Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань 0304 міжнародні відносини напрямку підготовки 030400 міжнародні відносини



Сторінка1/11
Дата конвертації22.04.2017
Розмір2.91 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра теоретичної і прикладної економіки

Писар Надія Богданівна


Економіка

та зовнішньоекономічні зв’язки

України

навчально-методичний посібник

для студентів галузі знань 0304 – міжнародні відносини

напрямку підготовки 6.030400 – міжнародні відносини

Івано-Франківськ

2010

УДК 330 (477):339



ББК 65.9 (4 Укр.).8

П 34


Автор: кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної і прикладної економіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Писар Надія Богданівна.

Рецензенти:

Івасишин О.І. – к.е.н., доцент Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.

Максим’юк С.В. – к.е.н., доцент Івано-Франківського національного технічного університет нафти і газу.

Затверджено на засіданні кафедри теоретичної і прикладної економіки економічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

(протокол № 2 від 14 вересня 2010 року)
Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради економічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

(протокол № __ від __ _________ 2010 року)

Писар Н.Б. Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки України: навчально-методичний посібник для студентів галузі знань 0304 міжнародні відносини напрямку підготовки 6.030400 міжнародні відносини. – Івано-Франківськ : ЛІК, 2010. – 160 с.

Навчально-методичний посібник “Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки України” складений на основі робочої програми з курсу Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки України та програмових вимог щодо вивчення даної дисципліни. Містить курс лекційних занять, плани семінарських занять, питання для самостійного вивчення, теми рефератів, основні економічні терміни та список рекомендованої літератури. Призначений для студентів галузі знань 0304 Міжнародні відносини напрямку підготовки 6.030400 – «Міжнародні відносини»


Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………5

Зміст дисципліни за темами………………………………………………………7
Тема 1. Зовнішньоекономічні зв’язки: сутність та значення у розвитку вітчизняної економіки…………………………………………………...………...7

1.1. Сутність зовнішньоекономічних зв'язків ……………………………………………………7

1.2. Міжнародний поділ праці в розвитку зовнішньоекономічних зв’язків…………………...10

1.3. Передумови розвитку зовнішньоекономічних зв’язків…………………………………… 13

1.4.Економічне співробітництво України з країнами світу……………………………………. 17

Тема 2. Структура зовнішньоекономічних зв’язків України…………………..26

2.1. Зовнішньоторговельні зв’язки…………………………………………………......................26

2.2. Зовнішньоекономічні операції з надання послуг……………………………………...........27

2.3. Зміст зовнішньоекономічних операцій з інтелектуальною власністю…………….............31



2.4. Особливості виробничих зовнішньоекономічних зв’язків…………………………………33

2.5. Інвестиційні процеси в системі зовнішньоекономічних зв’язків………………………….38

Тема 3. Зовнішньоекономічна політика України…………………………..………38

3.1. Сутність і структура зовнішньоекономічної політики України…………………………...43

3.2. Політика експорту ……………………………………………………………………………46

3.3. Імпортна політика України …………………………………………………………………..48

3.4. Концептуальні засади удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків України…………..



Тема 4. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків України…………........51

4.1. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні….…51

4.2. Правове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків України…………………………...55

4.3. Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків України………………………………...58

4.4. Економічне регулювання зовнішніх зв'язків України…………………………………...…60

Тема 5. Митно-тарифна система і зовнішньоекономічні зв’язки України..65

5.1. Мито та класифікація його видів…………………………….………………………………68

5.2. Акцизний збір…………………………………………………………………………………70

5.3. Податок на додану вартість………………………………………………………………..…72

5.4. Митне оформлення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності………………...…78

5.5. Функціонування митно-тарифної системи України……………………………….…….…80



Тема 6. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності………..82

6.1. Сутність та класифікація нетарифних обмежень …………………..…………….………...85

6.2. Кількісні інструменти нетарифного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків……………………………………………………………………………………...………87

6.3. Види прихованого протекціонізму………………………………………………………..…90

6.4. Фінансові методи торговельної політики…………………………………………………...92

Тема 7. Валютна система обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків…………………………………………………………………………………………...99

7.1. Функціональна характеристика валютної системи.……………...……………………..…..99

7.2. Економічні інструменти валютного регулювання………………………………………...101

7.3. Система валютного регулювання в Україні………………………………………………105

7.4. Валютні ризики і способи їх усунення……………………………………………………109

Тема 8. Документальне оформлення зовнішньоекономічних операцій….104

8.1.Нормативно-правове і документальне забезпечення зовнішньоторговельних операцій107

8.2. Характеристика базисних умов контрактів………………………………………………107

8.3. Ціна товару та загальна вартість контракту………………………………………………109

8.4. Механізм міжнародних розрахунків та фінансові умови зовнішньоторговельних угод.110

Тема 9. Вільні економічні зони……………………………………………...…118

9.1. Сутність, об`єктивна необхідність створення, загальні риси та класифікація спеціальних (вільних) економічних зон……………………………………………………………………….118

9.2. Порядок створення та ліквідації вільних економічних зон…………………………….…121

9.3. Правовий режим вільних економічних зон………………………………………………..123

9.4. Вимоги до розміщення спеціальних (вільних) економічних зон…………………………124

Тема 10. Показники результативності зовнішньоекономічної діяльності.127

10.1. Характеристика основних показників функціонування системи зовнішньоекономічних зв’язків країни…………………………………………………………………………………….127

10.2. Аналіз структури платіжного балансу……………………………………………………128

10.3. Теорії регулювання платіжного балансу………………………………………………….130

10.4. Заходи подолання від’ємного сальдо платіжного балансу………………………………135

Тестові завдання…………………………………………………………………140

Питання для підготовки до екзаменаційної роботи………………………...150

Список рекомендованої літератури………………………………………...…155
Критерії оцінки знань студентів………………………………………….........160

Вступ
Дипломатичне визнання молодої Української держави більшістю країн світу прискорює і урізноманітнює розвиток її зовнішньоекономічних відносин, які здійснюються у формі зовнішньої торгівлі, міжнародної спеціалізації та кооперування, вкладення капіталів, обміну робочою силою, науково-технічною інформацією, послугами, тощо.

Високоефективний механізм функціонування зовнішньоекономічних зв’язків України вимагає належної підготовки фахівців у даній галузі, адже щоб побудувати ефективні зовнішньоекономічні зв’язки України необхідно мати глибокі економічні знання для розпізнавання природи економічних взаємозв’язків та взаємозалежностей, оволодіння механізмами використання економічних законів у господарській діяльності. Тому дисципліна “Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки України” є підґрунтям, що формує систему професійних навичок майбутніх висококваліфікованих спеціалістів напрямку “Міжнародні відносини”.

Головна мета даної навчальної дисципліни є сформувати у студентів систему теоретичних знань з основ економіки, навичок економічного мислення, ринкової поведінки, а також надання допомоги в ознайомленні з основними поняттями міжнародного поділу праці в системі зовнішньоекономічних зв’язків, принципами створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, з нормативно-правовими засадами регулювання зовнішньоекономічних зв’язків України, загальними рисами ринкової економіки; закласти навички практичного застосування отриманих знань.

Зовнішньоекономічні зв’язки відіграють особливо важливу роль в економіці України, мають свої особливості, специфіку виникнення та функціонування, що становить неоднорідний та багатоаспектний предмет вивчення дисципліни. Об’єктом вивчення є зовнішньоекономічні зв’язки України.



Задачі курсу:

  1. систематизувати та обґрунтувати понятійний економічний апарат, що використовується у практиці функціонування зовнішньоекономічних зв’язків;

  2. ознайомити студентів з загальними рисами економічної політики;

  3. розкрити сутність зовнішньоекономічних зв’язків та їх значення в системі міжнародних відносин;

  4. обґрунтувати теоретико-методологічні основи та нормативно-правову базу регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

  5. охарактеризувати поняття та форми розвитку міжнародного поділу праці;

  6. провести аналіз інструментарію митно-тарифної системи регулювання експортно-імпортних операцій;

  7. розглянути особливості використання нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків;

  8. розкрити сутність валютних відносин зовнішньоекономічних зв’язків;

  9. обґрунтувати об`єктивну необхідність створення, загальні риси та класифікацію спеціальних (вільних) економічних зон;

  10. охарактеризувати основні показники функціонування зовнішньоекономічної системи країни. Платіжний та торгівельний баланси.

Рівні компетентності студентів:

  1. вивчення основних термінів, понять та категорій курсу;

  2. освоєння основоположних економічних теорій розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та основних рис ринкової економіки;

  3. володіння теоретико-методологічними основами функціонування та регулювання зовнішньоекономічних зв’язків;

  4. розуміння сутності міжнародного поділу праці, міжнародної спеціалізації виробництва та їх видів;

  5. засвоєння особливостей формування та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України;

  6. проведення аналізу зовнішньоекономічних зв’язків та визначення їх ролі в економіці держави;

  7. засвоєння сутності зовнішньоекономічної політики та системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

  8. визначення головних проблем та стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України;

  9. на основі даних статистичної звітності оцінювати експортно-імпортний потенціал країни;

  10. застосування набутих знань для розробки ефективного механізму функціонування зовнішньоекономічних зв’язків України.

Навчання базується на сполученні лекційних, семінарський (практичних) занять і самостійної роботи студентів. Лекційні заняття призначені для теоретичного осмислення й узагальнення складних розділів курсу. Семінарські (практичні) заняття є аудиторними, вони призначені для закріплення і більш глибокого вивчення визначених аспектів лекційного матеріалу на практиці. Самостійна робота є позааудиторною і призначена для самостійного ознайомлення студента з визначеними розділами курсу з рекомендованих викладачем матеріалів і підготовки до виконання індивідуальних завдань.

Даний навчально-методичний посібник дає теоретичні економічні знання,

та розкриває суть і зміст основних питань дисципліни. Крім теоретичної частини навчально-методичний посібник містить завдання на семінарські заняття, завдання для самостійного опрацювання, перелік реферативних повідомлень до кожної лекційної теми та список рекомендованої літератури для вивчення вищеокреслених питань. До складу посібника входять також питання для підготовки до модульної роботи та тестові завдання для перевірки та закріплення вивченого матеріалу. Даний посібник є другим виданням і ще укомплектований методичними рекомендаціями дисципліни, які містять перелік змісту лекційних тем, практичних занять та питань на самостійне опрацювання. Навчально-методичний посібник розрахований для студентів спеціальності «Міжнародні відносини», але він може стати у пригоді і студентам інших спеціальностей для самостійного вивчення дисципліни.
Зміст дисципліни за темами
Тема 1. зовнішньоекономічні зв’язки:

сутність та значення у розвитку вітчизняної економіки
1.1. Сутність зовнішньоекономічних зв'язків

З точки зору функціональної орієнтації економіку країни можна розглядати як внутрішню та зовнішню. Призначення внутрішньої економіки − задоволення потреб споживачів за рахунок внутрішнього виробництва, зовнішньої − вихід на міжнародні ринки товарів, послуг та факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни. Таким чином, основний критерій виділення цих двох секторів − наявність економічних зв'язків між господарськими одиницями, які репрезентують різні країни.



Зовнішньоекономічні зв'язки − це комплексна система різнобічних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб'єктів у різних галузях економіки.

В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв'язки є продуктом цивілізації, оскільки виникають з появою держави і еволюціонують водночас з її розвитком.

В економічному аспекті зовнішні економічні зв'язки (ЗЕЗ) − це операції, пов'язані з обігом товарів, послуг, грошових коштів і капіталу між різними економічними і валютними зонами.

Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі:



  • нерівномірність економічного розвитку різних країн світу;

  • відмінності в сировинних ресурсах;

  • відмінності в людських ресурсах;

  • нерівномірність розміщення фінансових ресурсів;

  • характер політичних відносин;

  • різний рівень науково-технічного розвитку;

  • специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.

Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу. Кожна держава проводить власну економічну політику, що базується на певному розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування та інших галузей економічної системи, спеціалізуючись при цьому в тих сферах економіки, які дозволяють мати значні переваги.

Відмінності в сировинних ресурсах. Більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експорту потенціалу.

Відмінності в людських ресурсах. Щорічно в результаті пошуку роботи у світі переміщується більше двадцяти п'яти мільйонів чоловік із країн, що мають надлишок трудових ресурсів: Індія, Китай, Бангладеш, Пакистан, Нігерія. В основному цей потік направлений у регіони, які потребують додаткового притоку робочої сили: Західна Європа, США, Близький Схід. Тому даний процес носить об'єктивний характер і сприяє розширенню зовнішньоекономічних зв'язків.

Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів. Однією з зако­номірностей розвитку економічних міжнародних відносин є функціонування світового інвестиційного ринку. В 1990-х роках у світі сталося значне підвищення рівня прямих іноземних інвестицій, які сягнули близько 300 млрд. дол. США щорічного інвестиційного потоку.

Характер політичних відносин. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків стимулює пошук оптимальних форм розв'язання суперечностей між країнами. При цьому вони дозволяють погасити політичну конфронтацію, яка зазвичай призводить до негативних наслідків (розрив економічних відносин, економічна і політична блокада, війна і т.ін.). У свою чергу, політична стабільність створює сприятливі умови для розвитку міжнародних економічних відносин.

Різний рівень науково-технічного розвитку. За посередництва зовнішньоекономічних зв'язків країни вирішують проблеми не тільки модернізації процесу виробництва, а й завдання диверсифікації товарної номенклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау. Обмін між країнами студентами, науковими співробітниками, спеціалістами дозволяє підтримувати високий інтелектуальний і технологічний рівень у країні, стимулює розвиток наукоємних виробництв, допомагає реалізувати інтелектуальний потенціал країни на світовому ринку.

Специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов. Реалізація економічного потенціалу країни на світовому ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих умов країн, а й особливостям природно-географічного положення. Завдяки зовнішньоекономічним зв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному, рекреаційному напрямках, що дозволяє їм отримати значні валютні надходження (Швейцарія, Італія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення країни дає можливість їй отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію (Польща, країни Прибалтики).

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Отже, необхідність існування зовнішньоекономічних зв'язків обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні учасниці, вдовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості. Тому класики економічної літератури дають наступне визначення: зовнішні зв’язки держави − це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.

До суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків відносять виробників і споживачів, підприємців та найманих працівників, банкірів і торговців, власників позичкового капіталу та власників цінних паперів і т. д., які ведуть співпрацю з іноземними суб’єктами господарювання.

Слід чітко розрізняти поняття виду та форми зовнішньоекономічних зв’язків, які здійснює підприємство.

Вид зовнішньоекономічних зв’язків – це сукупність зв’язків, об’єднаних однією ознакою, наприклад напрямком товарного потоку і структурною ознакою. Класифікаційна ознака, пов’язана з напрямком товарного потоку визначає рух товарів (послуги, роботи) з однієї країни в іншу. За цією ознакою ЗЕЗ поділяються на експорті та імпорті.

Структурна ознака класифікації ЗЕЗ визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні.



Форма зв’язку – це засіб існування певного виду зв’язку, зовнішній прояв сутності будь-якого конкретного зв’язку. До форм зовнішньоекономічних зв’язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо….

Загалом зовнішньоекономічні зв’язки України можна розглядати за такими ознаками (рис. 1.1.1):



  • за змістом, характером, предметами обміну: політичні, економічні (торгові, інвестиційні, науково-технічні, кредитно-фінансові, туристичні…), наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян;

  • за часовою тривалістю: тимчасові, довготривалі, постійні та епізодичні;

  • за територією: з країнами Європи, Азії, Америки тощо;

  • за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру.




Рис.1.1.1. Зовнішні зв’язки України

Різноманітними є функції світових зв'язків України. Вони покликані сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з метою зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволенню особистих потреб громадян.

У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та iнтенсифiкацiї економіки, оскільки оволодівати найновішими досягненнями науки й техніки без iнтенсивного обмiну результатами наукових досліджень, рiзноманiтними товарами й послугами ознака нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час i темпи розвитку.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть дaє змогу прискорювати науково-технiчний прогрес завдяки органiзацiї спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою галузей i виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнiшньо-економiчнi зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.



1.3. Міжнародний поділ праці в розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

Міжнародний поділ праці – об’єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями та розвитку виробничого науково-технічного, товарного і іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від їх економічної розвиненості та характеру суспільного ладу. Саме МПП є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах усієї планети.

МПП – це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Міжнародний поділ праці можна визначити як важливий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, що спирається на економічно вигідну спеціалізацію сфер виробництва (видобувна і обробна промисловість, сільське господарство та ін.) на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними у певних кількісних і якісних співвідношеннях. У цьому випадку територіальна міжнародна спеціалізація окремих країн значною мірою визначається наявністю сприятливих природно-кліматичних умов; МПП має прояв у розподілі країн експортерів на індустріальні, сировинні, аграрні. В даному сенсі має місце загальний тип МПП. Виділяють ще частковий та одиничний типи МПП. Частковий – припускає спеціалізацію на певних окремих галузях виробництва, видах готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами. Для цього типу МПП характерний більш високий рівень диверсифікованості виробництва й експорту. Одиничний МПП – спеціалізація різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів і компонентів продукції на технологічних стадіях промислового виробництва.

Різного роду спеціалізація виробництва національних економік веде до розбудови і налагодження зовнішньоекономічних зв’язків, що забезпечує взаємозв’язок цих процесів.

Місце та роль будь-якої країни у МПП залежить від рівня і динаміки руху національної економіки; ступеня її відкритості та залучення в МПП; прогресивності та розвиненості ЗЕЗ; уміння національної економіки адаптуватися до умов міжнародного господарського життя й одночасно впливати на них у бажаному напрямку.

Основним спонукальним мотивом МПП для всіх країн світу, незалежно від соціальних і економічних відмінностей є їх прагнення до одержання економічних вигод від участі в МПП. До числа загальнолюдських спонукальних мотивів до участі в МПП, використання його можливостей відноситься необхідність вирішення глобальних проблем людства спільними зусиллями всіх країн світу.

Під впливом МПП торгові зв’язки між країнами ускладнюються та збагачуються, все більше переростаючи в комплексну систему світогосподарських зв’язків, у якій торгівля в традиційному її розумінні хоч і продовжує займати провідне місце, проте поступово починає втрачати своє значення. Зовнішньоекономічна сфера світового господарства має в наш час складну структуру. Вона включає міжнародну торгівлю, міжнародну спеціалізацію та кооперацію виробництва, науково-технічне співробітництво, міжнародні організації, різного роду послуги, які є формами прояву МПП і його елементами.

Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму МПП між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби.

З розвитком МПП в МСВ виникли такі поняття, як "міжнародно-спеціалізована галузь" та "міжнародноспеціалізована продукція". Перша з них (міжнародноспеціалізована галузь) характеризує ті галузі, які беруть найактивнішу участь в МПП. Для них характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.



Міжнародноспеціалізована продукція – це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:



  • коефіцієнт відносної експортної спеціалізації:

, (1.2.1)

де Еk − питома вага товару в експорті країни;



Ec − питома вага товару в світовому експорті.

Якщо Еk>1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалзованими;



  • експортна квота у виробництві галузі:

, (1.2.2.)

де Е − обсяг експорту за даний період;



Obn − обсяг внутрішнього виробництва за той же період.

Експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни.

Міру участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності, t:

, (1.2.3.)

де t — річний експорт;



І − річний імпорт;

Р − річний валовий внутрішній продукт.

Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тобто об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.

У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:

1) здійснення спільних програм;

2) договірна спеціалізація;

3) створення спільних підприємств.

Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у, двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.

Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками — учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.

Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпоширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.

Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери спів­робітництва, головними серед яких є:

а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);

б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;

в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.

Загалом сучасний етап розвитку МПП характеризується:

— розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює індустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

— поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічниних знань та інформації;

— інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг із виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

— загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Що стосується України в коопераційному співтоваристві із західними країнами, то його масштаби незначні, що зумовлено такими причинами: недооцінкою в минулому цієї форми ділового спілкування, невідпрацьованістю правових, організаційно-економічних і валютно-фінансових аспектів співробітництва, а також відсутністю глибокої зацікавленості західних підприємств щодо України.

Для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства.

Організаційно-економічні чинники включення України в систему сучасного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнародних економічних зв'язків.

Отже, активна участь будь-якої країни у МПП при розгалуженій системі зовнішньоекономічних зв’язків, що опосередковують міждержавні потоки матеріальних та фінансових ресурсів, уже давно стали неодмінними умовами економічного прогресу. Зовнішньоекономічні зв’язки стають постійними, коли виникає міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн у виробництві будь-яких товарів та послуг з метою їх реалізації в інших країнах, адже розподіл праці є основою подальшого обміну її результатами.
1.3. Передумови розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України

Незалежна Україна проводить курс на поступове входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак інтеграція України в систему світових господарських зв’язків є досить складною. Складнощі полягають у тому, що, з одного боку, країни з економікою ринкового типу розвивалися постійно на основі приватної власності, сформували відповідно до своїх потреб національні самодостатні господарські механізми, встановили і збалансували зв'язки з іншими країнами. З іншого боку, господарство України практично було відірване від економіки країн ринкового типу, його було сформовано на основі суспільної власності, воно мало відповідний механізм управління, виробництва і розподілу. Для того, щоб інтегрувати економіку України в систему світової економіки, необхідні час і переорієнтація її відповідно до вимог, які ставлять передумови такої інтеграції.

До таких політико-правових передумов належать:


  1. політичне визнання України. Проголошення Україною своєї політичної незалежності знайшло підтримку світової громадськості, її визнали як самостійну незалежну державу, понад сто країн світу встановили з нею дипломатичні зв'язки. Україна стала повноправним потенційним суб'єктом у системі міжнародних політичних та інших зв'язків і сама визначає свій політичний курс. Це дає можливість проводити їй свою зовнішню політику в інтересах взаємного розвитку па основі партнерства і співробітництва з іншими країнами;

  2. забезпечення територіальної цілісності. У Конституції України зазначено, що територія України є недоторканою і неподільною. Водночас уряд України підтримує політику недоторканості кордонів усіх інших країн світу, не має територіальних претензій до своїх сусідів і не визнає територіальних претензій з їх сторони. Свою зовнішню політику країна формує на основі загальноприйнятих у світовому співтоваристві угод і принципів, що дає можливість брати участь у світових інтеграційних процесах;

  3. створення адекватної системи національної безпеки;

  4. побудова демократичної держави. Світові господарські зв'язки розвиваються на демократичних засадах свободи підприємництва, переміщення капіталів і всіх видів ресурсів. Україна проголосила себе демократичною державою і поступово проводить політику демократизації в усіх сферах суспільного життя;

  5. безумовне виконання міжнародних зобов'язань. Економічні інтеграційні процеси відбуваються па основі взаємовигідних інтересів у розвитку національних економік. Останні можуть розвиватися ефективно, якщо ґрунтуються на теорії економічно вільної людини, її прав і свобод, забезпеченні вільного підприємництва;

6) участь у глобальних і регіональних політичних процесах. Економічна інтеграція тісно пов'язана з політичними процесами глобального і регіонального характеру, в яких дотримано принципів підпорядкованості. Участь у таких процесах зближує політичні погляди учасників на вирішення економічних проблем, зокрема на інтеграцію;

7) формування відповідного законодавства і опрацювання ефективних механізмів його виконання. Особливу роль у посиленні інтеграційних процесів відіграє відповідне законодавство, що посилює чи послаблює як внутрішні, так і зовнішні зв'язки національної економіки. Національні законодавчі акти повинні сприяти співробітництву країн, що вступають у міжнаціональні господарські зв'язки, забезпечувати вільний рух капіталів, товарів як з країни, так і в країну.



Тому для входження України в світову економічну систему їй необхідне виконання таких економічних передумов:

  1. забезпечення економічної її інституційної підтримки національного суверенітету, тобто формування самодостатньої економічної системи, здатної функціонувати для забезпечення потреб свого суспільства. Економічна система повинна бути гнучкою, здатною адаптуватися до вимог інтеграційних світових господарських зв'язків і водночас відстоювати національний суверенітет. Крім того, згадана передумова передбачає розвиток мережі національних інститутів владного і господарського характеру, які забезпечували б самостійність країни у міжнародних господарських зв'язках;

  2. проведення оцінки економічного потенціалу і визначення напрямків структурної перебудови. Ця передумова визначає предмет входження України в систему світової економіки, готовність господарської системи включитися в міжгосподарські зв'язки, визначити напрямки структурної перебудови виробництва;

  3. розробка і забезпечення реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення. Для входження української економіки у світову систему необхідно проводити політику ринкових реформ, тобто переходу від жорсткого державного управління господарством до вільного підприємництва суб'єктів виробництва, до лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків виробників тощо. При цьому ринкові реформи передбачають роздержавлення засобів виробництва та їх приватизацію, створення стимулів до ефективного виробництва і підвищення якості продукції, до зниження збитковості виробництва, підвищення його прибутковості, забезпечення соціального захисту тим верствам населення, які цього потребують. Співвідношення між приватними і неприватними видами власності повинно бути таким, щоб забезпечити високоефективне функціонування всього господарського механізму, зокрема фінансово-кредитну й інвестиційну діяльність, зростання продуктивності і підвищення якості продукції, оновлення основних фондів і технологій;

  4. оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортної стратегії адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Особливе значення в зовнішньоекономічній діяльності будь-якої країни має її експортний потенціал, тобто наявність у національній економіці виробництва, продукція чи послуги якого є предметом експорту. Світова практика доводить, що експорт готових виробів, надання послуг наукового характеру, вивезення «ноу-хау», інвестицій сприяє завоюванню провідних позицій на світових ринках. Вивезення ж сировинних та енергетичних ресурсів завжди ставить країну в залежність від більш розвинених держав. На стан національної економіки в цілому також впливає експортно-імпортний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів та їх структурою. Якщо товарів більше вивозиться, ніж ввозиться, то це сприятливо впливає на загальноекономічну і соціальну ситуацію в країні. Така країна не переживає надмірних криз та соціальних напружень, відзначається загальносуспільною стабільністю і особливо-фінансового. Для здійснення позитивної для національної економіки зовнішньоекономічної діяльності необхідно створити гнучкий механізм регулювання насамперед її фінансово-кредитних і валютних відносин;

  1. зміцнення національної грошової одиниці з її включенням у систему міжнародних розрахунків. Повноцінною незалежна національна економіка вважається за наявності в ній міцної національної грошової одиниці. У свою чергу, національна грошова одиниця може зміцнитися за умови високоефективної національної економіки, в якій повинні бути зацікавлені держава й окремі виробники. Сприятливий вплив на розвиток як національної економіки в цілому, так і зовнішньоекономічної діяльності має включення національної грошової одиниці в систему міжнародних розрахунків, тобто забезпечення її конвертованості щодо валюти інших країн або функцій платежу на ринках світу;

  2. вирішення проблеми зовнішньої заборгованості. Відсутність зовнішніх боргів сприяє швидкому розвитку економічних і соціальних процесів всередині країни і в міжнародному співробітництві. Україна отримала у спадщину від колишнього СРСР зовнішніх боргів на суму близько 17 млрд. доларів США. Однак західні держави можуть зважитися на залучення України до системи світових господарських зв'язків, врахувавши потенційні можливості її економіки, позитивне ставлення до ринкових реформ, вирішення політичних проблем, пов'язаних із ядерним роззброєнням;

  3. формування почуття власної національної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності національних меншин України. Україні необхідно формувати свою державну ідеологію, з проведенням реформ в економіці виховувати покоління, здатне відстоювати власну національну гідність, пишатися своїм суспільством.

У розвитку зовнішньоекономічних зв'язків визначальним є рівень мобільності капіталів, ресурсів, товарів, робочої сили. Швидкість їх руху, зниження витрат на переміщення визначають престиж на світових ринках тієї країни, яка зуміє їх забезпечити, вказуючи на вигідність співробітництва з нею.

Для розвитку національної економіки та її надходження до світової економічної системи недостатньо мати відповідний виробничий потенціал. Для цього необхідна розвинена виробнича і соціальна інфраструктура, яка б відповідала світовим зразкам. Тому для плідного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків необхідно забезпечити такі інфраструктурні передумови:



  1. розвиток транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави. До таких комунікацій належать національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації, сервісне обслуговування транспортних перевезень. В Україні достатньо розвинені транспортні комунікації, але необхідно провести їх демонополізацію та постійно підвищувати їх якість, зокрема підтримувати належний стан транспортних засобів, сервісного обслуговування тощо;

  2. розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з їх включенням до міжнародних систем. Для розвитку системи світових господарських зв'язків надзвичайно важливого значення набуває інформаційне забезпечення. Україна хоч повільно, але розвиває свою систему інформатики.



1.4. Економічне співробітництво України з країнами світу

Основні напрями розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені з такими країнами:



Країни СНД і Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн мають розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

• поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

• забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;

• забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчизняних товарів (продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машин, устаткування) на ринках країн СНД і Балтії; збільшення ступеня інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної реалізації режиму вільної торгівлі та посилення через ці зв'язки торговельно-економічних відносин з країнами Центральної і Північної Європи.



Країни Європейського Союзу

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний та історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекомічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю. Основними пріоритетами мають стати:

• трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;

• гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Країни «Великої сімки»

Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун, руди, феросплави, олійне насіння, одяг, продукти неорганічної хімії; а в Україну Великобританія постачає рiзнi машини, нафтопродукти, парфуми i продукцію косметики, фармацевтичні продукти.

До Франції з України вивозиться одяг, олійне насіння, руди, органічні хімічні сполуки, білкові речовини, а з Франції в Україну – авiацiйнi та космічні апарати, автобусні двигуни, котли, обладнання та механічні припади, фармацевтичні продукти.

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

Країни Центральної Європи.

Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами цього регіону (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Македонія, Словенія, Албанія обумовлені необхідністю співпраці між ними з подальшим створенням зон вільної торгівлі з найбільш розвинутими країнами регіону, насамперед з країнами Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі.

У структypi ввозу в цi країни переважає продукція галузей важкої індустрії: руда, чорнi метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості, тепловози, бульдозери, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо. Тривалий час експортується донецьке вугілля (щорiчнi поставки 3-5 млн. т), що визначається попитом на нього в ряді капiталiстичних держав (Італії Франції, Єгипті).

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та інші; самородну сірку – в Чехію, Словаччину, Угорщину, Румунію.

Серед імпортних товарів до України з цих країн можна визначити машини, верстати, комплексне промислове устаткування для хімічної, меблевої i харчової промисловості, прилади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомашини, побутові електроприлади, медикаменти тощо.

Зовнішньоекономічна політика України стосовно цієї групи країн повинна передовсім передбачити відновлення таких пріоритетів:

• ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації, кооперування, зокрема у металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості;

• раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем розроблення нових матеріалів і технологій, біотехнологій, проблем фізики низьких температур, ядерної фізики тощо.

Перспективним напрямом співробітництва має стати участь у вільних конференціях, програмах.

Країни Чорноморської зони економічного співробітництва (ЧЕС)

Крім країн зони ЧЕС, що входять до СНД та ЄС, Україна активно співпрацює з Туреччиною з метою виходу на ринки країн Близького Сходу для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту для легкої промисловості.

Завдання зовнішньої економічної політики України стосовно Болгарії та Румунії переважно зберігатимуться згідно з визначеними завданнями щодо відносин з країнами Центральної Європи.

Крім того, співробітництво з Болгарією та Румунією матиме важливе значення для розвитку придунайської торгівлі.

Серед заходів, що сприятимуть створенню передумов для плідного співробітництва в рамках ЧЕС є такі, як подолання або зниження митних бар'єрів, укладення міждержавних угод про режим прибережної торгівлі, створення багатосторонньої системи розрахунків з використанням спільного міждержавного банку відповідних країн, створення ряду прибережних спеціальних (вільних) локальних економічних зон.

Країни Близького та Середнього Сходу

Активізація економічних стосунків з Ліваном, Кувейтом, Туреччиною, Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та іншими країнами регіону має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітничати у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами.



Індія, Китай

Індія та Китай є одним із головних суб'єктів міжнародної торгівлі для України. Але подальше збільшення масштабів торгових операцій повинно доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості – з Індії, а також науково-технічного потенціалу України. Необхідним є пошук резервів для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій на взаємовигідній основі, насамперед для реконструкції об'єктів, споруджених за часів колишнього СРСР. 3 Китаєм Україна підписала низку міжнародних угод про співробітництво в галузі металургії, енергетики, освоєння космічного простору. Ще багато років наша космічна продукція буде конкурентоспроможною на китайському ринку. Торговельний оборот між Україною i Китаєм у перспективі може становити 2-3 млрд. дол. США.



Бразилія, Аргентина, Чілі та інші країни Латинської Америки

Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамериканського континенту існували розгалужені економічні зв'язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об'єктів). Надалі потрібно поновити і розширити зв'язки, що існували раніше, для просування українських товарів на латиноамериканському ринку. Враховуючи заінтересованість Аргентини, Бразилії, Чілі в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі.



Інші країни

Серед інших країн світу Україна співпрацює і розширює економічні зв'язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.) і Західної Африки (зокрема, Гвінейською Республікою), з іншими арабськими державами Середземномор'я, а також з Ізраїлем.

Набуватимуть подальшого розвитку економічні зв'язки з Мексикою, з нафтовидобувними країнами − Індонезією, Брунеєм, Нігерією, Південно-Африканською Республікою.

Україна бере участь в економiчному спiвробiтництвi також з країнами, що розвиваються. Традицiйнi товари експорту кpaїн, що розвиваються, − бавовна, джут, вовна, apaxic, рис, оливкова олiя, натуральний каучук, какао − боби, кава, цитрусовi, тютюн та iн. Україна ж вивозить до цих кpaїн машини та промислове устаткування. Так, вантажні автомобілі Кременчуцького заводу поставляються до Iндії, Латинської Америки, на Близький Схiд; помпи iз Сумського заводу − до Iндiї, Пакистану, Сирiї; машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських i латиноамериканських кpaїн виготовляють з урахуванням їx роботи в умовах тропічного клімату.

Ocтaннім часом право на здійснення зовнiшньоекономiчних операцій надано окремим підприємствам i організаціям, що сприяло підвищенню активності у зовнішньоекономічній сфері. Зареєстровано більш як 30 тис. учасників зовнішньоекономічних зв’язків.

В економічних зв'язках України iз зарубіжними державами важливу роль виконує науково-технічне співробітництво (торгівля патентами, лiцензiями, технічним досвідом «ноу-хау» тощо), яке сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню у практику найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації i механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Науково-технічне спiвробiтництво здійснюється у формах: матерiальнiй, тобто через обмін продукцією, насамперед наукоємною, створеною за найновішими технологіями; нематерiальнiй − у виглядi креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.; послуг фахівців i технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Науково-технічне кооперування мiж фірмами здійснюється у формі консалтингу (технічного консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового i науково-дослідного устаткування).

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних зв'язків України пов'язані з реалізацією її економічних інтересів з проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності української продукції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей, захистом прав і законних інтересів України, вітчизняних та зарубіжних суб'єктів господарської діяльності, проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави, основні теоретичні аспекти якої будемо розглядати в наступних темах.


Питання на семінарське заняття:

  1. Історичний аспект і фактори розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

  2. Характеристика основних моделей міжнародного поділу праці: теорія абсолютних переваг А. Сміта; теорія порівняльних переваг Д. Рікардо; модель Хекшера-Оліна-Самуельсона; парадокс Леонтьєва.

  3. Відкрита економіка України в системі зовнішньоекономічних зв’язків.

  4. Об’єкти, суб’єкти та форми зовнішньоекономічної діяльності України.


Питання на самостійне опрацювання:

  1. Конкуренція в сучасній ринковій економіці.

  2. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

  3. Світові ціни як форма реалізації інтернаціональної вартості.

  4. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.


Перелік реферативних повідомлень:

  1. Зовнішньоекономічні зв’язки України з розвинутими країнами світу.

  2. Факторні передумови розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

  3. Сучасна трансформація міжнародного поділу праці та перспективи участі України у світогосподарських процесах.

  4. Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв'язків.

  5. Проблеми інтеграції України в світогосподарські зв’язки.

  6. Глобальні і регіональні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

  7. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України.

  8. Оцінка розвитку зовнішньоекономічних зв’язків в системі відкритої економіки України.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка