Навчально-виховний комплекс



Скачати 455.46 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації26.12.2016
Розмір455.46 Kb.
1   2

Обладнання та оформлення: плакати, малюнки, виготовлені учнями, документальне фото щодо правил поведінки з вибухонебезпечними предметами, на дошці напис: «Порушниками правил безпеки не народжуються. Ними, як правило, помирають».



Хід заходу:

Учитель:

Давайте поговорим про життя.    
Отак зберемось дружно й поговорим.   

Поділимося радістю і горем,  
 Давайте поговорим про життя. 



Учень 1:

Слухайте всі! Слухайте нас!     
Наша розмова про тебе, Людино


Як же не схибить в складний такий час!     

Живою й здоровою була, щоб родина!


Учень 2:

Сьогоднішня зустріч – не просто урок.

Це розповідь про найцінніше!

Послухай і зваж – зроби впевнено крок

До знань про безпеку вірнішу.
   

Учень1: Красива і багата земля України. Рясніє вона корисними копалинами, лісами, озерами та річками, садами та хлібами. Але наша земля ще таїть неждану небезпеку. Минуло вже багато років як відгриміли останні бої Великої Вітчизняної війни, а земля все не перестає воювати.


Учень 2: У наш час також можна знайти вибухонебезпечні предмети у ході будівельних робіт, при проведенні сільськогосподарських і польових робіт, під час весняної повені, збору металобрухту, туристичних походів і т.д. Із приходом весняної пори, як свідчить статистика, кількість таких небезпечних знахідок зростає.
Учитель: Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.
Учень 1: Зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування в ґрунті або у воді сильно змінюється: під впливом вологи вони деформуються, іржавіють і від удару, тертя, струсу або найменшого дотику можуть вибухнути.

Учень 2: Вибухонебезпечні предмети становлять смертельну загрозу. До них належать: артилерійські снаряди, реактивні та інженерні міни, авіабомби, детонатори, ручні гранати, набої різних видів та ін.


Учитель: Міни і вибухонебезпечні предмети забрали і скалічили безліч людських життів. Цей жах триває і зараз. 8-го грудня 2005-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН прийнята резолюція № A/RES/60/97, в якій висловлюється глибока стурбованість і занепокоєність масштабними гуманітарними проблемами, викликаними наявністю цієї грізної зброї – мін і вибухонебезпечних пережитків війн і військових конфліктів. 4 квітня офіційно проголошено Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності, пов'язаної з розмінуванням. Небезпека, яку несе в собі використання цього виду озброєнь, має більш серйозні і більш тривалі соціально-економічні наслідки як для мирного населення держав, де є проблема мін і замінованих об'єктів, минулих наслідків військових конфліктів, так і для тих, хто використовує цю зброю у своєму арсеналі.
Учень 1: Декілька загиблих щороку - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку до пункту прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.
Учень 2: Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з'явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше.
Учитель:

Сьогдні, як ніколи, в Україні постала проблема небезпеки терористичних актів. А питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним. Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.


Експерт :

До вибухонебезпечних предметів належать:



  • вибухові речовини – хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів;

  • боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника;

  • до боєприпасів належать: бойові частки ракет; авіаційні бомби; артилерійські боєприпаси (снаряди, міни); інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни); ручні гранати; стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

  • піротехнічні засоби: патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні); вибухові пакети; петарди;

  • саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення: саморобні міни-пастки; міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Учень 1: Інша справа ми – діти. Природна цікавість спонукає нас до небезпечних експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи.


Учень 2: (запитання до аудиторії) А чи знаєте ви правила поведінки у разі знаходження вибухонебезпечного пристрою? (Учні дають відповіді).


Експерт:

Категорично заборонено:



  • наближатися до предмета; пересувати його або брати до рук;

  • розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

  • розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

  • приносити предмет додому, у табір, до школи.

Учитель: Вкрай необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Учень 1: Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході: слід ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни.
Учень 2: Перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см).
Учень 1: Користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули; у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі).
Учитель: У цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Експерт: Слід пам'ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.


Учитель: Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати.


Учень 1: Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті.
Учень 2: Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Експерт: Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на: припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований; наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів; звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки.


Учень1: Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи до Служби з надзвичайних ситуацій.


Учень 2: Допоки не приїхали відповідні служби: не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей. Не користуватися засобами радіозв'язку, мобільними телефонами, бо вони можуть спровокувати вибух.
Учитель: Якщо вже раптом стався вибух: уважно озирнутися навколо, щоб з'ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога; якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам'ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п'яти днів; виконати всі інструкції рятувальників.
Учень 1: Ми – молоді , сповнені мрій і сподівань.


Учень 2: Ми – майбутнє країни, її надія.
Учень 1: Ми рішучі у своїх прагненнях.


Учень 2: Ми впевнені у своїх силах і в своєму успіхові


Учень 1: Безпечний спосіб життя – це наш вибір. 


Всі: Українці повинні жити довго !


Учитель: Втішайся радістю життя,
Воно на мить коротку схоже.
Бо хто пішов у небуття,
Радіти вже цьому не може.
Співай, втішайся і живи,
Цінуй усе, що випадає.
На хвилях радості пливи,
Бо щастя більшого немає,
Ніж те, що є у світі ти,
І неповторна, і єдина.
Тому живи, радій, лети,
І пам’ятай, що ти — людина!

3. Сценарій капусника випускного вечора

(концертна програма випускників)

Мета:

  • створити атмосферу свята;

  • сприяти формуванню ціннісного ставлення до традицій школи, виховання почуття поваги до вчителів;

  • підсумувати події, які відбулися з випускниками за роки навчання.

Місце проведення: сцена Районного центру культури т а дозвілля.


Оформлення: повітряні кульки, корзини з квітами, макет телеекрану.
Обладнання:  аудіосистема, мікрофони (6 шт.), ноутбук, екран, мультимедійний проектор.
Музичне оформлення: саундтрек із передачі «Жди меня» (муз. Вівальді); тема з к-ф «Вам і не снилося» (муз. О. Рибнікова); музика із к-ф «Джентельмени удачі» (муз. Г.Гладкова); саундтрек із передачі «Світське життя» (Yma Sumac - Taki Rari); мінус «Хорошие девчата» (муз. О. Пахмутової); мінус «С днем рождения» (муз. А. Горнізова); мінус «Есть улицы центральные» (муз. Ю.Антонова); саундтрек із саріалу «Не родись красивой» (муз. А. Шварц); мінус   «Пригласите даму танцевать» (муз. А. Іванова); мінус «Мама» (муз. Поля Моріа); мінус «Белая сирень» групи «Столиця» (муз. Ігонькина В.).
Хід свята

(На сцені з’являються із різних боків ведучі)

Ведуча 1: … Давай-но перевіримо готовність, як там з музикою?

Ведучий 2: Музика звучить.

Ведуча 1: А апаратура?

Ведучий 2: Апаратура налаштована.

Ведуча 1: А гості?

Ведучий 2: Зібралися.

Ведуча 1: А випускники?

Ведучий 2: Очікують із завмиранням серця.

Ведуча 1: А батьки?

Ведучий 2: Дістали хусточки, щоб сльози витирати.

Ведуча 1: А адміністрація?

Ведучий 2: Алла Володимирівна вже кулака із-за лаштунків показує – натякає, що пора розпочинати.

Ведуча 1: Ну, тоді ...

Ведучий 2: Отож, доброго вечора, дорогі друзі!

Ведуча 1: Ми раді вітати вас на нашому святі!

Ведучий 2: На найчудовішому святі школярів усіх поколінь.

Разом: Випускному вечорі !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ведучий 2: А ти чому така невесела? Свято у залі, всі іспити шкільні позаду, пора відпочити і повеселитися, а ти мало не плачеш. Ти щось втратила?

Ведуча 1: Так.

Ведучий 2: Телефон?

Ведуча 1: Ні.

Ведучий 2: Ключі?

Ведуча 1: Ні.

Ведучий 2: Ти прямо як на уроці історії відповідаєш, з тебе кожну відповідь щипцями «витягувати треба». Ну, що ти там втратила на цей раз?

Ведуча 1: Друзів

Ведучий 2: Не зрозумів. Яких друзів?

Ведуча 1: Шкільних! Тебе, наприклад.

Ведучий 2: Та я нібито поруч, і нікуди не загубився. У всякому разі, я ж не міг загубитися і не помітити того, що загубився або міг, …щось ти мене заплутала.

Ведуча 1: Дурень! Це ти зараз поруч. А от після того як ми підемо зі школи, ми, можливо, більше й не побачимось, розумієш?

Ведучий 2: Ех, ти! До цього, по-перше, ще далеко, ну як мінімум цілий концерт, а по-друге, ми з тобою в Інтернеті будемо спілкуватися Вконтакті там, в Фейсбуці. І взагалі, вистачить тут свій песимізм поширювати, давай починати.

Ведуча 1: Пані та панове! Дорогі тата й мами! Шановні й улюблені вчителі! Дорогі наші випускники!

Ведучий 2: В ефірі незалежний канал «Обухів плюс - мінус два-пі-ер квадрат». Ось уже 11 років ми постійно виходимо в ефір одразу на трьох абсолютно незалежних телеканалах – класс «А», клас «Б» і клас «В».

Ведуча 1: А сьогодні настав час підвести підсумки. До цього ми підводили лише наших батьків, змушуючи їх червоніти на зборах.

Ведучий 2: Ми підводили наших педагогів, змушуючи їх зеленіти біля дошки і на випускних іспитах.

Всі разом: Але сьогодні ми не підведемо!

Ведуча 1: Пам’ятайте, шановні обухівчани, що є основа основ.

Ведучий 2: Всі дороги в Обухові ведуть до третьої школи.

Ведуча 1: О-о-о-о. Чув? Тому не дивно, що перший Міжнародний фестиваль телепрограм має назву «Золотий трояк».

Ведучий 2: І відбудеться на цій, всесвітньо відомій сцені.

Ведуча 1: Вмикаємо свої телеприймачі і ось що ми чуємо …

(Саундтрек із передачі «Жди меня» Вівальді)

Ведучий 2: Чуємо знайому мелодію зворушливої передачі «Жди меня».

Ведуча 1: І хто на кого очікує?

Ведучий 2: Школа на своїх учнів?


Ведуча 1: 1 вересня 2004 року. Галас на шкільному стадіоні, бо там після літніх веселих канікул діляться враженнями старшокласники.

Ведучий 2: Штовхаються біля входу у школу новоприбулі учні, одні шукають – до якого класу їх доля закинула, інші очікують, що прийде й забере за руку класний керівник, і потягне …

Ведуча 1: Потягне граніт науки гризти…

Ведучий 2: А ось вони: (заходять перші вчителі) стривожені, стурбовані, в очікуванні б’ється серце, вискакує, бо чекає на зустріч.

Ведуча 1: Першу зустріч із своїми юними друзями.

Ведучий 2: Вони в приємному очікуванні …. Ось зараз прилетять на шкільне подвір’я їх маленькі пташата.

Ведуча 1: Розгублені, щойно з-під маминого й таткового крила.

Ведучий 2: Дівчатка з великими бантиками, хлопчаки у строгих дорослих костюмчиках.


(на фоні мелодії з к-ф «Вам і не снилося» О. Рибнікова)
Класовод колишнього 1-А: Я чекаю на гарних і вихованих учнів, які будуть взірцем для інших школярів. 1-А клас – клас економічний, тому дітки тут будуть вчитися особливі, розумні, ерудовані. Мої неодмінно будуть найкращими.

Класовод колишнього 1-Б: Ой, йо, йой. Можна подумати. От мої будуть особливі – талановиті, дружні, один за одного горою, активні. Перемоги в конкурсах, олімпіадах – неодмінно наші.

Класовод колишнього 1-В: Дружні? Талановиті? Ну, і нехай ваші будуть саме такими, а ось мої будуть чемні, виховані, без дозволу вчителя слова зайвого не скажуть. Не учні, а просто мрія, з них вийдуть гарні люди.

Ведуча 1: Так ось же вони – невгамовні первачки 2004 року.

Ведуча 2: Зустрічаймо…
(виходять першокласники під музику із к-ф «Джентельмени удачі» Г.Гладкова)
Учень1: Наша творча діяльність як учнів школи №3 розпочалася в 2004 році з опанування основ читання, рахунку, правопису.

Учень 2: До кінця року основи було опановано , про що свідчить зроблена на Букварі власноручний напис одного з тодішніх першокласників (показує на когось) «Настя-дурепа».

Учень 3: У результаті розкопок виявлено велику кількість використаної жувальної гумки, причому більша частина на одязі вчителів та учнів інших класів.

Учень 4: Знайдено безліч кросівок, піджаків, шапок, рукавиць, так і не знайдених батьками. Величезна кількість шкільної крейди у вигляді порошку винесена аж додому на одязі нас, колишніх першокласників.

Учень 5: Чесно кажучи, 1 вересня 2004 ми не ставили перед собою такої мети – аттестат. Просто нам усім дуже подобалися новенькі портфелі, олівці і ручки, підручники, що пахнуть друкарською фарбою. І, звичайно ж, ми були у захваті від своїх вчительок.

Учень 6: Та вже і абсолютно точно, що ми не могли й уявити, як через кілька років ми будемо забувати вдома ручки і зошити, розмальовувати підручники, а замість портфелів носити один-єдиний зошит на всі випадки життя.


(виконується пісня-переробка для вчителів початкової школи на мотив «Хорошие девчата» О. Пахмутової)

(музика із передачі «Світське життя» Yma Sumac - Taki Rari )


Ведуча 1: Неперевершена Катерина Осадча продовжить знайомити телеглядачів з усіма без винятку подробицями і пікантними історіями шкільного життя.

Ведуча 2: Світське життя проведе за лаштунки життя школи, зазирне за двері, за якими ховається таїна життя адміністрації школи.

Ведуча 1: Екстравагантна ведуча, до речі, в новому вишуканому капелюшку, буде майстерно ставити питання, вивідуючи найпотаємніше.
(на сцені учениця у ролі Катерини Осадчої та 3 групи по троє учнів)
Діалог


  • Я Катерина Осадча, починаю полювання на нові сенсації. Отож зараз я перебуваю на вечірці року – «Випускний-2015».

  • Доброго дня. Судячи з презентабельного вигляду, ви – випускник третьої школи.

  • І…і…і.. Справді я випускник, але прізвища не називатиму, бо в школі, сподіваюся, в майбутньому навчатимуться мої діти, а ще не відомо, яку я пам'ять про себе залишив, тож….

  • Школа найкраща – адміністрація справедлива, вчителі – розумні, учні – дружні, а булочки в їдальні – найсмачніші.

  • Та невже все так бездоганно?

  • Давайте краще я вам розповім, ставте питання.

  • Що цікавого або пікантного ви можете розповісти про вашого директора…


Учень 1:

Надії Вікторівні дісталось більш за всіх:

Директорство, експеримент, історія: і сміх і гріх! 

Вона дає тепло душі, поради та надію.

Ми ж стали кращими, батьки з цього лише радіють.

Таке ми іноді творили, що треба бить на сполох.

Та, слава Богу, зрозуміли, що директор нам не ворог.

Відповідальність за дітей , ще й пережить перевірок нашестя,

Але третя школа – це не лише турбота, це – справа її честі.
Учениця 1:

Давайте я, краще я, я, я, я вам розповім про всіх і все, нічого не приховаємо.



Ой, яка нелегка доля
Бути завучем у школі!
Робить розклад до зорі

Кругом неї школярі.

Математика – її царина,

Цей заступник – Вольська Марина.
Діти йдуть у 1 клас

Як їм раду дати враз?

Читання, письмо, каліграфія.

Це Яхновської Тетяни парафія.
Батьків до школи викликає,

А нас за форму та за куриво ганяє.

Готує свята і про ЗНО усе найкраще зна

Цей заступник Алла Володимирівна.
Курси, атестація, олімпіади,

Ще й літературу світу розказати чадам,

Накази і взагалі шкільна рутина

Підвладні Лукашенко Ірині.
Психологічна служба та педагогіки наука

Для школи це, звичайно, успіху запорука.

У конкурсах всіх рівнів – перемога неодмінна

Бо є такий заступник - як Форноляк Інна.
Щоб школа затишна була,

На клумбах мальва зацвіла,

Порядок, чистота, ремонт -

Дбає Тамара Іванівна про господарський фронт.


Без них не може бути школи. Ми не забудем їх ніколи!

Адміністрації школи – честь і хвала, адміністрації – дружнє

Разом: Ура!

(Виконується пісня – переробка для адміністрації школи на мотив

«С днем рождения» у вик. І. Аллегрової)

(Лунає саундтрек програми НОВИНИ ТСН)
Ведуча 1: Добрий день! В ефірі спеціальний випуск програми «Новини ТСН».

Ведуча 1: Сьогодні у випуску спеціальне розслідування нашого каналу з приводу скарги, що надійшла на сайт президента від учнів 11 класу загальноосвітньої школи № 3 міста Обухова. Наш кореспондент виїхав на місце подій, де невдоволення школярів вилилося в акцію протесту.


(З-за лаштунків з транспарантами , на яких написано: «Хочемо залишитися в школі!», «Школа - в серці назавжди!», «Поверніть дитинство!», виходять випускники)
Кореспондент: Скажіть, що стало причиною вашої акції протесту?

Учень 1: Ми заявляємо протест з приводу наміру адміністрації школи-ліцею № 3 «випхати» нас зі стін рідної школи, тим самим остаточно позбавивши нас дитинства.

Кореспондент: Скажіть, які вимоги ви висуваєте?

Учень 2: Вимагаємо залишити нас на другий рік і забезпечити традиційно теплу атмосферу, добре ставлення і велику любов!

Учень 3: Ми слізно просимо задовольнити нашу скаргу, благаємо, віримо, любимо і не уявляємо життя без рідної школи і наших улюблених вчителів!

Кореспондент: Але, останній дзвоник, останній урок такі ж неминучі, як зміна дня і ночі. Попереду у вас самостійне доросле життя, повне великих перспектив і відкриттів, а в школу ви завжди зможете приходити в гості!

Учень 4: Так, звичайно, все це так! Насправді ми хотіли привернути увагу всієї країни до нашої школи, чудових вчителів, які працюють тут і низько вклонитися їм за кожен прожитий тут рік!

Кореспондент: Ну що ж, ми в прямому ефірі і, користуючись, нагодою зробимо екскурсію поверхами школи. У вас є унікальна можливість розповісти про людей, які за одинадцять років стали для вас рідними і близькими.


(Виступ випускників)
1. Навчили нас писати, читати, рахувати,
Навчили з лісу вийти, якщо ти заблукав.
Уміємо змішати в колбі хімікати,
Так, щоб не покалічити сусіда, Боже збав!


2. А формул стільки знаєм, перелічити важко,
Аби лиш пригадати куди, яку і як.
Навчились розрізняти навколо кожну пташку
І, навіть, диких звірів, хоч ... трішки маєм ляк.

3. А ще у інформатиці замало ми не хакери,
Хай стереже папери секретні ФСБ!
На іноземній мові ми, як лондонці балакаєм,
Вже попросити їсти зумієм «по любе».
4. У Спарті побували на історії,

Всі дати пам’ятаєм: хто, куди і як,

Пітніли на уроках від Дарвіна теорії,

Тож знань міцний у нас кістяк.


5. Диктантів сотні ми вже написали,
Літератури стоси теж перечитали.
На математиці добренько ми звивались,
То, може, в Оксфорді нас вже зачекались?!
6. Концерти, конкурси і навіть дискотеки,

Приємні зустрічі з цікавими людьми,

І заходи з цивільної безпеки

У школі нашій ми були щасливими дітьми.


7. Ми дякуємо нині за Ваші намагання
Навчити нас побільше таких складних наук.
Чекайте з різних вузів ви ректорські вітання
За те, що нас навчали не кладучи учительських рук.


8. Як сонце зійде, ми покинем школу,

Розлетимося в світ по всій землі!

Та не забудем вас в житті ніколи –
Спасибі, дорогі учителі!
Ведуча 1: Наш специальний випуск підійшов до кінця.  Героїв-учителів, які щодня роблять маленький подвиг, країна має знати поіменно!
(Лунає пісня-переробка для вчителів на мотив «Есть улицы центральные» Ю. Антонова)
(Саундтрек із серіалу «Не родись красивой»)
Ведуча 1: О, нарешті перепочинемо від серйозних новин, відволічемося, бо судячи з мелодії зараз на екрані з’явиться серіал «Не родись красивой».

Ведучий 2: Не тіш себе надіями. Так, звичайно, серіал, який вимірюється не кількістю серій, а довжиною – марафон в 7 років. Та й назву має зовсім іншу.

Ведуча 1: Це ж яку?

Ведучий 2: А ось яку. «Не дай Боже, народися класним керівником».

Ведуча 1: А чому така назва серіалу песимістична?

Ведучий 2: Бо класний керівник не має супокою ні вдень, ні вночі, за все у відповіді: інструктажі з техніки безпеки, щоденники не підписані батьками, чергування у класі, по школі, їдальні, відвідування уроків фізкультури, бо туди не всі доходять.

Ведуча 1: Прибирання території, характеристики до військомату, випуск газети, невдала довжина спідниці у дівчат, конкурси, концерти, екскурсії…..

Ведучий 2: Напевно, у Президента держави обов’язків менше!.

Ведуча 1: Може, і не менше, але ж у нього скільки помічників.

Ведучий 2: А тут – сам собі і швець, і жнець, і на дуді гравець


(Виходять 2 учнів з масками оптиміста і песиміста)
Учень 1: Школа – це прекрасно! Це сенс усього нашого життя! Вона дає грунт для нових здійснень і творчих злетів!

Учень 2: Школа – це жахливо! Всі люди, як люди, а в учителів, навіть, у свята на першому місці розмови про школу .

Учень 1: Школа – це прекрасно! Завжди бачиш розуміння в очах учнів і відчуваєш підтримку дирекції та колективу.

Учень 2: Школа – це жахливо! Вічно розриваєшся між своїми дітьми та чужими, а в результаті – ніякої подяки… у трудову книжку. Ще й на нараді якійсь пропісочать!

Учень 1: Школа – це прекрасно! Ростуть-дорослішають діти – ростеш, дорослішаєш непомітно і ти, але в душі завжди залишаєшся дитиною.

Учень 2: Школа – це жахливо! Довгі четверті й короткі канікули – осінні, зимові, весняні, літні… Перший дзвінок – останній дзвінок… Перший дзвінок – останній дзвінок… Начебто й не жив, а життя минуло…

Ведуча 1: Отож прополнуємо рецепт молодості для класних керівників.
(На сцену виводять класних керівників )
Ведучий 2:

Візьміть групу дітей – бажано близько 30 осіб. Постарайтеся стати їм:

- Бабусею – витирати соплі і зав'язувати шнурки.

- Мамою – говорити ласкаві слова і жаліти з кожного приводу.

- Татом – строго стежити за поведінкою і виконанням уроків, заохочувати хороші вчинки матеріально і морально.

- Сестрою або братом – грати, веселитися і валяти дурня.

- Домашнім тваринам – виносити дитячі пустощі, терпіти їх і знімати негативну  енергію.

- Педагогом – навчити їх бути успішними в житті людьми.  

Коли ви зумієте втілити це все в своїй особі – вічна молодість вам гарантована.

Учениця 2:

Затаїлася весна на першій зірці

І поринув в небо-вирій птах,

Доля випала цій кожній мудрій жінці

Чимало літ тримати нас в руках.

Ми щасливі, що навчались у цих класах.

Кожна з вас – наш класний керівник.

Ми не знаєм, як не обділити в ласці

Можна 30 з лишнім чоловік.

Ми дорослішали з вами дні і ночі.

Ви нас любите, немов своїх дітей.

Про це кажуть нам оці ласкаві очі

І до всіх ми хочем донести гостей.

Що ви – наш затишок, надійная фортеця,

Що ми багато таємниць ввіряли вам,

Що бумерангом до вас ласка повернеться

За доброту, яку даруєте ви нам.


(Виконується пісня для класних керівників на мотив   «Пригласите даму танцевать» у вик. А. Пугачової; хлопці запрошують класних керівників до танцю )
Ведуча 1: Хвилюючий сьогодні день не лише у нас, випускників.

Ведучий 2: Не менше хвилюються і наші батьки.

Ведуча 1: Так шалено б'ється їх серце, а то зовсім десь зникає його стукіт...

Ведучий 2: І тато, і мама ще пам'ятають себе такими ж юними, свій випускний.

Ведуча 1: А тут така несподіванка: красуня-донька на високих підборах або ж серйозний син, вищий за тата.

Ведучий 2: Кому, як не батькам, найкраще відомо, скільки довелося пережити їхнім дітям, перед контрольними, іспитами.

Ведуча 1: Батьки, можна сказати, отримали другу середню освіту, навчаючись разом із власними дітьми.

Ведучий 2: Ще зовсім нещодавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят. А сьогодні вони тають із батьківського гнізда.


(На сцену виходять батьки парами; кажуть вітальні слова)
Учень 1: Дорогі наші батьки! Не плачте..., що ми летимо з вашого теплого гнізда, адже пташенята завжди повинні летіти.

Учень 2: Не сумуєте..., що будете рідше нас бачити, поки ми будемо далі від вас набиратися сил і розуму.

Учень 3: Не хвилюйтеся за нас..., ми однаково повинні довідатися, яке воно студентське, вільне життя.

Учень 4: Моліться за нас...., адже тільки ваші молитви врятують нас від помилок і зла.

Учень 5: Побажайте нам удачі!.. І ми – ваші діти - обов'язково будемо щасливіші за вас!

Учениця 1:

Мамочка, школа окончена,
И уроков учить не надо.
Сколько ж нервов было испорчено!
Как я рада, мамочка! А ты рада?
Что ты плачешь, моя родная?
Закусила губы упрямо.
Улыбнись же, ведь школа окончена,
Ну засмейся же милая мама!
Одиннадцать лет – не одно мгновенье,
Шли и криво они, и прямо.
Одиннадцать лет твоего терпения,
Страха, слез и сомнений, мама.
Я же знаю, ты счастлива очень
И любуешься милой дочкой.
Отчего же в глазах твоих осень,
Закрываешь лицо ты платочком?
Может, вспомнила меня маленькой,
Ощутила в руке ладошку?
Как шептала: «Цветочек аленький,
Не шали на уроках, крошка.
Слушай, детка, учителя строгого,
Не рисуй на своих тетрадках»!
И встречала меня у порога,
Содержала портфель в порядке.
А теперь твоя выросла дочка,
Но бегут слезинки упрямо
Что же, школа окончена, точка.
Поздравляю тебя моя мама!
(Виконується пісня «Мама» муз.Поля Моріа, сл. у перекладі О. Скрипки)
Ведуча 1: Хто з нас не пам’ятає своє перше шкільне кохання?

Ведучий 2: Хлопці ту гарненьку дівчину.

Ведучий 1: А дівчата хлопця, що ніби найсильніший в світі магніт щодня вабив до себе, змушував провести десятки безсонних ночей у роздумах про себе…

Ведучий 2: …Про неї чи нього …

Ведуча 1: …Про обох…

Ведуча 2: …Про кохання.

Ведуча 2: Скільки сліз було пролито, якщо кохання було не взаємним?!

Ведучий 1: А скільки радості та щастя воно приносило, якщо пара таки складалася?!

Ведуча 2: Спільне проведення часу, відпочинок  у колі друзів, підготовка до шкільних конкурсів зіграли свою роль у зародженні великого та палкого почуття.

Ведучий 1: Шкільне життя постає у пам’яті закоханих, як пора радості від спілкування, підготовки до уроків, заповнення щоденників одне одному, спільної дороги до школи з повторенням заданих віршів.

Ведуча 2: Він – світлочубий, сильний, гроза шкільних коридорів, забіяка, відірви-голова.

Ведучий 1: Вона – скромна чорнява, тихенька, непримітна серед галасливої юрби дівчат, чарівна фея, просто янгол в людській подобі.

Ведуча 2: Як могли зійтись ці дві протилежності невідомо нікому, але Амур, певно, зміг знайти якийсь чудодійний спосіб, щоб злити воєдино їхні серця в одному палкому почутті – коханні.

Учень 1:

Ресницы грустно опуская, 
Гляжу я в школьную тетрадь. 
С косичкой девочка смешная 
Меня заставила страдать. 
А я сижу на задней парте, 
Не понимая, что к чему... 
Смешались все моря на карте, 
И летом выпал снег в Крыму! 
Молчу, задумавшись о чем-то, 
А мой учитель не поймет, 
Что с белым бантиком девчонка 
Меня не любит и не ждет. 
В окно стучатся ветки клена, 
И машат звонкому дождю. 
Я помню номер телефона, 
Но на свиданье не зову. 
Смеется девочка, не зная, 
Кто ей в портфель цветы кладет, 
Но эта преданность святая 
Мне уж наскучит и пройдет. 
Меня найдет любовь иная - 
Большая, взрослая любовь. 
И все же, детство вспоминая, 
О той девчонке вспомню вновь!

(На сцені кілька пар випускників танцюють вальс)

(Всі учасники свята виходять на сцену)
Ведучаий 2: Все має свій початок і кінець.

Ведуча 1: Наш телемарафон про шкільне життя закінчується.

Ведучий 2: Пора прощатися з дитинством.

Ведуча 1: Але чомусь зовсім не хочеться цього робити.

Ведучаий 2: І вже сьогодні ми заздримо тим, хто завтра знову прийде до школи, сяде за парту і буде слухати вчителя, і здаватиметься, що урок продовжується безкінечно.
Учень 1: Ну ось і все: закінчилось шаленство!

Так бува з усіма, повір,

Ми сьогодні підемо з дитинства,

Покинемо зі смутком школи двір.
Учень 2: І, мабуть, підемо із радістю,

Хоча буде трішки й сліз.

Там, за дверима, засяють райдуги,

Там, за дверима, все буде всерйоз.
Учень 3: Там, звичайно, усе можливо.

Там нас якісь таємниці ждуть.

І зрозуміти дуже важливо,

Що серйозним було все і тут.
Учень 4: Ми йдемо. Де захочемо, там побуваємо.

Будуть листям кружляти роки.

У житті ми марафони набігаєм,

Але знову повернем сюди.
Учень 5: Ну ось і все. Учнями більше не бути нам.

Двері класу зачинем на ключ.

Прославимо школу чесним іменем,

Україну піднімемо власноруч.


Учень 6: Буде смуток туманом сіятись,

Ріки щастя несуться з круч,

В нас ще в головах вітер віється,

Прошу вас «Не загубіть в дверей класу ключ».



(Виконується фінальна пісня «Белая сирень» групи «Столиця» (муз. Ігонькина В. , сл. Сюсіна Л. ))




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Виховання моральності підростаючого покоління : Науково-метод. посіб. / К.І. Чорна та ін.; За ред. К.І. Чорної. — К. : Богдана,   2005. — 288 с.

  2. Гмитрук Н. Організація патріотичного виховання учнів на засадах козацької педагогіки : практична рекомендація / Н. Гмитрук // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. - 2015. - № 4. - С. 58-61.

  3. Домінанти духовного світу українців : навчальний посібник / упоряд. Л.М. Горболіс, О.Р. Єременко. - Суми : Університетська книга, 2010. – 300 с.

  4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. - 2-е вид., Доповн. і переробл. / С.Г. Карпенчук. - К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

  5. Концепція національно-патріотичного виховання : затверджено на засіданні колегії Міністерства освіти і науки від 27 березня 2015 року // Виховна робота в школі. - 2015. - № 5. - С. 2-7.

  6. Методи патріотичного виховання // Школа. - 2015. - № 3. - С. 10-12.

  7. Методика організації виховної роботи в сучасній школі: навчальний посібник / Л.В. Кондрашова, О.О. Лаврентьєва, Н.І. Зеленкова. – Кривий Ріг, 2008. – 105 с.

  8. Мистецтво ігрового виховання. / Г. Владимирська, П. Владимирський - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. – 158 с.

  9. Назаров В., Черінько Л. Національно-патріотичне виховання в освітній системі / В. Назаров, Л. Черінько // Школа. - 2015. - № 3. - С. 22-25.

  10. Пасацька С. Національно-патріотичне виховання ліцеїстів засобами позакласної роботи / С. Пасацька // Рідна школа. - 2015. - № 3. - С. 38-40.

  11. Петегирич О.М. Досвід роботи школи з реалізації концепції національно-патріотичного виховання / О.М. Петегирич // Виховна робота в школі. - 2015. - № 2. - С. 9-17.

  12. Смоляр О. Патріотична особистість : упровадження інноваційних форм навчання й виховання / О. Смоляр // Відкритий урок. - 2014. - № 12. - С. 9-11.

  13. Ціннісне ставлення до себе : виховні заходи. 5-8 класи / упорядн. Л. Шелестова, Н. Чиренко, Н. Чернякова. - К. : Шкільний світ, 2012. - 128 с.

1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка