Навчально-методичний посібник для студентів заочно-дистанційної форми навчання з напрямів 0501 «Економіка та підприємництво»



Сторінка2/16
Дата конвертації22.04.2017
Розмір2.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16



Рис. 4. Матриця «Важливість – Ефективність»


Спочатку з урахуванням конкретної поточної ситуації складають список її слабких і сильних сторін, а також список загроз і можливостей.

Далі встановлюється зв'язок між ними. Для цього складається матриця SWOT, що має наступний вид (рис. 5). Ліворуч виділяються два розділи (сильні і слабкі сторони), у які відповідно вносяться усі виявлені на першому етапі аналізу сильні і слабкі сторони підприємства. У верхній частині матриці також виділяються два розділи (можливості і загрози), у які вносяться усі виявлені можливості і загрози.




Можливості


1.

2.

3.

Загрози


1.

2.

3.

Сильні сторони

1.

ПОЛЕ

«СІМ»

ПОЛЕ

«СІЗ»

2.

3.

Слабкі сторони

ПОЛЕ

«СЛМ»

ПОЛЕ

«СЛЗ»

1.

2.

3.


Рис. 5. Матриця взаємозв'язків в SWOT- аналізі
На перетині розділів утворюються чотири поля: «СІМ» (сила і можливості); «СІЗ» (сила і загрози); «СЛМ» (слабість і можливість); «СЛЗ» (слабість і загрози). На кожному з даних полів дослідник повинен розглянути всі можливі парні комбінації і виділити ті, які повинні бути враховані при розробці стратегії поведінки підприємства на конкурентному ринку. У відношенні тих пар, що були обрані з поля «СІМ», варто розробляти стратегію щодо використання сильних сторін підприємства для того, щоб одержати віддачу від можливостей, що існують в зовнішньому середовищі. Для тих пар, що виявилися на полі «СЛМ», стратегія повинна бути побудована таким чином, щоб за рахунок можливостей, що з'явилися, спробувати перебороти наявні в організації слабості. Якщо пари знаходяться на полі «СІЗ», то стратегія повинна припускати використання сили організації для усунення загроз. Нарешті, для пар, що знаходяться на полі «СЛЗ», підприємство повинне опрацювати таку стратегію, яка б дозволила йому як позбутися від слабостей, так і спробувати запобігти загрозам.

Для успішного застосування методології SWOT важливо вміти не тільки розкрити загрози і можливості, але і спробувати оцінити їх з погляду того, наскільки важливим для підприємства є урахування у стратегії його поведінки кожної з виявлених загроз і можливостей.

Для оцінки можливостей застосовується метод позиціонування кожної конкретної можливості в матриці можливостей (рис. 6).


Імовірність використання можливостей

Вплив можливостей на підприємство

Сильний

Помірний

Слабкий

Висока

ПОЛЕ «ВР»

ПОЛЕ «ВЗ»

ПОЛЕ «ВМ»

Середня

ПОЛЕ «СС»

ПОЛЕ «СЗ»

ПОЛЕ «СМ»

Низька

ПОЛЕ «НС»

ПОЛЕ «НЗ»

ПОЛЕ «НМ»


Рис. 6. Матриця можливостей підприємства на ринку
Дана матриця будується так: зверху відкладається ступінь впливу можливостей на діяльність підприємства (сильний, помірний, слабкий); збоку відкладається імовірність того, що підприємство зможе скористатися з нагоди (висока, середня і низька). Отримані усередині пересічні матриці утворюють дев'ять полів можливостей, які мають різне значення для підприємства. Можливості, що попадають на поля «ВР», «ВЗ» і «СС», мають вагоме значення для підприємства і їх слід обов'язково використовувати. Можливості, що попадають на поля «СМ», «НЗ» і «НМ», практично не заслуговують на увагу. У відношенні можливостей, що потрапили на інші поля, керівництво повинне прийняти позитивне рішення про їх використання, якщо вистачає ресурсів.

Схожа матриця складається для оцінки загроз (рис. 7). Ті загрози, що попадають на поля «ВР», «ВК» і «СР», представляють дуже велику небезпеку для підприємства і вимагають негайного й обов'язкового усунення. Загрози, що потрапили на поля «ВТ», «СК» і «НР», також повинні знаходитися під увагою вищого керівництва і бути усунуті в першочерговому порядку. Що стосується загроз, що знаходяться на полях «НК», «СТ» і «ВЛ», тут потрібен уважний і відповідальний підхід до їхнього усунення.


Імовірність реалізації

загроз

Вплив загроз на підприємство

Руйнування

Критичний стан

Важкий стан

«Легкі синці»

Висока

ПОЛЕ «ВР»

ПОЛЕ «ВК»

ПОЛЕ «ВВ»

ПОЛЕ «ВЛ»

Середня

ПОЛЕ «СР»

ПОЛЕ «СК»

ПОЛЕ «СВ»

ПОЛЕ «СЛ»

Низька

ПОЛЕ «HP»

ПОЛЕ «НК»

ПОЛЕ «НВ»

ПОЛЕ «НЛ»


Рис. 7. Матриця загроз підприємству

Загрози, що опинилися на інших полях, також не повинні залишатися поза увагою керівництва підприємства, слід уважне відстежувати тенденції їх розвитку, хоча при цьому не ставиться завдання їхнього першочергового усунення.

Що стосується конкретного наповнення розглянутих матриць, то рекомендується проводити виявлення можливостей і загроз у трьох напрямках: ринок, продукт і діяльність з реалізації продуктів на цільових ринках (ціноутворення, товарне розподілення і просування продуктів). Джерелом виникнення можливостей і загроз можуть бути споживачі, конкуренти, зміна факторів зовнішнього макроекономічного середовища, наприклад, законодавчої бази, митної політики. Доцільно проводити даний аналіз, відповідно до можливостей і загроз за такими напрямками:

1. Характер можливості (загрози) і причина її виникнення.

2. Тривалість можливості (загрози).

3. Сила можливості (загрози).

4. Небезпека можливості (загрози).

5. Ступінь впливу можливості (загрози).

Для аналізу середовища також може бути застосований метод складання його профілю. Даний метод зручно застосовувати для складання профілю окремо макрооточення, безпосереднього оточення і внутрішнього середовища. За допомогою цього методу можливо оцінити відносну значимість для підприємства окремих факторів середовища.

Метод складання профілю середовища полягає в такому: до таблиці профілю середовища записуються окремі фактори середовища. Кожному фактору експертним шляхом надається оцінка його важливості для галузі за шкалою: 3 – сильна важливість, 2 – помірна важливість, 1 – слабка важливість.

PIMS-аналіз, чи аналіз рівня впливу обраної стратегії на величини прибутковості, заснований на використанні емпіричної моделі, що пов'язує широкий діапазон стратегічних змінних величин (таких, як ринкова частка, якість продукту, вертикальна інтеграція) і ситуаційних змінних (швидкість росту ринку, стадія розвитку галузі, інтенсивність потоків капіталу) з величиною прибутковості і здатністю підприємства генерувати готівку. Мета проведення даного аналізу полягає у виборі потрібної стратегії в конкретних ринкових умовах.

В ході цього аналізу змінні величини групуються в п'ять класів:

1. Привабливість ринкових умов:

  • швидкість росту галузі в довгостроковій перспективі (4-10 років);

  • швидкість росту галузі в короткостроковій перспективі (до 3 років);

  • стадія життєвого циклу продукту.

2. Сила конкурентних позицій:

  • ринкова частка;

  • відносна ринкова частка;

  • відносна якість продукту;

  • відносна ширина продуктової лінії.

3. Ефективність використання інвестицій:

  • інтенсивність інвестицій (сумарні інвестиції, віднесені до обсягу продажів, і сумарні інвестиції, віднесені до доданої вартості);

  • інтенсивність основного капіталу (відношення основного капіталу до обсягу продажів);

  • вертикальна інтеграція (відношення доданої вартості до обсягу продажів);

  • відсоток використання виробничих потужностей.

4. Використання бюджету за наступними напрямками:

  • витрати на маркетинг відповідно до обсягу продажів;

  • витрати на НДДКР відповідно до обсягу продажів;

  • витрати на нові продукти відповідно до обсягу продажів.

5. Поточні зміни в положенні на ринку:

  • зміна ринкової частки.

Отримані результати показують, що прибутковість (відношення величини прибутку до інвестицій до сплати податків) збільшується по мірі зростання показника відносної ринкової частки конкретних цільових ринків.
Ключові терміни і поняття


  • конкурентне протистояння;

  • діагностика конкурентного протистояння;

  • SWOT-аналіз;

  • PIMS-аналіз;

  • формування конкурентної стратегії.


Питання для повторення


  1. Що представляє собою процес конкурентного протистояння підприємств на ринку?

  2. За допомогою яких методів можлива діагностика конкурентного протистояння підприємств на ринку?

  3. Визначте передумови та основи застосування SWOT-аналізу. Яку роль він відіграє при визначенні конкурентного потенціалу підприємства?

  4. Опишіть призначення PIMS-аналізу. Вибір яких напрямків діяльності підприємства може бути обґрунтований за його допомогою?

  5. Визначте перелік показників, за допомогою яких можна охарактеризувати конкурентне протистояння підприємств, визначити його сильні та слабкі сторони, а також можливості і загрози його ефективній діяльності.


Теми для підготовки доповідей та рефератів


  1. Особливості застосування SWOT-аналізу у визначенні конкурентної позиції підприємства на ринку.

  2. Приклади встановлення конкурентного потенціалу підприємства за допомогою SWOT-аналізу.

  3. Особливості застосування PIMS-аналізу у формуванні конкурентної позиції підприємства на ринку на основі показників його прибутковості.

  4. Приклади визначення конкурентних переваг підприємства за допомогою PIMS-аналізу.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.

Тема 4. Діагностика конкурентоспроможності підприємства
Кількість годин: 2
Мета заняття: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діагностики конкурентоспроможності підприємства, набути практичних навичок щодо формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку
План


  1. Поняття конкурентоспроможності підприємства.

  2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства.

  3. Класифікація підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства згідно із системою UNIDO.

  4. Методика діагностики конкурентоспроможності підприємства.

  5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності підприємства.


Питання для обговорення


  1. Поняття конкурентоспроможності підприємства.

  2. Інтегральна оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку.

  3. Побудова багатокутника конкурентоспроможності підприємства і її графічна інтерпретація.


Методичні рекомендації
Конкурентоспроможність (КС) можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) – попиту на нього, підприємства – можливості забезпечити конкурентні переваги, країни – економічній та соціальній моделі.

До узагальнюючих факторів (детермінант) конкурентоспроможності підприємства слід віднести наступні:



  • товар;

  • положення підприємства на ринку (ємність ринку);

  • можливості збуту товару;

  • методи товароруху;

  • виробничий потенціал підприємства.

Незаперечним є той факт, що існує тісний взаємозв'язок між поняттями конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність товару. Методика оцінки конкурентоспроможності товару загальновідома та має досить широке застосування. На відміну від цього, методика оцінки конкурентоспроможності підприємства має імовірнісний характер і є інтегральною.

Зазвичай пропонується визначити рівень конкурентоспроможності підприємства на основі аналітичного та графічного способів її оцінки. Перший вимагає побудови матриці конкурентоспроможності (табл. 3).


Таблиця 3. Матриця конкурентоспроможності підприємства на ринку


Синтезуючий фактор конкурентоспроможності

Параметрична одинична

оцінка підприємства-постачальника товару

Ранг фактора

Інтегрований (груповий) факторний показник підприємства-постачальника товару

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Положення на ринку

4,1

4,3

3,8

3,9

4,2

4,0

4,2

4,5

4,6

4,1


































Товар

3,5

3,3

3,6

3,7

3,4

3,3

3,2

3,8

3,9

3,1


































Виробничий потенціал

3,8

3,8

3,9

3,9

3,8

3,8

3,8

3,9

3,9

3,9


































Методи

товароруху



3,6

3,5

3,5

3,3

3,6

3,6

3,7

3,8

3,9

4,0


































Можливості збуту

3,8

3,9

3,7

3,6

4,0

3,9

3,9

3,9

4,0

4,2


































Сумарна оцінка

х

1,00































Коефіцієнт КС

х

х






























Причому інтегрований (груповий) факторний показник кожного з підприємств-постачальників товару визначається як добуток параметричної одиничної оцінки підприємства-постачальника товару і рангу аналізованого фактора.



Сумарна оцінка здійснюється по всім інтегрованим (груповим) факторним показникам для кожного з підприємств-постачальників товару на ринку.

Коефіцієнт конкурентоспроможності (КС) приймається рівним одиниці для того підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими факторними показниками. Для інших підприємств він розраховується як відношення до найліпшого рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

Графічний спосіб представлення рівня конкурентоспроможності підприємства вбачається в побудові многокутника конкурентоспроможності на відповідній діаграмі (рис. 8).

Підприємству, яке має найбільший рівень конкурентоспроможності, буде відповідати многокутник з максимальною площею Si. Якщо проводити вісі, на яких позначаються рівні значень кожного з досліджуваних факторів під рівними між собою кутами, то площу кожного многокутника можна обчислити за формулою (1):




(1)

де ai – значення і-ого інтегрованого факторного показника по кожному з десяти підприємств-постачальників товару, причому в даному розділі курсової роботи i = 5 (п'ять інтегрованих факторів конкурентоспромож-ності підприємства).





Рис. 8. Побудова многокутника конкурентоспроможності
Результати ранжирування підприємств залежно від площі многокутників слід звести до табл. 4.
Індивідуальне завдання
Визначте конкурентоспроможність підприємства на ринку, ґрунтуючись на показники, наведені в табл. 3 обома способами: і аналітичним, і графічним. Результати розрахунків повинні бути наведені в такій формі, як це представлено в табл. 4. Багатокутник конкурентоспроможності повинен бути побудований в середовищі Excel для всіх досліджуваних десяти підприємств.

Таблиця 4. Результати ранжирування підприємств

за показником конкурентоспроможності


Підприємство-постачальник товару

Значення площі багатокутника конкурентоспроможності (кв. од.)

Коефіцієнт

ранжирування

Коефіцієнт

конкурентоспроможності

1










2










3










4










5










6










7










8










9










10











Ключові терміни і поняття


  • конкурентоспроможність підприємства;

  • інтегральна оцінка КС;

  • аналітичний спосіб оцінки КС;

  • графічний спосіб оцінки КС;

  • класифікація КС за UNIDO.


Питання для повторення


  1. Що таке конкурентоспроможність підприємства (КС)?

  2. Які існують методи визначення КС за загальноприйнятою класифікацією за UNIDO?

  3. В чому полягає сутність оцінки конкурентоспроможності підприємства аналітичним способом?

  4. Визначте передумови застосування графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства.

  5. Яким чином можна побудувати багатокутник конкурентоспроможності підприємства, і що можна визначити за його допомогою?

  6. Чому відрізняються показники конкурентоспроможності підприємства, обчислені за допомогою аналітичного і графічного методів?


Теми для підготовки доповідей та рефератів


  1. Характеристика визначень конкурентоспроможності підприємства відповідно до класифікації UNIDO.

  2. Показники оцінки конкурентоспроможності підприємства.

  3. Характеристика методів оцінки конкурентоспроможності на вітчизняних підприємствах.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.

Тема 5. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
Кількість годин: 2
Мета заняття: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діагностики конкурентоспроможності товару, набути практичних навичок щодо формування стратегії підвищення його конкурентоспроможності на ринку збуту
План


  1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства.

  2. Аналіз факторів впливу на конкурентоспроможність продукції.

  3. Функція корисності товару як визначник кількісно-якісних характеристик конкурентоспроможного товару.

  4. Методика діагностики конкурентоспроможності продукції підприємства.

  5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.


Питання для обговорення


  1. Класифікація та систематизація критеріїв оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства.

  2. Одиничні, параметричні та інтегральні показники конкурентоспроможності товару.

  3. Кількісні параметри оцінки конкурентоспроможності товару підприємства.

  4. Якісні параметри оцінки конкурентоспроможності товару підприємства.


Методичні рекомендації
Важливим завданням досліджень є визначення конкурентоспроможності товарів, що реалізують на ринках збуту.

Розрізняють три рівні товару:



  • товар за задумом;

  • товар в реальному виконанні;

  • товар з підкріпленням.

Товар за задумом вказує на його базову, чи родову, корисність. Так, базовою корисністю для годинника є вимірювання часу, для шини – забезпечення руху автомобіля тощо. Відтак, родова корисність товару визначає цільовий ринок його збуту. Різні споживачі характеризуються різними споживчими потребами та інтересами. Ідентифікація споживчих потреб дає змогу виявити однорідні відносно до них ринки товарів. Для цих ринків виробляються товари в реальному виконанні. Підприємства виготовляють модифікації товарів в реальному виконанні, які відрізняються товарними властивостями і характеристиками. Наприклад, розрізняють кварцові та механічні годинники, діаметральні та радіальні автопокришки тощо.

Товар в реальному виконанні супроводжується додатковими послугами та вигодами (сервісне обслуговування, строк гарантії, кредитування), які розкривають зміст поняття «товар з підкріпленням».

Властивості товарів та спектр додаткових послуг в своїй сукупності створюють їх об'єктивні характеристики, які забезпечують різним товарам різну конкурентоспроможність. При оцінці товару під час його придбання споживач аналізує отримані переваги, які визначають терміном «атрибут». Наприклад, дизайн годинників, сезонність шин. Отже, атрибут формує об'єктивні характеристики товару.

Атрибути товару мають різну значимість для свідомості споживача. Значимість атрибутів відображає цінності та пріоритети, з якими пов'язують отримані вигоди (переваги).

Розрізняють компенсаційну та некомпенсаційну оцінки товару.

Під час компенсаційної оцінки слабкі сторони товару можуть бути компенсованими сильними. Для порівняння товарів при цьому використовують адитивні критерії.

Під час некомпенсаційної оцінки слабкі сторони товару не можуть бути компенсовані сильними. Для порівняння товарів при цьому використовують лексикографічні критерії. В цілому проблема оцінки товару полягає в порівнянні всіє чи основної маси споживчих характеристик. В якості інтегрального показника для порівняння доцільно використати функцію корисності.

Взагалі визначення функції корисності є складним завданням. В цій роботі студентам пропонується розглянути спосіб оцінки корисності товару, заснований на діагностиці ступеня відповідності реальних значень споживчих характеристик товару бажаному для споживачів значенню цих показників. Передбачається, що корисність для споживача конкретної модифікації товару є тим більшою, чим менш реальні характеристики відрізняються від бажаних споживачами.

При компенсаційній оцінці товару загальну корисність від придбання одиниці товару U необхідно визначати за формулою (2):




(2)

Показники C, Q характеризують ступінь відповідності вартісних і якісних характеристик оцінюваного товару вимогам споживача. Коефіцієнти d1, d2 вказують на вагомість атрибутів C, Q. Вони повинні також задовольняти вимогам нормування, визначеним формулою (3):






(3)

При оцінці вартості товару споживач аналізує ціну його споживання, яка складається з ціни придбання та ціни експлуатації. Показник, який характеризує відповідність вартісних параметрів товару вимогам споживача, слід розрахувати за формулою (4):




,

(4)

де с1 – вагомість характеристики «ціна придбання»;



с2 – вагомість характеристики «ціна експлуатації»;

gП – одиничний параметричний показник, що оцінює відповідність ціни придбання товару бажаному для споживача значенню;

gЕ – одиничний параметричний показник, що оцінює відповідність ціни експлуатації товару бажаному для споживача значенню.
Показники gП, gЕ розраховують за допомогою формул (5-6):


,

(5)




,

(6)

де – максимальне значення ціни придбання товару;



– максимальне значення ціни експлуатації товару;

– бажана ціна придбання товару;

– бажана ціна експлуатації товару;

– реальна ціна придбання товару;

– реальна ціна експлуатації товару.
Зростання цін придбання та експлуатації товару понад максимальні унеможливлює споживання товару на аналізованому сегменті ринку. Відтак, граничними умовами входження товару на ринок за ціновими факторами виступають обмеження, відтворені формулою (7):




(7)

Показник, що характеризує відповідність якісних параметрів товару вимогам споживачів, визначається за формулою (8):




,

(8)

де k – визначений атрибут товару;



K – кількість оцінюваних споживачем товарних атрибутів;

i – визначена товарна характеристика;

I – кількість характеристик, що формують визначений атрибут;

ak – вагомість k-го атрибута;

ai – вагомість i-го атрибута;

gi – одиничний параметричний показник якості товару, що оцінює відповідність якості товару бажаному для споживача значенню.
Одиничні параметричні показники якості можна розподілити на п'ять груп.

До першої групи показників відносять ті, підвищення значення яких є бажаним для споживача. Прикладом може бути збільшення періоду гарантійного обслуговування виробу. Якісний показник для цієї групи параметрів розраховуватиметься за формулою (9):




,

(9)

де – мінімальне значення якісного і-го показника, при якому товар допускається на ринок;



– значення якісного і-го показника, при якому споживач повністю задовольняє свої потреби;

– значення якісного і-го показника аналізованого товару.
Умовою входження товару на ринок за показниками якості першої групи буде обмеження, відтворене формулою (10):




(10)

До другої групи показників відносять ті, зменшення значення яких є бажаним для споживача. Прикладом може бути зменшення кількості бензину, споживаного автомобілем на 100 кілометрів пробігу. Якісний показник для цієї групи розраховується за формулою (11):




,

(11)

де – максимальне значення якісного і-го показника, при якому товар допускається на ринок.


Умовою входження товару на ринок за показниками якості першої групи буде обмеження, відтворене формулою (12):




(12)

До третьої групи показників відносять ті, наявність яких є бажаною для споживача. Прикладом може бути наявність телефону при обміні квартири.

Якісний показник для цієї групи дорівнюватиме одиниці (тобто ), якщо він наявний в товарі. Цей показник дорівнюватиме нулю (тобто ), якщо він відсутній в товарі.

Якщо якісний показник входить до складу нормативних параметрів, що визначають умови входження товару на ринок, то товар допускається на ринок за умови , що gi = 1.

До четвертої групи показників відносять ті, відсутність яких є бажаною для споживача. Прикладом є відсутність шкідливих речовин в харчових продуктах.

Якісний показник для цієї групи дорівнюватиме одиниці (тобто ), якщо він відсутній в товарі. Цей показник дорівнюватиме нулю (тобто ), якщо він наявний в товарі.

Якщо якісний показник входить до складу нормативних параметрів, що визначають умови входження товару на ринок, то товар допускається на ринок за умови , що gi = 1.

До п'ятої групи показників відносять ті, відхилення значення яких в обидві сторони від бажаного якісного показника Рі є неприпустимим для споживача. Прикладом може бути напруження в мережі постачання електричного струму. Товар буде допущений на ринок, якщо дотримуватимуться вимоги, визначені формулою (13):






(13)

Тут можливі два випадки, коли якісний показник перевищує бажаний рівень та коли він нижчий за бажаний рівень. Відповідно до кожного з випадків одиничний параметричний якісний показник буде розраховуватися за формулами (14-15):




Якщо , то

(14)




Якщо , то

(15)

При некомпенсаційній оцінці товару загальна корисність від придбання одиниці товару можна визначити за формулою (16):




,

(16)

де n – кількість показників, що ураховуються споживачем при виборі товару.


Слід зауважити, що порядок урахування показників визначається їх пріоритетністю для споживача. В першу чергу враховуються показники, які є найсуттєвішими для споживача, а вже потім другорядні.

Методика розрахунку параметричних показників gi аналогічна методиці при компенсаційній оцінці з тією тільки різницею, що значення gi не можуть перевищувати 0,9. Через це процедури розрахунку gi дещо відрізняються від запропонованих:



по-перше, під час розрахунку показників третьої та четвертої груп показнику gi надається значення 0,9, а не одиниця;

по-друге, якщо значення gi, розраховані для інших груп показників, перевищують значення 0,9, то їх необхідно нормувати. Нормування здійснюється з урахуванням всіх постачальників товару на ринок для однорідних груп показників. Нормоване значення розраховується за формулою (17):


,

(17)

де gi – розраховане значення і-го параметричного показника;



– максимальне значення і-го показника, визначене по всіх постачальниках товару на ринку.
Умови входження товару на ринок для всіх варіантів виконання індивідуальної роботи наведено в таблиці 5.
Таблиця 5. Умови входження товару на ринок


Назва

характеристик

Одиниці

виміру

Бажане значення

Нормативне значення

Тип характеристики згідно із запропонованою класифікацією

Пропозиція підприємства

одиниць

500

120



Ціна споживання

грн. за од.

250

700

2

Імідж товару

частка од.

0,9

0,6

1

Дизайн

частка од.

0,8

0,5

1

Режим роботи

год. на добу

16

8

1

Гарантійний строк

років

2

1

1

Робочий простір

м3

25

15-30

5

Навантаження

од./особу

100

100-200

5

Потужність

тонн за рік

150

100-160

5

Викид шкідливих речовин

г/м3

20

48

1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка