Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів полтава 2004



Сторінка3/8
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Протокол № 1


Експериментатор: Вигадай і розкажи будь-яку казку.

Оля Г. (6 р. 1 міс.). Одного разу ввечері Саша ніяк не міг заснути. Він довго лежав у ліжку і про щось думав. І раптом з-за шафи почулося шарудіння. Саша піднявся з ліжка і підійшов до шафи. В шафі сидів їжачок. Саша взяв їжачка і закутав його в рушник. Настав ранок. Саша прокинувся, а їжачка в рушничку вже немає. Він вже втік.

Протокол № 2


Експериментатор: Брат і сестра залишились самі вдома. Хлопчик випадково зачепив чашку. Вона впала і розбилась. Прийшли батьки і запитали: “Хто це скоїв?”. Тоді хлопчик відповів...

  1. Артем Н. (6 р. 7 міс.): Він сказав, що це я.

Експериментатор: Чому він так вчинив?

Артем: Тому що треба говорити правду. А тоді, якщо б він сказав неправду, покарали б сестру.

  1. Катя П. (6 р. 6 міс.): Я, я, я! Він тремтів від страху, але все одно сказав правду.

Експериментатор: Чому він так вчинив?

Катя: Тому що обманювати не можна!

  1. Леся К. (6 р.): Сказав, що не розбивав.

Експериментатор: Чому він так вчинив?

Леся: Боїться, що тато буде сваритися.

Л і т е р а т у р а :

  1. Детская литература. Учебн. пособ. для учащихся педагогических училищ/ Под ред. Зубаревой Е. – 1989.

  2. Макаренко А.С. Книга для родителей. – К., 1987. – С.123-168.

  3. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. – М., 1986.

  4. Свердлов О.Г. Діалоги про виховання. Книга для батьків. – К., 1985.

  5. Титаренко В.Н. Нравственное воспитание в семье// Культура семейных отношений. – М., 1985.

Питання для самоконтролю:

  1. Знаючи меланізм і компоненти морального виховання (моральні знання й уявлення, мотиви, почуття і ставлення, навички і звички, вчинки і поведінка), спробуйте пояснити, що відбудеться з моральною якістю при виключенні одного з компонентів. Чи можна замінити його іншим компонентом?

  2. Доведіть на конкретних прикладах залежність змісту моральних правил і норм від різних умов. Спробуйте знайти пояснення розбіжностям у змісті.

  3. Назвіть види літературної творчості для дітей.


Тема 8.

Методика трудового виховання дитини в сім’ї

Теоретичні питання :

Вікові можливості дітей щодо виконання певних видів трудової діяльності та формування трудових навичок. Зміст трудових навичок і видів трудової діяльності дошкільників.

Практичні завдання :

  1. Укладання переліків трудових навичок дітей різних вікових груп.

  2. Здійснення цілеспрямованого педагогічного спостере­ження за дошкільником у процесі трудової діяльності. Укладання протоколу спостереження.

Методичні рекомендації до виконання практичного завдання 2.

І. Вимоги до написання протоколу спостереження:

  1. Вказати вид діяльності, в процесі якої проводиться спостереження (ігрова, трудова, побутова, навчальна).

  2. Зазначити ім’я, прізвище дитини та її точний вік (роки, місяці життя).

  3. Здійснити “фотографічний” запис:

    1. усіх висловлювань дитини в прямій мові без виправлення помилок;

    2. інтонації, сили голосу, емоцій, дій дитини (в дужках);

    3. фіксувати у протоколі висловлювання дорослих та інших дітей, які контактують з дитиною;

    4. зазначити дії та емоції оточуючих, які викликають певні реакції дитини.

  4. Сформулювати висновки.

ІІ. Зразок протоколу спостереження:

Протокол № 1

Спостереження за трудовою діяльністю


Свєта В. (6 р. 1 міс.) і Аня П. (6 р. 4 міс.) мають іграшки

Свєта (звертаючись до Ані): Не бризкай на підлогу!

Аня не звертає уваги, миє під краном мішку.



Вихователь (заходить до дівчат): Молодець, Аня! Добре змиваєш мило з іграшок.

Аня усміхається, повертається до вихователя. Свєта дивиться на роботу Ані, бере вже помиту іграшку і ще раз споліскує. Дивиться на вихователя.



Вихователь(звертається до Ані): Не кидай іграшки в таз, а клади їх акуратно, інакше розіб’єш тарілочки.

Свєта (звертається до вихователя): Вона завжди кидає іграшки.

Л і т е р а т у р а :

    1. Макаренко А.С. Книга для родителей. – К.: Рад шк., 1987. – С.64-87

    2. Максименко С.Д., Бех І.Д. Трудове виховання в сім’ї. – К., 1983.-125 с.

    3. Маркова Т.А. Воспитание трудолюбия у дошкольника. – М., 1991. – с.24-37.

    4. Никитин Б.П., Никитина Л.А. Мы, наши дети и внуки. – М., 1989. – 214с.

Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть основні відзнаки праці дитини від праці дорослого.

  2. Розкрийте зміст (види) праці дітей у відповідності до окремих періодів дошкільного дитинства.

  3. Перелічіть форми організації праці дошкільників та конкретизуйте їх зміст відповідно вікових груп дітей.

  4. А.С. Макаренко вважав за правило, що праця не може використовуватися як покарання.. Спробуйте спрогнозувати, як може вплинути на формування особистості дитини недотримання цього правила

Тема 9.

Естетичний розвиток дитини та методика організації

дитячих свят вдома

Теоретичні питання :

Значення дитячих свят у розвитку дитини. Завдання та роль гувернера в організації дитячих свят, методика їх організації.

Почуття радості, позитивні емоції впливають на фізичне здоров’я дитини. Якщо дитина росте в атмосфері радості, вона стає більш стійкою до неприємностей та несподіванок, менше підвладна стресам і розчаруванням. Родинні свята мають всі можливості для:



  • розумового виховання дитини - участь у вікторинах, конкурсах, планування свята разом з дорослими, розгадування загадок, задач тощо;

  • трудового виховання – підготовка оселі до свята, святкового столу, виготовлення прикрас, привітань, подарунків;

  • естетичного виховання – діти малюють, співають, танцюють, беріть участь в інсценівках, слухають музику, прикрашають дім;

  • морального виховання – піклування про інших, зміцнення дружніх стосунків з рідними, однолітками, взаємодопомога, виховання культури взаємостосунків, вміння радіти за іншого тощо;

  • фізичного виховання – спортивні змагання, рухливі ігри.

Розглянемо особливості організації дитячого свята вдома на прикладі Дня народження дитини. З власним днем народження у дитини пов’язані найяскравіші почуття, очікування, спогади. Він асоціюється із фотографуванням, вимірюванням зросту, з тим, що дитина стала дорослішою ще на один рік, що дуже багато важить у дитинстві. Завдання гувернера – продумати та добре організувати свято для дитини, наповнити його багатим змістом.

Організація домашнього дитячого свята містить кілька етапів:



І. Підготовка до свята. Проводиться у трьох напрямках:

  • Створення й підтримання святкового настрою.

  • Планування свята – обов’язково разом з дитиною, обговорення на сімейній раді програми, кількості гостей, святкового меню.

  • Власне підготовка до свята. Бажано власноруч зробити письмові запрошення кожній дитині, у якому слід вказати причину свята, головного винуватця свята, дату свята, час початку і закінчення, місце проведення, святковий стіл, імена батьків, адресу, номер телефону. Запрошувати всіх дітей краще одночасно та за кілька днів до свята. У підготовку до свята входить і його оформлення – квіти, сюрпризи, плакати-вітання, гірлянди, повітряні кульки, прапорці тощо. Діти повинні приймати посильну участь у підготовці свята.

Святкувати дні народження слід з урахуванням вікових особливостей дитини. При цьому необхідно пам’ятати, що діти до 5-ти років швидко втомлюються, не здатні довго фіксувати увагу на одноманітній діяльності, тому буде доцільним час від часі проводити рухливі ігри. Участь дітей цього віку у підготовці свята мінімальна, символічна. У дітей 5-7 років і старших увага більш розвинута, тому їм можна запропонувати настільні ігри, інтелектуальні задачі, конкурси, вікторини. Такі діти беруть більш активну участь в організації свята. Дорослі, які влаштовують дитяче свято, повинні подбати про подарунки і призи для всіх дітей – гостей свята. Оскільки діти будуть брати участь у різних змаганнях, іграх вікторинах, їм буде приємно отримати приз або подарунок, який буде нагадувати про свято. При цьому слід подбати, щоб жодна дитина не залишилася без уваги.

ІІ. Зустріч гостей. Відчиняє двері і зустрічає гостей сама дитина – господар свята. Дорослим слід допомогти дитині зустріти гостей, запропонувати розваги тим, хто прийшов раніше.

ІІІ. Безпосереднє проведення свята. Має такі етапи:

  • Розважально-ігровий. Проводиться за попередньо укладеною програмою, в якій передбачено місце для ігор, танців тощо. Керівництво дітьми при цьому повинно бути опосередкованим. Важливо дати дитині відчути свою самостійність. Ні в якому разі не карати її при гостях. Час на ігри, танці, концерт визначається заздалегідь. Важливо, щоб усі діти приймали участь у святі. Перед застіллям можна проводити рухливі ігри, після нього – більш спокійні. Слід добирати такі ігри, в яких не обмежується кількість учасників.

  • Святковий стіл. Страви повинні відповідати вікові дітей, при цьому слід врахувати особливості здоров’я запрошених дітей. Для кожної дитини відвести за столом місце, позначивши його карткою з малюнком або ім’ям дитини (з урахуванням віку).

  • Заключний етап свята. Важливо завершити свято так, щоб зберегти святковий настрій дітей (спільна прогулянка, відвідування цирку, катання на санчатах, ліплення снігової баби, катання на каруселях тощо). Діти не люблять йти з гостей. Саме усвідомлення того, що свято закінчилося, дуже засмучує їх. Приблизно за 15-20 хвилин до закінчення свята потрібно припинити рухливі ігри для того, щоб діти заспокоїлися (почитати казку, провести словесні ігри, загадки). Свято можна завершити врученням нагород. Всі діти повинні піти з гостей одночасно. Можна провести дітей додому по ланцюжку.

Коли гості розійдуться, дорослі повинні побути певний час з дитиною, обговорити ті моменти свята, які найбільше запам’яталися, надати дитині можливість ще раз відчути радість свята.

Підготовка до свята, очікування гостей, саме свято приємне, але велике навантаження на психіку дитини, тому слід заспокоїти дитину, вкласти її спати, деякий час побути біля неї.

Важливим виховним моментом є участь дитини у прибиранні оселі після свята, навіть найменша, символічна, при цьому дитина повинна відчути задоволення від спільної праці з дорослими.

Практичні завдання :


  1. Доповідь: “Види дозвілля дітей у сім’ї та вимоги до їх організації”

  2. Укладання методичної розробки домашнього дитячого свята

Л і т е р а т у р а :

    1. Дюки М. Все о детской вечеринке. – М., 1996.

    2. Извекова Н.А., Латов Н.В. Праздник в семье. – М., 1989.

    3. Исаенко В.П. Праздники в нашем доме. – М., 1992.

    4. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учебное пособие. – М.: ”Академия”, 1998..

    5. Михайлова М.А. Детские праздники, игры, забавы. – Ярославль, 1997.

Питання для самоконтролю:

  1. Охарактеризуйте форми естетичного виховання, які може використовувати гувернер в індивідуальній роботі з дитиною

  2. Подумайте, як можна визначити схильність вихованця до тих чи інших видів художньої діяльності.

  3. Обґрунтуйте значення дитячих свят для розвитку особистості вихованця.

  4. Як ви вважаєте, яких помилок найчастіше припускаються дорослі, організовуючи дитяче свято вдома?


Тема 10.

Методика загартовування та особливості фізичного виховання дітей різних категорій в домашніх умовах .

Теоретичні питання :

Вправи спортивного характеру для дітей. Правила безпеки у процесі занять фізкультурою. Основи оздоровлення дитини в домашніх умовах. Невідкладна допомога дитині при захворюваннях та допомога в екстремальних ситуаціях.

Особливості організму дошкільника потребують уважного відношення до його фізичного розвитку. Дитина росте – збільшується зріст, вага тіла, розвивається рухова активність. Важливою задачею вихователя є розвиток фізичних здібностей дитини – сили, спритності, витривалості.

Формування рухів, становлення рухової активності починається у дітей задовго до народження і продовжується на всіх етапах дошкільного дитинства. В перші п’ять років життя особливо активно проходить накопичення рухового досвіду.

Для нормального фізичного розвитку дітей необхідні спеціальні вправи, котрі зміцнюють слабі м’язи плечового поясу, тулуба, ніг. Щодня у всіх групах дитсадка проводиться ранкова гімнастика. Її ціль – створювати бадьорий, життєрадісний настрій у дітей, укріплювати здоров’я, розвивати фізичну силу. Ранкова гімнастика та заняття з фізкультури супроводжуються музикою, що позитивно впливає на емоційну сферу, сприяє доброму настрою протягом дня.

Велике місце у фізичному розвитку та вихованні дошкільників займають рухові ігри. Проводяться вони під час прогулянок, в перерві між заняттями. Рухові ігри обов’язково включаються в музичні заняття і спеціальні фізкультурні заняття.

Турбота про здоров'я дітей і фізичний розвиток тісно зв'язана і з вихованням у них любові до чистоти, охайності, порядку.

Розвиток рухів, виховання рухової активності здійснюється під час прогулянки. під час якої вони вчаться спостерігати явища природи, життя людей.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку тісно зв'язане з охороною їхнього життя і здоров'я. Правила по охороні життя і здоров'я дитини викладені в спеціальних інструкціях і методичних листах для дошкільних працівників. Ефективне фізичне виховання і розвиток дошкільників можливе при точному дотриманні режимних .Режим це твердо встановлений педагогічно і фізично обґрунтований розпорядок життя дітей, направлений на повноцінний фізичний і психічний розвиток кожної дитини. Для кожного віку дитини встановлюється свій режим, що відповідає особливостям вікового розвитку дітей.

Режим дня – це не просто регламентований час, а спеціально організоване життя дітей, що має оздоровче і виховне значення.

Велику роль в організації позитивного настрою дитини грає ранковий прийом.

Особливе місце в режимі життя дітей займають прогулянки. Крім оздоровчого значення прогулянки сприяють розвитку руху дитини, його фізичної активності. Перед прогулянкою вихователь пояснює дітям, які іграшки вони візьмуть з собою, у що будуть грати.

Після обіду в режимі дня сон. Багато дітей охоче сплять. Сон проводиться в добре провітреному, але не в холодному приміщенні.

Дитина одержує з зовнішнього світу дуже багато подразників, під впливом яких у його організмі виробляється здатність пристосовуватися до змінених умов життя без шкоди для здоров'я. Природно, загартований організм переносить краще коливання температури, вітер, дощ, а також зміну фізичного навантаження.

У загартованих дітей звичайно гарний апетит, спокійний сон, веселий настрій. Вони можуть довго знаходиться біля відкритого вікна, добре переносять обтирання й обливання холодною водою. У них рідко зустрічаються захворювання катаром верхніх дихальних шляхів, грипом, запалення легень і ревматизм. Крім того, вони рідше, ніж незагартовані, заражаються інфекційними хворобами.

Систематичне, тривале загартовування веде до утворення відповідних умовних рефлексів, за допомогою яких організм пристосовується до впливів зовнішнього середовища. При загартовуванні робота всіх систем організму перебудовується. Наприклад, при роздяганні дитини і підготовці до обтирання чи обливання прохолодною водою в неї змінюється подих, кровообіг, стан шкірного покриву, підвищується обмін речовин і різко збільшується вироблення тепла. Необхідно поступово привчати дитину до впливу різних температур. Інша умова при загартовуванні – систематичність. Великою помилкою буде, якщо батьки перервуть загартовування, наприклад, у зв'язку зі зміною погоди. Тоді вироблений рефлекс не закріпиться й усе прийдеться починати з початку. Коливання температур переноситься по-різному, тому потрібний індивідуальний підхід.

Загартовування повітрям проводиться у вигляді прогулянок, сну на відкритому повітрі, повітряних ванн. Прогулянки починати зі здоровою дитиною при температурі повітря не менше 10-12С. Тривалість перших прогулянок 15-20 хвилин, потім вони поступово подовжуються. При проведенні сну на повітрі, діти звичайно швидко засинають і міцно сплять. Удягати дитини потрібно відповідно до погоди. Важливо щоб тіло її не перегрівалося і не охолоджувалося.

Повітряні ванни з дітьми грудного віку починати з 1,5-2 місяців, на початку в кімнаті при температурі не нижче 20С. Роздягнену дитину покласти на 2-3 хв. на «пеленальний» стіл чи залишити в ліжечку, повторювати 2-3 рази в день.

Чим менше дитина, тим обережніше треба проводити загартовування водою. Для малят застосовують наступні процедури: обтирання, обливання, купання (з наступним зниженням температури води). Приступати до них можна тільки з дозволу лікаря. Обтирання допускаються з 2-3 місяців. Тіло обтирають м'якою рукавицею чи губкою, змочену в солоній воді (t води 36-37 С, 1 чайна ложка солі на склянку кип'яченої води). Роблять це послідовно протягом 1-2 хвилин. Поступово температура води знижується до 22 С. Діти люблять тупотіти ногами в тазу з водою.

Загартовування сонячними променями здійснюється шляхом прийому сонячних ванн. Під впливом променів гине величезна кількість хвороботворних мікробів. Тільки це потрібно робити з дозволу лікаря, тому що дія променів дуже сильна.

Різні форми загартовування дітей, особливо повітряні ванни і прогулянки, необхідно сполучити з різноманітними гімнастичними вправами, іграми, розвагами.

Для дітей дошкільного віку загартовування має те ж значення і ті ж правила застосування. Загартовування водою для дошкільників складається у використанні водяних процедур у вигляді умивання, ножних ванн, обтирання, душа і купання. Умивання обличчя, шиї, верхньої частини грудей і рук до ліктів проводять водою 24-22С з поступовим зниженням до 18-16С (старше 4 років можна 16-14С). Ножні ванни з поступовим зниженням температури води добре проводити так: дитина занурює ноги до гомілковостопних суглобів у таз з водою 36-34С; у перший день на 2-3 секунди, у другий 4-6 секунди, у третій 10-15 секунд. Після цього знижувати температуру води на 1С, проводити процедуру в такий же спосіб. Знижувати температуру води кожні 3-4 дня, довести її до 24-20С. Обтирання робиться так само як було описано для дітей ясельного віку. З 6 років можна привчати робити обтирання самостійно. Душ – більш сильна процедура ніж обтирання й обливання. При використанні душу наконечник потрібно розташовувати не нижче 40-50 см над головою дитини, щоб уникнути сильного тиску струменя води. Тривалість перебування під душем – 20-40 секунд при температурі повітря не менш 20-18С.

Групи дітей, які потребують фізичного загартування, та методика їх загартування.

Будь-яка хвороба, будь-яке відхилення у здоров’ї, у фізичному розвитку порушує нормальне життя дитини. Захворювання звичайно призводить до обмеження в рухах. А це важко переноситься дітьми: адже потреба в русі – одна з основних фізіологічних особливостей дитячого організму. Рухи сприяють правильному розвитку та формування дитини. Тому дітям з послабленим здоров’ям, які страждають якимось хронічним захворюванням, або перенесли його, фізкультура, яка правильно застосовується, зашкодити не може. Навпаки, вона необхідна їм, і не менше, ніж здоровим.

Так, гімнастика допомагає позбавитися від “круглої” спини, викривлень грудної клітки, від косолапості, плоскостопості. Фізичні вправи корисні і при яскраво вираженій слабкості м’язів та зв’язкового апарату, різноманітних порушеннях діяльності кишечнику та всім ослабленим дітям, які повільно поправляються після хвороби.

Значний ефект надає гімнастика у сполученні з масажем. Він особливо корисний малорухливим дітям, у яких спостерігається поганий апетит, в’ялість м’язів, ознаки рахіту та гіпотрофії.

Звільнення хворих дітей від занять фізичними вправами припустиме як тимчасова міра при гострих захворюваннях, що супроводжуються високою температурою та поганим самопочуттям. Не можна застосовувати гімнастику та масаж при гнійних та гострих запальних пошкодженнях шкіри (екзема), захворюваннях крові, кісток (остеомієліт), при туберкульозі кісток та суглобів, хворобах нирок та печінки, великих пупкових та пахових грижах і деяких інших хворобах. Фізичні вправи протипоказані дітям при важкому ступені рахіту (в період загострення), що не рідко супроводжується крихкістю та ламкістю кісток. У зв’язку з цим потрібно обов’язково радитися з лікарем. Багато спеціальних вправ допомагають не тільки лікувати, але й попереджувати хворобу, і використовуються з метою профілактики.

Потрібно звернути увагу на захворювання, що зустрічаються у дітей дошкільного віку, в попередженні та лікуванні яких мають важливе значення фізичні вправи. Це – порушення постави, плоскостопість, захворювання серця, легень, порушення обміну речовин та інше.

Рекомендовані, при окремих захворюваннях, спеціальні вправи мають використовуватися тільки у сполученні з загально розвиваючою фізичною культурою. При дозуванні вправ, визначенні ступеня важкості, при виробленні навиків сполучення дихання з рухами, особливо при захворюванні легень, потрібно враховувати вік та індивідуальні особливості тих, хто займається. Чим менший вік дітей, тим менше потрібно вимагати від них чіткості та чистоти у виконанні вправ. Невідповідність дозування вправ віку, стану здоров’я, силам дитини, а також порушення режиму занять і загального режиму дуже шкідливо для організму. Якщо у дитини з’явилося подразнення, погіршилося самопочуття, слід припинити заняття і показати її лікарю. У таких випадках краща за все допомагає відпочинок і впорядкування режиму. Поновлювати заняття потрібно починати вправами з мінімальним навантаженням.

Рахіт – хвороба, яка найчастіше зустрічається у дітей віком до 3 років, особливо у недоношених та ослаблених. При рахіті дитина звичайно погано спить, поганий апетит, потіє голова й буває подразнення шкіри. Такий стан майже завжди супроводжується вираженими змінами у нервовій системі.

У дитини, яка страждає рахітом, слабі м’язи, надутий живіт, в’яло працює серце. Внаслідок слабості м’язів легко виникає викривлення хребта і може бути рахітичний “горб”.

Застосування фізичних вправ з дітьми, у яких є ознаки рахіту, потребують великої обережності. Не можна використовувати вправи, до виконання яких їхній нервово-м’язовий апарат ще не підготовлений. В період загострення хвороби потрібно зменшити “дозу” гімнастики в порівнянні з загальним масажем. Масаж корисний у всі періоди хвороби; лікувальна ж гімнастика протипоказана через здатність до переломів.

Для профілактики викривлень під час хвороби рекомендується часто класти дитину (кожні 40-60 хвилин, але не раніше 30-40 хвилин після їжі) на живіт, краще за все на твердий щит, покладений у ліжко. Корисно лежання по 3-5 разів на день, починаючи з 3-4 хв і доходячи до 8-10, на спеціальному валику з піском, який ставиться під груди на рівні ліктьових суглобів. Слід особливу увагу приділяти укріпленню м’язів живота і спини, та дихальним вправам.

Деякі батьки, діти яких мають вроджені пороки серця, намагаються захистити їх від фізичних навантажень, особливо від фізичних вправ. Але повний спокій негативно відбивається на таких дітях. Вони потребують спеціальних вправ у вигляді лікувальної гімнастики вдома та у кабінетах лікувальної фізкультури поліклінік.

Обережне, розумне тренування з дуже невеликим навантаженням сприятиме пристосуванню серцево-судинної системи до навколишніх обставин.

Від умілого догляду за дитиною, організації правильного рухового режиму, потрібного підбору фізичних вправ залежить подальше її здоров’я. Все це має сполучатися з повноцінним харчуванням, перебуванням на повітрі та розумним загартуванням.



Якщо дитина перебуває в лікарні, лікувальною гімнастикою займаються інструктори ЛФК. Та після виписки цим мають займатися батьки. Розроблені спеціальні комплекси вправ, які звичайно включають 8-11 рухів: 3-4 для рук, 3-4 для ніг та 2-3 для тулуба. Після найважчих вправ обов’язковий відпочинок по 30-40 секунд (краще сидячи). Можна давати вправи з гімнастичною палкою, обручем чи м’ячем. Темп виконання - повільний та середній; кількість повторень – від 4-6 до 8-10 разів. Заняття краще проводити вранці до сніданку, або не раніше ніж через годину після нього. Під час вправ потрібно слідкувати за диханням (не задержувати його); ні в якому разі не можна допускати напруження та навантаження.
Комплекси вправ

№1 – вихідне положення - сидячи:

  1. Піднімання ніг, не відриваючи пальців від полу. Обпираючись на спинку стільця і держачись за сидіння, підняти ноги вище, не відриваючи пальців від полу. Дихання довільне. Темп середній. Повторити 10-12 раз.

  2. Повороти тулуба. Повертаючись наліво і направо, робити хлопки долонями збоку тулуба. Дихання довільне. Темп середній. Повторити 3-5 разів у кожну сторону.

№2 – вихідне положення - сидячи:

  1. Переступання. Обпираючись руками на сидіння стільця, переступати ногами по полу протягом 20-30 секунд. Дихання довільне. Темп середній.

  2. “Насос”. Нахилити тулуб вліво і вправо, сковзаючи долонями вздовж тулуба. Дихання довільне. Темп середній. Повторити 3-5 разів у кожну сторону.

№3 – вихідне положення - стоячи:

  1. Ходьба. Ходити по кімнаті, високо піднімаючи коліна, протягом 30-40 секунд. Дихання довільне. Темп середній.

  2. “Насос”. Нахилятися вправо і вліво із сковзаючими рухами рук по тулубу. Дихання довільне. Темп середній. Повторити 5-8 раз в кожну сторону.

Невідкладна допомога дитині при захворюваннях та допомога в екстремальних ситуаціях.

Невідкладний стан

Симптоми

Перша допомога

Непритомність (запаморочення, втрата свідомості)

Слабкість, запаморо­чення голови, нудота, бліде обличчя, втрата свідо­мо­сті, рідкий пульс

  1. Якщо дитина сидить – на­гніть її, опустіть голову між коліна­ми; у ле­жачому положенні на спині – підні­міть ноги вище рівня серця, під­клавши під них декілька подушок для покращення притоку крові до моз­­ку. Розстебніть одяг на шиї, гру­дях, поясі; забез­печте доступ свіжого повітря у приміщення.. Виклич­те швидку допомогу.

























































































































































































































































































Судоми при високій температурі

Почервоніння шкіри, силь­­не потовиділення, дуже гарячий лоб. Закочу­вання очей, погляд спря­мований в одну крапку або косоокість. Посиніння обличчя (при затримці дихання). Ригідність (за­тве­р­діння м`язів та ви­ги­нання спини). Стискання пальців у кулак.

Охолодіть дитину, знявши з неї одяг. Прослідкуйте, щощоб повітря у кімнаті було свіже, але не дуже холодне.

  1. Щоб вберегти дитину від травм, укладіть її у безпечне місце, забра­вши звідти всі сторонні пред­мети. Обітріть її від голови до ніг губкою, змоченою водою. Слідкуйте, щоб дитина не замерзла. Охолод­ження тіла зупиняє судоми. Поверніть ди­ти­ну на бік і відведіть голову назад, укрийте тонкою ковдрою. Заспокой­те. Якщо температура підіймається знову, ще раз обітріть її губкою.

Висока температура

Температура вище 37оС. Ду­же бліде обличчя, оз­ноб, гусяча шкіра, трем­тіння, дитина стукотить зубами. Головний біль, посилене потовиділення.

  1. Пити більше рідини. По­стільний режим. Для запобігання ушкоджень малу дитину роздягти і обтерти губкою, змоченою у теплій воді. Можна дати відповідну вікові дитини дозу парацетамолу, або інший жарознижуючий препарат.
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка