Навчальний посібник за змістом навчального матеріалу відповідає базовому курсу кафедри суспільних наук



Сторінка2/13
Дата конвертації06.11.2016
Розмір2.01 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Виховання і навчання, звичаї і традиції, міфи і сказання, бібліотеки і музеї - це культурні форми, у яких здійснюється збереження і передача майбутнім поколінням людей досвіду попередніх поколінь.


Утворюються також субкультури ( підкультури ) - це культурні форми життя окремих прошарків населення, класів, соціальних груп. Наприклад,

В епоху середньовіччя розрізняють « чотири субкультури »:

-«культура храму і монастиря»;

-«культура замку і палацу»;

-«культура села і хутора»;

-«культура середньовічного міста».

Дослідники сучасної культурології кажуть про існування інших груп і прошарків населення:


  1. Молодіжна субкультура

  2. Злочинна субкультура карно-злочинного світу

  3. Субкультура мільйонерів

  4. Професійна культура(театральний світ, армійський світ, світ наукових робітників, світ медиків

Окремі феномени культури представляють собою узгоджені системні утворення –наприклад, система права, політичні системи, системи наукових знань тощо.

Система(від грец. - ціле, складене із частин; поєднання)- це сукупність елементів, що знаходяться у співвідношеннях та зв’язках один з одним, яка утворює відповідну цілісність.

Багато історично сформованих форм поведінки, звичаїв, обрядів тощо не є системами.

Наприклад: вітання: кивок, поклон (пожертвування, язичество); рукопожимання (відсутність зброї у руках); підняття руки(людина поспішає, ніколи зупинитися); ”цілувати ручку”. Вони мають різне історичне і соціальне походження.

Культурні форми не ізольовані одна від одної. Вони взаємодіють між собою. Вони можуть поєднуватися і взаємоперетинатися, одні з них можуть бути складовими частинами інших. Проте будь-яка культурна форма має свої культурні ознаки, які складають її специфіку і у тій чи іншій мірі виділяють її серед інших.



Можна виділити такі основні властивості культурних форм :

- Просторова “ніша”. Кожна культурна форма займає у просторі культури якусь ”нішу”, тобто місце, де створюються і функціонують феномени культури, що відносяться до своєї форми, і де відбувається діяльність людей з цими феноменами. Наприклад: широко поширена така культурна форма проведення дозвілля як настільні ігри: карти, доміно, лото, шашки, шахи тощо. Всі вони відрізняються тим, що вимагають більшої чи меншої розумової активності . Щоб грати у них, потрібно мати деякий запас знань і вмінь..

- Семантичний і соціальний потенціал. Для того, щоб рівень семантичного потенціалу культурної форми не знижувався його потрібно постійно відтворювати, поповнювати. Це вимагає від суспільства відповідних затрат: повинні знайтись люди, які будуть зайняті діяльністю у даній культурній формі. Якщо суспільна потреба у якій-небудь формі культури послаблюється, то зацікавленість у збереженні її потенціалу зникає. Так відбувається відмирання форм культури (християнств язичество), ( чур мене ”- Щур),(домові, русалки) .






Т И П С И С Т Е М



Зниження семантичного потенціалу може виявитися в примітивізації діяльності: із неї зникає майстерність, намагання досягти вдосконалення. Вульгаризація мови, зведення мистецтва до ”лоскотання нервів”(фільми жахів, бойовики)

-Товариство”причетних”. Кожна культурна форма має своїх носіїв або адептів-причетних до неї осіб, які так чи інакше підтримують її існування. Наприклад: імпресіонізм-виник у французькому живописі, у 11 пол. Х!Х ст. виник як неформальне об’єднання художників, які виступали проти офіційного (салонного) мистецтва. В групу входили худ. Базіль, Пісаро, Сезан, Клод Мане, Ренуар, Дега і Берта Моріз. Здебільше, вони збиралися в кафе Гербуа на вулиці Батіньоль, 11. Ось чому спочатку вони отримали назву ”батіньольська школа”, а згодом імпресіоністами.

Входження в ту чи іншу культурну форму впливає в якійсь мірі на мислення і поведінку її носіїв. В їх групі формуються відповідні норми відношень до “своїх”і “чужих”, групова солідарність, ієрархія за рівнем досягнень, традицій, ритуали тощо.



Імпресіонізм (враження)-орієнтований на суб’єктивне відображення миттєвостей буття(Коцюбинський ,Чехов, Цвейг, Гі де Мопасан)
3. Ментальне поле культури.

Будь-яка форма культури має відповідний культурний потенціал. Це ніби “смисловий заряд”, навколо якого посилюється відповідне “силове поле



Спроможність культурної форми сприяти впливу на суспільство означає, що це - силове поле є смисловим або ментальним.

Ментальні поля, які оточують різноманітні культурні форми, нашаровуються одна на одну і утворюють загальне ментальне поле, яке пронизує весь простір, займаний якою-небудь національною культурою, або соціокультурним світом.

Запозичуючи смисли від одних культурних форм в інші, загальне ментальне поле культури створює ”єдине смислове середовище”, поєднуючи таким чином смисли цих культурних форм. Завдяки утворенню ментального поля, запозичені із інших культур і, спочатку недостатньо співвіднесені одне з одним знання, цінності, регулятиви об’єднуються у відносно цілісну систему.


Ментальне поле - це той дух культури, під впливом якого в суспільстві відпрацьовується характерна для даної культури сукупність уявлень, переживань, життєвих установок людей, яка визначає їх спільне бачення світу.

Цю сукупність називають менталітетом, або ментальністю.

Менталітет - це проекція загального світу культури на психіку людей.

Менталітет поки що недостатньо сформоване поняття. Смисл його позначають, частіше всього, за допомогою таких слів, як” образ думок”, ”духовна налаштованність”, ”стиль культури”, ”умонастрій” –або (як говорив Шпенглер) ”душу культури”.

Смислове поле

(ментальне)
Смислові заряди

Можна виділити наступні особливості культури.

1. Менталітет відбиває специфічні особливості відповідного типу культури, особливий образ думок, які формуються у тих, хто до даної культури належить.

На думку психолога Петровського В, якщо “відняти “із суспільної свідомості те, що складає загальнолюдське начало, то в “залишку” ми віднайдемо менталітет суспільства, наприклад, гнів проти вбивці, що скоїв смерть рідній людині-це загальнолюдське, а кровна помста –риса менталітету , характерна для суспільства з примітивною культурою.

Отже, ментальність зумовлена не загальнолюдськими механізмами і закономірностями психіки, а особливостями культури.

2 Менталітет є історично зумовлений феномен. Соціальні перетворення і еволюції культури призводять до того, що менталітет змінюється. Але зміна його-порівняно повільний процес на відміну від тимчасових перемін суспільного настрою, коливань суспільної думки і емоційних поривань, які можуть охоплювати великі маси людей і весь народ.

3. Менталітет входить в структуру індивідуальної психіки людини у процесі її залучення до даної культури, кожна людина у дитячому віці засвоює менталітет свого народу, коли вона освоює національну мову, слухає казки й колискові пісні, адаптується до побутових умов життя.

4. У менталітеті суспільне та індивідуальне змінюються разом і стають нерозрізненими. Кожен індивід ,засвоюючи з дитинства менталітет свого народу, сприймає закладені в ньому уявлення як свої власні, особистісні.



Еміль Дюркгейм називав уявлення такого роду “соціальними” або “колективними” . Подібні уявлення, підкреслював він, не створені індивідами, а “ нав’язуються ” їм ззовні, із “колективного” життя у загальному культурному середовищі, проте кожен індивід вважає їх “своїми”, а не нав’язаними йому ззовні.

5.Менталітет укорінюється у підсвідомих глибинах людської психіки, і його носії можуть усвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль, ми не помічаємо особливостей своєї ментальності, як не помічаємо повітря, яким дихаємо .

Ментальне поле структурується деякими спільними діями, які виявляються у категоріях культури.


Категорії культури-це загальні уявлення і установки, яких дотримуються люди у сприйманні і розумінні об’эктивної реальності.

Вони поділяються на дві групи:

1. Онтологічні категорії –властиві всім об’єктам, з якими мають справу, у цих категоріях відбиваються уявлення про самі загальні універсальні атрибути оточуючого нас об’єктивного світу, сюди відносяться, наприклад, простір, рух, час, зміни, властивість, якість, кількість, причина, наслідок, відповідність, закономірність тощо. Ці категорії характерні для будь-якого об’єкта як в природі так і в суспільстві.

2. Соціальні категорії –характеризують людину і суспільство, основні, найважливіші обставини суспільного життя людей, їх діяльності і духовного світу (наприклад: праця, власність, держава, свобода, справедливість, добро, совість, обов’язки тощо )

Обидві групи категорій тісно взаємопов’язані, оскільки між онтологічними і соціальними категоріями межа відносна і у різних культурах прослідковується неоднаково. Наприклад категорія часу: для стародавньої людини-таємнича сила, яка ніби керує світом і розпоряджається долями не тільки людей, але і богів, піраміда–символ незмінного, зупиненого часу(єгиптяни). Греки ототожнювали час з богом Кроносом . Християнство-Страшний Суд- зупинка часу. Лише у сучасній цивілізації люди розглядають час як найвищу цінність, якою потрібно розпоряджатись розумно.

Категорії культури –це ніби постійні окуляри, які люди звикли носити на своєму мозку з дитинства: все, про що вони мислять, сприймається крізь призму цих категорій і упорядковується за їх допомогою.

Наприклад: давньоєгипетська ментальність передбачала, що життя людини продовжується після смерті у тому ж вигляд, як воно проходило на землі. Тому для єгиптянина все його життя –це підготовка до вічного існування.

Ментальність особистості визначається, по-перше типом суспільства, в якому вона живе, тобто особливостями соціокультурного світу, до якого належить дане суспільство ;

по-друге, особливостями національної культури ;

по-третє, особливостями культур або культурних форм, які зумовлюють менталітет окремих соціальних груп в суспільстві.

Таким чином, ментальність людей можна розглядати на різних рівнях :

- на рівні соціокультурних світів чи типів культури (ментальність архаїчна, антична, західноєвропейська, східна );

- на рівні національних культур (ментальність українців, китайська, американська);

- на рівні субкультур носіями яких є різні соціальні групи (дворянська, акторська, злочинна, християнська, православна )

Зміст менталітету складається із ментальних компонентів – уявних образів, які формуються шляхом накладання “категоріальної сітки” на конкретні явища дійсності і визначають їх сприйняття. Наприклад: коли ми мислимо, наша свідомість спрямована на предмет думки, а передумови, на яких будуються знання про цей предмет, виконують роль інструмента і відходять на периферію свідомості. Саме ментальні комплекси–це інтелектуальні інструменти, за допомогою яких ми сприймаємо і усвідомлюємо явища дійсності.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка