Виконання проектів може бути корисним для викладання природничого циклу, оскільки воно:



  • Дає учням практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботі за визначеним графіком.

  • Дає змогу під наглядом учителя контролювати своє навчання.

  • Створює можливості для співпраці учнів один з одним.

  • Допомагає набути практичних навичок публічної презентації та захисту своїх надбань та досягнень.

Оголошення загальної теми та вибір підтем із цієї проблеми здійснюється заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді конкретних, чітких запитань, які б зацікавили учнів. Необхідно враховувати, що чим менший вік учасників проекту, тим доступнішою має бути тема для дослідження. Наприклад, як шумове забруднення впливає на здоров`я жителів нашого міста (для учнів 11-го класу)? Запитання повинні бути сформовані чітко, щоб учні не розгубилися.

Визначаємо тривалість проекту, його тривалість та форму представлення результатів, підбираємо матеріали, необхідні для роботи. Діти працюють групами: тих, що не мають навичок дослідницької роботи, навчають більш підготовлені учні.



Проблемне навчання і кооперативне навчання

1. Карусель

Це варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залучаються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосовувати для:



  • Збирання інформації з будь-якої теми;

  • Інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;

  • Розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Клас об’єднується у кілька бригад (залежить від кількості проблем, що будуть вирішуватися).

Кожна з них обирає бригадира, який відповідає за збір інформації. Групи отримують завдання, обговорюють його та занотовують на аркуші паперу основні тези (до 3 хв.). Після запису інформації аркуші передаються за годинниковою стрілкою від однієї групи до іншої. Кожна команда знайомиться із записаними фактами та при необхідності доповнює своїми. Коли „карусель” робить один оберт, бригада узагальнює матеріали та звітує з певної проблеми.

Наприклад.

Для рефлексії знань з теми „Походження еукаріотичного типу організації, багатоклітинності. Еволюція еукаріот. Життя в протерозойську еру” (Загальна біологія, 11-й клас) використовується метод „Карусель”.

І бригада – реєструє факти, які підтверджують або спростовують гіпотезу Л. Маргуліс.

ІІ бригада – реєструє факти, які підтверджують або спростовують гіпотезу Е. Геккеля.

ІІІ бригада – реєструє факти, які підтверджують або спростовують гіпотезу І. Мечникова.

2. Діалог

Для виконання творчого завдання діти об’єднуються у групи (до 5 учнів), а результати своєї діяльності оформляють у вигляді схем, таблиць, на основі яких потім звітують, захищаючи свої погляди. Мета вправи – сформувати спільні погляди на певні проблеми. Узагальнені висновки учні занотовують.

Наприклад, під час вивчення теми „Взаємозв’язки організмів в екосистемах” (Загальна біологія 11-й клас) для осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежності у вивченому матеріалі учням пропонується виконати завдання.

1-ша група. Відомо, що джмелі запилюють конюшину. Вони живуть у нірках під землею. Який зв’язок існує між конюшиною, джмелем та мишею?

2-га група. Відомо що восьминоги живляться раками-самітниками. Досить часто на черепашках, де оселилися раки, живуть актинії. Який взаємозв’язок існує між цими організмами?

3-тя група. Взимку миші та зайці об`їдають кору молодих плодових дерев. Які взаємозв’язки властиві цим організмам?

4-та група. Карасі є травоїдними тваринами, щуки – хижаками. Який існує взаємозв’язок між водоростями, карасями та щукою?

5-та група. Коти полюють на пацюків, які можуть розносити збудника чуми. Які взаємозв’язки виникають між людиною та зазначеними тваринами?

6-та група. Велика біла чапля живиться рибою та водними безхребетними. Які взаємозв’язки виникають між корюшкою (риба), чаплею та безхребетними?

Для прискорення виконання завдання пропонується алгоритм.

Алгоритм для встановлення взаємозв’язків між організмами.


  1. З`ясуйте: прямий чи непрямий вплив організми мають один на одного.

  2. Визначте, який це вплив: негативний чи позитивний.

  3. Встановіть характер взаємовідносин між організмами (антагоністичний, мутуалістичний, нейтральний).

  4. Визначте, який тип взаємозв’язків в екосистемі між організмами (трофічний чи топічний).


Опрацювання дискусійних питань

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Воно значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми – і все це повністю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

1. За - проти

Цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

Наприклад, для усвідомлення змісту теми „ Поява людини, її роль у

біосфері” (Загальна біологія 11-й клас) пропонуємо використати дискусію „За – проти ”

Учні з питанням еволюції людини ознайомилися під час вивчення курсу „Біологія людини ” (9-й клас), тому ця тема не є новою і вони мають запас знань. Перед класом ставиться дискусійна проблема: людина виникла від людиноподібних мавп в антропогенний період історії Землі. Ті, хто дає стверджувальну відповідь, переходить до столу з табличкою „ За ”, заперечують – до столу з табличкою „ Проти ”. Учитель по черзі переходить від однієї групи до іншої і пропонує їм відстояти свою думку. Права захищати свої погляди має лише той учень, якому надається „ мікрофон ”.

Проблемне навчання – така організація процесу навчання , в основі якого лежить створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв'язання навчальних проблем у ході яких формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості

Список використаних джерел


  1. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андреєва В.М., Григораш В.В.- Х.: Вид. Группа «Основа», 2006. – 352 с.

  2. Відкриті та нестандартні уроки біології у 11 класі / Упоряд.

К.М. Задорожний – Х.; Вид. Группа «Основа», 2006.- 224 с.

3. Практична педагогіка. 99 схем і таблиць / Упоряд. Наволокова Н.П.,

Андреєва В.М. – Х.: Вид. Группа «Основа», 2008.

4. Введение в общую дидактику / Окунь В. пер. с польск.

Л.Г.Кашкуревича, Н.Г. Горина.- М., 1990. с. 222.).

5. Цікава педагогічна ідея. Як зробити урок.- ( Серія «Золота

педагогічна колекція).- Х.: Вид. Группа «Основа», 2008.- 88 с.

6. Нетрадиційні уроки з біології. 7-12 класи / Упоряд.



Томашевська Н. В. – Х.; Вид. Группа « Торсінг плюс», 2008.- 256 с.







База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка