Оборотні засоби підприємства



Скачати 58.27 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір58.27 Kb.
Лекція №8
Тема: Оборотні засоби підприємства

Програмна анотація:


  1. Економічна сутність, склад, структура і класифікація оборотних засобів.

  2. Джерела формування оборотних засобів.

  3. Методика визначеності, кругообігу та ефективності використання оборотного капіталу.

1. Оборотні засоби це сукупність грошових засобів підприєм­ства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу вироб­ничих оборотних фондів та фондів обігу.

Формування й регулювання окремих елементів оборотних засобів мають свої особливості. З урахуванням цього виділяють оборотні за­соби у сфері виробництва та обігу і поділяють їх на нормовані та ненормовані(рис. 4.1).



Оборотні фонди являють собою частину засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому перено­сять усю свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму. Це матеріали, конструкції, деталі тощо.

Для того щоб краще зрозуміти сутність оборотних фондів та фондів обігу, розглянемо їх структуру. До оборотних фондів входять такі елементи:

І. Виробничі запаси, які необхідні для забезпечення процесу ви­робництва сировиною та матеріалами.

До виробничих запасів належать:

— основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, які безпосе­редньо братимуть участь у процесі виробництва і саме з яких виго­товлятиметься продукція;


  • допоміжні матеріали, конструкції, деталі, які на відміну від основних не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні ма­теріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування тощо;

  • малоцінний інвентар та інструменти, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на мало­цінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Ці засоби праці об'єднуються в одній групі, незважаючи на різне призначення тому, що вони мають невелику вартість (приблиз­но до 225 грн за одиницю) і відносно невеликий строк служби (до одного року). До цієї групи відносять також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування, незалежно від строку їх експлуатації та вартості.

II. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприєм­ством. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному виразі незавершене вироб­ництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необ­хідні для завершення виробничого Циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року тощо) такий цикл не встигає бути завершеним.

  1. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналіза­торських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

  2. Напівфабрикати власного виготовлення. До них належать заготовки, напівфабрикати, які виготовлені на підприємстві і не є його основною продукцією, але забезпечують основне виробництво.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів, виражене у відсотках, становить їх структуру. Більшу части­ну в цій структурі становлять виробничі запаси основних матеріалів, конструкцій та деталей. Проте слід зауважити, що структура оборот­них фондів залежить передусім від специфіки виробництва. Напри­клад, у будівництві приблизно 50-60% вартості оборотних фондів припадає на незавершене виробництво, а 25% — на основні виробничі запаси; на транспорті (крім перевезень на великі відстані) та в інших сферах інфраструктури незавершеного виробництва майже немає, а основних виробничих запасів та залишків готової продукції тут не­має взагалі. Водночас приблизно 70% припадає на допоміжні вироб­ничі запаси.

У забезпеченні нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконанні постачально-збутових операцій, розрахунків із працівниками, а також у задоволенні інших виробничих та господарських потреб важливу роль відіграють фінансові ресурси, які перебувають у сфері обігу. Такі ресурси і створюють фонди обігу.



Фонди обігу – це частина оборотних засобів у вигляді товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функ­ціонують у сфері обігу, забезпечуючи безперервність процесу ви­робництва.

До них належать:



  1. товарно-матеріальні цінності;

  2. грошові кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) наявні кошти у касі;

  1. кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгова­ності);

  2. товари відвантажені та надані послуги.

  3. дебіторська заборгованість;

  4. залишки готової продукції на складах;

  5. відвантажена продукція.

Іншими словами, фонди обігу — це ті оборотні засоби, які в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і які у будь-який момент можуть стати вільними коштами підприємства.

Таким чином, оборотні фонди обслуговують сферу виробництва, а фонди обігу — сферу обігу.

Оборотні засоби підприємства класифікують за такими ознаками:


  • за місцем та роллю у процесі виробництва;

  • за джерелом утворення;

  • за способами планування або нормування.

За місцем та роллю у процесі виробництва оборотні засоби поді­ляються на оборотні фонди та фонди обігу, про які мова йшла вище.

За джерелами утворений розрізняють оборотні засоби власні та позичені. Власними є засоби, що були придбані підприємством при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До влас­них оборотних засобів належать усі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: статутний фонд, прибуток, амортизацій­ний фонд тощо, до позичених — тільки фонди обігу, представлені різноманітними кредитами, позичками від інших організацій та установ.

За способами планування та нормування оборотні засоби поді­ляються на нормовані та ненормовані. Нормовані оборотні засоби являють собою той їх мінімум, який необхідний для забезпечення без­перебійного функціонування підприємства. Ненормовані — це до­даткові оборотні засоби, які використовуються, як правило, на розши­рення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих — фонди обігу за винятком залишків готової продукції на складах.

Під структурою оборотних коштів розуміється співвідношення їхніх окремих елементів у всій їхній сукупності, виражене у відсотках.

Знання й аналіз структури оборотних коштів на підприємстві мають дуже важливе значення, тому що вона у визначеній мірі характеризує фінансовий стан на той чи інший момент роботи підприємства. Наприклад, надмірне збільшення частки дебіторської заборгованості, готової продукції на складі, незавершеного виробництва свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. Усе це свідчить про те, що на підприємстві оборотними коштами необхідно керувати з метою оптимізації їхньої структури і підвищення їхньої оборотності.

Структура оборотних коштів на підприємстві непостійна і змінюється в динаміці під впливом багатьох причин.

Структура оборотних коштів на підприємстві різних галузей промисловості не однакова, і залежить від:



  • специфіки підприємства. На підприємствах із тривалим виробничим циклом велика частка незавершеного виробництва, на підприємствах гірського профілю велика частка витрат майбутніх періодів, на підприємствах, у яких процес виробництва продукції швидкоплинний спостерігається велика питома вага виробничих запасів;

  • якості готової продукції. Продукція низької якості, що не користується попитом приводить до збільшення частки готової продукції на складі;

  • рівня концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва;

• прискорення науково-технічного прогресу. Цей фактор впливає на структуру оборотних коштів різнопланово;

• економічної ситуації в країні;



• ефективності системи управління обіговими коштами.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка