Навчальний посібник за змістом навчального матеріалу відповідає базовому курсу кафедри суспільних наук



Сторінка6/13
Дата конвертації06.11.2016
Розмір2.01 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Оноре де Бальзак говорив, що все, починаючи з фрески і архітектури і закінчуючи карикатурою, є живою історією, символом часу, мовою народів і, зрештою, могутньою силою.

Англійський художник Джошуа Рейнольдс був переконаний в тому, що мета мистецтва - доповнити природну недостатність речей і задовольнити потребу у втіленні того, що є в уяві людини. Оскар Уайльд: “Мистецтво –це дзеркало з відбитком того, хто дивиться у нього, а зовсім не життя “ .



Вид мистецтва –це реальні форми художньо-творчої діяльності, що різняться, перш за все, способом втілення художнього змісту, специфікою творення художнього образу.

Архітектуру та образотворче мистецтво відносять до так званих просторових. Об’єднує їх те, що їх твори найбільш довговічні, зберігаються у віках. Пам’ятки архітектури, шедеври живопису втілюють мрію гетівського Фауста: ”Зупинись, мить, бо ти чудова”.

Одна з незаперечних істин щодо розуміння образотворчого мистецтва полягає в тому ,що мові живопису необхідно вчитися. Знання мови мистецтва допомагає більш глибокому розумінню не лише самого мистецтва, але й життя, оскільки мистецтво - це віддзеркалення життя художніми образами. Непідготовлений глядач часто оцінює твори образотворчого мистецтва з позиції “схоже-несхоже “. Проте мистецтво вирішує задачу іншого ґатунку –створення художнього образу.

Одним із засобів створення художнього образу є вибір митцем сюжету, який являє собою конкретну подію, що відтворена в художньому творі. Сюжет картини І.Рєпіна “Запорожці пишуть лист турецькому султану “ міститься в назві. Водночас зміст цього твору, який намагався розкрити маляр, - змагання запорожців за незалежність, волелюбство народу.

Образотворче мистецтво містить у собі такі різновиди :малярство, скульптуру, графіку .



Графіка .

Графіка –це цілком самостійний різновид образотворчого мистецтва. Олівець, крейда, вуглина –це класичні технічні знаряддя, за допомогою яких створюється графічний твір. Художня мова графічного твору –лінія та штрихування, що створює світлотінь. Штрихування дає можливість створювати враження яскравих сонячних променів, блідого місячного сяйва оксамитових тіней, шовковистості тканини, глибоко прозорих очей тощо.

Поряд з оригінальною графікою існує друкована графіка або гравюра, техніка якої надзвичайно різноманітна .



Гравюрою називається відбиток з дошки, на якій вирізаний малюнок (у перекладі з французької мови “гравюра “ означає “вирізати”)

Найстародавнішим засобом друкованої графіки є ксилографія – гравюра “високого “ друку, оскільки фарба наноситься на випуклі, себто “високі “частини зображення ,котрі вирізані різцем на дерев’яній дошці. Починаючи з XVII ст. різцева гравюра виконувалась на мідній дошці. Ця гравюра належить до “глибокого “друку, оскільки малюнок тут витравляється на металевій дошці, а заглиблення заповнюються фарбою.

Винайдена на початку ХIХ ст. літографія належить до плоского друку: малюнок виконується на вапняковій плиті. Різнобарвне літографічне зображення досягається шляхом виготовлення окремих частин малюнка на різних каменях для кожної барви окремо та їх послідовного відбитку на папері. Детальніше зупинимось на складній техніці офорту. За основу береться мідна або цинкова пластина, що вкрита шаром спеціального лаку. Митець просто по лаку продряпує малюнок гострою сталевою голкою, після чого пластину занурюють у розчин азотної кислоти. Назва “офорт” походить від французького слова, що перекладається як “міцна горілка”. Кислота роз’їдає продряпаний малюнок, роблячи в металі заглиблення, в які втирається фарба. Потім на вологому папері віддруковується малюнок з металевої пластини. Заповнені фарбою заглиблені місця на відбитку виходять чорного кольору, всі ж інші місця на папері зостаються білими.

Нарівні з гравюрою до графіки відноситься також книжкова ілюстрація. До мистецтва графіки належить і плакат ,який є особливим різновидом графічного мистецтва. Його призначення полягає в служінні громадсько-агітаційним цілям.

Малярство

Малярство –це різновид образотворчого мистецтва, твори якого виконуються фарбами (масляною, темперою тощо.) Існує станкове та монументальне малярство.

Станковим малярство називається тому, що полотно, яке натягнуте на підрамник, ставлять на мольберт чи станок. Монументальне малярство, його ідейно-художній зміст, композиція, кольорове композиційне вирішення тощо, складають одне ціле з архітектурним змістом, площинами його стель та стін.

Працюючи над творами монументального малярства, майстри часто звертаються до техніки фрески. Слово це походить від латинського “фреско”, що перекладається як “свіжий “, ”сирий “. Фрески малюють на вогкій, щойно потинькованій стіні фарбами, розведеними водою. До монументального малярства відносять також мозаїку. Мозаїкам властиві яскраві немеркнучі з часом барви.

Основні жанри малярства: портрет, автопортрет, натюрморт, пейзаж, батальний жанр, анімалістичний, побутовий .


Скульптура

Скульптура як різновид образотворчого мистецтва на відміну від живопису та графіки існує не в двомірній площині, а в трьох вимірах ,оскільки скульптурний твір є об’ємним. Скульптура буває круглою, яку можна охопити поглядом з усіх боків, і однобічною. Однобічна розташовується на площині стіни і називається рельєфом. Рельєф (у перекладі з французької означає “випуклий “ ), у свою чергу поділяється на барельєф та горельєф, коли зображення виступає зі стіни менш ніж на половину свого об’єму, та горельєф, коли зображення виступає більш ніж на половину свого об’єму .

Провідним типом скульптурного твору є кругла скульптура, розрахована на прикрашання парків, скверів, майданів, та огляд з великої відстані тощо. Монументальна скульптура найчастіше пов’язана з громадською тематикою, славить історичні події, народні подвиги.




Архітектура

Архітектура (Лат. architera, від грец. Architekthor –будівничий) - мистецтво проектувати і будувати будинки та інші споруди (також їх комплекси ), що створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для їхнього життя і діяльності ,відповідно до призначення, технічних можливостей і естетичних переконань суспільства. Мета цього виду мистецтва - формування дійсності за законами краси при спорудженні будівель, що задовольняють потреби людини. Головне, що справляє враження в архітектурному творі, це його пропорції, ритміка об’ємних мас, які і роблять одну споруду величною, а іншу –примхливо-грайливою чи похмурою. У цьому розумінні архітектуру називають застиглою музикою.

Архітектура зароджується тоді, коли у будівництві починають діяти закони не тільки необхідності, але й краси. Хоча уявлення про красу кожна епоха виробляла своє, що і відображалося у архітектурних спорудах різних стилів.

Стилі у мистецтві –це структурна єдність образної системи, зовнішньо виявлених прийомів художньої виразності, що застосовуються у мистецтві .

Говорять, що на сторінках “кам’яної книги” закарбовані епохи людства, а стилі архітектури: романський–готичний—ренесанс—барокко—класицизм—еклектика—конструктивізм—вважаються базовими для характеристики різних епох.

Стимулюючі ознаки можна виявити вже у мистецтві давніх цивілізацій(Стародавній Єгипет, Вавилон). Гробниця Хеопса, Сфінкс. Найбільш грандіозною у Гізі є піраміда Хеопса, побудована архітектором Хеміуном, племінником фараона, у ХХVII ст. до н.е. Висота 143,2м. Складена піраміда з 2 300 000 кам’яних брил вагою по 2,5 тонни кожна. Тепер це каміння змогли б перевезти 20 тисяч товарних поїздів, у кожному з яких по 30 вагонів. За свідченням Геродота, сто тисяч рабів будували піраміду протягом 20 років.



АРІСТОТЕЛЬ: прекрасне повинне бути ані дуже великим, ані дуже малим. Тут була створена (в Стародавній Греції) ордерна система, що відіграла визначну роль у розвитку архітектури.

ОРДЕР - ОДИН З ВИДІВ АРХІТЕКТУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ВЕРТИКАЛЬНИХ НЕСУЧИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ВИГЛЯДІ КОЛОН, ПІЛЯСТРІВ, СТОВПІВ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ.

Виникають нові види будівель: театри, стадіони. Найвеличніша архітектура – це центральний храм афінського Акрополя – Парфенон, Афіни - Діви. Це периптер, оточений 46 колонами 10-метрової висоти

А в Стародавньому Римі почали використовувати арочні конструкції з бетону, які давали змогу будувати величні споруди: форуми ,тріумфальні арки.

Грандіозний цирк, названий згодом КОЛІЗЕЄМ(від лат. слова “Колосе ум” - колосальний ),будувався протягом 75-82 років. У плані Колізей являє собою еліпс, в центрі якого знаходиться арена, де відбувалися гладіаторські бої і цькування звірів. Довкола арени були розташовані місця для глядачів: мармурові крісла для патриціїв ,ряди дерев’яних сидінь вгорі і галерея для біднішої публіки. Колізей уміщав понад 50 тисяч глядачів. У середні віки архітектура стає провідним видом мистецтва, сформувавши протягом століть романський і готичний стилі.

У спорудах романського стилю(від лат. римський) прослідковувались деякі ознаки римської архітектури. Релігійні споруди відрізнялись монументальністю, широким використанням напівкруглих арок і склепінь, що спиралися на колонни. В цілому ці споруди мали оборонне призначення, а звідси їх деяка приземкуватість, похмурість і важкість форм.

На зміну цьому стилю Європі ХІІІ –ХІV ст. прийшов готичний(від італ. - готський, варварський ).У лініях готських соборів втілювався релігійний порив служіння Богові. Ознаки готської архітектури: вертикальність композиції, органічний зв’язок архітектури і скульптури, стрільчасті арки, продовгасті вікна, прикрашені різнокольоровими вітражами. Наприклад: Собор Паризької Богоматері: будівництво розпочалося у 1163 р., а завершилося у середині ХІІІ ст. 9000 чоловік вміщувала п’ятинефна базиліка (розділена колонами ).

Архітектура Відродження розвинула на новій основі форми античності, у кращих зразках пам’яток ренесансної архітектури втілено ідеї Гармонії і Краси, якими пронизана вся культура цієї епохи. Будівничі Відродження створюють нові архітектурні ансамблі. В них перемагають “земні“, центрично організовані горизонталі, які приходять на зміну готичній вертикалі ( Брунелескі, Браманте, Палладіо ).

Стиль “барокко” (від італ.-примхливий) розвивається в Європі з кінця ХVI до ХVIII ст., епоху становлення національних держав, утвердження абсолютизму ,Величавість і стриманість Відродження ,гармонійні об’єми змінюються динамізмом форм ,асиметрією ,перенасиченням декоративних мотивів .Будуються нові типи палаців ,грандіозні садово-паркові ансамблі .Стиль барокко на теренах України отримав назву –“українське “або “козацьке “ барокко.

Франція вважається батьківщиною класицизму, стилю мистецтва ХVІІ – поч. ХІХ ст. Утвердившись у драматургії Корнеля, Расіна як пануюча літературна течія, що визнавалася королівським двором, класицизм у архітектурі вимагав математично вивірених рівновагою об’ємів, статичності, що створювала б відчуття надійності і спокою. У ХVІІІ ст. класицизм був пов’язаний з просвітництвом, підпорядковуючись ідеям філософського раціоналізму, уявленням про розумне влаштування світу, прагнув чіткої організованості логічних, зрозумілих і лаконічних художніх образів .

З кожною новою епохою відбувалося ускладнення стилів. ХІХ ст., що завершувало добу Нового часу, породило стиль “еклектика”, який дозволяв використовувати всі елементи традиційних стилів .

У ХХ ст.. будівництво велося новими індустріальними засобами з використанням невідомих до того часу матеріалів та конструкцій .

Своєрідною відповіддю на заклик нової культурної доби став “хмарочос”.

Життя повністю підтвердило справедливість афоризму “Vita brevis, ars longa” (життя коротке, мистецтво - вічне ). Допоки живе людина, мистецтво буде існувати, буде стояти на сторожі духовних надбань людства, утверджувати гуманістичні ідеали. Мистецтво було, є і буде надійним порадником і розрадником людини.


3.Музичне мистецтво

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка