Навчально-методичний посібник для студентів заочно-дистанційної форми навчання з напрямів 0501 «Економіка та підприємництво»



Сторінка8/16
Дата конвертації22.04.2017
Розмір2.26 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16
Тема 7. Управлінська діагностика
Кількість годин: 2
Мета заняття: ознайомитись та засвоїти методологічні основи управлінської діагностики на вітчизняних підприємствах
План


  1. Особливості прийняття управлінських рішень на підприємстві.

  2. Створення передумов для прийняття високоефективних управлінських рішень. Основи управлінської діагностики.

  3. Методика оцінки ступеня обґрунтованості управлінських рішень.

  4. Напрямки підвищення обґрунтованості управлінських рішень, що приймаються в межах підприємства.


Питання для обговорення


  1. Поняття управлінської діагностики на підприємстві.

  2. Діагностика антикризового управління підприємством, її складові елементи та їх характеристика.

  3. Принципи управлінської діагностики.

  4. Критерії оцінки ефективності прийняття конструктивних управлінських рішень, їх застосування та комплексність.


Методичні рекомендації
Категорія антикризового управління встановлює понятійну демаркацію одного типу управління від іншого. Багатозначність економічного, особливо управлінського, розуміння цієї категорії обумовлюється двоїстою природою кризи, що одночасно творить і руйнує, тобто формує передумови і створює передумови для подальшого розвитку і звільняє від колишньої стратегії бізнесу.

Відповідно до цієї теорії, що акцентує увагу на руйнівній функції кризи, кризу пропонують сприймати як ситуацію, що загрожує існуванню підприємства. Кризова ситуація в такому випадку вимагає негайного подолання, локалізації наслідків методами антикризового управління, щоб зберегти матеріальну основу для продовження господарсько-економічної діяльності при гострому дефіциті оборотних коштів.

Своєчасне розпізнання ознак і природи кризи, її локалізація, використання елементів дослідження як міри превентивної санації і відновлення платоспроможності складають сутність цілей діагностики в антикризовому управлінні.

Тим часом проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа мало досліджених у вітчизняній економічній і управлінській науці. Це пояснюється тривалим пануванням в економіці, що виключає кризи. Природно, такий підхід вихолостив у теорії і практиці управління всю специфічну проблематику антикризового управління, включаючи антикризову діагностику.

Будь-яке підприємство є системою тому, що складається з взаємозалежних елементів, зв'язків, відносин і являє собою їхню цілісність. Система може знаходитися в стійкому або в хитливому стані. Процеси розвитку систем періодичні і не всі керовані. Наростання складності організації і виробництва вимагає реконструкції управління, його випереджального розвитку.

Управління складними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функціонування і розвитку, а уміння передбачити, розпізнати кризу повинне визначати ефективність управлінських рішень. Таким чином, антикризове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ і їхніх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику, попередження.

Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб'єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, обумовлена за допомогою дисконтування грошового потоку, на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, її етапів, і оцінка вартості діючого підприємства включає фактор часу.



Антикризове управління актуалізує функціональні аспекти з виявлення причин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації заходів, що відновлюють його платоспроможність. Для підприємств, що досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи а відтак і необхідність діагностики виражається в дефіциті коштів, необхідних для здійснення виробництва і розрахунків з кредиторами.

Індивідуальність соціально-економічної системи вимагає об'єднання діагностики фінансово-економічного стану підприємства зі здійсненням заходів превентивної санації і проведенням превентивних досліджень. У цьому відношенні деталізація поняття «криза» пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскільки фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризових заходів, але не навпаки.



Перша стадія кризи, часто прихована, – це падіння граничної ефективності капіталу, показників ділової активності фірми, зниження рентабельності й обсягів прибутку. Унаслідок цього погіршується фінансовий стан підприємства, скорочуються джерела і резерви розвитку.

Антикризове рішення цих проблем може лежати як в області перегляду стратегії фірми і реструктуризації підприємства, так і її тактики, що веде до зниження витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктивності праці тощо. Однак масштаб і складність проблем можна визначити і попередити тільки на стадії діагностики, установивши мету і методи діагностування, властиві даному етапу.



Друга стадія кризи – поява збитковості виробництва. Дана проблема зважується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способи розпізнавання відмінні від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами до вихідної інформації.

Третя стадія означає практичну відсутність власних засобів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його розвитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціональне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки значна частина оборотних коштів направляється на погашення збитків і обслуговування кредиторської заборгованості.

Реструктуризація підприємства і програма стабілізації фінансово-економічного стану вимагають екстрених заходів з пошуку засобів для їхнього здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних заходів настає криза ліквідності і банкрутство (результат регресії четвертої стадії). Особливість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу і рівень ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта перебування оборотних коштів.



Четверта стадія – стан гострої неплатоспроможності. У підприємства немає можливості профінансувати навіть скорочене відтворення і продовжувати платежі за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза зупинки чи припинення виробництва, а потім і банкрутства. У цій ситуації діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, відновлення платоспроможності дозволяє установити наявність факту фінансової неспроможності і можливість нейтралізувати її через процедуру банкрутства.

Дослідження причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дозволяє запропонувати наступну класифікацію факторів виникнення кризової ситуації в діяльності підприємства:



  1. зовнішні фактори: тип економічної системи; незбалансована кредитна політика чи її повна відсутність; структура потреб населення; рівень доходів і нагромаджень населення; величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств; фаза економічного циклу; політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державного регулювання; темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвиток виробничого циклу; рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція;

  2. внутрішні: помилкова ринкова філософія фірми; відсутність чи неправильні принципи її дії; нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції; невисокий рівень менеджменту і маркетингу; невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства його технологічній структурі.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики, що виявляються в антикризовому управлінні включає:

  • вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціально-економічні системи;

  • виявлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі розвитку об'єкта і суб'єкта управління;

  • визначення меж експертного знання менеджера і використовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, її попередженні і виході з неї;

  • моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю й імовірність прогнозування;

  • необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбивається на вимогах до якості й ефективності її менеджменту.

Узагальнюючи підходи до поняття діагностики як елементу розпізнавання причин «хвороб» підприємства, їхнього попередження і профілактики в майбутньому, є необхідність підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової технології. Це вимагає введення в науковий оборот ідеї інституціонального і корпоративного змісту діагностики.

Діагностика в антикризовому управлінні покликана розпізнавати інституціонально-нормативне «середовище» підприємства і доповнювати тим самим профілактику банкрутства і заходи попереджувального оздоровлення.

Отже, діагностика в антикризовому управлінні це:



  • дослідження базових показників господарської діяльності соціально-економічної системи;

  • всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;

  • експертна оцінка розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення та превентивної санації і досягнення цілей прогнозування;

  • збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації фірми.

Виявлення і дослідження специфічних властивостей економічної діагностики, що виявляються в антикризовому управлінні, дозволяє сформулювати наступні висновки:

  1. об'єктивний розвиток соціально-економічної системи означає появу нових якостей у об'єкта управління;

  2. процес розвитку веде до зміни і самого суб'єкта управління;

  3. безупинний процес банкрутства, розпаду й одночасного виникнення нових підприємств і фірм свідчить про границі експертного знання як самого менеджера, так і застосовуваних експертних оцінок у діагностуванні кризи, його попередженні і методології виходу з неї;

  4. висока ентропія ринкового макросередовища підприємств істотно знижує керованість, зменшує ступінь інформаційного контролю за зміною станів ситуації й імовірність прогнозування;

  5. постійна погроза кризових станів обумовлює виділення і посилення прогностичних, антикризових, попереджувальних функцій діагностики у відношенні стабілізації економічного розвитку підприємств.

Одним з перспективних напрямків в економічній діагностиці є експертна фінансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких складають інформаційно-аналітичну основу системи управлінського обліку.

Рівень співвідношення витрат на збір, архівування, обробку, передачу інформації за допомогою інформаційних і комунікаційних технологій у діагностиці й ефективності діагностики можна продемонструвати за допомогою графіку, наведеного на рис. 11.





Рис. 11. Графічна інтерпретація підвищення ефективності діагностики:
де φ – витрати на збір аналіз і структурування інформації;

а0 – крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням традиційної методики;

а1 – крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням елементів інформаційних технологій на стадії превентивної санації;

Н1 – початковий рівень інформації у випадку застосування інформаційних і комунікаційних технологій на стадії превентивної санації;

Н0 – початковий рівень інформації з традиційної методики;

Э0 – початковий рівень ефективності прийняття управлінських рішень;

Э1 – рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням традиційної методики;

Э2 – рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням інформаційних і комунікаційних технологій.


У будь-якій функціонуючій соціально-економічній системі існує мінімальний рівень ефективності прийнятих управлінських рішень Э0, що визначається сформованими правилами збору й обробки інформації на даному підприємстві. Як правило, це елемент корпоративної культури, формально описаний у нормативній базі підприємства (інструкції, посадові положення, внутрішній стандарт підприємства) або історично сформовані відносини й обов'язки.

У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбувається формалізація правил збору й обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв'язків, переліку реквізитів). Це дозволяє менеджерам одержувати доступ до раніше наявній на підприємстві інформації для прийняття керівних рішень.

При витратах на збір і структурування інформації до проведення діагностики, в умовах відсутності вироблених базових параметрів, установлених правил збору й обробки інформації ефективність керівних рішень буде Э1. При вироблених і визначених базових параметрах формалізації правил обробки первинної інформації, у результаті проведення діагностики, при тих же самих витратах ефективність керівного рішення буде Э2. Підвищується ефективність управління, що відображається зміщенням кривої а0 на графіку в положення а1.

Отже, по мірі нагромадження обсягу інформації, ускладнення її структури пошук і своєчасний доступ до потрібної інформації стає дорогою і непростою справою. Динаміка витрат може унеможливити для потенційних користувачів раціональне використання інформаційного потенціалу без застосування нових інформаційних технологій.

Для ефективного управління підприємством в умовах кризи недостатньо вихідної інформації, що обробляється в традиційному порядку. Однак у результаті використання можливостей інформаційних і комунікаційних технологій може стрімко підвищитися рівень взаємозв'язків у системі управління.

Таким чином, ключовим питанням при діагностиці систем управління є питання, чи володіє підприємство необхідними інформаційними технологіями, що забезпечують постійне пристосування до динамічного навколишнього середовища, гнучкість системи управління, підтримку конкурентоспроможності і здатності до адаптації.


Ключові терміни і поняття


  • прийняття управлінських рішень;

  • антикризове управління;

  • діагностика антикризового управління.


Питання для повторення


  1. Що розуміють під поняттям антикризове управління?

  2. Визначте складові антикризового управління.

  3. Вкажіть основні чинники, що обумовлюють успішний розвиток концепції антикризового управління на вітчизняних підприємствах.

  4. За якими показниками можна оцінити ступінь ефективності впроваджуваних управлінських рішень на підприємстві?

  5. Що є запорукою успішного здійснення антикризового управління на підприємстві?


Теми для підготовки доповідей та рефератів


  1. Історизм становлення і розвитку антикризового управління на вітчизняних підприємствах.

  2. Напрямки перспективного розвитку та оцінки потенціалу підприємства щодо впровадження антикризових методів управління підприємствами.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.

Тема 8. Діагностика виробничого потенціалу підприємства
Кількість годин: 2
Мета заняття: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діагностики виробничого потенціалу на вітчизняних підприємствах
План


  1. Сутність, зміст та основні складові елементи виробничого потенціалу підприємства.

  2. Особливості оцінки виробничого потенціалу підприємства.

  3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства.

  4. Роль економічної діагностики в підвищенні збалансованості виробничої програми підприємства та формуванні «портфелю замовлень».

  5. Напрямки удосконалення виробничого потенціалу підприємства.


Питання для обговорення


  1. Поняття виробничого потенціалу на підприємстві.

  2. Діагностика виробничого потенціалу підприємства.

  3. Основні показники оцінки ефективності відтворення виробничого потенціалу підприємства.

  4. Формування ефективної системи виявлення платоспроможного попиту та стимулювання збуту продукції на основі складення «портфелю замовлень».


Методичні рекомендації
При вивченні цієї теми студент повинен скористатися знаннями, здобутими при вивченні дисциплін загальнообов'язкового циклу, таких як «Економіка підприємства», «Внутрішній економічний механізм підприємства», «Потенціал підприємства», «Управління потенціалом підприємства».

Для діагностики виробничого потенціалу підприємства використовують широкий спектр економічних показників ресурсоємності, таких як:



  • матеріалоємність виробництва продукції;

  • зарплатоємність випуску продукції;

  • енергоємність виробництва продукції;

  • фондомісткість виробництва;

  • собівартість виробництва продукції;

  • амортизацієємність випуску продукції;

  • сформованість асортименту;

  • відповідність випуску продукції «портфелю замовлень»;

  • багато інших…

Студентам самостійно слід пригадати формули їх розрахунку та визначити, яку роль відіграють дані показники при формування ефективної програми випуску продукції на підприємстві.
Ключові терміни і поняття


  • виробничий потенціал;

  • діагностика виробничого потенціалу;

  • ресурсоємність виробничої програми;

  • формування «портфелю замовлень».


Питання для повторення


  1. Дайте визначення поняттю виробничий потенціал підприємства.

  2. Визначте основні складові виробничого потенціалу підприємства.

  3. Які показники слугують основою для оцінки ефективності виробничого потенціалу?

  4. З яких етапів складається діагностика виробничого потенціалу підприємства?

  5. Вкажіть основні чинники, що обумовлюють успішний розвиток ресурсного забезпечення виробничої програми.

  6. Як правильно сформувати виробничу програму, ґрунтуючись на наявні виробничі потужності та платоспроможний попит споживачів на певний вид продукції?

  7. Що є запорукою успішного управління розвитком потенціалу на основі його економічної діагностики?

  8. В чому полягає призначення маркетингового обґрунтування виробничої програми підприємства?

Теми для підготовки доповідей та рефератів


  1. Складові виробничого потенціалу на прикладі підприємства будь-якої форми власності та галузі приналежності.

  2. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства.

  3. Система показників діагностики виробничого потенціалу підприємства.

  4. Напрямки перспективного розвитку та оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.

Тема 9. Фінансова діагностика
Кількість годин: 2
Мета заняття: ознайомитись та засвоїти методологічні основи фінансової діагностики на вітчизняних підприємствах
План


  1. Нормативно-правові засади здійснення фінансової діагностики підприємства.

  2. Сутність вертикального, горизонтального аналізу та аналізу за допомогою фінансових коефіцієнтів.

  3. Особливості визначення фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності підприємства в структурованому ринковому середовищі.

  4. Опрацювання достовірних прогнозів та створення стратегічних планів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства на основі фінансової діагностики.


Питання для обговорення


  1. Поняття фінансової діагностики підприємства, її мета і основні завдання в межах конкретного підприємства.

  2. Горизонтальний, вертикальний та аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

  3. Операційний аналіз.

  4. Аналіз оперативних витрат.

  5. Аналіз прибутковості виробництва.

  6. Аналіз ліквідності підприємства.

  7. Аналіз довгострокової платоспроможності підприємства.

  8. Аналіз управління активами підприємства.

  9. Формування ефективної фінансової стратегії підприємства.

Методичні рекомендації
Фінансова діагностика діяльності підприємства передбачає здійснення повномасштабного фінансового аналізу за результатами його господарської діяльності. Слід нагадати, що господарська діяльність вважається ефективною, якщо підприємство:

  • раціонально використовує наявні активи;

  • своєчасно погашає зобов'язання;

  • функціонує рентабельно.

Фінансову діагностику підприємства слід здійснити, використавши статті фінансової звітності (деякі з них наведені в Додатках В, Д):

  1. Баланс підприємства (форма 1 – додаток до П(С)БО 2);

  2. Звіт про фінансові результати (форма 2 – додаток до П(С)БО 3);

  3. Звіт про рух грошових коштів (форма 3 – додаток до П(С)БО 4);

  4. Звіт про власний капітал (форма 4 – додаток до П(С)БО 5);

  5. Примітки до річної фінансової звітності (форма 5).

Метою фінансової діагностики є наглядна оцінка динаміки розвитку підприємства, його фінансового стану. Студент повинен розглянути і здійснити загальновизнані методи аналізу, які використовує будь-який фінансовий аналітик:

  • горизонтальний аналіз;

  • вертикальний аналіз;

  • аналіз із використанням фінансових коефіцієнтів.

Сутність горизонтального аналізу полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років. При цьому здійснюється постатейне співставлення звітів, визначається абсолютне та відносне відхилення статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року (строки 280 та 640 балансу підприємства). Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

На відміну від горизонтального аналізу, який відтворює динаміку фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При здійсненні такого аналізу узагальнюючий показник приймається рівним 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага (частка від 100%). Узагальнюючими показниками приймаються підсумки Балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізованої продукції Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі чи підгрупі узагальнюючих показників займає та чи інша стаття. Це дає змогу визначити вплив складової узагальнюючого показника на діяльність підприємства.



Аналіз із використанням фінансових коефіцієнтів складається із 6 частин:

  1. Операційного аналізу.

  2. Аналізу операційних витрат.

  3. Аналізу управління активами.

  4. Аналізу ліквідності.

  5. Аналізу довгострокової платоспроможності.

  6. Аналізу прибутковості.

Операційний аналіз передбачає розрахунок коефіцієнта росту валових продажів (kРВП), коефіцієнта валового доходу (kВД), коефіцієнта операційного прибутку (kОП), коефіцієнта чистого прибутку (kЧП) за формулами (30-33):




(30)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники:














(31)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:














(32)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:














(33)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:










Аналіз операційних витрат передбачає розрахунок коефіцієнта собівартості реалізованої продукції (kВС), коефіцієнта витрат на реалізацію та управління (kВРУ), коефіцієнта фінансових витрат та витрат від участі в капіталі (kФВ) за формулами (34-36):



(34)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:














(35)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:






















(36)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:







Аналіз управління активами передбачає розрахунок коефіцієнтів оборотності активів (kОА), оборотності необоротних активів (kНА), оборотності чистих активів (kЧА), оборотності дебіторської заборгованості (kДЗ), середнього періоду погашення (періоду інкасації) дебіторської заборгованості (ТДЗ), оборотності запасів по реалізації (kЗР), оборотності запасів по собівартості (kЗС), оборотності кредиторської заборгованості (kКЗ), середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (ТКЗ) за формулами (37-45).




(37)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:













(38)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:














(39)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:











(40)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:














(41)






(42)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:














(43)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:














(44)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:














(45)


Аналіз ліквідності підприємства вказує на його спроможність перетворити актив на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань – короткострокової кредиторської заборгованості. При оцінці ліквідності розраховують 3 коефіцієнти:

  1. Коефіцієнт покриття.

  2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

  3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) (kП) дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи на те, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Він розраховується за формулою (46):




(46)

тобто за даними форми 1 для його обчислення слід підставляти наступні показники:










Коефіцієнт швидкої ліквідності (так званий коефіцієнт «лакмусу») (kШЛ) на відміну від попереднього вказує на якість використання оборотних активів. Він розраховується за формулою (47):




(47)

тобто за даними форми 1 для його обчислення слід підставляти наступні показники:










Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kАЛ) показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашеною негайно. Він розраховується за формулою (48):




(48)

тобто за даними форми 1 для його обчислення слід підставляти наступні показники:








Для оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства слід також розрахувати чистий робочий капітал підприємства (РК). Його наявність свідчить про те, що підприємство спроможне не тільки сплатити поточні борги, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування найбільш прибуткових видів діяльності. Він розраховується за формулою (49):






(49)

тобто за даними форми 1 для його обчислення слід підставляти наступні показники:










Аналіз довгострокової платоспроможності характеризує фінансову стійкість підприємства на перспективу з позицій структури коштів, залежністю підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. При цьому аналізі використовують наступні коефіцієнти:

  1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

  2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.

  3. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу.

  4. Коефіцієнт забезпечення по кредитах.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) (kВК) визначає питому вагу коштів власників підприємства в загальній сумі засобів, вкладених в майно підприємства. Він характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів і розраховується за формулою (50):




(50)

тобто за даними форми 1 слід підставляти наступні показники окремо для початку звітного періоду, окремо для його закінчення:










Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (kЗК) доповнює попередній коефіцієнт, оскільки їх сума повинна дорівнювати одиниці. Він характеризує питому вагу залучених коштів в загальній сумі засобів, вкладених в майно підприємства, і розраховується за формулою (51):




(51)

тобто за даними форми 1 слід підставляти наступні показники окремо для початку звітного періоду, окремо для його закінчення:
















Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (kЗВ) дає узагальнену оцінку фінансової стійкості підприємства. Він розраховується за формулою (52):






(52)

тобто за даними форми 1 слід підставляти наступні показники окремо для початку звітного періоду, окремо для його закінчення:


















Коефіцієнт забезпечення по кредитах (коефіцієнт покриття процентів) (kКРЕД) дає можливість оцінити потенційну можливість підприємства погасити зовнішні запозичення. Він вказує на ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів і обчислюється за формулою (53):




(53)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:





Загальновідомо, що на короткострокову та довгострокову платоспроможність підприємства впливає його можливість отримувати прибуток. В цьому зв'язку необхідно здійснити аналіз прибутковості діяльності підприємства за показником рентабельності, який є якісним аспектом ефективності його роботи.

При здійсненні цього аналізу необхідно визначити показники:


  1. Рентабельності продажів.

  2. Рентабельності активів.

  3. Рентабельності капіталу.

Показник рентабельності продажів (RП) характеризує, який прибуток з однієї гривні продажів отримує підприємство. Він розраховується за формулою (54):




(54)

тобто за даними форми 2 слід підставляти наступні показники окремо для звітного, окремо для попереднього років:





Показник рентабельності активів (RА) характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує наявні активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Він обчислюється за формулою (55):






(55)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:





Показник рентабельності капіталу (RК) характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Він визначається як співвідношення чистого прибутку та середньорічної вартості власного капіталу і розраховується за формулою (56):






(56)

тобто за даними форми 1 та форми 2 слід підставляти наступні показники:





1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка