Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів полтава 2004



Сторінка1/8
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.26 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8



Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка
Савельєва Н.М.

МЕТОДИКА РОБОТИ ГУВЕРНЕРА




НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК


ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

П о л т а в а – 2004






Савельєва Н.М. Методика роботи гувернера: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів. – Полтава, 2004. – 96 с.





Рекомендовано до друку Ученою радою університету

Протокол № 3 від 24.11. 2004р.



Укладач: канд. пед. наук, доцент кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання

Савельєва Н.М.
Рецензенти:
Манжелій Н.М. - канд. пед. наук, доцент, зав. кафедри дошкільної педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка.

Запорожченко Л.О. – завідуюча авторським дитячим садком № 80 м. Полтави
Літературний редактор: Олійник С.П. – кандидат пед. наук, доцент кафедри філологічних дисциплін ПДПУ імені В.Г. Короленка.

У навчально-методичному посібнику у вигляді міні-лкцій подано основний зміст питань, які за програмою курсу відвідені на самостійне опрацювання. Матеріал згруповано за чотирнадцятьма темами, у змісті яких, окрім міні-лекцій, подані практичні завдання, методичні рекомендації до їх виконання, рекомендована література, а також питання для самоконтролю. У додатках до посмібника представлені методичні рекомендації з написання та захисту рефератів, питання з програми семестрового екзамену, запропоновані студентам на самостійне вивчення та завдання комплекснохї контрольної роботи з курсу. Посібник покликаний допомогти студентам всіх форм навчання у самостійному опануванні змістом курсу «Методика роботи гувернера».


ЗМІСТ

c.


Вступ 2

Тематика і зміст самостійної роботи 3

Розділ І. Загально - теоретичні основи професійної

діяльності гувернера 6



Тема 1: Гувернерство як вид професійно-педагогічної

діял­ь­но­сті. Правові основи діяль­ності гувернера 6



Тема 2: Психологічні аспекти роботи гувернера 10

Тема 3: Особливості органі­зації та методика перших

днів роботи гувернера в сім’ї 15



Тема 4: Основи психодіаг­но­стики і психокорекції

у роботі гувернера 18



Тема 5: Принципи індивіду­аль­ної навчально-виховної

ро­бо­ти з дитиною 21



Розділ ІІ. Зміст і методика навчально-виховної діяльності

гувернера 27

Тема 6: Особливості розвитку дитини і зміст виховання

у дошкільному дитинстві 27



Тема 7: Методика роботи гувернера з морального вихо­ва­н­ня

дитини 37



Тема 8: Методика трудового виховання дитини в сім’ї 40

Тема 9: Естетичний розвиток дитини та методика

організації дитячих свят удома 42



Тема 10: Методика загар­то­вування та особливості фізич­ного

виховання дітей різних категорій в домашніх умовах 45



Тема 11: Методика статевого виховання дітей вдома 63

Тема 12: Розумове виховання та навчання

дошкільників удома 68



Тема 13: Підготовка дітей до навчання в школі 71

Тема 14: Допомога в оволодінні шкільною програ­мою 80

Додатки 88

Методичні рекомендації з написання і захисту рефератів 88

Питання програми семестрового екзамену,

запропоновані студентам на самостійне вивчення 89

Контрольна робота 91


ВСТУП

Підготовка висококваліфікованих спеціалістів–педагогів неможлива без самостійної навчальної праці студентів, здійснюваної як у процесі аудиторних занять, так і поза ними. Процес навчання у вищій школі значною мірою спирається на самостійну діяльність студента, яка часто за своїм характером наближається до дослідницької. Самостійна праця – основа успішного навчання, джерело найцінніших знань. Запорука її успіху - ефективне педагогічне керівництво з боку викладача, наявність відповідного методичного забезпечення з урахуванням сучасних освітніх й інформаційних технологій.

Усвідомлюючи виключно важливе значення самостійної навчальної діяльності у процесі формування фахівця, ми намагалися якнайповніше реалізувати її формуючі і розвиваючі можливості через застосування великого спектру форм самостійної роботи – самостійне вивчення студентами теоретичного матеріалу за поданими у посібнику лекціями та у процесі роботи з рекомендованою навчальною й науковою літературою з наступною самоперевіркою; виконання практичних завдань, більшість з яких має творчий, дослідницький характер і до виконання яких подані методичні рекомендації, зразки оформлення, рекомендована література; підготовка доповідей, рефератів, анотованих списків навчально-наукових джерел; укладання планів, програм, розробка планів-конспектів індивідуальних навчальних занять; виконання контрольних робіт.

Самостійну роботи студентів згруповано у 14 тем відповідно до основних розділів курсу, кожна з яких містить певні теоретичні питання, завдання практичного характеру, питання для самоконтролю. Теоретично зміст кожної теми доповнює, розширює і конкретизує матеріал, поданий викладачем у процесі лекційного викладання. Практичні завдання спрямовані на створення умов для ефективного усвідомлення й засвоєння теорії, застосування набутих знань у практичних ситуаціях, оволодіння основами професійних умінь у навичок, розвитку творчого педагогічного мислення.



Методичний посібник може бути використаний студентами заочного відділення, екстернами, а його електронна версія - для забезпечення дистанційної форми навчання.

ТЕМАТИКА І ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ



Розділ, тема курсу

Питання, які виносяться на самостійне вивчення

Бюджет ча­су (год)

1.

2.

3.

Розділ І. Загально - теоретичні основи професійної діяльності гувернера

Тема 1: Гувернерство як вид професійно-пе­дагогічної діял­ь­но­сті. Правові основи діяль­ності гувернера

Нормативно-правова база діяль­но­сті гувер­не­ра. Освітньо-кваліфіка­ційні вимоги до гувер­нера.


2


Тема 2: Психологічні аспекти роботи гувернера

Види сімей і типи сімейного виховання. Дитячі поведінкові реакції та особливості їх прояву у дошкільному віці.

4


Тема 3: Особливості органі­зації та методика перших днів роботи гувернера в сім’ї

Досвід індивідуальної педа­гогічної діяльності з дитиною (за творами А.С.Макаренка, В.О.Су­хо­млинського, Я.Корчака, Х.Дж. Джайнотт, Е. Ле Шан. Теоретичні основи планування початкового етапу роботи гувернера у сім’ї.

2


Тема 4: Основи психодіаг­но­стики і пси­хо­корекції у роботі гувернера

Методики дослідження особистості дитини дошкільного віку. Засоби психокорекції у роботі домашнього вихователя.

4

Тема 5: Принципи індивіду­аль­ної навчально-виховної ро­бо­ти з дитиною



Педагогічне спілкування гувернера з дитиною. Монологічне і діалогічне спілкування. Ознаки діалогічного спілкування. Активне слухання. Техніка активного слухання.


4




1.

2.

3.

Розділ ІІ. Зміст і методика навчально-виховної діяльності гувернера

Тема 6: Особливості розвитку дитини і зміст виховання у дошкільному дитинстві

Пренатальна педагогіка: наукові основи здійснення педагогічного впливу на дитини у пренатальний період, основні види цього впливу.

Значення ігрової діяльності у розвитку дитиною. Види ігор, еволюція ігрової діяльності дитини. Гра та іграшка в історії людства. Основні види іграшок, їх значення у розвитку дитини. Вимоги до іграшок. Сучасні іграшки та особливості їх впливу на дитину



4

Тема 7: Методика роботи гувернера з морального вихо­ва­н­ня дитини

Дитяча художня література, казка як засоби морального виховання. Методика використан­ня творів дитячої художньої літератури і казок у моральному вихованні дошкільника. Роль гри у моральному вихованні дитини. Визначення рівня розвитку моральних якостей у дітей.

4

Тема 8: Методика трудового виховання дитини в сім’ї

Вікові можливості дітей щодо виконання певних видів трудової діяльності та формування трудо­вих навичок. Зміст трудових навичок і видів трудової діяльності дошкільників.

4.

Тема 9: Естетичний розвиток дитини та методика організації дитячих свят вдома

Значення дитячих свят у розвитку дитини. Завдання та роль гувернера в організації дитячих свят, методика їх організації.



4

1.

2.

3.

Тема 10: Методика загар­то­вування та особливості фізич­ного виховання дітей різних категорій в домашніх умовах

Вправи спортивного характеру для дітей. Правила безпеки у процесі занять фізкультурою. Основи оздоровлення дитини в домашніх умовах. Невідкладна допомога дитині при захворюваннях та допомога в екстремальних ситуаціях.

4

Тема 11: Методика статевого виховання дітей вдома

Зміст знань дітей різного віку щодо відмінностей між статями, ролі батька та матері у народженні дітей.

4

Тема 12: Розумове виховання та навчання дошкільників вдома

Документи і програми, які визначають зміст навчання й виховання дітей дошкільного віку. Вимоги до побудови навчальних занять з дітьми дошкільного віку.

4

Тема 13: Підготовка дітей до навчання в школі

Методики визначення готовності дитини до навчання в школі. Огляд методик навчання дошкільників читанню і формування первинних правописних навичок.

2

Тема 14: Допомога в оволодінні шкільною програ­мою

Портрет “ідеального першокласника”. Зміст навчання у початковій школі. Психогігієнічні основи побудови навчального процесу для молодшого школяра Основні вимоги до організації виконання молодшим школярем домашніх завдань.

4




РАЗОМ:

50


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до самостійної роботи студентів
Розділ І. Загально - теоретичні основи професійної діяльності гувернера
Тема 1.

Гувернерство як вид професійно-педагогічної діяльності

Теоретичні питання :

Нормативно-правова база діяльності гувернера. Освітньо-кваліфікаційні вимоги до гувернера.

Законодавчу основу діяльності гувернера (домашнього вихователя) складають такі документи:

  1. Закон України про освіту

  2. Закон України про дошкільну освіту

  3. Конвенція ООН про права дитини

  4. Тимчасове Положення про індивідуальне навчання у системі загальної середньої освіти

  5. Державні стандарти загальної середньої освіти.

  6. Кодекс законів про працю в Україні.

У 1994 році З.Г.Зайцева вперше уклала проект кваліфікаційної характеристики спеціальності «гувернер», де вказані основні вимоги до професійних знань і умінь гувернера:

Гувернер повинен знати:

  • основи законодавства України про соціальний захист дітей-інвалідів;

  • організацію соціальної роботи за місцем проживання;

  • психологічні, фізичні і соціальні особливості розвитку дітей-інвалідів;

  • основи соціально-психологічної реабілітації, корекційно-педагогічної роботи;

  • основний зміст базових програм із загальної підготовки за курс неповної середньої школи;

  • особливості методики навчання дітей предметів загальноосвітнього циклу, різних видів діяльності, самообслуговування;

  • основи оздоровлення дитини в побутових умовах (основи нетрадиційних методів лікування, фітотерапії, масажу);

  • основи рукоділля (вишивка, в`язання);

  • передовий вітчизняний і зарубіжний досвід соціальної роботи з інвалідами.

Гувернер повинен уміти:

  • приймати професійні рішення з урахуванням їхніх соціальних наслідків і вимог етики;

  • здійснювати корекційно-психолого-соціальну роботу, за індивідуальною програмою;

  • організувати і координувати роботу з соціальної адаптації і реабілітації;

  • мати навички колективної і соціальної діяльності;

  • мати високоморальну свідомість, загальну культуру й інтелігентність, любов до дітей;

  • формувати пізнавальну, мотиваційно-вольову й емоційну сферу особистості;

  • розробляти роздатковий матеріал для проведення занять;

  • консультувати батьків з питань навчання і виховання дітей із затримками розвитку і різного роду дефектами;

  • здійснювати допомогу в подоланні порушень у пізнавальному й особистісному розвитку;

  • виконувати функції посередника між батьками і дітьми;

  • у виховній роботі, в гуманістичному й естетичному вихованні використовувати різні види творів мистецтва”. [3]

За останнє десятиріччя все більшої актуальності набуває проблема професійного домашнього виховання і навчання, адже з кожним роком зростає попит на гувернерів. Професія “гувернер” уведена до переліку спеціальностей, наявних в Україні (“Тимчасовий державний перелік професій”, код спеціальності 5131), що вказує на її офіційне визнання та інтенсивне поширення. Сьогодні кожен, хто приступає до роботи домашнього вихователя, повинен знати і виконувати вимоги “Професійно-кваліфікаційної характеристики педагогічних працівників фаху гувернер (домашній вихователь)”, поданої у “Типовому навчальному плані та програмі для професійного навчання незайнятого населення (перепідготовка). Професія – гувернер. Код – 5131” (За ред. Костюк О.В., Семенькової І.Д., Київ, 2000), де вказано таке:

Посадові обов’язки :

  • догляд, оздоровлення, забезпечення режимних процесів, вивчення і всебічний розвиток особистості дитини, її здібностей;

  • задоволення інтелектуальних та емоційних потреб дитини, підготовка до виконання необхідних соціальних ролей (зокрема, до навчання у школі), в разі потреби – захист її життя, честі і гідності, використання ефективних методів, засобів і форм роботи з дитиною. Утвердження поваги до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

  • виховування у дітей поваги до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України або країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища;

  • підготовка вихованців до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

  • дотримання педагогічної етики, повага гідності вихованців, захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобіг вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагування здорового способу життя;

  • безпосередня робота з батьками, надання їм консультаційної допомоги з питань навчання, виховання, розвитку їхніх дітей;

  • постійне підвищення своєї загальної культури, професійного рівня, педагогічної майстерності.

Професыйны знання гувернера (домашнього вихователя) складають:

  • основні положення “Конвенції про права дитини”, Закон України “Про освіту”, інші законодавчі акти та документи з питань навчання і виховання, державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні; правила й норми безпеки навчання і праці.

  • права та посадові обов’язки, наукові засади організації домашнього виховання дитини.

  • основи вікової та педагогічної психології, сімейної психології і вікової фізіології, педіатрії, гігієни дітей і дієтології..

  • характеристику основних епох світової культури, дитячу літературу, найвидатніші твори мистецтва для дітей, закономірності взаємодії дитини з довкіллям; дитячі ігри та іграшки, їхні виховні можливості й функції.

  • основи етики, етикету, екологічної культури.

  • ысторію рідного краю, міста, його визначні пам’ятки, культурні та навчальні заклади для дітей.

Гувернер (домашній вихователь) повинен вміти:

  • на наукових засадах вивчати індивідуальність дитини, відповідно до цього планувати виховну, навчальну, розвивальну роботу з нею;

  • практично застосовувати методики навчання грамоті, математичної підготовки до школи; методики навчання малювання, ліпки, аплікації, музичного розвитку дитини;

  • володіти засобами та формами розвивальної діяльності та виховної роботи; прищеплення загальної культури, зокрема етичних навичок дитини;

  • організувати активне та творче дозвілля дитини – індивідуально, в групі та в сім`ї;

  • користуватися комп’ютером;

  • поводитися в екстремальних ситуаціях.

Практичні завдання :

  1. Укладання збірки нормативно-правових документів, які регламентують професійну діяльність гувернера.

  2. Освітньо-кваліфікаційні вимоги до гувернера (код спеціальності 5131) – конспект повідомлення.

  3. Здійснення (у схематичному вигляді, див. план до практичного заняття №1) порівняльного аналізу видів організації виховання дошкільника (у сім’ї, у дитячому дошкільному закладі, у сім’ї за допомогою гувернера)

Л і т е р а т у р а :

  1. Закон України “Про дошкільну освіту”.

  2. Конвенція ООН про права дитини. – К.:PrintXPressTM, 1999.

  3. Теплюк С. Кто он, сегодняшний гувернер// Дошкольное воспитание. – 1999. - № 12. – С.106.

  4. Типовий навчальний план та програма для професійного навчання незайнятого населення (перепідготовка). Професія – гувернер. Код – 5131. /Під ред. Костюк О.В., Семенькової І.Д. – К.: НЦ “Бізнес – Консультант” – 2000. – C. 5.

  5. Томан И. И барышня, а как прислуга ...// Народное образование. – 1993. - № 4. – С. 119-124.

  6. Сарапулова Є. Виникнення і розвиток гувернерства в Україні //Рідна школа. – 2001. - № 7.

  7. Сарапулова Є. Статус гувернера в суспільстві // Світло .- 2000. - №4.

  8. http://parents.ru – Агенство “Bonne International”

Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть і коротко охарактеризуйте документи, які складають нормативно-правову базу діяльності гувернера.

  2. Порівняйте індивідуальне і масове виховання за функціями і стилем.

  3. Окресліть основні функції гувернера в сім’ї.

  4. Дайте перелік обов’язкових знань і професійних умінь домашнього вихователя.

  5. Що Ви, на Вашу думку, маєте розповісти батькам майбутнього вихованця про себе, влаштовуючись працювати в сім’ю.


Тема 2.

Психологічні аспекти роботи гувернера

Теоретичні питання :

Види сімей і типи сімейного виховання. Дитячі поведінкові реакції та особливості їх прояву у дошкільному віці.

Сім’я була, є і завжди буде головним мікросоціальним чинником формування особистості дитини. Від типу сім’ї, характеру внутрішньо сімейних стосунків, від ставлення у сім’ї один до одного і до дитини, від стилю виховання останньої залежить те, якою виросте дитина як особистість, якою буде її доля.



За складом сім’ї прийнято поділяти на:

  • повні - у сім’ї наявні обоє батьків;

  • неповні – у сім’ї відсутній один із батьків;

  • розширені – у сім’ї крім батьків є ще інші дорослі члени (батьки одного із батьків, їх дорослі сестри, брати тощо)

  • деформовані – при наявності у сім’ї вітчима або мачухи дітей.

За характером взаємостосунків, які панують у сім’ї, прийнято виділяти три різновиди сімей:

  • гармонійна сім’я;

  • негармонійна сім’я;

  • ригідна псевдосолідарна сім’я.

У гармонійній сім’ї всім її членам властива тепла і глибока емоційна прив’язаність один до одного, їх ролі доповнюють один одного, ніхто із членів сім’ї не узурпує собі функції іншого і не ігнорує свої обов’язки. У гармонійній сім’ї відсутні стійкі підгрупи (наприклад угрупування мати-дочка проти батька, батько-дочка проти інших членів сім’ї).

Негармонійні сім’ї відрізняються порушенням внутрішніх функційних стосунків. Власне негармонійна сім’я характеризується тим, що один з батьків посідає домінуюче, а другий – надто залежне положення (“сімейний перекіс”). Інтереси одних членів сім’ї задовольняються на шкоду іншим, або один із членів сім’ї ігнорує свою роль і перекладає свої обов’язки на іншого. Відсутнє справжнє партнерство.

Ригідна псевдосолідарна сім’я суттєво відрізняється від попередніх двох типів безумовним домінуванням одного з її членів поряд із залежним, пасивним становищем інших, жорсткою регламентацією усього сімейного життя, відсутністю двостороннього емоційного тепла. Нерідко у деяких членів таких сімей існує свій маленький автономний світ, який вони пильно охороняють від вторгнення інших, особливо, владного сімейного лідера.

Згідно класифікації, запропонованої Е.Г.Ейдеміллером та В.В. Юстицьким (1990), негармонійні сім’ї поділяються у свою чергу на:



  • деструктивні сім’ї – характеризуються відсутністю здатності їх членів до взаємодоповнення, солідарності у вирішенні життєвих проблем, автономією окремих членів, нерівномірністю або відсутністю взаємності в емоційних контактах.

  • сім’ї, що розпадаються – характеризуються високим рівнем загострення конфліктної ситуації, розрив між батьками назріває або його ризик постійно дуже високий, можлива ситуація, коли фактичне розлучення вже відбулося, але юридичне ще не оформлене, і колишнє подружжя продовжує мешкати разом.

  • сім’ї, що розпалися - у цій ситуації один із батьків вже покинув сім’ю, живе окремо, може мати нову сім’ю, але до певної міри зберігає контакти з попередньою сім’єю і виконує ще частину функцій її члена.

Виховання дитини в умовах цих типів сімей призводить до створення хронічної психотравмуючої ситуації, яка спричиняє стан емоційного дискомфорту і гальмує або спотворює розвиток дитини.

Усі види негармонійних сімей є основною причиною неправильного виховання. Г.М. Миньковський запропонував таку типологію виховного потенціалу сім’ї:



Типологія виховного потенціалу сім’ї ( за Г.М. Миньковським)

Типи виховання

Виховний потенціал сім’ї

Правильне виховання

  • виховуючо – сильний

  • виховуючо - стійкий

Неправильне виховання

  • виховуючо – нестійкий

  • виховуючо – слабий

а) з постійною конфліктною атмосферою;

б) з агресивно – негативною атмосферою.



  1. маргінальне виховання

  2. “протиправне” виховання

  3. кримінальне виховання

  4. психічно ускладнене виховання

- з підвищеним ризиком правопорушень і кримінальної поведінки



А.Є. Лічко, Е.Г. Ейдеміллер пропонують таку класифікацію типів неправильного виховання, де критеріями виховного впливу виступають наступні параметри:

  • рівень опікування (протекції) дорослого над дитиною;

  • ступінь задоволення потреб дитини, кількість вимог до дитини в сім’ї;

  • система заборон;

  • система покарань;

  • стійкість виховуючого підходу.

Згідно вказаних критеріїв ці автори виділяють такі типи неправильного виховання:

    1. Гіпопротекція

    2. Прихована гіпопротекція

    3. Потураюча гіпопротекція

    4. Домінуюча гіперпротекція

    5. Потураюча гіперпротекція

    6. Відкрите і приховане емоційне відчуження

    7. Виховання в умовах жорсткого поводження з дитиною

    8. Виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності

    9. Виховання у культі хвороби

    10. Вихованні по типу куміра сім’ї.

    11. Суперечливе виховання.

    12. Зміна виховних прийомів в залежності від динаміки сімейного життя.

    13. Виховання поза сім’єю.

Сутність вказаних типів неправильного сімейного виховання розкрита у книзі Моргуна В.Ф., Сєдих К.В. “Делінквентний підліток”, с.47-50.

Дитячі поведінкові реакції (сталі прояви поведінки дітей) були описані рядом французьких психіатрів (G.Heuyer J.Dublineau H. Joli L. Michaux) та вітчизняних вчених (О.В. Кербиков, В.В. Ковалев, Г.Е. Сухарева). До таких реакцій відносять такі:



Реакція відмови – від контактів, ігор, від їжі – частіше виникає у дітей, раптово відірваних від матерів, сім’ї, звичного місця проживання (у ситуаціях поміщення дитини у дитячі заклади, зміна місця життя, зміна порядку життя тощо). За своєю сутністю є формою протесту.

Реакція опозиції – може бути викликана надмірними претензіями до дитини, навантаженням, що перевищує її сили і можливості (вимога відмінно вчитися, проявляти успіхи у певній діяльності тощо). Однак частіше ця реакція буває наслідком втрати або різкого зменшення уваги з боку матері або близьких. Це може трапитися в ситуації появи нового члена сім’ї (молодших братів, сестер, мачухи, вітчима тощо). Дитина намагається різними способами або повернути собі попередню увагу (наприклад, імітуючи хворобу), або помститися “супернику”, позбутися того, на кого переключилася увага близьких.

Реакція імітації – проявляється у прагненні копіювати у всьому певну особу або образ. У дитинстві прикладом для копіювання є рідні або старші з найближчого оточення, пізніше – герої книжок, кінофільмів.

Практичні завдання :

    1. Представити у схематичному вигляді класифікацію сімей (за Ейдеміллером)

    2. Підготувати коротку доповідь на одну з тем ( за вибором):

  • Дитячі поведінкові реакції та їх прояв у дошкільному віці.

  • Вплив депривації на розвиток дитини у ранньому віці.

Л і т е р а т у р а :

  1. Лангмейер И., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. – Прага: Авиценум, 1984. – С. 32-43.

  2. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. – Москва, 1999. – С. 59-63.

  3. Моргун В.Ф., Седых К.В. Делинквентный подросток: Учебное пособие. – Полтава, 1995. – С.44-52.

  4. Остроградский А. Н. Семейные отношения и их воспитательное значение// Остроградский А.Н. Избр. Пед. Соч. – М., 1985. – С. 272-305.

  5. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. – Л.: Медицина, 1989. – С. 18-24.

Питання для самоконтролю:

  1. Поясніть подану вами схему класифікації сімей.

  2. Розкрийте зміст кожного з видів неправильного сімейного виховання, вказавши при цьому його характерні ознаки.

  3. Опишіть поведінкові реакції дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

  4. Чи залежить вид сім’ї (гармонійна, негармонійна, деструктивна) від її складу (повна, неповна, розширена, деформована? Поміркуйте над питанням та дайте обґрунтовану відповідь


Тема 3.

Особливості організації та методика перших днів роботи гувернера в сім’ї

Теоретичні питання :

Досвід індивідуальної педагогічної діяльності з дитиною (за творами А.С.Макаренка, В.О. Сухомлинського, Я.Корчака, Х. Дж. Джайнотт, Е. Ле Шан. Теоретичні основи планування початкового етапу роботи гувернера у сім’ї.

Робота по вихованню дитини гувернером (домашнім вихователем) це перш за все індивідуальна педагогічна робота. Проблемі індивідуального підходу у вихованні дітей приділяли увагу багато представників прогресивної педагогіки, як росіян, так і іноземців. Вже в педагогічній системі Я.А.Коменского – великого чеського педагога – чітко позначені положення про те, що весь процес навчання і виховання дітей необхідно будувати з обліком їх вікових і індивідуальних особливостей і виявляти ці особливості.

Великий російський педагог К.Д.Ушинский розробив велику методику прийомів індивідуального підходу до дітей, основи профілактичної роботи з виховання корисних звичок. У той же час він висловив думку, що в складному процесі індивідуального підходу до дитини не можна давати якісь визначені рецепти, тим самим, підкресливши творчий характер рішення проблеми.

Педагоги і суспільні діячі дореволюційної Росії приділяли увагу розробці теоретичних положень індивідуального підходу до дітей дошкільного віку , упровадженню їх у практику. Так, Е.Н.Водовозова вказувала на необхідність знання вихователями наукових основ психології і фізіології дитини, для того щоб уміти всебічно аналізувати її вчинки. У вихованні дітей вона відводила велику роль праці, вважаючи її найдійовішим, найкращим виховним засобом. Разом з тим вона також попереджала, що неможливо виробити єдині правила підходу до всіх дітей, без винятку, тому що діти за своїми індивідуальними особливостями дуже різні.

А.С.Макаренко вважав принцип індивідуального підходу до дітей дуже важливим при вирішуванні ряду педагогічних проблем, наприклад при організації дитячого колективу, трудовому вихованні дітей, у грі. Він прийшов до висновку, що, здійснюючи загальну програму виховання особистості, педагог повинний вносити в неї «корективи» відповідно до індивідуальних особливостей дитини. Загальне й особливе в характері людини тісно переплітаються, утворюються так звані «заплутані вузли». Цим визначенням А.С.Макаренко підкреслював складність індивідуального підходу до дітей. Він вважав, що в процесі виховання і навчання необхідно орієнтуватися на позитивні якості дитини - це головна точка опори в загальній системі виховання й в індивідуальному підході до дітей. Тому в кожної дитини, насамперед, потрібно виявити позитивні сторони характеру і вчинків і на цій основі зміцнювати в ньому віру у власні сили і можливості. Із самого раннього віку виховання повинне бути таким, щоб воно розвивало творчу діяльність, активність, ініціативу.

Віддаючи велике значення індивідуальному підходу, А.С.Макаренко не рекомендував якісь спеціальні методи. Той самий метод чи прийом можна використовувати по-різному, у залежності від визначених умов і індивідуальних особливостей вихованця. Педагог завжди повинний вибирати відповідні засоби, виходячи зі сформованої ситуації, причому кожен засіб буде мати значення лише тоді, коли застосовується не ізольовано від загальної системи виховання.

Величезна заслуга А.С.Макаренко полягає в тому, що він не тільки обґрунтував, але і фактично здійснив у своїй практичній діяльності основні положення індивідуального підходу до дітей.

Розвиток індивідуальності А.С.Макаренко зв'язував не тільки з особливостями людини, але і з темпераментом, з рисами характеру. Він вважав, що облік проявів характеру і темпераменту складний і повинен бути дуже тонкий до свого виховного інструментування : «Цілі індивідуального виховання полягають у визначенні і розвитку особистих здібностей і цілеспрямованості в області не тільки знань, але і характеру...». [9]

Методологічне обґрунтування і теоретичні положення в працях Н.К.Крупскої й А.С.Макаренко, є вихідними для подальшого розвитку педагогіці проблеми індивідуального підходу до дітей.

Розкривши сутність індивідуального підходу у вихованні, установивши їго зв'язок з життям, вони обґрунтували положення про те, що методи і підходи індивідуального підходу в процесі виховання і навчання залежать від загальних цілей і задач виховання, обліку вікових і індивідуальних особливостей і характеру діяльності дитини. Індивідуальний підхід до дітей здійснювався ними в плані проектування кращих якостей особистості, а не тільки як процес перевиховання і виправлення недоліків.

Проблема індивідуального підходу до дітей одержала всебічний розвиток у практичному досвіді й у педагогічному навчанні В.А.Сухомлинського. Він підкреслював важливість розвитку індивідуальної своєрідності особистості дитини. Шлях вивчення індивідуальних особливостей дитини В.А. Сухомлинський вважав потрібним починати з його родини, одночасно підкреслюючи необхідність педагогічної освіти батьків : «За моїм глибоким переконанням, педагогіка повинна стати наукою для всіх…» (8,с.9). При цьому він відзначав, що загальні форми роботи з батьками необхідно сполучити з індивідуальними, тому що в кожній родині свій уклад життя, традиції і складні взаємини між її членами. В.А.Сухомлинський знаходив цікаві форми роботи для розвитку індивідуальності кожної дитини при вихованні його естетичних почуттів.

Проблема індивідуального підходу до дітей не може бути успішно вирішена без знань педагогом психології. Вітчизняні психологи А.В.Запорожець, А.Н.Леонтьев, А.А. Люблинська, Д.Б.Эльконин та інші займалися проблемою індивідуального підходу в зв'язку з вирішенням задач формування особистості. Сучасна психологія виділяє наступні істотні ознаки поняття особистості : особистість – індивідуальність, тобто неповторне сполучення фізичних і психологічних особливостей, властивій конкретній людині й відокремлюючи його від усіх людей; у світогляді, устремліннях, справах особистості виявляється людина як громадянин; чим богатше його духовний світ, тим прогресивніше його погляди, тим велику користь принесе він суспільству своєю працею.



Практичні завдання :

  1. Виховання дітей у сім’ї (за творами А.С.Макаренка, В.О. Сухомлинського, Я.Корчака, Х.Дж. Джайнотт, Е. Ле Шан – за вибором ) – написання реферату

  2. Укладання плану початкового етапу роботи гувернера з дитиною (вік, стать дитини, особливості сімейної ситуації – за вибором)

Л і т е р а т у р а :

  1. Джайнотт Х. Дж. Родители и дети. – М., 1986. –С. 4-18..

  2. Ибука М. После трех уже поздно: Пер.с англ. – М., 1991. – С.18-24.

  3. Кемпбелл Р. Как на самом деле любить детей:Пер. с англ. – М., 1992.

  4. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей// Избр. пед.сСоч. – М., 1977. – Т.2.

  5. Спок Б. Разговор с матерью. – М., 1989.

  6. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. (Будь-яке видання)

Питання для самоконтролю:

  1. Розкрийте сутність поняття “індивідуалізація”.

  2. Назвіть відомі Вам психологічні і педагогічні праці, присвячені проблемам індивідуального навчання й виховання дітей.

  3. Подайте коротку анотацію робіт А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, Б. Спока, Я. Корчака (інших - за вашим вибором), присвячених проблемам індивідуального виховання.


Тема 4.

Основи психодіагностики і психокорекції у роботі гувернера

Теоретичні питання :

Методики дослідження особистості дитини дошкільного віку. Засоби психокорекції у роботі домашнього вихователя.

1. Для дослідження особистості дитини використовуються різні методи: спостереження, бесіда, вивчення біографічних даних, продуктів діяльності дитини, тестування та інші. Так, для експериментальної діагностики психологічного розвитку дитини можна застосовувати такі загальновідомі методики:



  • методика Пьерона-Рузера (для вивчення уваги і сенсомоторних реакцій), таблиці Шульте, рахунок за Крепеліним, коректурна проба Бурдона (для вивчення уваги);

  • для дослідження пам’яті – тест Мейлі, Бентона, методика піктограм, запам’ятовування 10 слів,

  • для вивчення особливостей інтелектуальної діяльності дитини – класифікація, виключення, складання малюнків із окремих частин, заповнення пропусків в оповіданнях, шкала Векслера;

  • для вивчення емоційно-особистісної сфери – методики дослідження рівня домагань, визначення самооцінки за методом Дембо-Рубінштейна, розуміння гумору з використанням малюнків;

  • особистісні опитувальники Кеттела, Айзенка, проективні методики-тести Роршаха, Розенцвейга, малюнок неіснуючої тварини, малюнок сім’ї та інші.

Головною умовою використання наведених методик у психодіагностичній роботі з дитиною є їх адаптованість до віку дитини.

2. Щоденник гувернера


І. Загальні відомості про дитину:

  • Прізвище, ім’я вихованця:________________

  • Стать_____________
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка